Деякі параметри міграційного руху населення України в 2010-2014 роки: динаміка змін

• регіони із міграційним скороченням населення -- Вінницька, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська області (рис. 1).

Необхідно вказати, що у загальному міграційному обороті молоді більша частка належить жінкам і становить 34,2 % серед мігрантів усіх вікових груп та 55,8 % серед молодих мігрантів. Починаючи з 25-річного віку інтенсивність міграційних процесів чоловіків і жінок поступово зрівнюється.

Крім того, у загальному міграційному обороті досить висока частка молодих осіб задіяна саме в міжрегіональній міграції та міграції до інших країн, що відбувається через необхідність навчання та працевлаштування. Загалом у внутрішніх міграційних потоках бере участь 89,7 % молоді, яка мігрує, тоді як 10,3 % надають перевагу міжнародній міграції. Потрібно підкреслити, що порівняно із 2010 р. у 2013 зовнішня міграційна активність молодих осіб збільшилася на 5,3 відсоткових пункти, оскільки тенденція до навчання і працевлаштування молодих спеціалістів за кордоном щорічно зростає.

У поселенському аспекті у 2013 р. у містах країни спостерігався міграційний приріст у межах 1,3 %, а в селах -- міграційне скорочення населення (-0,6 %). Структура міграційних потоків свідчить, що внутрішньорегіональні переміщення людей складають більше половини всіх міграцій в Україні, а основним типом міграційного руху залишається перерозподіл населення між сільською місцевістю і міськими поселеннями в межах конкретного регіону (області, району тощо). У 2013 р. 155,8 тис. мешканців сіл покинули своє постійне місце проживання та переїхали до міських поселень, зумовивши при цьому вказане вище від'ємне міграційне сальдо у сільській місцевості, та піднявши його у містах та смт.

Загалом, у внутрішньорегіональних міграційних переміщеннях активну участь беруть жінки (57,0 %), тоді як частка чоловіків найвища у міжнародних міграціях (62,3 та 71,7 % відповідно). З цього можна зробити висновок, що зі збільшенням відстані міграційного пересування збільшується частка чоловіків та відповідно зменшується частка жінок-мігрантів.

Протягом 2010--2013 рр. лідерами за внутрішньорегіональними переміщеннями населення стабільно залишалися Вінницька, Волинська, Житомирська, Полтавська, Рівненська, Сумська та Хмельницька області, коефіцієнти прибуття та вибуття яких знаходилися в межах 10,1--12,8 %о.

Інтенсивне скорочення сільського населення характерне для Кіровоградської, Луганської та Миколаївської областей: враховуючи критичну ситуацію на локальних ринках праці цих регіонів їх жителі виїжджають до більш розвинутих в економічному плані сусідніх агломерацій (Одеса, Дніпропетровськ, Харків тощо). Катастрофічною ситуація в цих регіонах залишається і сьогодні. Навпаки, додатне міграційне сальдо в сільських поселеннях за досліджуваний період зберігали АР Крим і місто Севастополь, Дніпропетровська, Одеська та Черкаська, Київська та Львівська області.

Міжрегіональні міграційні потоки спрямовані, в основному, до найбільш економічно розвинутих регіонів України, які володіють високим інноваційним та науковим потенціалом (Київська, Харківська, Дніпропетровська, Одеська області тощо).

Для оцінки міжрегіональних міграцій були розраховані коефіцієнти інтенсивності міграційних зв'язків (КІМЗ) регіонів України, які визначаються за формулою:

Діапазон даного показника варіював у межах від 0,0 до 14,6. Найсильніші міграційні зв'язки «регіон-столиця» мали з Києвом Київська, Житомирська, Черкаська та Чернігівська області, коефіцієнт інтенсивності яких був вищим за 2,0. Відносно інтенсивні міграційні зв'язки у 2013 р. були між столицею України і Вінницькою, Кіровоградською, Полтавською, Рівненською, Сумською та Хмельницькою областями (1,1--1,9). Натомість найслабші зв'язки в міграційному плані спостерігалися між столицею та АР Крим, Донецькою, Закарпатською, Івано-Франківською, Львівською, Одеською, Харківською та Чернівецькою областями (менше 0,5).

Розрахунки показали, що найактивніший обмін населенням відбувається між сусідніми областями. Найтісніший зв'язок наприкінці 2013 р. був між АР Крим та м. Севастополь (14,6--9,3), Київською областю та м. Київ (6,5--4,5), Волинською та Рівненською областями (8,7--6,5), Чернівецькою та Івано-Франківською областями (6,9--6,5).

Середні показники інтенсивності міграційних зв'язків у межах від 4,5 до 1,0 встановилися між АР Крим та Херсонською областю, між Вінницькою, Житомирською та Київською областями, Волинською та Львівською областю, Дніпропетровською та Кіровоградською і Запорізькою областями, а також між Донецькою, Луганською та Харківською областями тощо.

Найслабші зв'язки були між східними та західними областями, що можна пояснити їх географічним положенням, транспортною доступністю та особливостями менталітету. Зокрема, найнижчі коефіцієнти в межах від 0,0 до 0,5 були притаманні Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській та Чернівецькій областям, з однієї сторони, та АР Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Сумській, Одеській та Харківській областям, з іншої.

Міграційна ситуація населення України у 2014--2015 рр. зазнала деяких змін внаслідок політичної та економічної кризи, окупації АР Крим та проведення анти- терористичної операції АТО на Сході України. Таким чином, необхідно говорити про певний перерозподіл внутрішньодержавних міграційний потоків (як внутрішньорегіо- нальних, так і міжрегіональних), а також про зміни в обсягах зовнішніх міграцій.

У 2014 р. міграційний приріст України формувався переважно за рахунок притоку населення з Російської Федерації (14,8 тис. прибулих), Молдови (2,6 тис. прибулих), Туркменістану (2,5 тис. прибулих), Узбекистану (1,4 тис. прибулих) та Азербайджану (2,3 тис. прибулих). Зокрема, необхідно зазначити, що кількість прибулих із Російської Федерації знизилася на 25,0 % у 2014 р. порівняно з 2013 р., а кількість вибулих -- на 28,1 %. Загалом же міграційний приріст населення України в абсолютних показниках у 2014 р. становив 22,6 тис. осіб.

У 2014 р. основними країнами, що приймали осіб, які виїхали з України, були країни Європи (4,3 тис. осіб), особливо Німеччина (1,3 тис. осіб), Угорщина (847 осіб) та Польща (589 осіб). Значна кількість людей виїхала також до Російської Федерації (3,5 тис. осіб) та Туркменістану (1,8 тис. осіб).

Відповідно до коефіцієнта інтенсивності міжрегіональних зв'язків, пожвавлення міжрегіональних переміщень у 2014 році відбулися між Донецькою і Луганською областями та майже усіма іншими регіонами держави. Зокрема, КІМЗ значно зріс між Донецькою областю та Одеською (на 0,4 од.), Сумською (на 0,3 од.) і Харківською областями (на 0,3 од.), між Луганською та Дніпропетровською (на 0,5 од.), між Одеською (на 0,7 од.), Полтавською (на 0,3 од.), Сумською (на 0,6 од.), Тернопільською (на 0,6 од.), Харківською (на 0,8 од.) та Черкаською областями (на 0,6 од.). Проте між власне Донецькою та Луганською областями у 2014 р. значно послабшали міжрегіональні зв'язки: порівняно із 2013 р. КІМЗ між ними знизився на 75,0 %.

У 2014 р. внутрішньорегіональна міграція становила 51,5 % від усіх міграційних переміщень у країні. Загалом усі регіони України, крім Рівненської області, у 2014 р. характеризувалися зниженням інтенсивності внутрішньої міграції порівняно із 2013 р. Наприклад, населення Вінницької області стало менше здійснювати переміщення всередині регіону на 14,3 %, Волинської -- на 14,4 %, Житомирської -- на 17,0 %, Полтавської -- на 10,4 %, Сумської -- на 9,8 % і лише населення Рівненської області у 2014 р. на 0,4 % стало частіше переїздити до інших населених пунктів свого регіону. Відмітимо також стрімке зниження внутрішньорегіональних потоків у межах Луганської (на 64,5 %), Донецької (на 45,2 %), Харківської (на 20,8 %) та Запорізької областей (на 20,4 %).

Статево-вікова структура мігрантів України у 2014 р. зображена на рис. 2. Як і раніше, основна частина населення, задіяна у міграціях, -- це молоді люди віком від 15 до 35 років. Групи осіб віком 15--19 років та 20--24 роки найбільше були залучені до міграційних процесів (в основному освітня міграція), і їхня частка становила відповідно 22,7 % та 21,6 %.

Згідно з оперативною інформацією Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території (МКШ), створеною при Державній службі з питань надзвичайних ситуацій, з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО до інших регіонів станом на 17 вересня 2015 р. переселено 949 тис. 631 особу, у тому числі з Донецької, Луганської областей -- 928 тис. 702 особи та з Автономної Республіки Крим та міста Севастополь -- 20 тис. 929 осіб. Ці дані є офіційними, але, на жаль, дуже приблизними через неможливість точного підрахунку в умовах збройного конфлікту [9].

Найбільшими регіонами-приймачами внутрішньо переміщених осіб (ВПО) стали Харківська (190,4 тис. осіб), Луганська (220,9 тис. осіб), Донецька (113,1 тис. осіб), Дніпропетровська (84,5 тис. осіб), Запорізька (65,7 тис. осіб), Київська (43,6 тис. осіб) області та м. Київ (39,1 тис. осіб). Найменшу кількість переселенців розселено у Тернопільській (3,0 тис. осіб), Чернівецькій (2,7), Івано-Франківській (3,6), Закарпатській (4,0), Волинській (4,2) та Рівненській (3,5) областях.

Облік ВПО (крім МКШ) веде Міністерство соціальної політики України. При цьому МКШ фіксує осіб, які звернулися по допомогу в переселенні та розміщенні, а Мінсоцполітики обліковує осіб, які звернулися з питань виплати належної їм пенсії або соціальної допомоги за новим місцем проживання. В реальності облік Мінсоц- політики охоплює не лише переселенців, але й тих, хто фактично живе на окупованій території та періодично приїздить для отримання пенсії чи соціальної допомоги на контрольовані центральною владою території (т. зв. пенсійний туризм). Динаміка кількості ВПО у період із червня 2014 до 2015 року за даними Мінсоцполітики зображена на рис. 3.

Відповідно до офіційних даних Євростату [12], протягом 2014--2015 рр. 34 380 українців попросили притулок у країнах ЄС. До п'ятірки «найпопулярніших» країн увійшли Німеччина (7225 осіб), Італія (6755 осіб), Іспанія (4230 осіб), Франція (3020 осіб) та Польща (3725 осіб), проте вони надавати цей статус не поспішають. Так, найбільшу кількість відмов українці отримали в Польщі (1770 рішень про відмову у 2015 р.) та Франції (1310 рішень у 2015 р.). Основною аргументацією є можливість переїхати до іншої частини країни та почуватися там у безпеці.

Найбільша кількість українців звернулися за статусом біженця та тимчасовим притулком саме до Російської Федерації, що зумовлено близькістю і протяжністю державного кордону, схожим менталітетом, відсутністю мовних бар'єрів, наявністю численних родинних зв'язків тощо. Так, у 2014 р. до РФ за статусом біженця та тимчасовим притулком звернулися 271 237 громадян України, а у 2015 р. таких осіб було 129 580. Рівень задоволення заяв при цьому склав майже 95,0 % [13].

Висновки. Отже, згідно з інформацією Державної служби статистики, міграційний оборот населення України у 2014 р. становив 84,6 % від даного показника 2013 р. Зокрема, показник внутрішньорегіональної міграції знизився на 24,0 %, міжрегіональної -- на 19,3 % та міждержавної міграції -- на 15,7 %. Проте, за умов збройного конфлікту, офіційні статистичні дані не зовсім реалістично відображають міграційну ситуацію в країні, оскільки масштаб внутрішніх та зовнішніх міграцій починаючи з 2014 р. є набагато більшим: 1) існують труднощі із реєстрацією переселенців;

За цих умов досить важливим є питання удосконалення нинішньої системи міграційного обліку. Основні рекомендації щодо цього такі: необхідно запровадити чітку систему реєстрації ВПО; поліпшити міжвідомчу взаємодію державних органів влади у сфері збору, зберігання та поширення інформації щодо міграцій та вимушених переміщень; проводити регулярні обстеження трудової міграції українців за кордон; Державній службі статистики удосконалити реєстраційні форми тощо. Проте най- необхіднішими кроками сьогодні є проведення Другого Всеукраїнського перепису населення та створення Єдиного державного демографічного реєстру.