Поширеність розладів сечовипускання серед жіночого населення України, їх соціальний вектор

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поширеність розладів сечовипускання серед жіночого населення України, їх соціальний вектор

Вступ

Необхідність покращання здоров'я населення України потребує диференційованого підходу до розв'язання проблеми, що передбачає неодмінне врахування вікових і статевих відмінностей [2; 4]. Передусім на особливу увагу заслуговують поширені та соціально значущі патології. Однією з таких є хвороби сечостатевої системи, важливим аспектом яких визнані розлади сечовипускання, що більшою мірою, у силу анатомо-функціональних особливостей, притаманні жінкам.

Найчастіше негативно впливає на якість життя, спричинює розвиток соціальної дезадаптації та психоемоційного дискомфорту нетримання сечі (НС) [5; 6]. Актуальність питання надання медичної допомоги жінкам з даним розладом не викликає сумніву і з кожним роком усе більше привертає до себе увагу різних за фахом спеціалістів. До основних аргументів зараховують поліетіологічність, кінцеву невизначеність механізмів розвитку, складність лікування з частотою рецидивування [1; 8].

Зазначене зумовлює поширеність НС, яка, за даними різних авторів, сягає 12-53 % [7; 9]. Проте більшістю дослідників вона вважається остаточно не визначеною за різних причин, серед яких не останнє місце належить традиційним уявленням про зв'язок з віком як безпосереднім чинником, а також соромливістю, пов'язаною із соціальним фактором. Треба визнати, що роботи, присвячені різним аспектам НС, переважно опубліковані за кордоном. Обмежена інформація з епідеміології НС, відсутність даних не тільки офіційної статистики, але й відповідних масштабних комплексних досліджень в Україні насторожує та обґрунтовує нагальну потребу у наукових розробках з вивчення стану проблеми. Вона очевидна, особливо з огляду на тенденцію більш раннього старіння жіночого населення, поліорганність поширеної серед них патології тощо [3; 10]. Тільки за умов глибокого розуміння реальної поширеності розладів сечовипускання, природи їх виникнення, характеру проявів стануть можливими планування ресурсів із забезпечення жінок профілактичними заходами на основі формування груп ризику та координування зусиль на лікування. Розробка стратегії і тактики надання первинної та спеціалізованої медичної допомоги на принципах отриманої доказової бази дозволить зберегти, зміцнити здоров'я жіночого населення країни.

Вищевикладене обґрунтувало мету дослідження: виявити поширеність розладів сечовипускання у жінок України з вивченням регіональних особливостей та визначити їх соціальний вектор.

Матеріали та методи дослідження

Основу роботи становить масштабне соціологічне дослідження, спрямоване на виявлення випадків розладів сечовипускання серед жіночого населення України. У дослідження включені усі адміністративні території країни. Опитування було анонімним і здійснювалося за спеціально розробленою анкетою з трьох частин. Перша була присвячена соціально-побутовому статусу жінок, друга -- характеру порушень сечовипускання, третя -- впливу НС на якість життя. Методологічна особливість виявлялася в тому, що на кожний із п'яти регіонів виділялося по 6 тис. анкет (усього 30 тис.). Вони пропонувалися до заповнення жінкам 18 років і старше під час їх звернень за медичною допомогою в поліклініку, а також тим, хто отримував стаціонарне лікування в обласних лікарнях у відділеннях терапевтичного профілю.

Відповідно до вимог, при спілкуванні з жінками медичні працівники проводили роз'яснення щодо мети дослідження для отримання інформованої згоди. У разі позитивної відповіді респондентам видавався запечатаний конверт, який містив безпосередньо анкету, та другий конверт із вихідними даними закладу для зворотного зв'язку.

Таким чином, стало можливим охопити дослідженням усі верстви жіночого населення. Період дослідження тривав рік.

У роботі застосовано аналі- тико-синтетичний, компаративний, системний аналіз. Статистична обробка даних передбачала визначення достовірності відмінностей двох порівнювальних сукупностей із використанням критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення

Вивченню підлягали 19 094 анкети з 30 000, які були запропоновані жінкам, що становило 63,6 % від загальної кількості. Звертає на себе увагу високий відсоток (10 906 -- 36,4 %) таких, що не увійшли в дослідження. Виявилося, що у 3600 (12,0 %) випадках причиною була низька (неповна) інформативність, що незначно перевищує визнану можливу похибку таких досліджень (до 10 %). Варто наголосити на іншому аспекті питання. А саме: 7306 анкет не повернули, тобто практично кожна четверта жінка, по суті, відмовилася від зворотного зв'язку. Таке положення підтверджує все ще поширений менталітет, що полягає в соромливості, відсутності відвертості в медичних питаннях, пов'язаних із соціальним станом, та спонукає до актуалізації просвітницької діяльності як складової профілактики, яка виступає визначальною в системі заходів щодо покращання ситуації.

Розподіл респондентів за адміністративними територіями подано на рис. 1. Як видно з 19 094 анкет, що надійшли до опрацювання , найбільше їхбуло з Південного регіону -- (24,0±0,3) %, або 4582 випадки. На другому місці виявився Центральний -- (17,8±0,3) %, що разом із Києвом (5,0 %) становило 22,8 %, або 4345 випадків, третє належало Західному -- (20,6±0,3) %, або 3951 випадок, два останніх були за регіонами Південно-Східним -- (19,0± ±0,3) %, або 3627 випадків, та Північно-Східним -- (13,7± ±0,2) %, або 2589 випадків.

Доповнювали подану інформацію щодо активності, відкритості жінок результати порівняння розданих (по 6000 тис. у кожному) та отриманих документів у розрізі регіонів. Про- стежено, що найліпший зворотний зв'язок спостерігався в Південному -- (76,4±0,6) % та Центральному регіонах разом із столицею -- (72,4±0,7) %; показник по Західному та Південно- Східному регіонах дорівнював (65,9±0,8) та (60,5±0,8) % відповідно; найменшим він був у Північно-Східному регіоні -- (43,2±0,9) %. Важко дати об'єктивну оцінку отриманим даним відомостям без поглибленого вивчення залежності, принаймні, від соціальних особливостей респондентів, що передбачається в подальшому.

Розглянуто загальний соціальний стан, який виявляється за результатами аналізу рис. 2 та 3. Як видно із даних рис. 2, достовірна більшість анкет отримана від жінок 40-49 років ((45,5± ±0,74) %), у 1,7 разу менше їх було від пацієнток 50-59 років ((27,0±0,3) %), тобто на вікову категорію 40-59 років припадало 72,5 %. Кожній четвертій (20,3 %) було 60 років і старше, а 7,1 % -- до 40 років.

Регіон

Рис. 1. Розподіл респондентів за адміністративними територіями %

Такий розподіл, певною мірою, більше свідчить про усвідомлення жінками до 59 років, що наявність розладів сечовипускання, зокрема НС, є медичною проблемою (79,6 % відповідно). Тимчасом як 20,4 % заповнених анкет від респонден- ток віком 60 років і старше вказують на консерватизм поглядів, особливо зважаючи на частоту їх звернень і характерну для них поліорганність хвороб, які призводять до цього. Зазначене припущення підтверджують нижче подані дані залежності частоти розладів сечовипускання від віку.

Вік, років

Рис. 2. Віковий розподіл респондентів

Рис. 3. Розподіл респондентів за соціальними ознаками: 1 -- заміжні; 2 -- розлучені або вдови; 3 -- незаміжні; 4 -- середня освіта; 5 -- вища освіта; 6 -- середньо-спеціальна освіта; 7 -- початкова освіта; 8 -- пенсіонери; 9 -- домашні господарки; 10 -- службовці; 11 -- робітники; 12 -- підприємці

В аналізованій літературі простежується точка зору, що активна участь у соціологічноу дослідженні підпорядковується, певним чином, освіті, сімейному стану респондентів. Як видно з рис. 3, достовірна більшість жінок мала середню освіту -- (39,2±0,4) %, вища була у 6262 респондентів -- (32,7±0,3) %, середню спеціальну отримали 5117 осіб -- (26,8± ±0,1) % і лише 268 мали начальну освіту -- (1,4±0,08) %.

Більшість опитаних були заміжні -- 70,7 % (13 500 осіб), кожна п'ята жінка розлучена або вдова -- 21,0 % (4009), не були в шлюбі -- 8,3 % (1585). Середїх загальної кількості понад третину становили пенсіонери -- 6384 (39,4 %) особи, серед яких 2394 (37,5 %) особи працювали; домогосподарками було 5436 (28,5 %) осіб. Решту утворили службовці -- 11,0 % (2100 осіб), робітничі професії -- 11,5 % (2196), підприємці -- 11,0 % (2100). З'ясовано, що у 15 409 із 19 094 (80,7 %) респондентів були пологи. При цьому найбільшою виявилася частка жінок, які мають 2-3 дитини -- 8210 (53,3 %) осіб, у решти -- 3685 (19,3 %) -- дітей не було.

Таблиця 2 Розподіл опитаних жінок за місцем проживання та урахуванням відповідей щодо наявності проблем з розладами сечовипускання