Феномен кіберсоціалізації в умовах медіакультурного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Феномен кіберсоціалізації в умовах медіакультурного простору

старший викладач Гірліна Н.Ю.

Анотація

Розглянуто феномен кіберсоціалізації особистості у медіакультурному просторі інформаційного суспільства. На основі використання системної та синергетичної методології, поєднання підходів соціальної філософії та медіа-філософії розкрито малодосліджений аспект проблеми, пов'язаний зі становленням віртуальної особистості та впливом на цей процес медіа культурного середовища. Показано, що взаємодія суб'єктів медіакультурного простору є основою процесу кіберсоціалізації і приводить до домінування віртуальних чинників становлення особистості. Обґрунтовано необхідність перенесення соціально-виховних впливів на особистість у медіа культурне середовище її буття.

Ключові слова: соціальна філософія, медіакультурний простір, кіберсоціалізація, віртуальна комунікація, інформаційне суспільство, особистість.

Annotation

In the article the phenomenon of cybersocialization of the person in the mediacultural space of the information society is considered. Based on the use of system and synergistic methodology, a combination of approaches of social philosophy and media philosophy, re-veals unexplored aspect of the problem, associated with the formation of the virtual personality and the influence on the process of the media--cultural environment. It is shown that the interaction of subjects of the media-cultural space is the basis of the process of cyber-socialization and leads to the domination of virtual factors in the formation of the individual. The necessity of transferring social and educational influences on the personality in the media cultural environment fits existence is substantiated.

Keywords: social philosophy, mediacultural space, cyber socialization, virtual communication, information society, personality.

Середовище соціалізації, яке створюється у межах медіакультурного простору мас-медіа, соціальними мережами, глобальними комунікаційними процесами, можна схарактеризувати як абсолютно новий соціокультурний феномен, який відповідно визначає і нові зміст та форми становлення особистості. Унікальність цього феномену, і разом з тим уже цілком виразну завершеність його формування відзначають і дослідники проблеми, вказуючи на те, що медіакультура створює «своєрідний інформаційний світ, у якому молода людина виробляє певний світогляд щодо способу життя, стилю життя, типів поведінки», «формуючи певний медіа-простір» [3, с. 11].

У вітчизняній науковій літературі феномен формування медійно-віртуального простору соціалізації останнім часом викликає все більший інтерес у зв'язку з інтеграцією до глобального інформаційного простору. Чимало дослідників (Є. П. Белінська, С. В. Бондаренко, А. Є. Войскунскій, А. Є. Жічкіна, Т. Келер, А. В. Мінаков, А. В. Мудрик, В. В. Нестеров, М. Ю. Сидорова, Н. І. Чудова та ін.) присвятили свої наукові розвідки аналізу процесів соціалізації та саморозвитку людини у віртуальному, медійному чи Інтернет-середовищі, довівши, що становлення та буття людини XXI ст. у даному середовищі вже є не футуристично-теоретичними абстракціями, а соціокультурною реальністю. І це приводить до того, що сучасна людина і соціум загалом живе «на стику двох реальностей, якими є Інтернет-простір і реальне життя», що трансформує людину в «гіперсоціалізуючу» внаслідок суттєвого розширення вибору ресурсів і механізмів соціалізації за рахунок віртуальної реальності, і результатом є той факт, що «сьогодні процес віртуальної соціалізації в кіберпросторі вже є частиною нашого реального життя» [8,с. 16-17].

Відтак постає наукова проблема дослідження особливостей соціалізації людини у віртуальному просторі з використанням евристичного потенціалу соціальної філософії.

Найбільш характерною рисою даного простору слід вважати становлення медійно-мережної віртуальної реальності, яку дуже часто називають кіберпростором і яка характеризується як суб'єктне середовище, яке формується за рахунок активних креативних дій тих людей, які в ньому спілкуються, тим самим створюючи як простір своєї комунікації, так і себе як комунікантів. При цьому віртуальність даного простору не означає його ідеальність, у ньому формуються абсолютно реальні соціальні відносини, які мало чим відрізняються від тих, які традиційно вважаються основою соціального життя будь-якого соціуму. Інтернет, мережна комунікація, комп'ютерні ігри тощо представляють собою реальні репрезентації віртуальності. Дослідники визначають дану форму реальності як простір нелокалізованого електронного тексту, який прямо не пов'язаний з ауді-візуально-тактильною симуляцією реальності і у якості своїх основних складових має дигіталізацю, віртуалізацію, гіперпосилання, візуалізацію, інтер-активність і функцію поширення [9, р. 45].

Становлення особистості у даному просторі отримало термінологічний вираз і концептуальну упорядкованість як процес «кіберсоціалізації», який за своєю суттю є процесом віртуальної соціалізації у медіакультурному просторі. Родоначальником концепції кіберсоціалізації вважається російський дослідник В. Плешаков, який інтерпретує даний феномен як соціалізацію людини у кіберпросторі, системні трансформації особистості та її самосвідомості під впливом і на основі використання у процесі власного становлення медійно-інформаційних технологій [4, с. 8].

На сьогодні процес кіберсоціалізації (термін було введено у 2005 році) вже має серйозну дослідницьку літературу, яка дає підстави здійснити певні узагальнюючі висновки. Насамперед слід сказати, що даний процес інтерпретується як становлення людини у віртуальному просторі медіа культури, як інтеграція людини у соціокультурне середовище, що відбувається за допомогою засвоєння та використання нею сучасних електронних технологій комунікації. Відповідно до традиційних складових соціалізації у вигляді цінностей, норм, соціальної адаптації тощо додаються ще й такі складові як медіакомпетентність індивіда, інформаційна культура, соціально-мережна навігація, електронна грамотність тощо. Підкреслюється наявність у процесу кіберсоціалізації як мінімум двох вимірів: інтеграція до загальної спільноти кіберпростору та до конкретної мережевої спільноти, де відбуваються безпосередні інтерактивні взаємодії. При цьому зміст соціалізації аналогічний традиційному стосовно оволодіння соціальними ролями, нормами взаємодії, знань і цінностей, проте стосується реалій кіберпростору.

Дослідники підкреслюють опосередковано-симулятивний характер соціалізаційних впливів у віртуальному середовищі, які дуже часто у спотвореному вигляді відображають соціальну реальність. Відмінність норм, цінностей, правил, ідеалів у кіберпросторі настільки велика від реального життя, що для неї застосовується термін «третинна соціалізація». При цьому значна частина авторів підкреслює різноспрямованість даної різновидності становлення людини стосовно первинної та вторинної соціалізації. Мається на увазі, що кіберсоціалізація порушує їх системність, приводить до дезорієнтації людини у реальному світі, до хабітулізації, ціннісної дезорієнтації, бездуховності, аморальності, безвідповідальності, зниження рівня когнітивного розвитку та здатності до критичного мислення тощо.

Інші дослідники підкреслюють медіакультурну сторону кіберсоціалізації, оскільки у даному випадку мова йде насамперед про засвоєння суб'єктами медіапростору значень та символіки кодів кіберкультури. Відповідно соціалізація у кіберпросторі постає як оволодіння його суб'єктами значеннєво-сенсовими та технологічними інструментами міжособистісної комунікації у мережному середовищі. При цьому акцентується процесуальний та динамічний характер кіберсоціалізації, оскільки при радикальності та повсюдності соціокультурних змін в інформаційному суспільстві підростаюче покоління має жити в іншому світі, ніж той, до якого його готують у процесі традиційної соціалізації. Відповідно кіберсоціалізація пов'язана зі зміною моделі соціалізації та способів освоєння соціокультурного досвіду [5, с. 706-707].

Відтак, узагальнюючи наявні дослідження, кіберсоціалізацію доцільно визначити як процес занурення людини у медійно-інформаційний (медіакультурний) простір інформаційного суспільства шляхом не лише адаптації до реальних соціальних відносин, а й засвоєння кіберсоціальних цінностей, досвіду, норм, ролей з їх подальшою інтеграцією у внутрішній світ особистості та використанням у реальному життєвому просторі. У порівнянні з традиційною соціалізацією даний процес характеризується майже тотальною самостійністю суб'єкта кіберсоціалізації щодо вибору стратегії саморозвитку, форм та сенсів її реалізації. В ідеалі результатом означеного процесу є становлення вільної особистості, здатної до самостійного вибору життєвих цілей та способів їх досягнення за наявності навичок інтерактивної взаємодії та ефективної комунікації з іншими людьми й достатніми медіакомпетентностями, рівнем інформаційної культури для протистояння маніпулятивним впливам зовні. При відсутності сприятливого для цього процесу медіакультурного середовища результатом стає неадаптована до соціальних реалій людина з відсутністю здатностей та мотивів до самостійного і відповідального вибору життєвого шляху, дуже часто носій кібераддикцій.

У будь-якому випадку мова йде про надзвичайно високий рівень самостійності та активності суб'єкта соціалізації у віртуальному просторі, по суті про поєднання власного самобудування та конструювання свого життєвого середовища у цьому просторі. Найбільш привабливим з погляду такого суб'єкта є саме можливість прояву індивідуальності у процесі конструювання себе і свого життєвого світу. «Сполучення ілюзорного, фантастичного світу, за умови функціонування його за законами реальності, роблять сучасний інформаційний простір надзвичайно привабливим та таким, що сприяє вдосконаленню і підвищенню ефективності соціалізації в реальному соціальному світі» [7, с. 333].

Кіберсоціалізація торкається усіх вимірів буття людини в інформаційному суспільстві, проте основним своїм змістом завдячує становленню людини у медіакультурному просторі Інтернету, оскільки саме ця складова віртуального простору визначає його специфіку як віртуального, мас-медійного та мережного феномена. На сьогодні Інтернет-простір не є лише простором комунікації, він формує і реальне середовище буття людини через застосування інформаційно-комп'ютерних технологій, відповідно він одночасно визначає і соціально-культурне життя людини, і її матеріальне буття. Відповідно можна зробити висновок про те, що у кіберпросторі становлення людини набуває форми соціалізації не просто у віртуальній реальності, а в кіберреальності, медіареальності, яка здійснює власне самоконструювання в реальності матеріальній через формуванню інноваційних технологічних видів діяльності, нових способів організації соціального життя, генерування нових механізмів саморозвитку людини у ціннісному, когнітивному та тілесному вимірі.

Медіакультурний простір Інтернету як середовище кіберсоціалізації характеризується локалізацією у віртуальному мережному просторі, і це обумовлює його інтегруючу роль стосовно соціалізуючої дії інших соціальних інститутів, які отримують можливості впливу на особистість лише через глобальну Мережу. У ній і відбуваються основні події, пов'язані зі становленням підростаючого покоління, при цьому одні соціальні норми можуть замінюватись іншими, а у процесі віртуальних комунікативних інтеракцій здійснюється процес повірки всіх цінностей, ідей і знань, які транслюються у реальному соціокультурному середовищі, на їх відповідність потребам і реаліям медійно-інформаційного суспільства. Кіберсоціалізація є реальним втіленням дуалізму буття людини цього суспільства, коли «світ починає визначатися не тільки реальними, а й віртуальними практиками. Виникають два соціальних світи - реальний і віртуальний» [2, с. 63].

Багато дослідників відмічають, що у межах кіберсоціалізації задіяною виявляється специфічна форма організації знання (як і у медіакультурному просторі). У процесі стихійної кіберсоціалізації її суб'єкти орієнтуються на виключно прагматичне, утилітарне знання, пов'язане з набуттям навичок електронної комунікації, соціальної навігації у мережному просторі, інструментів самопозиціонування та сампрезентації у процесі міжсуб'єктної комунікації тощо. Однак «таке розуміння кіберсоціалізаціі є великою помилкою, бо без елементарних знань про людську комунікацію, без навчання орієнтаціям, які мають функціональне значення для існуючої у кіберпросторі системи взаємних рольових очікувань, актори не зможуть повною мірою скористатися можливостями, які перед ними відкриваються» [6, с. 118]. Відповідно кіберсоціалізація по суті ставить завдання системного перегляду керованих форм навчання та виховання для забезпечення ефективності використання віртуального простору з метою отримання оптимальних з погляду інтересів людини й суспільства форм і результатів становлення особистості.

У культурно-ціннісному сенсі кіберсоціалізацію слід розглядати як соціалізацію людини у медіакультурі, оскільки вона формує «людей медіакультури» як набір певних моделей, ідеалів, образів, проектів саморозвитку, обраних та створених ними самими. При цьому домінують саме медіакультурні принципи соціалізації, пов'язані з неперервною трансформацією ідентичності людини, пріоритетністю ігрової діяльності, «перфомансу» як способі набуття соціальних навичок та самопрезентації, орієнтацією суб'єкта на конструювання себе та навколишнього світу, яка сприймається як невід'ємний атрибут становлення соціальності. Культура саморозвитку людини, яка у вигляді сукупності її потреб, здатностей, прагнень і вмінь визначає базисні характеристики соціалізації на індивідуальному рівні, принципово змінюється в напрямі максимізації процесів саморегулювання власної життєдіяльності і вибору життєвих сенсів, медіатизації й віртуалізації, що робить надзвичайно гострою проблему віртуальної ідентичності [1,с. 74-75].

Таким чином, в умовах насичення медіакультурного простору протилежними ціннісними орієнтаціями та взірцями інкультурації й ідентифікації процес кіберсоціалізації стає дуже нестандартним і наповненим численними ризиками. Останні пояснюються насамперед необхідністю для особистості здійснювати постійні вибори за відсутності стабільних соціально-ціннісних пріоритетів, постійні зміни та перегляди власної життєвої позиції та сенсів буття. Утвердження ефективних управлінських стратегій у царині регулювання кіберсоціалізації матиме своїм результатом максимізацію творчих здібностей людини на основі використання медійно-інформаційних технологій, що в якості результату дасть конституювання креативної моделі соціалізації у медіакультурному просторі.

кіберсоціалізація медіакультурний віртуальний особистість

Список використаних джерел

1. Бычкова О. И. Конструирование виртуальных личностей в пространстве медиакультуры / О. И. Бычкова, Н. А. Костина // Медиакультура и медиаобразование в поликультурном обществе: сборник научных статей. - Москва: Южный филиал Российского института культурологии, 2014. -С.72-76.

2. Игнатьев В. И. Виртуализация социального пространства и сетевое основание локализации мироцелостности / В. И. Игнатьев, А. Н. Степанова // Вестник Московского университета. Серия 18, Социология и политология. -2008. - №2. - С.63-70.

3. Оленич С. Р. Молодь як об'єкт і суб'єкт суспільних відносин в сучасній Україні: Автореф. дис... канд. філос. наук / С. Р. Оленич. - К., 2009. - 24 с.

4. Плешаков В. А. Киберсоциализация человека в современном информационном обществе / В. А. Плешаков // Научнообразовательный материал. -Москва: МИГУ, 2011. - С.3-12.

5. Прохоренко Е. Я. Субкультура молодежных сообществ - как способ социализации / Е. Я. Прохоренко // Вестник Одесского национального университета. Выпуск «Социология, политология». -2007.-№6.-С.703-709.

6. Сергієнко Н. Е. Соціалізація в Інтернет-середовищі / Н. Е. Сергієнко // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. -2013. -Вип.13. -С.116-126.

7. Тадаєва А. В. Особливості соціалізації людини в сучасному інформаційному просторі / А. В. Тадаєва // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - 2013. - Вип.17 (2).-С.329-337.

8. Цирфа Г. О. Феномен Інтернет і «феноменологія духу», або шляхи соціалізації і кіберсоціалізації / Г. О. Цирфа // Правова інформатика. - 2014. - №4. - С.15-21.

9. Lister М. New media: a critical introduction / М. Lister. - London: Routledge, 2003. - 264 p. Размещено на Allbest.ru