Концепція соціального конструювання реальності як інтерпретаційна схема дослідження іміджу міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція соціального конструювання реальності як інтерпретаційна схема дослідження іміджу міста

соціологія конструктивістський імідж місто

Досвід соціологічного осмислення феномена іміджу засвідчує, що даний феномен актуалізується у зв'язку з політичними, соціально-економічними та культурними умовами сучасного суспільства, тоді як імідж саме міста починає знаходити своє відображення у соціологічній інтерпретації лише на початку ХХІ століття. Впродовж довгого часу вивчення іміджу міста знаходилося поза межами наукових інтересів соціологів, що надавало даній проблематиці переважно маргінального характеру, зводячи наукові інтен- ції до сфер економічної теорії, урбаністики та частково - психології. Ситуація нівелювання соціологічним вивченням даного феномена та наявність поодиноких розробок під впливом маркетингових досліджень призводить до продукування фрагментарних та, переважно, однобічних уявлень щодо іміджу взагалі, іміджу міста зокрема і специфіки його конструювання, що обумовлює необхідність пошуку концептуальних схем та теорій, здатних комплексно розглянути цей феномен і пояснити його зв'язок з актуальними змінами у суспільному житті.

Аналіз досліджень і публікацій. Теорети- ко-методологічні засади дослідження феномена іміджу міста ґрунтуються на концептуальних ідеях, розроблених науковими сферами переважно економічної спрямованості: в рамках маркетингу міста: серед зарубіжних учених - Ф. Котлер, А. Панкрухін, Д. Хайдер, І. Важе- ніна, серед українських - Н. Могильна, В. Оме- льяненко, В. Садовий, В. Полторак; у рамках брендингу міста: серед зарубіжних вчених - С. Анхольт, Д. Візгалов, А. Заякіна, Н. Ка- люжнова, серед українських - Д. Богуш, В. Се- миноженко, В. Гейць, О. Соскін. Дослідження іміджу міста безпосередньо в межах соціологічної теорії прослідковується в працях Т. Пастух, А. Демичевої, Н. Міхно.

Мета дослідження - розкрити зміст концепції соціального конструювання реальності П. Бергера і Т. Лукмана як інтерпретаційної схеми дослідження іміджу міста.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Теоретичний поворот досліджень іміджу міста в бік соціологічної рефлексії обумовлюється значними змінами у специфіці актуальної соціокультурної ситуації: зміна характеру суспільних відносин та як результат - виникнення так званого суспільства споживання. Ж. Бодрійяр, який ввів у науковий дискурс це поняття, наголошує на тому, що всі предмети споживання, які потрапляють в сферу життєвих інтересів людини, оцінюються головним чином з урахуванням знакової складової[2]. Можна припустити, що місто, потрапляючи в сферу уваги тих чи інших референтних груп - туристів, майбутніх мешканців, професіоналів у тій чи іншій галузі науки чи виробництва, представників великого та середнього бізнесу, що знаходяться у пошуках нового місця розміщення своїх філій і т.п., оцінюватиметься не тільки на основі прагматичних характеристик, але й крізь «знакову» призму[3]. Подібну ідею розвиває Е. Фромм, зазначаючи, що останнім часом спосіб життя більшості людей визначається переважно модусом «мати» замість «бути»[7]. Надмірне споживання, зведення його до знаково-символічних структур, значне збільшення ролі комунікації у процесах споживання, ситуація ускладнення вибору та навіть тоталітарний характер споживання, що виражається в об'єктах споживання, приводить до необхідності пошуку адекватної соціологічної теорії, що буде здатна пояснити специфіку іміджу міста у контексті актуальних соціокультурних реалій. Крім того, соціологічна традиція вивчення міста передбачала переважно об'єктний характер досліджень, завдяки чому місто виступало як об'єкт управління, планування, введення інновацій і т.д., тобто наголос робився на пасивності міста, відсутності можливості самостійного прийняття рішень та неможливості прийняття до уваги дії міських суб'єктів, що вписані у повсякденність та продукують під час комунікації сенси, здатні безпосередньо впливати на конструювання іміджу цього міста. Тому у даному контексті, на наш погляд, доцільним буде розглянути теорію соціального конструювання реальності, що трактує соціальну реальність і окремі її феномени як результат повсякденних комунікаційних процесів конкретної соціокультурної ситуації та безперервного конструювання значень і символів, що лежать в основі людської діяльності і визначають буденне й наукове сприйняття та пізнання певних складових елементів цієї реальності.

Основні засади конструктивістської парадигми були запропоновані і розроблені у 60-х рр. ХХ століття Пітером Бергером і Томасом

Лукманом і втілені у праці «Соціальне конструювання реальності. Трактат з соціології знання». Зазначимо, що способи аналізу, які надаються парадигмою соціального конструктивізму, дозволяють розширити традиційну сферу соціальних позицій шляхом включення до неї нових, які конструюються насамперед у процесі соціальних взаємодій [5, с. 75]. Загальною метою соціального конструктивізму вбачається виявлення шляхів, за допомогою яких індивідууми і групи беруть участь у створенні реальності, що ними безпосередньо сприймається, а також розгляд шляхів створення людьми соціальних феноменів, які інституціалізуються і перетворюються в результаті на традиції. З точки зору соціальних конструктивістів реальність конструюється не індивідом, а суспільством: будь-які ментальні конструкції виступають як продукт комунікації та спільної діяльності людей.

Соціально конструйована реальність, що є однією з найголовніших категорій даної концепції - динамічний процес, такий, що знаходиться у постійному розвитку; реальність постійно відтворюється людьми під впливом її інтерпретації і знань про неї. П. Бергер і Т. Лукман наводять аргументи на користь того, що будь-яке знання, включаючи базове, є сприйняттям реальності завдяки здоровому глузду і відбувається та підтримується за рахунок соціальних взаємин. При цьому важливо зауважити, що реальність повсякденного життя - це найвища реальність, вона є впорядкованою та об'єктивованою, тобто конституйованою завдяки певним об'єктам за допомогою мови [1].

Місто - це особливий соціокультурний простір, який визначається символічною (за допомогою культурних форм) взаємодією людини з простором фізичним, в результаті чого дане утворення сприймається не в якості фізичного простору, а як міська сцена [5]. Сама ж міська сцена являє собою взаємодію культурно-історичного, просторово-часового, повсякденного життя міста і цінностей різних груп громадян; в тому числі створення нових культурних форм і культурних подій, які приживаються в місті і ідентифікують городян, серед яких можуть бути зазначені образ, імідж та репутація міста [4, с. 171]. Розглядаючи ситуацію конструювання іміджу міста, як комплексного та соціо- культурно обумовленого феномена зауважимо, що, як і будь-яка інша характеристика міста, імідж є невід'ємною частиною повсякденності даної території. При цьому, як зауважують автори концепції, елементи повсякденного життя будуть тим більш реальними і тим ефективніше існуватимуть, чим ближче вони знаходитимуться до безпосередніх маніпуляцій з боку споживачів і тим більш реальною буде представлятися зміна соціальної реальності [1]. Виходячи з цього, лише відстороненого сприйняття міського простору і його характеристик буде недостатньо для створення конструкту іміджу міста, необхідним є безпосередній контакт із даною територією і інтеріоризація всіх компонентів міського простору.

При цьому будь-які знаково-символічні конструкти, що існують у місті, отже і його імідж, сприйматимуться референтними до міста групами(місцевими жителями, туристами, креативним класом, інвесторами тощо), як об'єктивна дійсність, адже усі типології, системи цінностей і соціальні утворення, що існують у даному просторі, є продуктом соціальної домовленості людей, а надто - соціальної комунікації, в першу чергу - мовленнєвої. Завдяки таким створеним конструктам і утворюється соціальна реальність міста.

Простір будь-якого міста є соціально значущим і соціально позначуваним, адже зона маніпуляцій одних городян беззаперечно перетинається із зоною маніпуляцій інших містян у цьому ж просторі. В ході подібних повсякденних взаємодій і конструюється реальність міста, і це є процесом складним і комплексним та ґрунтується на певних поетапних процесах. Зауважимо, що реальність міста та її елементи мають комбінований характер, і містить у своєму складі суб'єктивні значення і елементи, серед яких і виокремлюється імідж міста.

Соціальне конструювання реальності міста доречно розглянути за допомогою інтерпрета- тивної схеми конструювання реальності загалом. Автори концепції виокремлюють чотири основні рівні у цьому процесі, які доречно розглянути більш детально.

Перший рівень - хабітуалізація, переведення дій у стан звички (від англ. habitual

- звичний) - безпосередньо перетворення у повсякденність. Конструювання такої реальності відбувається переважно автоматично через відтворення традицій і пам'яті, що є надбанням декількох поколінь. Такою реальністю і є реальність повсякденного життя. Все, що нас оточує під час безпосереднього контакту з міським середовищем - міські ландшафти, інфраструктура, транспорт, городяни, туристи,

- створює звичні когнітивні моделі та схеми сприйняття (а значить - і типи соціальної взаємодії) з даним простором. Трохи складніший рівень - типізація; сукупність типізацій створює постійно відтворювані зразки взаємодій, які втілюються у соціальній реальності і складають соціальну структуру, що, в свою чергу, є одним з найголовніших елементів реальності повсякденного життя. В результаті типізацій утворюються колективні уявлення, які досягаються і продукуються завдяки так званим культурним експертам та мас-медіа: ЗМК, креативні групи, відомі постаті, наука та мистецтво. Якщо брати до уваги, що імідж будь- якого міста так чи інакше створюється завдяки масовій свідомості і продукується переважно завдяки масовим комунікаціям і хабітуалізо- ваним моделям поведінки та взаємодії з містом, логічним буде висновок стосовно того, що імідж - це безпосередній продукт типізацій. Третій спосіб соціального конструювання реальності - інституціоналізація, що закріплює типізацію. Інституціоналізація забезпечується завдяки колективним уявленням та зусиллям, спрямованих на досягнення типізацій [1]. Подібні зв'язки та колективні уявлення зрештою являють собою сталу структуру, створений завдяки соціальним комунікаціям образ окремих міських структур чи загальні уявлення щодо характеристик міста закріплюється в повсякденності, що, в свою чергу, сприяє саме сталості сконструйованого іміджу і проявляється в емоційному забарвленні території і специфіки її споживання та взаємодії з нею. Так, завдяки інституціоналізації з розрізнених інформаційних типів складається імідж успішного міста чи міста-аутсайдера, міста-курорта чи міста- пам'ятки.

Конструювання іміджу міста по суті направлене на полегшення його сприйняття, адже створення інтегрованих символічних структур, що найчастіше є спрощеним набором асоціацій, породжує плюралістичну модель взаємодії з даним містом і відтворення у повсякденності його основних характеристик. Автори концепції наголошують на тому, що у створенні подібних знакових структур вкрай важливу роль відіграють процеси сигніфікації - означення, що характеризуються своїм явним тяжінням бути показником суб'єктивних оцінок. Тобто завдяки процесам сигніфікації з розрізнених поодиноких уявлень щодо міста через соціальну комунікацію (і в першу чергу - завдяки мові) і створюється імідж міста у вигляді символічного конструкту. Конструктивізм не заперечує того, що подібним чином сконструйований імідж не є абсолютом чи існує в єдино можливому варіанті, проте існування декількох подібних символічних конструктів може навіть допомогти місту досягти максимального висвітлення серед референтних груп і за допомогою мовленнєвого означення інтегрувати дані уявлення в повсякденність міського простору.

Завершальним етапом є процеси легітимації («смислова об'єктивація другого порядку»), завдяки якому і стають об'єктивно доступними і суб'єктивно вірогідними інституціалізовані об'єктивації «першого порядку», створюються нові значення, які сприяють інтеграції вже існуючих значень [1]. У легітимації іміджу міста велику роль відіграє саме мова, адже завдяки їй створюються не лише абстрактні, абстраговані від реального життя уявлення щодо міста, але й конструюються об'єктивні реальні ідеї та думки, що і втілюються у повсякденності міста.

ВИСНОВКИ

Таким чином, згідно з концепцією соціального конструювання реальності П. Бергера і Т. Лукмана імідж міста може бути визначений як хабітуалізований знаково-символічний конструкт, що вписаний у соціальний повсякденний простір міста, витікає з реальності даного простору і визначає її (реальність) завдяки мовленнєвій комунікації референтних груп, і конструюється завдяки процесам типізації, інституціоналізації та легітимації.

Аналізована концепція не є єдиною, завдяки якій імідж міста може бути розглянутий в рамках соціальної обумовленості, тож дана проблематика потребує подальшого опрацювання в межах соціологічного теоретизування.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания [Текст] / П. Бергер, Т. Лукман. - М.: Медиум, 1995. - 323 с.

2. Бодрийяр Ж. К критике политической экономии знака [Текст] / Ж. Бодрийяр; пер. с фр. Д. Кралечкина. - 2-е изд. - М.: Библион - Русская книга, 2004. - 304 с.

3. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры [Текст] / Ж. Бодрийяр; пер. с фр. - М.: Культурная революция; Республика, 2006. - 269 с.

4. Бурлина Е. Антропология европейского города [Текст] / Е. Бурлина // Город и имидж. Альманах «Город- Страна-Планета». - Самара, 2003. - 235 с.

5. Жадан С.В. Философско-культурологическое осмысление имиджа города [Электронный ресурс] / С.В. Жадан. Режим доступа: http://www.kafedra.net.ua/uk/conferenses/2014/102-2014-04-25-13-52-48.html

6. Смагина М.В. Социально-конструктивистская парадигма в социальном знании как альтернатива традиционной методологии [Текст] / М.В. Смагина // Журнал социологии и социальной антропологии. -- Т. X, № 2. - С.73-84.

7. Фромм Э. «Иметь» или «быть» [Текст] / Эрих Фромм; пер. с нем. Э. Телятниковой. - М.: АСТ Москва,- 314 с.

REFERENCES

1. Berger P., Lukman T. Sotsialnoye konstruirovaniye realnosti. Traktat po sotsiologii znaniya (The social construction of reality. A treatise on sociology of knowledge). M.: «Medium», 1995. 323 p.

2. Bodriyyar, Zh. K kritike politicheskoy ekonomii znaka(Critique of political economy sign). M.: Biblion - Russ- kaya kniga, 2004. 304 p.

3. Bodriyyar Zh. Obshchestvo potrebleniya. Yego mify i struktury (Consumer society. Its myths and structures). M.: Kulturnaya revolyutsiya, respublika, 2006. 269 p.

4. Burlina Ye. Antropologiya yevropeyskogo goroda(Anthropology European city). Gorod i imidzh. Almanakh «Gorod-Strana-Planeta». Samara, 2003. 235 p.

5. Zhadan S.V. Filosofsko-kulturologicheskoye osmysleniye imidzha goroda(Philosophical-cultur- al understanding of the city's image). Rezhim dostupa: http://www.kafedra.net.ua/uk/conferens- es/2014/102-2014-04-25-13-52-48.html

6. Smagina M.V. Sotsialno-konstruktivistskaya paradigma v sotsialnom znanii kak alternativa traditsionnoy metodologii(Socio-constructivist paradigm in social knowledge as an alternative to the traditional methodology). Zhurnal sotsiologii i sotsialnoy antropologii. 2007. Vol X. no 2. PP. 73-84

7. Fromm, E. «Imet» ili «byt» («Have» or «to be»). M.: AST Moskva, 2008. 314 p.

Размещено на Allbest.ru