Розвиток пенсійної системи України: поняття та сутність

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ

Наталія Мартиненко

Національна академія державного управління при Президентові України

Харківський регіональний інститут державного управління

Анотація

Аналізується розвиток пенсійної системи України з огляду на позиції системного підходу. Стверджується, що розвиток пенсійної системи полягає у створенні ефективного механізму пенсійного забезпечення та формуванні оновленого інституту, який стабільно функціонує, із соціально спрямованою персоналізацією і мотиваційною узгодженістю, відповідною новою якістю суспільства, без руйнування існуючої системи. Розвиток пенсійної системи України, яка буде задовольняти і в перспективі випереджати суспільні потреби, можливий лише в разі здійснення комплексних заходів організаційного, інституціонального, правового, технологічного і ресурсного характеру. Пропонується визначення поняття «розвиток пенсійної системи України». Обґрунтовуються перспективні напрями розвитку пенсійної системи України в тріаді «держава - бізнес - громадянське суспільство» з огляду на основні положення кібернетичної теорії.

Ключові слова: загальна теорія систем, модернізація Пенсійного фонду України, пріоритетні напрями розвитку пенсійної системи України, реформування пенсійної системи України, розвиток пенсійної системи України.

Annotation

Nataliia Martynenko. Development of the Pension System of Ukraine: concept and essence

Ukraine's Pension System development based on the system approach is analyzes. It is maintained that the Pension System development is to create an effective mechanism for pension provision and to form an updated sustainable institution with socially-oriented personalization, motivational consistency, and corresponding to the new quality of society, without destroying the existing system. The development of the Pension System of Ukraine that will meet and foresee public needs is only possible through implementation of complex measures of organizational, institutional, legal, technological, and resource nature. A definition of the concept of the Pension System development of Ukraine is proposed. The promising directions of developing the pension system in Ukraine within the triad of the «state - business - civil society» are substantiated based on the basic statements of the cybernetic theory.

Key words: general systems theory, modernization of Pension Fund of Ukraine, priority directions of Ukraine's pension system development, pension reform of Ukraine, development of pension system in Ukraine.

Пенсійна система має великий вплив на стабільність функціонування всієї фінансової системи України. Ступінь дослідженості питань функціонування та розвитку пенсійної системи України, на думку багатьох експертів, дещо відстає від потреб сучасної практики. Полісемантичність та невизначеність понятійного апарату, відсутність визначень таких базових понять, як «розвиток пенсійної системи України», «механізми державного управління розвитком пенсійної системи України», а також нерозробленість наукової методології у сфері державного управління розвитком пенсійної системи України створюють чималі труднощі як у теорії, так і на практиці.

Природне право людини на соціальне забезпечення передбачає встановлення відповідальності держави за стабільне функціонування національної пенсійної системи, але, незважаючи на важливість реформування і створення адекватної ринковим умовам пенсійної системи, зусилля держави, спрямовані на це, не виправдовують очікувань.

Вивченню особливостей функціонування та розвитку пенсійної системи України, пошуку шляхів підвищення її ефективності присвячені наукові праці Т. А. Калити (розглянуто актуальні проблеми розвитку реформованої пенсійної системи в сучасній Україні та шляхи їх вирішення), Е. М. Лібанової (досліджено процеси реформування національної пенсійної системи, модернізації державних соціальних стандартів і гарантій), М. Б. Ріппи (обґрунтовано концептуальні засади вдосконалення та розвитку державного пенсійного забезпечення в Україні), О. А. Філоненко (визначено основні недоліки чинної системи державного регулювання пенсійного забезпечення, визначено пріоритетні напрями державної політики в пенсійній сфері) та ін. Однак визначення такого базового поняття, як «розвиток пенсійної системи України» не було предметом спеціального дослідження.

Мета статті - проаналізувати особливості розвитку пенсійної системи незалежної України; запропонувати власне визначення поняття «розвиток пенсійної системи України»; розробити пріоритетні напрями розвитку пенсійної системи України в тріаді «держава - бізнес - громадянське суспільство».

Державному управлінню як особливому виду соціального управління значною мірою притаманні розгалужені мережі інформаційних потоків, що проходять каналами прямого зв'язку від суб'єктів до об'єктів управління, і каналами зворотного зв'язку від об'єктів до суб'єктів управління. Неврахування суб'єктом державного управління хоча б частини інформації, яка надходить або може надійти до нього, її недостатній аналіз і недооцінка призводять до вироблення неоптимальних управлінських рішень і неефективності процесу управління. Як зазначає з цього приводу Норберт Вінер, «посадові особи - або в уряді, в університеті, або в акціонерному товаристві - повинні брати участь у двосторонньому потоці зв'язків, а не просто віддавати накази, що надходять зверху. Інакше може виявитися, що вищі посадові особи засновують свою політику на абсолютно неправильному уявленні про факти, які мають їхні підлеглі» [3, с. 60] (тут і далі переклад автора. - Н. М.).

Початок XXI ст. характеризується активними дослідженнями державних інститутів як управлінських конструкцій. Із функціонуванням системи державного управління пенсійною системою України все більшу увагу дослідників привертає процес її подальшого розвитку, його цілі, ситуаційні змінні й результати, а також інститути, що управляють зміною інститутів. Неодноразові спроби провести реформу і модернізувати державне управління пенсійною системою України не мали результатів, які б відповідали поставленим цілям. Серед можливих причин невдач можна назвати помилки у виборі моделі реформування пенсійної системи, неузгодженість і слабку вмотивованість діяльності адміністративного апарату та ін. У будь-якому випадку очевидно, що нині зберігається невизначеність інституційної структури державного управління розвитком пенсійної системи, що утворилася в результаті фрагментарних адміністративних перетворень. Це означає, що довгострокова, стійка стратегія розвитку пенсійної системи в Україні досі не сформована.

Масштаб довгострокової пенсійної реформи перевершує всі інші проблеми. Якщо вдасться здійснити цю реформу за рахунок чіткого узгодження бюджетної, боргової та інвестиційної політики, то держава зможе дозволити собі масштабну програму розвитку, в іншому випадку рівень життя пенсіонерів залишиться низьким, а бюджет України не витримає демографічного навантаження і швидко розбалансує.

У певні історичні періоди необхідно змінювати так званий соціальний контракт поколінь, який являє собою законодавчо встановлений порядок набуття та реалізації пенсійних прав, що визначає розміри внесків, періоди їх внесення, з одного боку, і розміри виплачуваних пенсій і періоди їх отримання - з іншого [6].

У комплексі заходів, які обумовлюють перетворення соціально-економічного життя в Україні, важливе значення надається пенсійній реформі, оскільки вона безпосередньо стосується інтересів майже третини населення країни - насамперед громадян пенсійного віку, які останнім часом відчувають серйозні труднощі, пов'язані із забезпеченням рівня життя.

Необхідним інструментом управління національною пенсійною системою є прогнози її розвитку. В Україні необхідність прогнозування в цій сфері обумовлена безперервними змінами напрямів реформування, а також відповідних пріоритетів. Саме тому дуже важливо системно оцінювати здійснювані зміни у її роботі. Найбільш достовірними при цьому вважаються прогнози розвитку пенсійної системи, складені з використанням методів актуарного оцінювання.

За останні десятиліття нагромаджено певний досвід реформування пенсійної системи в нових соціально-економічних умовах, а саме:

- 1991 р. - прийнятий Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788, який фактично продовжив існування солідарної пенсійної системи, що існувала в радянський період, здійснив перехід від бюджетної системи пенсійного забезпечення до змішаної, заснованої на поєднанні страхових принципів і бюджетного фінансування;

- 2003 р. - прийняті закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058 та «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. № 1057; законодавчо визначено трирівневу пенсійну систему;

- 2011 р. - унаслідок прийняття Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 р. № 3668 розпочато реформу першого рівня (поступове підвищення пенсійного віку, тривалості страхового стажу, зміна умов нарахування спеціальних пенсій, обмеження максимальних пенсій);

- 2015 р. - згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 р. № 213-VIII з 1 червня 2015 р. скасовано норми щодо призначення та перерахунку пенсій у порядку та на умовах, визначених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податковим та Митним кодексами України, Положенням про помічника-консультанта народного депутата України; передбачено поступове підвищення віку жінок, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах, збільшення тривалості загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, а для окремих категорій працівників - необхідної вислуги років.

О.А. Філоненко визначає реформування пенсійної системи як «складний, багатогранний і комплексний процес, який має істотно змінити баланс політичних, економічних та соціальних інтересів населення, систему державних фінансів, функціонування ринків праці та капіталу» [7, с. 128]. Реформа внаслідок свого динамізму є частиною поточної макроекономічної політики держави, спрямованої на прогресивну перебудову з метою дотримання загальновизнаних соціально- економічних норм, вона характеризується оборотністю структурних змін у соціально- економічній сфері.

Загальновідомо, що багаторівнева пенсійна система страхує від багатьох ризиків, особливо від загальних ризиків, що випливають із невизначеності в національній економіці і політиці, за допомогою диверсифікації державного і приватного типів управління, стратегій інвестування та джерел фінансування. Тому одним з основних завдань при визначенні стратегії довгострокового розвитку пенсійної системи України є визначення оптимальних пропорцій застосування розподільних і нагромаджувальних принципів пенсійного забезпечення і форм подальшого розвитку кожного з них.

Головний виклик полягає не стільки в тому, чи вдасться знайти ресурси, щоб ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду України, а в тому, як змінити модель відносин між державою, роботодавцями та працівниками.

У стратегії модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 р., схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 672-р, визначено чіткі кроки щодо підвищення ефективності роботи фонду в усіх напрямах. Зокрема, це стосується якості обслуговування громадян, удосконалення управління фінансовими ресурсами фонду, впровадження сучасних інформаційних технологій, скорочення адміністративних видатків, підвищення прозорості та відкритості роботи органів фонду. Модернізація Пенсійного фонду України здійснюється з метою поліпшення інноваційного оновлення діючих структур, приведення їх у конкурентоспроможний стан відповідно до вимог сучасності для отримання можливості переходу на новий тип розвитку. Основна мета цього модернізаційного процесу полягає в наданні пенсійній системі нової інституційної якості та інноваційних удосконалень. Е. В. Михалкіна та С. А. Писанка досить слушно зазначають, що «виникнення потреби в модернізаційному процесі визначається необхідністю формування інституту, що має нові властивості, або загальну інституційну еволюцію, яка полягає у свідомій дії з метою перетворення існуючого інституту через виявлення сформованих недосконалостей, які згодом трансформуються в межах правового змісту у створювані закони та нормативні акти» [5, с. 30].

Диференціація підходів, як теоретико-методологічних, так і міждисциплінарних, при використанні методологічної парадигми акцентує увагу на різних аспектах процесу розвитку, тим самим відображаючись на концептуалізації самого поняття розвиток. У філософських енциклопедичних словниках поняття «розвиток» трактується так:

1) вищий тип руху, зміни матерії і свідомості; перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток характеризується специфічним об'єктом, структурою (механізмом), джерелом, формами і спрямованістю. Процес зміни захоплює будь-які об'єкти, будь-які їхні сторони - внутрішні складники і зовнішні форми, що безпосередньо сприймаються, їх істотні зв'язки, зовнішні залежності і под. Розвиток - не просто зміна, не всяка зміна об'єкта, але зміна, пов'язана з перетвореннями у внутрішній будові об'єкта, його структурі, що являє собою сукупність функціонально пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей [4, с. 453];

2) «характеристика якісних змін об'єктів, появи нових форм буття, інновацій та нововведень, пов'язана з перетворенням їх внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Відображаючи насамперед процеси змін, розвиток передбачає збереження (системної) якості об'єктів, що розвиваються» [1, с. 847];

3) необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів, одночасна наявність яких виділяє процеси розвитку серед інших змін: оборотність змін характеризує процеси функціонування; відсутність закономірності характерна для випадкових процесів катастрофічного типу; за відсутності спрямованості зміни не можуть нагромаджуватися і тому процес позбавляється характерної для розвитку єдиної, внутрішньо взаємозалежної лінії. Унаслідок розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, який змінює його склад або структуру (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів і зв'язків) [8, с. 561]. пенсійний фінансовий соціальний модернізація

Розвиток пенсійної системи України - це зміна орієнтирів діяльності, від чого залежатиме логіка подальших дій і соціально-економічні ефекти процесу розвитку, надання пенсійній системі нової інституційної якості та інноваційних удосконалень.

Пенсійна система є складною, відкритою, адаптивною системою, яка постійно розвивається, вдосконалюється, взаємодіє із зовнішнім середовищем та має два принципових завдання: по-перше, підтримання цілісності і стабільності всієї економічної системи шляхом матеріального забезпечення фізичних осіб на випадок досягнення встановленого законом віку, інвалідності, втрати годувальника; по-друге, пристосування до зовнішніх факторів суспільства, що динамічно розвивається, до виниклих внутрішніх проблем, властивих сучасній соціально- економічній інфраструктурі, яка функціонує, зокрема демографічних проблем, які полягають у зниженні чисельності працездатного населення і зростанні навантаження на пенсійну систему. Зазначені соціально значущі завдання вирішуються комплексно за умови ефективно вибудованої системи адміністрування, за допомогою гармонійної дії сукупності державних інститутів та інститутів громадянського суспільства, тобто з урахуванням принципу організаційної безперервності А. А. Богданова, який стверджував, що «світова інгресія в сучасній науці виражається як принцип безперервності. Він визначається по-різному; тектологічне ж його формулювання просте й очевидне: між усякими двома комплексами всесвіту, за достатнього дослідження встановлюються проміжні ланки, що вводять їх в один ланцюг інгресії» [2, с. 122]. Із зазначеного принципу випливає такий висновок: будь-яка система закономірно відображає властивості навколишнього середовища, зміни навколишнього середовища викликають зміну системи, і навпаки.

Пенсійна система України за своїм інституційним змістом є найскладнішим об'єктом державного управління за цілою низкою об'єктивних і суб'єктивних причин, серед яких слід зазначити багатоукладність і різноманіття видів пенсійних виплат, а також тривалий період їх реалізації. Розвиток пенсійної системи полягає у створенні ефективного механізму пенсійного забезпечення та формуванні оновленого інституту, який стабільно функціонує із соціально спрямованою персоналізацією і мотиваційною узгодженістю, відповідної нової якості суспільства, без руйнування існуючої системи. Розвиток пенсійної системи, яка буде задовольняти і в перспективі випереджати суспільну потребу, можливий лише за умови здійснення комплексних заходів організаційного, інституціонального, правового, технологічного і ресурсного характеру. На рисунку подано пріоритетні напрями розвитку пенсійної системи України в тріаді «держава - бізнес - громадянське суспільство».

Ураховуючи зазначене вище, пропонуємо таке визначення поняття «розвиток пенсійної системи України» - сукупність послідовних комплексних, багаторівневих та змістовних перетворень, спрямованих на правове, економічне та організаційне реформування ключових інституційних основ пенсійної системи, якісне оновлення існуючих внутрішньосистемних відносин тріади «держава - бізнес - громадянське суспільство», що має на меті удосконалення всієї сукупності реалізації пенсійних прав громадян.

Отже, успішний розвиток пенсійної системи України можливий тільки за рахунок комплексного і раціонального використання нагромадженого наукового багажу і нових знань. Образно кажучи, у сукупності нових проблем немає вузлових ланок, розплутавши які, можна вирішити всю проблему цілком. Для досягнення успіху у створенні ефективної багаторівневої пенсійної системи, що страхуватиме від багатьох ризиків, необхідні: ретельний аналіз усього комплексу факторів, що обумовлюють цю проблему, і планомірне вирішення ієрархії взаємозалежних завдань, що ведуть до досягнення мети. Водночас, як показує практика державного управління розвитком пенсійної системи України, діяльність органів влади демонструє найчастіше його низьку результативність. Якоюсь мірою це пов'язано з відсутністю визначень таких базових понять, як «розвиток пенсійної системи України» та «механізм державного управління розвитком пенсійної системи України», а також нерозробленістю науково-практичної методології здійснення державного управління розвитком пенсійної системи України.

Пріоритетні напрями розвитку пенсійної системи України в тріаді «держава - бізнес - громадянське суспільство» Виникає об'єктивна потреба на певній стадії розвитку втручання ззовні, залучення додаткових резервів, за допомогою яких відбуватиметься корекція керуючого впливу. У сфері управління необхідно створити такі інструменти, які б взаємодіяли із зовнішнім середовищем, створювали умови для вивчення і запозичення прогресивного досвіду. Саме тому актуальні управлінські завдання зі сфери зовнішнього доповнення можуть бути вирішені на основі наукового аналізу і експерименту, проектування оргструктур та створення механізмів випереджаючого розвитку, які будуть допомагати управлінській системі оновлюватися й отримувати можливість прогресивного розвитку.

У ході дослідження виявлено низку питань, актуальних для подальшого опрацювання управлінських підходів до розвитку пенсійної системи, першочергово необхідно зосередитися на дослідженні структури та принципів функціонування механізмів державного управління розвитком пенсійної системи України.

Список використаних джерел

1. Абушенко В. Л. Развитие / В. Л. Абушенко // Всемир. энцикл.: философия / глав. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. - М.: ACT; Минск: Харвест, Соврем. литератор, 2001. - С. 847 - 848 [Abushenko V. L. Razvitie / V. L. Abushenko // Vsemir. entsikl.: filosofiya / glav. nauch. red. i sost. A. A. Gritsanov. - M.: AST; Minsk: Harvest, Sovrem. literator, 2001. - S. 847 - 848].

2. Богданов А. А. Тектология: всеобщая организационная наука / редкол.: В. В. Попков (отв. ред.) [и др.]; сост., предисл. и коммент. Г. Д. Гловели; послесл. В. В. Попкова. - М.: Финансы, 2003. - 287 с. [Bogdanov A. A. Tektologiya: vseobschaya organizatsionnaya nauka / redkol.: V V. Popkov (otv. red.) [i dr.]; sost., predisl. i komment. G. D. Gloveli; poslesl. V. V. Popkova. - M.: Finansyi, 2003. - 287 s.].

3. Винер H. Кибернетика и общество / Норберт Винер; пер. с англ. Е. Панфилов; ред., предисл. Э. Я. Кольман. - М.: Изд-во иностр. лит., 1958. - 200 с. [Viner N. Kibernetika i obschestvo / Norbert Viner; per. s angl. E. Panfilov; red., predisl. E. Ya. Kolman. - M.: Izd-vo inostr. lit., 1958. - 200 s.].

4. Грушин Б. Развитие / Б. Грушин // Философ. энцикл. / гл. ред. Ф. В. Константинов. - М.: Совет. энцикл., 1967. - Т. 4: «Наука логики» - Сигети. - С. 453 - 454 [Grushin B. Razvitie / B. Grushin // Filosof. entsikl. / gl. red. F. V. Konstantinov. - M.: Sovet. entsikl., 1967. - T. 4: «Nauka logiki» - Sigeti. - S. 453 - 454].

5. Михалкина E. В. Направления модернизации системы пенсионного обеспечения в России / Михалкина Е. В., Писанка С. А. // Terra economicus. - 2011. - Т. 9. - № 4, ч. 3. - С. 29 - 34 [Mihalkina E. V Napravleniya modernizatsii sistemyi pensionnogo obespecheniya v Rossii / Mihalkina E. V., Pisanka S. A. // Terra economicus. - 2011. - T. 9. - № 4, ch. 3. - S. 29 - 34].

6. Роик В. Д. Пенсионная реформа: нужна концепция социального контракта поколений россиян для XXI века / В. Д. Роик // ЭКО. - 2012. - № 2. - С. 58 - 71 [Roik V. D. Pensionnaya reforma: nuzhna kontseptsiya sotsialnogo kontrakta pokoleniy rossiyan dlya XXI veka / V. D. Roik // EKO. - 2012. - № 2. - S. 58 - 71].

7. Філоненко О. А. Шляхи оптимізації стратегічних напрямів та механізмів державного регулювання системи пенсійного забезпечення / О. А. Філоненко // Наук. праці [Чорномор. держ. ун-ту ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Сер. «Державне управління». - 2014. - Т. 242, вип. 230. - С. 125 - 130 [Filonenko O. A. Shliakhy optymizatsii stratehichnykh napriamiv ta mekhanizmiv derzhavnoho rehuliuvannia systemy pensiinoho zabezpechennia / O. A. Filonenko // Nauk. pratsi [Chornomor. derzh. un-tu im. Petra Mohyly kompleksu «Kyievo-Mohylianska akademiia»]. Ser. «Derzhavne upravlinnia». - 2014. - T. 242, vyp. 230. - S. 125 - 130].

8. Юдин Э. Г. Развитие / Э. Г. Юдин // Философ. энциклопед. слов. / редкол.: С. С. Аверинцев, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичев [и др.]. - 2-е изд. - М.: Совет. энцикл., 1989. - С. 537 - 538 [Yudin E. G. Razvitie / E. G. Yudin // Filosof. entsikloped. slov. / redkol.: S. S. Averintsev, E. A. Arab-Oglyi, L. F. Ilichev [i dr.]. - 2-e izd. - M.: Sovet. entsikl., 1989. - S. 537 - 538].

Размещено на Allbest.ru