Особливості динаміки чисельності населення міст-регіональних центрів України в пострадянський період

В статье осуществлен анализ динамики численности населения и темпов его прироста для городов-региональных центров Украины в постсоветский период, выявлены их особенности и главные тенденции. Осуществлено ранжирование региональных центров государства по численности населения в 1991 и 2017 гг., а также по показателю прироста численности населения (в абсолютных и относительных значениях) за период 1991-2017 гг. Проведено группирование региональных центров Украины по численности населения в 1991 и 2017 гг., темпам прироста населения, абсолютному приросту населения, продолжительности периода с отрицательной и положительной динамикой численности населения, главным тенденциям динамики численности населения в течение 1991-2017 гг. Выявлены периоды с самыми низкими и самыми высокими показателями темпов прироста населения региональных центров Украины в постсоветский период. Определено, какие региональные центры Украины по показателю потерь населения в годы независимости можно считать «кризисными» или «депрессивными».

Ключевые слова: региональные центры, численность населения, динамика численности населения, темпы прироста населения, абсолютный прирост населения, ранжирование городов по показателям динамики численности населения, группирование городов по показателям динамики численности населения.

Nataliia Husieva

The article analyzes dynamics of the population and its growth rates for the cities-regional centers of Ukraine in the postSoviet period, their features and main trends were revealed. The ranking of the regional centers of the state according to the population in 1991 and 2017 has been carried out, changes have been analyzed. The regional centers of Ukraine have been mapped according to the indicator of population growth (in absolute and relative terms) for the period of 1991-2017. Grouping of regional centers of Ukraine in terms of population in 1991 and 2017 has been conducted and highlighted big, significant cities and cities-millionaires; composition of the selected groups and the changes occurred have been analyzed. The regional centers of Ukraine have been grouped according to the population growth rates, absolute population growth, duration of the period with the negative and positive dynamics of the population, the main trends in the dynamics of population during 1991-2017. A group of the regional centers of the state with predominance of the negative population dynamics has been highlighted, and within it - cities with constant decrease of population and a cities with an unstable decrease in population. Also, a group of the regional centers of Ukraine with predominance of the positive dynamics of the population has been highlighted, and within it - cities with stable increase in the population in the XXI century and cities with negative trends of the population in the last few years. The periods with the lowest and the highest growth rates of population of the regional centers of Ukraine in the post-Soviet period have been revealed. It has been determined which regional centers of Ukraine can be considered as «crisis» or «depressive» ones by the indicator of population losses during the years of independence.

Keywords: regional centers, a number of population, population dynamics, population growth rate, absolute population growth, city ranking, grouping of cities.

Вступ

Для будь-якої території населення виступає головною продуктивною силою суспільства, основою формування його працересурсного потенціалу, виступаючи, з одного боку, як виробник, а з іншого - як споживач усіх матеріальних і духовних благ та послуг, тим самим обумовлюючи розвиток галузей, що орієнтуються в своєму розміщенні на споживача. Від чисельності, динаміки і структури всього населення та трудових ресурсів зокрема, рівня його загальної підготовки і спеціальної кваліфікації, професійних і трудових навичок залежать розвиток та територіальна організація господарства. Це обумовлює надзвичайну важливість вивчення населення, його кількісних та якісних характеристик як фактору розвитку території, найважливішої передумови її соціально- економічного, інтелектуального, політичного розвитку. Структурно-динамічні особливості основних демографічних процесів у містах, їх міграційна привабливість, потужність, спрямованість і структура міграційних потоків є важливими індикаторами всіх інших перетворень міського простору, його функціональної спеціалізації, ступеню та радіусу впливу на оточуючу територію, місця та ролі міст у загальному соціально-економічному розвитку регіонів.

Об'єктом дослідження є міста, що виконують функції адміністративних центрів регіонів України (без урахування тимчасово окупованих територій АР Криму та м. Севастополя) та одночасно виступають їх головними промисловими, фінансовими, транспортними, культурними, науково-освітніми центрами. Предметом дослідження є динаміка чисельності населення вказаних міст у пострадянський період. Мета дослідження - провести аналіз динаміки чисельності населення міст-регіональних центрів України в пострадянський період, виявивши її особливості та головні тенденції.

Аналіз попередніх досліджень

На сьогоднішній день дослідженнями населення України займаються фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, а також цілий ряд інших науковців, у т.ч. суспільних географів (І. Гудзеляк, В. Джаман, О. Заставецька, Л. Нємець, І. Мельник, К. Сегіда, О. Топчієв, В. Яворська, М. Фащевський, О. Хомра, Г. Старостенко тощо). В більшості випадків об'єктами досліджень виступають великі території (вся країна, суспільно-географічні райони, адміністративно- територіальні одиниці тощо). Суспільно-географічні дослідження населення в окремих населених пунктах, зокрема містах-регіональних центрах, зустрічаються не так часто, що робить їх цікавими й актуальними.

Виклад основного матеріалу дослідження

Регіональні центри України на сьогоднішній день дуже різняться між собою як за чисельністю населення, так і за його динамікою. Так, різниця чисельності населення найбільшого (м. Київ, 2925760 осіб) та найменшого (м. Ужгород, 114007 осіб) такого міста на початок 2017 р. перевищувала 25,5 рази. За роки незалежності розрив у людності цих міст тільки збільшився (в 1991 р. він дорівнював 21,5 рази).

До категорії регіональних центрів країни відносяться великі (100,0-499,9 тис. осіб), найбільші (500,0-999,9 тис. осіб) та міста-мільйонери (1000,0 тис. осіб і більше). Найбільшими є міста Донецьк, Дніпро, Львів та Запоріжжя; містами- мільйонерами - Київ, Харків та Одеса; всі інші є великими містами (рис. 1). Серед них менше 250 тис. осіб проживає в Рівному, Івано-Франківську, Кро- пивницькому, Тернополі, Луцьку та Ужгороді. За період 1991-2017 рр. два регіональні центри України втратили статус мільйонерів (Донецьк і Дніпро), ще два - перейшли з категорії набільших міст до категорії великих міст (Луганськ і Миколаїв). Чисельність населення Хмельницька перевищила 250 тис. осіб, а Кропивницького - стала менше цього значення.

Рис. 1. Розподіл регіональних центрів України за чисельністю населення в 1991 та 2017рр. (побудовано автором за даними [2])

Через різну динаміку людності в останні десятиліття дещо змінився ранг регіональних центрів за чисельністю населення: знизився ранг міст Дніпро, Донецьк, Суми і Кропивницький, в той час як ранг міст Чернівці, Одеса, Хмельницький, Рівне та Івано-Франківськ, навпаки, збільшився (рис. 2).

Більшість регіональних центрів України мають негативну динаміку чисельності населення, що є загальнодержавною тенденцією. Виключення становлять Київ, Луцьк, Івано-Франківськ, Хмельницький, Рівне та Чернівці, які за роки незалежності збільшили свою людність (рис. 3). Це або міграційно привабливі міста (Київ, Івано-Франківськ за даними 2016 р.), або міста з додатнім природним приростом (Київ, Луцьк, Івано-Франківськ, Хмельницький, Рівне). Чернівці в 2016 р. мали як від'ємне сальдо міграції, так і від'ємний коефіцієнт природного приросту. Але сприятлива демографічна ситуація в попередені роки забезпечила загальне збільшення чисельності населення міста в пострадянський період.

Найбільший абсолютний приріст чисельності населення протягом 1991-2017 рр. продемонстрував столичний Київ (282,4 тис. осіб); найменший - старопромислові Дніпро (-212,5 тис. осіб), Донецьк (194,1 тис. осіб), Харків (-183,8 тис. осіб) та Запоріжжя (-145,9 тис. осіб). У відносних показниках найбільше збільшення людності було характерне для міст Київ (на 10,7 % від показника 1991 р.), Хмель- ницьк (на 9,6 %) та Рівне (на 7,9 %); найменше - для міст Запоріжжя, Донецьк, Кропивницький, Дніпро, Луганськ і Херсон. Ці міста за роки незалежності втратили практично п'яту частину свого населення (16-20 %) (рис. 3).

В урбаністиці немає єдиної точки зору щодо того, який відсоток населення повинно втратити місто, щоб вважати його «депресивним» або «кризовим». Американський економіст Р. Роуленд назвав значною втрату населення більше ніж 5 % за десятиріччя [4]. Такі втрати населення в різні періоди були характерні для більшості регіональних центрів України. Найбільші з них в різні десятиліття демонстрували Дніпро (на 9,1 % протягом 1991-2001 рр.), Харків (на 8,9 % протягом 1991-2001 рр.), Херсон (на 8,5 % протягом 1991-2001 рр. і на 8,9 % протягом 2001-2011 рр.), Кропивницький (на 8,6 % протягом 2001-2011 рр.), Донецьк (на 8,3 % протягом 1991-2001 рр.), Луганськ і Запоріжжя (на 8,1 % протягом 1991-2001 рр.), Суми (на 8,0 % протягом 2001-2011 рр.). Дніпро, Луганськ, Донецьк і Кро- пивницький мали значні втрати населення протягом усіх десятиліть пострадянського періоду. В той же час у 10-ти регіональних центрів України за роки незалежності втрати населення жодного разу не перевищили 5 % (Київ, Івано-Франківськ, Луцьк, Рівне, Хмельницький, Миколаїв, Полтава, Ужгород, Черкаси, Чернігів).

Рис. 2. Графік Парето розподілу регіональних центрів України за чисельністю населення в 1991 та 2017рр. (побудовано автором за даними [2])