Загальні закономірності управління теророгенністю соціальних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальні закономірності управління теророгенністю соціальних систем

Ігор Рижов

Сергій Кудінов

Анотації

У статті розглядаються загальні закономірності управління теророґенністю соціальних систем у контексті окреслення основних підходів до формування стратегій протидії тероризмові на основі соціально-інформаційних технологій. Констатовано, що тероризм, як соціальний процес, та теророґенність як окрема властивість соціальних систем підпадають під категорію керованих, оскільки їх ознаками є: організованість, детермінованість, динамічність, наявність керуючого параметра і підсилювальних властивостей.

Ключові слова: тероризм, теророгенність, соціальне управління.

В статье рассматриваются общие закономерности управления терророгенностью социальных систем в контексте определения основных подходов к формированию стратегий противодействия терроризму на основе социально-информационных технологий. Констатировано, что терроризм, как социальный процесс, и терророгенность как отдельное свойство социальных систем подпадают под категорию управляемых, поскольку их признаками являются: организованность, детерминированность, динамичность, наличие управляющего параметра и усилительных свойств.

Ключевые слова: терроризм, терророгенность, социальное управление.

The article deals with the general patterns of management of the terror of social systems in the context of outlining the main approaches to the formation of strategies for combating terrorism on the basis of social and information technologies. It was stated that terrorism, as a social process, and terrorism as a separate property of social systems fall into the category of guided ones, because their features are: organization, determinism, dynamism, the presence of a control parameter and enhancement properties.

Key words: terrorism, terrorogenicity, social management.Постановка проблеми у загальному вигляді. Суспільно- перетворювальний вплив тероризму на процеси соціальних трансформацій у сучасному світі настільки значущий, що його представлено як ґрунтовний принцип протиборства сторін глобального соціального конфлікту, врегулювання якого є стратегічним завданням певної частини людства. Історія свідчить, що будь-яке "ручне управління" її ходом іноді провокує трагічні наслідки, виправляти які мають цілі покоління. Саме тому боротьба з тероризмом має глобальне завдання - оберігати цілісність цивілізаційних процесів, і це завдання набагато складніше, ніж усі задекларовані. Сутність такої місії набагато ширша, ніж примітивна нейтралізація і знешкодження терористів або їх угруповань, організацій та рухів терористичного спрямування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що пошук підходів до вирішення цієї проблеми триває понад 50 років, однак, незважаючи на це, немає однозначного розуміння, що таке тероризм, які дії слід відносити до терористичних актів, у чому сутність терору, в чому першооснови того чи іншого явища.

Зв'язок проблеми з важливими науковими та практичними завданнями. Науково-теоретичній розробці проблеми боротьби із тероризмом присвячена певна кількість праць науковців різних спеціальностей. Достатньо глибоко соціально-політичні та кримінологічні аспекти проблеми тероризму розроблені в дослідженнях вітчизняних та закордонних науковців: Ф. Антипенка, Ю.М. Антоняна, В.В. Вітюка, В.О. Глушкова, Я. Голосова, Ю.С. Горбунова, Г. Деникера, Б. Дженкінса, В.П. Ємельянова, Б. Корз'є, М. Креншоу, В.В. Крутова, В.А. Ліпкана, Р. Малей, В.В. Остроухова, Л.И. Шейлі. Вагомий вплив на формування поглядів авторів на соціально-інформаційну природу контртероризму здійснив доробок таких вчених, як А.Б. Вебер, Н. Винер, О.А. Гаврилов, Н.Н. Гриб, П. Друкер, Т.М. Дридзе, С.Г. Кара-Мурза, Д.В. Ланде, К.Р. Поппер, К. І. Бєляков, М.Я. Швець, Г.В. Щокін та інших[1-20].

Зазначаючи високий науковий рівень деяких розробок, слід наголосити на їх специфічній спрямованості на типологізацію тероризму і кваліфікацію його в рамках існуючого правового простору. Залишаються недостатньо вивченими концептуальні та методологічні засади генеральних стратегій протидії тероризму, обґрунтування теоретичних засад і напрямів підвищення ефективності діяльності державної системи боротьби з тероризмом, розробка нових технологій моніторингу, державного та громадського контролю в цій сфері. Окреслене коло проблем визначає актуальність цієї статті, її метою є визначення загальних закономірностей управління теророґенністю соціальних систем. Основним завданням даної роботи є окреслення основних підходів до формування стратегій протидії тероризмові на основі соціально-інформаційних технологій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглядаючи будь-яке, у тому числі соціальне явище як об'єкт управління, спостерігається закономірне застосування кібернетичних підходів і методів дослідження, заснованих на їх принципах, наприклад правової кібернетики і правової інформатики [3-6]. Оскільки правова кібернетика покликана обслуговувати своїми способами та методами потреби не тільки конкретних юридичних наук, а й юридичної діяльності в цілому, застосування її методів у процесі вивчення тероризму досить логічне. Тероризм правомірно відносити до класу групових об'єктів (соціальних систем) підвищеної складності. Поняття "тероризм як система" докладно розкрите в роботах В.В. Крутова [12]. Зокрема він стверджує, що об'єкти та суб'єкти терористичної діяльності мають основні ознаки відкритої, складної, динамічної функціональної системи, що безупинно змінюється та еволюціонує (розвивається). Водночас будь-яка криміногенна система, у тому числі сучасний тероризм, незважаючи на досить високий рівень внутрішньоструктурної організованості, в принципі, належить до систем із значним ступенем ентропійності: їх функціональна результативність завдяки своїй антисоціальній спрямованості значною мірою залежить від випадкових процесів, зумовлених, наприклад, переважною значимістю суб'єктивного чинника як у цілевизначенні, так і в практичній реалізації дій. Багато властивостей таких систем мають імовірнісний, стохастичний характер.

Сучасний тероризм, розглянутий як деяка цілісна криміногенна система, складається із взаємодіючих і взаємозалежних підсистем і елементів різноманітної ієрархічної підпорядкованості [8; 20] .

Мікросистемою у даному випадку є сукупність причин і умов для здійснення конкретних терористичних дій. На наш погляд, групи або категорії терористичних проявів, що класифікуються за різноманітними основами, доцільно розглядати як підсистеми. Макросистемою у цьому випадку треба вважати сукупність причин і умов виникнення тероризму як протиправного явища в суспільстві в цілому [17].

Тероризм як криміногенна цілісність належить до так званих відкритих систем, що взаємодіють із системними проявами, які органічно властиві соціальному життю: соціально-політичними, соціально-економічними, соціально-культурними і т.п. Саме це зумовлює життєздатність тероризму й ускладнює проблему забезпечення ефективної протидії.

Подібні системи володіють також властивостями саморегуляції. При недостатньо уважному відстеженні її фактичного статусу в проявах системних взаємодій і несвоєчасного реагування, вона може еволюціонувати за законами внутрішнього системного розвитку. Це, у свою чергу, може представляти безсумнівну загрозу для державної безпеки в цілому [6; 10; 11].

Кожній функціональній соціальній системі, у тому числі тероризму властива специфічна структура, що становить собою не що інше, як "скелет, організовану будову, внутрішню архітектоніку... тієї або іншої субстанціональної цілісності" [11, с. 25]. З ускладненням соціальних систем, що аналізуються, підвищенням рівня їх диференціації ускладнюється і структура, організація цих систем, і навпаки.

Поняття тероризму як системи ширше за поняття системи в звичному розумінні правової кібернетики. На думку авторів, визначення академіка П. Анохіна, що явно відрізняється від усіх, мабуть, наявних у відомій нам літературі, найбільш повно відбиває специфічні особливості в системній оцінці тероризму: "Системою можна назвати тільки такий комплекс вибірково залучених компонентів, у яких взаємодія і взаємовідносини набувають характеру взаємосприяння компонентів на одержання фокусованого корисного результату" [1].

Терор - сукупність насильницьких дій керуючої соціальної системи - влади щодо частини цивільного суспільства - керованої системи, з метою більш ефективного примусу. Фактично йдеться про різновид методу соціального управління, тобто спосіб здійснення керуючого впливу або спосіб реалізації (досягнення) цілей соціального управління [17].

Терористичний рух у Російській імперії (до складу якої входила Україна) мав глибокі історичні корені, і апогеєм його прогресу був період 1894-1917 рр. Саме в цей період формується теоретична концепція терористичної боротьби, її основні положення відбиті в програмних документах практично всіх партій радикальної орієнтації. Цей приклад підтверджує, що терористичні дії особливо поширені в таких суспільствах, де одним з виходів із ситуації, що склалася, мають бути реформи та мирні зміни, тобто суспільна система управління вимагає корекції, а правлячі кола чи не бажають, чи не здатні її провести.

Нездатність знайти компроміс - це і є приклад недосконалості системи соціального управління. При цьому терористична фаза соціального конфлікту найбільш тривала і соціально небезпечна. Як засвідчує історичний досвід, подібного роду конфлікти неможливо усунути шляхом жорсткості управляючого впливу. Єдиний правильний шлях вирішення - оптимальна корекція алгоритму соціального управління. Це єдина правильна цивілізована форма вирішення соціальних конфліктів, доведених до стадії застосування терористичних методів.

Зв'язок між керуючою і керованою системами здійснюється за допомогою інформації. Можна виокремити прямий і зворотній керуючі інформаційні потоки. Прямий - інформація, що надходить з керуючої системи до керованої і є основою для вироблення управлінських рішень. Зворотний - інформація, що надходить від керованої системи до керуючої та повинна враховуватися для корекції управлінських рішень. Прямий потік може бути поданий у вигляді сукупності норм і правил, зворотний - прав і свобод [15; 19]. Роль носія інформації для обох потоків виконує інформаційна система суспільства. Ступінь інформатизації суспільства, а саме здатність об'єктивно й у найкоротший термін інформувати велику кількість населення і визначає ступінь ефективності тероризму.

Індикатором роботи системи соціального управління є реакція керованої системи на керуючий вплив. Наявність соціальної напруги свідчить про необхідність корекції. При нормальному алгоритмі соціального управління керуюча система коригує керуючий вплив з урахуванням реакції керованої системи, соціальна напруга автоматично знімається. У випадку збоїв напруга переростає на соціальний конфлікт. За наявності певних необхідних і достатніх умов імовірність переходу подібного роду соціального конфлікту в стадію тероризму зростає.

Необхідною умовою здійснення управління є наявність причинно- наслідкових зв'язків між елементами системи. Тероризм як соціальна система не може існувати ізольовано від оточуючого середовища, тобто інших соціальних систем. Мотивація тероризму й активність терористичної діяльності залежить, від умов соціального середовища.

Іншою необхідною умовою здійснення управління є динамічність системи. Система має бути рухливою, спроможною переходити з одного стану на інший. Якщо система має єдиний стан, то про жодне управління і йтися не може. Тероризм - складна динамічна система. Іноді динаміка її прогресування настільки велика, що навіть найдосконаліший механізм контролю стабільності не в змозі відстежити динаміку прогресу, не говорячи про попередження. Водночас і динамічність системи ще не є достатньою умовою можливості управління. Для управління ще необхідний такий параметр, шляхом впливу на який можна було б змінювати хід перетворень. Корекція умов соціального середовища - одна з функцій держави - реалізується, насамперед, шляхом регулювання суспільних відносин. Усі функціональні системи регулювання суспільних відносин, елементи та підсистеми, що їх складають, розташовані певним чином у встановленому порядку. Це означає, що їм властива визначена множинність структур. Елементом дискретизації суспільних відносин, елементарною структурою нами визначено фактор - умова, рушійна сила, причина якогось явища.

Можна, наприклад, умовно розглянути механізм факторного регулювання суспільних відносин на рівні окремого фактора суспільних відносин (наприклад, теророгенного фактора) як відносно простого, односистемного утворення [17]. Проте механізм регулювання суспільних відносин на рівні сукупності чинників містить у собі значну кількість простих підсистем і тим самим виступає в якості багатосистемного утворення. Вершиною багатосистемності є механізм регулювання суспільних відносин на рівні суспільства, який вбирає в себе всю кількість факторів, що зумовлюють суспільні відносини, засоби впливу, правові зв'язки, акти поведінки суб'єктів і т.п. У результаті утворюється визначена ієрархія цілісних функціональних факторних утворень (систем), що створюють певну структуру суспільних явищ і процесів. Під час управління соціальні системи переходять з одного якісного стану на інший, і тим самим реалізують цільову функцію. Важливою умовою здійснення управління є спроможність системи на значні енергетичні або просторово-тимчасові зміни під впливом малих змін, тобто система повинна мати підсилювальні властивості стосовно керуючого параметра (сигналу). Саме такою властивістю володіє сучасне суспільство. Тактика терору ефективна тому, що використовує саме цю властивість. Характерною ознакою тактики тероризму є протидія меншості з переважною більшістю. На тлі загального страху народжується паніка, що багаторазово посилює ефект, дозволяє терористам диктувати умови. Підтримка терористів або терористичної тактики більшістю членів суспільства сприяє підвищенню ефективності терористичної діяльності. Прикладом може бути історія партизанських і народно-визвольних рухів.

Реакція соціальної системи на керуючий вплив внаслідок реалізації алгоритму соціального управління може бути позитивною тоді, коли цей алгоритм сприймається соціальною системою як вірний, а його виконання вводить систему в стан стійкої рівноваги, який характеризується як безконфліктний по відношенню до системи влади. Такі стани, як правило, мають обмежений часовий термін та не провокують будь-яких протестних дій. З позицій аналізу тероризму такі стани не становлять інтересу, оскільки в стані гомеостазису виключено можливість соціального конфлікту з приводу не оптимальності або хибності соціального управління. Негативна реакція соціальної системи на конкретний алгоритм соціального управління або його складову характеризується соціальним конфліктом і провокує протестні дії, які узагальнено можна охарактеризувати ланцюгом взаємообумовлених подій опозиційного, екстремістського або терористичного характеру, залежно від ступеню тяжкості соціального конфлікту. Латентна, або неявна форма реакції соціальної системи на алгоритм соціального управління найбільш складна для аналізу, оскільки характеризується відсутністю явних ознак, за якими можна її кваліфікувати.

Зв'язок між вихідним параметром - реакцією системи на вхідний параметр - управлінський вплив на систему в процесі реалізації алгоритму соціального управління того самого елемента називається зворотним зв'язком. У розімкнутих системах управління використовуються тільки прямі зв'язки, в замкнутих системах ще й зворотні.

Відповідно до концепції теророґенезу тероризм у вигляді терористичної діяльності, спрямованої на корекцію алгоритму соціального управління, - крайня форма негативного зворотного зв'язку, терор - екстремальна форма зворотного зв'язку позитивного. Будь-яка система, що містить зворотний зв'язок, являє собою систему із замкнутим контуром передачі впливів. Процес упорядкування соціальної системи за рахунок оптимізації саме зворотних зв'язків складає методологічну сутність моніторингу.

Висновки

Підсумовуючи, слід констатувати, що тероризм, як соціальний процес, та теророґенність як окрема властивість соціальних систем підпадають під категорію керованих, оскільки їх ознаками є: організованість, детермінованість, динамічність, наявність керуючого параметра і підсилювальних властивостей. Крім цих загальних вимог, що висуваються до будь-якої системи, до систем кожного типу висувають ще й специфічні вимоги, зумовлені природою і призначенням систем - по суті тероризм призначений для рішення соціально-інформаційної проблеми - корекції алгоритму управління і використовує для цього суспільний (інформаційний) резонанс на основі віртуального страху, який може бути викликаний будь-яким злочином. Очевидно, що протидія тероризму неможлива без комплексного теоретичного вивчення глибинних витоків, причин і умов його виникнення й активізації, осмислення наслідків його суспільно-перетворюючої функції та реалізації системи науково обґрунтованих державних або міждержавних соціально- правових заходів, спрямованих на зменшення вірогідності терористичної діяльності. У сучасному суспільстві тероризм може бути розглянутий як форма соціального протесту, спрямованого вбік влади з її офіційною системою примусу. У загальному випадку рівноважний стан між суспільством як суб'єктом права і владою забезпечується зваженою правовою політикою, що передбачає можливість оптимальної корекції алгоритму соціального або політичного управління, відповідно до рекомендацій і побажань окремих членів суспільства, природно у встановленому порядку. У тому випадку, коли порушується діалектична сутність управління - виникає ситуація, коли незгода чи соціальний протест окремих членів суспільства проти встановленого суспільного порядку або окремих його елементів породжує соціальний конфлікт, сукупність яких і визначає стан суспільства як кризовий. Зрештою, сутність перспективних розвідок науки про тероризм зводиться до того, щоб відповісти на запитання практики: "Як потрібно управляти суспільством і складовими його соціальними системами на всіх етапах їх діяльності, щоб протистояти прояву тероризму в його крайніх, найбільш небезпечних формах?". соціальний управління тероризм

Список використаних джерел

1. Анохин П.К. Теория функциональной системы/ П.К. Анохин // Успехи физиол. наук, -1970, - т. 1, - № 1, С. 19-54.

2. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом. Международноправовые подходы / В.Ф. Антипенко. - К. : ЮНОНА-М, 2002. - 723 с.

3. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации / К.И. Беляков. - К. : Изд-во "КВЩ", 2001. - 308 с.

4. Вебер А.Б. Быть или не быть... Глобальное управление как мировая проблема / А.Б. Вебер // МЭ и МО. - 1993. - № 4. - С. 16-33.

5. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. - М., 1958. - 369 с.

6. Гаврилов О.А. Теоретические идеи правовой кибернетики и развитие общей теории социалистического права / О.А. Гаврилов // Кибернетика и право. - М., 1984. - С.47-64.

7. Гриб Н.Н. Информационно-психологическая сфера как ведущее звено системы противодействия тероризму / Н.Н. Гриб // Российский следователь.- 2004. - №6. - С. 20-24

8. Дженикс Б. Интернациональный терроризм: новая форма конфликта / Б. Дженикс. - М. : Междунар. Отношения, 1982. - 147 с.

9. Деникер Г. Стратегия антитеррора: факты, выборы, требования. Новые пути борьбы с терроризмом / Г. Деникер // Терроризм в современном капиталистическом обществе. - Вып. 2. - М., 1982. - С. 76-80.

10. Друкер П. Управление, нацеленое на результати: [пер. з анг.] -М., 1994.

11. Керимов Д.А. О становлении и задачах правовой кибернетики: Правовая кибернетика // Вопросы кибернетики: Правовая кибернетика. - М. : Сов. радио, 1977, Вып. 40. - С. 21-25

2000. Крутов В.В. Методологічні підходи до підвищення ефективності боротьби з тероризмом в Україні / В.В. Крутов // Тероризм і боротьба з ним. - К., - Т.19. - С. 138-140.

12. Ліпкан В.А. Компаративний аналіз тероризму і злочинів терористичного характеру // Актуальні проблеми держави та права: Зб. Наук. Праць. - 2000. - Вип. 8. - Одеса: Юридична література. - С. 224-230.

2001. Остроухов В.В. Філософський аналіз морально-світоглядних мотивацій насильства і терору: автореф. дис. д--ра філос. наук: 09.00.05 / В.В. Остроухов. - К., - 36 с.

13. Петрищев В.Е. Правовые и социально-политические проблемы борьбы с терроризмом / В.Е. Петрищев // Государство и право.- 1998.- № 3.- с. 68-78.

14. Поппер К.Р. Логика социальных наук / К.Р. Поппер // Эволюционная эпистемология и логика социальных наук. Карл Поппер и его критики. - М., 2000. - С. 300-301.

15. Рижов І.М. Основи аналізу теророґенності соціальних систем: монографія. - К. : Магістр-XXI сторіччя, - 2008. - 288 с.

16. Социальная коммуникация и социальное управление в экоантропоцентрической и семиосоциопсихологической парадигмах / Отв. ред. Т.М. Дридзе: В 2 кн. М. : ИС РАН, 2000.

17. Теория социального управления / Г.В. Щекин. - К. : МАУП,1996.- 408 с.

18. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права. Монографія. / Брижко В.М., Гавловський В. Д, Калюжний Р.А., Попович В.М., Цимбалюк В.С., Швець М.Я., Яременко О. І. /За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. - Ужгород: ІВА, 2003. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru