Визначення процесів пізнання в п’яти моделях соціальних комунікацій дослідників Канади, США й Болгарі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПІЗНАННЯ В П'ЯТИ МОДЕЛЯХ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ ДОСЛІДНИКІВ КАНАДИ, США Й БОЛГАРІЇ

О.М. Холод



Мета дослідження полягає у визначенні ролі процесів пізнання (когніції) у структурі моделей соціальних комунікацій. Для цього проведено аналіз 16 моделей соціальних комунікацій (соціальної комунікації), що становить основу циклу статей «Когніція в моделі соціальних комунікацій». У другій статті описано п'ять моделей соціальних комунікацій. За одержаними результатами визначено критерії створення кожної з них і здійснений пошук місця когніції як процесу в межах згаданих моделей.

Ключові слова: соціальні комунікації, сприйняття, ідентифікація, когніції, інтерпретація, трансформація, розуміння, верифікація, дискурс, корекція.

Холод А.М. Идентификация процессов познания в моделях социальных коммуникаций

Цель исследования заключается в определении роли процессов познания (когниции) в структуре моделей социальных коммуникаций. Для этого был проведен анализ 16 моделей социальных коммуникаций (социальной коммуникации), что стало основой цикла статей «Ко- гниция в модели социальных коммуникаций». Во второй статье проанализированы пять моделей социальных коммуникаций. По результатам анализа определены критерии создания каждой из них и осуществлен поиск места процесса когниции в рамках упомянутых моделей.

Ключевые слова: социальные коммуникации, восприятие, идентификация, когниции, интерпретация, трансформация, понимание, верификация, дискурс, коррекция.

Kholod О. Identification of Cognition Processes in Models of Social Communications

The research problem: today there is a vague idea of the nature, functions and structure of the model of social communications, so only theoretically one can talk about the role that cognition processes play in the model of social communications. The aim of the research is to determine the role of cognition processes in the structure of social communication models. For this purpose, 16 models of social communications (social communication) and their classification were analyzed.

Conclusions. At the beginning of the study, we formulated its goal: to determine the role of cognition processes in the structure of social communication models. The goal was achieved. We also put forward the hypothesis that the construction of a model of social communications, taking into account the results of research in the fields of Psychology, Sociology and Social Communications, will establish the essence, structure and role of cognition in the model of social communications. The hypothesis was also proved. In particular, we found that: 1) the essence of cognition in the model of social communications should be considered «the process of obtaining new knowledge by man, the discovery of an unknown earlier», with the goal of identification, modeling and verification of world transformation scenarios; 2) the structure of the model of social communications form such seven interrelated elements: perception, identification, cognition, interpretation, transformation, understanding, verification; 3) the listed seven interrelated elements of the model of social communications are determined and determined by two global elements, namely: «discourse» and «correction»; 4) the role of cognition as an element of the model of social communications is defined as key, since without knowing the subject of communication, social communication becomes impossible.

Key words: social communications, perception, identification, cognition, interpretation, transformation, understanding, verification, discourse, correction.



Вступ

Стаття присвячена аналізу проблеми, яка полягає в тому, що сьогодні дослідниками не встановлена роль процесів пізнання (когніції) у моделі соціальних комунікацій як процесу. Хоча поглиблене вивчення сформульованої проблеми відкриває шлях до нових питань (проблем), ми зупинимося на спробі охарактеризувати початковий стан: закінчення знання про предмет дослідження (когніцію) і початок незнання про нього (роль когніції в моделі соціальних комунікацій).

Існує декілька аспектів досліджуваної проблеми. Вважаємо, що без пізнання неможливі соціальні комунікації, отже, модель соціальних комунікацій спирається на процеси пізнання, або «сукупність психічних (ментальних, розумових) процесів - сприйняття, категоризації, мислення, мовлення та ін., що слугують обробці й переробці інформації» [6]. Якщо невідомо, як саме когніція «вплетена» в тканину соціальних комунікацій, значить, потрібно вважати невідомим і те, яким чином пізнання покращує/погіршує процеси соціальних комунікацій. Разом із тим, сьогодні, коли існує досить розмите уявлення про суть, функції та структуру моделі соціальних комунікацій, лише теоретично можна міркувати про те, яку роль процеси когніції відіграють у моделі соціальних комунікацій. Слід зважати на те, що викладене нами раніше стимулює актуальне питання: «Чи потрібно взагалі розглядати процеси когніції в системі соціальних комунікацій?».

Виклад історії досліджуваної проблеми спирається на непрямі спроби наших попередників вивчити як саму когніцію, так і її роль у процесах соціальних комунікацій. Для початку визначимо терміни «когніція» та «моделі соціальних комунікацій». У розумінні терміна «когніція» ми далі в дослідженні будемо орієнтуватися на визначення І. Меркулова, який вважає, що когніцією треба називати «психологічний процес, за допомогою якого відбувається обробка інформації нашою свідомістю» [9, с. 364]. Доповнимо лише наведене визначення вказівкою на соціальний характер процесів когніції й будемо спиратися на розуміння терміна «когніція» в такому трактуванні: «психологічний процес, за допомогою якого відбувається обробка інформації нашою свідомістю» й подальша актуалізація обробленої свідомістю інформації в соціальних діях, взаємодіях і соціальних відносинах, спрямованих на перетворення навколишнього світу.

Слід врахувати те, що запропоноване нами визначення терміна «когніція» базується на теорії діяльності О. Леонтьєва, який у концептуальному ланцюгу «діяльність - дія - операція - психофізіологічні функції» розмежовував «дію» та «діяльність» і мав на увазі під дією «процес, спрямований на реалізацію мети, яка може бути визначена як образ бажаного результату», під діяльністю - «специфічно людську активність, регульовану свідомістю, породжувану потребами та спрямовану на пізнання й перетворення зовнішнього світу й самої людини» [8]. Термін «модель соціальних комунікацій» трактуємо так: зменшена копія «інструментарію соціальної інженерії, який за допомогою комунікаційних технологій створення інформації, її пошуку, впорядкування, трансляції, обміну, зберігання та вимірювання впливу на реципієнта спрямований на регулювання соціальних дій, взаємодій і соціальних відносин у суспільстві» [19, с. 37].

Оскільки дослідники раніше, за нашими даними, не вивчали ні суті, ні ролі когніції в моделі соціальних комунікацій у межах аналізу в науковій галузі «Соціальні комунікації», варто шукати причини такої ситуації. Серед декількох причин достатньо назвати три основні. По-перше, досі в науковій галузі «Соціальні комунікації» не існує чітко структурованої моделі соціальних комунікацій. По-друге, у структурі описів окремих дослідників (наприклад, В. Ільганаєва [3-5], В. Горовий [і], В. Корнєєв [7], В. Різун [13], Г. Почепцов [і2], М. Хилько [18], О. Холод [22]) немає згадок про структурний елемент «когніція». По-третє, спроби дослідників визначити й сформулювати основні принципи побудови можливої моделі соціальних комунікацій базувалися, насамперед, на інформаційній, медіазнавчій і соціологічній платформах.

Попередній аналіз дав нам підстави стверджувати таке: є об'єктивна необхідність створення моделі соціальних комунікацій за типом, наприклад, моделі інмутації О. Холода, моделі масової комунікації Г. Лассуела, синтетичної моделі масової комунікації Т. Гобан-Класа. До всього, результати нашого теоретичного дослідження доповнять існуюче уявлення про суть, структуру та функції моделі соціальних комунікацій, у структурі якої одне з ключових місць повинно бути відведено процесам розуміння (когніції).



Постановка завдання

Мета дослідження полягає у визначенні ролі процесів пізнання (когніції) у структурі п'яти моделей соціальних комунікацій (модель Торонтської школи соціальних комунікацій [29]; соціаль- нокомунікаційна модель болю в теорії К. Крейга [30]; трансцендентна модель соціальної комунікації Н. Палашева [10]; модель SCERTS Б. Прайзента [31]; модель соціально-комунікативної компетентності [26; 28]).

Враховуючи історію досліджуваної проблеми, ми визначили об'єкт дослідження - структура соціальних комунікацій як процес і предмет - визначення ролі процесів пізнання в структурі п'яти моделей соціальних комунікацій, згаданих у меті дослідження.

Для досягнення поставленої мети ми звернулися до методів двох класифікацій [20]: класифікація 1 - за критерієм «наявність/відсутність практичного дослідження»; класифікація 2 - за критерієм «наявність/відсутність конкретної репрезентації знань». Відповідно до класифікації 1 ми використали такі дві групи: емпіричні методи (спостереження, опис) і теоретичні (аксіоматичний, гіпотетико-дедуктивний). Спираючись на класифікацію 2, ми скористалися такими групами методів: загальними (діалектичний), загальнонауковими (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія, моделювання та класифікація).

Досягнення поставленої мети й доказ висунутої нами гіпотези визначили такі дослідницькі процедури:

1) аналіз наявних моделей соціальних комунікацій (соціальної комунікації) і виокремлення критеріїв їх створення;

2) класифікація аналізованих моделей соціальних(-ої) комунікацій(-ї);

3) пошук і формулювання критеріїв створення оригінальної моделі соціальних комунікацій;

4) графічне виконання оригінальної моделі соціальних комунікацій;

5) виокремлення в структурі створеної моделі соціальних комунікацій суті, місця й ролі когніції як системи процесів розуміння.

Результати

Відповідно до першої дослідницької процедури нам необхідно було провести аналіз наявних моделей соціальних комунікацій та виокремити критерії створення оригінальної моделі соціальних комунікацій.

У нинішніх англо-, російсько- та україномовних джерелах ми виявили 16 таких моделей соціальних комунікацій (соціальної комунікації):

1) метатеорія соціальних комунікацій А. Соколова [15-17];

2) семіосоціопсіхологічна модель соціальних комунікацій Т. Дрідзе [2];

3) соціоінжинірна модель соціальних комунікацій В. Різуна [13];

4) соціоінжинірна модель соціальних комунікацій О. Холода [19];

5) модель місця соціальної комунікації В. Ільганаєвої [3-5];

6) модель етології соціальної комунікації Лісабонської школи [32];

7) модель Торонтської школи соціальних комунікацій [29];

8) соціальнокомунікаційна модель болю в теорії К. Крейга [30];

9) трансцендентна модель соціальної комунікації Н. Палашева [10];

10) модель SCERTS Б. Прайзента [31];

11) модель соціально-комунікативної компетентності [26; 28];

12) модель соціальної комунікації Б. Кук [27];

13) комплексна модель соціальних комунікацій [25];

14) модель розладів соціальної комунікації [24; 33];

15) інтердисциплінарна модель соціальної комунікації Ю. Подгурецьки [11];

16) модель методології вивчення соціальної комунікації Ф. Шаркова [23].

Далі ми здійснюємо аналіз п'яти моделей, що записані в пунктах 7-11.

Відомою слід вважати модель Торонтської школи соціальних комунікацій, яка на практиці в Ханен Центрі (Hanen Centre) розробляє ідеї соціальної комунікації [36].

Працівники Hanen Сеп^е (далі скорочено - ХЦ, або Центр, або Hanen центр), що характеризують свою діяльність як соціальне підприємництво, мають на меті: дати можливість дітям молодшого віку кращим чином розвивати соціальну комунікацію (мовні навички та граматику).

Центр був заснований у 1975 р. Айялою Ханеня Манолсоном (Ayala Hanen Manolson), фахівцем із патології мови. ХЦ розробляє й поширює батьківські й навчальні програми, а також програми для вихователів, діяльність яких спрямована на забезпечення раннього втручання в поведінку дітей із затримкою мовлення.

Соціальнокомунікаційна робота ХЦ відбувається в чотирьох таких напрямах:

1) розвиток соціальної комунікації дітей із затримкою мовлення;

2) розпізнавання затримки мови й розвитку мовлення;

3) розвиток мовної грамотності дітей дошкільного віку;

4) розвиток соціальної комунікації в інтересах дітей із високим ступенем аутизму (зокрема синдромом Аспергера).

Аналіз ідей Ханен Центру дав нам змогу в робочому порядку викласти їх суть у графічному вигляді (рис. 1).

Рис. 1. Модель розвитку соціальної комунікації дітей із затримкою мовлення в перші 5 років їхнього життя [36] у графічному тлумаченні О. Холода

Аналіз моделі розвитку соціальної комунікації дітей із затримкою мови в перші 5 років їхнього життя дав змогу виокремити такі критерії побудови моделі:

1) лінійний циклічний характер моделі;

2) вказівка на ключовий елемент («Люди, важливі в житті дитини в перші 5 років розвитку мовлення») у соціальній комунікації дітей із затримкою мовлення в перші 5 років їхнього життя;

3) вказівка на вивчення мови як у поступальному напрямку (від дитини до важливої для неї людини), так і в зворотному напрямку (від важливої людини в житті дитини до самої дитини);

4) наявність стрілок у графічному зображенні реалізації поступального й зворотного впливу від дитини до важливої людині в її житті й від останньої до дитини;

5) використання шрифту Arial у системі шрифтів програми Microsoft Word ОС Windows 2007 XP.

Відома також і соціальнокомунікаційна модель болю в теорії К. Крейга [37].

Проблеми соціальної комунікації сьогодні досліджують фахівці кафедри психології Університету Британської Колумбії, який розташований у м. Ванкувер Британської Колумбії в Канаді. У робочому порядку згадану групу дослідників соціальних комунікацій ми назвали Канадської школою соціальних комунікацій.

Одним із лідерів наукової школи й авторів соціокомунікаційної моделі болю є доктор Кеннет Д. Крейг. Ідея дослідника полягає в тому, що біль слід розглядати як:

1) наслідок розвинених/нерозвинених із дитинства соціальних комунікацій;

2) результат соціальнокомунікаційного досвіду;

3) генетичну спадщину;

4) результат сімейної соціалізації.

Для доказу своєї думки група дослідників під керівництвом К. Крейга запропонувала соціа- льнокомунікаційну модель болю (рис. 2).

Дослідники соціальних комунікацій, що працюють у медицині, задумалися над питанням походження болю людини. Висунули передбачення про те, що біль як динамічний ефект визначається цілою низкою чинників, до яких слід віднести біологічні, психологічні й соціальні

Рис. 2. Соціальнокомунікаційна модель болю К. Крейга [37] у графічній інтерпретації О. Холода (2017)

Рис. 2-1. Фактори формування соціальної комунікації болю в особистості, що страждає (за теорією К. Крейга [37]) у графічній інтерпретації О. Холода (2017)

пізнання модель соціальна комунікація

Рис. 2-2. Фактори формування соціальної комунікації болю у вихователів або інших дорослих, які перебувають поруч з особистостями, що страждають від болю (за теорією К. Крейга [37]) у графічній інтерпретації О. Холода (2017)

Аналіз соціальнокомунікаційної моделі болю К. Крейга, який належить до Канадської школі соціальної комунікації, дозволив нам виокремити такі критерії моделі:

1) пов'язування болю людини з її досвідом у соціальній комунікації;

2) декларація прямої залежності між відчуттям болю й історико-біологічними та соціальними чинниками;

3) вказування на прямий систематичний зв'язок між, з одного боку, соціальним, економічним та фізико-екологічним контекстами та, з іншого боку, болем людини;

4) використання при побудові моделі фотографії мозку, геометричних фігур, відмінних від прямокутників, трикутників і квадратів, ромбів, паралелепіпедів і пірамід;

5) використання стрілок, що з'єднують геометричні фігури й записи в схемі;

6) використання шрифту Arial у системі шрифтів програми Microsoft Word ОС Windows 2007 XP.

Відома трансцендентна модель соціальної комунікації Н. Палашева [13], який у своїй монографії «Соціальні комунікації» запропонував аналіз соціальних комунікацій із позиції трансцендентної теорії.

Автор розглядає основи соціальних комунікацій із погляду міжпредметних зв'язків. На думку Н. Палашева, комунікація як соціальне явище має трансцендентальний аспект вивчення. При цьому дослідник вказує на конкретні джерела інформації та трансцендентні посередники, стверджуючи, що комунікаційно-інформаційні структури мають трансцендентний вплив на соціальні комунікації. У своїй праці Н. Палашев декларує прямий зв'язок проблем соціальних комунікацій з ідеологічними та доктринальних основами. За твердженнями автора, під час кодування/декодування соціальних комунікацій відбувається руйнування синергетичної трансценденції та датчика інформації. Дослідник розглядає кризові аспекти культури спілкування, а саме: духовність, інтелект, прозорість, гласність, - і вважає, що реалізація комунікаційних технологій залежна від людського фактора. Н. Палашев аналізує комунікацію безпеки, а також сфери засобів масової інформації, проблеми комунікації під час подолання кризи.

Усі дослідження Н. Палашева спрямовані на вивчення людської природи й природи світу, у якому ми живемо. Для того, щоб зменшити втрати від нерозумної взаємодії людей між собою, дослідник занурюється в проблеми соціальних комунікацій.

Варто звернути увагу на те, що Н. Палашев стверджує: у більшості випадків, у реальному житті, спілкування під знаком ідеологічного мислення або під впливом мислення обмежується особистими чи корпоративними інтересами. Останнє призводить до схоластики, не тільки щодо розуміння самої інформації, але й щодо виродження процесу комунікації.

На думку Н. Палашева, для того, щоб зменшити кількість руйнувань соціального розвитку й спілкування, потрібен метод для створення навколишнього середовища та відповідних умов, які будуть конструктивними для реалізації комунікації.

Для цього треба розуміти неподільну тріаду «Дух - Інтелект - Матерія», яка фіксує відносини між людиною та світом і відповідає на питання про сенс людської природи як дивне поєднання численних суперечливих відносин типу:

- «тіло - душа»;

- «людина - Бог»;

- «людина - тварина»;

- «людина - особистість»;

- «особистість - суспільство»;

- «свідоме - несвідоме»;

- «чоловіче начало - жіноче начало»;

- «вільна воля - добровільне підпорядкування».

Суть перерахованих комбінацій дає можливість розглянути соціальні комунікації як засіб надання смислів нашому існуванню.

Аналіз положень трансцендентного розгляду соціальних комунікацій, запропонованого Н. Палашевим, дав змогу побудувати графічну модель (рис. 3, 4) і вичленувати такі її критерії, як:

1) диференціація інформації на трансцендентну й інформацію відправника;

2) вказівка на А(альфа)-код як спосіб кодування інформації;

3) ідентифікація центру ідеації (думки, ідеї, концепції) як центру моделі соціальної комунікації;

4) виокремлення процесу перекодування й А(альфа)-комунікаційних каналів;

5) вказівка на шлях отримання якісної інтерпретації;

6) використання стрілок, що з'єднують геометричні фігури й записи в схемі;

7) використання шрифту Arial у системі шрифтів програми Microsoft Word ОС Windows 2007 XP.

Рис. 3. Схема соціальних комунікацій як способу надання смислів існуванню людини [13]

Рис. 4. Транзакційна модель соціальної комунікації Н. Палашева [13]

Сьогодні відома модель SCERTS Б. Прайзента [41] (США). Назву моделі утворено від абревіатурних повідомлень: «SC» + «ER» + «TS», які розшифровуються таким чином:

SC (Social Communication) - соціальна комунікація - розвиток спонтанного, функціонального зв'язку, емоційного виразу, безпечних і довірчих відносин із дітьми й дорослими;

ER (Emotional Regulation) - емоційна регуляція - розвиток здатності підтримувати гарне регулювання емоційного стану для того, щоб упоратися із щоденним стресом, бути найбільш відкритим для навчання та взаємодії;

TS (Transaction Support) - підтримка транзакцій - розробка та впровадження опор для надання допомоги партнерам у реагуванні на потреби й інтереси дитини, зміна й адаптація середовища, надання інструментів для підвищення якості навчання (наприклад, картина спілкування, написання розкладу, сенсорні опори).

Графічне суб'єктивне вираження моделі SCERTS Б. Прайзента подано нами в робочому порядку (рис. 5).

Рис. 5. Модель SCERTS Б. Прайзента [41]

Аналіз моделі SCERTS Б. Прайзента дав нам змогу виокремити ті критерії, за якими вона була побудована, а саме:

- власне соціальна комунікація;

- емоційна регуляція;

- підтримка трансакцій;

- вказівка на конкретні дії (психічні операції та процеси) на кожному з трьох зазначених у п. 1 етапах;

- частотна (у 66% випадків) вказівка на емоційну складову соціальної комунікації (див. на 1-му етапі - «розвитку... емоційного виразу» і на 2-му етапі - «регулювання емоційного стану»);

- створення моделі у вигляді лінійної послідовної схеми;

- використання геометричних фігур і стрілок;

- використання шрифту Arial у системі шрифтів програми Microsoft Word ОС Windows 2007 XP.

У моделі соціально-комунікативної компетентності представників Вашингтонської школи соціальних комунікацій (наприклад: [31; 33; 38; 43]) автори пропонують розглядати не стільки соціальну комунікацію, скільки соціально-комунікативну компетентність.

Дослідники Вашингтонської школи соціальних комунікацій зосередили свою увагу на таких моментах:

1) соціальна комунікація (термін вживається в однині) досліджує комунікаційну компетентність, або здатність до соціальної дії дітей, уражених як вродженими, так і соціально зумовленими порушеннями психіки;

2) соціальні комунікації розглядаються і в соціальній взаємодії дітей з аутизмом; для зручності аналізу таких взаємодій дослідники Вашингтонської школи запропонували модель соціально- комунікативної компетентності;

3) слід вивчати соціально-комунікаційну поведінку як дії, що відображають здатності дитини до соціального пізнання й оволодіння мовою;

4) соціальна комунікація дітей із відхиленнями повинна акцентувати увагу на динамічних взаємозв'язках між такими компонентами: мова, соціальнокогнітівна й виконавча функції;

5) соціальна комунікація повинна вивчатися завдяки безпосередньому спостереженню за поведінкою дітей, що поліпшить методологію диференціації дітей із дефіцитом соціальної комунікації, оскільки спостереження за дітьми в природних умовах дозволяє виявити нетривіальні проблеми і в зборі даних, і при скороченні обсягу отриманих даних;

6) соціальні та комунікаційні навички є взаємними, оскільки поліпшення однієї навички провокує розвиток іншої;

7) рівень соціальної компетентності дитини потрібно оцінювати в контексті соціально значущих форм поведінки;

8) для поліпшення соціально-комунікаційної компетентності в навчанні дітей важливу роль відіграє мовлення вчителя;

9) діти з дефіцитом соціальної комунікації повинні вчитися основ семантики, синтаксису та прагматики мовлення;

10) оволодіння навичками соціальної комунікації неможливе без здійснення виконавчих функцій, якими є процеси прийняття рішення та планування, що виникають на початку отримання завдання або перед новим завданням.

Графічне зображення ідей, які формують модель соціально-комунікативної компетентності, автори П. Кемпбелл і Дж. Сіперстейн [31], а також Н. Крайк і К. Додж [33], втілено в оригінальній схемі-моделі (рис. 6).

Рис. 6. Модель соціально-комунікативної компетентності [31; 33]

Аналіз моделі соціально-комунікативної компетентності представників Вашингтонської школи соціальних комунікацій [31; 33] дав змогу виокремити такі критерії побудови моделі:

1) диференціація моделі на 4 складових елементи: «Здатність обробляти виконавські функції», «Соціально-когнітивні здібності», «Лінгвістичні здібності», «Соціально-комунікативна поведінка»;

2) введення до системи такої складової, як «Соціально-когнітивні здібності», чого не спостерігається в інших 16 моделях соціальних комунікацій (соціальної комунікації), описаних у наших першій і другій статтях;

3) модель присвячена не стільки соціальній комунікації, скільки аналізу складових та зв'язку між ними у сфері соціально-комунікативної компетентності;

4) відсутність стрілок, крім однієї, що вказує на безпосередній лінійний принцип підпорядкування елементів, що складають модель;

5) нашарування геометричних фігур, що умовно позначають складові елементи моделі;

6) використання шрифту Arial у системі шрифтів програми Microsoft Word ОС Windows 2007 XP.



Висновки

На початку дослідження нами була поставлена мета, що полягала у визначенні ролі процесів пізнання (когніції) у структурі п'яти моделей соціальних комунікацій (модель Торонтської школи соціальних комунікацій [29]; соціальнокомунікаційна модель болю в теорії К. Крейга [30]; трансцендентна модель соціальної комунікації Н. Палашева [10]; модель SCERTS Б. Прайзента [31]; модель соціально-комунікативної компетентності [26; 28]. Поставлена мета була досягнута. З'ясовано, що у двох (40%) моделях із п'яти (100%), проаналізованих й описаних нами в статті, зустрічаються елементи, у назві яких вжито термін «когнітивні», що ми тлумачимо як високий за частотністю показник; отже, згаданий високий показник є свідченням, на наш погляд, того, що в двох п'ятих частинах досліджених моделей соціальних комунікацій їхні автори враховують категорію «когніція» (або «пізнання»).

Перспективою подальшого дослідження вважаємо об'єктивну необхідність продовжувати аналіз моделей соціальних комунікацій на предмет пошуку в них складника «когніція».



Список використаної літератури

1. Восприятие. URL: ru.wikipedia.org/Восприятие.

2. Горовий В. Соціальні інформаційні комунікації, їх наповнення і ресурс / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; наук. ред. Л. А. Дубровіна. Київ, 2010. 230 с.

3. Денотат. URL: http://www.ukrlit.vn.ua/info/dict/f2prv.html.

4. Дридзе Т. М. Социальная коммуникация как текстовая деятельность в семиосоциопсихоло- гии. Общественные науки и современность. 1996. № 3. С. 145-155.

5. Ільганаєва В. О. Соціальна комунікація як об'єкт теоретизації. Філософія людського спілкування: філософія, психологія, соціальна комунікація. 2009. № 1. С. 60-67.

6. Ильганаева В. А. Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность): словарь-справочник. Харьков, 2009. 392 с.

7. Ільганаєва В. О. Соціальні комунікації: сфера практичної діяльності й об'єкт теоретизації. Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань: матер. Міжнар. наук. конф., 26-27 лют. 2009 р. Харків, 2009. Ч. 1. С. 8-10.

8. Интерпретация. URL: https://vocabulary.ru/termin/interpretacija.html.

9. Когниция. URL: https://vocabulary.ru/termin/kognicija.html.

10. Корнєєв В. М. Соціальнокомунікаційний підхід в українській науці: дис.... д-ра наук із соц. ком.: 27.00.01. Київ, 2017. 450 с.

11. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. 2-е изд. Москва, 1977. 304 с.

12. Меркулов И. П. Когнитивная наука. Энциклопедия эпистемологии и философии науки / сост. и общ. ред. И. Т. Касавин. Москва, 2009. С. 364-365.

13. Палашев Н. Социальная коммуникация: монография. URL: http://www.slovo.bg/showwork. php3?AuID=475&WorkID=16927&Level=1.

14. Подгурецки Ю. Социальная коммуникация. Москва, 2006. 160 с.

14а.Понимание. URL: http://psihotesti.ru/gloss/tag/ponimanie/.

15. Почепцов Г. Г. Соціальні комунікації і нові комунікативні технології. Комунікація. 2010. № 1. С.19-26.

16. Різун В. Соціальні комунікації як інженерне вчення, або соціальні комунікації в системі соціального інжинірингу (соціальної інженерії). Комунікація. 2012. № 2. С. 8-18.

17. Сигнификат. URL: http://www.ukrlit.vn.ua/info/dict/f2prv.html.

18. Смирнов И. Н., Титов В. Ф. Философия: учеб. для студ. высш. учеб. завед. 2-е изд., испр. и доп. Москва, 1998. 288 с.

19. Соколов А. В. Введение в теорию социальной коммуникации: учеб. пособ. Санкт-Петербург, 1996. 319 с.

20. Соколов А. В. Метатеория социальной коммуникации. Санкт-Петербург, 2001.352 с.

21. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: учеб. пособ. Санкт-Петербург, 2002. 461 с.

22. Хильки М. Деякі методологічні проблеми дослідження соціальнокомунікаційних технологій в українській науковій думці. Освіта регіону: політологія, соціологія, комунікація. 2014. Вип. 1-2. С. 70-76.

23. Холод О. М. Соціальні комунікації: тенденції розвитку: навч. посіб. Київ, 2017. С. 37.

24. Холод О. М. Методологія досліджень соціальних комунікацій: підручник. Львів, 2014. 280 с.

25. Холод О. М. Соціальнокомунікаційний інжиніринг як методологія дослідження соціальних комунікацій. Світ соціальних комунікацій. 2012. Т. 8. С. 7-12.

26. Холод О. М. Соціальні комунікації: соціо- і психолінгвістичний аналіз: навч. посіб. 2-ге вид., доп., і перероб. Львів, 2011.288 с.

27. Шарков Ф. И. Истоки и парадигмы исследований социальной коммуникации. Социс. 2001. № 8. С. 52-61.

28. Adams C. Social communication intervention for school-age children: Rationale and description. Seminars in Speech and Language. 2005. 26 (3). P. 181-188.

29. American Speech-Language-Hearing Association. Guidelines for the roles and responsibilities of school-based speech-language pathologists. Rockville, MD: Author.

30. Black K., Stevenson R., Segers M., Ncube B., Sun S., Philipp-Muller A., Bebko J., Barense M., Ferber S. Linking Anxiety and Insistence on Sameness in Autistic Children: The Role of Sensory Hypersensitivity. J Autism Dev Disord. 2017. May 24.

31. Campbell P., Siperstein G. Improving social competence: a resource for elementary school teachers. 1994. Needham heights, MA: Allyn & Bacon, Simon & Schuster Education Group.

32. Cook B. What is Social Communication? 2016. URL: https://www.southernct.edu/academics/ schools/ education/ asd-center/ Social%20 Communication%20final% 206-13-13.pdf.

33. Crick N., Dodge K. A review and reformulation of social information-processing mechanisms in children's social adjustment. Psychological Bulletin. 1994. 115. P. 75-104.

34. Curenton SM, Justice LM African American and Caucasian preschoolers' use of decontextualized language: literate language features in oral narratives. Lang Speech Hear Serv Sch. 2004. Jul. 35(3). P. 240-253.

35. Jackson L., Duffy M., Brady M., McCormick J. Effects of Learning Strategy Training on the Writing Performance of College Students with Asperger's Syndrome. J Autism Dev Disord. 2017. May 30.

36. Hanen centre. 2016. URL: http://www.hanen.org/Home.aspx.

37. Hadjistavropoulos T, Craig KD. A theoretical framework for understanding self-report and observational measures of pain: a communications model. 2002. Behav Res Ther; 40. P. 551-70.

37а.Inglebret E1, Jones C, Pavel DM. Integrating American Indian/alaska Native culture into shared storybook intervention. Lang Speech Hear Serv Sch. 2008 Oct;39(4):521-7. doi: 10.1044/0161- 1461(2008/07-0051).

37б. Kayser H. Speech and Language Assessment of Spanish-English Speaking Children. Language, Speech, and Hearing Services in Schools. 1989. Vol. 20. P. 226-244.

38. Kovarsky D., Damico J. S. Language and context: Some issues of practice. Language, Speech, and Hearing Services in Schools. 1997. 28. P. 308-313.

39. Lord C., Risi S., Lambrecht L., Cook E. H. Jr., Leventhal B., DiLavore P., Pickles A., Rutter M. The autism diagnostic observation schedule-generic: a standard measure of social and communication deficits associated with the spectrum of autism. Journal of Autism and Developmental Disorders. 2000. 30(3). P. 205-223.

40. National Research Council. Educating Children with Autism. Committee on Educational Interventions for Children with Autism. Lord, C. & McGee, J. P. (Eds.). Division of Behavioral and Social Sciences Education. Washington, D. C.: National Academy Press. 2001. Р. 31,47-65, 69, 71-81.

41. Prizant B. M., Wetherby A., Rubin E., Rydell P., Laurent A. THE SCERtS Model: A family- centered, transactional approach to enhancing communication and socioemotional abilities of young children with ASD. Infants and young children. 2003. 16. P. 296-316.

42. Sreckovic M., Hume K, Able H. 2017 Examiningthe Efficacy of Peer Network Interventions on the Social Interactions of High School Students with Autism Spectrum Disorder. J Autism Dev Disord. 2017. May 31.

43. Tannock R., Schachar R. Executive dysfunction as an underlying mechanism of behavior and language problems in attention deficit hyperactivity disorder. In J. Beitchman, N. Cohen, M. Konstantareas, & R. Tannock (Eds.), Language, Learning and Behavior Disorders. Cambridge, 1996. P.128-155.

44. The Evolution of Social Communication in Primates: A Multidisciplinary Approach 2014 / ed.: Marco Pina, Nathalie Gontier, Lisabon, Springer. 326 p.

45. Westby C., Burda A., Mehta Z. Asking the right questions in the right ways: Strategies for ethnographic interviewing. The ASHA Leader. 2003. URL: www.asha.org/Publications/leader/ 2003/030429/f030429b/.

46. Wolfram Walt. Ethical considerations in language awareness programs. 1993. Issues in Applied Linguistics 4. P. 225-55.

47. Wolfram Walt. Language ideology and dialect: Understanding the Ebonics controversy. Journal of English Linguistics. 1998. 26. P. 108-21.

Размещено на Allbest.ru

...