Вплив децентралізації на функціональну організацію систем розселення у гірських районах Івано-Франківської област

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний університет «Львівська політехніка»

Вплив децентралізації на функціональну організацію систем розселення у гірських районах Івано-Франківської області

Ігнатюк А.О.,

Висвітлено особливості функціональної організації систем розселення у гірській місцевості Івано-Франківської області. Аналізуються наявні проблеми та диспропорції у функціональній організації гірських поселень Українських Карпат. Обговорюються перспективні напрямки та шляхи містобудівного розвитку систем розселення гірських районів Івано-Франківської області в умовах переходу від державної дотаційної підтримки на децентралізовані механізми економічного і соціального розвитку гірських районів.

Ключові слова: децентралізація, гірські поселення, Українські Карпати, містобудівний розвиток, поліфункційність

гірський поселення розселення

Вступ

Сьогодні важливою проблемою в Україні є приведення адміністративно-територіального устрою, успадкованого від УРСР, у відповідність із вимогами часу та сучасними викликами. Зміна територіального устрою держави проводиться згідно Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [14], одним з основних завдань якої є формування самодостатніх громад. Для цього необхідно визначити критерії формування громад з урахуванням доступності до базових соціальних послуг, а також попереднього з'ясування думки відповідних місцевих громад. Загальні критерії об'єднання населених пунктів у громади, що визначені законодавчими актами [10] є фрагментарними і потребують конкретизації, що спростило б розробку містобудівної документації на внутріобласному рівні.

У статті аналізується функціональна організація новоутворених територіальних громад в межах гірських районів Івано-Франківської області з метою конкретизації критеріїв формування громад за функціональною ознакою та уточнення перспективних напрямків містобудівного розвитку систем розселення гірських районів.

Серед наукових досліджень, що стосуються теми статті, можна виокремити два основних напрямки, а саме:

дослідження, що стосуються систем розселення у Карпатському регіоні і описують містобудівний та соціально-економічний аспекти розвитку території;

дослідження, які стосуються політики децентралізації в Україні та описують вплив політичного аспекту на розвиток територіальних структур.

До першої групи досліджень відносяться праці науковців, які вивчають проблеми регіонального планування в Україні та, зокрема у Карпатському регіоні України. Значний вклад у розвиток досліджень гірських територій внесли вчені таких науково-дослідних інститутів, як Інститут регіональних досліджень, Інститут екології Карпат НАН України, Закарпатський регіональний центр соціально-економічних і гуманітарних досліджень. В контексті тематики даної статті важливими науковими працями є містобудівні дослідження Білоконя Ю.М. [1], Габреля М.М. [2], Панченко Т.Ф. [16], Русанової І.В. [19], Тараса Я.М. [20], Шульги Г.М. [22] та ін., а також економіко-географічні дослідження Джамана В.О. [8], Доценка А.І.[7], Кравціва В.С. [15], Шаблія О.І. [21], Пітюлича М.М. [18], Паньків Н.М. [17] та ін.

До другої групи відносяться публікації відомих політиків та науковців Ганущака Ю.І. [4], Гриневецького С.Р. [5], Якимчука А.Ю. [24] та ін.

Також у процесі дослідження були проаналізовані наявні плани, концепції розвитку територій та схеми планування областей і районів України, зокрема детально проаналізована Схема планування Івано-Франківської області, згідно якої планується формування 30 територіальних громад в межах гірських районів області [12]. Станом на сьогодні процес об'єднання населених пунктів триває і вже сформовано 12 новостворених громад [11].

Аналіз численних досліджень, публікацій та проектних матеріалів за темою статті свідчить про актуальність даної проблематики. Проблема, висвітлена у статті, є міждисциплінарною і містить наукову новизну, яка полягає у дослідженні практичного впровадження нової адміністративно- територіальної реформи на території гірських районів, які характеризуються особливими природними умовами. Представлене у статті дослідження особливостей функціональної організації новоутворених територіальних громад у гірських районах Івано-Франківської області розкриває взаємозв'язки між формуванням нового адміністративно-територіального поділу і наявною функціональною структурою території.

У статті застосовуються методи дослідження, які базуються на системному підході: графо-аналітичний метод, аналіз статистичних даних, метод аналогії та порівняння, історичний метод, класифікація та типологія.

Основні результати дослідження

Гірські території мають свої особливості, що відрізняють їх з-поміж інших територій. Це дає підставу розглядати гірські території як простір, на якому процеси економічної життєдіяльності і зв'язані з ними зміни кількісного і якісного характеру обумовлені складними природними умовами. На думку Пітюлича М.М., основною причиною відсталості значного числа гірських територій у соціально- економічному розвитку є моногалузева структура їх господарства, пріоритетною з яких є сільське господарство з відсталими формами і методами господарювання, низькою рентабельністю виробництва та рівнем переробки сільськогосподарської продукції, відсутністю розвинутої виробничої і соціальної інфраструктури [18, с.50-51].

До господарських функцій, які набувають більшого значення для гірських територій належить розвиток транспортного транзитного потенціалу території, орієнтація на використання значного демографічного, лісогосподарського, рекреаційного потенціалу гірських районів, відновлення аграрного сектору та ін.[9, с.36].

Для гірських територій Івано-Франківської області характерною є нерівномірність розвитку районних систем розселення, що проявляється, зокрема, у високій концентрації населених пунктів уздовж головних транспортних магістралей в передгір'ї Карпат і, водночас, поганою транспортною доступністю до окремих сільських населених пунктів у гірській частині, що, у свою чергу, позначається на низькому соціально-економічному розвитку цих віддалених поселень. Також можна спостерігати диспропорції, що характеризуються нерівномірним розвитком окремих районних центрів. Так, у Долинському районі є два середніх міста, у Надвірнянському районі - одне середнє місто, які розвинулися, в основному, на основі нафто- та газопереробної індустрії [13]. Ще одним гірським містом - центром районної системи розселення є мале місто Косів, де розвиваються народні ремесла і туризм. У трьох інших гірських районах Івано-Франківської області функцію районних центрів виконують селища міського типу, як наприклад, смт. Рожнятів, Богородчани, Верховина. У всіх районних центрах, що розміщенні у передгір'ї Карпат розвивається лісопереробна промисловість, що зумовлено багатим природно-ресурсним потенціалом регіону. Також сьогодні значним стимулом розвитку поселень в гірських районах є рекреаційно-туристична галузь. Так, розвиток рекреаційно-туристичного комплексу в окремих населених пунктах, як наприклад, у м. Яремче, смт. Ворохта, с. Татарів, с. Поляниця спричинив активну розбудову поселень, часто з недотриманням містобудівної документації і подрібненням їх територіальної структури [23].

Територіальний поділ гірських районів на громади також характеризується нерівномірністю, зокрема за площею території. Це пояснюється низькою щільністю заселення гірських територій і віддаленістю окремих населених пунктів від центру територіальної громади. Згідно з рекомендаціями науковців для гірських територій [3], необхідним є створення в проміжних селах так званих “опорних точок”, де мали б розміщуватись основні бюджетні установи, покликані забезпечити прийнятну часову доступність: пожежна і швидка допомоги, школа.

Рис. 1. Схема функціональної організації і структури територіальних громад Долинського і Рожнятівського районів Івано-Франківської області

При детальнішому аналізі функціональної структури у розрізі територіальних громад окремих гірських районів спостерігається як багатофункціональність в межах однієї громади, так і переважання одного виду господарської діяльності. Зокрема, у Долинському районі планується формування 4 територіальних громад (рис.1.): Болехівська, Долинська, Витвицька і Вигодська громада. З них сьогодні сформовано тільки Витвицьку територіальну громаду, до складу якої увійшли 9 населених пунктів. У Витвицькій громаді найбільшого розвитку досягла лісова промисловість, рослинництво, а також тваринництво. Перспективним напрямком розвитку громади може бути краєзнавчий туризм. У Рожнятівському районі (рис.1.) проектом передбачено формування 4 територіальних громад [12], з яких вже утворено 2 громади. Функціональна структура господарського комплексу новоутворених громад характеризується моно- і двофункційністю з переважанням лісової промисловості і розвитком рослинництва.

У Богородчанському районі згідно проекту [12] планувалося утворення 5-ти територіальних громад: Старобогородчанської, Богородчанської, Солотвинської і Яблунської. Сьогодні сформувалося дві громади - Старобогородчанська і Дзвиняцька. Новоутворені громади в основному є поліфункційними і спеціалізуються на лісовій і видобувній промисловості, а також спрямовані на розвиток рослинництва і тваринництва. Перспективними напрямками в окремих населених пунктах є розвиток туризму, газовидобувної промисловості та ін. У Надвірнянському районі (рис.2.) планувалося утворення 7 територіальних громад, проте станом на сьогодні зареєстровано 3 новоутворені громади. Громади характеризуються поліфункційністю з домінуванням рослинництва, тваринництва, лісової та будівельної промисловості у господарському профілі населених пунктів. Верховинський район поділений на 5 громад, з яких вже сформована Білоберізька громада. Більшість населених пунктів громади є двофункційними і спеціалізуються на тваринництві і лісовій промисловості. Перспективним є розвиток туризму. У Косівському районі (рис.3.) функціонують 3 новоутворені громади: Космацька, Рожнівська і Яблунівська. Серед населених пунктів громад є як поліфункційні, так і монофункційні поселення. Перспективною спеціалізацією громад є народні ремесла і краєзнавчий туризм.

Висновок

Отже, в межах 6-ти гірських районів Івано-Франківської області планується формування близько 30 територіальних громад, які різняться між собою за площею території, кількістю населення і функціонально-планувальною структурою (табл. 1.).

На основі порівняльного аналізу функціональної структури новоутворених територіальних громад гірських районів Івано-Франківської області зроблено висновок, що функціональна спеціалізація населених пунктів не є визначальною критеріальною ознакою при формуванні громад, так як не прослідковується ніяких кореляційних залежностей між функцією населеного пункту і його приналежності до тої чи іншої громади. Натомість визначальними критеріями є транспортна доступність та наявність трудових зв'язків між центром громади і населеними пунктами.

Таблиця 1.

Основні характеристики новоутворених територіальних громад гірських районів Івано-Франківської області*

* таблиця складена згідно даних Головного управління статистики в Івано-Франківській області [5], порталу об'єднаних громад України [11] та аналітичних досліджень автора

На етапі реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні в умовах складного гірського рельєфу і наявних диспропорцій розвитку гірських систем розселення важливим є диференційований підхід держави до регулювання гірського розвитку, відхід від уніфікації до множинності форм і методів управління [18].

Диспропорції у територіальній організації систем розселення у гірських районах Івано-Франківської області можна усунути за допомогою містобудівних заходів, при формуванні схем планування районного рівня. На цьому етапі необхідним є проведення наукових досліджень, які б виявили територіальний потенціал та нові вектори розвитку гірських населених пунктів відповідно до політики децентралізації в Україні.

Бібліографічний список

Білоконь Ю.М. 2003. Еволюційні тенденції в теорії та методології регіонального планування: дис. док. арх. Наук: спец. 18.00.04. Київ, 476 с.

Габрель М.М. 2004. Просторова організація містобудівних систем. Інститут регіональних досліджень НАН України. Київ: Видавничий дім А. С. С, 400 с.

Ганущак Ю.І. 2014. Моделювання адміністративно-територіальних одиниць як етап підготовки реформи адміністративно-територіального устрою. Збірник наукових праць “Ефективність державного управління”, №38, С. 316-325.

Ганущак Ю.І. 2013. Реформа територіальної організації влади. Швейцарсько- український проект «Підтримка децентралізації в Україні -DESPRO». К.: ТОВ «Софія-А», 160 с.

Головне управління статистики в Івано-Франківській області. 2017. Статистичний щорічник Івано-Франківської області 2016. За ред . Бліннікової О.В. Івано- Франківськ, 457 с.

Гриневецький С.Р. 2013. Адміністративно-територіальний устрій. Де вихід?

Доценко А.І., Зінич В.Т., Великохатько О.Т., Танцюра В.Л., Кравцова Т.Г. 2007. Регіональне розселення в Україні: стан і прогноз. К.: Фенікс, 376с.

Джаман В.О. 2004. Регіональні системи розселення: демографічний аналіз (на прикладі Західного регіону України): дис. док. географ. н. Наук : спец. 11.00.02. Київ, 476 с.

Жук П. 2012. Проблеми розвитку гірського Карпатського регіону у фокусі уваги науковців і практиків. Науково-практичний журнал «Місцеве самоврядування та регіональний розвиток в Україні», грудень, с.35-37.

Закон України Про добровільне об'єднання територіальних громад. Документ 157-19, чинний, поточна редакція -- Редакція від 01.01.2018, підстава 2233-19. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/157-19.

Івано-Франківська область. Об'єднані громади області [Електронний ресурс] Режим доступу: https://gromada.info/region/Івано-Франківська-область/

Івано-Франківська область. Схема планування території (завершення). Том 1. 2015.- Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя». Київ, 257 с.

Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Івано-Франківська обл. АН УРСР. 1972. Гол. редкол.: П.Т. Тронько та ін. - К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 638с.

Панченко Т.Ф. 2009. Туристичне середовище: архітектура, природа, інфраструктура. Київ: Вид-во Логос, 176 с.: іл.

Паньків Н. 2003. Населення Українських Карпат. Львів: Вид. центр ЛНУ, 248 с.

Пітюлич М.М. 2015. Регулювання розвитку гірських територій в умовах модернізації економіки України: дис. док. екон. наук. Наук: спец. 08.00.05. Львів, 462 с.

Русанова І.В. 2015. Формування функціонально-планувальної структури моноцентричних міських агломерацій 60-80-их рр. ХХ століття (на прикладі Львівської агломерації). Львів: Видавництво «Растр-7», 153 с.

Тарас Я.М. 1982. Региональные особенности функционально-планировочной организации курортно-рекреационных систем Карпат. Респ. межвед. сб.: Градостроительство. Теория и практика курортно-рекреационного строительства, № 32, С. 53-59.

Шаблій О.І. 2009. Основи загальної суспільної географії: Львів: Вид. центр ЛНУ, 444 с.

Шульга Г.М. 2015. Методика моделирования планировочной организации территориальных систем рекреации в Украинских Карпатах. Science and Education a New Dimension. Natural and Technical Sciences, III (5), Issue: 41, С. 87-90.

Шульга Г.М., Онуфрів Я.О. 2014. Сучасний стан та проблеми експлуатації гірсько-рекреаційних комплексів в Українських Карпатах. Креативний урбанізм: до століття містобудівної освіти у Львівській політехніці. За ред. Петришин Г.П. Львів: В-во Львівської політехніки, С. 755-760.

Якимчук А.Ю. 2017. Просторове планування територій у системі державного управління. Матеріали І міжнар. наук.-метод. конф. «Децентралізація влади, проведення реформ в Україні. Сучасний стан та проблеми підготовки кадрів для об'єднаних територіальних громад». Рівне: Волин. обереги, 186 с.

Размещено на Allbest.ru