Модернізація системи охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Модернізація системи охорони здоров'я

Т.Д. Сіташ, здобувач Вінницького інституту економіки

Тернопільського національного економічного університету

Проведено оцінку та охарактеризовано стан охорони здоров'я України. Розглянуто проблеми системи охорони здоров'я та окреслено їх основні причини. Визначено необхідність здійснення послідовних і глибоких інституційних змін за всіма структурними елементами системи. Виокремлено основні напрями модернізації системи охорони здоров'я, запропоновано пріоритетні шляхи реформування галузі для підвищення її ефективності та зміцнення в сучасних умовах.

Ключові слова: охорона здоров'я, система охорони здоров'я, модернізація системи охорони здоров'я

охорона здоров'я інституційний

Проведена оценка и охарактеризовано состояние здравоохранения Украины. Рассмотрены проблемы системы здравоохранения и очерченно их основные причины. Определена необходимость осуществления последовательных и глубоких институционных изменений за всеми структурными элементами системы. Выделены основные направления модернизации системы здравоохранения, предложены приоритетные пути реформирования отрасли для повышения ее эффективности и укрепления в современных условиях.

Ключевые слова: здравоохранение, система здравоохранения, модернизация системы здравоохранения

An estimation is conducted and the state of health protection Ukraine is described. The problems of the system of health protection are considered and outlined them principal reasons. The necessity of realization of successive and deep institutional changes is certain after all structural elements of the system. Basic directions of modernisation of the system of health protection are distinguished, priority ways of reformation of industry are offered for the increase of her efficiency and strengthening in modern terms.

Keywords: health protection, system of health protection, modernisation of the system of health protection

Охорона здоров'я відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні належного рівня життя громадян та є невід'ємною складовою економічного зростання держави. Сьогодні система охорони здоров'я в усьому світі, у тому числі й в Україні, стає все більше науково- і ресурсоємною, пов'язаною зі складними технологічними та організаційними процесами. Будь-яка помилка на цьому етапі може привести до негативних результатів, до нераціонального використання ресурсного потенціалу. У таких умовах проблема ресурсного забезпечення медичної сфери, правильний розподіл наявних ресурсів, оптимальне їх використання є однією з найгостріших у системі медичного обслуговування населення.

В Україні модель системи охорони здоров'я продемонструвала свою неефективність, про що свідчать показники її діяльності, які характеризуються низькою доступністю та якістю медичної допомоги, незадовільним станом здоров'я населення, тому нині здійснюються енергійні зусилля щодо модернізації цієї системи. Процеси інституційного перетворення у галузі охорони здоров'я сприяють формуванню нової системи управління, яка має на меті пошук можливостей забезпечення всім верствам населення доступного, якісного медичного забезпечення.

Аналіз досліджень та спеціальної економічної літератури, підтверджує, що стан системи охорони здоров'я вимагає негайних заходів щодо її модернізації. Дослідженню окремих аспектів системи охорони здоров'я присвячені праці таких науковців як Ю.М. Бажал, Й.М. Бескид, С.А. Буковинський, О.Д. Василик, О.І. Величко, В.М. Геєць, З.С. Гладун, А.А. Гриценко, А.І.Даниленко, В.Г. Дем'янишин, Л.І. Жаліло, В.І. Журавль, Т.І. Єфименко, Е.М. Лібанова, В.М. Опарін, С.Я. Кондратюк, О.П. Кириленко, Ю.В. Пасічник, В.М. Пономаренко, Я.Ф. Радиш, А.М. Сердюк, І.М. Солоненко, В.М. Федосов, С.І. Юрій та ін. Але враховуючи наукову і практичну цінність опублікованих праць ряд питань залишаються дискусійними, що й обумовило мету та вибір теми дослідження.

Сьогодні охорона здоров'я в світі розглядається як система державних і громадських заходів правового, соціально-економічного, наукового, культурно-освітнього, організаційно-технічного, санітарно-гігієнічного та медичного характеру, що спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, продовження тривалості активного життя людей. Безперечно здоров'я кожної людини є невід'ємною складовою людського благополуччя, а здоров'я населення в цілому є запорукою успішного розвитку суспільства, економічного зростання, соціальної захищеності та політичної стабільності [8].

У ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я визначено, що охорона здоров'я - це система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження i розвиток фізіологічних i психологічних функцій, соціальної активності та оптимальної працездатності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя [7].

Центральною ланкою забезпечення охорони здоров'я населення в Україні є загальнодержавна (державно-комунальна) система охорони здоров'я, яка об'єднує численні заклади охорони здоров'я всіх форм власності (об'єкти управління) та органи виконавчої влади й місцевого самоврядування (суб'єкти управління), які здійснюють управління ними.

Словник іншомовних слів вказує, що система (грец. systema - утворення) - 1) значна кількість закономірно пов'язаних один з одним елементів (предметів, явищ, поглядів, принципів тощо), що становлять певне цілісне утворення, єдність; 2) порядок, зумовлений планомірним, правильним розташуванням частин у встановленому зв'язку, суворість послідовності; 3) форма, спосіб організації чого-небудь; 4) сукупність господарських одиниць, установ, споріднених своїми завданнями та організаційно об'єднаних у єдине ціле тощо.

Далі зазначимо, що теоретичні й організаційні принципи побудови системи охорони здоров'я обумовлені насамперед типом виробничих відносин і соціальним устроєм, які визначають ступінь відповідальності й участі суспільства у вирішенні проблем охорони здоров'я. Однак у межах однієї суспільно-економічної формації можуть бути різні форми організації охорони здоров'я, зумовлені специфічними рисами історичного розвитку, характером політичного устрою, рівнем економічного розвитку та іншими чинниками. Ступінь виконання системою охорони здоров'я своїх функцій залежить від її матеріально-технічної бази, наявності висококваліфікованих кадрів, рівня розвитку медичної науки і запровадження її досягнень на практиці. У такому ракурсі під системою охорони здоров'я слід розуміти всю сукупність елементів, спрямованих на діяльність у сфері охорони здоров'я, включаючи їхні внутрішньосистемні зв'язки і відносини.

Основним елементом системи охорони здоров'я (об'єктом управління) є різноманітні заклади охорони здоров'я - лікарні, поліклініки, амбулаторії, діагностичні центри, санаторії та ін. Вони є її первинними і робочими ланками. Другим елементом цієї системи виступають відповідні органи управління, які як суб'єкти державного чи комунального управління здійснюють керівництво закладами охорони здоров'я. Поєднання перших і других елементів в одній системі дає змогу здійснювати певну діяльність й виконувати завдання системи.

Внутрішня еволюція самої системи охорони здоров'я й методи регулювання її функціонування підлеглі законам суспільного розвитку. Враховуючи об'єктивні закони, що визначають, з одного боку, сутність системи охорони здоров'я як специфічної галузі державного устрою, а з іншого боку - формуюють науково обґрунтовані методи регулювання її функціонування, можливо забезпечити й практично реалізувати конкретні плани розвитку системи. Розуміння сутності законів розвитку системи вбачається у напрямку дослідження властивих цим законам протиріч, розкриття яких виходячи з форм і методів їхнього вирішення дозволяє забезпечити перехід до наукових методів управління й регулювання охорони здоров'я, як системи в цілому, так і конкретних її організаційних структур.

Соціально-економічні перетворення в державі виявили неспроможність системи охорони здоров'я адаптуватися до умов ринкової економіки та забезпечити належний рівень якості і доступності медичного обслуговування населення. У зв'язку з цим, найбільший інтерес для суспільства становить модернізація охорони здоров'я як найбільш незахищеної, що потребує системних перетворень.

Назва "модернізація" походить від англійських слів "modern" - сучасний, "modernity" - сучасність, сучасний характер, а також "to modernize" - оновлювати, осучаснювати, надавати сучасного характеру тощо. У західній науковій літературі "модернізація" тлумачиться як процес оновлення, осучаснення та вдосконалення всіх сфер суспільного життя, зокрема, економічного, соціального, політичного, духовного тощо [5].

"Модернізація, - відзначає англійський дослідник Джеймс Коулмен, - це сучасний поширений термін для давнього процесу - процесу соціальних змін, за допомогою яких менш розвинуті суспільства набувають рис, притаманних більш розвинутим суспільствам". Поділяючи цю точку зору, К.Дойч додає: "Модернізація означає, що народ дійсно присвячує себе і значною мірою свої думки, почуття та дії новим, сучасним зразкам поведінки" [1; 8].

Модернізація системи охорони здоров'я - комплексний процес, який охоплює всі сторони функціонування галузі. Вона забезпечується постійним перегрупуванням ресурсів усередині та між ланками, етапами та рівнями медичної допомоги для використання ефективних і найменш витратних рішень з урахуванням вимог у медичних послугах, розвитку клінічної практики та технологій, що змінюються.

З метою модернізації системи охорони здоров'я України вже прийнято два закони: «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» та «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях та місті Києві експерименту з реформування системи охорони здоров'я».

Перспективний розвиток галузі охорони здоров'я спрямовано на:

- раціональне використання ресурсів галузі;

- солідарний принцип фінансування;

- підвищення якості та ефективності медичної допомоги.

Побудова стратегії розвитку охорони здоров'я в Україні має бути покладена в основу наукових стратегічних досліджень, які б забезпечували інтегральний системний підхід до аналізу процесів, що відбуваються в системі охорони здоров'я, та наданих на цих методологічних засадах практичних рекомендацій. Об'єктивна логіка перетворень СОЗ зіштовхується з високою інертністю існуючих моделей управління галуззю. Існує необхідність зміни акцентів на основі специфічних методів регулювання цієї системи, враховуючи внутрішню закономірну її еволюцію, визначену ступенем протиріч у рамках дії об'єктивних соціально-економічних і інших законів.

У такому контексті приділимо увагу проблемам сфери охорони здоров'я, які вказують на необхідність пошуку напрямів реформування медичної галузі.

1. Нестача ресурсного забезпечення сфери охорони здоров'я, зокрема низька частка витрат на охорону здоров'я відносно валового внутрішнього продукту України, яка за останні п'ять років коливається у межах 3-4%.

2. Недоліки механізмів державного фінансування сфери охорони здоров'я, зокрема, з 2000 р. до 2011 р. розмір фінансування сфери охорони здоров'я зріс майже у десять разів (у 2000 р. - 4,8 млрд грн, у 2010 р. - 41,7 млрд грн), але збільшення в основному пов'язане з необхідністю підвищення заробітної плати медичним працівникам.

3. Недосконалість структурно-організаційної моделі СОЗ, зокрема існує низка паралельних медичних служб систем міністерств та відомств, на фінансування яких витрачається 42,3% видатків на охорону здоров'я з державного бюджету.

4. Нераціональне використання наявних ресурсів, зокрема дублювання медичних послуг на різних рівнях надання медичної допомоги, яка проявляється в концентрації високоспеціалізованих медичних установ на певній адміністративній території, що створює регіональну диспропорцію медичного забезпечення та призводить до неефективного використання потужностей медичних ресурсів на обмеженій території.

5. Низька доступність до якісних послуг з охорони здоров'я, а саме диспропорція в медичному забезпеченні сільського і міського населення.

6. Низька якість кадрового забезпечення СОЗ, зокрема праця дільничих лікарів оплачується по ставках і не залежить від якості їх роботи та обсягу наданих послуг, що призводить до незацікавленості в підвищенні своєї кваліфікації, крім того спостерігається недостатність у медичній галузі кваліфікованих молодих спеціалістів.

7. Недосконалість законодавства, що регламентує діяльність СОЗ, це в свою чергу відзначається неузгодженістю нормативно-правової бази, яка визначає та регулює механізми фінансування СОЗ, також відсутні законодавчо закріплені терміни «медична допомога» та «медичне обслуговування» для встановлення базового пакету медичної допомоги, надання якого держава гарантує громадянам безоплатно тобто за рахунок державних та місцевих бюджетів [8; 10].

З позицій проблематики, можна констатувати, що сучасні вимоги до системи охорони здоров'я і потреба вирішення ключових проблем визначають вузлові завдання для вирішення, які в першу чергу, полягають у комплексній перебудові її фінансування, мобілізації потрібних коштів як за рахунок державного бюджету, так і позабюджетних джерел. Безперечно в умовах обмеженого фінансування, виконати завдання можливо шляхом раціоналізації організації системи охорони здоров'я.

У такому контексті, доцільно зазначити, що дійовим засобом для підвищення ефективного функціонування галузі охорони здоров'я є розвиток державно-приватного партнерства як важливого елемента ринкової економіки та незмінного чинника розвитку інфраструктури, впровадження інновацій, залучення приватних інвестицій.

Важливе місце належить вирішенню питань стабілізації економічної та фінансової ситуації в охороні здоров'я, що необхідно здійснювати починаючи від зміни пріоритетів у фінансуванні галузі і закінчуючи створенням такого економічного механізму, при якому суб'єкт медико-виробничої діяльності буде зацікавленим у зростанні кількості конкуруючих медичних послуг та поліпшенні їх якості, ефективному використанні кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів.

Враховуючи соціальне значення системи охорони здоров'я, наведемо найважливіші принципи модернізації її проведення:

- при трансформації медичних установ має бути збережено або збільшено рівень доходів працівників, що беруть участь у наданні первинної медичної допомоги;

- жоден із функціонуючих закладів охорони здоров'я не має бути закритим, допустима лише реорганізація та/або перепрофілювання з урахуванням потреб населення;

- медичний та допоміжний персонал повинен бути забезпечений робочими місцями.

Цілі проекту Модернізації охорони здоров'я визначені у Програмі реформ Президента України [2; 4]. Модернізація галузі охорони здоров'я передбачає вирішення таких завдань:

1. Поліпшення якості медичних послуг - створення ефективної системи екстреної медичної допомоги, формування розвиненої системи сімейної медицини та багатопрофільних лікарень інтенсивної допомоги. Найважливішим елементом цього процесу є зміна системи оплати медичних працівників - перехід на постійну та змінну частини оплати праці, коли обсяг заробітної плати залежить від обсягу, складності та якості медичної допомоги.

2. Збільшення доступності медичних послуг, за рахунок розмежування медичної допомоги за її видами та формування мережі лікувально-профілактичних підрозділів ПМД наближених до місць проживання населення.

3. Підвищення ефективності використання ресурсів.

4. Створення умов для проходження медичних профілактичних оглядів громадянами та диспансеризації.

За таких умов модернізація системи охорони здоров'я передбачає:

- забезпечення обґрунтованої стратегії та тактики розвитку системи охорони здоров'я;

- удосконалення форм організації всіх ланок системи охорони здоров'я;

- оновлення матеріально-технічної бази галузі та впровадження новітніх технологій;

- сприяння інвестиціям у сферу охорони здоров'я та мотивацію праці медичних кадрів;

- контроль за забезпеченням ефективної роботи системи охорони здоров'я.

Отже, проведене дослідження дозволяє констатувати, що охорона здоров'я є галуззю діяльності держави, мета якої полягає в організації та забезпеченні доступного медичного обслуговування населення. У сучасних умовах для досягнення високої якості медичного обслуговування актуальною є модернізація системи охорони здоров'я України, яка передбачає створення прозорих фінансово-економічних механізмів цільового накопичення та адресного використання коштів, необхідних для реалізації в повному обсязі конституційних прав громадян на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Список використаної літератури

Global Health Observatory Database : World Health Organisation. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.apps.who. int/ghodata/.

Афанасьєв Є. Зачароване коло невирішених питань системи охорони здоров'я Колегія Міністерства охорони здоров'я України / Є. Афанасьєв [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://health-ua.com/articles/1115.html. - Назва з екрану.

Гладун З.С. Державна політика охорони здоров'я в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravo.biz.ua/content/025/

Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава: Програма економічних реформ на 2010 - 2014 роки / Комітет з економічних реформ при Президентові України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_2.pdf

Зеленевич В. Зарубіжний досвід фінансування охорони здоров'я / В. Зеленевич [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://intkonf.org/zelenevich-vo-ktn-kuzmin-ai-zarubizhniy-dosvid-finansuvannya-ohoroni-zdorovya/

Концепція розвитку охорони здоров'я населення України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.moz.gov.ua/docs/docs_u.php?d=0&n=12

Основи законодавства України про охорону здоров'я [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?

Охорона здоров'я. Інститут економічних досліджень і політичних консультацій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ier.com.ua/ua/ areas_of_research/

Підаєв А.В. Діяльність системи охорони здоров'я України в контексті стратегії економічного та соціального розвитку держави на 2002-2011 роки. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://med.docfiles/Metod_budget.pdf. - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru