Сегрегація публічного простору як форма дискримінації людей з обмеженими фізичними можливостями

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.9.07

Сегрегація публічного простору як форма дискримінації людей з обмеженими фізичними можливостями

Олена Шерман,

доктор політичних наук, доцент,

Львівський державний університет

безпеки життєдіяльності

Анотація

Стаття присвячена аналізу соціокультурних та психологічних витоків сегрегації публічного простору як характерного вияву інтолерантності до осіб з обмеженими можливостями в країнах колишнього СРСР.

Ключові слова: сегрегація, публічний простір, інтолерантність, люди з обмеженими фізичними можливостями, масова свідомість, стереотип.

Аннотация. Статья посвящена анализу социокультурных и психологических истоков сегрегации публичного пространства как характерного проявления интолерантности к лицам с ограниченными возможностями в странах бывшего СССР.

Ключевые слова: сегрегация, публичное пространство, интолерантность, люди с ограниченными физическими возможностями, массовое сознание, стереотип.

Summary. The article analyzes the socio-cultural and psychological origins of segregation of public space as a typical expression of intolerance towards people with disabilities in the former Soviet Union.

Keywords: segregation, public space, intolerance, people with disabilities, mass consciousness stereotype.

Загальновизнаною практикою презентації осіб з обмеженими фізичними можливостями в СРСР була вибіркова їх присутність в ідеологічному просторі, як правило -- у героїзованій формі (М.Островський та його герой Павка Корчагін, О.Маресьєв та ін.), та практично повна відсутність таких осіб у просторі буденному. Виник певний парадокс: бачачи мужніх інвалідів на екранах телевізорів, радянські люди майже ніколи не бачили їх на вулицях, у закладах громадського харчування, магазинах тощо. Інвалідність, особливо пов'язана з розумовою відсталістю або фізичними вадами, які заважали повноцінній комунікації, сприймалась як щось майже непристойне, що треба приховувати від громадськості. Діти-інваліди не виходили на вулицю, а після смерті батьків на більшість з них чекали спеціалізовані інтернати. “Сама архітектура радянських (а відповідно, й теперішніх) міст була влаштована так, щоб задовільняти повсякденні потреби лише фізично здорових людей” [1].

Можна стверджувати, що повсякденний простір здорової людини та інваліда у СРСР являв собою два паралельних світи, які майже не перетиналися. Результатом такого стану речей був надзвичайно низький рівень інформованості суспільства про життя та потреби людей з обмеженими фізичними можливостями, який, своєю чергою, стимулював формування стереотипів, упереджень та настанов. Одним із найпоширеніших стереотипів було переконання, що обмеження фізичних можливостей тягне за собою обмеження спектру потреб. Або, іншими словами, радянські люди були щиро переконані, що якщо інвалід не ходить в кіно чи не мандрує країною, то не тому, що він не має можливостей, чи, точніше, що держава йому ці можливості не створила, а тому, що йому “не треба”.

Цей стереотип був не таким невинним, як видається на перший погляд, оскільки тягнув за собою інше переконання: для інваліда все, не пов'язане з задоволенням базових потреб за Маслоу, є “примхою” чи навіть “нахабством”. Суспільство вірило, що інваліду достатньо відчувати себе ситим, в теплі і не відчувати болю, щоб бути задоволеним життям, а з розваг йому вистачить телевізора чи радіо. Беручи під сумнів право осіб з обмеженими фізичними можливостями на повний спектр людських почуттів і закриваючи для них більшість сторін людського життя, ці стереотипи і переконання створювали сприятливий грунт для сегрегації публічного простору. соціокультурний інтолерантність дискримінація

Сегрегація як суспільна практика передбачає, серед іншого, створення окремих зон в межах публічного простору, доступ в які для певних соціальних груп є обмеженим чи ускладненим. Звісно, вона не є винаходом 20 століття, а її форми та методи протягом століть відзначалися надзвичайною різноманітністю. Так, наприклад, у середні віки церква у Західній Європі забороняла ховати акторів на цвинтарях, якщо вони не покаялись перед смертю, відмовившись від своєї професії. У південних штатах США до початку 1960-х у громадському транспорті існували місця для білих і місця для чорних американців. Будучи однією із форм дискримінації, сегрегація протистоїть інклюзії і прямо суперечить тим міжнародним актам, до яких Україна приєдналася, зокрема, Конвенції про права інвалідів, що набула чинності для України 06 березня 2010 року, а також Конституції країни.

Україна як держава -- учасниця Конвенції взяла на себе зобов'язання вживати ефективних заходів для “недопущення ізоляції або сегрегації від місцевої спільноти”, а також щоб “послуги та об'єкти колективного користування, призначені для населення в цілому, були рівною мірою доступні для інвалідів і відповідали їхнім потребам” (ст.19) [2]. Однак на практиці домінують не благі наміри, а успадковані від радянського минулого й прищеплені свідомості молодшого покоління уявлення про існування “заборонених” для інвалідів місць.

Наочним свідченням цього став випадок дискримінації інваліда, що набув розголосу завдяки соціальними мережам. 5 лютого 2016 року у Львові Романа Кисляка, людину з ДЦП, офіціант вигнав з ресторану "Vapiano Lviv" тільки тому, що він видався йому “підозрілим”. Кисляк був тверезим, він не порушував громадський порядок; уся його “провина” полягала у його діагнозі. Керівництво ресторану розцінило випадок як “прикру помилку” [3]. Однак ця “помилка” могла мати місце лише за двох умов: недостатньої інформованості щодо особливостей людей з ДЦП та існування стійкого переконання про існування вищих і нижчих груп людей, причому територія “вищої” групи для нижчої є забороненою. Бути не схожим на середньостатистичного громадянина означає належати у більшості випадків до нижчої групи.

Про існування сегрегації як повсякденної реалії говорить і сам Кисляк: “В моєму житті це не перший випадок, коли про мене подумали, що я п'яний або під впливом наркотиків. Мене часто висаджували з маршруток або не хотіли слухати. А тепер цей інцидент в ресторані. Я звик» [3]. Я не ходжу по ресторанах, бо розумію, що є бридким. Вони гидують. Але ж мене запросили на зустріч... Я себе звинувачую, хоча це й не я виклав в інтернет... Я не хочу жити, бо я є тягарем у суспільстві" [4].

Хоча бурхлива реакція активної і відносно молодої частини суспільства (а саме вона складає аудиторію соцмереж) вселяє певну надію, однак очевидно, що для вирішення проблеми сегрегації публічного простору знадобиться не один рік. Історія з Кисляком набула розголосу, оскільки і сам він -- людина неординарна і досить відома, але таких історій тисячі, і відомими стають лише окремі з них. За даними голови Всеукраїнської організації інвалідів Василя Назаренка, в Києві інваліда, який пересувався на костурах, не пустили в автобус, причому ані водія, ані саме підприємство так і не покарали. Таких випадків чимало, наприклад, у м.Каховка Херсонської області не пустили в автобус голову міської організації Катерину Мельник [5].

Навряд чи може послужити втіхою той факт, що у дискримінації інвалідів Україна не самотньою -- на цю соціальну недугу страждають і інші пострадянські країни, зокрема, Росія. У серпні 2015 року в м.Нижній Новгород там мав місце інцидент, який можна назвати “близнюком” львівського: і за характером, і за розголосом. Із літнього кафе вигнали дівчину-аутистку, яка не сподобалася власнику. Однак дівчина виявилася сестрою відомої топ-моделі Н.Водянової, що й забезпечило події суспільний резонанс [6].

Раніше, у січні 2013 р., дискримінація інваліда стала причиною його смерті: 28-річний мешканець м.Барнаул, якого вигнали з автобуса, 12 годин провів на морозі -- 30 С, відморозив кінцівки рук та після ампутації помер [7].

Не є винятком у огидній справі дискримінації інвалідів й Молдова, де ті ж аутисти постійно зустрічаються з “нерозумінням” їх проблем здоровими членами суспільства. Зокрема, одна мати такої дитини змушена була самотужки, збираючи по крихті кошти, переобладнати пустир для прогулянок, бо з власного двору її з дитиною вигнали [8].

Навіть у країнах Прибалтики з їх законами проти дискримінації інвалідів це явище далеке від зникнення. Як засвідчують опитування, у Латвії 50% вважає найбільш поширеною формою дискримінації саме дискримінацію інвалідів [9].

Наведені факти свідчать, що сегрегацію публічного простору щодо інвалідів у пострадянських країнах слід сприймати як системне явище, витоки якого сягають доби СРСР і яке за своєю природою є одним із виявів інтолерантності як риси, що зумовлює недопущення участі в будь-чому інших людей, які відрізняються від індивіда за певними ознаками [10, 231]. Доки суспільство не вважатиме інвалідів рівними серед рівних, ця проблема не буде вирішена.

Список літератури

1. Инвалиды в СССР : [Електронний ресурс]// Сайт для инвалидов «Дверь в мир». - Режим доступу: http://doorinworld.ru/stati/778-invalidy-v-sssr.

2. Конвенція про права інвалідів [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_g713.

3. Львів'ян закликають бойкотувати ресторан «Vapiano Lviv», з якого прогнали переселенця з ДЦП : [Електронний ресурс]// Режим доступу: Щоденний Львів. - 8 лютого 2016 р. - http://dailylviv.com/news/sytuatsiyi-i-pryhody/lvivyan-zaklykayut-boikotuvaty-restoran-z-yakoho-prohnaly-invalida-28106

4. "Не ходжу по ресторанах, бо бридкий". Людину із ДЦП вивели із закладу у Львові. Відео// Українська правда. - 9 лютого 2016. - Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/society/2016/02/9/207913/

5. Кучкина А. Бойцов с травмами выгоняют с работы /Анастасия Кучкина// Вести. - 9 февраля 2016. - Режим доступу: http://vesti-ukr.com/strana/135293-bojcov-s-travmami-vygonjajut-s-raboty

6. Семенова А. Наталья Водянова вступилась за сестру / Анна Семенова: [Електронний ресурс]// Газета.Ру. - 12.08.2015. - Режим доступу:

http://www.gazeta.ru/social/2015/08/12/7684711.shtml

7. Умер умственно отсталый барнаулец, которого выгнали из автобуса на мороз: [Електронний ресурс]// Полит.ру - 08 января 2013. - Режим доступу:

http://polit.ru/news/2013/01/08/sedukhinsky/

8. Чудак Т. Аутисты и молдавское общество / Татьяна Чудак // Semia.md. - Режим доступу: http://www.semia.md/ru/info/children/growth/autisti_i_moldavskoe_obshestvo/default.aspx

9. Евробарометр: в Латвии дискриминации подвержены инвалиды и пожилые люди [Електронний ресурс]// Delfi. - 26 ноября 2012. - Режим доступу: http://rus.delfi.lv/news/daily/europe/evrobarometr-v-latvii-diskriminacii-podverzheny-invalidy-i-pozhilye-lyudi.d?id=42856326

10. Ставицький О.О. Інтолерантність як основний прояв гандикапізму / О.О. Ставицький // Наукові записки. Серія “Психологія і педагогіка” - 2011. - Випуск 18. - С.230-239.

Размещено на Allbest.ru