Дослідження потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у соціальному гуртожитку

Ren L. V.

The creation and functioning of social hostels for orphans and children without parental trusteeship is caused by availability of many biological and social orphans who have not own family and must live in boarding institutions. The activities of the social hostels have an importance and actuality for the hospital children when they finish secondary education and proceed to an independent life.

A social hostel is an institution for temporary residence of orphans and children without parental trusteeship who are from 15 to 18 years old and individuals of these groups who are from 18 to 23 years old. The main task of a social hostel is giving the social services of support residence, social integration and reintegration _ for individuals who temporary reside in a hostel.

Key words: orphans, children without parental trusteeship, social hostel, need.

Постановка проблеми. Євроінтеграційні процеси, що активно пропагуються та реалізуються нашою державою, передбачають посилення уваги до виховання і розвитку дітей. Разом з тим, нестабільність соціальної політики, а подекуди й відсутність у батьків власного позитивного досвіду сімейного виховання провокують поглиблення кризи інституту сім'ї і, як наслідок, незахищеність у ній дитини. Окреслені тенденції спричиняють появу та поширення у суспільстві дітей із соціальним статусом «діти-сироти» та «діти, позбавлені батьківського піклування», що негативно впливає на їхнє подальше соціальне становлення.

Особливо актуальною є соціалізація молоді, позбавленої батьківського піклування, яка за умов навчання, виховання та тривалого перебування в системі інтернатних закладів, виявляється непідготовленою до самостійного життя. Соціальні гуртожитки як заклади тимчасової опіки дітей-сиріт покликані забезпечити вихованців житлом та створити умови для їхньої успішної соціалізації.

Сутність, причини сирітства та шляхи його запобігання вивчали І. Галатир, Л. Кальченко, Г. Постолюк, О. Терновецьта ін. Проблеми виховання у державних інституціях опіки та їх вплив на розвиток дітей, які залишились без батьківського піклування, дослідили Л. Артюшкіна, М. Галагузова, М. Коренєв, Л. Цибулько ін. Специфіка соціально-педагогічної діяльності в установах інтернатного типу для дітей-сиріт представлена М. Докторович, Л. Махоткіною, В. Сорочинською, Г. Хархан та ін. Наукові студії А. Аносової, М. Доннік, М. Овчиннікової, Л. Пєтушкової, М. Соляник, Н. Сушик присвячені різним аспектам соціально-педагогічної діяльності у соціальних гуртожитках.

Метою статті є виявлення та аналіз потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у соціальному гуртожитку.

Результати теоретичного дослідження. Створення і функціонування соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зумовлене наявністю значної кількості біологічних та соціальних сиріт, які не мають власної сім'ї й у зв'язку з цим вимушені перебувати в інтернатних закладах. Для вихованців інтернатних закладів діяльність соціальних гуртожитків набуває своєї актуальності у період завершення навчання та переходу до самостійного життя.

Діяльність зі створення соціальних гуртожитків в Україні почалася у 2005 р. у зв'язку із затвердженням Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (Постанова Кабінету Міністрів № 878 від 8 вересня 2005 р.). Так, перший соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, був створений у м. Кіровоград 27 грудня 2005 р. за ініціативи обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді при підтримці міської ради, в межах експериментальної програми Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді в Кіровоградській області.

Варто відзначити участь і недержавних організацій у створенні соціальних гуртожитків для дітей-сиріт. Завдяки діяльності Благодійної організації «Фонд «Асперн» та при підтримці Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації для тимчасового проживання була відкрита районна програма «Соціальний гуртожиток «Дім на половині дороги», що на відміну від інших закладів такого типу був розрахований не на 30, а на 12 місць. Це дало змогу створити умови, максимально наближені до домашніх.

З метою підвищення ефективності соціальної роботи з дітьми, сім'ями та молоддю колишнім Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту було розроблено Проект плану розвитку мережі закладів соціального обслуговування на 2008-2011 рр., згідно з яким планувалося створити понад 30 соціальних гуртожитків майже в усіх областях. Згідно з цією програмою, до 2011 року на території України було створено понад 30 соціальних гуртожитків у АР Крим, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях.

Нині в Україні функціонує 19 соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Їхня діяльність покликана забезпечити соціальну адаптацію вихованців шляхом формування активної життєвої позиції, засвоєння норм та цінностей суспільства, здійснити підготовку до самостійного життя, до створення сім'ї, народження та виховання дітей, а також допомогти у працевлаштуванні [2].

Згідно з Типовим положенням про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [7], соціальний гуртожиток - це заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років. Основними завданнями гуртожитку є надання соціальних послуг з підтриманого проживання, соціальної інтеграції та реінтеграції особам, які тимчасово проживають у гуртожитку.

У реалізації поставлених завдань працівники соціального гуртожитку зіштовхуються з численними труднощами у життєвій ситуації вихованців, спричиненими відсутністю можливості задоволення певних потреб.

Дефінітивне тлумачення терміна «потреба» представлене у різних науках. Так, з позиції психології, потреба є комплексною психофізичною реакцією (яка включає в себе, безперечно, і свідомість) на відповідність між позитивно сприйнятим предметом і негативним відчуттям відсутності чогось [5, с. 29-31].

З позиції філософії, потреба - це відображення суб'єктом діалектичної суперечності двох протилежностей: відсутність чого-небудь та ідеальне утворююче, що могло б цю відсутність заповнити [1].

Соціологія розглядає потребу як нужду в чому-небудь, що необхідне для підтримки життєдіяльності організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому, як внутрішній побудник активності особистості. Потреба - стан нестатку, який стимулює діяльність, спрямовану на усунення цього нестатку [6].

Потреби виступають як такі стани особистості, через які здійснюється регуляція поведінки, визначається напрям думок, почуттів і волі людини. Разом з тим, потреби формуються і задовольняються у конкретному середовищі, набираючи форму і зміст, формулюються цим середовищем. Отож, потреби - об'єктивний нестаток організму в певних умовах, який забезпечує його життя і розвиток.

Як переконливо доводить Ж. Петрочко [4], у контексті загальних закономірностей потреб людини слід розглядати й потреби дитини. Якщо порівнювати потреби дітей та потреби дорослих, то, звісно, вони мають свою специфіку. Зокрема, дитина не може повноцінно розвиватися без любові, емоційного тепла, значущого дорослого, котрий створює для неї безпечне й стабільне середовище.

Дослідниця у контексті свого наукового дослідження стверджує, що усе, що буде дитина буде робити в певних об'єктивних умовах, залежить від її потреб і волі. Однією з основних властивостей потреби є те, що вона породжує активність, спрямовану на певну сферу діяльності і одночасно залишається засобом цілеспрямованого впливу на дитину [4, с. 25].

Зважаючи на окреслену роль потреб у соціальній педагогіці та соціальній роботі, у практичній площині соціальної сфери активно застосовується оцінка потреб дитини, яка, удосконалившись та пройшовши відповідну апробацію, довела свою комплексність та інформативність у виявленні реального становища конкретної дитини.

До вивчення потреб дитини та розробки відповідної технології зверталися І. Звєрєва, З. Кияниця, В. Кузьмінський, Ж. Петрочко. Оцінка потреб дитини - це гнучкий процес збору, узагальнення й аналізу інформації щодо стану та життєвих обставин дитини з метою визначення необхідних видів та обсягів послуг, їх впливу в ході подолання складних життєвих обставин.

Методика та процедура дослідження. Для виявлення рівня задоволеності потреб вихованців соціального гуртожитку нами було проведене емпіричне дослідження, інструментарієм якого став опитувальник для вихованців та діагностична бесіда з фахівцями закладу для оцінки потреб. В онову їх розробки було покладено висновки науково-практичних розвідок І. Звєрєвої, З. Кияниці, В. Кузьмінського та Ж. Петрочко [3]. У дослідженні взяли участь 20 вихованців соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Чернігівської обласної ради, що знаходиться у місті Ніжин. Вік респондентів - від 16 до 22 років.

Аналіз результатів дослідження. Наведемо дані отриманих результатів дослідження за визначеними індикаторами потреб для розвитку вихованців. Так, за індикатором «здоров'я» з'ясовано, що 41% опитаних мають ІІІ групу інвалідності. Серед основних видів розладів:

- незначні порушення мовних, мовленнєвих функцій і психічних функцій;

- легка розумова відсталість, особливо у дітей, які знаходилися в інтернатних установах м. Батурин та смт. Замглай;

- порушення функцій кровообігу;

- серцево-судинні захворювання;

- фізичні каліцтва.

86% респондентів відзначили, що добре, збалансовано харчуються, але мають проблеми з приготуванням їжі, правилами її зберігання тощо, 14% - були вагітними/народили дитину/є батьком дитини, 82% - палять, 88% - вживають алкоголь, з них 13% є алкозалежними й лікуються в Ніжинському наркологічному диспансері.