Сутність державного регулювання в політиці сприяння функцій соціально-культурної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність державного регулювання в політиці сприяння функцій соціально-культурної сфери

Анотації

З'ясовано, що необхідність державного регулювання органів державної влади в соціально-культурній сфері полягає, у захисті суспільних інтересів громадян суспільства і виконання перед ними соціальних зобов'язань, основними з яких є: підтримка незахищених соціальних груп і забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності суспільства. Зазначено, що мета діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування полягає, у побудові, ефективного державного економічного механізму соціально-культурної системи суспільства. Визначено, що у системі суспільного відтворення соціально- культурна сфера як специфічна підсистема економіки виконує багатогранні функції. Виокремлено основні функції державного управління соціально-культурною сферою такі як: розвиваюча, комунікативна, інформаційно-просвітницька, культуро-творча, рекреативно-оздоровча, економічна, нормативно-правова. Зазначено, що функції соціально-культурної діяльності спрямовані на реалізацію створення та реалізацію культури та соціальної сфери. Визначено, що завдання функцій соціально-культурної сфери полягає в удосконаленні практики регулювання цієї системи та її реалізації, а також створення системи ефективного державного управління соціально-культурної політика держави. соціальний державний влада

Ключові слова: соціально-культурна сфера, функції соціально- культурної сфери, державне управління соціально-культурною сферою.

Выяснено, что необходимость государственного регулирования органов государственной власти в социально-культурной сфере заключается, в защите общественных интересов граждан общества и выполнения перед ними социальных обязательств, основными из которых являются: поддержка незащищенных социальных групп и обеспечения благоприятных условий для жизнедеятельности общества. Отмечено, что цель деятельности органов государственной власти и органов местного самоуправления заключается, в построении, эффективного государственного экономического механизма социально-культурной системы общества. Определено, что в системе общественного воспроизводства социально-культурная сфера как специфическая подсистема экономики выполняет многогранные функции. Выделены основные функции государственного управления социально-культурной сферой такие как: развивающая, коммуникативная, информационно-просветительская, культур-творческая, рекреативно-оздоровительная, экономическая, нормативно-правовая. Указано, что функции социально-культурной деятельности направлены на реализацию создания и реализации культуры и социальной сферы. Определено, что задания функций социально-культурной сферы заключается в совершенствовании практики регулирования этой системы и реализации, а также создание системы эффективного государственного управления социально-культурной политика государства.

Ключевые слова: социально-культурная сфера, функции социально-культурной сферы, государственное управление социально-культурной сферой.

It is revealed that the necessity of state regulation of bodies of state power in the socio-cultural sphere is to protect the public interests of the citizens of society and to fulfill social obligations to them, the main of which are: support of vulnerable social groups and provision offavorable conditions for the life of society. It is noted that the purpose of the activity of bodies of state power and local self-government consists in the construction of an effective state economic mechanism of the socio-cultural system of society. It has been determined that in the system of social reproduction, the socio-cultural sphere as a specific subsystem of the economy performs multifaceted functions. The main functions of public administration in the socio-cultural sphere are singled out: developmental, communicative, informational and educational, cultural- creative, recreational and recreational, economic, normative-legal. It is noted that the functions of socio-cultural activity are aimed at the implementation of the creation and implementation of culture and social sphere. It has been determined that the tasks of the functions of the socio-cultural sphere are to improve the practice of regulating this system and its implementation, as well as the creation of a system of effective state governance of the socio-cultural policy of the state.

Key words: socio-cultural sphere, functions of socio-cultural sphere, state administration of socio-cultural sphere.

Постановка проблеми. Держава як правовий інститут спрямовує свою діяльність на гармонійне поєднання задоволення потреб та інтересів як суспільства в цілому, так і кожного його члена шляхом реалізації одержаної влади державним апаратом. Для ефективного розвитку підприємницького сектору держава має створювати засади регулювання та сприяння. Саме ці невід'ємні процеси, а саме - сприяння розвитку і регулювання підприємницьким сектором є тими, які визначають спроможність і прогресивність дій державної влади.

Поняття "регулювання" походить з латини і означає "підпорядкування певному порядку". Світова економічна думка, визначаючи сутність державного регулювання економіки, в широкому розумінні поняття державного регулювання економіки трактує як державне втручання; у звуженій інтерпретації в поняття державного регулювання включають лише адміністративно-правову регламентацію підприємницької діяльності, що не відображає повною мірою сутність процесів державного регулювання [1, с. 3].

Для формування та здійснення державної культурної політики України пріоритетними завданнями стають розробка пропозицій щодо стратегічних економічних механізмів розвитку національної соціально-культурної сфери, стимулювання культурних процесів, розвиток соціальної та ринкової інфраструктури галузі культури, а також забезпечення ефективного управління галуззю, розширення міжнародного культурного співробітництва, розвитку культурних зв'язків з україномовним світом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На думку сучасних дослідників державне регулювання економіки є результатом наукового усвідомлення активної ролі держави стосовно ринкової економіки [2, с. 64], при цьому більшість дефініцій державного регулювання містить в собі різні ключові акценти, зокрема сукупність заходів, методів, інструментів державного впливу; об'єкти регулювання (господарське життя суспільства, соціальні процеси, сектори економіки, відтворювальні процеси в економіці, певні ринки тощо); цілі регулювання. В. Є. Воротін визначає основні методи державного регулювання економіки як "способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їх ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики, кожен з яких ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів)" [3, с. 67-68]. Автор вважає, що основним інструментом прямого державного регулювання є нормативно-правові акти, макроекономічні плани, цільові програми розвитку, державні замовлення, державні бюджети і т. ін. До методів непрямого регулювання відносить інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної економічної політики тощо.

На думку Н. Саніахметової, державне регулювання - це заснована на законодавстві одна з форм державного впливу на економіку шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при їх порушенні [4, с. 17].

На думку О.В. Гарагонич державне регулювання господарською діяльністю в ринковому господарстві можна визначити як систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які здійснюються уповноваженими державними установами і спрямовані на скерування суб'єктів господарської діяльності в напрямі, необхідному для досягнення необхідного соціально-економічного результату [5, с. 36].

Основні положення щодо державного регулювання у сфері управління системою культури закладені в розробках українських фахівців та досліджуються Л.К. Абрамов, О.Д. Бородін, А.О. Дегтяр, О.О. Євсєєва, М.Х. Корецький, В.Я. Маліновський, Г.С. Одінцова, Н.С. Фесенко, Г.Ю. Шишкова та іншими. Цими науковцями розроблено загальні питання державного управління соціально-культурною сферою, а саме: цілі управління, принципи управління, методи управління тощо. Однак, чимало виникає проблем з точки зору комплексності дослідження, які носять більш практичний характер, зокрема, визначення складових механізму соціально-культурної сфери залишаються недостатньо розкритими, що дає підстави стверджувати про актуальність цієї проблематики.

Мета статті. Необхідність державного регулювання органів державної влади в соціально-культурній сфері полягає, перш за все, у захисті суспільних інтересів громадян суспільства і виконання перед ними соціальних зобов'язань, основними з яких є: підтримка незахищених соціальних груп і забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності суспільства. Вирішення соціальних завдань, що стоять перед державною владою є складним багатогранним процесом, оскільки, задоволення інтересів однієї соціальної групи пов'язане з незадоволенням інтересів іншої групи. Саме тому, мета діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування полягає, у побудові, ефективного державного економічного механізму соціально-культурної системи суспільства. В цій цілісній системі людина виступає основною і найвищою цінністю, а людський капітал як головний елемент національного багатства країни.

Виклад основного матеріалу дослідження. Механізм державного регулювання соціально-культурною сферою можна визначити як сукупність способів (методів) застосування, засобів (інструментів, важелів) впливу державних органів на підприємницький сектор.

Механізми регулювання є самостійною підсистемою у будь-якій системі регулювання. Більш того, саме механізми регулювання об'єднують суб'єктну і об'єктну підсистеми в цілісну систему регулювання. У свою чергу, засоби та інструменти державного регулювання реалізуються через методи державного управління або інакше - через способи державно-управлінського впливу на будь-яку систему [9].

У системі суспільного відтворення соціально-культурна сфера як специфічна підсистема економіки виконує багатогранні функції. Вона виступає сферою виробництва і споживання різних послуг і духовних благ, пов'язаних з необхідністю охорони здоров'я, здобуття освіти, задоволення культурних потреб людини, створення житлово-побутових та інших умов для життя і діяльності населення. У сукупності виконуваних завдань ця функція спрямована на забезпечення розширеного відтворення робочої сили і формування її нового якісного складу. Найбільш узагальнюючим показником розвитку соціальної інфраструктури є зростання обсягу платних послуг населенню та ускладнення її структури [6].

Основними функціями державного управління соціально-культурною сферою є такі: розвиваюча, комунікативна, інформаційно-просвітницька, культуро-творча, рекреативно-оздоровча, економічна, нормативно-правова. Робота соціокультурних інститутів орієнтована на величезну кількість заходів без урахування інтересів конкретної людини або конкретної групи населення. Культура як складний соціально-економічний організм одночасно виступає у вигляді єдності чотирьох його якостей: культури як цінності, як процесу, як системи і як її результату. Таким чином, для здійснення культурної діяльності необхідна відповідна управлінська структура [7, с. 222].

Розглянемо кожну із цих функцій соціально-культурної сфери, що представлено в таблиці 1, які мають велике значення для створення соціального та гармонійного середовища, а також підвищення його інтелектуально-духовного потенціалу, утвердження гуманітарного спрямування державної політики. Приступаючи до аналізу функцій соціально-культурної сфери, вважаємо, що функції відображають взаємозалежність між компонентами єдиного процесу соціально-культурного розвитку. Приведення в дію зазначених функцій сприятиме роботі ефективного механізму соціально-культурної сфери, адже держава і культура є взаємозалежними та взаємопов'язаними системами.

Функції соціально-культурної діяльності спрямовані на реалізацію створення та реалізацію культури та соціальної сфери.

Кожна з функцій соціально-культурної діяльності пройнята соціально захисним, реабілітуючим змістом, спрямована на стимулювання соціальної активності, духовну реабілітацію та адаптацію особистості, забезпечення безперервної освіти і духовного збагачення, розвиток творчих здібностей особистості, створення максимальних умов для повноцінного соціально- культурного творчості людей.

Характеризуючи функції державного регулювання соціально-культурної сфери ми маємо розуміти, що їх завдання полягає в удосконаленні практики регулювання цієї системи та її реалізації, а також створення системи ефективного державного управління соціально-культурної політика держави. Відомо, що проблема функцій того чи іншого інституту тісно пов'язана з питанням про мету, заради якої він створюється, яким чином він впливає на суспільний розвиток. Тому було б, мабуть, точніше поставити питання про цільові функції інфраструктури, які мають величезне теоретичне і практичне значення. Від того, як сформульована мета, наскільки чітко визначені шляхи і можливості її досягнення, в значній мірі залежить успішне вирішення завдань оптимізації суспільного розвитку, реалізація досягнень науково-технічної революції, вміле використання ресурсів і потенційних можливостей сучасного суспільства.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Головною метою державного регулювання ефективного механізму розвитку соціально-культурної сфери є сприяння та регулювання цілої низки політичних, соціальних та економічних проблем задля перегляду багатьох існуючих нормативно-правових актів які зумовлюють необхідність розробки нових підходів щодо ефективного управління ними. Саме ці процеси соціально-культурної сфери полягають у сприянні та розвитку в цієї сфери, які визначають сучасність і прогресивність дій державної влади. Тому, реалізація державного регулювання розвитку соціально- культурною сферою здійснюється з допомогою форм, методів та інструментів. Правильне застосування методів регулювання дає можливість досягнути відповідних результатів у соціально-культурній сфері. Під ними розуміємо способи впливу держави на поведінку цих об'єктів з метою створення та забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до визначених напрямів розвитку.

Література

1. Кіп Віскузі В. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика: пер. з англ. / Кіп Віскузі В., Дж. М. Вернон., Дж. Е. Гарінгтон. К.: Основи, 2004. 1047 с.

2. Нікішина О.В. Концептуальні засади державного регулювання інтегрованого зернового ринку. Економіка харчової промисловості. 2014. № 1 (21). С. 64-72.

3. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальнихтрансформацій: монографія. К.: УАДУ, 2002. 392 с.

4. Саніахметова Н. Поняття державного регулювання підприємництва. Українське комерційне право. 2005. № 6. С. 10-17.

5. Гарагонич О.В. Теоретичні питання державного регулювання господарської діяльності. Збірник матеріалів І Всеукр. наук.-практ. Інтернет конференції, з 10 лютого 2010 р. Луганськ. 2010 р. С. 35-40.

6. Додон Н.Г. Упровадження соціокультурної політики щодо формування ціннісних орієнтацій на регіональному рівні. Державне будівництво. 2014. №1. URL: http://kbuapa.kharkov.Ua/e-book/db/2014-1/doc/2/17.pdf.

7. Дєгтяр О.А. Інституціональний механізм державного управління соціальною сферою. Теорія і практика державного управління: зб. наук.пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2013. Вип. 1 (40). С. 221-229.

8. Функции социально-культурной деятельности. URL: social-culture.ru/index.php?request=full&id=263

9. Колісник Г.М. Сутність державного регулювання в політиці сприянню управління витратами підприємництва. Економіка та суспільство. №4. 2016. URL: http://economyandsociety.in.ua

Размещено на Allbest.ru