Компенсування недоліків та задоволення першочергових потреб – завдання сучасної соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Компенсування недоліків та задоволення першочергових потреб - завдання сучасної соціальної роботи

Марек Палюх

Проблемою суспільного компенсування або відшкодування недостач, які виникають в середовищі існування людини, займається багато соціальних інституцій, діяльність яких пов'язана з соціальною допомогою і освітою. У сучасному світі спостерігається багато недоліків у задоволенні першочергових потреб, що призводить до ослаблення здібностей у функціонуванні не тільки індивіда, соціальної групи, але й місцевих спільнот. Тому важливо, щоб в соціально-освітній діяльності ці потреби і недоліки були правильно розпізнані і діагностовані. Належна діагностика є елементом справного і ефективного забезпечення засобів і можливостей. Потребу ми визнаємо як стан, в якому індивід чи група відчуває бажання задоволення будь- якої нестачі. Адже ми знаємо, що брак можливостей для задоволення конкретної потреби призводить до фрустрації і депресії. Саме тому через соціальну діяльність потрібно надати будь-яку можливу допомогу в компенсуванні недоліків, наявних серед членів певної спільноти. Особливо це стосується освітньої, матеріальної та суспільної діяльності, в тому числі йдеться про забезпечення належних умов життя тим, хто позбавлений цього; задоволення тих потреб, які не можуть бути задоволені людиною самостійно або іншими інституціями; зведення до мінімуму негативного впливу тих чинників, які неможливо змінити чи усунути; досягнення кращого рівня та якості життя; покращення вміння груп та місцевих спільнот самостійно розвиватися й розв'язувати власні проблеми; ефективна організація надання різноманітних форм допомоги та управління ними, а також розвиток відповідної інфраструктури. Працівник через свій вплив і роботу з індивідом повинен змінювати його поведінку і активізувати клієнта до самостійної роботи в цій сфері у майбутньому.

Ключові слова: соціальна робота, компенсування недоліків, потреби, освіта, соціально-освітня діяльність, діагностика.

Марек Палюх. Компенсирование недостатков и удовлетворение основных потребностей -- задание современной социальной работы. Проблемой общественного компенсирования или возмещения недостач, возникающих в среде существования человека, занимается много социальных институций, деятельность которых связана с социальной помощью и образованием. В современном мире наблюдается много недостатков в удовлетворении первоочередных потребностей, что приводит к ослаблению способностей функционирования не только индивида, социальной группы, но и местных сообществ. Поэтому важно, чтобы в социально-образовательной деятельности эти потребности и недостачи были правильно распознаны и диагностированы. Надлежащая диагностика является элементом исправного и эффективного обеспечения средств и возможностей. Потребность мы признаём как состояние, в котором индивид или группа чувствует желание удовлетворения любого недостатка. Ведь мы знаем, что нехватка возможностей для успокоения конкретной потребности приводит к фрустрации и депрессии. Именно поэтому через социальную деятельность нужно оказать любую возможную помощь в компенсировании имеющихся недостатков. Особенно это касается образовательной, материальной и общественной деятельности, в том числе речь идёт об удовлетворении тех потребностей, которые не могут быть удовлетворены человеком самостоятельно или другими организациями; обеспечении надлежащих условий жизни тем, кто лишён этого; минимизации негативного влияния тех факторов, которые невозможно изменить или устранить; достижение лучшего уровня и качества жизни; улучшение умения групп и местных сообществ самостоятельно развиваться и решать собственные проблемы; эффективная организация относительно предоставления разнообразных форм помощи и управления ими, а также развитие соответствующей инфраструктуры. Социальный работник через свое влияние и работу с индивидом должен изменять его поведение и активизировать клиента к самостоятельной работе и деятельности в этой сфере в будущем.

Ключевые слова: социальная работа, компенсирование недостатков, потребности, образование, социально-образовательная деятельность, диагностика.

соціальний робота освітній виховний

Вступ

У сучасному світі існує величезна кількість небажаних та небезпечних явищ. Серед них «безробіття, відсутність достатнього рівня соціального захисту найбідніших верств населення, корупція, відсутність «прозорої» політики, проникнення злочинних елементів до світу політики, незрозумілий зв'язок приватного бізнесу з громадськими інституціями чи посадовцями...» [1: с. 102]. Ці процеси накладаються на вже сформовані явища суспільної патології: злочинність, алкоголізм, наркоманія, розширюючи таким чином межі соціального маргінесу і разом з ним величину груп людей, виключених з соціуму.Існуюча соціальна нерівність створює перешкоди для соціальної інтеграції, заважаючи соціальному розвитку як індивідів, групи індивідів, спільноті і врешті-решт усьому суспільству. Саме тому з'являється потреба у протидії таким явищам та здійсненні багатовимірної превентивної діяльності, від соціальної та профілактичної допомоги до коригуючої та ресоціалізуючої.

Соціальна робота спрямована на надання допомоги окремим індивідам, соціальним групам та місцевим спільнотам.

У науковій літературі поняття соціальної роботи ототожнюється з тією діяльністю, яка дозволяє індивідам, родинам, соціальним групам та цілим спільнотам подолати труднощі, і тим самим покращити їх суспільне функціонування [2: с. 113]. A. Радзєвич-Вінницький визначає соціальну роботу як діяльність, яка спрямовується на надання допомоги окремим індивідам, суспільним групам, а також місцевим спільнотам у компенсуванні недоліків та задоволенні першочергових потреб. Соціальна робота може провадитись волонтерами або ж спеціалізованими професійними соціальними службами [3].

Соціальна робота - це своєрідна професійна діяльність, метою якої є поліпшення взаємної адаптації індивідів, родин, груп та соціуму, в якому існують та розвиваються відчуття особистої гідності, відповідальності індивідів на шляху до потенційних можливостей окремих осіб, до транспрофесійних зв'язків, а також суспільних сил, ресурсів та засобів [4: с. 233]. Соціальна робота може набувати різноманітних форм - від нагальної допомоги до довгострокових дій, які здатні підтримувати розвиток індивідів та груп. Рішення про застосування відповідної форми або видів роботи повинне бути результатом потреб і можливостей суб'єктів, яким надається допомога й можливостей тих осіб та установ, що допомагають [5: с. 109].

Шатурн-Яворська Б. вирізняє наступні форми соціальної роботи: порятунок, піклування, допомога, соціальна компенсація та соціальна інтервенція. Особливо важливою є соціальна компенсація, яка компенсує відсутність певних соціальних явищ.До найважливіших компенсаційних закладів сучасного суспільства можна віднести:

дитячі будинки

прийомні родини

судові опікуни

будинки для самотніх

будинки пристарілих

хоспіси тощо.

Соціальна робота з конкретною людиною, сім'єю, групою чи спільнотою може ґрунтуватися або на одній із перерахованих форм роботи, або ж поєднувати елементи порятунку, опіки, підтримки та компенсації [5: с.110]. Інтервенція та допомога в соціальній роботі помітна тоді, коли людина не може самостійно впоратися зі своїми обов'язками, коли проблема має соціальний характер й блокує або ж ускладнює, існуючі в сім'ї чи інших соціальних інституціях відносини. Метою будь-якої соціальної роботи є зміцнення та покращення соціального функціонування людини [6: с. 36].

Основною проблемою в розумінні соціальної роботи в якості суспільної діяльності є її сутність та природа, тобто, чим вона є, чим мусить бути, точніше, якою є мета її здійснення. На думку Маринович-Гетки, й досі актуальною залишається проблема розуміння того, чим є соціальна робота: 1) регулятором механізмів суспільного життя, в якому переважають бажання адаптації; 2) допомогою у розвитку, яка полегшує входження людини у сферу суспільного життя та міжособистісні відносини [7: с. 161]. Ці два варіанти природи соціальної роботи формують дві її моделі: модель адаптації та модель розвитку. В свою чергу, T. Казімєрчак дотримується думки про те, що соціальна робота - це передусім суспільна та соціальна практика. Повсюди поширена думка про те, що соціальна робота - це один з тих типів послуг, що створюються інструментарієм суспільної та соціальної політики, зокрема, даний вид роботи належить до категорії послуг, що надають соціальні служби, які, крім усіх інших послуг у сфері охорони здоров'я, освіти та соціального захисту, є базисом сучасних систем соціальної та суспільної політики [8: с. 13].

Велику увагу соціальна робота повинна звертати на відшкодування чи компенсування недоліків, наявних серед членів певної спільноти. Особливо це стосується освітньої, матеріальної та суспільної діяльності. Тут мова йде про:

забезпечення належних умов життя тим, хто їх позбавлені, тобто рятівна мета (наприклад, надання притулку безпритульним);

задоволення тих потреб, які не можуть бути задоволені людиною самостійно або іншими інституціями (наприклад, надання постійної допомоги сім'ї, в якій чоловік (голова родини), яки утримуює свою дружину та дітей, не в змозі працювати через інвалідність);

зведення до мінімуму негативного впливу тих чинників, які неможливо змінити чи усунути - захисна мета (наприклад, метою соціальної роботи щодо вищезгаданої родини, є навчити її поратись з проблемами повсякденного життя);

досягнення кращого рівня та якості життя завдяки сприянню у вирішенні проблем та подоланні труднощів;

покращення вміння груп та місцевих спільнот самостійно розвиватись й розв'язувати власні проблеми (наприклад, започаткування роботи груп взаємодопомоги, які вирішують проблеми людей з обмеженими можливостями чи «клуби», що залучають безробітних до професійної діяльності, тобто надають їм місце роботи);

ефективна організація надання різноманітних форм допомоги та управління ними, а також розвиток відповідної інфраструктури, що відповідає мінливим потребам суспільства (наприклад, створення соціальних їдалень чи організація курсів підвищення професійної кваліфікації чи перекваліфікації [9: с. 102].

Для провадження компенсаційних заходів спочатку слід здійснити діагностування потреб та можливостей. Потреба - це відсутність будь-чого або ж тих умов, що унеможливлюють розвиток, діяльність та процес життя людини в цілому. Життєві процеси людини, як і її орієнтація в оточенні, залежать від стану соціуму та наявної ситуації. Говорячи про потребу, слід визначити: хто, чого і через що потребує. Рибчинська та Ольшак- Кшижановська виділяють два джерела потреб:

біологічні та суспільні потреби,

внутрішні та зовнішні потреби.

Внутрішні біологічні потреби - це відображення залежності від органічних процесів, а зовнішні потреби - вираження вмінь людини та її дій від соціуму [10: с.62].

Будь-які дії, спрямовані на задоволення потреб індивідуумів, соціальних груп і всього суспільства мають на меті протидію мар- гіналізаціїта виключенню з соціуму. Соціальна робота спрямована на надання допомоги безпритульним, бідним, розумово відсталим, алкозалежним, наркоманам, особам, які мають проблеми з законом. Покращення матеріального становища нужденних є елементом поліпшення суспільного функціонування людини.

Освітня діяльність у сфері соціальної роботи -- це важливий елемент методичного процесу передачі знань та навичок.

Поняття соціальної роботи має близькозначні визначення, такі як: «психосоціальна робота», «опікунська робота» та «соціально-виховна робота». Здійснення освітньої чи виховної діяльності є важливим завданням соціальної роботи. Завдяки з'ясуванню та освітнім діям соціальний працівник може компенсувати недоліки освіти своїх клієнтів, які виникають в результаті нездійснених раніше виховних заходів та незадоволених пізнавальних потреб індивіда. Уся виховна система - в родині, школі, закладах професійного навчання - базується на здійсненні двох видів діяльності:

передачі знань та умінь,

усуспільненні чи формуванні поведінки, яка б відповідала загальновизнаним, в певній спільноті, суспільним нормам.

Тому, якщо виховання-це свідомо організована суспільна діяльність, основою якої є виховні відносини між вихованцем та вихователем, то в сфері соціальної роботи ці відносини опираються на діяльність соціального працівника щодо свого клієнта. Ця діяльність має широку дорадчо-інформаційну сферу.

Де Робертіс виділяє декілька видів діяльності, включаючи:

Аналіз - сприяння.

Інформування - освітній прогрес.

Вмовляння - вплив.

Нагляд - вплив через авторитет.

Розширення контактів - створення нових можливостей.

Структурування відносин із підопічним [11: с. 174].

Слід підкреслити, що в умовах сьогодення все важливішу роль відіграють непрофесійні вихователі (позашкільні вихователі, волонтери). Поняття «вихователя» розширюється і включає в себе не лише фахівців (вчителів, вихователів освітньо-виховних установ), але й соціальних працівників, які практикують суспільно-виховну діяльність у вигляді «супроводжуючого» виховання [12: с. 83].

Г. Гжибек намагається інтерпретувати зв'язок між соціальною та суспільною педагогікою, посилаючись на концепцію A. Камінського, на думку якого суспільна педагогіка має двоїстий характер - по-перше, вона концентрується на педагогіці як на своєрідному трактуванні виховного процесу в оточуючому його середовищі, по-друге, означає зацікавлення суспільними умовами індивідів та суспільних груп, які потребують піклування та допомоги, а отже, тими сферами, що відповідають за очікуваний та належний розвиток людей. Саме друге трактування тісно пов'язується з завданнями суспільної опіки, соціальної роботи, протидії небезпекам розвитку і виховання, впровадження соціально-опікунської програми тощо [13: с. 8].

Виховні дії в сфері соціальної роботи зводяться до формування поведінки, пов'язаної з суспільними ролями та розвитку прихованих здібностей дітей та молоді через заохочення до здійснення різноманітної діяльності. Велике значення має і нове включення до соціуму молоді та дорослих, які раніше порушували суспільні норми та закон [11: с. 190]. У відповідності з реформою системи допомоги дитині та родині, нові додаткові обов'язки отримують соціальні працівники, які повинні давати раду не лише завданням піклування й виховання, але й з завданням профілактики, ресоціалізації, кризової інтервенції та підтримки родини. Цю проблему порушила Л. Хоміньська в статті «Соціальний працівник в структурі завдань опіки та виховання» [14]. Соціальний працівник, як і шкільний вихователь, має домагатися належного розвитку особистості індивіда.Здійснюючи відповідні заходи, що спрямовані на розвиток, соціальні працівники збільшують імовірність включення індивідів до суспільства і їх перевиховання.

Список використаних джерел

Wyrembak J., Demokratyczne panstwo prawa wobec zagrozen wspolczesnego swiata [w:] Problemy spoleczne w grze politycznej. Wspolczesne zagrozenia spoleczne- diagnoza і przeciwdzialanie (red) Krolikowska J. - Warszawa, 2006.

Nieszporek A., Wodz K., Grupy zmarginalizowane, przed- si^biorczosc spoleczna, praca socjalna - strategie rozwoju spolecznosci lokalnych [w:] Kazimierczak T., Rymasz M. (red) W strong aktywnej polityki spolecznej. - Warszawa, 2003.

Radziewicz-Winnicki A., Pedagogika spoleczna. - Warszawa, 2008.

Lepalczyk I., Niektore poj^cia z problematyki socjalnej [w:] Problem ksztalcenia pracownikow socjalnych (red) Lepalczyk I. - Warszawa, 1981.

Szatur-Jaworska B., Teoretyczne podstawy pracy socjalnej [w:] Pedagogika spoleczna (red) Pilch T., Lepalczyk I. - Warszawa, 1995.

SkidmoreRex A., Thackeray M.G., Wprowadzenie do pracy socjalnej. - Katowice, 1998.

Marynowicz-Hetka E., Praca socjalna i jej aktualne wymiary [w:] Pedagogika spoleczna i praca socjalna - przegl^d stanowisk i komentarzy. - Katowice, 1998.

Kazimierczak T., Praca socjalna. Mi^dzy uposledzeniem spolecznym a obywatelskosci^. - Katowice, 2006.

Gierszewska R., Nowe koncepcje ksztalcenia pracownikow socjalnych [w:] Pracownik socjalny a lokalny rynek pracy (red) Fic M. - Zielona Gora, 1993.

Rybczynska D. A., Olszak-Krzyzanowska B., Aksjologia pracy socjalnej - wybrane zagadnienia. - Warszawa, 1995.

De Robertis C., Metodyka dzialania w pracy socjalnej. - Katowice, 1998.

Wierzchowska-Konera B., Pedagogika jako nauka [w:] Pedagogika podr^cznik dla szkol medycznych (red) Ciecha- niewicz W. - Warszawa, 2000.

Размещено на Allbest.ru