Соціально-правова природа інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 340.1; 342.7

Соціально-правова природа інформаційного суспільства

Шемчук В.В.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

На основі аналізу доктринальных підходів, концепцій і теорій інформаційного суспільства визначено перспективи уніфікації його поняттєво-категорійного апарату. Запропоновано сучасне інформаційне суспільство розуміти як багатоаспектне явище, що охоплює освіту, науку, інновації, економіку і право, культуру, функціонує в рамках якісно нової нормативно- правової бази, орієнтованої на інтереси людей, які можуть створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, зокрема за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку, мати можливість реалізувати свій потенціал, сприяти суспільному й особистісному розвиткові та підвищувати якість життя.

Ключові слова: інформаційне суспільство, інформація, інформаційна політика, інформа-ційно-комунікаційні технології, постіндустріальне суспільство, законодавство.

На основе анализа доктринальных подходов, концепций и теорий информационного общества опре-делены перспективы унификации его категориального аппарата. Предложено современное информа-ционное общество рассматривать как многоаспектное явление, охватывающие образование, науку, инновации, экономику и право, культуру, которое функционирует в рамках качественно новой норма-тивной базы, ориентированной на интересы людей, которые могут создавать и собирать информацию и знания, иметь к ним свободный доступ, пользоваться и обмениваться ими при помощи информационно-коммуникационных технологий и технологий связи, дающей возможность реализовать свой потенциал и способствовать социальному и личностномуразвитию и повышению качества жизни.

Ключевые слова: информационное общество, информация, информационная политика, информа-ционно-коммуникационные технологии, постиндустриальное общество, законодательство.

The article deals with the analysis ofdoctrinal approaches, concepts and theories of the information society and the prospects of unification of his definition. A modern information society it is suggested to understand as a multispectralphenomenon, covering education, science, innovation, economy and law, culture, in theframe- work of the quality of the new regulatory framework, focused on the interests of people, who can create and collect information and knowledge, have themfree access, enjoy and share them, including the use of information technologies and communication technologies, the opportunity to realize their potential, to contribute to social andpersonal development and enhance the quality oflife.

Key -words: information society, information, information policy, information-communication technologies, post-industrial society, legislation.

Постановка проблеми. Беззаперечним є факт, що спроби отримати інформацію, описати зміни у суспільному житті, пов'язані зі зростанням ролі інформаційних технологій, робилися неоднора-зово. Інформаційна взаємодія держави, суспільства й особистості найбільш оптимальна за використання інформаційних і телекомунікаційних технологій з метою підвищення загальної ефективності діяльності державного механізму, створення інформаційно відкритого суспільства, розвитку інститутів демократії.

З часом, коли знання почали визнаватися клю-човим елементом інформаційного суспільства, з'явилися альтернативні концепції суспільства знань. Разом з тим поняттєво-категорійний апарат інформаційного суспільства, пов'язаних з ним явищ, все ще залишається неузгодженим, позбав-леним термінологічної чіткості та визначеності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Низка важливих теоретичних аспектів про-блематики інформаційного суспільства певною мірою висвітлювались у роботах таких дослідників, як: І.В. Арістова, В.Д. Гавловський, М.І. Дімчогло, Р.А. Калюжний, Н.В. Камінська, О.В. Кирилюк, В.О. Кір'ян, Л.А. Литва, В.А. Ліп- кан, Є.А. Макаренко, Ю.Є. Максименко, А.І. Мару- щак, Г.П. Несвіт, А М. Новицький, А.В. Пазюк, Н.А. Савінова, І.М. Сопілко, В.С. Цимбалюк, О.В. Шепета, А.О. Ярошенко та ін.

Натомість концепції становлення і розвитку інформаційного суспільства у працях зарубіжних і вітчизняних учених потребують подальшого вивчення, з'ясування його особливостей.

Мета статті полягає у дослідженні різнома-нітних підходів до визначення соціально-правової природи інформаційного суспільства, сутнісних характеристик цього явища.

Виклад основного матеріалу дослідження. Концепція інформаційного суспільства з'явилась в Японії з початку 1960-х років. Зокрема, з-поміж її засновників можна виокремити таких учених М. Ігараші, Дз. Камішіми, К. Курокави, Т. Умесао. Результатом їхньої плідної праці стало видання 1971 року першого японського словника інформа-ційних суспільств, що згодом був опублікований в інших країнах. Слід підкреслити, на жаль, вони були далекими від відображення будь-яких чітких позицій. Теорія інформаційного суспільства протя-гом тривалого часу пов'язувалася практично лише з рівнем розвитку техніки, обмежуючись заходами лібералізації телекомунікаційної сфери [1]. інформаційний суспільство правовий

На наше переконання, оптимальним є розу-міння інформаційного суспільства як узагальненої категорії суспільних трансформацій у постіндустріальну епоху. Послідовно і логічно цю позицію намагається відстоювати угорський дослідник Ласло Карвалікс. У 2010 році він висту-пив з різкою критикою роботи Френка Уебстера, відстоюючи доцільність концепції «інформацій-ного суспільства» та пропонуючи свій погляд на проблематику цієї концепції. Підкреслюється, що наприкінці XX століття використання концепції «інформаційне суспільство» набуло значного поширення і стало не тільки повсякденним термі-ном у словнику соціології, але й улюбленим тер-міном політиків, бізнесу, друкованих і електро-нних мас-медіа [2].

У сучасних умовах інформаційне суспільство (англ. Information society) - теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання. Характерними рисами теоретичного інформаційного суспільства є:

- збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства;

- зростання кількості людей, зайнятих інфор-маційними технологіями, комунікаціями і вироб-ництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;

- зростання інформатизації та ролі інформа-ційних технологій у суспільних та господарських відносинах;

- створення глобального інформаційного про-стору, який забезпечує: а) ефективну інформаційну взаємодію людей; б) їх доступ до світових інфор-маційних ресурсів; в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг [3].

В інших джерелах можна зустріти дещо від-мінні сутнісні риси чи ознаки інформаційного суспільства:

- формування єдиного інформаційно-комуні-каційного простору країни як частини світового інформаційного простору, повноправна участь України в процесах інформаційної та економічної інтеграції регіонів, країн і народів;

- становлення і в подальшому домінування в різних сферах перспективних інформаційних тех-нологій, засобів обчислювальної техніки і телеко- мунікацій;

- створення і розвиток ринку інформації і знань як факторів виробництва на додаток до рин-ків природних ресурсів, праці і капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фак-тичне задоволення потреб суспільства в інформа-ційних продуктах і послугах;

- зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного вироб-ництва;

- підвищення рівня освіти, науково-тех-нічного і культурного розвитку за рахунок роз-ширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному і регі-ональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці;

- створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку [4 ].

Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому діяльність людей ведеться на основі вико-ристання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку. При цьому державі належить провідна роль у формуванні інформаційного суспільства, що координує діяльність різних суб'єктів суспільства в процесі його становлення, сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне оточення, розвитку галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії і дотримання прав людини і громадянина в умовах інформацій-ного суспільства [4].

Незважаючи на подекуди підміну понять, які через суб'єктивні причини протиставлялися одне одному в досліджуваній сфері, інформаційне суспільство є одним із компонентів суспільства знань, пояснюючи це тим, що інформація є скла-довою частиною знання. Інші вчені наполягали, що термін «суспільство знань» є більш прогре-сивним порівняно із поняттям «інформаційне сус-пільство» і більш вдало відображає реальний стан відносин у суспільстві. Згодом була висловлена думка, що протиставляти ці два поняття неко-ректно, оскільки фактично вони мають однакове змістове наповнення.

Нині існує величезна кількість термінологічних визначень інформаційного суспільства, що зосереджують увагу на тому чи іншому аспекті цього феномена. Різні автори визначали інформа-ційне суспільство як:

- суспільство, в основі якого лежать знання та яке покликане забезпечувати соціальний контроль та управління інноваціями і змінами... (Д. Белл);

- новий тип суспільства, у якому володіння інформацією (а не матеріальними благами) є рушійною силою для трансформацій та розвитку та у якому процвітає інтелектуальна діяльність людей (И. Масуда);

- економічну реальність, а не лише абстрактне поняття,., поширення і розповсюдження інформації призводить до поступової появи нових видів діяльності та продукції (Дж. Нейсбіт);

- суспільство, у якому інформація викорис-товується громадою як економічний ресурс, роз-вивається промисловість, що виробляє необхідну інформацію... (Нік Мур);

- новий тип суспільства, у якому людству надається можливість вести новий спосіб життя, мати вищий рівень життя, більш ефективно пра-цювати та відчувати свою значущість у суспільстві завдяки глобальному використанню інформа- ційно-комунікаційнихтехнологій (Б. Мураньї) [5].

Кожне із вищенаведених визначень базується на певних компонентах життєдіяльності людини і суспільства, що, на думку того чи іншого вченого, є найбільш суттєвим для розуміння сутності інформаційного суспільства. Деякі визначення формуються навколо ресурсів, продуктів чи про-мисловості, водночас інші - навколо певних видів діяльності, суспільства чи людини. Хтось ставить глобальне охоплення у центр поняття, натомість інші вчені не надають цьому жодної уваги. Для того, щоб ґрунтовно розкрити природу і зміст досліджуваної концепції необхідно провести комплексний аналіз самого поняття.

Американський вчений В. Пікард розглядає питання побудови інформаційного суспільства крізь призму політико-економічної концепції неолібералізму. Він переконаний, що в умовах інформаційного суспільства мову слід вести про два ключові суб'єкти, один з яких представляє країни третього світу на чолі з громадянським суспільством та неурядовими організаціями і виступає за рівні можливості та права, а інший в особі розвинених країн та найбільших транс-національних корпорацій переслідує виключно економічну вигоду та прагне встановлення контролю над менш розвиненими та досвідченими країнами і народами [6].

Деякі автори виділяють також поняття глобаль-ного громадянського суспільства. Ян Аарт Шольте визначає його як «громадянську активність, що

а) стосується спільних для всього людства питань;

б) охоплює транскордонну комунікацію; в) має глобальну структуру; г) ґрунтується на принципі надтериторіальної солідарності» [7, с. 6]. Річард Прайс визначає транснаціональне громадянське суспільство як «взаємодію між уявними спільно-тами, спрямовану на організацію колективного життя, не обмеженого територіальними та інсти- туційними рамками держави» [8, с. 616].

Процес становлення інформаційного сус-пільства проходить у різних країнах з різною інтенсивністю й особливостями. Так, виділяють у загальному вигляді дві моделі такого становлення: «західну» та «азійську». У «західній» моделі основна роль відводиться лібералізації ринку інформаційних супермагістралей і їх уні-версальному обслуговуванню. В «азійській» при-діляється більше уваги співробітництву держави і ринку, спостерігається прагнення встановити зв'язок між традиційними культурними ціннос-тями і невідворотними соціальними змінами. Водночас у рамках кожної з цих моделей існують свої відмінності, які багато в чому визначаються рівнем економічного і соціально-політичного роз-витку того чи іншого соціуму [9].

Розвиток вітчизняної інформаційно-правової доктрини з часів незалежності України стосовно інформаційного суспільства дає змогу виокремити:

перший етап (1991-1997 рр.) характеризується поверховим розумінням інформаційної сфери, що розглядається лише як складник національної без-пеки і не усвідомлюється як самостійний складник з відповідним правовим інструментарієм пра-вового регулювання;

другий етап (1997-2003 рр.) характеризується усвідомленням трансформації світу з індустріального на інформаційне суспільство та потребою формування інформаційного права як окремої галузі;

третій етап (2003-2007 рр.) характеризується усвідомленням потреби правового регулювання розвитку інформаційного суспільства, що і зна-йшло адекватне відображення у Законі України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки». Тре-тьому етапу властива поява досліджень моногра-фічного рівня, предметом яких є безпосередньо захист інформації з обмеженим доступом, осо-бливості доступу до зазначеної вище інформації та виділення основних видів таємниць;

четвертий етап (2007-2013 рр.) характери-зується практичним втіленням ідей формування інформаційного суспільства. Це знайшло відо-браження в ухваленні Концепції розвитку елек-тронного урядування в Україні, Доктрини інфор-маційної безпеки України, законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» тощо. Також на цьому етапі значно активізувалася рефлексія цих питань і в розвідках дослідників з інформаційної тематики;

п'ятий етап (15 травня 2013 р. - дотепер) - ухвалення Стратегії розвитку інформаційного сус-пільства в Україні [10].

Погоджуємося, що домінування політологічних досліджень призводить до вихолощування правового складника, знецінення інформаційного права, хоча завдяки йому інформаційне суспіль-ство набуває власної системності, що його надає право як найбільш ефективний регулятор суспіль-них відносин. Віртуалізація глобального інфор-маційного простору фактично створює умови для заміщення інформаційного права, створеного в реальних умовах у контексті реалізації державної інформаційної політики, на норми поведінки в Інтернеті, які здебільшого ґрунтуються на новій кіберкультурі і, по суті, є соціально-інформацій-ними, деонтологічними, але не правовими.

Якщо у Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 2007 року, Розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні» від 2013 р. регламентуються поняття «інформаційна інфраструктура», «інформаційний ресурс» та низка інших, то досліджуване нами поняття «інформаційне суспільство» потребує чіткої законодавчої дефініції.

Європейські дослідники статистики «інформа-ційного суспільства» дійшли висновку, що «кон-цептуальне визначення інформаційного суспіль-ства лишається неясним. Це видно за практичними роботами: не гармонізовані формати даних, різна кількість і діапазони показників, різні методоло-гічні підходи у збиранні даних». Те саме підтвердив угорський дослідник Ласло Карвалікс. Тому поняття «інформаційне суспільство» і концепція вимагають уточнення і наразі придатні для опису лише теоретично можливих майбутніх змін у суспільстві [11].

У вузькому розумінні пропонувалось розуміти інформаційне суспільство як суспільство, де виробництво, споживання та розповсюдження інформації засновані на використанні інформа-ційного ресурсу як чинника підвищення ефектив-ності суспільного виробництва.

У широкому розумінні інформаційне суспіль-ство - складник громадянського суспільства, що функціонує в межах єдиного інформаційно-кому-нікаційного простору, в якому: домінують нові технологічні уклади, що базуються на масовому використанні перспективних інформаційних тех-нологій, засобів комп'ютерної техніки і телеко- мунікацій; створено якісно новий розвинений ринок знань та інформації як визначальних чин-ників виробництва, що характеризується сформо- ваністю умов для трансформації інформаційних ресурсів суспільства у реальні ресурси соціально- економічного розвитку, а також фактичного задо-волення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах; кардинально зростає роль інформаційно-комунікаційної інфраструктури; умовою успішного становлення особистості стає інформаційна грамотність, підвищується рівень освіти, науково-технічного та інформаційного розвитку за рахунок кардинального розширення можливостей систем інформаційного обміну та їх взаємопроникнення, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму, здібностей до творчого опрацювання інформації як найважливіших харак-теристик послуг праці; створено систему держав-них гарантій, передусім, правових і безпекових, реалізації інформаційних прав і свобод людини, зокрема прав на безпечне вільне отримання, роз-повсюдження та використання інформації [10].

Як видається, сучасне інформаційне суспільство має розумітися як багатоаспектне явище, що охоплює освіту, науку, інновації, економіку і право, культуру, функціонує в рамках якісно нової нормативно-правової бази, орієнтованої на інтереси людей, які можуть створювати і накопи-чувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися й обмінюватися ними, зокрема за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку, можливість реалізувати свій потенціал, сприяти суспільному й особистісному розвиткові та підвищувати якість життя.

Кожна країна потребує врахування, насамперед, власних реалій, національних традицій і менталітету, потенційних можливостей у розбудові інформаційного суспільства. Важливо вивчати, а за необхідності запозичувати досвід інших держав у цій сфері. Водночас слід не лише на законодавчому рівні регламентувати основи державної інформаційної політики, системи правового регулювання інформаційних відносин, а також забезпечувати механізм їх практичної реалізації.

Список літератури

1. Кирилюк О.В. Міжнародно-правове забезпечення розвитку глобального інформаційного суспіль-ства: дисерт. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - між-народне право. Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка, Київ, 2016. 248 с.

2. Karvalics L. Z. Information Society - what is it exactly? The meaning, history and conceptual framework of an expression. Information Society: From Theory to Political Practice. Budapest: Gondolat-Uj Mandatum, 2008. Pp. 29-47.

3. Інформаційне суспільство. URL: Ьйр8://икжікірейіа.ощМікі/Інформаційне_суспільство

4. Інформаційне суспільство. URL: http://jure.in.ua/tema-2-informatsijne-suspilstvo/

5. Кирилюк О.В. Відкритий доступ до знань в інформаційному суспільстві. Український часопис міжнародного права. 2014. № 1-2. С. 78-87.

6. Pickard V. Neoliberal visions and revisions in global communications policy from NWICO to WSIS. Journal of Communication Inquiry. 2007. Vol. 31.P. 118-139.

7. Scholte J. A. Global Civil Society: Changing the World? CSGR Working Paper. University of Warwick, UK. 1999. Issue 31. P. 1-35.

8. Price R. Reversing the Gun Sights: Transnational Civil Society Targets Land Mines. International Organization. Vol.52. №3. MIT Press,1998. P.613-644.

9. Скалацький B.M. Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський ана-ліз): автореф. дисерт. на здоб, наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

10. Кір'ян В.О. Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні: автореф. дисерт. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Національний авіаційнийуніверситет. Київ, 2013. 20 с.

11. Сопілко І.М. Державна інформаційна політика України: стан та шляхи реалізації: монографія. Київ: МП Леся, 2014.

12. Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні, схвалені Постановою Верховної Ради України від 1 грудня 2005 року № 3175-IV. URL: http://zakon5.rada.gov.ua

13. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 09.01.2007 № 537-V. / Відомості Верховної Ради України, 2007, № 12, ст. 102.

14. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 386-р. URL: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-p

15. Laszlo Z. Karvalics. Information Society - what is it exactly? (The meaning, history and conceptual framework of an expression). Coursebook of Project NETIS - Leonardo da Vinci. European Commission. Budapest, March-May 2007

16. Камінська H., Чухно О. Пріоритети міжнародної співпраці у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Публічне право. 2015.№4. С. 25-32.

Размещено на Allbest.ru