Соціальна відповідальність студентів в Україні у контексті ризиків, пов'язаних із способом життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна відповідальність студентів в Україні у контексті ризиків, пов'язаних із способом життя

Проблема формування соціальної відповідальності у студентської молоді в Україні саме пов'язана із способом життя набирає актуальності. Здоровий спосіб життя для кожного індивідуальний. Охорона здоров'я студентів традиційно вважається однією з найважливіших соціальних завдань суспільства. Успішна підготовка висококваліфікованих спеціалістів тісно пов'язана зі зміцненням і охороною здоров'я, підвищенням працездатності студентської підліткової молоді. В сучасних умовах соціальної, економічної і політичної нестабільності нашого суспільства молодь відчуває найбільший негативний вплив навколишнього середовища. Фізичне становлення збігається з періодом адаптації до нових, змінених для них умов життя, навчання, високим розумовим навантаженням. Соціалізація особистості студента в епоху інформаційних суспільств та сучасної глобалізації світу відбувається в докорінно інших умовах, аніж це було донедавна. Потреба в дослідженні тих чи інших аспектах і проблем соціалізації особистості буде завжди мати місце в динамічних суспільствах. Успішність самостійного життя випускника вищого навчального закладу істотним чином залежить від рівня соціалізації його особистості як результату студентського життя.

Стратегію розвитку освіти розглядали в Україні такі вчені: А. Андрущенко, Л. Горбунова, Л. Губерський, І. Зязюн, В. Кремень, М. Култаєва, Л. Луговий, М. Михальченко, В. Огнев'юк, О. Уваркіна та інші. Особлива увага приділяється теоретико-методологічним засадам освіти В. Бех, І. Предборська, І. Степаненко, М. Романенко, Н. Дем'яненко… Соціальне становлення студентів в Україні: М. Лукашевич, В. Рябченко, 3. Самчук, Н. Скотна та інші.

Проблемі професійної соціалізації вперше приділяється увага соціологами на рубежі ХІХ-ХХ століть в науковому полі загальної теорії соціалізації, а в подальшому активно досліджується в 1920-1930 рр. в рамках структурно-функціональної теорії. У розвиток теорії професійної соціалізації внесли Т. Парсонс, Н. Смелзер, Р. Мертон, Е. Райт, Ф. Поркі, П. Сорокін. Сучасні дослідники професійної соціалізації слід зазначити С. Іконникова, Т. Лісовського, В. Нечаева, Н. Перінський, Ф. Філіпова, І. Гавриленко, М. Недюха, П. Лукашевич, А. Ручка та інші. В. Рябченко у своїй монографії здійснив соціально-філософський аналіз стану сучасного українського суспільства, на підставі якого встановлено, що воно соціально хворе й потребує системного оздоровлення, оскільки соціальні хвороби, якими суспільство уражене, мають системний характер; визначено перелік основних соціальних хвороб та розкрито сутність найбільш небезпечних з них - відчуження влади, соціальний паразитизм, корупція, лобізм, протекціонізм, які блокують цивілізований розвиток України та якість вищої освіти [12, с. 13].

О. Уваркіна в своїх працях наголошує: «Актуальність проблем розвитку освітньої галузі посилюється викликами, делегованими людині і суспільству процесом широкомасштабних демократичних та ринкових перетворень. Навчитись жити і працювати в системі ринково-демократичних відносин є чи не найголовнішою проблемою підготовки людини до життя. Освіта має сформувати демократичний світогляд і цінності, які забезпечать конкурентоспроможне входження людини у соціумі як вільної, самостійної, креативно! особистості; дозволять їй зайняти місце, гідне її загальнолюдській сутності» [13, с. 4].

Мета статті. Проаналізувати основні складові формування соціальної відповідальності у студентської молоді в Україні.

Формування у студентів в Україні соціальної відповідальності залежить від прагнення до здорового способу життя, підтримання та поліпшення фізичного і духовного стану, пріоритетів цінностей, особистого внеску у розвиток організації, громади, професійної спільноти та суспільства в цілому, і ролі в них. Одне з вагомих завдань додержання етичних норм і звичаїв, які визнаються безумовними в соціумі, - виявлення активної життєвої позиції, доброчинність. Водночас соціально безвідповідальна поведінка врешті-решт обертається проти самої особи. Нездоровий спосіб життя, несформовані особистісні та професійні компетенції, інертність і пасивність, небажання та неспроможність виявити наявні здібності, недоброзичливе ставлення до оточення, низький авторитет, недодержання етичних норм, нехтування родинними обов'язками, байдуже ставлення до оточення та до збереження довкілля - усе це, як і інші не бажані прояви безвідповідальної поведінки, унеможливлює набуття конкурентних переваг та розширення можливостей особи. Тобто, людина сама закриває собі шлях до забезпечення високої якості життя, самореалізації та самоідентифікації себе як працівника, суб'єкта соціально-трудових відносин, члена родини, громади, суспільства. Усвідомлення студентами соціальної відповідальності надасть їм впевненості у подальшому самостійному житті.

Актуальність формування національної самосвідомості особливо зростає на сучасному етапі розвитку нашої держави в умовах жорсткого інформаційно - психологічного протиборства між розвинутими країнами світу, коли об'єктом такого впливу виступають свідомість, підсвідомість людини, її ціннісні орієнтири, а також емоційно-вольова, мотиваційна та інтелектуальні сфери. При цьому беззаперечним є виховання українських громадян на основі національної ідеї [2, с. 17]. Призначення сучасної вищої освіти полягає в тому, щоб закласти у людині глибокі загальнокультурні основи, розвинути її загальні здібності, здатність адаптуватися до динамічних умов особистісного, соціального і професійного життя. Ця парадигма освіти передбачає орієнтацію на інтереси особистості, адекватні сучасним тенденціям суспільного розвитку. Освіту можна вважати спрямованою на інтереси особистості, якщо через неї можна розв'язати такі завдання [13, с. 29-30]:

- гармонізувати стосунки людини з природою через засвоєння сучасної наукової картини світу;

- стимулювати інтелектуальний розвиток і збагачення мислення, творчість через засвоєння сучасних методів і засобів наукового пізнання;

- керуючись тим, що людина живе в суспільстві, домогтися її успішної соціалізації через занурення в наявну культуру, зокрема й техногенну, у комп'ютеризоване середовище;

- враховуючи, що сучасна людина живе в умо-вах насиченого активного життя інформаційного середовища, навчити її жити в його потоці, створити умови для безперервної освіти;

- зважаючи на інтегративні тенденції розвитку науки й техніки та потребу в новому рівні наукової грамотності, створити умови для здобуття широкої базової освіти, яка дасть змогу доволі швидко переходити до суміжних галузей професійної діяльності.

Таким чином, найважливішою метою діяльності освіти при цьому підході постає позитивно соціалізована особистість, громадянин, який має високу кваліфікацію, професійну етику, спроможний успішно діяти в умовах динамічно змінюваної ситуації, який продовжує і розвиває кращі риси національної інтелігенції [13, с. 29].

Духовний світ молодої людини, що формується в умовах масштабних суспільних трансформацій, не може не бути складним і суперечливим. А сааме такою є суспільна свідомість в Україні - не просто «розколотою» та «розірваною», а автоматизованою та амбівалентною. Вчені діагностують «гостродискомфортну кризу самоідентифікації (М. Михальченко) українського соціуму, його різних соціальних прошарків, і молоді в тому числі, с. 6. Процес розбудови української державності ставить завдання всебічної підготовки та виховання людини і громадянина [6, с. 10].

Особистісно-орієнтована освіта, у силу своєї гуманістичної орієнтації, Ґрунтується на ідеї персоніфікації і націлена винятково на індивідуальну неповторність особистості, дещо відокремлюючись при цьому від її соціальної обумовленості. Разом з тим, твердження особистісного підходу, цілком з'ясоване багаторічним дефіцитом суб'єктних проявів на всіх рівнях життя суспільства, у навчальній діяльності, на жаль, проходить під знаком заперечення «знаннєвої парадигми», у якій особистість традиційно трактується як об'єкт освітнього впливу, що додає такому підходу обмежений характер. Проблематичним той факт, що особистісно-орієтована освіта взагалі здатна стати універсальним і ефективним засобом становлення особистості майбутнього фахівця у межах ЗВО. Очевидно, тут діє інша модель соціалізації, яку необхідно не тільки ідентифікувати, але й розкрити механізми її реалізації. [4, с. 52]. Для формування всебічно розвинутої особи варто ще, насамперед, сформувати людські відносини. Якщо людина залишається стерильно ідейною, якщо немає спільних поглядів на життя, не відчула сенсу життя, то така людина неминуче виявляється неповноцінною. Освіта таким чином, виступає не лише засобом соціалізації особистості, а й двоїстим історико-культурним феноменом менталітету суспільства, його свідомості. В освіті створюються передумови для виявлення й розвитку творчих здатностей суспільства, для послідовної передачі накопичених суспільством знань, умінь, культурної спадщини всіх поколінь [5, с. 36]. Існує багато проблем за якими тягнуться конструктивні підходи до вирішення цих проблем. Риси особистості як суб'єкта суспільно-історичного процесу змінюються зі зміною історичних епох, кожна з яких ставить їй вимоги, зумовлені власного специфікою, характером економічних, соціально-політичних та духовно - культурних процесів, суперечностей, конфліктів.

В.І. Рябченко наголошує: «Українське суспільство на сучасному етапі свого історичного розвитку перебуває в стані трансформації, яка руйнує усталені світоглядні цінності його громадян, зумовлює кардинальні зміни в соціальних інститутах. Причому зміни, що проходять в усіх його основних соціальних інститутах, мають глибинний характер. Усе це породжує розмаїття проблем, пов'язаних із соціалізацією особистості. Під соціалізацією розуміють процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв'язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в певному суспільстві» [12, с. 568]. Деформована цинізмом суспільна свідомість орієнтується на великі, перебільшені соціальні очікування й сподівання щодо підтримання в суспільстві високих моральних засад за допомогою таких соціальних інститутів як сім'я, школа, вища школа, які в інструментальні чи технологічні способи мають приживляти зростаючим поколінням найкращі людські цінності. Ця технокритична ілюзія є результатом не лише цинізму, який заполонив сучасний український соціум, а й до певної міри світоглядно - методологічної облуди, що сформована й підживлюється в суспільстві на теоретичному рівні свідомості. Місія та суспільна роль науковців і освітян і освітян полягає у формуванні адекватної теоретичної свідомості в суспільстві, яка має базуватись на практичному аналізові дійсності та застерігати державу від подібних соціальних ілюзій та міражів на шляху суспільного розвитку, який визначально залежить від запровадженої системи суспільних, насамперед владних відносин.

Вітчизняна вища школа перебуває в полоні традиційної парадигми навчально-виховного процесу. Причому такого процесу, який має тенденцію до спрощення й примітивізації, що є наслідком його бюрократизації, формалізації, технологізації, віртуалізації. Це багатоаспектна проблема, яку неможливо осягнути та всебічно висвітлити у формі однієї поради чи конкретного побажання. Соціалізація особистості студента в епоху інформаційних суспільств та сучасної глобалізації світу відбувається в докорінно інших умовах, аніж це було донедавна. Якщо раніше на соціалізацію особистості вирішальний вплив мав локальний соціокультурний контекст, то нині, коли особистість перебуває у відкритому інформаційному просторі, на перебіг її соціалізації безпосередньо впливають регіональний (суспільство) та глобальний (світове співтовариство) цивілізаційні контексти. Вищій навчальний заклад функціонує в цих контекстах як локальне соціокультурне середовище, в яке на період студентського життя входить особистість студента. Особистість майбутнього студента ще до вступу у вищий навчальний заклад проходить дуже важливі стадії соціалізації, які надають їй змогу залежно від генотипу та умов середовища, в яких відбувається процес соціалізації, набути певного рівня соціалізації, з яким студент після вступу переступає поріг ЗВО [с. 130, 569].

До основних складових. Що мають характеризувати рівень соціалізації особистості студента, ми відносимо стан здоров'я, тип особистості, знання, світогляд, основу якого складають певні моральні переконання, життєві та культурні цінності, а також соціальний досвід, сформовані поведінка й спосіб життя [с. 130, 569].

Системність цінностей не виключає внутрішньої суперечливості між її окремими елементами. Цінності розташовуються в певній опозиції, тобто як певні альтернативи: добро-зло, матеріальне-духовне, приватна - колективна власність, свобода - необхідність, рівність - нерівність, справедливість - несправедливість. В одних випадках така опозиція є зовнішньою. Це виглядає так, що різні суспільства втілюють цінності, привабливі для них, а протилежні їм відкидають або приписують своєму супротивнику. Внутрішню когерентність забезпечує основна цінність, на якій базується ієрархія всієї системи і якою визначається той інститут, котрий контролюватиме внутрішню інтегрованість, стабільність, впорядкованість, відтворення і втілення в історичному часі [7, с. 131-132].

Норми - це практично діяльний, модельний аспект цінності. Вони забезпечують регулярність і регулятивність соціальних відносин і форми діяльності, надають однозначності та визначеності статусу і ролі. Норми передбачають фіксовані правила і рамки діяльності, а також процедури стосунків і способи розв'язання суперечностей чи конфліктів. Норми утримують у собі сукупність писаних і неписаних правил, дозвіл і заборону, заохочення і покарання, санкції. Вони містяться в звичках, реальних структурах повсякденного буття, традиціях, звичках, способі життя, усталених вербальних та інших формах комунікації. Будь-яка соціальна група керується як ціннісними орієнтирами, так і відповідними нормами діяльності. Стверджувані санкції мають позитивну (заохочення, дозвіл, стимуляція, мобілізація) або негативну (покарання, попередження, символічний чи ідейно-психологічний тиск, шантаж, загрозу застосування сили) спрямованість.

Соціальну ситуацію, коло норми втратили свою ефективність, Е. Дюркгейм назвав аномією (ненормована, асоціальна, безформна). Вона може виникнути з причин об'єктивного зникнення регулятивних норм (розпад соціальної тканини, суспільна криза або надто шкідливі структурні перетворення) або з причин внутрішньої конфліктності норм, а також статусів і ролей, їх невідповідальності між собою. Можливий і такій випадок, індивід або не бажає, або не може наслідувати нормам коли [7, с. 134-136]. Складні та нові завдання, які постають перед студентами вже на першому курсі, потребують чіткої організації навчального процесу, набуття навичок самостійної роботи з навчальною та науковою літературою, умінь самостійно розподіляти свій час розумова, моральна та громадська зрілість студентів виявляється в умінні організувати своє навчання, побут та відпочинок.

Важлива умова успішного розвитку особистості

- усвідомлення самим студентом неповторності своєї людської індивідуальності. У цей період людина визначає майбутній життєвий шлях, набуває професії і починає випробовувати себе в різноманітних галузях життя; самостійно планує діяльність та поведінку, активно обстоює самостійність суджень та дій. У цьому віці складаються світогляд, етичні та естетичні погляди на основі синтезу багатьох знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій.

Період навчання у вищих навчальних закладах - це важливий період соціалізації людини. Соціалізація

- це процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння соціального досвіду, у ході якого людина перетворює його у власні цінності, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми та шаблони, які прийняті в певній групі та суспільстві. У студентському віці діють всі механізми соціалізації: засвоєння соціальної ролі студента, підготовка до оволодіння соціальною роллю (спеціаліста-професіонала), механізми наслідування та механізми соціального впливу з боку викладачів та студентської групи. Явища конформізму також можуть спостерігатися в студентському середовищі. Студентський вік характеризується також прагненням самостійно й активно обирати певний життєвий стиль та ідеал, що відповідає умовам соціалізації, згідно з якими індивід повинен відігравати активну роль. Отже, навчання у вищих навчальних закладах є потужним фактором соціалізації особистості студента і цей процес відбувається впродовж самої життєдіяльності студентів і викладачів. На соціалізацію молодих людей найбільше впливають такі чинники (інститути соціалізації): сім'я, групи ровесників, навчання в навчальних закладах, засоби масової інформації, праця, молодіжні організації. Соціалізація студентської молоді - цей період пов'язаний передусім з навчанням у вищих навчальних закладах, з опануванням багатьох нових дисциплін, необхідних для професійного ставлення особистості. Тому найважливішим чинником, який впливає на процес соціалізації у цьому віці, є навчальна діяльність. Навчальна діяльність - один із видів діяльності студентів, спрямований на засвоєння ними теоретичних знань, умінь і навичок [16].

Соціальна відповідальність - термін, що має двояке значення. З однієї сторони, це дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм. З іншої (у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок) соціальна відповідальність особи полягає в тому, що вона зобов'язується нести доповнюючий обов'язок особистого чи майнового характеру [14, с. 200]. Це обов'язок особи оцінити власні наміри та здійснювати вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку, а у випадку порушення їх - обов'язок звітувати перед суспільством і нести покарання [8, с. 688]. Соціальна відповідальність розглядається у двох аспектах, в залежності від того, якою є поведінка особи - соціально корисною чи соціально шкідливою. Вона тут характеризує позитивне ставлення особи до своїх учинків. Це розуміння їх важливості для суспільства, бажання зробити їх якомога краще.

Саме ця відповідальність мається на увазі, коли говорять про почуття відповідальності, про те, що людина бере відповідальність на себе. Це відповідаоьність за майбутню поведінку [9, с. 388]. Вона передбачає зовнішній уплив зі сторони суспільства, держави, інших осіб. Вона може бути: правовою, поза правовою: моральна, етична; громадська, політична, партійна; виробнича, корпоративна; сімейно-побутова; релігійна тощо. У суспільстві існує стільки різновидів соціальної відповідальності, скільки в ньому діє різновидів соціальних норм. Важлива умова успішного розвитку особистості є усвідомлення самим студентом неповторності своєї людської індивідуальності. У цей період людина визначає майбутній життєвий шлях, набуває професії і починає випробовувати себе в різноманітних галузях життя; самостійно планує діяльність та поведінку, активно обстоює самостійність суджень та дій. У цьому віці складаються світогляд, етичні та естетичні погляди на основі синтезу багатьох знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій.

Навчання у закладах вищої освіти - це важливий період соціалізації людини. Соціалізація - це процес формування особистості в певних соціальних умовах, процес засвоєння соціального досвіду, у ході якого людина перетворює його у власні цінності, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми та шаблони, які прийняті в певній групі та суспільстві. У студентському віці діють всі механізми соціалізації: засвоєння соціальної ролі студента, підготовка до оволодіння соціальною роллю (спеціаліста-професіонала), механізми наслідування та механізми соціального впливу з боку викладачів та студентської групи. Явища конформізму також можуть спостерігатися в студентському середовищі.

Студенти прагнуть самостійно й активно обирати певний життєвий стиль та ідеал, що відповідає умовам соціалізації, згідно з якими індивід повинен відігравати активну роль. Отже, навчання у вищих навчальних закладах є потужним фактором соціалізації особистості студента і цей процес відбувається впродовж самої життєдіяльності студентів і викладачів. Соціалізація студентської молоді - цей період пов'язаний передусім з навчанням у вищих навчальних закладах, з опануванням багатьох нових дисциплін, необхідних для професійного ставлення особистості. Тому найважливішим чинником, який впливає на процес соціалізації у цьому віці, є навчальна діяльність. Навчальна діяльність - один із видів діяльності студентів, спрямований на засвоєння ними теоретичних знань, умінь і навичок.

Сутність соціалізації полягає в тому, що вона формує людину як члена того суспільства, до якого він належить. Суспільство завжди прагнуло сформувати людину відповідно до визначеного ідеалом. Ідеали змінювалися з розвитком суспільства. Зміст процесу соціалізації визначається тим, що кожне суспільство зацікавлене у тому, щоб його члени успішно опанували ролями чоловіка та жінки, могли б і хотіли компетентно брати участь у продуктивній діяльності (професійна соціалізація), були б законослухняними (політична соціалізація).

Засвоєння норм і цінностей відбувається не пасивно, воно йде нерозривній єдності з реалізацією активності людини, її саморозвиток і самореалізацією в суспільстві. Розвиток людини відбувається в результаті рішення їм цілого ряду завдань. Самовизначення особистості передбачає знаходження певних позицій в різних сферах активної життєдіяльності і вироблення планів на різні відрізки майбутнього життя. Самоствердження передбачає, задовольняє людину реалізацію своєї активності в значущих для нього сферах життєдіяльності.

Діяльність є джерелом формування суспільних відносин. Суспільні відносини постають як необхідна суспільна форма діяльності й водночас перетворюють її на суспільно-історичну практику. Вона справляє діяльність і суспільні відносини в єдину цілісність - суспільно-історичний процес. Бути суб'єктом історичного процесу і почесно, і відповідально. Треба мати високу свідомість, вміти й бажати працювати, передбачати можливі наслідки діяльності, вдивлятися у майбутнє з почуттям гідності та відповідальності перед прийдешніми поколіннями.

Саме завдяки діяльності суспільних відносин набувають предметності й виявляється як предметне визначене й зумовлене ставлення людини до дійсності, іншої людини, самої себе.

На сучасному етапі за провідний критерій сучасної систематизації суспільних відносин беруть сферу суспільного життя, людської життєдіяльності: матеріальну, суспільно-політичну, духовну, культурно - побутову. Відповідно до них можна виділити такі групи відносин:

- Матеріальні - виробничі, технологічні, розподілу, обміну;

Соціально-політичні - класові, національні, етнічні, соціально-групові;

- Духовні - ідеологічні, моральні, релігійні, художньо-етичні, наукові;

- Культурно-побутові - побутові, родинно-сімейні, товариські [1, с. 460].

Висновок: Відповідальність людини формується, підтримується через соціальний контроль і суспільні санкції того соціуму, де вона здійснює свої життєві вияви. Завдяки соціалізації людина залучається до суспільства, індивід стає особистістю. Соціальні якості особистості зумовлені соціальним середовищем, культурною, соціально-економічними умовами, в яких відбувається соціалізація. У всі часи особистість перебуває під суспільним контролем, суспільством намагається примусити її демонструвати комфортну поведінку. Відхилення від встановлених стандартів викликали осуд покарання і загрожували дестабілізацією. Сучасна криза зумовила нестабільність життєвого простору особистості. Характеристикою сьогодення стає десоціалізація - руйнування або перебудова існуючої системи цінностей, відхід від старих цінностей, соціальних ролей [10, с. 218]. Цілісність особистості, що Грунтується на усвідомленості буття, засвідчує як умову свого існування подолання суперечностей. Через освіту має забезпечуватись освоєння елементів культурного досвіду, детермінують всі основні види діяльності. Таку освітню систему, яка створює умови для всебічного становлення особистості, доцільно називати гуманною, а процес приведення освіти у стан, що дозволяє здійснювати повноцінне соціально-культурне формування людських індивідів, - її гуманізацією [11, с. 50]. Саме тому гуманітарне виховання особистості, спрямоване на формування людяності, совісності, моральної й гуманістичної спрямованості думки, є одним з найфундаментальніших чинників, що зумовлює свободу вибору духовних цінностей, підказує людині відповідний варіант, зумовлює лагідність вільних виборів різних людей в єдиному соціокультурному середовищі [3, с. 213].

Усвідомлення студентами соціальної відповідальності надасть їм впевненості у подальшому самостійному житті. Молодь, яка обирає для себе життя наповнене різними знаннями про світогляд, компетенціями в професійній діяльності, активну позицію у суспільних подіях, бажання робити доброзичливі вчинки для товаришів - зможе і взяти на себе будь яку відповідальність. Під ризик попаде молодь, яка не буде активна та моральні норми якої будуть не прийняті у соціумі.

Список використаних джерел

соціалізація студент відповідальність

1. Андрущенко В. Губерський Л., Михальченко М. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія: підручник для вищих навчальних закладів / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Михальченко. - Київ: Генеза, 2006. - 656 с.

2. Андрущенко В. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв'ю: 2-ге вид., допов. /В. Андрущенко. - К.: Знання України, 2008. - 819 с.

3. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій / В. Андрущенко, М. Михальченко П Виданнядруге. - К.: «Генеза», 1996. -368 с.

4. Васина Е. Организационно-экономические основы управления компетентностной идентификацией в системе профессионального образования: автореф. дис….д-ра экон. наук: 08.00.05 / И. Васиенко. - СПб., 2011.-36 с.

5. Василенко И. Гражданское воспитание студентов и школьников средством самоуправления (зарубежный опыт) [Текст]: науч. - метод. пособие / И. Василенко; Запорожский нац. ун-т. - Д.: АРТ - Пресс, 2007. - 191 с.

6. Вашкевич В. Історична свідомість студентської молоді: ціннісно-світоглядні орієнтири. Навчальний посібник для вищ. навч. закл. - К.: Світогляд, 2010. - 274 с.

7. Гавриленко І., Мельник П. Недюха М. Соціальний розвиток. Навчальний посібник /1. Гавриленко, П. Мельник, М. Недюха. - К., 2001. - 484 с.

8. Зайчука В., Оніщенко Н. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. Зайчука, Н. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

9. Корельский В. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - 2-е изд., изм. и доп. - Москва: НОРМА, 2002. - 433 с.

10. Кузьменко Т. Соціологія. Навч. посіб. / Т. Кузьменко. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 320 с.

11. Луговий В. І. Управління освітою: Навч. посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності «Держ. управління» І В. Луговий. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 302 с.

12. Рябченко В. І. Вища школа України в загально цивіліза-

ційному контексті: соціально-філософський аналіз з позицій світоглядно-компетентнісного підходу [Монографія]. - К.:

Фітосоціоцентр, 2015. -674 с.

13. Уваркіна О. Освітній потенціал нації: монографія /

О. Уваркіна; Мін-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. - 383 с.

14. Хачатуров Р.Л., Ягутян Р.Г. Юридическая ответственность.

- Тольятти: Международная академия бизнеса и банковского дела, 1995. - 200 с.

15. Електронний режим: http://pidruchniki.com/16400116/ pedagogika/vihovannya_protses_sotsializatsiyi

Размещено на Allbest.ru