Культурологічні аспекти соціалізації сільських мешканців Слобожанщини

Размещено на http://allbest.ru

УДК [316.614.6:316.334.55](477.54/.62+477.52):130.2

Культурологічні аспекти соціалізації сільських мешканців Слобожанщини

Ю.М. Нагорний

Людина не мислиться, не існує поза культурою. Усе, що створене розумовою, вольовою, творчою діяльністю людини від часу її появи в цьому світі, є людська культура. Як комплекс характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних, емоційних рис суспільства, вона включає в себе не лише різні форми соціальної свідомості, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій, вірувань тощо.

Потому культура - це образ народу, рефлекс життя від найдавніших епох до сьогодення, який передається збагачуючись від покоління до покоління, що підкреслює думку про тісний взаємозв'язок культури з процесом соціалізації особистості, зокрема, з соціальним вихованням як основним засобом її трансформації та розвитку у будь-якому суспільстві.

Адже розумова, творча діяльність людини, формування її свідомості, осягнення духовної та матеріальної сфер соціального життя, пізнання системи людських цінностей, образу життя свого народу, звичаїв, традицій можливі лише через систему виховання та освіти наступних поколінь.

Суспільство упродовж свого історичного розвитку створило і створює різні форми та способи передачі надбань культури від покоління до покоління. Серед них - система родинного та державного виховання і навчання, а також мова, ритуали, обряди, звичаї, традиції, мистецтво, засоби масової інформації.

Принципово нова концепція підтримки сучасної культури інформаційного суспільства, яка визнана всіма сучасними розвиненими демократіями і випливає з самоцінності й самостійності культури, водночас зобов'язує зберігати традиційну культуру в жорстких ринкових умовах, не посягаючи при цьому на її самостійність.

То ж в умовах глобалізації проблема оптимального співвідношення етнічного, національного та загальнолюдського в процесі соціалізації українців вимагає як теоретичного обґрунтування, так і змалювання емпіричного стану цієї проблеми.

Є досить широка палітра наукових досліджень проблем синтезу етнічної, національної та загальнолюдської культур в сучасному інформаційному суспільстві, проте вивчення емпіричного стану проблеми в силу суб'єктивних та об'єктивних причин обмежувалося вивченням особливостей культуротворчої діяльності особистості в сфері дозвілля [1; 2], в яких не акцентувалася увага саме на особливостях впливу культури на взаємообумовленість процесів соціального виховання та соціального самовиховання українців в різни соціокультурних регіонах України.

Тому в системі підготовки фахівців з соціальної педагогіки за спеціалізацією «анімаційно-дозвіллєва діяльність» виникла нагальна необхідність змалювання та пояснення емпіричного стану впливу сучасної культури на соціалізацію мешканців сучасної прифронтової Слобожанщини, стосовно якої аспекти національно-патріотичного виховання набувають надзвичайної актуальності.

Метою статті є вдосконалення процесів соціального виховання мешканців Слобожанщини, виходячи з аналізу емпіричного стану процесів ї адаптації до традиційної та сучасної культури, що здійснюються на таких рівнях як: споживання культурних цінностей, культуротворча діяльність та соціокультурна активність.

Щоб науково обґрунтовано змалювати, пояснити і спрогнозувати стан та перспективи такого складного комплексу соціальної свідомості і практики, яким є національна культура треба спробувати простежити особливості об'єктивних процесів впливу цієї культури на систему соціального виховання в суспільстві. Насамперед, мова йде про ступінь реалізації таки функцій культури в сучасному механізмі соціалізації і соціального виховання особистості як гносеологічна, інформативна, комунікативна, регулятивна, аксіологічна, світоглядна, виховна.

Відомо, що гносеологічна функція культури виражається у фіксації в кожну історичну епоху, в кожний період розвитку суспільства результатів пізнання навколишнього світу. Через культуру соціальні спільноти пізнають самі себе, свої суспільні інтереси, потреби, особливості й усвідомлюють власне місце у світовій історії.

Тому декілька питань запропонованої сільським мешканцям анкети безпосередньо стосувалися гносеологічного аспекту культуротворчої діяльності мешканців слобожанського села. Так, стосовно наслідування респондентами певних соціотипів відповіді респондентів зрангувалися в наступному переліку соціальних ролей: хлібороб (20%); підприємець (16%); спортсмен (12%); фермер (11%); фотомодель (9%); політичний діяч (8%); рок-поп-зірка (7%). Інші соціальні ролі, найбільш перспективні в культуротворчому просторі суспільства, а саме: вчений, діяч мистецтв, літератор, винахідник, інженер, висококваліфікований спеціаліст - не подолали навіть п'ятивідсоткового бар'єру.

Інформаційна функція культури сприяє обміну знаннями, навичками, вміннями сімейно-побутовому середовищі, в умова різни інститутів соціального виховання і просто, в процесі міжособистісного спілкування.

Результати відповідей респондентів засвідчили, що майже половина сільських мешканців найчастіше з дітьми і онуками говорять про гроші та проблеми сімейного життя; 40% з них опікуються проблемами освіти та майбутньої професії дітей та онуків, понад 35% респондентів торкаються проблем любові, сімейної моралі та шлюбних стосутків дітей і онуків; кожен п'ятий респондент полемізує з дітьми і онуками на теми природного оточення, використання та збереження природні ресурсів; ще понад 12% з них опікуються історією, зокрема цікавляться історією рідного краю, свого роду і сім'ї; лише кожен десятий говорить з дітьми та онуками на теми

Всевишнього, релігії та церкви; втім, менше 10% респондентів спілкуються зі своїми нащадками та теми мистецтва, права, політики, політекономії, науки, філософії та інших найбільш складних форм і видів соціальної свідомості. Останнє свідчить про суттєву проблему соціалізації - 90% людей старшого покоління не спілкуються з дітьми та онуками стосовно основних форм духовної культури, які мають визначати ї світогляд.

Комунікативна функція культури через безпосереднє спілкування забезпечує пряме засвоєння надбань культури. Воно доповнюється опосередкованим спілкуванням, що реалізується через засвоєння культурної спадщини за допомогою преси, радіо, телебачення, комп'ютерної мережі тощо. соціалізація слобожанський сільський творчий

Спілкування як явище культури необхідне в освіті, бо як засіб трансформації надбань культури відіграє вагому роль у розвитку людини, розширенні й поглибленні її духовного багатства, є важливим засобом подолання відчуження між людьми, що, на жаль, стало однією з негативних ознак XX століття.

Найчастіше респонденти спілкуються з членами своєї сім'ї та родичами (60%); також досить часто спілкуються з друзями (54%) та товаришами по роботі (42%); суттєво менша частка респондентів засвідчила активні комінікативні зв'язки із сусідами (38%); кожен п'ятий (22%) мешканець села спілкується з працівниками дозвіллєвих закладів; лише 13% батьків сільських дітей спілкуються з друзями свої дітей.

Несподівано з'ясувалося, що сільський загал майже не спілкується з агентами сільської еліти - представниками місцевої влади, діячами громадських організацій та служителями церкви (всього 2-4%). Невипадковість такої комунікамивної дистанції між соціально-політичними та соціально-економічними прошарками села доводиться ще й тим, що пересічні мешканці села не сумують з цього приводу.

Натомість, 18% респондентів воліли б частіше спілкуватися зі своїми друзями, окрім того, 36% селян бажають частішого спілкування з цікавими людьми, в тому числі 26-28% - з артистами, депутатами, політиками, військовими, бізнесменами.

Очевидно, що з точки зору соціального виховання наукове дослідження з'ясувало суттєвий резерв агентів спілкування, який міг би серйозно вплинути на кількісний та якісний характер соціалізації сільських мешканців, зокрема, підростаючих поколінь.

Так, біля 40% мешканців досить рідко бачаться з родичами, 30% не спілкуються з друзями, яких , можливо, у них залишилося небагато; майже 60% змістовно не спілкуються з товаришами по роботі, із сусідами, та ї дітьми; 75% мешканців села мали б більш активно спілкуватися з сільською інтелігенцією, яка призначена бути медіаторами системи розвитку, компетентними агентами формування та виховання членів територіальної громади.

Регулятивна функція культури включає широке коло вимог до духовного світу людини, її знань, світогляду, орієнтації в найбільш історично значимих для нації культурних цінностей, тощо. Культура уможливлює регулювання відносин між людьми, їхньої діяльності. При цьому діють певні норми, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві.

Про ступінь засвоєння норм культури можна судити за реальною поведінкою людини в різни життєвих ситуаціях. Норма характеризує не лише досягнуте суспільством, але й те, що має статус загальної вимоги. Регулятивна функція культури підтримується нормативними системами, в першу чергу, це мораль і право.

У процесі історичного розвитку суспільства певні вимоги, зразки поступово перетворюються на загальну норму поведінки, живуть у культурі кожного народу, його ритуалах , обрядах , звичаях і традиція . Згодом їм на зміну можуть прийти нові, більш досконалі, що адекватно відповідають реальним умовам життя.

Національні звичаї як історично сформовані способи поведінки, що мають вигляд доцільних дій, здійснюються людьми відповідно до усталених форм соціальних відносин, в силу трудової діяльності, під впливом громадської думки задля відтворення зразків соціальних зв'язків, стосунків, дій та взаємодій.

Закріпившись у часі й просторі, звичаї переростають у культурні традиції. Відбувається неперервний історичний процес зміни, відмирання консервативного в структурі національних звичаїв і виникнення та утвердження нового, прогресивного.

Результати відповідей респондентів на питання анкети дозволяють стверджувати, що в селах Харківщини існують й культивуються певні сталі традиції, про що засвідчили 86% опитаних мешканців сіл. Соціальну активність селян відносно дотримання традицій можна змалювати на підставі фактичних даних дослідження.

Так, особисто сільські мешканці регулярно святкують державні свята, про що ствердно відгукнулися 62% респондентів; 58% з них святкують шкільні свята, менше третини (30%) - революційні та релігійні свята. Проте, всього 20% слобожанців святкують народні та місцеві свята, і лише 6% респондентів згадали про сімейно-побутові свята.

Таким чином, соціокультурна розвідка підкреслює з одного боку - серйозний вплив регулятивної функції культури в повсякденному житті сільських мешканців, з іншого - наявність невикористаних резервів. Саме збереження, відродження та культивування ритуалів, обрядів, звичаїв і місцевих традицій є важливою виховною функцією школи та клубної установи, як найбільш активних і масових інститутів соціалізації всі верств і прошарків сільського населення, відповідно використовуючи і спрямовуючи можливості інших агентів соціального виховання - сім'ї, дитсадка, бібліотеки, церкви та загал територіальної громади.

Якісний стан культури в будь-якому соціумі відображає її аксіологічна функція. Культура як система цінностей формує в людей певні ціннісні орієнтири й потреби.

У динамічному процесі функціонування культури в соціумі формуються духовне обличчя, образ людини, образ народу, світогляд, моральні, мистецькі, релігійні, правові, політичні погляди тощо. Організатори культурологічної розвідки намагалися змалювати реальну систему цінностей в субкультурі сільських мешканців, які мають передаватися від батьків до їх дітей та онуків.

З'ясувалося, що для 60% селян пріоритетними вітальними цінностями є цінності матеріальні, такі як будинок і земля. Біля 45% респондентів такими пріоритетами вважають гроші та коштовності.

Натомість, такі цінності як своя віра та духовність значимі тільки для 37% сільських респондентів, лише для кожного п'ятого мешканця села великою життєвою цінністю є знання історії своєї сім'ї, свого роду та рідного краю.

З точки зору особистих чинників, які мають для респондентів першочергове значення аксіологічна мапа цінностей сільських мешканців Слобожанщини має наступну структуру:

Найважливішими агентами соціокультурного розвитку особистості у 80% респондентів селян виявилися сім'я, сімейне коло. Набагато менше - 36% опитаних досить цінними агентами для себе вважають своїх друзів, які допомагають їм реалізувати свої життєві плани. Лише для декого (5-6%) життєво важливу роль відіграють духовні наставники, представники різних соціальних структур та громадськість назагал.

На жаль, такі важливі агенти сільського соціального виховання як вчителі, вихователі, бібліотекар, клубні працівники та представники місцевої влади жодним респондентом не згадані як фахівці, здатні суттєво допомогти селянам у вирішенні ї життєво необхідних задач і проблем. Проте очікування і потенційний розрахунок на їх допомогу досить суттєвий.

Так, на питання «Чи платили б Ви гроші за те, що Вас або Ваших дітей і онуків навчили б в клубі певним видам діяльності?» був перерахований цілий спектр реальних очікувань, а саме: за навчання шиттю і плетінню платили б власні гроші 45% опитаних, навчанню танцям, співу та грі на музичних інструмента - приблизно по 30% респондентів, навчанню водіння автомототранспорту ще 20%, за навчання дітей і онуків іноземній мові платили б 18% батьків, більше 10% респондентів платили б також за навчання різним видам спорту, давнім ремеслам та навіть володінню собою (психотренінги).

Всі працівники системи соціального виховання, в тому числі вчителі і клубні працівники, глибоко відчувають і максимально послуговуються виховною функцією культури, яка в найбільшій мірі сприяє позитивній соціалізації людини. Вона виступає універсальним, всеохопним фактором розвитку, саморозвитку, самовизначення, самореалізації як окремої людини, так і етносу, нації, держави.

Для визначення специфіки клубних установ як центрів розвитку творчих сил населення здійснено порівняльний аналіз ти видів дозвіллєвої діяльності; які культивуються респондентами вдома і в клубі:

Як свідчить наведена таблиця, є різні варіанти за місцем творчої діяльності сільських мешканців.

Перший з них - переважно вдома: це - колекціонування, землеробство, садівництво, вивчення нетрадиційних релігій, образотворча, літературна творчість, спорт.

Другий варіант - і в клубі і вдома: кіно-, відеотворчість, вивчення техніки, різні види моделювання.

Третій варіант місця творчого дозвілля - переважно або виключно в сільському клубі. Це такі види діяльності як вивчення іноземних мов, навчання гри на музичних інструментах, вокальне мистецтво, різні види хореографічного мистецтва. Останні види культуротворчої діяльності, за виключенням оволодіння іноземними мовами, як свідчить досвід і опитування експертів, є специфічними напрямами в діяльності клубів як традиційних центрів розвитку художньої самодіяльності та аматорства.

Найвищим рівнем виховної діяльності системи соціальних інститутів соціалізації є соціальна активність. На питання «Чи хотіли б Ви стати організатором якоїсь цікавої справи для своїх односельців?» ствердно відповіли 63% опитаних, тобто майже дві третини опитаних.

Світоглядна функція культури синтезує в цілісну і завершену форму системи чинників духовного світу особистості - емоційно-почуттєві, розумові, вольові, пізнавальні, оцінювальні. Через культуру, освіту і саморозвиток людина засвоює, усвідомлює загальнолюдські, національні, громадянські, сімейні, особисті цінності. Також світоглядна функція культури забезпечує органічну єдність елементів свідомості в соціокультурному вимірі.

Для часткової ілюстрації стану світоглядної функції в структурі культуротворчої діяльності сільських мешканців скористаємося фактичними даними стосовно того, чого найбільше вони бояться: війни -62%; безробіття - 45%; старості - 35%; збільшення матеріальної нерівності - 27%; духовного зубожіння - 16%; обмеження політичної свободи - 10%; всього 5-8% респондентів бояться повернення старих порядків, а також обмеження занять підприємництвом.

За результатами емпіричного етапу соціально-педагогічного дослідження можна зробити деякі попередні висновки.

Насамперед, з'явилася нагода вималювати кількісну модель структури культуротворчої діяльності сільських мешканців, а саме: споживання культурних цінностей 60-70%, творча діяльність 20-23%, соціальна активність 7-9%.

Нині нагальною є потреба прищеплювати, формувати духовну культуру підростаючого покоління, адже вона, як з'ясувалося, знаходиться на низькому рівні.

На сьогодні вона закріпилася у такому вигляді: абсолютні цінності (добро, віра, надія, любов, істина, честь, краса); національні (нація, національна ідея, національна гідність, національна пам'ять, національна самоідентифікація, свідомість, патріотизм); громадянські (людина, рівність громадян, соціальна гармонія, права, свободи, обов'язки, відповідальність, справедливість); сімейні (рівноправ'я чоловіка й жінки, пошана до батька й матері, любов, увага до старших, менших, немічних, гостинність); особистісні (орієнтація на ідеали добра, честі, порядність, воля, превалювання мудрості над волею, почуттями, працьовитість, гармонія розумного, духовного, фізичного, самовизначення, самореалізація).

Названі категорії є категоріями культури, і ї засвоєння сприяє формуванню в людини ціннісних соціальних орієнтацій, установок та потреб. Людина усвідомлює систему життєвих цінностей, діє на основі самосвідомості відповідно до рівня своєї освіти, культури. Культура - це практично і є самосвідомість особистості в дзеркалі самосвідомості суспільства.

Емпіричні дані соціокультурного дослідження практично доводять тісний зв'язок і методологічну обумовленість функцій культури в системі соціального виховання, що об'єктивно позначається на житті мешканців Харківської області, на характері їх соціальної активності та культурно-дозвіллєвої діяльності як в сімейно-побутових умовах , так і в таких соціальних інститутах виховання як сільська територіальна громада, школа, дошкільні та позашкільні заклади, церква, сільські клубні заклади.

Отже, нині необхідно відновлювати, розвивати, збагачувати духовну культуру свого народу, використовуючи всі засоби, а насамперед, перевірені віками українські освітянські традиції, в тому числі формувати і розвивати антропоцентричну, національно спрямовану парадигму соціально-педагогічної діяльності регіональних інститутів соціального виховання.

Список використаної літератури

1. Воловик А. Педагогіка дозвілля: Підручник / А. Воловик, В. Воловик. - Харків : ХДАК, 1999. - 332 с.

2. Жоглен ко А. І. та ін. Культура сіл Харківщини: конкретне соціокультурне дослідження / А. І. Жогленко та ін. - Харків : Регіон-інформ, 2002. - 180 с.

Анотація

Культурологічні аспекти процесу соціалізації сільських мешканців Слобожанщини. Нагорний Ю.М.

У статті розкрито емпіричний стан проблеми співвідношення традиційної слобожанської культури та сучасної проевропейської культури Нового часу в процесі формування сучасної національної культури молодої Української держави в контексті соціалізації різновікових груп сільського населення східного регіону держави.

Встановлено, що надто стихійні процеси успадкування культурної спадщини через змішування окремих культурних кодів можуть стати детермінантами певних рецидивів прорадянського або проімперського типів культур. В цих умовах різко зростає роль інститутів соціального виховання, здатних в умова трансформації традиційної культури оптимально послуговуватися всією палітрою функцій національної культури сучасного демократичного суспільства. Здійснено також спробу змалювання кількісної моделі структури культуротворчої діяльності сільських мешканців на таки рівня як споживання культурних цінностей, творча діяльність, соціокультурна активність.

Ключові слова: соціалізація сільських мешканців, сільські інститути соціального виховання, типи культур та ї функції, структура культуротворчої діяльності.

Аннотация

Культурологические аспекты процесса социализации сельских жителей Слобожанщины. Нагорный Ю. Н.

В статье раскрыто эмпирическое состояние проблемы соотношения традиционной слобожанской культуры и проевропейской культуры Нового времени в процессе формирования современной национальной культуры молодого Украинского государства в контексте процессов социализации разновозрастных групп сельского населения восточного региона страны. Установлено, что предельно стихийные процессы трансляции культурного наследия через смешение отдельны культурны кодов могут стать детерминантами определенны рецидивов просоветского или проимперского типов культур.

В этих условиях резко возрастает роль институтов социального воспитания, способны в условия трансформации традиционной культуры оптимально использовать всю палитру функций национальной культуры современного демократического общества. Предпринято также попытку описания количественной модели структуры культуротворческой деятельности сельских жителей на таких уровнях, как потребление культурных ценностей, творческая деятельность, социокультурная активность.

Ключевые слова: социализация сельских жителей, сельские институты социального воспитания, типы культур и и функции, структура культуротворческой деятельности.

Annotation

Culturological Aspects of Socializing Village Residents of Sloboda Ukraine. Nahornyi Y.

The article reveals the empiric status of the problem of correlating traditional culture of Sloboda Ukraine with contemporary pro-european culture in the process of forming democratic national culture of a young Ukrainian state in the context of socializing a variety of age groups of village population in the eastern region of our country. It was defined, that chaotic nature of inheriting culture through unnatural mixing of separate cultural codes might become a cause for certain recurrences of pro-soviet or proimperial types of culture. Under these conditions, the significance of social education institutes that are capable of optimally using all the national culture functions in contemporary society, like gnoseological, informational, communicational, regulative, axiological, worldview and upbringing, increases dramatically. An attempt to scientifically describe and explain the state and perspectives of forming national Ukrainian culture required purposeful researching of the role of family, educational institutions, social services and village club establishments in crucial processes of socializing village residents of Sloboda Ukraine. An attempt was also made to describe the quantitative model of culture-creation activities of village residents on levels like consumption of cultural values, creative activities and sociocultural activity by using mathematical and statistical methods.

Key words: socialization of village residents, village social education institutions, types of culture and their functions, structure of culture-creation activities.

Размещено на Allbest.ru