Культурна ідентичність новітньої української діаспори в Іспанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурна ідентичність новітньої української діаспори в Іспанії

На нинішньому етапі новим напрямом вітчизняних досліджень є потреба дослідити зовнішні трудові міграції з огляду на їх переростання в українські діаспори громади, особливо в тих країнах, в яких не було або були малочисельні згромадження українців. Насамперед йдеться про Королівство Іспанія.

Особливої ваги набувають питання функції суспільства як носія символічних культурних програм, яке може відтворюватися і розвиватися лише за умов збереження, взаємодії та прогресу етносів, їх мов та культур, які є його складовими. Це можна простежити через такі процеси, як утвердження нових групових ідентичностей, зростання міграційних потоків та впливів діаспори.

Діаспора як явище виникла в давні часи, але згаданий культурний феномен набув свого наукового визначення недавно. Діаспора стала об'єктом пильної уваги дослідників лише з кінця 1970-х - початку 1980-х років. Процес широкомасштабної міграції зачепив інтереси багатьох держав, куди потяглася найбільша кількість мігрантів. У деяких країнах їх чисельність настільки зросла, що це не могло не відбитися на різних сферах життя приймаючого суспільства.

В одному терміні «українська діаспора» узагальнюється назва тієї частини українства, яка перебуває за межами України. Це поняття було домінуючим серед дослідників поза Україною. Так, розкриваючи суть поняття «українська діаспора» проф. В. Маркусь вказав, що термін «українська діаспора», попри всі його умовності - компактний і зручний для користування, означає цілком конкретне явище - українці або ж особи українського походження, які мешкають за межами території України [3, 24-32]. Термін «діаспора» в Україні трактується неоднозначно. Через його різноплановість учені віддають перевагу універсальному термінові - «українська діаспора». Тому під «українською діаспорою» розуміють усіх українців поза політичними кордонами України, які почувають духовий зв'язок з Україною [2; 7].

В Україні працює кілька наукових інституцій, які зосереджені на вивченні української діаспори в світі: Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»; Інститут народознавства НАН України; Інститут дослідження української діаспори Національного університету «Острозька академія».

Вважається, що умовам наявності діаспори відповідають всі ті країни, західні та східні, що вже були традиційним пристанищем українців у перших трьох хвилях вітчизняної еміграції (економічної, міжвоєнної та політичної). Під час четвертої хвилі, так званої «заробітчанської», що розпочалася у 1990-х роках, частина українців подалася до країн, де практично не було прикладів української присутності, які можна було б успадкувати, до яких прилаштуватися. Одним з таких поселень «з нуля» стало Королівство Іспанія, де нині проживає близько 100 тисяч українців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Якщо кинути ретроспективний погляд на публікації останнього часу, то необхідно відзначити, що фундамент для подальших розробок багато в чому сформований дослідженнями Роджерса Брубейкера [1], Робіна Коена [9], Мілтона Есмана [11] та ін. і колективними проектами, такими, як, наприклад, журнал «Diaspora: A Journal of Transnational Studies» (1991-2007) Хачика Тололяна або збірник «Diaspora and Transnationalism» (2010) за редакцією Райнера Баубёка і Томаса Фейста [10]. Вони зробили істотний внесок у формування цього напрямку досліджень і серйозно розширили розуміння специфіки функціонування різних діаспор.

Базою для вивчення формування діаспори українців в Іспанії та аналізу моделі діаспорного життя на початку XXI ст. є матеріали, зібрані дослідниками етносоціального сектору Інституту народознавства НАН України, опубліковані статистично-демографічні відомості, інформація на офіційних сайтах Посольства України в Королівстві Іспанія та Князівстві Андорра та Асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь та гідність українців «[6].

Мета дослідження - проаналізувати факти, що свідчать про становлення новітньої української діаспори в Іспанії на прикладі діаспорного життя та з'ясувати основи формування, функції та першочергові завдання української діаспори Іспанії, що поступово гармонійно долучається до світової української діаспорної спільноти.

Виклад основного матеріалу. Процес виникнення української діаспори в новітній час може бути зіставлений з тими, які відбувалися в історії двох найдавніших діаспор світу - вірменської та єврейської. Головною передумовою продовження історичного буття народу за межами його первісної батьківщини в усіх випадках залишається збереження імперативу етнічної самосвідомості, почуття приналежності до материнського ґрунту, особливої прихильності до основ своєї духовної та релігійної культури.

Існування діаспори не обов'язково передбачає наявність всіх компонентів етнічної культури - мови, культурних традицій, релігії, особливостей господарської діяльності. Вони можуть бути пев - ною мірою комбіновані, деякі і зовсім втрачені. Але збереження етнічної самосвідомості у високій мірі компенсує можливі втрати. По-різному складалися долі українських діаспоральних спільнот в Старому і Новому Світі. Найбільш успішними виявилися такі, представники яких продемонстрували, з одного боку, виняткову активність і прагнення до гармонійного входження в приймаючу спільноту, а з іншого - усвідомлене бажання зберегти почуття групової ідентичності, рідну мову, культуру і традиції. Найрізноманітніші установи та організації, що виникли в ході вкорінення в приймаючих країнах, такі як школи, університети, громадські та релігійні організації, а так само розвиток і розширення інформаційних зв'язків сприяли самоорганізації українців.

Українська еміграція - це так звані чотири хвилі. Іспанія в ній стала традиційною зовсім недавно. Перші достовірні звістки маємо лише про представників «другої хвилі» - між Першою і Другою світовими. Так, одесит Всеволод Марченко у 1930-х роках був директором мадридського аеропорту «Барахас». Згодом українці, у кількості десь до півтори тисячі, брали участь в Іспанській громадянській війні по обидва боки, після якої дехто в країні залишився.

З «третьої хвилі», наприкінці Другої світової війни, тут опинилися кількадесят колишніх бійців СС-Галичина, які заснували перші громадські рухи в Іспанії. Разом вони заснували «Українську студентську громаду в Іспанії», яка проіснувала майже 20 років, найбільш активними і успішними з яких були перші шість-сім років. Згодом чисельність громади поступово зменшилася, головним чином через виїзд її членів до США та Канади. В часи своєї активної діяльності «Українська студентська громада в Іспанії» (1947-1960 рр.) мала в своєму складі хор та за допомогою ОУН організувала на Національному радіо Іспанії українське мовлення [4].

Наприкінці 1990-х до Іспанії хлинула економічна міграція, яка зазвичай починалася як короткострокові заробітки одного з членів сім'ї, а завершувалася об'єднанням сімей - завдяки сприятливим законам, прийнятим тоді іспанцями. В Іспанії не було міцної української діаспори, сформованої на основі попередніх хвиль еміграції, трудові мігранти четвертої хвилі є «піонерами» в формуванні діаспорної спільноти. Шлях новітньої діаспори схожий до того, яким пройшли українці першої хвилі еміграції (кінець XIX - початок XX ст.), започаткувавши та сформувавши міцні діаспорні громади США, Канади, Аргентини тощо. Одночасно помітні й суттєві відмінності в цьому процесі, оскільки на початку XXI ст., в час глобалізаційних змін у світі, видозмінився й механізм формування діаспор. Сучасні українські мігранти мають значно більше можливостей комунікацій між собою і зі своїми співвітчизниками на Батьківщині, і, що найголовніше, мають власну державу.

Нині, за інформацією Посольства України в Королівстві Іспанія, в країні функціонує понад 25 громадських організацій, чотирнадцять українських суботніх шкіл, близько 40 церковних парафій. Одна з них - Федерація українських асоціацій в Іспанії - ФУАІ, очолювана президентом М. Петруня - ком. Вона була зареєстрована у відділі громадських організацій Міністерства внутрішніх справ Іспанії 23 травня 2005 р. Основна мета федерації - об'єднання всіх регіональних асоціацій українців для координації їхньої діяльності. Одночасно організація прагне бути виразником проблем усієї української діаспори перед урядами України й Іспанії [6].

Релігійні практики й духовні потреби українці задовольняють у парафіях УГКЦ та Православної Церкви Константинопольського патріархату. УГКЦ офіційно почала опікуватися українськими мігрантами з 2003 р., коли Апостольським візитатором для українців в Іспанії призначили вл. Гліба Лончину. Нинішнім координатором є о. Василь Бойко в м. Валенсія.

Втім, безумовно, про перехід від громад заробітчан, що задовольняють свої мовно-культурні потреби, до моделі діаспори із сталим принципом розвитку можуть свідчити такі факти, як поява в країні-поселенні української мистецької діяльності, видавничої справи, меморіальних знакових артефактів, солідних ансамблів, екстерналізації культурних заходів та фінансової участі в цьому всьому власних місцевих бізнесових кіл.

Варто згадати п'ять фактів, що свідчать про становлення новітньої української діаспори Іспанії. За принципом рівноцінності, подаються в хронологічному порядку.

Ансамбль виріс з гуртка в 10 дітей до високопрофесійного колективу в понад 50 танцюристів з кількома віковими групами підготовки.

За ці роки «Кричевчанка» взяла участь у численних культурних подіях українців по всій Іспанії, іспанських фестивалях, додавала різноманіття концертам зіркових виконавців, зокрема Ніни Матвієнко. Належне визнання цього ансамблю розглядається на рівні Міністерства освіти і науки України.

1. Живий меморіал Тарасу Шевченку. У 2014 році в одному з парків міста Алкала-де-Енарес (батьківщина Сервантеса - поблизу Мадриду) українською спільнотою регіону було висаджено «садок вишневий» з 47 дерев (по одному на кожен рік життя Великого Кобзаря). Вхід до садка прикрашає моноліт з пам'ятною дошкою Тарасу Шевченку - українському поету, гуманісту та художнику.

Садок заслужено стає «позір-точкою» різних гостей іспанської столиці та вітчизняних делегацій - тут схиляли голови президент Світового Конгресу Українців із заступниками, народні депутати України, інші особистості.

2. Власний мурований храм Української Церкви. У 2015 році в місті Уельва (на півдні Іспанії) було освячено храм Української Греко-Католицької Церкви, що будувався з 2012 року - Св. Кирила та Мефодія. Ще закладаючи камінь майбутньої церкви, Апостольський візитатор владика Діонісій (Ляхович) заявив: «Українці, які тут проживають, - уже не заробітчани, а нова українська діаспора» [7].

Як відомо, решта парафій УГКЦ в Іспанії користуються римо-католицькими святинями, а українські православні - можливостями Вселенського патріархату.

3. Своя українська література в колективних виданнях. На початку 2016 року творчими українцями Мадриду було видано літературний альманах «Наше Слово», співавторами якого є 20 жінок та 7 чоловіків. У книзі містяться 280 віршів та декілька творів прозою. Ось що написала у передмові до неї одна з її авторів Валентина Гуменюк: «Любі читачі, вашій увазі пропонуємо літературний альманах, в якому взяли участь 27 поетів-аматорів… Любов до народу, до рідної України живе в наших душах. Це та пуповина, що ніколи не відпаде. Про життя в чужині, біль і ностальгію за рідним, про всі почуття, які керують нами, правдиво і красномовно переповідають наші вірші» [8].

Першим виданням такого типу стала збірка поезії та прози «Українська Родина», видана у 2014 році українцями міста Мурсія (що на південно-східному узбережжі країни). У ній 7 жінок та 1 чоловік подали понад 160 творів.

4. Міжнародний фестиваль української культури. У вересні 2016 року в Каталонії відбувся II Міжнародний фестиваль української культури «UcrarnaFest». І хоча в Іспанії українцями проводяться інші щорічні культурні фестивалі, як-от «Тарасове Колосся», того року «UcrarnaFest» показав новий рівень - як за тривалістю, так і за географією учасників. У трьохденному фестивалі у двох каталонських містах - курортному Льорет-де-Мар та Барселоні - виступали не лише місцеві українські учасники та численні виконавці і колективи з України, але також гості з інших країн, зокрема - вперше із-за океану - український танцювальний ансамбль з Канади.

У проведенні цього фестивалю для нас знаковим є те, що серед його спонсорів значиться Іс - пано-українська торгова палата - організація, яку очолює М. Петруняк з міста Валенсія. Отже, чи не вперше український культурний захід в Іспанії знайшов співфінансування з бізнесу місцевих співвітчизників [5].

Наукова новизна роботи полягає у визначенні особливостей переростання зовнішніх трудових міграцій в українські діаспорні громади, особливо в тих країнах, в яких не було або були малочисе - льні згромадження українців. Насамперед мова йде про Королівство Іспанія.

Висновки. В результаті проведеного дослідження можна дійти висновків щодо функціональності української діаспори в Королівстві Іспанія. Вона консолідована, має характерні організаційні форми, зберігає та примножує ознаки національної ідентичності - мову, культуру, свідомість. Основні функції, які здійснюють діаспорні об'єднання всіх народів світу (культурні, соціальні та політичні), закладені в основу організаційної роботи сучасних діаспорних громад українців Іспанії. Новітня діаспора поступово активізує:

- культивування національних звичаїв та обрядів;

- культурні зв'язки з історичною Батьківщиною;

- збереження рідної мови як ретранслятора національної культури та засобу призупинення швидкої асиміляції;

- участь у підтримці, розвитку та укріпленні культури свого народу;

- соціальний та правовий захист співвітчизників у країні проживання;

- лобіювання своїх інтересів для отримання додаткових прав і гарантій;

- вплив на міжнародну позицію країни проживання

З огляду на поступове «освоєння» основних функцій діаспори четверта хвиля української трудової міграції у певній послідовності перетворюється на новітню еміграцію, що формує сучасну діаспору з частковими відмінними від «старих» діаспор ознаками, але з однаковим функціональним навантаженням тобто збереження національної ідентичності.

Ми спробували продемонструвати, що діяльність культурно-просвітницьких товариств, преси, мистецьких аматорських та професійних колективів стала важливим фактором, що підтримує життєздатність найважливіших носіїв етнічних властивостей: мови, традицій, культури. Найбільш сприятливі умови для її підтримки і розвитку зберігаються в місцях значної концентрації осіб українського походження.

Література

1. Брубейкер Р. «Диаспоры катаклизма» в Центральной и Восточной Европе и их отношения с родинами /Р. Брубейкер // Диаспоры. 2000, №3. - C. 6-32

2. Діаспора [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/, niacnopa.

3. Маркусь В. Українська західна діаспора на порозі ХХІ-го століття / В. Маркусь // Українська діаспора. - 1993. - 4.3. - С. 24-32.

4. Мітинг [Електронний ресурс] / Іспанія. Новини // Українці в Іспанії. Сторінка асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь та гідність українців». - Режим доступу: http://ucranianosenmadrid.com/ blog/mitynh#more-211.

5. Новини Укрінформ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/

6. Українська громада в Іспанії: історія та сучасність [Електронний ресурс] / Розділ: Закордонні українці // Посольство України в Королівстві Іспанія та Князівстві Андорра. - Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/spain/ua/publication/content/7926.htm.

7. Українська діаспора. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/ Українська_діаспора.

8. Українці в Іспанії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ucranianosenmadrid.com/ blog/tvorche-obednannya-nashe-slovo-prezentuvalo-almanah.

9. Cohen R. Global Diasporas: An introduction / R. Cohen - London: Routledge, 2008. - 240 p.

10. Diaspora and Transnationalism: Concepts, Theories and Methods [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.jstor.org/stable/j.ctt46mz3L

11. Esman M.J. Diasporas and international relations. Modern Diasporas in international politics. / M.J. Esman. Ed. By G. Sheffer - New York: St. Martins, 1986. - P. 333-349.

Размещено на Allbest.ru