Протидія чуткам як елемент інформаційної оборони в межах сучасного збройного насилля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протидія чуткам як елемент інформаційної оборони в межах сучасного збройного насилля

На сучасному етапі розвитку людства, що характеризується поступовим становленням пост - індустріального суспільства та якісним стрибком у розвитку засобів комунікації, інформаційний компонент збройного насилля виходить на перший план. Збройні конфлікти останнього десятиліття, у тому числі, і протистояння на Сході України, продемонстрували, що під час їх підготовки та реалізації широко застосовувались технології запуску та оперативної підтримки керованих чуток. За допомогою вказаних технологій успішно реалізовувалось завдання деморалізації представників силових структур, наростання панічних настроїв або апатії серед населення, налаштування частини громадян проти власного уряду та навіть державності. Відповідно, організувати ефективну інформаційну оборону та захист від збройної агресії у цілому, на сьогоднішній день, неможливо без вироблення дієвих механізмів протидії штучно запущеним чуткам.

Основні закономірності появи та функціонування чуток досліджуються різними групами вчених, починаючи з другої половини 1940-х рр. Базовий закон циркуляції чуток був виведений Г. Олпортом та Л. Постманом [1, с. 139; 2]. Психодинаміку цього явища вивчав Р.Л. Росноу [3, с. 578-591]. Причини, що підштовхують людей до розповсюдження чуток досліджували Е. Борінг, Л. Фараго [4] та Р. Кнапп [2, с. 142]. Порушення у функціонуванні одного з основних правил розповсюдження чуток досліджував російський психолог О. Кулагін [5]. Суттєво полегшує розуміння природи функціонування чуток розроблена Б. Шоном та М. Рейном теорія фреймів [6, с. 94]. Серед сучасних дослідників, які вивчали різні аспекти аналізованого феномену слід назвати Г. Почепцова [7, с. 21-27], В. Шейнова [8], А. Караяні [4], А Ситнікова, С. Пацинко та Є Грішина [9], Д. Ольшанського [10], А. Царьова [11], В. Литвиненко [5] та Л. Климанську [12].

Провідним завданням статті є виявлення основних закономірностей трансформації чуток у процесі їх циркуляції, що надає можливості впливу на їх нівелювання; пошук ефективних засобів протидії чуткам у межах дослідження основних психологічних та соціальних причин їх появи; об'єктивний аналіз наявних у науковій літературі технологій профілактики та зупинки чуток.

Відомо, що у процесі циркуляції основний зміст чутки суттєво трансформується. На наш погляд, слід детально дослідити характер цих змін, оскільки вироблення дієвих механізмів протидії появі та розповсюдженню чуток без урахування вказаних процесів є абсолютно не ефективним. Загалом, трансформація чуток у ході їх розповсюдження, в першу чергу, пов'язана з механізмами спотворення інформації, характерним для передачі повідомлення в усній формі. Так, було встановлено, що чим більша кількість людей бере участь у передачі повідомлення, не підкріпленого достовірними даними офіційних джерел, тим більше спотворюються його сюжет. Інше дослідження засвідчило, що вже на шостій ланці сюжет радикально відрізняється від вихідного, враховуючи навіть те, що всі учасники експерименту були високоосвіченими людьми і спеціально налаштовувались на максимально достовірну передачу інформації [12, с. 76].

Характер зазначених вище спотворень безпосередньо пов'язаний з наявними у певній групі соціальними стереотипами. На підсвідомому рівні людина налаштована сприймати, в першу чергу, саме те, що відповідає її очікуванням. На видозміну фабули чутки також суттєво впливають психологічні механізми сприйняття інформації та відносини між особами в процесі спілкування [13]. У кінцевому рахунку, усі вказані трансформації зводяться, як правило, до трьох основних тенденцій. По-перше, відбувається певне згладжування змісту чутки. По-друге, - загострення її емоційних компонентів. По-третє, виникає своєрідна адаптація чутки до особливостей тієї аудиторії, в якій вона поширюється [10, с. 284; 12, с. 73-74].

Сутність згладжування полягає у тому, що при передачі вихідна фабула чутки стає суттєво коротшою. Вказаний процес, в основному, відбувається за рахунок поступового зникнення деталей, що в певній аудиторії вважаються несуттєвими. У кінцевому рахунку зміст чутки звужується до самої суті, до найпростішої формули, що виражає бажання, страх або агресію. Загострення навпаки полягає в багатократному збільшенні масштабів тих деталей, що тій чи іншій конкретній аудиторії здаються важливими або суттєвими. Окрім того цей феномен пов'язаний з драматизацією емоцій, що супроводжують повідомлення. Такими деталями можуть бути кількість жертв або, навпаки, рівень досягнутих успіхів, соціальна значущість події тощо. Слід підкреслити, що оцінка суттєвості або несуттєвості конкретних деталей чутки визначається не їх об'єктивним значенням, а соціально - психологічними, суб'єктивними факторами, до яких слід віднести цінності, очікування, стереотипи та установки аудиторії. Саме в залежності від них та чи інша деталь може бути згладженою, або загостреною.

Процес адаптації пов'язаний з двома попередніми тенденціями, проте, має і певні особливості. Пристосування чутки до особливостей аудиторії не обов'язково зводиться лише до згладжування або загострення деталей. Паралельно з цим відбувається адаптація, що полягає в перейменуванні персонажів та об'єктів чутки, зміні їх національної й соціальної приналежності тощо. Отже, фабула чутки стихійно адаптується до домінуючої в аудиторії моделі світу, її особливостей та загального емоційного фону життя цієї спільноти [10, с. 284; 12, с. 74]. У цілому взаємопов'язана дія тенденції згладжування, загострення та адаптації досить часто призводить до значного відхилення змісту чутки від початкового варіанту або від реальної події, що лежить в її основі.

Описані вище процеси передбачають максимальне згладжування і стиснення чутки на самому початку її циркуляції та поступове зменшення кількості деталей повідомлення в подальшому. Паралельно відбувається загострення, тобто більш чітке виділення решти деталей. До зазначених висновків прийшли дослідники Г. Олпорт та Л. Постман після низки лабораторних експериментів. Також, ними було встановлено, що при кожному акті прийому-передачі чутка асимілюються, перебудовується відповідно до потреб, звичок, інтересів і почуттів аудиторії. Цікавим фактом є те, що в сюжеті чутки виділяється головна тема, а всі інші деталі згладжуються та загострюються, щоб відповідати їй [4, с. 49].

Враховуючи вищезазначене при вироблені безпосередньої стратегії протидії чуткам як елементу інформаційного протистояння слід, перш за все, з'ясувати серед якої з соціальних груп поширюються чутки, який вид і зміст цих чуток та які почуття вони викликають [4, с. 50]. Однак, у першу чергу, слід визначитись з інформаційною складовою, оскільки саме нестача актуальної інформації провокує появу чуток. Так, А. Китов порівнює людину, що почула чутку, з голодною. Якщо вона накинулась на першу-ліпшу їжу і з невластивою їй жадібністю втамувавши голод, соромити її за негідну поведінку безглуздо, а годувати пізно - вона сита. Відповідно при глибокому інформаційному голоді чутка, навіть найбільш неймовірна, втамовує або зменшує спрагу пізнання, і інтерес до достовірних відомостей втрачається [14, с. 171].

У подібному напрямку описується залежність появи чуток від нестачі актуальної інформації у системно-екологічній моделі. Інформаційні процеси в суспільстві, в межах вказаної моделі, називають відносно замкнутою системою, що досить подібна до біоценозу, підпорядкованого загальносистемним закономірностям. Так, у природі спорожніла екологічна ніша заповнюється неспеціалізованим видом. Так само спорожніла ніша в інформаційній сфері обов'язково буде заповнена або «творчістю мас», або штучно запущеними чутками. Швидко заповнюючи пробіли незадоволеного інтересу, чутки, з характерними для них згладжуванням, загостренням і пристосуванням фабули, можуть становити велику соціальну небезпеку.

У зовсім іншому контексті взаємозалежність між потребами людини в оволодінні необхідною інформацією і появою чуток описує теорія емоцій П. Симонова. Дослідник вважав, що для задоволення актуальної в кожен момент часу потреби, людина повинна здійснювати визначені дії, тому їй важлива інформація про предмети і умови, що задовольняють цю потребу. Відповідно, залежно від наявності та якості інформації, необхідної для організації дії із задоволення потреби, у людини виникають ті чи інші емоції. Так, якщо людина неодноразово виконувала певні операції, то потреба в інформації про характер і способи дій може виявитися мінімальною, а емоції в цій ситуації будуть незначними. Також слабко виражаються емоції, якщо інформація, необхідна для організації дій, дорівнює тій, котра є в розпорядженні людини. У вказаних випадках циркуляція чуток практично не можлива, оскільки інформаційний простір заповнений, якщо в нього проникають чутки, вони швидко згасають.

У свою чергу, якщо інформація необхідна для певної діяльності і задоволення потреби відсутня, негативні емоції виявляються максимально. Зрозуміло, що ця ситуація особливо сприятлива для виникнення і поширення чуток. Необхідність діяти для задоволення потреби, з одного боку, та відсутність інформації - з іншого, провокують суттєве зниження критичності людини в оцінці джерел повідомлення [12, с. 79-80]. Дослідник указує на те, що чим менш поінформовані люди з приводу події, що привертає їхню увагу, тим більше вони емоційно збуджені і тим менш раціональне їхня поведінка. Він також додає, що тривалий дефіцит інформації викликає інформаційний голод, за умов якого люди ладні споживати дивовижні нісенітниці [14, с. 172].

Отже, основною причиною поширення чуток є дефіцит актуальної інформації та емоційний стан, що супроводжує його. Відповідно, стратегія боротьби повинна засновуватись на вирішенні вказаних проблем. До офіційних заходів протидії чуткам відносять як профілактичні, так і активні контрзаходи. Однак, найбільш ефективною є попереджувальна робота, оскільки вона засновується на дійовому інформуванні населення та створення емоційної атмосфери, що сама виключала б можливість поширення чуток або приводила б до їх швидкого згасання.

З митою виконання вказаних вище завданнь необхідно реалізовувати заходи щодо запобігання наростанню високого рівня невизначеності і тривожності в суспільстві. Для цього потрібно підтримувати в належному стані систему засобів масової інформації, що повинна мати позитивну репутацію, авторитетність, імідж надійності та достовірності серед населення. Окрім того, ефективне інформування обов'язково повинно передбачати стійкий зворотній зв'язок від аудиторії до джерела інформації, це надає можливість своєчасно реагувати на інформаційні запити, психічні потреби і очікування людей [10, с. 285].

Дієвим заходом профілактики чуток також вважається підтримка ефективного керівництва й управління на всіх рівнях. Логіка тут у тому, що при посиленні циркуляції і загостренні характеру масових чуток виникає гостра потреба в роз'ясненні незрозумілих населенню питань і саме лідери мають широкі можливості стати у вказаній ситуації надійним джерелом інформації для населення. Так, за умови довіри до лідерів, їх авторитет допомагає масам бути стійкішими до сприйняття різноманітних чуток.

Стосовно активних контрзаходів слід зазначити, що їх зазвичай використовують у критичних ситуаціях, коли внаслідок воєнних дій або сильних соціальних потрясінь вплив суспільних інститутів і структур суттєво слабшає, а роль чуток, у свою чергу, стрімко зростає. Так, за умови якщо чутки почали активно циркулювати, відсутність позиції офіційних структур провокує серед мас висновок про їх некомпетентність та правдивість чуток. У свою чергу якщо чутки офіційно спростовуються - маси роблять висновок як про їх справедливість, так і ймовірне приховування правди владою. В результаті для офіційних структур обидва варіанти неефективні.

У вказаному контексті найбільш ефективним засобом активної протидії чуткам є їх швидке придушення зручними фактами. Циркуляція чуток завжди пов'язана з гострою потребою мас у інформації на певну тему. Відповідно, цю потребу необхідно якомога швидше задовольнити, роз'яснивши офіційну точку зору. Тому дієвим є, не згадуючи про сам факт існування чутки (в іншому випадку це буде сприяти її розповсюдженню) заповнити інформаційний вакуум зручною, переконливою інформацією [10, с. 286]. Слід додати, що для ефективної протидії необхідно не лише спростувати чутку, наводячи достовірні факти, а й обов'язковим є зняття тривожності, що вона породила в суспільстві. Загалом, при вказаній діяльності необхідна особлива обережність та уважність до найменших деталей, оскільки навіть незначний прорахунок може привести до зворотного ефекту, а довіра до чутки посилиться. Обов'язково слід врахувати і попередній досвід аудиторії, адже нова інформація несвідомо буде фільтруватись через призму попередньо засвоєної.

Окрім указаних вище основних заходів активної протидії чуткам, спеціалісти виділяють ще низку прийомів зупинки циркуляції чуток, що передбачають здійснення різнопланових заходів, спрямованих на зниження їх заразливості, розповсюдженості та живучості. До одного з таких прийомів слід віднести підтвердження чуток. Часом, з метою запобігання подальшого «нашарування» сюжету, логічним є підтвердити чутку. Правдиве визнання підвищує довіру до джерела і допомагає контролювати подальший перебіг подій. Підтверджувати чутки має офіційна особа, яка володіє довірою в суспільстві.

У певних ситуаціях дієвим контрзаходом може бути офіційне спростування чутки. Однак, це доречно лише за умови, що джерело спростування користується повагою та довірою в аудиторії, а також у ситуації, коли чутки є досить абсурдними. У межах офіційного спростування прямо вказується на зміст чутки, її причину та викладається альтернативна версія. Зрозуміло, що без додаткових заходів цей метод є ефективним лише у незначній кількості випадків. Це продиктовано психологічними особливостями сприйняття людини. Зруйнувати вже наявні в аудиторії стереотипи значно складніше, ніж створити новий [15, с. 62].

Активна протидія та спростування чуток можлива за допомогою технологій, що отримали назву «Таблиця чуток» та «Клініка чуток». У межах першої оформляється таблиця, у якій в одній колонці перераховані чутки, що деякий час циркулювали, в іншій - події, що реально сталися. Ця таблиця опубліковується в ЗМІ, соціальних мережах та інших засобах масової комунікації. Другий прийом передбачає збір чуток, що роздмухують негативні настрої серед громадян, їх групове обговорення та осміювання. Сюжети чуток може навіть програватись «в особах» з елементами психодрами [4, с. 51]. Слід додати, що використання гумору загалом є досить дієвим засобом спростування чуток. Так, у певних випадках ефективним є висміювання безглуздості інформації за допомогою яскравого та багатого на різноманітні метафори виступу авторитетної особи.

Досить дієвим прийомом є так зване «доведення до абсурду», що передбачає поширення інформації не протилежної за змістом, а навпаки, що підсилює тенденцію сюжету первинної чутки. У межах цієї технології позитивні перспективи або, навпаки, драматизм ситуації доводяться до таких масштабів, що починає сприйматись як нереальні. Основне завдання тут у тому, щоб аудиторія зрозуміла, що має справу з неаргументованими чутками [15, с. 63].

У певних випадках негативний вплив чуток можна послабити за допомогою дискредитації її автора. Реалізується цей прийом у межах поширення про вірогідного автора сюжету чутки інформації, що компрометує його. У ситуації коли дискредитувати автора неможливо, довіру до чутки можна спробувати знизити поінформувавши аудиторію щодо існування ворога, який запускає чутки, переслідуючи завдання нанести певну шкоду. Однак вказаний механізм протидії застосовується, якщо є більш-менш реальний кандидат, який відповідав би ролі ворога [5].

Реалізації заходів з дискредитації автора чутки може сприяти перевірка його компетентності. Варто підкреслити, що посилання на провідного фахівця або експерта є розповсюдженим методом, що застосовується для підвищення довіри до штучно запущеної чутки. Методом протидії може бути публічне розголошення наступної інформації про автора. Перш за все, слід встановити чи названо ім'я експерта взагалі, або маємо справу з розмитим посилання на невизначених провідних фахівців. Якщо ім'я зазначене, то слід перевірити чи цей експерт є фахівцем або на нього посилаються через те, що він популярний в певних колах, а посилатися на нього є престижним. Слід також встановити, чи потрапляє висловлене судження в сферу компетентності конкретного експерта та чи існує серед фахівців єдина думка з цієї проблеми. Звернути увага варто на те, чи може фахівець навести об'єктивні докази на підтримку своєї позиції та чи є експерт неупередженим у цій сфері, або ж у нього є певний особистий інтерес.

Для протидії циркуляції чуток можна також застосовувати методи і техніки, спрямовані на протидію пропаганді у цілому. Так, можна застосовувати метод, суть якого полягає у відволіканні і перенесенні уваги цільової аудиторії з теми пропаганди супротивника на інші проблеми. В одному комплексі зі вказаним методом може бути застосоване перенесення акцентів на елементи теми, що мають меншу негативну реакцію в суспільстві. У зазначеному розрізі застосовується також метод, суть якого полягає в превентивному застосуванні теми, що може бути використана пропагандою супротивника, однак, зі зміненими та пом'якшеними компонентами або елементами, що призводять до зменшення довіри до неї.

За наявності відповідних ресурсів, у межах контрпропаганди можуть застосовуватись заходи, спрямовані на обмеження доступу аудиторії до небажаної інформації та порушення роботи апарату пропаганди конкурента. Однак ці заходи не є на сто відсотків ефективними та обов'язково застосовуються у комплексі з іншими. Також у комплексі із зазначеними вище заходами застосовується доволі дієвий прийом заміни емоційно забарвлених позначень об'єктів або фактів на слова, що мають менше емоційне забарвлення або менш зрозумілі аудиторії.

На нашу думку, під час організації активних контрзаходів обов'язково слід враховувати те, що дії по нівелюванню чуток можуть сприяти їх поширенню. Логіка тут у тому, що спростування чутки технічно складається із двох дій: доведення до аудиторії інформації, що спростовується та її викриття. Отже у результаті спростування небажана інформація стає відомою тим, хто раніше з нею знайомий не був. Відповідно, перед початком кампанії з розвінчання чуток слід ретельно прорахувати, скільки людей вже знає про них, та вирішити, чи варто взагалі їх публічно спростовувати.

Організація протидії активного типу є складнішим та неоднозначним процесом також і через те, що спростування чуток є ефективною лише на початкових стадіях їх циркуляції, а, отже, період на впровадження контрзаходів є мінімальним. У ситуації, коли цей проміжок часу упущено, навіть за допомогою добре аргументованих спростувань не можливо зупинити циркуляцію та наслідки поширення чуток. Окрім того, В. Латинов, наголошує, що певні чутки несуть настільки сильний емоційний заряд, що розвіяти їх раціональними аргументами взагалі не можливо. До подібного роду слід віднести чутки про змову, отруєння, політичні вбивства, викрадення тощо. За вказаних умов засобом протидії може бути або значна зміна самої соціальної ситуації, або поява в суспільній свідомості нової, однак подібної за своєю характеристикою чутки [15, с. 64].

Таким чином, у ході своєї циркуляції чутки трансформуються, а сутність цього процесу зводиться до тенденції згладжування, загострення та адаптації. Без врахування зазначених видозмін організація ефективних заходів протидії, особливо активного типу, є практично неможливою. Основними причинами появи чуток є дефіцит актуальної інформації та емоційний стан, що супроводжує його. Відповідно, найбільш дієвими методом протидії чуткам є профілактичні заходи, що у першу чергу спрямовані на своєчасне інформування населення та підтримку здорової емоційної атмосфери в суспільстві.

Організація активних контрзаходів є набагато складнішим та неоднозначним процесом. У науковій літературі описано цілу низку технологій спрямованих на зупинку циркуляції чуток. Однак, для їх застосування необхідний глибокий аналіз конкретних оперативних обставин. Окрім того, слід враховувати, що запровадження цих заходів є ефективним лише на початкових стадіях циркуляції чуток, а спростування неодмінно веде до розширення кола осіб, яким відомий їх сюжет. На наш погляд, для поглиблення розуміння природи чуток та засобів протидії їм раціональним є співвіднести теоретичні напрацювання з аналізом практики їх застосування в межах сучасного збройного насилля.

Список використаних джерел

чутка емоційний суспільство інформаційний

1. Олпорт Г. Становление личности: избранные труды / Пер. Л. Трубициной, Д. Леонтьевой; под общей редакцией Д.А. Леонтьева. - М.: Смысл, 2002. - 462 с.

2. Allport G. Psychology of Rumor / G. Allport, L. Postman. - N.Y.: Harper&Row, 1956. - 112p.

3. Rosnow R.L. Psychology of rumor reconsidered / R.L. Rosnow // Psychological Bulletin. - 1980. - №3. - P.578-591.

4. Караяни А.Г. Слухи как средство информационнопсихологического взаимодействия / А.Г. Караяни // Психологический журнал. - 2003. - Т.24. - №6. - С. 47-54.

5. Литвиненко В. Слухи как метод обеспечения корпоративной безопасности / В. Литвиненко // Статья журнала «BEST OF SECURITY». - №26 (апрель, 2008). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bos.dn.ua/view_article.php? id_article=686

6. Яноу Д., ван Хульст М. Фреймы политического: от фрейм - анализа к анализу фреймирования / Пер. Ткачева К.; Научный ред. перевода: Вахштайн В. // Социологическое обозрение. - 2011. - Т.10. - №1-2.-С. 87-113.

7. Почепцов Г.Г. Смислові та інформаційні війні / Г.Г. Почепцов // Інформаційне суспільство. -2013. - Вип.18. - С. 21-27.

8. Шейнов В.П. Манипулирование сознанием / В.П. Шейнов. - Минск: Харвест, 2010. - 768 с.

9. Ситников А.П. Слухи и их влияние на электоральное поведение [Текст] / А.П. Ситников, Е.В. Гришин, С.В. Пацынко // Философские науки. - 2007. - №7. - С. 124-138.

10. Ольшанский Д. Психология масс / Д. Ольшанский. - СПб.: Питер, 2002. - 368 с.

11. Царев А.С. Слухи и особенности их распространения: роль СМИ и интернета / А.С. Царев // Научные труды Белорусского государственного экономического университета: [сборник]. Вып.7 / М-во образования Респ. Беларусь, Белорусский гос. экон. ун-т; [редкол.: В.Н. Шимов (гл. ред.) и др.]. - Минск: БГЭУ, 2014. - С. 630-636.

12. Климанська Л. Чутки як спосіб організації та самоорганізації інформаційного простору політики / Л. Климанська // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: 36. наук. пр. - Львів, 2008. - Вип.20. - С. 71-80.

13. Панарин И.Н. Слухи как технология информационной войны / И.Н. Панарин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.politnauka.org/library/prikl/panarin.php

Размещено на Allbest.ru