Ставлення студентської молоді до гомосексуальності (на прикладі фокус-групового дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ГОМОСЕКСУАЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ФОКУС-ГРУПОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)

Анотація

У статті розглядається одна з актуальних проблем сучасного суспільства - ставлення до гомосексуальності. Проаналізовані досягнення України в напрямі прийняття антидискримінаційного законодавства.

Запровадження уроків толерантності в школах може бути тим кроком, який дозволить сформувати власну думку щодо прав людини і підвищити рівень толерантності щодо гомосексуальних людей хоча б серед молоді.

Ключові слова: студенти, толерантність, гомосексуальність, гомофобія, ЛГБТ- спільноти, сексуальність, сексуальна орієнтація, одностатеві шлюби, дискримінація

Annotation

One of the actual problems of modern society, attitude to homosexuality, has been considered in the article. Achievements of Ukraine towards accepting anti-discrimination legislation (decriminalization and depathologization of homosexuality, passing legislative acts of discrimination prevention and its countermeasures, introducing changes to Labour Law Code of Ukraine as a result of discrimination prohibition based on sexual identity) have been analyzed.

Students' attitude towards non-traditional forms of sexuality and marriage has been studied based on the materials of focus-group survey. The data received has been compared to the data of sociological surveys. Gender asymmetry of tolerance to homosexuality, prevalence of homophobia among men has been revealed.

The greatest influence to formation of attitude to people of homosexual orientation is made by mass media (TV-series, books etc.), religious organizations and politicians. Two thirds of the survey participants do not approve of same-sex marriage, and attitude to homosexual couples' adopting children is extremely negative.

Key words: students, tolerance, homosexuality, homophobia, LGBT community, sexuality, sexual orientation, same-sex marriage, discrimination.

Актуальність. Соціокультурний простір сучасного глобального світу багатоманітний. З одного боку, люди в процесі соціальних комунікацій конструюють цей простір, з іншого - соціокультурний простір сам впливає на людину. Трансформація українського суспільства гостро поставила питання про усвідомлення індивідуальної та групової соціальної ідентичності, інтеграції та дезінтеграції, місці в соціальній ієрархії, солідарності, згуртованості, системі цінностей.

Проблема розвитку суспільства безпосередньо пов'язана із пом'якшенням існуючих соціокультурних відмінностей між народами в майбутньому, оскільки глобальна етика формується буквально на наших очах.

Прийняття гомосексуальності - одна з проблем, вивченням якої займаються соціологи в межах гендерних досліджень та вивчення толерантності населення. Населення України, яке обрало західний вектор розвитку і декларує визнання західних цінностей, неоднозначно сприймає толерантне ставлення і боротьбу проти дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації в більшості країн ЄС.

Ставлення суспільства до гомосексуальності надзвичайно різноманітно в різних культурах і в різні історичні епохи, як і ставлення до сексуальних бажань, активності та відносин в цілому. Поширеність одностатевої любові відома з давніх-давен. За даними різних дослідників, у сучасному світі стійку гомосексуальну спрямованість мають в середньому 1-6 % чоловіків і 1-4 % жінок. Як і у випадку з гетеросексуальною поведінкою, щодо гомосексуальної поведінки встановлені приписи і заборони можуть бути дані людям відповідно до їх статі, віку, соціального статусу і / або класу.

Починаючи з 1970-х років в більшості країн зростає толерантність щодо одностатевих відносин між повнолітніми партнерами. З кожним роком перелік країн, де одностатеві шлюби легалізуються, зростає. Як правило, в економічно розвинених країнах люди гомосексуальної орієнтації за законом мають рівні права з представниками гетеросексуальної орієнтації.

Разом з цим, за даними на 2017 рік в 72 країнах світу зберігається кримінальне переслідування за гомосексуальні акти, а в 5 країнах (Іран, Саудівська Аравія, Йємен, Нігерія та Уганда) вони караються смертною карою. В той же час в деяких країнах Латинської Америки (Аргентині, Бразилії, Чілі, Мексиці) існує гей-визнання більшості [7, с. 15].

1991 року Україна стала першою на пострадянському просторі визнаною ООН країною, яка почала шлях декриміналізації гомосексуалізму. Одностатеві стосунки між особами, які досягли шістнадцятирічного віку, були легалізовані в межах пострадянської реформи кримінального кодексу. 1993 року гомосексуальність була депатологізована (виведена з розряду медичної патології). Операції дорослих зі зміни статі були узаконені в 1996 році.

Прийняття Україною антидискримінаційного законодавства, в тому числі за ознакою сексуальної орієнтації - це одна з обов'язкових умов вступу до Європейського Союзу. Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації» було прийнято в 2014 році. Подібне трактування є в іншому документі уряду - «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» [1]. Даним документом держава зобов'язується захищати права сексуальних меншин.

Також у 2015 році були внесені зміни до Кодексу законів про працю України щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу [2]. Відтепер на законодавчому рівні заборонена дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації на робочому місці.

Але в повсякденному житті гомофобія в українському суспільстві є звичним явищем. Хоча одностатеве кохання вже не є ознакою божевільності, психопатією і т.ін., йому, як і раніше, відводиться значне місце в різного роду ксенофобських та екстремістських списках. Згідно результатів багатьох досліджень, найбільша кількість проявів гомофобії відзначається в країнах колишнього соціалістичного табору [15].

Метою даного дослідження є з'ясування ставлення студентів/-ок ВНЗ до явища гомосексуальності. Реалізація поставленої мети вимагає розв'язання завдань, пов'язаних з визначенням факторів, що сприяють поширенню гомофобії, а також аналізом даних емпіричного дослідження, проведеного методом фокус-групи.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Вивчення ставлення студентів вищих навчальних закладів до гомосексуальності дає можливість сформувати уявлення про поширеність гомофобних настроїв серед найбільш освіченої частини молоді та зробити прогноз щодо поширеності в нашому суспільстві ксенофобії по відношенню гомосексуальності в майбутньому. Зауважимо, що молодь - та частина суспільства, яка демонструє найбільш високий рівень толерантності до різних аспектів нашого життя. Чи стосується це людей з гомосексуальною орієнтацією?

Вивчення сексуальності та проблем, пов'язаних з нею, завжди викликало труднощі в роботі дослідників. Яким методам надавати перевагу? В якій мірі можна довіряти ретроспективним судженням людей? Наскільки відвертими є люди, коли відповідають на питання, що стосуються інтимного життя? Чи не отримуємо ми у відповідь на наші питання варіанти соціальної норми?

Одним із перших найвідоміших дослідників сексуальності в різних її формах вважається американський біолог, професор ентомології та зоології, засновник інституту з вивчення сексу, статі і репродукції Альфред Кінсі. «Звіти Кінсі», які призвели до бурхливих дискусій, розглядаються багатьма як пусковий механізм для сексуальної революції 1960-х. Одним із результатів праць Кінсі та інших дослідників стало те, що Американська психіатрична асоціація в 1973 році виключила гомосексуальність зі списку психічних захворювань. Згідно досліджень А. Кінсі, загальна кількість чоловіків і жінок, що мали гомосексуальний контакт хоча б раз в житті, доходить до 48% чоловіків і 19% жінок [16, с. 96].

Варто також згадати внесок відомого американського соціолога, одного з провідних фахівців в галузі історії маскулінності Майкла Кіммеля. У своїй відомій праці «Гендероване суспільство» автор розглянув під гендерним кутом зору найважливіші міжособистісні взаємодії: близькі стосунки, дружбу і кохання; сексуальні відносини та різні форми й прояви насильства. Вказана праця містить аналіз природи гомофобії: «...гомофобія висловлює страх не стільки перед гомосексуалами, скільки перед іншими чоловіками взагалі, страх, що інші чоловіки можуть викрити нас, позбавити чоловічої гідності, показати нам самим і всьому світу, що ми «не тягнемо», що ми не справжні чоловіки. Вона освячує і зміцнює ієрархічний характер чоловічих співтовариств і право «справжніх» чоловіків панувати над «несправжніми». Принизити іншого - означає «опустити» його, позбавити чоловічої гідності» [3, с. 368].

Одним із найавторитетніших дослідників гомосексуальності та інших форм сексуальної орієнтації справедливо вважається російський соціолог, сексолог, психолог Ігор Кон. Зокрема, його праці «Лунный свет на заре: лики и маски однополой любви» (И.Кон, 1998) [7], «Сексуальная культура в России: Клубничка на березке» (И.Кон, 1997) [5] та «Вкус запретного плода: Сексология для всех» (И.Кон, 1998) [4] можна вважати зразком теоретико- методологічного аналізу проблем сексології як міждисциплінарної галузі знання. А у праці «Секс и меньшинства. Как гомофобия становится ксенофобией» ним був зроблений ґрунтовний аналіз соціальної й психологічної сутності гомофобії: «Її соціальне коріння - консерватизм, традиціоналізм і невпевненість у власному статусі, а психологічно вона пов'язана з такими рисами характеру, як авторитаризм, ригідність мислення й догматизм» [6, с. 33].

Вищезгадані праці торкаються теоретичних питань аналізу зазначеної проблеми. Що стосується емпіричного вивчення проблеми, то деякі соціологічні інституції (Київський міжнародний інститут соціології, компанія GfK Ukraine) мають можливість задавати питання, які стосуються ксенофобії, в тому числі й гомофобії, у своїх моніторингових проектах. В аналізі проблеми ми можемо звертатися і до матеріалів, які поширюються Радою Європи (наприклад, звіт про ситуацію зі злочинністю на грунті ненависті в У країні [15]), а також інформацією, що надається ЛГБТ-організаціями [10].

Виклад матеріалу. На розвиненість різних форм прояву гомофобії (гетеросексизму) в суспільстві або групі впливає цілий ряд факторів. Серед чинників загального характеру можна виділити ставлення релігії до сексуальності; загальний рівень освіченості й сексуальної культури суспільства та пов'язаний з ним панівний соціально-політичний «погляд» на «нормальну» сексуальність, який наповнюється різними соціальними фобіями в кризових ситуаціях. Специфічними факторами можна назвати загальний рівень терпимості до відмінностей і «інакшості», реальний ступінь прийняття соціального та культурного плюралізму, ступінь освоєння спільнотами і групами різних практик солідарності. З цим пов'язаний загальний рівень сексуальної тривожності та публічного циркулювання сексуальних табу й страхів, моральних панік, які формуються навколо «сексуальної розбещеності». До останніх можна віднести СНІД та нарко-паніки, паніки ранніх сексуальних дебютів, наслідків мастурбації та ранніх абортів, підліткової гомо- й гетеро- проституції, які інтерпретуються в медико-психіатричних і кримінально-девіантних термінах [11, с. 601].

Варто також взяти до уваги поширеність у суспільстві сексизму, гендерного та статевого шовінізму. У випадку їх значної поширеності можна говорити про вірність молодого покоління «природній» гендерній стратифікації, заснованій на чоловічій гегемонії. Зокрема, ненависть до гомосексуалів у чоловічому співтоваристві може бути засобом підтримки групової чоловічої солідарності.

У листопаді 2017 р. авторкою було проведено 5 фокус-груп серед студентів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, які навчаються на різних курсах та факультетах (загальна кількість учасників - 41 студент/ка).

Виявилось, що дівчата та хлопці по-різному ставляться до ЛГБТ. 100% дівчат оцінюють своє ставлення до цієї групи людей як нейтральне, 100% хлопців - вкрай негативно. Наприклад, при визначенні свого ставлення до ЛГБТ один із учасників фокус - групи (Олексій) визначив його як «негативно-агресивне», оскільки «їх поведінка - це порушення моральних і етичних норм». Інший учасник дослідження (Сергій) зауважив, що з точки зору репродуктивних інтересів суспільства зростання кількості таких людей буде загрозою. «Навіть обговорення цієї теми - вже визнання того, що це нормально, але це ненормально» (Олексій). Також деякі учасники дослідження зауважили, що їх ставлення до гомосексуальних людей зумовлене їх релігійними поглядами, а сучасна церква категорично не сприймає подібних стосунків між людьми.

На думку авторів відомої праці «Соціальна організація сексуальності», «гомофобія зміцнює гендер статі, змушуючи чоловіків виглядати і діяти гіпермужньо, а жінок - ультражіночно. У даний час конструювання і втілення гетеросексуальності (як еротичної переваги іншого гендера) вимагають гомофобії», - вважають Дж. Г еньон та Стюарт Майкл [17, с. 312].

На противагу цьому, дівчата ставляться до людей гомосексуальної орієнтації нейтрально: «Це їх вибір, вони нічого поганого суспільству не роблять. Вони такі ж, як ми, у них просто інші погляди» (Олена). «Вони мають право вибору, свободу, тому треба ставитися до них нейтрально» (Олександра).

Можна погодитись з Майклом Кіммелем, який так пояснив існуючі розбіжності в залежності від статі: «Гомофобія - це дещо більше, ніж страх і ненависть до гомосексуалів. Для чоловіків це ще й страх, що тебе вважатимуть немужнім, жіночоподібним або ще гірше - гомосексуалістом. Ці страхи майже незнайомі гетеросексуальним жінкам, хоча багато хто з них (і майже всі чоловіки) бояться, що їхні діти стануть гомосексуалами»[3, с. 368].

Загальнонаціональне опитування «Думки і погляди населення України», проведене Київським міжнародним інститутом соціології в лютому 2016 р. (2020 інтерв'ю за місцем проживання, вибірка стратифікована, чотириступенева випадкова, репрезентативна для дорослого населення), виявило, що єдиною групою, де спостерігалося переважання тих, хто виступають за рівність прав осіб з гомосексуальною орієнтацією та інших громадян України, були групи учнів і студентів (49% проти 36% тих, хто виступають за обмеження прав ЛГБТ) [12].

А результати дослідження «Українське покоління Z: цінності та орієнтири», проведеного у липні-серпні 2017 р. кампанією GfK Ukraine на замовлення Центру «Нова Європа» (2000 респондентів віком 14-29 років, вибірка репрезентативна населенню України цієї вікової групи), демонструють схожі результати: 40 % української молоді зовсім не хотіли б бачити гомосексуалів своїми сусідами (на четвертому місці після наркозалежних, колишніх ув'язнених та ромів - 71%, 59% та 55% відповідно) [14].

Соціологи, досліджуючи нетолерантне ставлення до різних груп населення, зосереджуються на соціодемографічних характеристиках респондентів. Рівень нетолерантності до гомосексуалів, на їхню думку, залежить від статі (жінки толерантніші від чоловіків), рівня освіти (освіченіші люди - терпиміші), віку (молодші за віком люди толерантніші від старших, за винятком хлопців-підлітків), реґіону мешкання (міські жителі толерантніші за сільських), релігійности, професійної зайнятости, рівня прибутків тощо [8].

Результати нашого опитування свідчать про те, що значна частина молодих людей виступають проти дискримінації за будь-якою ознакою.

Разом з цим, хлопці більш негативно ставляться до чоловічої гомосексуальності, ніж до жіночої. Студенти-чоловіки вважають, що жіночі (лесбійські або бісексуальні) схильності можна терпіти, оскільки вони можуть бути тимчасовим явищем, але чоловічі - в жодному разі («це неподобство, неприпустимо для нормальних людей» (Іван).

Дівчата ж продемонстрували толерантне ставлення до гомосексуальних людей. Можливо, жінки більш толерантні, бо вони більш дискриміновані в суспільстві. З іншого боку, можна припустити, що дівчата проявляють демонстративну толерантність, оскільки вважають її соціальною і гендерною нормою, в той час як хлопці не прагнуть демонструвати прихильність до соціальних норм (або вважають гомофобію обов'язковим елементом чоловічої гендерної ролі).

Абсолютна більшість студентів зауважила, що серед їх оточення немає людей гомосексуальної орієнтації, хоча й припустили, що подібна ситуація існує внаслідок того, що гомосексуальність приховується через поширені гомофобні настрої в суспільстві.

Єдина учасниця, яка має знайомих серед представників ЛГБТ-спільнот, стверджує, що «знайомство з ними знімає упередженість. Ці люди нічим від нас не відрізняються» (Алла).

На питання «Як би Ви відреагували, якби друг (родич) повідомив, що він є гомосексуальною людиною?» більшість відповіли, що це би викликало в них велике здивування, але ставлення це би не змінило. Разом з цим, гомофобно налаштовані хлопці припинили би спілкування з такою людиною.

«Чи змінювалося ваше ставлення до ЛІ БТ протягом певного часу?» Одна з учасниць відповіла, що певною мірою змінилося. «У дитинстві тобі кажуть, що це погано, і ти в це віриш. Пізніше починаєш замислюватися, і усвідомлюєш, що насправді ці люди просто інші» (Світлана). Найбільший вплив на формування ставлення до людей з гомосексуальною орієнтацією, на думку студентів, чинять ЗМІ (серіали, книжки і т.п.). Можливо, вони сприяють вихованню більш толерантного сприйняття гомосексуальних людей. Але надмірна кількість інформації шкідлива, оскільки нав'язує думку, що це варіант норми. «Дійсно, яскрава пропаганда не потрібна. Для чого це афішувати?» (Олена). Саме тому не варто висвітлювати проблеми ЛГБТ-спільноти в ЗМІ, оскільки це буде стимулювати інтерес підлітків та людей з невизначеною гендерною ідентичністю та сприяти збільшенню кількості гомосексуальних людей.

Отже, попри декларативно нейтральне ставлення більшості опитаних вони негативно оцінюють висвітлення різних аспектів життя людей з гомосексуальною орієнтацією у ЗМІ. А камінг-аут взагалі вважають недоречним.

Суперечливе сучасне ставлення українців до ЛГБТ добре ілюструють результати опитування мешканців Києва, що було проведене Центром досліджень та комунікацій «Active Group» у квітні цього року: 38% респондентів були готові дозволити або радше дозволити, а 57% - бажали би заборонити або радше заборонити проведення у столиці «гей-параду»; водночас, обмеження свободи мирних зібрань в Україні підтримали лише 26% опитаних [13].

Відповіді на питання: «Чи варто в школах проводити уроки толерантності?» розподілилися у відповідності зі ставленням до гомосексуальності. На думку чоловічої частини учасників дослідження (гомофобно налаштованих), «це дуже сильний вплив на дітей, бомба уповільненої дії. Вона зірветься через пару століть. Це деградація суспільства» (Олексій). Дівчата ж оцінюють цю ідею цілком позитивно: «Уроки толерантності проводити варто, оскільки батьки оцінюють таких людей виключно негативно, необхідно виховувати толерантність» (Наталія).

Зауважимо, що в сучасній середній школі практично відсутнє подібне виховання. Хотілося б навести приклад чудового посібника для 9-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів «Ми різні - ми рівні: Основи культури гендерної рівності», який орієнтований на формування гендерного світогляду, вільного від стереотипів і упереджень [9]. На жаль, в ньому немає жодного слова про гомосексуальність і толерантне ставлення до людей гомосексуальної орієнтації. Отже, в середній школі і в більшості випадків в сім'ях дана тема є табуйованою, що аж ніяк не сприяє вихованню толерантності та подоланню гомофобії. За словами студентів, їхнє ставлення до ЛГБТ-спільнот формується під впливом кіноіндустрії та ЗМІ.

В останні десятиліття у світі поширюється рух на підтримку одностатевих шлюбів. Факт реєстрації такого шлюбу, коли він можливий, закріплює за одностатевою сім'єю такі права, як право на спільне майно, право на аліменти, права на спадкування, соціальне й медичне страхування, пільгове оподаткування та кредитування, право на ім'я, право на розпорядження тілом у разі смерті партнера, право на спільне батьківство і виховання прийомних дітей та інші права, яких позбавлені незареєстровані пари. сексуальність соціальний гомофобія законодавство

Внаслідок поширення гомофобії в українському суспільстві визначити кількість одностатевих пар неможливо. Ми можемо керуватись лише цифрами, які поширює ЛГБТ-спільнота. За дуже приблизною оцінкою, кількість стабільних одностатевих пар в Україні може складати принаймні 100-200 тисяч. [10]. Очікувана кількість зареєстрованих сімейних одностатевих пар складає від кількох десятих до декількох відсотків від числа звичайних шлюбів, укладених за той самий проміжок часу.

Запровадження реєстрованого партнерства для одностатевих пар, подібного до звичайного шлюбу, але без права на спільне всиновлення дітей більшість учасників фокус- груп (приблизно дві третини) не підтримують. «Наше суспільство до цього ще не готове» (Людмила); «це буде підтвердженням на суспільному рівні того, що це варіант норми» (Ігор). На думку студентів, мотивація вибору нетрадиційних шлюбних відносин залежить не тільки і не стільки від вродженої схильності до гомосексуальних стосунків, скільки від значного поширення узаконення одностатевих шлюбів в країнах Європи та Америки.

Разом з цим, частина респондентів оцінює таке явище як «реалізацію свободи вибору» (Наталія). Рівень неприйняття ідеї одностатевих шлюбів в нашому дослідженні дещо вищий, ніж у вищезгаданому дослідженні КМІС від 2016 року, коли проти реєстрованого партнерства висловились 52% опитаних учнів та студентів [12].

З нашої точки зору, ідея, згідно якої гей-союзи підривають інститут шлюбу, не відповідає дійсності, оскільки він підривається нестабільністю звичайного шлюбу, багато гетеросексуальних людей не бачать в ньому сенсу.

Ставлення до усиновлення дітей одностатевими парами є однією з найбільш гострих проблем в сучасних розвинених суспільствах. Лише двоє учасників дослідження позитивно оцінюють таку можливість. Негативне ставлення до усиновлення дітей одностатевими парами наші респонденти пов'язують як з проблемою успішності статеворольової соціалізації дитини, так і з можливою дискримінацією дітей в суспільстві. Серед найбільш значущих наслідків дискримінації студенти називають зміни в психіці дитини, її світогляді, причому не виключають можливості набуття нетрадиційної сексуальної орієнтації. На їх думку, дітям, які вчаться на прикладах дорослих, а в першу чергу - батьків, буде дуже складно правильно усвідомлювати себе і будувати відносини з оточуючими, більшість з яких гетеросексуальні. Не можна не погодитись, що прихильники легалізації одностатевих шлюбів найчастіше абстрагуються від питання, наскільки комфортно буде в такому шлюбі дітям.

Підсумовуючи вищезазначене, хотілося б звернутися до звіту Єврокомісії при Раді Європи щодо ситуації на грунті ненависті [15]. Найбільше уваги, крім біженців і ромів, його автори приділили правам ЛГБТ. Як зазначено в звіті, головними джерелами поширення забобонів і нетерпимості залишаються українські церкви. Крім церкви, джерелами гомофобної риторики в Україні є політики, особливо націоналісти, які виправдовують насильство бажанням захистити Україну від «збоченців». Негативним аспектом європейці вважають і те, що для захисту маршів рівності в 2015 -му і 2016-му знадобилося більше 6 тис. поліцейських.

На думку представників Єврокомісії, в Україні не дотримуються права трансгендерних людей, а дискримінація по відношенню до ЛГБТ-осіб має місце практично у всіх сферах життя - дві третини населення країни вважає гомосексуальність відхиленням. Кожен третій представник ЛГБТ-спільноти заявляє про утиски на роботі у зв'язку з орієнтацією або гендерною ідентичністю, а кожен п'ятий - про приниження й упереджене ставлення. При цьому представники ЛГБТ-спільноти вкрай рідко подають до суду в зв'язку з фактами дискримінації, вважаючи такі судові процеси свідомо програшними [там само].

Принципи толерантності, які пропагує Євросоюз, не вимагають, щоб люди однаково любили «своїх» і «чужих». Мова йде про визнання реально існуючого плюралізму культур та способів життя: не зводьте свої принципи в абсолют і не заважайте іншим людям жити по-своєму. Наше суспільство має навчаться бачити за сексуальними проблемами людські.

Аналіз отриманих даних дозволяє зробити такі висновки. Отримані результати гендерної асиметрії толерантності до сексуальних меншин свідчать про досить агресивну позицію чоловіків, які не приймають відкритої демонстрації нетрадиційної сексуальності. Ставлення студентів до одностатевих шлюбів, а особливо до можливості усиновлення такими сім'ями дітей, вкрай негативне, оскільки може привести до неадекватної статеворольової соціалізації дітей, а також до їх соціальної дискримінації.

Існуючу ситуацію можна пояснити специфікою соціалізації в нашому суспільстві. Зокрема, церква є непримиренним противником визнання будь-яких прав громадян з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Релігійна самоідентифікація молоді досить висока (для 65 % молоді Бог є важливим), що свідчить про визнання авторитету Церкви з багатьох проблем сучасного суспільства. Крім того, українські політики демонструють гомофобію і цим самим також чинять вплив на формування свідомості.

Попри те, що ЛГБТ-тематика в Україні поступово стає звичною частиною суспільного дискурсу, тим не менш студенти, група українського суспільства з найвищим рівнем толерантності до ЛГБТ, не схвалюють позитивної репрезентації гомосексуальності в ЗМІ. Разом з тим, запровадження уроків толерантності в школах може бути тим кроком, який дозволить сформувати власну думку щодо прав людини.

Література

1. Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року

2. Проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)

3. Киммел М. Гендерное общество / М. Киммел / Пер. с англ. - М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006. - 464 с.

4. Кон И. С. Вкус запретного плода: Сексология для всех / И. С. Кон. - 2-е изд. - М.: Семья и школа, 1998. - 464 с.

5. Кон И. С. Секс и меньшинства. Как гомофобия становится ксенофобией / И. С. Кон // Новое время. - 2006. - № 15. - С. 32-35.

6. Кон И.С. Лики и маски однополой любви: лунный свет на заре / И. С. Кон. - М.: Олимп; ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1998. - 496 с.

7. Марценюк Т. Страх розмаїття: національні властивості толерантности і гомофобії / Т. Марценюк // Критика: Міжнародний огляд книжок та ідей. - 2009. - Грудень

8. Ми різні - ми рівні. Основи культури ґендерної рівності: Навчальний посібник для учнів 9 - 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів / за ред. О. Семиколєнової - К.: «К.І.С.», 2007. - 176 с.

9. Одностатеве партнерство в Україні: сьогодні та завтра: Матеріали конференції (Київ, 21 березня 2017 р.)

10. Омельченко Е. «Не любим мы геев... »: гомофобия провинциальной молодежи / Е. Омельченко // О муже(П)ственности" / сост. С. Ушакин. - М.: Новое литературное обозрение, 2002. - С. 582-608.

11. Ставлення до людей гомосексуальної орієнтації: лютий 2016 року: Аналітичний звіт КМІС

12. Становище ЛГБТ в Україні у січні - липні 2017 р.

13. Українське покоління Z: цінності та орієнтири: результати загальнонаціонального опитування. - К.: Центр «Нова Європа», 2017. - 135 с.

14. Conflict in Ukraine has led to sharp rise in hate speech, had overall negative impact on vulnerable groups, says Council of Europe Anti-racism Commission

15. Kinsey A., Pomeroy W., Martin C., Gebhard P. Sexual Behavior in the Human Female / A. Kinsey, W. Pomeroy, C. Martin, P. Gebhard - Philadelphia, PA: W. B. Saunders,1953. - 842 р.

16. Laumann E., Gagnon J., Michael R., Michaels S. The Social Organization of Sexuality: Sexual practices in the United States / E. Laumann, J. Gagnon, R. Michael, S. Michaels Michaels - The University of Chicago Press, Chicago, 1994. - 750 p.

Literatura

1. Pro zatverdzhennya planu diy z realizatsiyi Natsional'noyi stratehiyi u sferi prav lyudyny na period do 2020 roku [Elektronnyy resurs] // Uryadovyy portal: yedynyy veb-portal orhaniv vykonavchoyi vlady Ukrayiny

2. Proekt Zakonu pro vnesennya zmin do Kodeksu zakoniv pro pratsyu Ukrayiny (shchodo harmonizatsiyi zakonodavstva u sferi zapobihannya ta protydiyi dyskryminatsiyi iz pravom Yevropeys'koho Soyuzu)

3. Kymmel M. Hendernoe obshchestvo / M. Kymmel / Per. s anhl. - M.: «Rossyyskaya polytycheskaya эntsyklopedyya» (ROSSPЭN), 2006. - 464 s.

4. Kon Y. S. Vkus zapretnoho ploda: Seksolohyya dlya vsekh / Y. S. Kon. - 2-e yzd. - M.: Sem'ya y shkola, 1998. - 464 s.

5. Kon Y. S. Seksual'naya kul'tura v Rossyy: Klubnychka na berezke / Y. S. Kon. - M.: O.H.Y., 1997. - 460 s.

6. Kon Y. S. Seks y men'shynstva. Kak homofobyya stanovyt-sya ksenofobyey / Y. S. Kon // Novoe vremya. - 2006. - # 15. - S. 32-35.

7. Kon Y.S. Lyky y masky odnopoloy lyubvy: lunnbiy svet na zare / Y. S. Kon. - M.: Olymp; OOO «Fyrma «Yzdatel'stvo AST», 1998. - 496 s.

8. Martsenyuk T. Strakh rozmayittya: natsional'ni vlastyvosti tolerantnosty i homofobiyi / T. Martsenyuk // Krytyka: Mizhnarodnyy ohlyad knyzhok ta idey. - 2009. - Hruden'

9. My rizni - my rivni. Osnovy kul'tury gendernoyi rivnosti: Navchal'nyy posibnyk dlya uchniv 9 - 12 klasiv zahal'noosvitnikh navchal'nykh zakladiv / za red. O. Semykolyenovoyi - K.: «K.I.S.», 2007. - 176 s.

10. Odnostateve partnerstvo v Ukrayini: s'ohodni ta zavtra: Materialy konferentsiyi (Kyyiv, 21 bereznya 2017 r.)

11. Omel'chenko E. «Ne lyubym ты heev... »: homofobyya provyntsyal'noy molodezhy / E. Omel'chenko // O muzhe(N)stvennosty" / sost. S. Ushakyn. - M.: Novoe lyteraturnoe obozrenye, 2002. - S. 582-608.

12. Stavlennya do lyudey homoseksual'noyi oriyentatsiyi: lyutyy 2016 roku: Analitychnyy zvit KMIS

13. Stanovyshche LHBT v Ukrayini u sichni - lypni 2017 r. [Elektronnyy resurs] // Rezhym dostupu: http://gay.org.ua/.../Situation-of-LGBT-in-Ukraine-Summer-2017

14. Ukrayins'ke pokolinnya Z: tsinnosti ta oriyentyry: rezul'taty zahal'nonatsional'noho opytuvannya. - K.: Tsentr «Nova Yevropa», 2017. - 135 s.

15. Conflict in Ukraine has led to sharp rise in hate speech, had overall negative impact on vulnerable groups, says Council of Europe Anti-racism Commission

16. Kinsey A., Pomeroy W., Martin C., Gebhard P. Sexual Behavior in the Human Female / A. Kinsey, W. Pomeroy, C. Martin, P. Gebhard - Philadelphia, PA: W. B. Saunders,1953. - 842 p.

17. Laumann E., Gagnon J., Michael R., Michaels S. The Social Organization of Sexuality: Sexual practices in the United States / E. Laumann, J. Gagnon, R. Michael, S. Michaels Michaels - The University of Chicago Press, Chicago, 1994. - 750 p.

Размещено на Allbest.ru