Соціокультурні чинники формування музичних преференцій студентської молоді України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціокультурні чинники формування музичних преференцій студентської молоді України

Музичні преференції в контексті сфер дозвілля, інформаційно-комунікаційних технологій, споживання культурних продуктів стають значимим явищем у соціокультурному просторі сучасної України. Саме музика та музичні преференції впливають на оформлення культурних практик індивідів та груп українського соціуму, включені в контекст стилів життя різних соціальних верств, є способом соціальної та культурної стратифікації. Особливо важливими є музичні преференції для студентської молоді, для якої музика та обрані зразки музичного мистецтва стають засобом соціалізації, є інструментом адаптації до соціальних змін у кризовому суспільстві, характеризують обсяги культурного капіталу, впливають на відтворення соціальної структури. Для дослідження музичних преференцій у контексті соціології музики важливим постає питання соціокультурних чинників їх формування, виявлення зв'язку формування музичних преференцій із типом суспільства, змінами у полях соціокультурного простору, суспільною роллю студентської молоді та іншими. Вирішення цього питання дозволить схарактеризувати музичні преференції як соціокультурний феномен, що є ознакою соціальних та культурних статусів, умовою культурних практик студентів.

Проте стан дослідження формування музичних преференцій характеризується розглядом окремих аспектів цієї проблеми в дискурсі соціології. Так, музичні преференції вивчались із точок зору формування ціннісних орієнтацій робітничої молоді (А. Здравомислов, В. Ядов), типології культурно-дозвіллєвої діяльності студентської молоді (Н. Побєда), типів відношення до музики та музичних смаків молоді (П. Лебедєв, А. Сохор, Ю. Давидов, Е. Алексєєв, В. Волохов, Г Головінський, Г Зараковський, В. Цукерман, Л. Коган), художніх інтересів школярів (Ю. Фохт-Бабушкін), молодіжної субкультури (Т. Щепанська, З. Сікевич, Ю. Волков, В. Добреньков, В. Луков, О. Омельченко, Н. Побєда), стилів життя (П. Бурдьє, А. Кононов) та інших.

Актуальним способом вирішення проблеми формування музичних преференцій може виявитись розгляд генезису, розвитку та метаморфоз музичних преференцій в сучасному суспільстві, що дозволить схарактеризувати останні як цілісне явище. Крім того, вивчення впливу соціокультурних чинників, які зумовили вказані стадії та стани, допоможе показати музичні преференції в якості соціокультурного феномена, що представить ознаки змін і соціуму, і культури даного соціуму.

Вкажемо, що аналіз зміни музичних преференцій та чинників, що зумовили ці зміни, у даному дослідженні проводиться в контексті двох «зрізів»: в основі першого «зрізу» використовуються історико - соціологічний та соціокультурний методи, в основі другого - розглянуто результати емпіричних соціологічних досліджень, проведених із застосуванням методу анкетованого опитування.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженню факторів формування музичних преференцій присвячені роботи як фундаторів соціології музики, так і сучасних науковців. Вивчення музичних преференцій стало основним питанням соціологи музики Т. Адорно [1], контекстом у працях М. Вебера [3], складовою концепції музичної інтонації Б. Асаф'єва [2]. В дослідженнях вітчизняного автора С. Грици музичні преференції та фактори їх формування виявились провідною темою досліджень, у межах яких з'ясовувався зв'язок із традицією [5]. В роботах О. Семашка формування музичних преференцій студентської молоді пов'язувалось із психологічними та соціальними чинниками і характеризувалось в якості елемента художніх потреб [7]. У дослідженні С. Катаєва проаналізовано чинники соціокультурної трансформації українського суспільства, з-поміж яких розглянуто обрані студентами естрадні та рок-пісні, смисл текстів яких став індикатором стремлінь до суспільних перетворень [6]. У контексті соціоаналізу П. Бурдьє модель габітусу охарактеризовано зі сторони «пояснюючого принципу», фактора вироблення смаків та практик представників вищого, середнього та нижчого класів французького суспільства [3]. У наукових розвідках Л. Скокової вивчення музичних преференцій проводилось у межах проблеми культурних практик та культурно - дозвіллєвих стилів населення, групи молоді також, які формувалися в умовах перехідного суспільства та обумовлювались як соціальними факторами, так і соціокультурними передумовами, зокрема, мовою, традиціями, можливостями використання інформаційно-комунікаційних технологій та іншими [8-9].

Мета дослідження - дослідження соціології історії змін музичних преференцій вітчизняних студентів та зумовленість цих змін соціокультурними чинниками в умовах сучасного суспільства, а також аналіз метаморфоз музичних преференцій та відповідних детермінант на основі даних емпіричних соціологічних досліджень.

Виклад основного матеріалу. Впродовж XX сторіччя формування музичних преференцій студентської молоді України зумовлювалось низкою соціокультурних факторів, з-поміж яких наступні, на нашу думку, значно вплинули на формування та зміни музичних преференцій, це: 1) тип суспільства; 2) зміни в полях політики, економіки, культури, насамперед революція 1917-го року, що змінила тип суспільства, та послідуюча за нею громадянська війна, культурна революція, введення непу, Велика Вітчизняна війна, «відлига», студентські революції 1968-1969-го років, «застій», «перебудова», перехідний стан українського суспільства; 3) студентська молодь, яка із об'єкта впливу перетворилась на суб'єкт із рисами самоорганізації та самостійного вибору індивідуальних траєкторій соціалізації; 4) техніка, що є маркером формування та змін музичних преференцій; 5) музична парадигма як провідний музичний жанр, що функціонував у певних соціокультурних умовах та визначав структуру і зміни музичних преференцій.

У контексті першого «зрізу» коротко розглянемо соціологічну історію змін музичних преференцій в різних типах суспільств та роль соціокультурних чинників у цих змінах. Зазначимо, що в умовах тоталітарного суспільства музичні преференції вітчизняних студентів формувались двома різними шляхами - офіційним та неофіційним. Перший спосіб пов'язаний із функціонуванням соціальних інститутів - влади, держави, освіти, культури, ЗМІ - радіо, телебачення, кіно, соціальних організацій, які проводили контроль за споживанням продукції музичної культури. В межах даного способу діяла модель споживання мистецтва, сформована та рекомендована «зверху», яка передбачала колективні, навіть масові способи виконання та сприйняття музики, а іноді - і її створення. Метою втілення цієї моделі в контекст музичних преференцій стало виховання «радянської людини», що досягалося, у тому числі, шляхом використання потенціалу музичного мистецтва. Відповідно до вказаних критерій формування, запропонованих соціальними інститутами, офіційною культурою, дані музичні преференції відносяться до різновиду офіційно-державних, або легітимних, сформованих дозволеними методами. Натомість другий спосіб пов'язаний із неофіційними шляхами та відображав прихований, нерекомендований характер споживання продукції музичної культури, для якого є показовим сприйняття розмаїття зразків музичного мистецтва за вибором індивідів «знизу». Згідно з самостійно обраними критеріями, які відповідали індивідуальним потребам та запитам, формувався інший різновид музичних преференцій - індивідуально-особистісних, або неофіційних, неформальних.

Генезис музичних преференцій студентської молоді України проходив у ситуації революційних подій 1917 року та громадянської війни, впродовж яких студенти мали можливість сприймати і виконувати революційні пісні та марші, які найчастіше являли переробки «старих» пісень із новими текстами. В умовах проведення «культурної революції» залучення широких мас до цінностей культури і мистецтва, виховання молоді та студентів проходило за допомогою потенціалу музичного мистецтва, основним «інструментом» якого стали зразки класичної музичної культури. В 20-і роки в обставинах проведення нової економічної політики, непу, послаблення контролю за споживанням музичного мистецтва привело до можливості сприйняття індивідами зразків «чужої» культури, перш за все, джазової та «буржуазної» танцювальної музики. Із 30-х років зміни умов формування музичних преференцій проявились у посиленні контролю з боку держави, діячів музичної культури за практиками споживання нерекомендованих до сприйняття творів музичного мистецтва. У ці роки найкращі приклади офіційної музичної культури, зокрема радянська масова пісня, особливо в контексті творчості Ісаака Дунаєвського, стали улюбленими широкою аудиторією, в тому числі молоддю та студентами. Проте, як і в 20-і роки, переважна більшість творів музичного мистецтва, які створювалися композиторами із завданням виховання широких народних мас, не досягали поставлених цілей, крім найкращих, оскільки не відповідали потребам та запитам молоді, студентів та не ставали улюбленими. У воєнні роки - 1941-1945 рр. - формування музичних преференцій проходило в рамках цілі досягнення перемоги та проводилось за допомогою сприйняття військових пісень, смислом текстів яких стало стремління до об'єднання індивідів, а результатом слухання ставало формування колективних музичних преференцій.

У подальшому, з 1946-го по 1969-й роки, зміни музичних преференцій проходили у післявоєнні роки та в умовах студентських «бунтів» 1968-1969 рр. Основним соціальним фактором формування інших музичних преференцій у цей період стала зміна суспільної ролі молоді та студентів, які перетворились на активну соціальну силу, в суб'єкта, що кардинально змінив цей процес. У полі музичної культури активність студентів проявилась не тільки в аспекті можливостей вибору та засвоєння музичних зразків, але й у безпосередньому створенні цінностей молодіжних субкультур. Із зміною політичної ситуації, яку було визначено так званою «відлигою», в суспільстві розпочався розвиток демократичних тенденцій, що позначилося й на послабленні контролю за споживанням музичного мистецтва, особливо відносно можливості доступу до сприйняття музичної творчості західних авторів. У соціомузичному просторі поширювався офіційно дозволений до вжитку сегмент музичної культури західних суспільств, представлений танцями та піснями народів світу, особливо розповсюджених в умовах функціонування всесвітніх фестивалів молоді та студентів. Хоча в ці роки в Україні студентських революцій не відбулося, тим не менш, «контркультурні тенденції», особливо щодо музичних преференцій західної рок-н-ролльної музики, є загальними для вітчизняної та західної студентської молоді.

У період 1970-1984 рр. музичні преференції студентів сформувались у соціокультурних умовах «застою», які характеризувались більш жорсткими формами контролю та тиском цензури щодо практик споживання музичного мистецтва. Відсутність можливостей сприйняття музики, яка подобалася б молоді та відображала її світосприйняття, цінності та ідеали, привело до самостійного пошуку шляхів задоволення потреб у контексті музичної культури. Зважаючи на цензуру, відбувалося несанкціоноване «видання» записів рок-музики в домашніх умовах на рентген-плівці, так званої музики «на кістках», та її поширення за допомогою перезапису на магнітоплівку. Таким способом «самвидату» розповсюджувались усі пісні Володимира Висоцького, Олександра Галіча, записи пісень «Бітлз», «Роллінг Стоунз», інших виконавців та музичних колективів.

Формування музичних преференцій студентів у другій половині 80-х років - 1985-1990-му роках - відбулося в умовах трансформації суспільства, зміні всіх соціальних інститутів. Із однієї сторони, в межах даного періоду, що отримав назву «перебудови», в полі культури поступово зникли контроль та цензура щодо практик споживання музичного мистецтва, виникли передумови самостійного вибору індивідами музичних прикладів, із іншої сторони, студенти самі починають шукати шляхи та способи задоволення потреб, можливостей сприйняття улюбленої музики. Одним із способів формування музичних преференцій стали умови участі молоді та студентів у неформальних об'єднаннях, при цьому невід'ємним елементом неофіційних молодіжних спільнот виявилась саме музика. Відзначимо, що в наукових роботах із тематикою досліджень проблем молодіжної культури поступово зникали поняття «неофіційні угрупування» або «неформальні об'єднання молоді», замість яких до наукового обігу було введено поняття молодіжної субкультури. Серед найбільш популярних вирізнялись наступні музичні субкультури молоді та студентів: панк, емо, готика, рейв, а також реп, диско, шансон та інші.

Разом із тим, на нашу думку, у полі музичної культури також відбулися зміни, для яких є показовою ситуація, в межах якої впродовж перехідного періоду, перебудови, зникли одні музичні парадигми та сформувались інші, нові. Зокрема, провідний жанр радянської масової культури - радянська масова пісня - зникла із соціомузичного простору та поступилася місцем новим музичним жанрам у полі української популярної та масової культури.

Наступні зміни в контексті формування музичних преференцій студентів відносяться до 1991-2010-го років. Нові соціокультурні умови характеризували перехідне українське суспільство, суспільство, що трансформується. Відсутність суспільної стабільності в 90-х роках, трансформаційні процеси в різних сферах суспільства, особливо в економічній, негативно позначились і на умовах функціонування музичної культури, на зменшенні випуску музичної продукції та, відповідно, несприятливих можливостях формування змінених музичних преференцій.

Стан музичних преференцій зумовився переходом від однієї музичної парадигми до іншої, що характеризувало особливості функціонування музичної культури в Україні та інших пострадянських суспільствах. Відсутність необхідних умов, особливо нестатку музичної продукції, яка б відповідала потребам молоді та студентів, створила своєрідну ситуацію щодо формування специфічних музичних преференцій, показову для революційних ситуацій та перехідних станів суспільства.

Кінець 90-х та 2000-ні роки характеризувались більш інтенсивним розвитком музичної культури, що проявилось і в організації численних музичних колективів та гуртів, і у появі нової музичної продукції. В результаті складались та поширювались нові музичні твори, які в більшій мірі відповідали різним потребам та музичним преференціям молоді, студентів. Основною особливістю музичних преференцій сучасних студентів, які сформувались в умовах кінця 90-х та 2010-х років, є спрямованість на всі види та жанри музичної культури, що функціонують у полі культури України, плюралізм, мозаїчність та певна фрагментарність.

Розширення можливостей формування музичних преференцій індивідуальними траєкторіями зумовив розвиток техніки, що включив наступні інновації: винахід на початку XX сторіччя грамофона, патефона, появу кіно, радіо, телебачення, а пізніше, - поширення магнітофонів, розповсюдження у 90-ті та особливо у 2000-ні роки комп'ютерів, Інтернету, мобільних телефонів, плеєріві новітніх гаджетів. Крім того, з'явились можливості як реального, так і віртуального спілкування засобами музики, поширення практик взаємообміну музичною інформацією, формування Інтернет - та мобільних спільнот за критерієм загальних музичних преференцій.

Другий «зріз» даного дослідження також спрямований на вивчення детермінант зміни музичних преференцій, проте із використанням інших «інструментів» аналізу, що допоможе вирішити завдання щодо виявлення змін музичних преференцій та ролі чинників у цьому процесі. Переходячи до розгляду результатів емпіричних соціологічних досліджень змін музичних преференцій студентської молоді в культурному просторі сучасного українського соціуму та факторів, що вплинули на ці зміни, необхідно охарактеризувати обрані методи досліджень. У межах першого дослідження, проведеного методом анкетного опитування на основі багатоступеневої квотної вибірки, брали участь студенти технічних та гуманітарних спеціальностей вищих учбових закладів м. Луганська у вересні-жовтні 2011-го року (N=15440, п=831). До другого, суцільного опитування запрошувались студенти музичних спеціальностей музичних вишів м. Луганська у вересні-жовтні 2011-го року (п=390). У третьому дослідженні, методом проведення якого також стало анкетне опитування та яке мало пілотажний характер, учасниками стали студенти технічних, гуманітарних та творчо-музичних спеціальностей вузів м. Києва у квітні-травні 2016-го року (п=305).

Інструментарій досліджень склали дві анкети, призначені для опитування двох категорій респондентів, - студентів немузичних (технічних та гуманітарних) і студентів музичних спеціальностей. Оскільки до обох анкет було введено більшою мірою схожі ознаки, остільки було створено можливість проведення порівняльного аналізу отриманих даних за однаковими ознаками.

Основною ситуацією формування музичних преференцій є комунікаційні практики, спілкування в ситуаціях взаємодій індивідів, «обличчям до обличчя». Однією з таких ситуацій є спілкування слухачів та глядачів із авторами та виконавцями музики, в ході відвідування концертів улюблених композиторів та виконавців. Проведений аналіз ознаки - «Якщо у Вас є композитори, виконавці, групи, яких Ви цінуєте та любите, то яким чином Ви долучаєтесь до їхньої творчості?» - показав дані, які необхідно проаналізувати в динаміці та охарактеризувати відповідні зміни (респонденти могли обирати всі підходящі варіанти відповідей, тому сума відповідей може перевищувати 100%) (табл. 1).

Розгляд динаміки формування музичних преференцій в ситуації відвідування концертів «живої» музики та реального спілкування із музикантами та виконавцями улюбленої музики виявив зростання угруповань опитаних студентів музичної, гуманітарної та технічної спеціальності в останні п'ять років, які дорівнювали у 2011-му році, відповідно, 40,1%, 32,7 та 21,8% респондентів, а в 2016-му відвідувачів концертів із-поміж опитаних студентів стало більше, відповідно, 55,1%, 51,0% та 25,0%.

Проте аналіз динаміки формування музичних преференцій виявив зменшення угруповань опитаних студентів, що віддавали переваги Інтернет-практикам, відвідуванню сайтів, присвячених улюбленим композиторам, виконавцям, музичним групам. Так, в 2011-му році вказані заняття обирали 37,5% опитаних гуманітаріїв, 32,1% - музикантів, 31,5% - опитаних студентів - представників технічної галузі, а у 2016-му році їх стало менше, 28,6% - шанувальників із числа респондентів музичного профілю навчання, 22,5% - гуманітарного, 19,2% - технічного.

Хоча в контексті соціологічного моніторингу автори вказували на домінування приватних видів культурних практик проти публічних у сучасних соціокультурних умовах, наш аналіз динаміки формування музичних преференцій в ситуаціях віртуальних Інтернет - практик та реальної концертної комунікації показав у цьому сенсі нетипові зміни переваг реального спілкування vs віртуального, публічної сфери vs приватної сфери [9]. Поясненням даного феномена є, по-перше, надлишок віртуального, опосередкованого спілкування засобами цифрових технологій у сучасних соціокультурних умовах та, навпаки, нестаток безпосередніх взаємодій за посередництвом музики, які А. Шюц у контексті концертного виконання музичного твору визначив спільним творінням музики та соціальними відносинами [10]. По-друге, було виявлено вплив чинника типу поселення, роль якого проявилась у тому, що київські студенти більшу перевагу віддали практикам відвідування концертів улюблених музикантів, оскільки мали можливість реального, безпосереднього спілкування з улюбленими артистами. Натомість респондентами вузів обласного центру Східного регіону обрано, в першу чергу, віртуальні Інтернет - практики, а в другу чергу - відвідування концертів улюблених виконавців та музичних груп, оскільки опитані студенти мали менше можливостей для отримання культурних благ та задоволення запитів засобами музики в межах м. Луганська.

Роль техніки у формуванні музичних преференцій допомагають виявити відповіді респондентів, отримані на запитання анкети стосовно технічних засобів слухання музики в умовах повсякденності, - «Вкажіть, будь ласка, які технічні засоби Ви маєте для прослуховування музики?» - що показали такі дані (респонденти могли обирати всі підходящі варіанти відповідей, тому сума відповідей може перевищувати 100%).

Опитані студенти як у 2011-му, так і в 2016 му роках продовжили користуватися, в першу чергу, новітніми технічними засобами - плеєром, комп'ютером, Інтернетом, мобільним телефоном із їх можливостями та функціями пошуку, збереження та сприйняття музичної інформації, а також, у другу чергу, використовувати й традиційні технічні устрої, наприклад радіо, телевізор, відеомагнітофон тощо. Проте зміни торкнулись спільнот респондентів - користувачів Інтернету, обсяги яких зросли в останні п'ять років відносно опитаних студентів усіх спеціальностей. Так, відповіді на запитання - «Вкажіть, будь ласка, які технічні засоби Ви маєте для про - слуховування музики?» - показали наступне. Якщо у

2011-му році користувачами Інтернету були 84,2% респондентів гуманітарної спеціальності, 75,8% - технічної та 70,4% - музичної, то у 2016-му стало більше користувачів серед студентів технічного профілю - 89,5%, гуманітарного - 88,1%, музичного -

26.7 % (див. табл. 2). При цьому змінились угруповання користувачів традиційних технічних засобів - телевізора, радіо, магнітофона, програвача, відео - магнітофона, музичного центру, DVD-програвача, обсяги яких значно зменшились у 2016-му році порівняно з 2011-м роком. Наприклад, відповідь «телевізор» у 2011-му році вказали 75,8% опитаних студентів гуманітарної спеціальності, 59,6% - музичної, 57,1% - технічної, а у 2016-му році користувачами телевізора виявились 33,7% представників спільноти музичних спеціалістів, 33,6% - гуманітарних та 26,7% - технічних. Отже, музичні преференції засобів слухання музики за останні п'ять років значно змінились, оскільки опитані студенти більше користувались новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями у повсякденному житті, особливо Інтернетом, аніж традиційними.

Відношення респондентів до музичних жанрів, які функціонують у полі музичної культури України, та які показують взаємодію опитаних студентів у межах музичних субкультур, розглянуто за допомогою запитання: «Побудуйте ієрархію своїх уподобань видів та жанрів музики». Зв'язок між жанрами, видами, напрямками музики та музичними субкультурами проявляється в тому, що музичні жанри або напрямки, види музики є елементом музичних субкультур. Вивчення динаміки спілкування респондентів - учасників музичних субкультур виявило тенденцію, сутність якої буде розглянуто нижче.

Із ціллю аналізу численних музичних субкультур чотирнадцять запропонованих для вибору музичних жанрів було об'єднано у три групи: перша група включила домінуючі, найбільш популярні та улюблені з них, що зайняли перші п'ять місць в ієрархії, - 3,1 по 5, друга група - це менш популярні та менш улюблені музичні напрямки, що обійняли позиції з 6 по 9, третя жанрова група включила периферійні музичні субкультури, ранг яких виявився з 10 по 14.

Щодо опитаних студентів технічних спеціальностей, то в дослідженні і 2011-го року, і 2016-го до групи домінуючих музичних жанрів опитані студенти включили чотири із п'яти тих самих, що були обрані ними п'ять років тому: 1 ранг отримала клубна музика (83,3%), 2 - реп (79,2%), 3 - рок (75,7%), 4 та 5 «поділили» шансон і класика (по 69,1%). Для порівняння наведемо дані дослідження 2016-го року, які є такими: 1 місце - рок-музика (69,5%), 2 - клубна музика (41,9%), 3 - реп (31,4%), 4 - класика (29,5%), 5 - джаз (21,0%).

Стосовно двох досліджень, у спільноті респондентів гуманітарної спеціальності збігалися всі п'ять музичних жанрів, які увійшли до групи домінуючих: у 2011-му році на 1 місці виявився жанр клубної музики (88,5%), на 2 місці - реп (83,4%), на 3 - естрадна музика (82,0%), на 4 - рок-напрямок (80,8%), на 5 - класична музика (80, %). У 2016-му році на 1 позиції опинився жанр рок-музики (51,6%), 2 позицію зайняла клубна музика (41,1%), 3 - естрада (37,9%), 4 - реп (32,6%), 5 - класичне музичне мистецтво (31,6%). Як бачимо, за багатьма позиціями музично - жанрові преференції студентів - спеціалістів гуманітарного та технічного профілю схожі.

Опитані студенти музичної спеціальності вказали наступні п'ять домінуючих музичних жанрів, які збігалися по чотирьох із п'яти позицій в обох дослідженнях: у 2011-му році перший ранг отримала класична музика (87,3%), 2 ранг - джаз (79,8%), 3 - рок (77,2%), 4 - блюз (76,4%), 5 - романс (69,8%). Відповідно, у 2016-му, 1 позиція також належала класиці (55,7%), 2 - джазу (38,1%), 3 - рок-музиці (36,1%), 4 - обійняла естрада (30,9%), 5 - блюз (28,9%). Як показали отримані дані, за цією ознакою студенти-музиканти мають не схожі з респондентами інших спеціальностей музичні преференції.

У межах другої групи менш популярних музичних жанрів, що зайняли 6 - 9 місця в ієрархії, респонденти технічної спеціальності обрали наступні з них: у 2011-му році на 6 позиції виявився напрямок диско-музики (68,9%), на 7 - естрадна музика (66,2%), 8 - джаз (63,5%), 9 - блюз (60,8%). У 2016-му році збіглися три з чотирьох запропонованих для вибору музичних жанрів, оскільки «додався» до цієї групи напрямок шансону. Щодо студентів гуманітарної спеціальності, то в другій групі музичних жанрів зміни виявились також невеликими, оскільки три з чотирьох музичних напрямки, обраних у 2011-му році, увійшли до цієї групи і у 2016-му. Так, на 6 місці опинилась музика в стилі диско (76,4%), на 7 місці - шансон (73,8%), 8 - джаз (72,1%). 9 - блюз (69,0%). Порівняно з 2011-м роком, у 2016-му на 8 місці виявився напрямок психоделіка. Як показало вивчення динаміки музичних преференцій респондентів гуманітарної професійної орієнтації та технічної, ці два угруповання мають майже ідентичні музично-жанрові вподобання.

Респонденти музичної спеціальності вказали такі музичні субкультури, в межах яких проходило їх спілкування та з-поміж яких збігалися три музичні напрямки з чотирьох. Стосовно 2011-го року, 6 ранг отримала клубна музика (63,5%), 7 - народна (66,3%), 8 - реп (65,8%), 9 - диско-напрямок (63,9%). В 2016-му році до цієї групи потрапив жанр романсу. Стосовно порівняння значимості музичних жанрів для студентів музичної спеціальності та немузичної, то остання виявила різницю у виборі «середньо» популярних музичних субкультур для угруповань одних та других респондентів.

Нарешті, до третьої групи периферійних музичних жанрів включено ті з них, яким віддала перевагу найменша кількість опитаних студентів та які опинились на місцях із 10 по 14. Так, у 2011-му році за вибором студентів технічної спеціальності на 10- 11 місці виявились народна музика та романс (по 58,8%), на 12 місці - психоделіка (57,4%), 13 - бардівська пісня (55,1%), 14 - музичні субкультури емо, панків, готів та інших (54,7%). У 2016-му році всі обрані в минулому, у 2011-му році, жанри збігалися, проте з меншими обсягами угруповань респондентів, які віддали їм перевагу.

Стосовно гуманітаріїв, то у 2011-му та 2016-му роках повторився вибір трьох із чотирьох музичних жанрів: 10 позицію зайняла народна музика (65,6%), 10 позицію - романс (65,1%), 12 - психоделіка (64,7%), 13 - бардівська пісня (63,7%), 14 - емо, панк, готична музика та інші музичні субкультури (60,8%). Через п'ять років на 10 місці виявилась також народна музика, на 11 - шансон, на 12 - емо та ін., 13 - бардів - ська пісня, 14 - романс. Порівняння обраних музичних субкультур опитаними студентами технічних та гуманітарних спеціальностей виявило повну «спорідненість» музично-жанрових преференцій цих угруповань респондентів, яка показала схожість не лише за критерієм наповнення цієї групи жанрів, але й за критерієм значимості, рангів обраних музичних жанрів.

Опитані студенти-музиканти спілкувались у межах наступних найменш улюблених музичних субкультур: у 2011-му році 10 позицію зайняла естрада, 11 - бардівська пісня, 12 - шансон, 13 - психоделіка, 14 - емо та інші. В 2016-му році вказані музичні напрямки виявились в цій самій групі, проте жанр шансону не отримав рангу, оскільки не був обраний респондентами музичної спеціальності (0,0%). Як показало порівняння музичних преференцій студентів музичної та немузичної спеціальності щодо периферійних музичних жанрів, останнє виявило однакове відношення респондентів всіх спеціальностей до даних музичних субкультур.

Аналіз змін музичних преференцій виявив стійку тенденцію до збереження рівня популярності музичних жанрів та поширеності спільнот відповідних музичних субкультур, що функціонували в музично - субкультурному просторі України впродовж останніх п'яти років. У контексті цієї тенденції позиції музичних жанрів за даний період мало змінились стосовно студентів всіх спеціальностей. За даною ознакою музичні преференції респондентів гуманітарного та технічного профілю виявились більш близькими, навіть ідентичними за певними позиціями, натомість музичні преференції опитаних музикантів та немузикантів виявились різними, особливо щодо значимості домінуючих музичних жанрів та музичних субкультур.

Також зміни показали відмінності музичних преференцій домінуючих жанрів музики за ознакою типу поселення, що виявило вплив даного чинника. В контексті вказаних змін найбільшою спільнотою студентів-немузикантів вузів обласного центру Сходу країни був обраний жанр клубної музики, який є елементом клубної субкультури та має музично-розважальну спрямованість, натомість угруповання респондентів немузичних спеціальностей м. Києва віддало більшу перевагу жанру рок-музики, як традиційному музичному «атрибуту» молодіжної субкультури та історичному символу протестних настроїв молоді.

Отже, проведений аналіз соціокультурних чинників виявив музичні преференції різних видів та конфігурацій, що відобразили відповідні суспільні реалії. Охарактеризовано державно-офіційні музичні преференції, сформовані та пов'язані із соціокультурними умовами тоталітарного суспільства, нав'язані соціальними інститутами та соціальними організаціями ззовні, «зверху». Показано індивідуально-особистісні, нелегітимні, неформальні музичні преференції, що формувались одночасно із офіційними, проте розвивались прихованими шляхами та за індивідуальними траєкторіями, за допомогою самостійно віднайдених індивідами та групами специфічних соціокультурних інструментів, «знизу». Нарешті показано плюралістичні, або мозаїчні, фрагментарні, музичні преференції, що стали віддзеркаленням широких можливостей доступу до культурних благ та послуг і сформувались в умовах демократичного суспільства.

Проаналізовано зміни музичних преференцій у контексті даних емпіричних соціологічних досліджень, які виявили і соціальні, і культурні детермінанти цих змін. Так, вивчення ролі фактору техніки показало, що опитані студенти київських вишів значно більше, аніж респонденти вузів обласного центру Східного регіону, стали користуватись Інтернетом та комп'ютером, тобто новітніми технічними засобами, та одночасно значно менше застосовувати традиційні технічні устрої - телевізор, радіо, магнітофон та інші - з метою слухання музики. Крім того, виявлено збільшення обсягів категорії респондентів столичних вузів, які віддають перевагу «живому» спілкуванню із виконавцями музики в ситуації концертної комунікації у порівнянні з їх луганськими колегами, які більше спілкувались із улюбленими виконавцями в межах віртуальних Інтернет-практик, що пояснюється чинником типу поселення відносно різниці можливостей формування музичних преференцій в умовах обласного центру та столиці, периферії та центру. Нарешті, визначення ієрархії музичних жанрів показало спрямованість опитаних луганських студентів на розважальну музику в контексті клубної субкультури, проте в музично-жанровій ієрархії опитаних студентів столиці пріоритетом виявилась рок-музика, яка стала історичним символом протесту та незмінним елементом молодіжної субкультури. Перспективи подальших розвідок полягають у необхідності проведення соціологічних моніторингових досліджень із метою виявлення зміни музичних преференцій способом встановлення взаємозв'язку між соціокультурними чинниками та формуванням музичних преференцій, релевантних соціокультурним змінам.

Бібліографічні посилання

музичний студентський молодь преференція

1. Адорно Т.В. Типы отношения к музыке [Текст] / Теодор В. Адорно // Избранное. Социология музыки. - М.; СПб: Университетская книга, 1998. - С. 11-27.

2. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс [Текст] / Б.В. Асафьев; [изд. 2-е]. - Л.: «Музыка», Ленинградское отделение, 1971. - 365 с.

3. Бурдье П. Практический смысл [Электронный ресурс]/ П. Бурдье; [пер. с фр. А.Т. Бикбов, К.Д. Вознесенская, С.Н. Зенкин, Н.А. Шматко; отв. ред. пер. и послесл. Н. Шматко]. - СПб.: Алетейя, 2001. - 562 с. - Режим доступа: http:// bourdieu.name/content/burde-prakticheskij-smysl.

4. Вебер М. Рациональные и социологические основания социологии музыки [Текст] / М. Вебер // Избранное. Образ общества / [пер. с нем.]. - М.: Юрист, 1994. - С. 469 - 550.

5. Грица С.Й. Фольклор і сучасність [Текст] / С.Й. Грица // Українська художня культура: Навч. посібник / [за ред. І.Ф. Ляшенка]. - К.: Либідь, 1996. - С. 300-313.

6. Катаєв С.Л. Соціокультурна трансформація сучасного українського суспільства: дис…. д-ра соціол. наук: 22.00.01 [Текст] / Станіслав Львович Катаєв; Запорізька державна інженерна академія. - К., 1998. - 380 с.

7. Семашко А.Н. Художественные потребности и их развитие у молодежи. Опыт социально-психологического изучения художественных потребностей студентов [Текст] / А.Н. Семашко. - К.: Гол. изд-во изд. объединения «Вища шк.», 1977. - 159 с.

8. Скокова Л. Культурні преференції регіонів / Л. Скокова // Субкультурна варіативність українського соціуму [Текст] / [за ред. Н. Костенко, А. Ручки]. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2010. - С. 175-194.

9. Скокова Л. Культурні практики населення: зрушення останніх десятиліть [Текст] / Л. Скокова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2015. - №4. - С. 72-99.

10. Шюц А. Совместное сочинение и исполнение музыки. Исследование социального отношения [Текст] / А. Шюц / Смысловая структура повседневного мира / [сост. А.Я. Алхасов; пер. с англ. А.Я. Алхасова, Н.Я. Мазлумяновой; научн. рд. переводов Г.С. Батыгин]. - М.: Ин-т Фонда «Общественное мнение», 2003. - С. 238-259.

Размещено на Allbest.ru