Умови розвитку й реалізації наукового потенціалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УМОВИ РОЗВИТКУ Й РЕАЛІЗАЦІЇ НАУКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Шелестун К.Ю.

Практика останніх десятиліть показує, що стратегічні переваги будуть мати ті суспільства, які зможуть ефективно накопичувати та продуктивно використовувати людський капітал, а також науковий потенціал розвитку, основними носіями якого є молоді вчені. Тому в межах статті буде висвітлено умови, в яких вчені реалізовують свій науковий потенціал, та чинники, які цьому сприяють.

Ключові слова: науковий потенціал, поле науки, чинники реалізації наукового потенціалу, науковий продукт.

Аннотация

Практика последних десятилетий показывает, что стратегические преимущества будут иметь те общества, которые смогут эффективно накапливать и продуктивно использовать человеческий капитал, а также научный потенциал развития, основными носителями которого являются молодые ученые. Поэтому в рамках статьи будут освещены условия, в которых ученые реализуют свой научный потенциал, и факторы, которые этому способствуют.

Ключевые слова: научный потенциал, поле науки, факторы реализации научного потенциала, научный продукт.

Annotation

The practice of recent decades shows that the strategic advantages will be those societies that can effectively and efficiently be used to accumulate human capital and scientific potential of the young scientists who are major carriers of scientific potential. Therefore, within the abstract will be clarify conditions in which scientists are using their scientific potential and the factors that contribute to this.

Key words: scientific potential, field of science, the factors of realizations of scientific potential, scientific product.

Постановка проблеми

Кризовий стан української науки не міг не відобразитися на престижі, привабливості дослідницької діяльності, кадровій ситуації в наукових закладах. На сьогодні українська наука має наздоганяючий характер та відірваність результатів науково-дослідницької діяльності від реальних запитів економіки. Усе це призводить до того, що дослідницька діяльність втрачає свій престиж та привабливість для нового покоління в науці. Як наслідок, відтік за кордон висококваліфікованих наукових та науково- технічних кадрів, деградація матеріально-технічної бази, зниження престижу вчених та наукової діяльності в цілому.

Аналіз спеціальних джерел показав відсутність комплексних теоретичних розробок і емпірично обгрунтованого знання у вивченні наукового потенціалу. На сьогодні в переважній більшості досліджень науковий потенціал досліджується через низку економічних показників, тоді як соціальний аспект не розкрито, не приділяється увага його суб'єктній складовій, а саме наскільки молоді вчені зорієнтовані на розвиток та реалізацію власних наукових здібностей, на науково-дослідну діяльність та її продуктивність; відсутня інформація про мотиваційні чинники науково-дослідної діяльності. Тому важливо окреслити не тільки об'єктивні умови, але й ціннісну спрямованість та ціннісно-цільову орієнтацію у виробленні нових знань як основи для розбудови суспільства знань та розвитку країни в цілому.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні стану об'єктивних та суб'єктивних чинників наукового потенціалу молодих учених, який може бути реалізованим у науковій діяльності. Задля досягнення мети нами було висунуто декілька завдань:

- проаналізувати теоретичні підходи, які визначають науковий потенціал та його складові, з метою виокремлення базових характеристик та уточнення теоретичних засад цього дослідження;

- здійснити теоретичну інтерпретацію поняття наукового потенціалу;

- окреслити умови розвитку та реалізації наукового потенціалу на рівні суб'єктів наукової діяльності.

- виокремити інституційні умови розвитку та реалізації наукового потенціалу України.

науковий потенціал учений інституційний

Аналіз досліджень і публікацій

Теоретична модель наукового потенціалу, грунтуючись на надбаннях, які вже існують, автор розподілив їх за трьома рівнями. До мікрорівня автор відніс теорії, присвячені вивченню мотивації наукової діяльності, фактори впливу на привабливість наукової діяльності та бажання «йти в науку», наукову продуктивність, мобільність наукових кадрів (Б. Бедный, Миронос, Т. Серова, А. Аблажей, М. Кухтіна, С. Леушканова, В. Аблажей). На мезорівні роботи присвячені кадровому потенціалу, уявленням про престиж професії вченого в суспільній свідомості, динаміці уявлень про науку, професії вченого, привабливості наукової кар'єри, критеріям її успіху (І. Мартинюк, Н. Соболева, О. Злобіна). Макро рівневі дослідження наукового потенціалу присвячені вивченню такого прояву, як міграція наукових кадрів, враховуючи галузевий, статево - віковий, соціально-статусний, географічний аспекти та вектор спрямованості (внутрішня та зовнішня) (Т. Юдина, А. Назарова, Ю. Рощина, Ж. Зайончковская, Піддубний, І. Прибиткова, А. Ручка, Ю. Саєнко, Ch. Franzoni, F. Scellato, P. Patterns). Хоч на сьогодні й існує значна кількість досліджень, присвячених вивченню феномену «науковий потенціал», однак не вироблено чітких критеріїв до його вивчення, вчені по-різному тлумачать його. Автором були враховані всі попередні здобутки, однак він намагався розробити комплексний інтегративний підхід. Була спроба дослідити науковий потенціал, враховуючи інституційні умови, створені для реалізації наукового потенціалу вчених та суб'єктивні прояви, уявлення вчених про власні позиції та ціннісно-мотиваційний компонент їх особистості.

Було сконструйовано визначення до поняття науковий потенціал, цим поняттям запропоновано позначити здібності та орієнтації суб'єктів наукової діяльності на виробництво наукового продукту, конкурентоспроможного в ринкових взаємодіях у полі науки. Наукова продуктивність учених виступає показником реалізації наукового потенціалу. Аналіз відповідних джерел показав, що на сьогодні для оцінки результатів наукової продуктивності застосовуються різні показники, методика яких недостатньо розроблена, і вони мають скоріше формальний характер і не можуть претендувати на універсальність. Учені наголошують на таких проблемах, як реплікація вже існуючих знань та необ'єктивність представлення даних (M. Мотиль, Дж. Спис) [9], у результаті при оцінці публікаційної активності вчених автором враховується якісна складова (тип наукової публікації, показник цитованості, імпакт фактор журналу). Показник цитованості найбільш співвідноситься з цінністю наукових видань, яка визначається світовим експертним співтовариством (Д Прайс) [6, c. 150]. Також при дослідженні наукової продуктивності враховується галузевий критерій. Передумовою реалізації наукового потенціалу виступає наукова активність, яка є цілеспрямованою діяльністю суб'єкта на розвиток або саморозвиток у науці та науково-дослідницькій діяльності. Однак науковій активності передують установки на наукову активність, які виражають внутрішній стан готовності вченого до дії, його суб'єктивні орієнтації. Проявляється через активні форми наукової діяльності.

Виклад основного матеріалу

Науковий потенціал вивчається на рівні суб'єктів наукової діяльності. Як суб'єкти виступають молоді вчені, які знаходяться в процесі активного конструювання власної соціальної позиції в полі науки. Дослідження специфіки наукового потенціалу молодих учених відбувалось з урахуванням, з одного боку, реальних умов, у яких учені конструюють власні соціальні позиції, з іншої - з урахуванням специфічних рис групи молодих вчених, їх внутрішньої диференціації. Як емпіричні дані використано результати опитування, отримані методом напівстандартизованого інтерв'ю з аспірантами соціо-гуманітарних та природничих факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дані напівстандартизованого анкетного опитування

аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яке проводилось у квітні та вересні 2013 року. Загальна кількість аспірантів імені Тараса Шевченка становить 1674 особи (N = 1674). Відбір респондентів здійснювався методом квотної вибірки, яка дала змогу відтворити найважливіші пропорції генеральної сукупності. Опитано аспірантів соціо- гуманітарних (n = 31) та природничих (n = 25) спеціальностей. При побудові вибірки враховано такі параметри: рік навчання (2 та 3), форма навчання (з відривом від виробництва), спеціалізація за кафедрами (автор намагався охопити аспірантів- представників усіх кафедр, обраних спеціальностей) та вік (до 35 років). Дослідження є пошуковим. Результати дослідження не можуть розповсюджуватись на всю спільноту молодих учених. Однак виокремлені характеристики наукового потенціалу можна вважати частково притаманними молодим ученим в українському суспільстві.. Вивчався вплив структурно-особистісних характеристик особистості вченого на цінності та мотиви долученості до наукової діяльності, наукову активність та наукову продуктивність. Результати дослідження довели, що вікові та статеві характеристики не є диференційними чинниками, тоді як соціальний статус (сімейний стан, наявність дітей та рівень матеріальної забезпеченості), виступає чинником диференціації. Припущення про те, що учені, у яких один із батьків працює(-вав) у науковій галузі, пов'язують своє майбутнє з кар'єрою наукового співробітника або викладача і більш включеними та зорієнтованими на розвиток в науці, спростовується. Спостерігається протилежна ситуація, більшість учених, у яких ніхто з батьків ніколи не був долучений до наукової діяльності, мають більше бажання зробити наукову кар'єру (викладача та наукового співробітника).

Передумовою реалізації наукового потенціалу виступає наукова активність. Під науковою активністю розуміємо цілеспрямовану діяльність ученого на розвиток або саморозвиток (самореалізацію та самоактуалізацію) в науці та науково-дослідницькій діяльності. Стосовно наукової активності, яка є передумовою реалізації наукового потенціалу молодих учених, виявлено, що в основі наукової активності вчених природничих спеціальностей лежать ціннісно-раціональні дії, такі як: орієнтація на саморозвиток у науці, творча діяльність та реалізація здобутих знань на практиці. Тоді як в основі наукової активності вчених соціо-гуманітарних спеціальностей, у більшості своїй, лежать раціональні дії, такі як отримання престижу, отримання матеріальної винагороди та успішна наукова кар'єра.

Результати дослідження виявили, що вчені представники обох галузей (соціо-гуманітарних та природничих) знання мають гарні показники включеності до наукової діяльності. Однак вектор наукової активності різний. Більшість учених соціо-гуманітарних спеціальностей орієнтовані на внутрішню міграцію, тобто після закінчення аспірантури налаштовані йти в інші сфери, в переважній більшості в комерційні структури, тоді як серед природничих - зовнішня міграція (виїзд закордон для навчання або роботи). В основі наукової активності вчених природничих спеціальностей лежать ціннісно-раціональні дії (діяльнісний підхід) [2, с. 14], що виражається в орієнтації їх на саморозвиток в науці, творчу діяльність та реалізацію здібностей на практиці. Для більшості вчених соціо-гуманітарних спеціальностей, які не пов'язують майбутнє з наукою, рухаються в напрямку аспірантура-дисертація-еміграція в інші, більш прибутковіше галузі (комерційні структури), що призводить до зниження долі науковців зайнятих в економіці країни.

Включеність до міжнародної наукової діяльності не досить висока серед аспірантів представників обох напрямків, однак природничі спеціальності більш науково активні в міжнародних взаємодіях. Основною перешкодою в долученні вчені вбачають у матеріально-організаційному чиннику та недостатністю мовних компетенцій. Ті вчені, які мають високі навички володіння іноземними мовами, є більш долученими до міжнародних наукових взаємодій. Виявлено диференціацію вчених за типами науково-дослідницької діяльності, якщо серед соціо-гуманітарних факультетів домінують вербальні форми представлення наукових результатів. Вчені природничих факультетів більш практично налаштовані, їх наукова діяльність спрямована в бік практичної реалізації (участь у дослідженнях, грантах наукової діяльності).

Щодо найефективніших мотивів залучення в науку для вчених обох напрямків на перше місці виходять матеріальні умови («підвищення заробітної плати», «вирішення житлового питання») та кар'єра («перспектива кадрового зростання»), що корелює з кількістю аспірантів, які оцінили перспективи професійного зростання як «низькі» (34 % та 29 % відповідно). Для вчених-соціологів важливим також є збільшення темпів престижу професії (68 %). Вчені обох наукових напрямків також вказали на важкість у просуванні кар'єрними сходами через відсутність вакантних місць та байдужість керівництва до професійно-посадового просування.

Наукова продуктивність учених виступає показником реалізації наукового потенціалу. Аналіз відповідних джерел показав, що на сьогодні для оцінки результатів наукової продуктивності застосовуються різні показники, методика яких недостатньо розроблена і вони мають скоріше формальний характер і не можуть претендувати на універсальність. Систематизуючи існуючі підходи щодо наукової продуктивності вітчизняних (В. Піддубний, Ю. Саєнко, А. Миронос, Б. Бєдний) та зарубіжних (М. Мотиль, Дж. Спис, Д. Прайс) дослідників було враховано якісну та кількісну складову публікаційної активності. За якістю наукові публікації поділяються на не рецензовані та рецензовані наукові публікації, більшість наукових публікацій, на яких грунтується науковий світогляд, є рецензованими. Такі публікації мають найвищий ступінь довіри серед науковців. Так, серед аспірантів природничого факультету найбільша кількість учених мають врецензовані наукові публікації (наукові монографії, навчальні посібники, наукові статті в українських та міжнародних наукових виданнях), тоді як вчені соціо-гуманітарних факультетів мають більше нерецензованих публікацій (тези наукових доповідей). Так, серед аспірантів соціо-гуманітарних спеціальносте мають в середньому по 4 публікації тез в українських виданнях, одну публікацію тез у зарубіжному виданні та одну рецензію в науковому журналі, у середньому по 2 статті в українських наукових виданнях, тоді як на наявність таких рецензованих публікації як монографії, публікація в журналах з імпакт-фактором та наявність індексу цитувань ніхто з опитаних не вказав. Серед природничих спеціальностей вектор публікаційної активності спрямований у бік міжнародної наукової співпраці, про що свідчать дані про кількість статей у зарубіжних наукових журналах та кількість тез у міжнародних наукових виданнях. Так, у середньому кожен з опитаних має одну міжнародну публікацію та по 2 статті в українських виданнях. Найбільше тез у міжнародних наукових виданнях мають аспіранти фізичного факультету. Вчені природничих спеціальностей мають в середньому по 3 наукові монографії та один науковий посібник, 12 % опитаних мають індекс наукового цитування та мають статті в журналах з імпакт-фактором (найбільше хіміки та механіко-математичний факультет) - 25 % опитаних. Аналіз даних, представлених у базах даних Scopus та Web of Science, виявив, що Україна посідає 46 місце з 226 однак, у Scopus активно індексуються журнали природничих наук - це фізика, математика та хімія (0,86, 0,56 та 0,54 відповідно), тоді як серед соціо-гуманітарних незначну кількість мають психологічні та економічні науки (0,04 та 0,03 відповідно) [8]. Негативним є те, що частки, вказані за соціо-гуманітарними науками, мають тенденцію до зменшення.

Майже всі опитані зійшлись на тому, щоб досягнути успіху в науці необхідно:

- на рівні держави: підтримка держави та її зацікавленість в успішному розвитку науки, державні програми, зменшення бюрократії;

- матеріально-технічна база: потужна науково-дослідна частина;

- інформаційна забезпеченість: забезпечення доступу до іноземних джерел і матеріалів проектів, вільний та зручний доступ до необхідної інформації, усунення багатоступеневої необгрунтованої обмеженості в роботі з бібліотеками та архівними установами, можливість працювати з джерелами, які знаходяться закордоном (дуже дорого за ціновою політикою порівняно з матеріальним забезпеченням аспірантів України);

- зв'язок науки з економікою: повинні бути створені умови для залучення приватних коштів в наукові дослідження, наука повинна бути вигідною та цікавою для приватних інвесторів;

- міжнародна наукова співпраця: активна співпраця з дослідницькими зарубіжними центрами;

- фінансування: гідна зарплатня науковцям (аби принаймні могли думати про науку а не про те, як вижити; науковці повинні бути повністю зосереджені на своїй роботі, для цього вони повинні мати достатню оплату (стипендію, грант) для того, щоб не відволікатися від наукової роботи;

- корисність і значущість наукових результатів.

Без забезпечення цих умов, наука буде приречена, відтік найбільш досвідчених та перспективних спеціалістів, погіршення вікової структури наукових кадрів та остаточне падіння престижу науково-дослідницької діяльності серед потенційних молодих учених. Вчені відмічають недостатню підтримку науки з боку держави, погане її фінансування та забезпечення необхідними матеріально- організаційними умовами, що негативно відображається на її престижі в суспільстві так і серед молодого покоління вчених, що відображається на небажання їх пов'язувати своє майбутнє з наукою та відхід їх у інші галузі. Слабкі зв'язки університетів із міжнародною науковою спільнотою, низьке їх залучення до міжнародних наукових проектів та грантів наукової діяльності, відсутність фінансової підтримки молодих учених у відвідуванні таких заходів робить українську науку закритою та сприяє відставанню її в розвитку від світових загально прийнятих стандартів. Наслідком цього є низький престиж науки та відсутність мотивації наукової діяльності.

Інституційними умовами розвитку та реалізації наукового потенціалу виступають усталені сфери суспільних взаємодій із приводу виробництва та розповсюдження знань, які регулюються певними правилами на рівні наукової, інноваційної та бюджетної політики України. Провідними акторами, які на рівні законодавчих актів або програм здатні визначати пріоритетність розвитку тих чи інших галузей суспільства і в подальшому контролювати виділення коштів із державного бюджету на їх розвиток, є державні діячі. Здійснено аналіз та порівняння законодавчої бази України, правил та програм, які спрямовані на розбудову основних галузей науки, фінансової політики з програмами розвинених країн (США та «Великої вісімки» (G8). Орієнтація на включення до міжнародних програм є показником спрямованості держави на підтримку та розвиток наукового потенціалу країни. Аналіз даних державної статистики та вторинного аналізу емпіричних даних продемонстрував, що інституційний потенціал в Україні, порівняно з розвиненими країнами Європейського союзу та «Великої вісімки», містить низку проблем. Враховуючи динамічний аспект фінансування науки в Україні з кожним роком все менше виділяється коштів з державного бюджету на розвиток науки. Якщо в 1998 році об'єм фінансування науки становив 1,21 % ВВП, то у 2010 році - 0,82 % ВВП, а у 2012 році - 0,73 % ВВП [3]. Якщо порівняти Україну з іншими країнами за показником витрат на науку за 2012 рік, то показовою буде діаграма нижче.

Ця ситуація свідчить, що влада країни не розуміє місце науки в сучасному світі, не вважає за потрібне переймати досвід розвинених країн. Не враховуючи те, що користь науки не зводиться тільки до створення нових технологій або продуктів, хоча без цього неможливо. Головне призначення науки - отримання нових знань, що - і це зрозуміли в багатьох країнах - є ключовим фактором для функціонування держави та її стратегічної безпеки Інституційний потенціал (на рівні наукової та інноваційної політики) в Україні, в порівнянні з розвиненими країнами, містить низку проблем, головною з яких є низький рівень усвідомлення на інституційно-системному рівні (рівні правлячих еліт) важливості розвитку наукового потенціалу суспільства та незбалансованість бюджетної політики щодо підтримки розвитку наукомістких галузей суспільства та їхніх інституцій. На рівні підтримки інтелектуально-інноваційної сфери з боку уряду України, рівень фінансування науково-технічної та технологічної сфер (фундаментальна наука, прикладні дослідження та розробки) з роками невпинно зменшується. Попит держави на дослідження та розробки в межах дослідницьких установ є мінімальним.

Висновки

Аналіз даних кадрового потенціалу української науки у віковому, гендерному та галузевому розрізах виявили, що аспірантура та докторантура України як основні форми підготовки висококваліфікованих наукових кадрів не виконують свою основну функцію і не сприяють кадровому поповненню наукомістких галузей (наукових організацій, інноваційної сфери, академічних закладів тощо). Натомість відбуваються такі негативні тенденції, як зовнішня міграція висококваліфікованих кадрів до таких країн, як США, Німеччина та Росія, та внутрішня міграція - перехід до інших галузей, непов'язаних із науковою діяльністю, в переважній більшості до комерційних структур. Така ситуація призводить до різкого зниження частки дослідників щодо загальної кількості економічно активного населення та призводить до такого явища, як старіння наукових кадрів. Кризовий стан української науки позначився на її престижі, привабливості дослідницької діяльності як на рівні самих учених, так і на рівні суспільства в цілому. В Україні в силу ідеологічних, політичних та історичних умов соціальний статус учених ніколи не був високим. Причинами такого положення науки в суспільстві також полягають і у відсутності державної політики у сфері молодіжної науки та низька популярність науки серед випускників вишів. Для того необхідно створити умови, в яких результати наукової роботи будуть затребуваними на виробництві та в інших галузях та зможуть приносити значущі результати. А головне, що необхідно зробити, - це створення умов із залучення наукової молоді у сферу науки, що потребує підтримки з боку держави.

Література

1. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и н. ред. В. В. Радаев. М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. С. 519-536.

2. Вебер М. Исследования по методологии наук / М. Вебер. М.: ИНИОН, 1980.

3. Державний Комітет Статистики України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

4. Наука Украины. Цифры, факты, проблемы / Авторский коллектив А. А. Мазур, Л. Б. Любовная, Н. С. Бровченко, В. В. Тольба. К.: Институт электросварки им. Е. О. Патона НАН Украины, 2012.

5. Наукові кадри // Статистичний збірник «Наукова та інноваційна діяльність в Україні». К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України», 2012. С. 29-71.

6. Прайс Д. Квоты цитирования в точных и неточных науках, технике и не-науке / Д. Прайс // Вопросы философии. 1971. № 3. С. 149-155.

7. Motyl M. Scientific Utopia: II - Restructuring Incentives and Practices to Promote Truth Over Publishability / M. Motyl, J. Spies. University of Virginia. May 25, 2012. Retrieved from: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2062465.

8. World economic outlook (International Monetary Fund) [Електронний ресурс]. Retrieved from: http://www.imf.org/ external/pubs/ft/ weo/2013/02/pdf/text.pdf.

Размещено на Allbest.ru