Професійно-орієнтовані практики у підготовці соціальних педагогів в університеті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійно-орієнтовані практики у підготовці соціальних педагогів в університеті

Чуйко О.В.

Стаття присвячена проблемі освітньої підготовки фахівців зі спеціальності «Соціальна педагогіка» у контексті сьогодення. Вказується на відсутність системної моделі підготовки у вітчизняному освітньому просторі вищої школи, обґрунтовується ідея розвитку і формування особистісної зрілості як головного новоутворення особистості професіонала. Визначено сутність професійно-орієнтованих практик як важливого засобу освітньої соціалізації студентів. Викладається основний зміст, принципи і способи упровадження професійно-орієнтованих практик: волонтерської, дослідницької, проектної і організаційно-управлінської. Наводиться приклад упровадження проектної практики на третьому курсі.

ЧУЙКО ЕЛЕНА ВАСИЛЬЕВНА

Профессионально-ориентированные практики в подготовке социальных педагогов в университете.

У 2015 році в Україні відбулись зміни у переліку наукових спеціальностей, згідно яких «Соціальна педагогіка», яка на той час позиціонувалась як окрема галузь педагогічної науки, була віднесена (або перенесена) до галузі наук «Соціальна робота». Не вдаючись до аналізу доцільності даного акту, тим не менш доводиться визнати факт про ті виклики (морального, інтелектуального, організаційного характеру), які постали перед освітянами вищих навчальних закладів і які «підштовхнули» на переосмислення і переорієнтацію напрямів освітньої підготовки соціальних педагогів. Ще у 2011 році вийшла стаття фундатора соціальної педагогіки в Україні О. В. Безпалько «Соціальна педагогіка та соціальна робота у сучасному освітологічному просторі» [1], в якій методологічно виважено проводиться порівняльний аналіз цих двох галузей наукового знання, які різняться, на думку автора, за своїми метою, предметом, задачами, об'єктом, функціональними повноваженнями спеціалістів (соціальних педагогів і соціальних працівників). Спільним для цих галузей є їх функціонування «у системі соціальної дійсності, представленої такими підсистемами, як суспільство-людина, соціальне середовище-особистість, людина-людина, людина-соціальна група, людина -соціальні інститути», проте «перспективні вектори розвитку» соціальної педагогіки і соціальної роботи, на її думку, залишаються невизначеними. Чи настала ця визначеність тепер? Як і наскільки враховує сучасна професія соціального педагога той соціальний запит, який формує сьогодні суспільство?

Проблеми професійної підготовки соціальних педагогів традиційно обговорюються на шпальтах наукових періодичних видань України (Р. Х. Вайнола [3], А. Й. Капська [4], О. Ю. Міхєєва [6], Л. І. Міщик [7], Г. М. Олійник [8], В. А. Поліщук [9], Л. І. Романовська [10], С. Я. Харченко [11], О. В. Філь [12], Т. І. Шанскова [13] та ін.). Не зупиняючись на деталізації авторських напрацювань, у яких в цілому утверджується думка про підготовку соціальних педагогів, які мають бути здатними створювати умови для «саморозвитку, самоствердження особистості, підтримки й стимулювання людини до активної життєдіяльності» [8, с. 128], тим не менш визнається, що наразі існують як різні моделі підготовки фахівців у цій галузі у вітчизняних університетах, так і «певні суперечності» [12], які потребують системного підходу, і, що фактично «система соціальної освіти перебуває на стадії реформування в Україні, виступаючи як свого роду освітня інновація» [10, с. 224].

Зважуючи на історичний контекст виникнення соціальної педагогіки, особливості розгортання соціально-педагогічних практик в різних країнах, варто зауважити, що її місія завжди залишалась незмінною - відображення і реагування на соціальні настрої у суспільстві, забезпечення функції агента між індивідом і соціумом у напрямку до його гармонізації і гуманізації. Важливим у цьому зв'язку, як зауважують зарубіжні дослідники, є те, «що характеризує соціальну педагогіку на практиці» - і воно «залежить не від того, що робиться, а про те, як це робиться і з яким обґрунтуванням» [16]. Виділений аспект вказує на динамічність соціальної педагогіки і орієнтованість на процес, постійний пошук і вдосконалення практик, спрямованих на допомогу і підтримку особистості в її становленні і розвитку в актуальному для неї контексті життя.

Професія соціального педагога належить до класу соціономічних професій, специфіка якої полягає у несумісності із формалізованими рамками вимог і нормативних обмежень, її зміст є особистісним за своїм характером; вона не відчужується від її виконавця, а навпроти, сама людина стає засобом здійснення професійних дій завдяки власним психічним особистісним властивостям і здібностям (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, В. Т. Кудрявцев, О. Є. Сапогова, В. О. Толочек, Ю. Є. Якуніна, C. Maslach та ін.). Відповідно, важливим завданням освітньої підготовки майбутніх соціальних педагогів є формування «спеціальних органів чуття» на розпізнавання, виокремлення, прогнозування, конструювання і управління проблемами людини в соціумі. А звідси, вимоги до розвитку важливої суб'єктної якості випускника, його «особистісної зрілості», яке, на нашу думку, є головним особистісним новоутворенням, що виявляється у особистісній здатності до розв'язання професійних задач, спрямованих на реструктуризацію психічної та соціально-психологічної реальності в інтересах суб'єкта допомоги [15].

Мета статті полягає у висвітленні механізмів формування особистісних здатностей студентів, як чинника виконання професійних дій, через включення в спеціально організовані професійно-орієнтовані практики.

На думку німецького соціолога К. Манхейма, освіта «формує не людину взагалі, а людину в даному суспільстві і для цього суспільства» [5, с. 45]. Іншими словами, вона володіє потужним ресурсом забезпечувати підготовку випускника не до практичної діяльності як такої, а до будь-якої практики у професійній діяльності, яка є квінтесенцією професійних смислів, цілей, цінностей і способів допомоги людині, яка потребує відновлення соціальних зв'язків із соціумом.

Практика - це досить динамічна, гнучка і, водночас, корпоративна сфера. З огляду на соціальну роботу і соціальну педагогіку сьогодення, можна констатувати сформований суспільний запит щодо практик клінічної соціальної роботи, інклюзивної освіти, медіатехнологій, соціального підприємництва тощо. Яким чином можливе розгортання практик в системі університетського навчання? Через упровадження професійно-орієнтованих практик, які у «згорнутому» вигляді володіють змістом майбутньої професійної діяльності. Професійно-орієнтовані практики - це різновид самостійної діяльності студентів у спеціально організованому професійному середовищі з метою пошуку і апробації професійних способі дій, пізнання внутрішньої специфіки професійної діяльності як умови напрацювання особистісного досвіду у майбутній професії.

Ми виділяємо чотири типи професійно-орієнтованих практик: волонтерську, дослідницьку, проектну та організаційно-управлінську.

Означені види професійно-орієнтованих практик розгортаються у «позанавчальному» форматі, тобто вони не внесені до навчального розкладу занять, але як особистісне включення в ці практики, так і результати - фіксуються у наукових роботах студентів: волонтерська, дослідницька, проектна у курсових роботах; організаційно-управлінська - у дипломних роботах (на IV і VI курсах).

Додатковими різновидами професійно-орієнтованих типів практик є комунікативна, ігрова та практики групової роботи, які володіють професійним змістом і відповідають освітньо-соціальним потребам студентів.

У таблиці відображено змістові характеристики основних та додаткових професійно-орієнтованих практик в університеті. Їх освоєння відбувається через включення до відповідних різновидів діяльностей, які в акумульованому вигляді володіють професійним змістом. Відповідно, кожна із цих діяльностей охоплює перелік професійних задач, розв'язання яких забезпечується особистісними здатностями, які у своїй сукупності утворюють ядро особистісної зрілості суб'єкта професійної діяльності.

освітній соціальна педагогіка студент

Таблиця 1.

Типи професійно-орієнтованих практик

Для прикладу представимо опис упровадження проектних практик на третьому курсі.

На початку проектної практики студенти опановують теорію і практику соціального проектування як специфічної технології соціальної роботи, що передбачає зміну або трансформацію об'єкта з метою покращення його якісних характеристик із соціально-орієнтованим фокусом. Таким об'єктом може бути матеріальна або духовна цінність, яка має просторово-часові і ресурсні межі, але вплив якого на людей визнається позитивним за своїм соціальним призначенням. Виходячи із специфіки змісту діяльності фахівців соціономічних професій, проектування повинно зачіпати соціальне середовище людини, виступати у якості конструювання соціального майбутнього.

Освоєння технології соціального проектування відбувається поетапно. Кожен із етапів має чітко зафіксовані часові і змістові рамки.

• I етап - знайомство із технологією соціального проектування, яке відбувається в процесі освоєння навчальної дисципліни «Основи соціального проектування» (курс введено до навчального плану професійної підготовки).

• ІІ етап - комунікативний тренінг для студентів 3 курсу, який має не меті знайомство і розпізнавання соціальних інтересів і особистісних ресурсів кожного члена групи, формування проектних команд і визначення головних цілей соціальних проектів.

• III етап - вивчення досвіду упровадження соціальних проектів. На цьому етапі студенти працюють у складі сформованих команд, аналізують існуючий досвід вирішення соціальних проблем у полі тієї проблематики, яка зацікавила студентів.

• IV етап - написанная соціального проекту проектною командою, що передбачає технологічне оформлення основних цілей і задач соціального проекту за технологією SWOT - аналізу (визначення сильних і слабких сторін проекту, а також можливостей і загроз, які надходять із зовнішнього середовища). Як правило, в студентській групі складається 3-5 проектних груп, кожну групу курує викладач кафедри, який має відповідне навчальне навантаження.

• V етап - презентація ідей проекту на кафедрі. На цьому етапі відбувається обговорення ключових ідей проекту, рефлексія напрацьованого змісту у експертному середовищі викладачів кафедри. Як правило, після обговорення на кафедрі проекти направляються на доопрацювання і «шліфування» змісту проектними групами.

• VI етап - проведення зовнішньої експертизи через подачу проектних заявок до організацій - грантодавців (н-д, Британська Рада). У разі проходження і отримання позитивного відгуку, проектні команди отримують фінансування для реалізації проекту. Цей компонент є надзвичайно відповідальним для студентів, оскільки вказує на соціальну значимість розробленої ними проектної ідеї, з іншого боку - створює умови для оволодіння навичками фінансової культури у проектній діяльності.

• VII етап - реалізація проекту. Тривалість соціального проекту визначається цілями, наявністю ресурсів, особливостями потенційної поведінки споживачів. Як правило, він триває 3-4 місяці.

• VIII етап - звіт про виконання і завершення проекту. Цей етап виглядає як захист курсових робіт (у традиційному розумінні), але у даному випадку йдеться про оголошення результатів упровадження соціальних проектів перед експертною комісією кафедри. Для оцінювання ефективності проекту використовуються визначені раніше кількісні і якісні критерії. Співставлення очікуваних та фактичних результатів проекту визначає ефективність виконаної діяльності та є основою для вироблення пропозицій щодо корекції проекту, які також подаються у звіті.

Оскільки проектна діяльність передбачає груповий формат роботи, то захист проекту теж має командний характер. Загальна оцінка кожного члена проектної групи складається із двох частин: 60% загальної оцінки становить кількість балів, яку студенти надають самостійно кожному із учасників (виходячи із оцінки участі в реалізації проекту, починаючи з моменту розробки проектної ідеї до завершення реалізації), а 40% - це бали, які отримує проектна група від експертної комісії кафедри, враховуючи думку наукового керівника проекту.

Таким чином, включення студентів в реальну практику соціального проектування, актуалізує проблему відповідального ставлення до виконуваної діяльності (в освітньому і виробничому значеннях). Конкретна людина (а не абстрактне поняття), зумовлює необхідність активізації особистісних ресурсів, усвідомлення обмежень, прийняття рішень, що є атрибутами психологічно зрілої людини.

Обов'язковим елементом звіту є рефлексивний аналіз особистісних та професійних змін учасника проектної групи, оцінка результатів власної участі в роботі над проектом, фіксація набутих компетентностей.

Аналіз реалізованих проектів студентами демонструє набуті компетенції. Серед них: підбір та наснаження молодіжних лідерів; вивчення ситуації (проведення досліджень, опитування); опанування методами навчання (лекції, бесіди, тренінги, практичні заняття, відеолекторії); консультування (індивідуальне, групове); проведення інтерактивних заходів (диспути, дискусії, круглі столи); розробка та підтримка інформаційних ресурсів: сайтів, ФБ сторінок тощо; опанування методів роботи у громаді: перфоменси, вуличні акції, акції громадянського звучання, інформування, інтерактивні психологічні театри; організація, підтримка груп взаємодопомоги, гуртків, клубів, екскурсій тощо; проведення дозвіллєво-рекреаційних заходів: дитячі табори, зимові та літні школи для студентів; розробка нормативних актів, їх обговорення та лобіювання.

Таким чином, включення студентів в професійно-орієнтовані проектні практики дозволяє зробити процес формування особистісних здатностей системним і послідовним:

а) очевидною стає особистісна залученість (включеність) студентів до освоєння змісту майбутньої професійної діяльності;

б) відбувається становлення суб'єктності професіонала, атрибутом якої є висока соціальна активність, спрямована на перетворення соціального середовища у відповідності із заданими цілями;

в) здатності, отримані в ході «діяльнісного освоєння» різного роду професійно-орієнтованих практик, сприяють становленню особистісної зрілості майбутнього професіонала.

Упровадження професійно-орієнтованих практик дозволяє розв'язати важливу проблему сучасної освіти - подолання відчуженості освіти від реальних запитів суспільної практики. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаються у розробці діагностичних критеріїв ефективності упровадження професійно-орієнтованих практик в систему освітньої підготовки соціальних педагогів.

Використана література

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка та соціальна робота у сучасному освітологічному просторі» // Освітологічний дискурс.- 2011. - № 1 (3). - С. 14-21.

2. Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностноориентированный поход. - М.: Центр социальной педагогики, 1999. - 214 с.

3. Вайнола Р.Х. Особистісний розвиток майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки: [монографія] / Р.Х. Вайнола; за ред. С.О. Сисоєвої. - Запоріжжя: Хортицький навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр, 2008. - 460 с.

4. Капська А.Й. Соціальна робота: навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с.

5. Манхейм К. Избранное: Социология культуры. - М.; СПб.: Университетская книга, -2000. -501 с.

6. Міхеєва О. Ю. Деякі особливості підготовки соціальних педагогів в Україні [Ел.ресурс: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream].

7. Міщик Л.І. Професійна підготовка соціального педагога. -Запоріжжя. 1996.- 104.с.

8. Олійник Г.М. Теоретичні засади професійної підготовки соціальних педагогів // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія. Педагогіка, соціальна робота. Випуск 21. - С. 128-130.

9. Поліщук В.А. Теорія і методика професійної підготовки соціальних педагогів в умовах не- перервної освіти. - Тернопіль: ТНПУ, 2006. - 424 с.

10. Романовська Л.І. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності та позитивні тенденції такого процесу в Україні// Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», - №2(8)/2013. - С. 224-22.

11. Харченко С. Я. Дидактические основы подготовки студентов к социально-педагогической деятельности. - Луганск: Альма-матер, 1999. - 138 с.

12. Філь О. Аналіз проблеми професійної підготовки соціальних педагогів у вищій школі //Витоки педагогічноїмайтерності. - 2012. Випуск 10. - С. 303-306.

13. Шанскова Т.І. Модель професійної підготовки соціальних педагогів в умовах здобуття другої вищої освіти [Ел.ресурс: http://eprints.zu.edu.ua]

14. Шмачилина С.В. Формирование исследовательской культуры социального педагога. Авт-т...д-ра педагогических наук. 13.00.01 -- Общая педагогика, история педагогики и образования. - Тюмень, 2006.

15. Чуйко О.В. Особистісне становлення суб'єктів професійної діяльності у соціономічних професіях: [монографія] / О.В. Чуйко - К.: АДЕФ - Украина, 2013. - 280 с.

16. Smith, M. K. (2009) `Social pedagogy' in the encyclopaedia of informal education, [Електронний ресурс:http://infed.org/mobi/social-pedagogy-the-development-of-theory-and-practice]

Размещено на Allbest.ru