Зміни парадигми інформаційних процесів в сучасних умовах розвитку суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський університет туризму, економіки і права

Зміни парадигми інформаційних процесів в сучасних умовах розвитку суспільства

Квашин В. В.,

Аспірант

Предметом дослідження статті був розгляд змін парадигми інформаційних процесів під впливом стрімкого впровадження наукового та технічного прогресу, в першу чергу цифрових та інформаційно- комунікаційних технологій в усі сфери суспільства: духовну,соціальну, економічну та політичну. Такі значні зміни у питаннях отримання, оброблення, передавання та зберігання стали можливими завдяки цифровізації інформації, широкому використанню цифрових технологій, які в кінцевому результаті стали підґрунтям появи «інформаційного суспільства» як одного із основних напрямів розвитку суспільства так званого «постіндустріального» цивілізаційного напряму розвитку. Вказані нововведення також вплинули на питання комунікації та комунікативних процесів у суспільстві, тим самим створюючи передумови для трансформацій у подальшому розвитку суспільства та окремих індивідів. На зміни підходів до комунікації та комунікативних процесів вплинули нові тенденції у «соціальній інформації», «соціальних комунікаціях» та «масових комунікаціях». Це стало можливим завдяки появі Інтернету, соціальних мереж, соціальних медіа та технологічних можливостей для засобів масової інформації. Такі зміни впливають на «життєвий світ», «життєвий досвід», культуру, устої, звичаї та змінюють тенденції до збереження ідентичності в умовах глобалізації. Крім того, зміни парадигми інформаційних процесів опосередковано також впливають на морально-етичні питання та людську гідність в сучасних цифрових умовах.

Ключові слова: інформаційні процеси, інформація, цифровізація, цифрові технології, інформаційно-комунікаційні технології, комунікації, сфери суспільства, розвиток суспільства.

інформаційний прогрес суспільство

Розвиток та впровадження технологій, програм та техніки сприяють подальшій цифровізації усіх сфер суспільства, коли цифровий вид інформації поступового витісняє з комунікаційного простору інші види кодування інформації. Завдяки цьому суспільство підходить до того моменту, коли цифрова інформація та цифрові технології повністю витіснять інші (так звані аналогові), що в кінцевому результаті впливає на зміни парадигми сутності інформаційних процесів в умовах подальшого розвитку суспільства. Так, необхідно відзначити, що зміни парадигми інформаційних процесів досить дієво впливають на засоби комунікації та комунікативні процеси, а це, в свою чергу відображається на подальших трансформаціях суспільства. Крім того, такі зміни також впливають на «життєвий світ», «життєвий досвід», культуру, традиції, устої, відношення та ставлення до людської гідності в рамках сучасного розвитку техніки, технологій, суспільства тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що дослідженнями питань інформаційних процесів, трансформацій суспільства займалися філософи і мислителі, серед яких можна виділити: 3. Бауман, В. Кастельс, Е. Тофлер, К. Шеннон, так і сучасні дослідники: В. Березін, В. Іванов, В. Іноземцев, В. Юферева тощо.

Враховуючи важливість і практичну цінність праць, варто зазначити, що питання зміни парадигми інформаційних процесів у сучасних умовах розвитку суспільства, будучи частиною загальної проблеми формування сучасних сфер суспільства та комунікацій, вимагає подальших досліджень, в першу чергу, з огляду на постійні зміни, що відбуваються у суспільстві.

Мета статті - дослідження зміни парадигми інформаційних процесів в умовах сучасного розвитку суспільства під впливом широкого впровадження результатів науково-технічного прогресу, в першу чергу інформаційно-комунікаційних технологій, цифровізації, «інформаційної революції» тощо.

Повсюдна цифровізація інформації та отримання інформацією ознак товару та стратегічного ресурсу спричиняє зміни парадигми інформаційних процесів у сучасних трансформаціях суспільства, які відбуваються сьогодні. Отже, на перше місце в сучасних трансформаціях суспільства виходить інформація. Але, не зважаючи на це, основними характерними ознаками інформаційних процесів залишаються такі, як: послідовна зміна стану та/або уявлення про інформацію в результаті дій, які можна виконувати з інформацією; під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою певних методів; передача інформації від джерела до приймача здійснюється за допомогою відповідного каналу (каналів) передачі. Основні зміни відбуваються наразі у процесах, що характеризують вказані ознаки інформаційних процесів, які зараз змінюються не еволюційно, як це відбувалося впродовж тривалого часу розвитку суспільства, а революційно/лавиноподібно (в рамках «інформаційної революції»), де головним каталізатором виступають: загальне переведення інформації на цифрові формати створення, оброблення, передавання та зберігання; цифрові та інформаційно- комунікаційні технології, а також доступність населення до телекомунікаційних послуг (доступ до мережі Інтернет) і кінцевого комунікаційного обладнання (ноутбуки, нетбуки, смартфони, комунікатори тощо), яке дає можливість оперувати величезними обсягами інформації (даними). Так, К. Фрімен в рамках інформаційно-технологічної парадигми відзначає, що «сучасну зміну парадигми можна розглядати як зрушення від технології, заснованої головним чином на вкладенні дешевої енергії, до технології, заснованої переважно на дешевих вкладеннях інформації, почерпнутих з успіхів в мікроелектроніці і телекомунікаційної технології» [6, с. 11]. Як зазначає Е. Тофлер у своїй «Третій хвилі», «всі цивілізації мають потребу також в «інфосфері», щоб створювати і поширювати інформацію», коли в «усіх індустріальних суспільствах, як в капіталістичних, так і в соціалістичних, зросла добре розроблена інфосфера - комунікаційні канали, за допомогою яких індивідуальні та масові повідомлення можуть розподілятися так само ефективно, як товари і сировина», і, найголовніше, «ця інфосфера переплелася з техно- і соціосферою, які вона обслуговує, допомагаючи інтегрувати економічне виробництво з поведінкою окремих людей» [9, с. 28]. Тобто, наразі ми отримуємо фабрики інформації, на яких готуються інформаційні продукти, готові для споживання усіма верствами населення. Отже, інформація перетворює на досить складний елемент, за допомогою якого можна впливати та формувати окремих індивідів, громадянське суспільство тощо. Так, видатний математик та інженер К. Шеннон у своїх працях «Роботи по теорії інформації і кібернетики» започаткував нові галузі досліджень «в галузі загальної теорії зв'язку, теорії автоматів, електротехніки, теорії інформації та лінгвістики, такими, як теорія аналізу і синтезу релейних пристроїв, теорія імовірнісних схем, теорія передачі інформації тощо» [10]. Завдяки долученню кібернетики та інформатики до інформаційних процесів на сучасному рівні можна констатувати поєднання інформації з математикою, кібернетикою та обчислювальними системами, інформаційними технологіями і технікою. Особливо це стало при «цифровізації» інформації та інформаційних процесів. М. Кастельс, в своїй праці «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» в свою чергу відзначає, що соціальні трансформації та інформаційно-технологічні парадигми породжують нові характеристики цієї нової парадигми, а саме: по-перше, «інформація є її сировиною: перед нами технології для впливу на інформацію, а не просто інформація, призначена для впливу на технологію, як було у випадку попередніх технологічних революцій», подруге, «всеосяжність ефектів нових технологій», коли «всі процеси нашого індивідуального і колективного існування безпосередньо формуються (хоча, зрозуміло, не детермінуються) новим технологічним способом», по-третє, «...полягає в мережевий логіці будь-якої системи або сукупності відносин, що використовує ці нові інформаційні технології» за умови, що «мережа

може бути тепер завдяки новим інформаційним технологіям матеріально забезпечена у всіх видах процесів і організацій» та, по-четверте, «полягає в тому, що інформаційно-технологічна парадигма заснована на гнучкості», де «процеси не тільки оборотні; організації та інститути можна модифікувати і навіть фундаментально змінювати шляхом перегрупування їх компонентів», а отже, «конфігурацію нової технологічної парадигми відрізняє її здатність до реконфігурації - вирішальна риса в суспільстві, для якого характерні постійні зміни і організаційна плинність». Отже, «поставити правила з ніг на голову, не руйнуючи організацію, стало можливим, так як матеріальну базу організації тепер можна перепрограмувати і переозброїти» і на останок, «п'ята характеристика цієї технологічної революції

це зростаюча конвергенція конкретних технологій у високоінтегровану систему, в якій старі, ізольовані технологічні траєкторії стають буквально невиразними» [6, с. 12]. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що в сучасних умовах побудови інформаційного суспільства інформація займає домінуюче становище як основна рушійна сила подальших трансформацій усіх сфер суспільства, таких як: економічна, політична, духовна та соціальна. Динаміка росту обсягів інформації стала такою, що можна все говорити про «інформаційний вибух». Коли на людину обрушується лавина інформація, і перед нею постає проблема, що робити з такою її кількістю, і як в ній знайти потрібну їй інформацію. У зв'язку з цим, нова реальність сучасності «підводить нас до проблематики інформаційної насиченості повідомлення (тексту), його інформативності» [З, с. 35]. Але, як зазначає В. Іванов, «це не означає, що необхідно якось штучно обмежити потік інформації, слід організувати її типологізацію, класифікацію та розподіл» [5, с. 4]. Так, за словами В. Березіна, «інформація являє собою властивість, протилежну до невизначеності» і тому «будь-яку можливість, яка могла б дозволити її зменшити, сучасні філософи називають релевантною інформацією», основними носіями якої «можуть бути повідомлення, люди, організації», де «значна роль належить тут засобам масової інформації», а тому «релевантна інформація та її вільне поширення по каналах масової комунікації відіграють велику роль в еволюції людської спільноти». Отже, слід відзначити, що «перехід до інформаційного суспільства, до ноосфери (поняття П. Тейяра де Шардена і В. І. Вернадського) є показником можливостей людини розширити горизонти людського пізнання, надати йому систематичний, еволюційний характер, вже зараз закласти і зміцнювати основи збалансованих і гармонійних відносин майбутнього» [3, с. 36]. О. Юферева відмічає, що «інформація з філософської точки зору є особливим типом реальності, поряд з матеріальним та ідеальним» [7, с. 23], коли при цьому «сучасною наукою визнається, що матеріальне начало в інформації є первинним», а «природна інформація є незалежним явищем і може існувати навіть тоді, коли матеріальний об'єкт вже зникне» [7, с. 24].

Так, Е. Тофлер в рамках дослідження використання технологій так званої «третьої хвилі» відзначає появу нових загроз, а саме: «небезпека електронного смогу, інформаційного забруднення тощо» [9, с. 113]. Яскравим прикладом може слугувати ситуація із спамом (не запрошуваною інформацією), а також із значною кількістю інформації, яка зберігається, передається та обробляється різними користувачами. Так, спамом (не запрошуваною інформацію) наводнюють простір в першу чергу торгівельні мережа та сфера послуг (основна маса такої інформації - реклама), а також кібернетичні злочини, коли під виглядом спаму, реклами інших видів інформації розповсюджуються вредоносні програми, які завдають шкоди та загрожують безпеці інформаційних процесів. Іншим місцем продукуванням «непотрібної» інформації виступають соціальні мережі, де виставляється значна кількість інформації (у вигляді фото, відео та аудіо форматах) для спілкування. Крім того роздробленість наявних баз даних різних власників містять одну і ту ж інформацію, тільки розтиражовану. І тут без зміни парадигми інформаційних процесів не обійтися, оскільки виникає необхідність розроблення нових філософських теорій і концепцій, за допомогою яких можна було б здійснити суспільні трансформації відносно відношення до інформації, комунікацій тощо. Підтвердження такої необхідності відзначав і К. Шеннон у свій праці «Бандваген», відмічаючи, що «за останні кілька років теорія інформації перетворилася в свого роду бандваген від науки» і тому «зараз теорія інформації, як модний п'янкий напій, кружляє голову всім навколо» [8, с. 667]. К. Шеннон досить лаконічно та виразно висловив своє бачення щодо переведення кількісних показників теорій інформації у якісні показники. Тобто, краще менше теорій інформації більш фундаментальних, на які є суспільне замовлення, ніж «скороспілих», які є лише даниною сучасному тренду та/або «моді» на теорії та концепції інформації. Водночас слід відмітити, що сказане виступає лише інструментом в руках суспільства, завдяки якому стають можливими сучасні трансформації на всіх рівнях взаємодії громадянин-суспільство-держава. Отже слід відмітити, що потреба у нових теоріях інформації почала виникати в рамках появи цифрових форм інформації, що призвело до необхідності залучення до оброблення, передавання, отримання та зберігання відповідної електронної техніки та комп'ютерних технологій, які змінили підходи (парадигму) самих інформаційних процесів. Наприклад, М. Кастельс у своїй праці «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» відзначає, що «культурні/інституційні контексти і цілеспрямовані соціальні дії вирішальним чином взаємодіють з новою технологічною системою, але ця система має свою власну вбудовану логіку, яка характеризується здатністю переводити всю вкладену в неї інформацію в загальну інформаційну систему і обробляти таку інформацію зі зростаючою швидкістю, зі зростаючою потужністю, зі зменшувальними витратами, в потенційно всеосяжної пошукової та розподільчої мережі» [6, с. 2]. Слід також зазначати, що сьогодні інформація виступає важливим елементом так званої «соціальної інформації» для забезпечення стійкості функціонування соціуму та соціальної складової суспільства. Як зазначає Іванов, «матеріальним носієм соціальної інформації, як правило, виступає словообраз чи почутий, чи побачений, чи написаний», адже «саме словообраз, а не слово, бо передавати інформацію можуть не тільки слова, а й відеоряд на телебаченні, музика, звукові шуми на радіо тощо», і тому «будь-яка соціальна інформація має ознаки фактологічності, концептуальності та нормативності» [5, с. 2-3]. Так, О. Юферева відзначає, що «прикладом застосування інформаційного підходу може бути соціальна сфера», де «у людському суспільстві між його окремими елементами (індивідами, соціальними групами та інститутами) постійно відбувається обмін інформацією, яку прийнято називати соціальною інформацією» [7, с. 8]. Отже, інформація, крім усього іншого, має важливе соціальне навантаження. При цьому подальша трансформація соціальної інформації відбувається в так звану масову інформацію, тим самим ускладнюючи існуючі процеси комунікації. Так, X. Маулана, досліджуючи питання міжнародного інформаційного обміну, відзначає, що «комунікація стає все більш і більш складним соціально-культурним феноменом, який в усіх країнах стосується різних видів діяльності і який не можна відокремити від політичної, соціальної, економічної, культурної, наукової, освітньої і технологічної еволюції» [1]. Інший дослідник В. Березін пропонує також уявляти «комунікацію як обмін соціальними діями», відзначаючи при цьому, що це «може бути і їх взаємозбагачення, що веде до більш високого матеріального і духовного розвитку, а може бути і об'єднання на Грунті антигуманных цілей і цінностей, або прихованих за помітними гаслами, популістськими прийомами, «сміхової» масками антинародних інтересів і цілей», яке «нерідко трапляється нині в деяких телепередачах і публікаціях, таємно або явно проводять курс тих чи інших політичних напрямів». При цьому «важливо відзначити, що розвиток «нового змісту», «Нового» в тому широкому філософському аспекті, який ми розглядаємо, виникнення відповідної соціальної дії (в поведінці, вчинках, життєдіяльності) можливо лише при налаштованості на ціннісно-раціональну інформацію або ж при її сприйнятті», і «тому і прогрес в його гуманістичному, а не тільки в технократичному руслі можливий лише при такого роду соціальних діях» [3, с. 37-38]. Ось, що пише у свої праці «Третя хвиля» Е. Тофлер: «обробка інформації допоможе створити осмислені «цілісності» з нескладних, що рояться навколо нас явищ» при цьому «комп'ютер тільки в тому випадку вплине на суспільний організм, коли його застосування буде продуманим, співвіднесеним з характером громадських зв'язків» [9, с. 6]. Отже, завдяки можливостям сучасних засобів масових комунікацій використання викиду певної інформації призводить до того, що «Інформаційна бомба вибухає в самій гущі людей, обсипаючи нас шрапнеллю образів і докорінно змінюючи і сприйняття нашого внутрішнього світу, і нашу поведінку» [9, с. 117], а враховуючи сучасні комунікаційні можливості, вплив на суспільство стає ще відчутнішим та ефективнішим через нові образи, чим і користується, в першу чергу владна еліта, для поширення свого впливу на маси. Ось що пише про це Е. Тофлер у свої «Третій хвилі»: «Зараз Третя хвиля радикально змінює все це. У міру прискорення змін у суспільстві змінюємося і ми самі. Нас наздоганяє все нова інформація, і ми змушені постійно переглядати картотеку образів. Старі, які стосуються минулого життя, образи повинні замінюватися новими, інакше наші дії не відповідатимуть новій реальності, ми станемо більш некомпетентними. Неможливо все охопити», «оскільки Третя хвиля не просто прискорює інформаційні потоки, вона трансформує глибинну структуру інформації, від якої залежать наші щоденні дії» [9, с. 118]. Але, не зважаючи на заявлені темпи зростання впливу масових комунікацій та засобів масових комунікацій на створення стандартних образів для значної кількості населення, Е. Тофлер відмічає появу демассифікації, відзначаючи при цьому: «Демассифіковані засоби інформації демассифікують і нашу свідомість. Сьогодні вже не маси людей отримують одну і ту ж інформацію, а невеликі групи населення обмінюються створеними ними самими образами» [9,с. 123]. В. Іноземцеву своїй праці «Сучасне постіндустріальне суспільство: природа, протиріччя, перспективи» зазначає: «відомо що індустріальний уклад втілився в системі масового виробництва товарів», а отже «прикметою ж постіндустріального суспільства є експансія сфери, що надає індивідуалізовані послуги та інформацію» [4, с. 26]. Тобто, з одного боку нібито ми спостерігаємо на широку глобалізацію всіх сфер суспільства, а з іншого боку новітні засоби соціальної та масової комунікації повністю ми бачимо переорієнтацію із масового виробництва на рівень індивідуального (але все-таки з використанням технологій та можливостей, які стали доступними завдяки технологіям та процесам, створеним в рамках цивілізаційного розвитку суспільства так званого «постіндустріального суспільства» та/або «інформаційного суспільства», «відкритого суспільства». Так, Е. Тофлер розвиваючи далі свою теорію третьої хвилі відзначає, що «демассифікація цивілізації, відображенням і посиленням якої є засоби інформації, тягне за собою величезний стрибок обсягу інформації, якою ми обмінюємося один з одним», а «у всій системі пульсують зростаючі потоки даних, тому «форсуючи збільшення обсягу інформації, необхідної для існування соціальної системи, і збільшивши швидкість обміну нею, Третя хвиля розгойдала структуру зношеної, перевантаженої інфосфері Другої хвилі і створює нову структуру, здатну її замінити» на «життя в інтелектуальному середовищі», що «породжує моторошні філософські питання. Чи не перейде все управління до машин? Чи не виявиться, що інтелектуальні машини, особливо об'єднані в комунікаційні мережі, вийдуть за межі можливостей нашого розуміння і стануть недоступні для контролю над ними? Чи не зможе якось Старший Брат підключитися не тільки до наших телефонів, але і до тостерів і телевізорів, взявши на облік не тільки кожен наш рух, а й будь-яке судження?» [9, с. 124-125, 127]. Дійсно, стрімке широке розповсюдження в усі сфери суспільства Інтернет-речей сприяє занепокоєнню сучасних мислителів щодо появи передумов так званого «тотального контролю» з боку системи на національному/глобальному рівнях, коли людина буде жити під «цифровим ковпаком». Так, Е. Тофлер відмічає появу певних течій прихильників як Першої хвилі (землеробство), так і Другої хвилі (промислове виробництво) в яких пропонується як панацея від сучасних проблем повернення до витоків. Але на сьогодні людство готове повертатись до минулого тільки на короткий час в рамках «релаксації та відпочинку» від сьогодення. В свою чергу 3. Бауман у праці «Індивідуалізоване суспільство» досліджуючи подальші трансформації суспільства у «постіндустрі- альний» період відзначав подальшу індивідуалізацію суспільства, коли людина за високий рівень широкої індивідуальної свободи поступається загальним рівнем несвободи у рамках суспільства, коли при цьому відбувається переосмислення цінностей, і на перше місце виходять нематеріальні блага (духовна сфера). Приклади таких метаморфоз з'являються на рівні певних соціальних груп (більш заможних), де людина відмовляється від більш оплачуваної роботи для того щоб більше уваги приділяти сім'ї, хобі, подорожам тощо, створюючи тим самим передумови «постекономічного» розвитку суспільства. Але говорити про масовість не приходиться, тому що такий підхід можливий за умови повного забезпечення усіх фізіологічних потреб та духовних (що зумовлюється вихованням). Також такого дуже важко дійти в рамках проживання у «суспільстві споживання», коли питання наявності певних матеріальних атрибутів відповідного соціального кругу є обов'язковим (хоча ніде офіційно і не прописаним). Також сучасний стан значно розширив можливості отримання, передавання, оброблення та зберігання інформації (так звані базові інформаційні процеси). Отже, подальші зміни парадигми інформаційних процесів впливають на питання «життєвого світу», а саме: культури, досвіду, устоїв тощо. Так, завдяки новим технологіям і можливостям, питання культури, «життєвого досвіду», національних традицій та устоїв набули міжнародного рівня, вийшовши далеко за межі національних кордонів та кордонів їх існування, оскільки людина отримала можливість обмінюватися «життєвим досвідом» з іншими навіть на відстані в тисячі кілометрів. У зв'язку з цим «життєвий світ» набуває певних глобалізаційних ознак. І тут виникає інша крайність - збереження ідентичності в культурі, мові, устоях, традиціях, навиках за умови глобалізації, коли інтеграція не змогла протистояти глобалізації. Беручи до уваги те, що питання «життєвого світу» стосується кожного індивіда як у площині (горизонталі) соціальної групи, де проживає індивід, так і в площині (горизонталі) професійної, навчальної групи.

Враховуючи, що певним напрямом дослідження «життєвого світу» є комунікативний напрям, то можна відзначити відповідну взаємозалежність від змін парадигми інформаційних процесів, які напряму впливають на комунікації та комунікативні процеси, що відбуваються в сучасних умовах розвитку суспільства.

Висновки

Новизною досліджень є поєднання таких важливих складових елементів, як: подальша цифровізація інформації та сфер суспільства, широке впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, результати «інформаційної революції», нові комунікації та комунікативні процеси, збільшення рівня поширення складових «інформаційного суспільства» на національні держави, що впливають на кожного окремого індивіда/суспільство, змінюючи надалі парадигму інформаційних процесів.

Перспективи подальшихрозвідок. Взаємозалежність та взаємовплив подальшого науково-технічного та технологічного прогресу, розвитку суспільства лежать на інформаційних процесах, які використовуються для питань комунікації та комунікативних процесів у суспільстві. Тому вироблення певних рекомендацій щодо подальшого використання результатів змін парадигми інформаційних процесів вимагає подальших розвідок.

Список використаних джерел

Mowlana Н. 7.La circulation international de l'information: Analise etbilan. -P., 1985. - P.3.

Бауман 3. Глобализация. Последствия для человека и общества / Пер. с англ. Г. М. Дашевского. - М.: Издательство «Весь Мир », 2004. - 188 с.

Березин В. М. Массовая коммуникация: сущность, каналы, действия. - М.: РИП-холдинг, 2003. - 174 с.

Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lib.misto.kiev.ua/ECONOMY / inozemcew.dhtml.

Іванов В. Ф. Інформація в журналістиці [Електронний ресурс] / В. Ф. Іванов. - Режим доступу: http://www.joumlib.univ. kiev.ua/index.php? act=article&article=1835.

Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. Под научи, ред. О. И. Шкаратана. - М.: ГУ- ВШЭ, 2000.

Конспект лекцій до курсу «Теорія масової інформації» для студентів І курсу денної та заочної форми навчання спеціальності 6.030301 «Журналістика» / Укл.: О. В. Юферева. - Запоріжжя: ЗНТУ,2015.-76 с.

Перепечатка из книги: Шеннон К. Работы по теории информации и кибернетике (перевод с английского, под редакцией Р. Л. Добрушина и О. В. Лупанова). -М.: Изд. иностр. лит., 1963. - С.667-668.

Тоффлер Э. Третья волна: ООО «Фирма «Издательство АСТ»;Москва, 2010. -331 с.

Шеннон К. Работы по теории информации и кибернетике (перевод с английского, под редакцией Р. Л. Добрушина и О. В. Лупанова). -М.: Изд. иностр. лит., 1963. - 824 с.

Размещено на Allbest.ru