Особливості професійного самовизначення учнів професійно-технічних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості професійного самовизначення учнів професійно-технічних навчальних закладів

Дмитро Закатнов, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії професійної кар'єри

Інституту професійно-технічної освіти НАПН України

Професійне самовизначення особистості є багатоетапним, багатокомпонентним і багатофакторним процесом. Для вітчизняної і зарубіжної психології й педагогіки проблематика професійного самовизначення молодого покоління не є новою, але окремі аспекти його здійснення на різних етапах розвитку особистості вивчені недостатньо. Аналіз особливостей професійного самовизначення особистості необхідно здійснювати не лише з позицій особистісного, а й професійного розвитку людини. У контексті даної статті, найбільший інтерес становлять два його перші етапи. Перший етап (оптація) зумовлений особливостями загального розвитку особистості при переході від підліткового до молодшого юнацького віку і передбачає формування професійних намірів та здатність до орієнтації в різних сферах професійної діяльності; другий етап - це професійна підготовка, уточнення професійного вибору і формування професійної перспективи. Вивчення особливостей професійного самовизначення на етапі професійної підготовки у професійно-технічних навчальних закладах дали змогу виділити низку особливостей, які істотно відрізняють його результати, в порівнянні з етапом оптації. По-перше, на відміну від старшокласників, для яких професійна підготовка у ВНЗах часто є засобом здобутку соціального статусу, випускники професійно-технічних навчальних закладів розглядають її переважно як засіб професійного і кар'єрного розвитку. По-друге, престижність майбутньої професії, яка на етапі оптації входить до числа провідних факторів, що детермінують її вибір, вже на етапі професійної підготовки істотно втрачає вплив на вибір подальшої освітньо-професійної траєкторії. На другому році навчання у більше, ніж 27 % учнів ПТНЗ значно знижується впевненість у правильності вибору професії, що є наслідком однієї з нормативних криз, характерних для даного етапу професійного розвитку особистості. Принагідно зазначимо, що на час закінчення навчального закладу більше 81% учнів зробили вибір майбутньої професії ще під час навчання в школі, таким чином закріплюючи й отримуючи свій розвиток у побудові ближньої та середньострокової професійної перспективи.

Постановка проблеми. Для більшості випускників загальноосвітніх шкіл вибір подальшої освітньо-професійної траєкторії є першим у житті нормативним вибором, що передбачає ухвалення рішення, відповідальність за яке лягає на плечі молодої людини. Такий вибір зумовлений об'єктивними закономірностями як особистісного, так і професійного розвитку школяра, і його важко уникнути, хоча можна й відстрочити. Проблема вибору професії і шляхів оволодіння нею тісно пов'язана з проблемою професійного самовизначення особистості. Треба зазначити, що дане поняття в період свого становлення у вітчизняній педагогіці використовувалося переважно в контексті вивчення закономірностей, притаманних періоду первинної оптації. Проблемі професійного самовизначення на інших етапах професійного розвитку людини належної уваги не приділялося. Зміна економічного базису суспільства активізувала дослідження за цим напрямом. Це зумовлено тим, що із-за різних обставин в умовах ринкової економіки людина досить часто змушена міняти не тільки місце роботи, але й спеціальність, і навіть професію. А такі зміни неминуче активізують процеси, пов'язані з професійним самовизначенням. Наразі можна вважати аксіоматичним твердження про те, що професійне самовизначення активізується не тільки на стадії первинної оптації, але й на пізніших етапах професійного розвитку особистості. Однак, треба визнати, що досліджень, спрямованих на виявлення особливостей професійного самовизначення особистості в постшкільний період, явно недостатньо. Більше того, закономірності професійного самовизначення школярів, що притаманні періоду первинної оптації, часто переносять на ситуації наступних оптацій (у період професійної підготовки, трудової діяльності тощо). Такий стан речей детермінує об'єктивне протиріччя між пролонгованим процесом професійного самовизначення з одного боку, а з іншого боку - орієнтацією його концептуального змісту переважно на етап вибору освітньо-професійної траєкторії в період навчання у загальноосвітній школі.

Аналіз досліджень і публікацій. Внаслідок своєї соціально-економічної значущості, проблема професійного самовизначення особистості вивчалася і вивчається психологами й педагогами досить інтенсивно. У контексті загальної проблеми життєдіяльності людини вона розглядалася Л. Рубінштейном, Л. Божович, М. Гінзбург, В. Крутецьким та іншими вченими. Її соціологічні аспекти досліджувалися М. Журавльовою, О. Ледньовою та іншими вченими; профорієнтаційні аспекти відображено в роботах Є. Климова, Є. Павлютенкова, М. Пряжникова, П. Шавира, С. Чистякової, Б. Федоришина й ін. З позицій теорій професійного розвитку особистості, професійне самовизначення розглядалося В. Бадровим, Є. Зєером, К. Марковою, Т. Кудрявцевим і іншими дослідниками. Разом з тим, залишаються недостатньо розкритими низка проблем (циклічність професійного самовизначення, фактори його активізації і зміни у професійній поведінці, що ним детермінуються, взаємовплив професійного розвитку й професійного самовизначення особистості тощо), зумовлених особливостями професійного самовизначення на етапах, що здійснюються після первинної оптації.

Метою даної статті є виявлення особливостей професійного самовизначення учнівської молоді на етапі професійної підготовки у професійно-технічних навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу. Професійна підготовка випускників загальноосвітніх шкіл не обмежується системою професійно-технічної освіти. Більш масовою формою її набуття є професійна освіта у вищих навчальних закладах. При існуючій в Україні процедурі вступу до ВНЗ абітурієнт може подавати заяви одночасно до кількох різних навчальних закладів, не рахуючи можливості подавати їх на різні факультети одного і того ж вишу. При цьому часто обрані абітурієнтом ВНЗ та їх факультети здійснюють підготовку за спеціальностями (професіями), несумісними за ознаками об'єктів і предметів праці психофізіоло-гічним вимогам до особистості професіонала тощо. На наш погляд, твердження, що при вступі до ВНЗ вибір майбутньої професії є наслідком професійного самовизначення, є дискусійним. У такому разі мова йде про самовизначення соціальне, оскільки найчастіше вибір форми професійної підготовки детермінований не так вибором майбутньої професії, як вибором майбутнього соціального стану, а одним з обов'язкових атрибутів його і є наявність вищої освіти.

Перед людиною часто виникають проблеми, що вимагають від неї визначення свого ставлення до професійної праці, прогнозування власного професійного шляху, здійснення аналізу й рефлексії професійних можливостей і досягнень, ухвалення рішення про вибір професії або її зміни, уточнення і корекції перспектив професійної кар'єри тощо. Комплекс зазначених проблем поєднується поняттям «професійне самовизначення». Оскільки даний комплекс характеризується складними зв'язками і залежностями між його елементами, дефініція «професійне самовизначення» у психології і педагогіці трактується неоднозначно. Якщо аналізувати сучасні підходи до визначення суті даного феномена (В. Болучевська, Є. Зєер, Є. Климов, М. Пряжников та ін.), то професійне самовизначення треба розглядати як складний, тривалий, циклічний процес, невіддільний від розвитку особистості в цілому. Однією з основних його складових є діяльність людини, що відрізняється за своїм змістом, залежно від етапу її професійного розвитку, а результатом є образи бажаного майбутнього, усвідомлення себе як суб'єкта праці й свого місця в системі професійних відносин, саморегуляція, самопізнання тощо [3].

На думку І.Бережної, В. Болучевської, Ю. Поваренкова, Т. Челнокової та інших дослідників, аналіз особливостей профе-сійного самовизначення особистості необхідно здійснювати в контексті проблеми її професійного розвитку [1; 2; 9; 12]. На цілісності й безперервності професійного розвитку акцентували увагу дослідники як з далекого (Г. Боген, Є. Гінцберг, Д. Холланд, Д. Крайтс, Д. Сьюпер та ін.), так і близького зарубіжжя (І. Бережна, Є. Зєер, Т. Челнокова та ін.). Взагалі, професійний розвиток особистості зарубіжні дослідники визначають як процес соціалізації, що відбувається в онтогенезі людини і спрямований на присвоєння нею різних аспектів світу праці, зокрема, професійних ролей, професійної мотивації, професійних знань і навичок [5].

Професійний розвиток є поетапним, тривалим, багатоплановим і складним процесом. У контексті нашої проблеми найбільший інтерес становлять два його перші етапи. Перший етап зумовлений особливостями загального розвитку особистості при переході від підліткового до молодшого юнацького віку, і який, зокрема, передбачає формування професійних намірів та здатність до орієнтації в різних сферах професійної діяльності. Другий етап - професійна підготовка, уточнення професійного вибору й формування професійної перспективи [10, с. 123]. Професійний розвиток людини є не тільки позитивно спрямованим процесом (особистісне і професійне зростання, формування нових знань, умінь і навичок, а також трансформація вже наявних щодо особливостей етапу розвитку), але й суперечливим процесом. Перехід до наступного етапу професійного розвитку супроводжується нормативними кризами. Часто вони спричиняють переорієнтацію професійних цілей, корекцію особистісних професійних планів і перспектив, а за певних умов, можуть привести й до зміни професії [6, с. 194]. Для етапу професійної підготовки основними нормативними кризами є: незадоволеність професійною освітою і професійною підготовкою, труднощі при засвоєнні нової провідної діяльності, розбіжність професійних експектацій з реальною дійсністю тощо. Природно, що при дослідженні особливостей професійного самовизначення учнів професійно-технічних навчальних закладів необхідно враховувати зазначені кризи.

Як уже зазначалося, професійне самовизначення є поетапним процесом, і кожний наступний етап детермінується попереднім. Іншими словами, якщо вести мову про професійне самовизначення учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), то багато в чому воно визначається особливостями їх професійного само-визначення на етапі оптації. Саме закінчення дев'ятого класу загальноосвітньої школи є точкою біфуркації, котра визначає особливості вибору освітньо-професійної траєкторії на близьку перспективу.

На процес професійного самовизначення впливають різного ступеня дієвості об'єктивні й суб'єктивні фактори. Система їх індивідуалізована, однак деякі мають загальний характер. При розгляді зовнішніх факторів, котрі впливають на професійне самовизначення, відмітимо, що до числа основних з них належать: можливість отримати професійну освіту за обраною спеціальністю та перспективи працевлаштування.

Якщо аналізувати можливість отримати професію в професійно-технічному навчальному закладі, то, насамперед, варто брати до уваги скорочення їх чисельності. Так, за інформацією Державної служби статистики України, за період з 1990 р. по 2013 р. (дані за 2014-15 рр.), ми констатували, (оскільки статистична інформація за ці роки не відображає кількості закладів у АРК Крим, м. Севастополі та зоні проведення антитерористичної операції), що чисельність професійно-технічних навчальних закладів скоротилося з 1246 до 968, тобто зменшилася майже в 1,3 рази. Як окрема одиниця, зміна кількості навчальних закладів об'єктивним показником не є, оскільки вона може бути, наприклад, наслідком укрупнення закладів шляхом їхнього злиття, перетворення ПТНЗ у структурні підрозділи вищих навчальних закладів тощо. Показовішою є динаміка контингенту учнів професійно-технічних навчальних закладів, адже їх чисельність скоротилася за цей же період із 643,4 тис. до 391,2 тис. осіб, тобто в 1,65 рази. Та це абсолютні показники, вони не враховують динаміку чисельності населення України. На наш погляд, об'єктивнішим показником є процентне співвідношення чисельності учнів ПТНЗ із загальною чисельністю населення держави (див. табл.1).

Наведені вище дані свідчать про те, що з урахуванням зменшення чисельності населення України (в 1,14 рази), відносна чисельність учнів професійно-технічних навчальних закладів скоротилася з 1,24% до 0,85% від чисельності мешканців країни, тобто в 1,45 рази.

На перспективи працевлаштування за професією вирішальний вплив спричиняє стан ринку праці, який, у свою чергу, залежить від стану економіки. Одним з її продукту, який в 2014 році склав 64,8% від показників є обсяг валового внутрішнього ВВП у 1990 році (зниження в 1,54 рази).

Динаміка контингенту учнів ПТНЗ Таблиця 1