Милосердя як концепт

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Милосердя як концепт

Л.В. Іваненко

Анотація

Стаття надійшла до редакції 01.02.2014 р.

Прийнято до друку 28.02.2014 р.

Рецензент - д. п. н., проф. Ваховський Л. Ц.

Іваненко Л. В. Милосердя як концепт

В статті аналізується ступень презентації проблеми виховання милосердя в сучасній науковій літературі. На підставі аналізу поняття милосердя в українських та російських дисертаційних дослідженнях та окремих наукових розвідках робиться висновок про істотні розбіжності у презентації терміну різними науковцями. Обґрунтовується доцільність вирішення проблеми виховання милосердя через застосування методів концептуально-когнітивного аналізу. Милосердя як концепт має етичний, релігійний, соціальний та правовий аспекти. Вивчення динаміки ставлення соціуму до цього поняття уможливить більш систематизоване вирішення протиріч, пов'язаних з його формуванням. Вихователь, який чітко усвідомлює коннотацію концепту милосердя в різних соціосферах, здатен сформувати відповідний концепт з чітким фреймом у своїх учнів.

Ключові слова: концепт милосердя, виховання милосердя, фрейм милосердя.

Аннотация

Иваненко Л. В. Милосердие как концепт

В статье анализируется степень презентации проблемы воспитания милосердия в современной научной литературе. На основании анализа понятия милосердия в украинских и российских диссертационных исследованиях и отдельных научных статьях делается вывод о существенных различиях в презентации термина разными учеными. Обосновывается целесообразность решения проблемы воспитания милосердия через применение методов концептуальнокогнитивного анализа. Концепт милосердия этический, религиозный, социальный и правовой аспекты. Наиболее четко представлены его социальный и правовой субконцепты. Воспитатель, который четко осознает коннотацию милосердия в разных социосферах, способен сформировать у учащихся соответствующий концепт с четким фреймом.

Ключевые слова: концепт милосердия, воспитание милосердия, фрейм милосердия.

Annotation

Ivanenko L. V. Mercy as a Concept

This article analyzes the presentation of problems of education to mercy in the modern scientific literature. An obvious ambiguity in the interpretation of the term is underlined. On the basis of analyses of the term of mercy in Ukrainian and Russian dissertations and some scientific researches it is concluded that there is a significant difference in the presentation of the term by different researchers. The expediency of solving the problems of education to mercy through the use of conceptual and cognitive methods of analysis is substantiated. The interpretation of Mercy in Western literature is often fulfilled within the conceptual approach, so reviewing of mercy as a concept has important scientific, theoretical and practical significance for the implementation of ideas of anthropologically-oriented pedagogy to Ukrainian research practice. Mercy as a concept has an ethical, religious, social and legal aspects. Its social and legal subconcepts are presented most clearly in the public mind. A description of the society attitude towards this concept enables resolving contradictions in educational theory and school practice more systematically. Social devaluation of the concept in modern Ukrainian society is so obvious, that it requires special attention to the problems of education schoolchildren to mercy. Only those teachers who are fully aware of all mercy connotations in different sociosphere, will be able to form a relevant concept of mercy with a clear frame in their students' minds.

Keywords: concept of mercy, education to mercy, frame of mercy.

Однією з важливих проблем соціальної роботи на сучасному етапі є виховання милосердя. Проте формування милосердя у дітей шкільного віку в Україні другої половини ХХ - початку ХХІ ст. пов'язано з цілою низкою проблем. Термін «милосердя» на сьогодні став настільки популярним, що часто застосовується навіть як зброя в ідейному протистоянні різних партій чи окремих політиків, що дає підстави говорити про певну девальвацію його змісту.

Для успішного розв'язання проблем виховання милосердя у дітей шкільного віку необхідно з'ясувати сьогоденну сутність цього терміну, виявити його основні характеристики, змістове, емоційне та коннотаційне навантаження, простежити еволюцію його змісту впродовж другої половини ХХ - початку ХХІ ст., визначити провідну прагматичну функцію на сучасному етапі. милосердя шкільний соціум доброзичливість

Актуальність дослідження даної проблеми полягає також в тому, що європейська гуманітарна сфера вже давно інтегрувала концептуально-когнітивні підходи в різні галузі, в тому числі й освітню, позаяк українська педагогіка, проголосивши інтеграцію до європейського освітнього простору, дещо повільно долучається до модерних європейських педагогічних практик. Саме тому, на нашу думку, проблеми формування милосердя у дітей шкільного віку варто розглядати крізь призму концептуального підходу, застосування якого дозволяє більш систематизовано підійти до їх вирішення. Метою даної розвідки є аналіз ступеня репрезентації проблеми виховання милосердя в сучасній науковій літературі та визначення доцільності застосування концептуального підходу до її вирішення.

Передусім варто наголосити, що у наявних на сьогоднішній день вітчизняних студіях з педагогіки, які так чи інакше торкаються поняття «милосердя», спостерігається помітна неоднозначність у тлумаченнях самого терміну. Різні дослідники по-різному наповнюють його концептосферу. З-поміж спеціальних наукових робіт з педагогіки та психології на особливу увагу заслуговують дисертаційні дослідження

Ю. О. Глінчук [1], В. А. Шутової [2] та Л. С. Ощепкової [3], в яких наводиться найбільш повна характеристика тлумачень даного терміну. Так, Ю. Глінчук вказує, що у контексті історичного розвитку філософсько-педагогічний зміст милосердя змінювався, відображаючи соціально-політичні процеси та потреби суспільства. В результаті дефінітивного аналізу поняття «милосердя» у контексті філософських та психолого-педагогічних досліджень серед різних підходів та означень дослідниця виокремила наступну сукупність спільних ознак цього важливого феномену: здатність людини до співпереживання, співчуття, реальної допомоги ближньому на основі людинолюбства, терпимості, доброти, вміння пробачати й не осуджувати [1, с. 8]. Російська дослідниця В. Шутова дає визначення милосердя як інтеграційної моральної якості, яка є основою розвитку здатності людини до співпереживання, душевної щедрості, безкорисливого надання допомоги іншим людям [2].

Найбільш детальний аналіз визначень милосердя, на нашу думку, дає Л. С. Ощепкова, яка характеризує його як інтегративну якість особистості, що має незаперечний загальнолюдський характер. Водночас милосердя розглядається як суб'єктивне ставлення людини, що включає в себе співчуття (співпереживання), дієву участь в долі людини, яка страждає, в усвідомлення своєї співпричетності до дій. В структурі милосердя авторка виділяє наступні компоненти: когнітивний, чуттєвий та поведінковий. Під когнітивними проявами милосердя мається на увазі наявність знань та суджень про прояви милосердя; чуттєво-емоційні прояви милосердя виражаються у співчутті, любові до ближнього, у співпереживанні; поведінкові - у наявності способів співробітництва, у безкорисливому ставленні до оточуючих, у реальній допомозі, у здатності діяти адекватно своїм знанням та почуттям [3, с. 6].

З-поміж українських дослідників на увагу заслуговує аналіз визначень милосердя, проведений Н. Вишнівською, яка розглядає це поняття на двох рівнях - почуття та вчинку. Дослідниця зазначає, що в понятті милосердя поєднується два аспекти - духовно-емоційний і конкретно практичний. Без першого милосердя вироджується у холодну філантропію, без другого - в порожню сентиментальність. Милосердя здатне подолати всі бар'єри між своїми і чужими, зблизити людей. Дослідниця виділяє наступні основні якості милосердної особистості: позитивні - співпереживання, співчуття, співпричетність, турбота про інших, практична допомога іншим; негативні - замкнутість, байдужість, відлюдність, показне співчуття, холодна філантропія [4].

Визначення, наведені Н. Вишнівською, багато в чому повторює О. І. Скриль, зазначаючи, що термін милосердя вживається для опису м'якості, поблажливості або співчуття, виявленого однією особою в стосунках з іншою. Втім, автор особливо наголошує на дієвій складовій поняття милосердя [5; 6]. У розвідці, присвяченій аналізу милосердя у спадщині Сенеки, О. І. Скриль особливо наголошує на наступних якостях, з якими тісно пов'язане милосердя: людяність; чуйність; турботливість про ближнього; доброта; порядність; прагнення до надання допомоги іншим; любов до оточуючих; альтруїзм [7].

О. Рязанцева з милосердям асоціює передусім такі поняття як благочинність, альтруїзм, самотрасценденція, які відбивають різні аспекти даного явища. Проте, вона відрізняє милосердя від благочинності, оскільки милосердя вимагає не тільки щедрості, але й духовної чутливості та моральної зрілості; людині потрібно самій підвищитись до добра, викоренити в собі зло, щоби зробити добро іншому. Милосердя так само, як і альтруїзм вимагає самозречення, жертовності, але в розуміння милосердя О. Рязанцева вкладає більший сенс - силу любові, яка прощає образи, закликає любити ворогів тощо. Як самотрансценденцію, вона тлумачить милосердя як виключно людську спроможність виходити за рамки особистих інтересів, але відрізняється такою любов'ю та щирістю в серці людини, якій властиво радіти при наданні будь-якого виду допомоги ближньому [8, с. 112].

Співвідношення милосердя і любові намагається проаналізувати у своїй розвідці І. Лучок [9]. Цей аналіз дозволяє зробити висновок, що автор зараховує до концептосфери милосердя такі моральні цінності, як: співчуття, повагу, любов. Їх наявність він вважає обов'язковими, але водночас зазначає, що не правомірно розглядати милосердя як вияв співчуття. «Співчуття, адресоване іншим людям, може мати серед них конкретну людину, в той же час милосердя може і не мати чітко окресленого суб'єкта, воно адресується багатьом, робить добро і тим, які можуть не проявляти сердечної схильності до того, хто проявив милосердя» [9, с. 80]. Зрештою, він визначає милосердя як соціокультурну цінність, синтез співчуття, поваги, толерантності, любові до ближнього.

Вітчизняні і російські словники в коннотації милосердя здебільшого акцентують увагу на готовності до дій, дієвості. Синонімами до поняття милосердя називаються добросердність, душевність, жалісливість, чуйність, сердечність, чутливість та ін. [10]. Є. Ю. Рязанцева додає сюди також близькі за змістом гуманність, людинолюбство, великодушність, доброту, терпіння [8, с. 113]. Вона визначає милосердя в психології як екзистенційний ресурс особистості, який залежить не тільки від виховання, але й від конкретної життєвої ситуації, психологічного налаштування особистості.

Таким чином, аналіз спеціальних досліджень засвідчує, що у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі з педагогіки визначення поняття «милосердя» істотно різняться. За такого розмаїття тлумачень пересічному педагогу годі одразу зорієнтуватись, яким чином формувати милосердя у школярів, на які дослідження чи концепції орієнтуватись, які саме якості варто виховувати у дитини в першу чергу.

На нашу думку, виходом може стати застосування

концептуального підходу до проблеми формування милосердя у школярів на сучасному етапі. Адже в педагогічній літературі фактично відсутні характеристики милосердя як концепту. Позаяк саме такий підхід наразі доволі актуальний і містить значні переваги. Показовим також є те, що трактування милосердя в західній літературі, як спеціальній педагогічній і психологічній, так і довідково-тлумачній вже давно здійснюють в рамках концептуального підходу.

Милосердя є продуктом індивідуальної та соціальної (колективної) свідомості. Це ідеальне загальне поняття, яке є породженням людської думки і, зрештою, входить за картини світу окремої особистості, малої та великої групи, народу, людства в цілому. Відтак, є всі підстави вважати його концептом [11].

Розглядати милосердя як окремий концепт виявляється доцільним також з огляду на поширення когнітивно-концептуальних методів дослідження в гуманітарних науках взагалі і педагогіці зокрема. Доцільність залучення методів концептуального аналізу до проблем формування милосердя обумовлюється їх базованістю на антропологічних засадах. Наразі антропологізація залишається пріоритетним напрямком розвитку європейської гуманітарної сфери. Українська педагогіка, з огляду на її прозахідне спрямування також дедалі активніше долучається до цієї тенденції. Використання провідних когнітивних методів дослідження дозволить провести поглиблений аналіз концепту милосердя і найбільш повно розкрити всі змістові грані цього поняття. Адже поняття «милосердя» вихователі, шкільні викладачі транслюють передусім як окрему мовну одиницю і багато в чому саме за допомогою мови у школярів відбувається сприйняття, обробка, засвоєння та передача інформації про світ взагалі і про милосердя зокрема [12, с. 18].

Якщо милосердя - це загальний термін, яким позначають благодійність, співчуття, прощення та доброту, то як концепт він має етичний, релігійний, соціальний та правовий аспекти (субконцепти).

Концептосфера милосердя на нашу думку, найбільш яскраво і розмаїто наповнюється тлумаченнями цього поняття світовими релігіями. При цьому варто відмітити, що різні релігії акцентують увагу на різних елементах-складниках, сукупний аналіз яких і дозволяє отримати максимально широке уявлення про концепт загалом в релігійному контексті. Крім того, саме релігійні етики вказують на ту тонку різницю, яка відділяє власне милосердя від інших почуттів, відчуттів і дій, які світськими науками часто зараховуються до складу концепту милосердя.

Досить добре зміст поняття милосердя у світових релігіях проаналізований в працях О. Зенкевич [13] та М. Мчедлова [14]. Варто наголосити, що питання про милосердя як концепт християнської, іудейської та ісламської етики вже ставилось зарубіжним дослідниками.

Втім, хоча концепт милосердя у вітчизняній педагогіці є продуктом, запозиченим здебільшого з християнського віровчення, саме його трактування у християнстві, зокрема, в католицизмі, викликає найгостріші дискусії. Так, Дж. Мартін у статті, присвяченій аналізу милосердя, чутливості та довіри, детально аналізує поняття милосердя у зв'язку зі ставленням католицької церкви до одностатевих шлюбів. Позиція офіційного католицизму в цьому питанні є непохитною і зводиться до категоричного засудження подібних суспільних відносин. Водночас така категорична позиція входить у явне протиріччя зі змістом, який вкладається церквою у поняття милосердя. Автор використовує термін милосердя з коннотацією співчуття (compassion), підкреслюючи, що його основною складовою є «співстраждання». Він виводить походження терміну compassion з латини, вказуючи, що він означає не просто «співпереживати», але й відчувати такий же досвід. Іншими словами, бути милосердним, означає, бути втягнутим у ті самі відчуття, що й особа, по відношенню до якою проявляється милосердя. Дж. Мартін зокрема, вказує: «Співчувати комусь - означає співпереживати з ним, відчувати те, що й він, бути з ним солідарним» [15]. Це означає, що милосердній людині доводиться виходити зі сфери особистісного комфорту. Бути милосердним по відношенню до маргінальних елементів - означає не просто співчувати їм, але й боротись за їх інтереси, в той час, як інші представники суспільства їх ображають. Для цього потрібно не тільки вийти із зони особистого комфорту, але й до певної міри ототожнювати себе з ними, знаходитись поміж них, допомагати їм, «робити те, що робив Іісус» [15]. У православній етиці такий аспект змісту концепту милосердя відсутній, що дозволяє зробити висновок про неоднорідність концептосфери милосердя навіть всередині самого християнського віровчення.

Різницю між чуттєвістю та милосердям, на нашу думку, досить яскраво охарактеризував філософ, учитель раввін Adin Steinsalts. На основі аналізу вчення іудаїзму він зазначає, що характерною складовою жіночого начала є стійкість, витривалість (strength), позаяк важливою складовою чоловічого начала є любов. Це парадоксальне твердження автор пояснює ідеєю, що більша чутливість жінки ще не означає її більшу схильність до милосердя. Відтак, він наголошує на різниці між здатністю до співчуття і здатністю до милосердя: «є суттєва різниця між співчуттям та милосердям, між делікатністю сприйняття та добротою серця» [16].

Зручність дослідження милосердя через концептуальний підхід обумовлюється варіативним характером концепту як такого, адже милосердя є частиною загальної когнітивно-концептуальної системи у свідомості людини. Концепт представлений когнітивно-семантичною структурою, яка частіше за все виступає у вигляді групи концептів, оскільки один і той самий фрагмент картини світу може відображати різні явища, може бути пізнаним з різних сторін і з різних точок зору, може відображати різний досвід людини (особистий і колективний) [17, с. 98].

Для педагогіки ідея концепту також корисна і цікава тим, що дозволяє ніби зазирнути до свідомості дитини. Формами повсякденних подій та явищ виступають концептуальні матриці, відтак концепт є не тільки кінцевим інтелектуальним продуктом, але й завдяки своєму прагматичному потенціалу водночас виступає засадничим, оскільки спрямований на іншого (дитина не тільки вчиться теорії милосердя, але й реалізує її на практиці, в суспільстві). При вихованні милосердя, таким чином, спрацьовує наступний ланцюжок: для формування концепту милосердя у свідомості учня педагог переформатує суспільну свідомість і тим самим породжує нові практики, в тому числі суспільні. Ю. С. Степанов вважає, що концепт - ніби згусток культури у свідомості людини, те, у вигляді чого культура входить до ментального і морального світу людини [18]. З іншого боку, концепт милосердя - це те, за допомогою чого пересічний школяр, який не є творцем культурних і моральних цінностей, сам входить до загальнолюдської культури, моралі, а в окремих випадках і впливає на неї.

Узгодити різні акценти на той чи інший аспект при трактуванні милосердя дозволяє застосування поняття фрейму милосердя, який є частиною його концепту. Якщо концепт у загальних рисах - це значення з певним набором характеристик, то фрейм - це оперативна одиниця свідомості. Саме фрейм спонукає людину до реалізації концептуального змісту милосердя. Іншими словами, саме фрейм милосердя і забезпечує конкретні дії, милосердні вчинки людини. В ході виховання милосердя у школяра формується певна когнітивна модель поведінки (фрейм- сценарій), який і визначатиме конкретні дії в ситуації, що потребує прояву милосердя. Якщо концепт милосердя зберігається і трансформується в пам'яті школяра, то фрейм формується по мірі потреби з наявних концептуальних компонентів.

Варто також наголосити, що фрейми мають свою внутрішню структуру і містять елементи складної конфігурації - слоти, набір яких є відносно вільним. Однак при цьому відбувається схематизація знань, які надають окремому аспекту діяльності (в нашому випадку реалізації концепту милосердя) зв'язаність, а також когнітивну обробку стандартних ситуацій в рамках фрейму. Саме фрейми визначають ту форму дії, вчинку в якій і реалізується уявлення школяра про милосердя. В залежності від рівня сформованості та обсягу наповненості концепту дитина обиратиме ту чи іншу форму його реалізації в суспільному середовищі.

Найвиразніше фрейм милосердя представлений у соціально- правовому контексті концепту милосердя. В юриспруденції він чітко асоціюється з помилуванням обвинуваченого, визнаного винним у кримінальному злочині. Як правило, він пов'язується з проханням обвинуваченого до можновладців (суддів, виконавців покарання, тощо). Аналогічно чітко фрейм милосердя представлений в гуманітарній сфері, коли передбачається певна діяльність, спрямована на допомогу іншій особі - наприклад, місія милосердя з метою лікування жертв війни.

Таким чином, розгляд милосердя як концепту має важливе науково-теоретичне та практичне значення для реалізації в українській дослідницькій практиці ідей антропологічно-орієнтованої педагогіки. Концепти є частиною картини світу школяра і вивчаючи милосердя як суспільно-значущий концепт можна простежити динаміку ставлення соціуму до цього поняття, що дозволяє більш систематизовано вирішувати гострі протиріччя співвідношення педагогічної теорії зі шкільною практикою. Вихователь, який чітко усвідомлює змістове навантаження концепту милосердя в різних сферах життєдіяльності, зможе найбільш ефективно сформувати відповідний концепт з чітким фреймом у своїх учнів.

Список використаної літератури

1. Глінчук Ю. О. Виховання милосердя у дітей молодшого шкільного віку в умовах кардіоревматологічного санаторію. Автореферат ... дис. канд. пед. наук. - Вінниця, 2011. - 22 с.

2. Шутова В. А. Педагогические условия воспитания милосердия у детей младшего возраста. Автореферат ... дис. канд. пед. наук. - Смоленск, 1999. - 21 с.

3. Ощепкова Л. С. Педагогические условия воспитания и развития милосердия у младших школьников : дис. ...канд. пед. наук / Л. С. Ощепкова. - Пермь, 2001. - 171 с.

4. Вишнівська Н. В. Поняття милосердя і його виховання у дітей [Електронний ресурс] / Н. В. Вишнівська // Вісник психології і педагогіки : Збірник наук. праць / Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. - Випуск 4. - К., 2010. - Режим доступу до збірника : Иі;1;р://'^^^р8ук.кіеу.иа/Збірник_наук._праць._-_Випуск_4.

5. Скриль О. І. Милосердя як необхідна складова формування

особистості підлітка [Електронний ресурс] / О. І. Скриль. - Режим доступу :

http://www.rusnauka.com/10 NPE 2011/Pedagogica/3 82707.doc.htm.

6. Скриль О. І. Висвітлення питання виховання милосердя як складника

морального становлення підлітків у науковій літературі другої половини ХХ/ О.І. Скриль // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. - 2013. - № 5. - С. 61-68.

7. Скриль О. І. Розкриття ідеї милосердя у спадщині Сенеки / О. І. Скриль. - Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc gum/Vonu Psi/2010 11 2/razan.pdf;

8. Рязанцева Е. Ю. Милосердие как экзистенциальный ресурс личности / Е. Ю. Рязанцева // Матеріали Другої міжнар. наук.-практ. конф. [Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві], (Одеса, 2425 верес. 2010 р.). Вісник Одеського національного університету. Серія Психологія. - Т. 15. - Вип. 11. - Ч. 2. - С. 111-119.

9. Лучок І. І. Милосердя як соціокультурна цінність / І. І. Лучок // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. Педагогіка. Соціальна робота. Вип. 2 / редкол.: В. І. Опіярі, В. В. Туряниця, М. І. Блецкан [та ін.]. - Ужгород : УНУ, 1999. - 114 с. - С. 79-81;

10. Александрова З. Е. Словарь синонимов русского языка. Около 9000 синонимических рядов /З. Е. Александрова [под ред. Л. А. Чешко]. - М. : Сов. энциклопедия, 1968. - 600 с.;

11. Concepts [Електронний ресурс] // Stanford Encyclopedia of philosophy. - Режим доступу: http ://plato. Stanford. edu/entries/concepts/.

12. Болдырев Н. Н. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики / Н. Н. Болдырев // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. - № 1. - С. 18-35;

13. Зенкевич Е. Милосердие как основа социального служения / Е. Зенкевич // В помощь сестре милосердия : Сборник статей. - Минск: Союз сестричеств милосердия Белорусской православной церкви, 2010. - С. 9-24;

14. Милосердие. Учебное пособие под ред. М. П. Мчедлова. - М.: РОССПЭН, 1998. - 214 с.;

15. James Martin. Respect, Compassion and Sensitivity [Електронний ресурс] // America. The national catholic rewiew. - Режим доступу: http://americamagazine.org/content/all-things/respect-compassion-and- sensitivity;

16. Adin Steinsaltz. The Long Shorter Way: Discourses on Chasidic Thought / Adin Steinsaltz. - New Jersey: Jason Aronson, 1988. - 353 pp.;

17. Ефремов В. А. Теория концепта и концептуальное пространство / В. А. Ефремов // Известия РГПУ им. А. И. Герцена. - 2009. - № 104. - С. 96-106;

18. Степанов Ю. С. Концепт [Електронний ресурс] / Ю. С. Степанов; Кафедра общего и сравнительно-исторического языкознания МГУ им. М. Ломоносова // Теория языка. - 2006 - Ноябрь, 26. - Режим доступу до статті: http://genhis.philol.msu.ru/article 120.shtml.

Размещено на Allbest.ru