Заклади опіки як фактор соціального виховання дітей в Криму в середині XIX - початку XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Заклади опіки як фактор соціального виховання дітей в Криму в середині XIX - початку XX століття

Красюкова О. С.

У статті проаналізовано підходи різних дослідників до визначення сутності понять "заклади опіки" та "соціальне виховання". Зазначено, що в сучасній історії педагогіки немає остаточного визначення поняття "заклади опіки ". Автор проаналізував наукову та додаткову літературу виділів типи закладів опіки з соціального виховання дітей в Криму XIX - XX століття.

Ключові слова: заклади, опіка, заклади опіки, соціальне виховання, неповнолітні діти, батьківське піклування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями питань соціального виховання займались російські та українські учені такі, як: О. Безпалько, В. Бочарова, Н. Бура, М. Галагузова, Н. Заверико, І. Зверева, А. Капська, П. Кліш, Л. Мардахаєва, А. Малько, Л. Міщик, І. Подласий, Г. Філонов, М. Фірсов,Т. Яркіна та ін. Дослідниками Л. Штефан та А. Стадник проаналізовані різні підходи учених до визначення поняття "соціальне виховання".

Починаючи з XVII ст. російський учений А. Стіг, проаналізувавши матеріали історії X-XIX ст., вводить в повсякденний лексичний зворот термін "піклування" [18]. В монографії Т. Головань "Суспільне дошкільне виховання у Криму" розкривається виховання дітей дошкільного віку в закладах опіки Криму другої половини XIX - початку XX століття [2].

Метою даної статті є визначення сутності поняття "заклади опіки" як фактора соціального виховання дітей у Криму в середині XIX - початку XX століття.

Виклад основного матеріалу дослідження. В науці існують різні підходи до визначення сутності поняття "соціальне виховання". При вивченні педагогічних джерел дослідниками Л. Штефан, А. Стадник у статті "Соціалізація", "соціальне виховання" та "соціальна адаптація особистості"- провідні поняття соціально-педагогічної науки" розглядається "соціальне виховання" як:

-"метод соціальної роботи (Л. Міщик, Т. Яркіна);

окремий напрям виховної діяльності (М. Галагузова);

всеохоплюючу виховну систему (Г. Філонов);

виховання дітей та підлітків у соціумі (А. Мудрик, Г. Осіпов);

благодійну діяльність (М. Фірсов);

систему заходів, спрямовану на реалізацію духовного потенціалу людини (А. Малько);

систему сприяння особистості в реалізації здібностей і можливостей у суспільстві (Н. Бура);

виховання через людські стосунки (І. Подласий);

повноцінне включення до виховного процесу всього арсеналу засобів і можливостей, якими володіє суспільство (В. Бочарова, П. Кліш)" [22].

Провідними фахівцями в галузі соціального виховання в Україні О. Безпалько, Н. Заверико, А. Капською соціальне виховання розглядається як "створення в суспільстві умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння молодим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування у нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій" [15, с. 14; 16, с. 27; 6, с. 12], а І. Звєрєвою як "процес і результат цілеспрямованого впливу на людину для оволодіння і засвоєння їм загальнолюдськими і спеціальними знаннями, соціального досвіду і цілі формування позитивно ціннісних орієнтацій, соціально значущих якостей" [17, с. 28].

В словнику з соціальної педагогіки під редакцією Л. Мардахаєва "соціальне виховання" розглядається як "цілеспрямований керований процес соціального розвитку, соціального формування особистості людини; допомогу людині в засвоєнні та прийнятті моральних відносин, які склалися в сім'ї і суспільстві, прийняття правових, економічних, громадянських і побутових відносин; спрямоване виховання людини з урахуванням його особисто-соціальних проблем та відповідності з соціальними потребами середовища його життєдіяльності" [14, с. 279].

Таким чином, найбільш повно сутність поняття "соціальне виховання" розкривається в словнику з соціальної педагогіки під редакцією Л. Мардахаєва.

Що стосується поняття "заклади опіки", то аналіз педагогічної і психологічної літератури свідчить, що на сьогоднішній день немає чіткого визначення цього поняття, тому розглянемо поняття "заклад" і "опіка".

Стіг, проаналізувавши матеріали історії X-XIX ст., дійшов висновку, що поняття "піклування" зустрічалося у церковно-слов'янській лексиці вже в XI-XIII ст. Починаючи з XVII ст., термін "піклування" входить у повсякденний лексичний зворот. У цей час це поняття інтерпретується як бачення; прихильна увага, відношення, заступництво; догляд, турбота, піклування [18].

Поняття "опіка" розглядається в довідковій літературі:

"нагляд, встановлений законом, над особою або майном його, у відомих випадках: через малолітство власника, з неспроможності його, по нерозсудливості, божевіллю" (Тлумачний словник живої мови В. Даля [19, с. 677], Великий тлумачний словник сучасної російської мови Д. Ушакова [20]);

"одна з форм захисту особистих і майнових інтересів громадян" (Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза та І. Ефрон [24, с. 3], Велика радянська енциклопедія під редакцією А. Прохорова [1, с. 631], Педагогічний словник під редакцією М. Ярмаченка [8, с. 348]).

Більш широке визначення поняття "опіка" представлене в Словнику з соціальної педагогіки під редакцією Л. Мардахаєва і в Малій енциклопедії під редакцією І. Звєрєвої, де обидва автори дають наступні визначення поняття "опіка (піклування) - це форма охорони особистісних і майнових прав та інтересів недієздатних громадян; форма влаштування дітей сиріт та дітей залишилися без піклування батьків, з метою їх утримання, виховання та освіти, а також для захисту їх прав та інтересів [14, с. 182; 17, с. 154].

Кремень в Енциклопедії освіти під визначенням поняття "опіка, піклування" розглядає як "правова форма захисту особистих і майнових прав неповнолітніх дітей, які з різних причин залишилися без батьківського піклування; особлива форма державної турботи про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Опіка встановлюється над дітьми до 14 років, а піклування - над дітьми у віці від 14 до 18 років" [4, с. 607].

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, під опікою в подальшому дослідженні будемо розуміти форму захисту особистих і майнових прав неповнолітніх дітей, які з різних причин залишилися без батьківського піклування, з метою їх утримання, виховання та освіти, а також для захисту їх прав та інтересів.

Наступним поняттям, яке дає можливість інтегрувати поняття "заклади опіки"- це "заклад". "Заклад" у Великій радянській енциклопедії за редакцією А. Прохорова розглядається як "організація, утворена для здійснення певного роду діяльності" [1].

Л. Мардахаєв в Словнику з соціальної педагогіки розглядає поняття "заклад - як орган, що виконує функції державної влади або управління; орган, який здійснює іншу безпосередню діяльність господарського, соціально-побутового та культурного характеру і не має управлінських функцій" [14, с. 320].

У Законі України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" дано визначення закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - це "медичні, навчальні, виховні установи, заклади та установи органів праці та соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування" [5], яке можна взяти за основу для визначення поняття "заклади опіки", так як воно розкриває його сутність.

Найбільш повне визначення поняття "заклади опіки" дається в ст. 1 Закону Російської Федерації "Про додаткові гарантії щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків", в якому сказано "заклади опіки"- це:

-"освітні установи, в яких утримуються (навчаються і / або виховуються) діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків;

установи соціальної допомоги населенню (дитячі будинки - інтернати для дітей-інвалідів з розумовою відсталістю та фізичними вадами, соціально-реабілітаційні центри допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків, соціальні притулки);

установи системи охорони здоров'я (будинки дитини)" [10, с. 570].

Таким чином, заклади опіки - заклади колективного утримання, виховання та соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав.

Аналіз наукової і довідкової літератури дав можливість виділити типи закладів опіки середини XIX століття, які існували до початку XX століття в Криму:

богадільня - богоугодний заклад для піклування про осіб, нездатних до праці, як то: престарілих, немічних, увічених і видужуючих (але не тимчасово хворих і розумово відсталих, для яких існують спеціальні заклади) [24, с. 397]);

дитячі притулки (земські або міські) -"це заклади опіки, призначені для піклування покинутих дітей і підкидьків існувавших, в основному, за рахунок державних дотацій" [2, с. 80];

ясла (для бідних батьків і для малолітніх дітей) -"благодійні установи, які дають денний притулок дітям матерів-робітниць" [24, с. 498];

сирітські виховні будинки - це заклади опіки для дітей раннього, дошкільного та шкільного віку, призначені виключно для дітей-сиріт, які не мають родичів [2, с. 79];

дитячі майданчики для рухливих ігор в Криму - своєрідний тип громадської установи, призначений для спільного виховання, оздоровлення та фізичного розвитку дітей дошкільного та шкільного віку [2, с. 143];

Ялтинська колонія для сліпих і хворобливих дітей - заклад, куди приймали у віці від 7 до 15 років незалежно від статі, віросповідання, національності або приналежності до певної соціальної групи для зміцнення здоров'я під час літніх канікул [21, с. 3];

дитячий санаторій - заклад для дітей незаможних батьків, де дитина користувалася кліматичним лікуванням, поживною їжею та доглядом [12];

пансіонат "Яузла"-благодійний заклад для осіб, хронічно хворих на туберкульоз[11, с.276];

Таким чином, в середини XIX - початку XX століття на території Криму функціонували вище зазначені заклади опіки з соціального виховання дітей, в яких дітей призрівали, виховували, лікували, оздоровлювали.

На початку XX століття у зв'язку з новою політикою держави з'являються нові типи закладів опіки:

прийомна сім'я -це сім'я, яка добровільно взяла з відповідних установ від і до 4 дітей для виховання та спільного проживання. Загальна кількість рідних та прийомних дітей у родині неповинна перевищувати п'яти чоловік [6, с. 138];

дитячі колонії - спеціальні заклади, що створювались в Росії в 19 ст. для виховання малолітніх злочинців [8, с. 153];

будинок дитини- заклад охорони здоров'я для виховання (і надання медичної допомоги) дітей до З років, які не мають батьків, дітей одиноких матерів або громадян, позбавлених батьківських прав, та ін. [23].

дитячий будинок - державний виховний заклад для дітей-сиріт та дітей з неповних сімей, які потребують державної допомоги внаслідок хвороби батьків чи позбавлення їх батьківських прав. Дійсні три основних типи дитячих будинків: дошкільні - для дітей від 3 до 7 років, шкільні - для дітей від 7 до 18 років, змішаного типу - для дітей дошкільного та шкільного віку [6, с.138 ].

школа-інтернат - закритий навчальний заклад, в якому живуть і навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківських прав. Школи - інтернати - це загальноосвітні заклади, які виконують навчально-виховні функції і покликані сприяти нормальній соціалізації особистості, її повноцінному розвитку, компенсувати і виправляти недоліки в розвитку, забезпечувати правову і соціальну захищеність вихованцям та випускникам [6, с. 138].

дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менше п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківських прав [13].

дитячі села - SOS - найбільша міжнародна благодійна організація з підтримки дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, і дітей, яким загрожує втрата сім'ї [3].

Висновки

Таким чином, проаналізувавши наукову та педагогічну літературу, під поняттям "заклади опіки" будемо розуміти - заклади колективного утримання, виховання та соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Перспективи подальших досліджень. Проведене визначення сутності понять "заклади опіки" та "соціальне виховання", дозволить сформувати відповідний категоріальний апарат, що є необхідною умовою для проведення подальших педагогічних досліджень специфіки соціального виховання дітей в закладах опіки Криму в досліджуваний період.

опіка соціальний виховання

Використані джерела

Большая советская энциклопедия / [под ред. А. М. Прохорова]. - М. : Издательство "Советская энциклопедия", 1977. - 427 с.

Головань Т. М. Общественное дошкольное воспитание в Крыму (вторая половина XIX - начало XX века) : [монография] / Т. М. Головань, Т. И. Пониманская. - Киев : Издательский Дом "Слово", 2009. - 224 с.

Детские деревни SOS [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/Детские_деревни_SOS.

Енциклопедія освіти / [головн. ред. В. Г. Кремень]. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

Законі України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://edu-law.org.ua/2009/10/zakon-ukrainy-pro-zabezpechennya-organizacijno-pravovyx-umov- socialnogo-zaxystu-ditej-syrit.html

Зеверико Н. В. Соціальна педагогіка: [навч. посібн. ] / Н. В. Заверико. - К. : Видавничий Дім "Слово", 2011. - 240 с.

Ляпидус В. Б. Первый в России детский курорт на морском пляже доктора В. Б. Ляпидуса (1906) / В. Б. Ляпидус. - Ялта, 1909. - 31 с.

Педагогічний словник / [за ред. дійсного члена АПН України Ярмаченко М. Д.]. - К. : Педагогічна думка, 2001. - 516 с.

Петр С. О подкидышах / С. О. Петр // Южный курьер. - 1902. - 18 с.

Пчелинцева Л. М. Семейное право России: учебник для вузов / Л. М. Пчелинцева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Норма, 2004. - 688 с.

Савочка А. Н. Благотворительность в Таврической губернии (1802-1920) / А. Н. Савочка; под ред. А. А. Непомнящего / Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. - Симферополь : Доля, 2012. - 320 с. - (Серия : "Библиография крымоведения"; вып. 16).

Санаторий для детей в Алупке // Салгир. - 1902. - 27 апр.

Сімейний кодекс України. Дитячий будинок сімейного типу. [Електроний ресурс]. Режим доступу:http://www.semeiniy.org.ua/rozdil_4/g20-2/

Словарь по социальной педагогике / [сост. Л. В. Мардахаев]. - М. : Издательский центр "Академия", 2002. - 368 с.

Соціальна педагогіка : [навч. посіб.] / [за ред. О. В. Беспалько]. - К. : Академвидав, 2013. - 312 с.

Соціальна педагогіка у схемах і таблицях / [за ред. А. Й. Капської]. - К. [б. и.]. - 2003. - 146 с.

Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / [за заг. ред. проф. І. Д. Звєревої]. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.

Стог А. Д. О общественном призрении в России / А. Д. Стог ; Министерство полиции : в 2 ч. - СПб., 1818. - Ч. 1. - 114 с. ; Ч. 2. - 142 с.

Толковый словарь живого великорусского языка / [авт.-сост. Даль В. И.]. - М. : Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1956. - Т. 2. И-О. - 779 с.

Толковый словарь русского языка: В 4 т./ под ред. Д. Н. Ушакова [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Ozhegov-term-20110.htm#ushakov

Устав общества Ялтинской колонии для слабых и болезненных детей. - Ялта, 1905. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru