Соціальне самопочуття суспільства як чинник формування життєвого світу дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне самопочуття суспільства як чинник формування життєвого світу дитини

Ірина Загарницька

Київ

Сучасні динамічні перетворення соціальної реальності, загостривши проблематичність людського існування, надали особливого звучання переосмисленню найважливіших домінант самореалізації особистості. Вказана тенденція, посилена науковою увагою до дитинства, спричинила включення до їх числа життєвого світу дитини як підґрунтя її подальшої повноцінної участі в соціальній взаємодії.

Враховуючи окреслену у психологічній науці ідею про обумовленість життєвого світу особистості її ставленням до оточуючого світу, та спираючись на соціально-філософське підґрунтя вивчення даного феномену, його структуру можна представити у сукупності трьох елементів, де:

Umwelt - об'єктивний біологічний світ, що включає природне середовище, інстинкти, потреби та внутрішні ресурси індивіда;

Mitwelt - простір соціального буття, в якому людина отримує зразки поведінки та взаємодії з іншими людьми;

Eigenwelt - форма відносин особистості з власним «Я», її ціннісні орієнтації та життєві плани.

Співіснування вказаних елементів корегується суспільством через посередництво соціальних процесів та інститутів, з якими від народження взаємодіє дитина, шукаючи своє місце у соціальному просторі. Недаремно у філософії життєвий світ людини постає сукупністю об'єктивних територіально-часових обставин і суб'єктивно-особистісних факторів, які готують її до свідомої життєтворчості, до внутрішнього сходження від природної істоти до духовної особистості.

Враховуючи вітчизняні особливості цього сходження, аналіз життєвого світу дитини вимагає переосмислення визначальних для його ставлення проблем. Оскільки всі вони транслюються дитині через розмаїття соціальних інститутів, їх концентрованою характеристикою можна визнати соціальне самопочуття українців, яке утворює своєрідний зразок для формування життєвих стратегій, цінностей та соціальних установок сучасної дитини. Виступаючи результатом рефлексії людиною міри власного благополуччя, пов'язаного з можливостями реалізації потреб, прагнень, сподівань тощо, соціальне самопочуття виявляється у стані задоволеності людини якістю свого життя та в рівні її соціальної адаптованості до нових умов тощо.

Нині ми є свідками трансформацій, які торкнулися кожної сфери суспільного життя, змінили політику та економіку, право та ціннісні пріоритети. Навіть звичний вигляд України на мапі світу став предметом запеклих дискусій. Все це свідчить не лише про доленосний поворот в історії нашої держави, а й дозволяє цілком обґрунтовано говорити про збільшення числа загроз соціальному самопочуттю людини.

Центральне місце серед них посідає зниження рівня життя населення, підтвердженням якого може слугувати встановлений в Україні прожитковий мінімум та склад споживчого кошика. В останньому, наприклад, передбачено м'яса на 34 %, а молока на 61 % менше за фізіологічну потребу дорослої людини. До нього також не входять чай, кава, какао, соки тощо, а вживання хліба обмежено 100 гр. на день [11]. Сумна ситуація і з задоволенням соціальних потреб: в українському споживчому кошику немає витрат навіть на освіту та медицину, тоді як в англійців, наприклад, передбачені приватні школи та університети, чотири види страховок; у французів - косметичні засоби та витрати на няню; у німців - послуги фітнес-клубів і соляріїв.

Крім того, за визначенням ООН, межею бідності вважається сума, що дорівнює 510 $ на місяць. Натомість в Україні прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 1032 грн.; дітей віком від 6 до 18 років - 1286 грн.; працездатних осіб - 1218 грн.; осіб, які втратили працездатність, - 949 гривень. А мінімальну заробітну плату встановлено на рівні 1218 грн. на місяць [4]. Додамо, що на початок 2014 р. близько 40 % працездатного населення країни або взагалі не працювало, або працювало за скороченим графіком або перебувало у вимушеній відпустці. За рахунок тимчасового підробітку існувало 18 % опитаних. Стільки ж жило за рахунок особистих заощаджень [9].

Такий рівень доходів змушує людей змінювати свої життєві стандарти і пріоритети. Зокрема, як показано у таблиці, 70 % українців обмежують свої витрати, третина економить на продуктах харчування і лише 2,9 % респондентів вважають себе відносно забезпеченими [14, 632].

Таблиця 1 (%)

А рейтинг соціальних благ, яких не вистачає українцям, нині виглядає так

Таблиця 2

У динаміці зміни цих показників можна простежити в таблиці 3 [14, 638].

Таблиця 3 (%)

При цьому майже 60 % опитаних зазначили, що вони живуть так, як дозволяють обставини, 20,7% назвали своє життя безперервною боротьбою за існування і лише приблизно кожен восьмий з респондентів оцінив власне життя як повноцінне, комфортне і щасливе [14, 639].

Відповіді на запитання «Як ви оцінюєте своє майбутнє порівняно з минулим роком?» дозволили зафіксувати позитивні оцінки лише в 4 % респондентів. Скоріше краще, ніж рік тому оцінили своє майбутнє 25,5 %, скоріше гірше, ніж рік тому, - 45 % опитаних, очікують на значно гірше майбутнє 13,5 % і вагалися з відповіддю 12 % респондентів. Лише 11,1 % опитаних переконані, що в країні не все так погано, водночас третина - що терпіти таке тяжке становище вже неможливо [14, 425].

Для порівняння у таблиці 4 наведемо дані дослідження соціального самопочуття людей у 14 країнах колишнього Радянського Союзу. Вище за всіх оцінюють рівень свого життя жителі Узбекистану, в Казахстані таких 67 %, у Киргизстані - 70 %, в Естонії - 74 %, у Росії - 47 %, в Україні - лише 34 % жителів. Найменш сприятлива ситуація із задоволеністю життям у громадян Вірменії (5 %), Молдови (4 %) і Грузії (3 %). За оцінками населення економічного стану своєї країни п'ятірка країн-лідерів виглядає так: Узбекистан (49 %), Азербайджан (32 %), Таджикистан (23 %), Казахстан (19 %), Киргизстан (12 %). Негативні оцінки найбільш поширені серед українців і латвійців (86 % і 87 % відповідно) (Issledovanie VCIOM).

Таблиця 4. (%)

ВОПРОС: Вы в целом удовлетворены или не удовлетворены жизнью, которую ведете?

ВОПРОС: Вы в целом удовлетворены или не удовлетворены жизнью, которую ведете?

На тлі цих відповідей закономірним є рейтинг почуттів, які виникають в українців під час роздумів про власне майбутнє. У порівнянні з 2010 р. зменшились частки опитаних, які відчувають впевненість та надію, і збільшились частки респондентів, яких охоплюють тривога, розгубленість, безвихідь, песимізм та байдужість [14].

Не дивно, що психологи фіксують в українців відсутність бажання планувати своє майбутнє. Зокрема, в одному з досліджень на запитання про дії у випадку втрати роботи 60 % респондентів відповіли, що шукатимуть нову роботу допоки не знайдуть, 15 % -- житимуть за рахунок близьких і чверть опитаних взагалі вказали на відсутність будь-яких планів (Zhuravljov). Зміни у стратегії вирішення проблем засвідчують і дані Інституту соціології НАН України, за якими 27 % українців намагаються пристосуватися до проблем, ще 32 % прагнуть їх уникнути, 25 % не мають взагалі ніяких життєвих стратегій, і тільки 16 % українців намагаються активно долати свої проблеми [12]

Фахівці Українського інституту соціальних досліджень імені О. Яременка та Інституту економіки і прогнозування НАНУ застерігають, що дедалі більшої популярності набуває стратегія «жити одним днем». Так відповіді на запитання «На який строк ви можете впевнено планувати майбутнє своєї сім'ї і своє особисте майбутнє?» показали, що 75 % українців прив'язують своє життя до лічених тижнів і місяців. Відповіді розділилися так: більш ніж на 10 років - 0,8 %, на шість-десять - 1,2 %, на три-п'ять - 4 %, на один-два роки - 18 %, на найближчі місяці - 36 %, на найближчі тижні - 31 %, і 9 % вагалися з відповіддю [11].

Показовими в цьому контексті є характеристики, що їх українці дали часу, в якому їм довелося жити [5].

Таблиця 5. Як би ви охарактеризували наш час? (%)

Наведені соціологічні викладки засвідчують закономірність посилення прагнення українців змінити країну проживання. Зокрема, за даними Держстату, на початок 2014 р. кількість емігрантів зросла до 20 тис. осіб [9]. А компанія HeadHunter у ході анонімного опитування шукачів роботи з'ясувала, що майже 90 % працездатного населення України готові назавжди виїхати за кордон при першій зручній нагоді. При цьому головними причинами виїзду є: відсутність майбутнього для себе і своєї сім'ї в Україні (71 %), низький рівень оплати праці (44 %), відсутність умов для професійної самореалізації (41 %) і нестабільна політична ситуація (34 %) [13].

Відомому німецькому соціологу і філософу Ульріху Беку (2000, р. 224) належить вислів: «Спосіб життя людини стає біографічним вирішенням системних суперечностей» [1]. Ці слова можна визнати своєрідною характеристикою вітчизняних реалій, в яких людина своєю долею змушена спокутувати всі державні негаразди, і на тлі яких маленька дитина має накреслити свою лінію життя...

Драматизм сучасної ситуації в тому, що соціальне самопочуття дорослих «дарує» дитині життєві стратегії, засновані на бідності, апатії та духовній спустошеності; формує в неї стереотипи сприйняття і систему ставлення до дійсності, які здатні спотворити її власний життєвий світ та її соціальну ідентичність. Враховуючи, що в особистісних якостях дитини приховані паростки прогресу суспільства, наслідки таких новоутворень загрожують всьому соціуму. Провісниками реальності цієї загрози є:

руйнація дитячо-батьківських стосунків та віртуалізація простору спілкування з однолітками, що провокує формування в дитини невротичних і психопатологічних комплексів та комунікативних бар'єрів;

порушення когнітивного розвитку дитини, зниження її енергійності та бажання активно діяти;

зростання самотності, яке нині посилюється почуттям непотрібності дорослому світу та безпорадності;

негативна динаміка ціннісних орієнтацій дитини, зокрема, підвищення значущості особистого успіху при знеціненні таких якостей, як чуйність, терпимість і вміння співпереживати.

Динамічне розгортання зазначених тенденцій вимагає професійного педагогічного і психологічного аналізу, оскільки саме сучасні діти у найближчі роки утворять силу, активно задіяну у побудові нової системи суспільних відносин. Враховуючи, що гнучкість соціальної поведінки у відповідь на нестабільність соціальної системи, - одна з найефективніших відповідей людини на невизначеність, цілеспрямоване формування в дітей знань, умінь і досвіду, необхідних для продуктивної життєдіяльності, набуває виключної ваги.

У цьому контексті першочерговими завданнями освіти є: ґрунтовне вивчення деструкції соціального середовища і чинників дезорганізації соціального, світоглядного і духовного становлення молодого покоління; готовність до гнучкої реакції на стрімкі зміни в перехідному суспільстві; пошук адекватних шляхів зміцнення адаптаційного потенціалу дитини; створення оптимальних умов для усвідомлення нею цінності власного «Я», формування впевненості у собі та довіри до світу.

Зауважимо, що більш динамічного реагування освіти на потреби часу та виходу науковців «за межі» дошкілля вимагають не лише темп і характер соціокультурних змін. До них закликають навіть письменники. Наприклад, М. Димов зацікавився двома найбільш проблемними віковими переходами - від дошкільного до молодшого шкільного і від нього до підліткового періоду. Письменник запропонував дітям віком від 6 до 10 років написати лист Всевишньому з найголовнішими питаннями або проханнями. Відмінності запитів дітей на межі дошкільного і молодшого шкільного віку і на порозі входження у підлітковий вік надзвичайно показові. Першокласники ще говорять про добро, ніжність, запитують у Господа: «Як мені жити, щоб усі на світі були щасливі?» (Ліза, 1 кл.); «Чому світ без ніжності?» (Олена, 1 кл.), «Нехай усі, на кого я подивлюся, посміхаються» (Тіма, 1 кл.). Натомість учні четвертого класу вже стверджують «Квіти у Тебе вийшли краще, ніж людина» (Галя, 4 кл.) або ставлять питання на кшталт «Христос страждав заради людей, а заради чого страждають люди?» (Гриша, 4 кл.), «Люди так страждають на Землі, невже в Твоєму пеклі ще гірше?» (Радик, 4 кл.) [2].

Зазначені відповіді демонструють актуальність проблеми психологічної безпеки дитини в сучасному суспільстві як стану успішного психічного розвитку та адекватного відображення внутрішніх і зовнішніх загроз. Сукупність основних показників психологічної безпеки особистості, серед яких:

вміння керувати своїми емоціями та своєю поведінкою;

життєрадісність та впевненість у собі;

комунікативні навички і товариськість;

сформованість життєвих цілей;

наявність позитивного досвіду вирішення проблем вимагає від педагога якомога більш раннього формування у дитини якостей, що дозволять їй зберегти своє «Я», пристосуватися, а в деяких випадках і захиститися від негативного зовнішнього впливу.

Критерієм їх сформованості виступають:

позитивне ставлення до себе, інших та навколишнього світу;

навички саморегулювання почуттів і депресивних станів;

розвиненість комунікативної та емоційно-вольової сфери;

здатність до оптимістичного сприйняття життя та орієнтація на успіх;

розвиненість механізмів регуляції рольової поведінки;

сформованість системи життєвих цінностей;

відповідальне ставлення до власного життя.

Безперечно, нині на заваді формуванню в дітей вказаних якостей постає безліч соціальних впливів. Однак сила педагога - не у вчасному «закритті очей» дитини на негативні сторони життя, а у здатності наділити ціннісним звучанням будь-який суспільний вплив, дозволивши соціальному простору з усіма його характеристиками стати чинником духовного розвитку зростаючої особистості. Не маючи можливості змінити обставини, педагог разом з тим може розкрити дитині їх сутність, об'єднати всі сфери її життя єдиною виховної ідеєю, сформувати в неї життєві стратегії, максимально адекватні новій соціальній ситуації.

Все зазначене вище ставить перед освітянами завдання осмислення й пізнання нових педагогічних реалій, створення філософії освіти, зорієнтованої на інтереси і потреби сучасної дитини, на її напружений життєвий світ. Своєрідним дороговказом розв'язання цих завдань є пошук відповідей на запитання: Як забезпечити готовність дитини до життя? Як допомогти їй ефективно інтегруватися в суспільство? Як плекати людину - господаря власної долі?

Свого часу А. Маслоу (1999, р 229) наголошував: «Коли змінюється філософія людини (її природи, її цілей, її мети, її реалізації), тоді змінюється все, а не лише філософія політики, економіки, етики та аксіології, філософія міжособистісних стосунків і самої історії. Змінюється й філософія освіти, психотерапії та особистісного розвитку, теоретичні уявлення про те, як допомогти людині стати тією, якою вона може та якою їй слід стати». У цих словах сконцентроване покликання педагога допомогти дитині усвідомити власний потенціал та «зустрітися зі своєю сутністю» (М. Хайдеґґер), подолати фаталізм і покірність обставинам, свідомо окреслити траєкторію свого життя та полюбити світ з його невизначеністю і хаотичністю [8].

Література

соціальний самопочуття суспільство дитина

1. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек / Пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой; Послесл. А. Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 384 с.

2. Дымов М. Дети пишут Богу / М. Дымов - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://iliya-pop ov. chat.ru/children.html.

3. Журавлёв А. Стратегии выживания украинцев в условиях экономического кризиса [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://odnarodyna.com.ua/content/strategii-vyzhivaniya-ukraincev-v-usloviyah-ekonomicheskogo-krizisa.

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/719-18.

5. Зміни у нашому житті за останні 20 років у цифрах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/society/2011/08/3/82853/.

6. Исследование ВЦИОМ: восприятие экономического кризиса в России и странах бывшего СССР // Центр гуманитарных технологий. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/news/state/2009/07/23/2112.

7. Кириченко І. Соціальне самопочуття: ми його втрачаємо? [Електронний ресурс]. / І. Кириченко - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/sotsialne_samopochuttya_mi_yogo_vtrachaemo.html.

8. Маслоу А.Г. Мотивация и личность / А.Г. Маслоу / Перевод. с англ. А. Татлыбаевой -- СПб. : Евразия, 1999. -- 478 с.

9. Основні показники соціально-економічного розвитку України за січень-березень 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

10. Потребительская корзина в Украине [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rutinto.com/ news / economy/474/.

11. Соціальне самопочуття населення України в контексті державної гуманітарної політики / авт. кол.: В.П. Трощинський, В.А. Скуратівський, П.К. Ситнік та ін. - К.: НАДУ, 2012. - 36 с.

12. Типичный украинец - трус и приспособленец [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://resource.ucoz.ua/publ/tipichnyj_ukrainec_trus_i_prisposoblenec/1-1-0-7.

13. Украина: украинцы вымирают целыми регионами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://goldnike-777.blogspot.com/2013/02/blog-post_17.html.

14. Українське суспільство 1992-2013 рр. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За редакцією д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. -К.: Інститут соціології НАН України, 2013. - 660 с.

Размещено на Allbest.ru