Соціальні комунікації в субкультурі навколофутболу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні комунікації в субкультурі навколофутболу

Досліджені комунікаційні процеси, які відбуваються в субкультурі навколофутболу. Розглянуто особливості кожного типу любителів футболу, проаналізовано види, засоби, функції соціальної комунікації, які застосовуються в діяльності угруповань уболівальників.

Невпинний розвиток суспільства в усіх сферах буття створює і продукує зміни в культурі, породжує нові культурні практики. Спорт як елемент культури став основою для створення субкультури спортивного фанатизму, яка, у свою чергу, є окремим комунікативним середовищем.

Проблематиці спортивного фанатизму, зокрема футбольного, присвячено немало досліджень зарубіжних (Д. Брімсон, П. Марш, Я. Тейлор, Н. Хорнбі) та вітчизняних учених (П. Артьомов, А. Журавков, Е. Салахетдінов), переважна більшість із котрих вивчає субкультуру хуліганів, поведінку вболівальників, психологічні та соціологічні аспекти фанатизму. Проте комунікаційна складова субкультури фанатів або навколофутболу, залишається поза увагою дослідників, тому актуальним є виокремлення та дослідження саме цього питання.

Мета статті - розглянути комунікаційну складову субкультури футбольного фанатизму, з'ясувати її місце, значення та роль у навколофутбольних практиках. Для досягнення поставленої мети слід визначити сутність понять «соціальні комунікації» та «субкультура», а також дослідити субкультуру навколофутболу за допомогою аналізу заходів футбольних фанатів, які проводяться безпосередньо в їхньому середовищі. Оскільки наукових студій про події, які нині відбуваються, немає, то джерелом є спеціалізовані Інтернет-ресурси та ЗМІ.

Як зазначив В. Різун, «...під соціальними комунікаціями необхідно розуміти таку систему суспільної взаємодії, яка передбачає визначені способи, засоби, принципи встановлення і підтримання контактів на основі професійно-технічної діяльності, ... які відбуваються між різними соціальними інститутами» [10]. Тобто для здійснення соціальної комунікації необхідні наявність учасників процесу комунікації; джерело інформації та її отримувач; зворотний зв'язок, а також застосування символічно-знакової схеми процесу, розбіжність інформаційних потенціалів систем, що беруть участь у процесі комунікації. Учасниками комунікації в навколо футболі є угруповання фанатів, їхні окремі члени, керівні підрозділи футбольних організацій (керівництво клубів, управлінські структури), громадськість, правоохоронні органи тощо. Оскільки комунікації, на думку В. Ільганаєвої, здійснюються в субкультурі, то вони «протилежні за ідейним спрямуванням стандартним моделям інформаційно-розважальної індустрії», а, отже, є видом альтернативної комунікації [3, с. 39].

Згідно з визначенням в енциклопедичному словнику, субкультура - це соціальна, етнічна або економічна група з особливим власним характером у межах загальної культури суспільства [2]. Кожне угруповання містить набір правил, що регулюють сутність субкультури. Вибір відбувається свідомо, зазвичай до них приєднується молодь, шукаючи друзів за інтересами, світоглядом, для самовираження, зміни звичного ритму життя. Стаючи прихильником певного напряму, людина є членом спільноти, окремого комунікативного простору, приймаючи правила й умови існування в тому чи іншому середовищі та суб'єкта альтернативної комунікації. Заслуговують на увагу стосунки між представниками різних угруповань одного напряму та їхня взаємодія з іншими рухами, тобто міжособистісна, міжгрупова та міжкультурна комунікації. Вибираючи субкультуру вболівальника, варто зважати на відмінності в ідеології, поведінці, інтересах певного типу підтримки, відповідно до якого визначаються тип навколо футбольної практики, її зміст, наповнення, види комунікації із суспільством.

П. Артьомов у своєму дисертаційному дослідженні «Субкультура футбольних хуліганів: фактори формування та особливості прояву на пострадянському просторі», присвяченому вітчизняним футбольним практикам, любителів футболу поділяє на декілька типів:

а) ситуативний глядач - періодично відвідує футбольні матчі та розглядає це як одну з альтернатив проведення вільного часу;

б) любителі футболу - група вільного часу, чисельність якої залежить від рівня популярності футболу в конкретному в місці, регіоні;

в) футбольні фанати - група, яку відрізняє власна субкультура, що суттєво впливає на створення типу поведінки відвідувачів футбольних матчів та на футбольну культуру в цілому;

г) футбольні хулігани - група, яка дотримує основних навколо-футбольних практик фанатів, але пріоритетними для неї є агресивні та насильницькі практики [1,с. 112].

Уважаємо, що до класифікації необхідно внести певні уточнення. Українські вболівальники оперують власною термінологією, яка за змістом ідентична до запропонованих П. Артьомовим: «кузьмичі», «вболівальники», «ультрас» та «хулігани». У цьому дослідженні використовуватимемо всі визначення.

Розглянемо детальніше кожен тип фанатизму.

Група ситуативних глядачів (кузьмичі) - активніші «споживачі» спортивного продукту. Міжорганізаційна комунікація, яка виникає в означеному разі, встановлює чіткі та постійні зв'язки між отримувачем (глядачем) та джерелом інформації (структурою, яка здійснює вплив). Джерелом інформації може бути керівництво, спонсори клубу або турніру, угруповання активних уболівальників (ультрас).

Керівництво клубу. Здійснює заходи з метою збільшення чисельності прихильників команди, підвищення відвідування матчів, зростання об'ємів продажу атрибутики, популяризації футболу в регіоні. З цією метою можуть використовуватися будь-які канали комунікації: оголошення інформації на стадіоні; спонсорська допомога дитячим будинкам; зустрічі з футболістами; розповсюдження перед початком матчу листівок, журналів, атрибутики, безплатних квитків; замовлення статей та сюжетів у ЗМІ, власні телеканали та радіостанції; створення шкільних, студентських, сімейних секторів (ФК «Шахтар» (Донецьк)), автоколони з прапорами клубу напередодні матчу (ФК «Ворскла» (Полтава), ФК «Динамо» (Київ), ФК «Карпати» (Львів), ФК «Севастополь» (Севастополь)), знижки на квитки тощо.

Спонсори команди або турніру. Беруть участь у комунікаційних процесах з метою власної реклами. Здійснюючи маніпулятивну комунікацію, вони залишаються в спогадах глядача та неодмінно асоціюються зі спортивними змаганнями, завдяки рекламному слогану пов'язаному із футболом (пиво «Оболонь»: «Футбол без пива не футбол», пиво «Чернігівське»: «Об'єднані футболом»), логотипу на квитку або посуді із буфету на стадіоні, дрібній сувенірній продукції, банерам по периметру поля, реклама на інформаційному табло, лотереї та конкурсам під час перерви тощо.

Угруповання активних уболівальників (ультрас). Синтетичний вид комунікації (поєднання вербального та символічного), який використовують ультрас, привертає увагу всіх відвідувачів стадіону і спонукає до активних дій. У цьому разі ситуативний уболівальник здійснює стихійну комунікацію [3, с. 165], несвідомо долучається до процесу і стає об'єктом комунікації, оскільки його дії спрямовані на інших суб'єктів - гравців, керівництво клубу, гостей. Контакт може здійснюватися у формі діалогу між групами вболівальників (перекличка), хорового співу відомих пісень, одночасного вигукування зарядів, підхоплення «мексиканської хвилі», розгортання великих банерів, участі в модульних шоу. Яскраве дійство неодмінно викликає інтерес та може зумовити долучення до навколофутбольної субкультури.

Зазвичай не обізнаний у футболі та невизначений у своїх уподобаннях глядач є ідеальним споживачем будь-якого запропонованого продукту і під дією комунікаційного впливу програмується на подальшу зміну своїх інтересів, потреб, стилю та способу життя.

На відміну від активних ситуативних глядачів, група любителів футболу або звичайні вболівальники, є пасивним членом комунікаційного процесу з найменшими комунікаційними потребами. Це зумовлено їхніми визначеними та сталими інтересами, старшим віком; вони мало піддаються впливу таких комунікантів, як керівництво клубу, ультрас, хулігани, але досить адекватно сприймають рекламну інформацію.

Фанати (ультрас) є найчисельнішим, найпотужнішим, найактивнішим рухом, важливим членом футбольного комунікаційного простору, носієм та розповсюджувачем альтернативної комунікації. За визначенням самих фанатів, ультрас - це зазвичай офіційно зареєстрована структура, що поєднує від десятка до кількох тисяч активних фанатів та забезпечує підтримку команди (створення та розповсюдження атрибутики, активна візуальна підтримка, організація виїзних матчів). Оскільки хуліганські практики від ультрас відрізняються лише насильницькими діями, то ці напрями розглянемо разом, не розмежовуючи. Угрупування можуть належати до офіційних фан-клубів або бути окремим товариствами. Фанати є одночасно комунікатором (тим, хто ініціює комунікаційні зв'язки) і комунікатом (отримувачем інфрмації). Для здійснення комунікації використовують аудитивно-візуальні та штучні (технічні) канали. Прикладом першого типу розповсюдження інформації є перформанс на стадіоні, коли до безпосередніх учасників цього дійства долучаються всі глядачі (представники різних субкультур навколофутболу) завдяки хоровому співу, який розпочинають активні вболівальники, участі в модульному шоу, розтяжці великих банерів, перекличці.

Візуальними засобами зовнішньої й альтернативної комунікації є графіті, трафарети, стікери. Зображення графіті та трафарети, елементи художньої культури, стріт-арт, наповнені значним інформаційним змістом, додають нові цікаві складові до субкультури. Так, нині в Інтернеті триває конкурс на найкраще графіті «Битва за місто», який раніше не проводився [5]. Стікери, наліпки, хоча й малі за розміром, але є важливим носієм інформації, оскільки на аркуші розміром 7*7 см може міститися важливе повідомлення у вигляді малюнку або тексту.

Внутрішня комунікація здійснюється завдяки безпосередньому спілкуванню членів спільноти під час особистих зустрічей, за допомогою різних технічних засобів, у закритих спільнотах у мережі Інтернет. Великою популярністю користуються спеціалізовані друковані ЗМІ (листівки або фантини). Листівки вже майже не використовуються, але досі не втратили актуальності. Попри доступність Інтернету не завжди є можливість донести негайну інформацію, тому іноді члени спільности зустрічаються на стадіонах. Фанзин - офіційний друкований орган спільноти вболівальників тих чи інших клубів, є цікавим видом преси завдяки його наповненню. Особливість кожного фанзину полягає в тому, що для його створення принципово не використовуються спонсорські кошти. Перші українські фанзини являли собою ксерокопії рукописів на тему фанатизму. З архівними матеріалами можна ознайомитися на сайті магазину фанатської літератури «Маг шоп», де всі випуски зберігаються у відцефрованій формі [6]. Сучасні фанзини - це повноцінні газети та журнали, якісні за оформленням, з публікаціями, присвяченими навколофутболу.

Мережа Інтернет є популярним каналом комунікації. Сайти окремих угруповань, спеціалізовані форуми - найінформативніші і найшвидші засоби для здійснення міжособистісного та міжгрупового обміну інформацією.

Крім комунікації міжгрупової, з представниками інших напрямів навколофутбольних практик, угруповання ультрас активно співпрацюють з офіційними органами - такими, як керівництво клубів, вибираючи зручні та доступні канали для налагодження комунікаційних процесів. Діалог може відбуватися і з представниками спеціальних відділів по роботі з уболівальниками та з безпосереднім керівництвом у вигляді листування або особистих зустрічей. Така співпраця здійснюється для організації відвідування матчів за спеціальними квитками, абонементами, здійснення виїздів на кошти або за допомогою клубу, регулювання поведінки на стадіонах, проведення спільних акцій.

Комунікаційне середовище навколофутболу не обмежується кордонами країни. Здійснюється активна міжнародна комунікація з представниками зарубіжних фанатських угруповань та міжнародними футбольними організаціями. Український навколофутбол перебуває під пильною увагою міжнародних футбольних організацій, зокрема ФІФА, УЄФА та ФАРЕ у зв'язку з поведінкою відвідувачів спортивних змагань. Великий резонанс викликали події у 2013 р., спровоковані фанатами ФК «Динамо» (Київ), які призвели до накладання штрафу на ФФУ через використання забороненої символіки, переліченої в спеціальних методичних виданнях ФАРЕ та ФФУ [11]. Цікавим є те, що на сайті ФФУ про цей факт не йдеться в зверненні голови структури А. Конькова; про застосовані ФІФА санкції сказано не в повному обсязі, зокрема замовчане фінансове питання, текст адаптовано відповідно до прийнятних умов української сторони [4].

Згідно з маніфестом українських ультрас (пункт 2 «Футбол поза політикою») [7], політична комунікація не має місця, але з огляду на події, які відбуваються нині в Україні, представники навколофутбольних спільнот беруть у ній активну участь. Першими виступили вболівальники ФК «Динамо» (Київ), розмістивши на своїй сторінці в соціальній мережі «ВКонтакті» та в Інтернет-журналі «Святослав» заклик вийти на боротьбу проти «тітушок», акцентуючи, що цей захід спрямований суто для підтримки громадського порядку, водночас самі активісти не підтримують жодну з конфліктуючих сторін [13]. До них долучилися представники інших рухів з усіх областей України, оголосивши символічне перемир'я у фанатських війнах навіть для непримиренних ворогів (ФК «Динамо» - ФК «Шахтар», ФК «Дніпро» - ФК «Металіст», ФК «Карпати» - ФК «Чорноморець»). У ЗМІ й Інтернеті це викликало жваве обговорення. Так, у новинах телеканалу «1+1» від 26.01.2014 р. зазначено, що це єдиний у світі випадок, коли футбольні вболівальники, зокрема хулігани, згуртувалися для підтримки порядку, запобіганню вандалізму та захисту громадян від розбійницьких нападів [8].

На окрему увагу заслуговує благочинна діяльність фанатів. Кілька років тому угруповання WBC (ФК «Динамо» Київ) започаткувало проект «Small SmUe», мета якого - допомогти дітям-сиротам із дитячих будинків [12]. Час від часу оголошується про збір необхідних речей, до якого можуть долучитися всі бажаючі.

Про час та місце зборів оголошується на різних ресурсах Інтернету та стадіонах. Крім подарунків для дітей, організовуються зустрічі з футболістами, влаштовуються імпровізовані концерти, вистави, тобто здійснюються масова й альтернативі, міжгрупові комунікації. Особливо активною була кампанія «Свободу Павличенкам», яка проводиться на захист Сергія та Дмитра Павличенків, засуджених за вбивство судді С. Зубкова, яке сталося 21.03.2011 р. Підтримали родину не лише соратники Сергія - уболівальники ФК «Динамо» (Київ), але й представники інших клубів зокрема й зарубіжних.

Детальніше про заходи можна дізнатися на спеціальному сайті [9]. У цьому процесі комунікації задіяні: велика кількість учасників (уболівальники, правоохоронні органи, родина Павличенків); різноманітні канали комунікації (аудіальні, візуальні, технічні, синтетичні); різні комінкації (міжособова, міжгрупова, політична, міжнародна).

Розглянувши особливості складових субкультури футбольного фанатизму можна дійти таких висновків: комунікаційні процеси нерозривно пов'язані з функціонуванням кожного угруповання навколофутбольних практик; учасником соціальної комунікації стає будь-яка особа, котра зацікавилась футбольним дійством; ситуативний глядач стає учасником процесу альтернативної, масової та маніпулятивної комунікацій; відбувається несвідоме отримання інформації та долучення до діяльності інших фанатських спільнот; активні футбольні практики є окремим видом альтернативної комунікації, в яких використовуються різні канали та способи комунікацій - і міжособистісні, і міжнародні, і політичні.

Перспективами подальших наукових досліджень може бути детальніше вивчення окремих навколофутбольних практик, особливостей комунікаційного процесу безпосередньо в конкретному середовищі, що надасть змоги зосередити увагу на позитивному аспекті діяльності угруповань, які сповідують субкультуру футбольного фанатизму, з метою зменшення конфліктних ситуацій із правоохоронними та керівними органами, що виникають на стадіоні та поза ним.

футбольний фанатизм субкультура

Список літератури

футбольний фанатизм субкультура

1.Артьомов П. М. Субкультура футбольних хуліганів: фактори формування та особливості прояву на пострадянському просторі: дис. канд. соціолог. наук: 22.00.04 / П. М. Артьомов; ХНУ імені Н. В. Каразіна. - Х. : 2009. - 214 с.

2.Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад. В. І. Волович, В. І. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін. Під заг. ред. В. І. Воловича. - К. : Укр. центр духовн. культури, 1998. - 736 с.

3.Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность): словарь-справочник / [под ред. В. А. Ильганаевой]. - Х. : КП «Городская типография», 2009. - 392 с.

4.Анатолій Коньков: «Ми засуджуємо таку поведінку на українських трибунах» : Федерація футболу України [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ffu.org.ua/ukr/ffu/about/ffu_news/n952/. - Назва з екрана.

5.Битва за місто [Електроний ресурс] : Журнал Святослав оп-1іпе#3. - Режим доступу: http://www.wbc.kіev.ua/magazіne/3.php. - Назва з екрана.

6.Маг шоп [Електроний ресурс] : фанатська література. - http://magshop. torgg.com/rndex. php?route=product/category&path= 151. - Назва з екрана.

Размещено на Allbest.ru