Роль метафори у створенні образів сучасного інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ МЕТАФОРИ У СТВОРЕННІ ОБРАЗІВ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

І.М. Кобзар

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Шляхом з'ясування принципової значущості метафори для гуманітарного пізнання здійснено спробу виявлення можливостей метафоричного моделювання у формуванні соціальних образів інформаційного суспільства.

Ключові слова: метафоричне моделювання, інформаційне суспільство, соціальний образ, масова свідомість.

Путем выяснения принципиальной значимости метафоры для гуманитарного познания осуществлена попытка выявления возможностей метафорического моделирования в формировании социальных образов информационного общества.

Ключевые слова: метафорическое моделирование, информационное общество, социальный образ, массовое сознание.

метафоричний моделювання соціальний образ

By clarifying the fundamental importance of metaphor for human cognition made an attempt to identify opportunities metaphorical modeling in shaping social images of the Information Society.

Key words: metaphorical modeling, information society, social image, the mass consciousness.

Як відомо, мова виконує функції носія й зберігача інформації, виступає способом вираження накопичених знань та є базою для формування нових. Людина може використовувати знання та досвід попередніх поколінь з метою отримання нових знань, що дозволяє їй активно змінювати інформаційну картину світу. Під впливом конкретних соціальних умов та попереднього досвіду формується масова свідомість. В умовах інформаційного суспільства рівень значущості людини визначається її вмінням орієнтуватися в бурхливому потоці часто змінюваних соціокультурних ситуацій. Залежно від цільової настанови інформаційний вплив мови на людину може мати позитивний або негативний заряд, результатом якого стає відповідна поведінка та створюються відповідний образ.

Процес утворення смислів як процес побудови інформації про них полягає в розвитку вміння орієнтуватися в навколишньому світі, що власне є процесом людського пізнання. Якщо пізнання розглядати як «процес розширення фізичної й духовної орієнтації людини у світі», то «правильно орієнтуючий» термін є одним з найважливіших елементів, що становлять основу такої орієнтації [1]. Особлива роль у цьому процесі належить метафорі як основному засобу створення різних соціальних образів, адже саме «мистецтво створення іміджу є не що інше, як уміння знайти метафору» [2].

Унікальність метафоричної інформації полягає в тому, що за її допомогою створюється панорамність образу, що дає можливість виходу за межі певної ситуації. Вихідною в цьому плані приймемо думку Н.Д. Арутюнової про те, що основним призначенням метафори є не повідомлення інформації, а викликання уявлення про неї [3].

Метою статті є аналіз механізму метафоричного моделювання різних соціальних образів в умовах інформаційного суспільства. Поставлена проблема є актуальною, виходячи з думки про необхідність формування високої інформаційно-мовної культури та збереження національних мовних традицій, які залежать від особистісних характеристик індивіда, рівня його самосвідомості, суспільно-політичного світогляду та громадської думки в суспільстві.

Соціальні уявлення є основою уявлень про різні об'єкти соціальної дійсності. На цій базі будуються уявлення про світ у цілому (образ світу) та уявлення про образ особи зокрема, які відбивають особистісні особливості кожного індивіда. Звідси можемо вважати, що поняття «соціальний образ» є найбільш адекватним інструментом аналізу суспільних явищ інформаційного суспільства, бо поєднує як індивідуальні, так і суспільні риси, релікти давнини, об'єкти сучасності та мрії про майбутнє.

Соціальні образи створюють соціальні ролі та соціально-статусні позиції, певну частку стереотипних установок тощо. Створення образів в інформаційному суспільстві відбувається з метою формування й закріплення у людській свідомості певних характеристик, які впливають на відношення широкої аудиторії до них, примушуючи оцінювати їх і реагувати на різного роду події й дії, з ними пов'язані. Інформація може «створити» чи «відновити» імідж, може бути «згубною для іміджу», а може його «скомпрометувати» та «зіпсувати». Тобто, мова йде про метафору, «яка виражає унікальну особистісну ідентичність суб'єкта деяльності» [2].

Для розуміння того, як створюється образи інформаційного суспільства, слід наголосити на моделюючій здатності метафори, яка дає поштовх розвитку думки й наводить на нові аналогії. Мовне моделювання є способом представлення інформації у свідомості людини та способом її передання. Тому одним з основних понять, використовуваних у цьому напрямі, є «метафорична модель».

Про важливість модеюючої ролі метафори говорили різні дослідники, зокрема, Н.Д. Арутюнова [3], Г.С. Баранов, Р. Бойд, С.С. Гусєв, Т. Кун, Я. Монкоша-Бошдан, М.Л. Мотько, Д.С. Найдіна, О.О. Опаріна, О.О. Федосєєв, Л.О. Хахалова [4], А.П. Чудінов [5] та ін.

У питанні моделювання образів обов'язково слід зважати на різний рівень необхідності використання інформації співробітниками та функціональними службами, тобто різний підхід до процесів збирання, обробки, використання та розповсюдження інформації. Ця необхідність може виникнути при розв'язанні проблем різного рівня, що полегшує діяльність як конкретних індивідів, так і колективів та стимулює пошуки нових підходів до вирішення насущних завдань.

Використання метафор допомагає зрозуміти відношення до інформації та виробити відповідне рішення. Використовуючи метафоричні одиниці для побудови моделі ситуації, яка виступає фрагментом цілісної картини світу, визначається спосіб сприйняття світу реципієнтом для його власних дій. Концептуальна метафора є засобом формування параморфної моделі, яка дозволяє уявити одну систему за допомогою системи з іншої сфери досвіду, тобто пояснення однієї сфери в термінах іншої.

У сучасних дослідженнях активно використовуються понад десяти концептів-метафор, які репрезентуються метафоричними одиницями різних рівнів у великій кількості ситуативних моделей. У нашій роботі для визначення механізму метафоричного моделювання образів інформаційного суспільства погодимося з думкою професора Л.О. Хахалової, яка серед способів семантичного й логічного моделювання метафори виділяє 3 обов'язкових моделетвірних чинники: реальний детонат, фіктивний детонат та констант порівняння.

Дослідниця наголошує, що реальний детонат є незмінним, а фіктивний - змінний і варіативний. Орієнтуються вони на одинадцять типізованих ситуацій, які й породжують образи. Це: спортивні змагання; ігри; війна та військові дії; театральне та циркове дійство; діяльнісно-емоційна людина в різних фізичних, психічних та фізіологічних станах; прилади та функціонування різних механізмів і деталей; положення й переміщення у просторі; монархічна влада; кулінарні вироби; медицина, гігієна й здоров'я; природа й природні явища; мова, політика й культура [4].

Російський професор А.П. Чудінов [5] також наголошує, що різні складові соціальної картини світу постійно взаємодіють між собою в людській свідомості. Тому світ метафорично моделюється за зразком інших сфер соціальної діяльності людини, що включає такі понятійні сфери-джерела, як «Злочинність», «Війна», «Театр (видовищні мистецтва)», «Економіка», «Гра і спорт».

Гарет Морган, професор йоркського університету в Торонто, вважає можливим використання механістичних, фізіологічних, психічних, політичних, культурних та метафор влади, руху і трансформації для створення організації, сильні та слабкі сторони яких проаналізовано ним у монографії «Імідж організації: вісім моделей організаційного розвитку» [6]. Використовувати їх можна як ізольовано одна від одної, так і об'єднано, отримуючи в результаті розуміння їх взаємодії з зовнішнім середовищем та визначити найбільш прийнятний варіант інформаційної культури.

Учений наголошує на тому, що будь-який аспект організаційної діяльності залежить від обробки інформації в тій чи іншій формі, на підставі чого формуються її стратегія та плани. У світі комп'ютерних та автоматизованих потоків, а також у зв'язку з розвитком Інтернету та інших мереж електронної комунікації змінилося не лише розуміння інформації, а й застосування її на практиці. Проте люди часто все ж таки мають обмежені можливості для користування нею. Зважаючи на це, метафоричний процес моделювання образів інформаційного суспільства простежимо, використовуючи метафори організаційної теорії Г. Моргана.

Учений указує, що організаційна структура, стратегія, стиль управління, робота в команді, організаційні зміни, зміст та якість продуктів і послуг - усе може бути перетворено й оживлено за допомогою творчих образів, які допоможуть гармонійно вписатися в умови нової реальності. Він наводить метафори організації як механізму, як живого організму, як природного відбору, як мозку та як культури.

Метафора «організація як механізм» розглядається з точки зору механістичного підходу до організації, тобто, як до технічного процесу, де завдання, які стоять перед нею, може виконати лише машина, яка «працює акуратно», «не маючи збоїв» у роботі, а «простої» та «бездіяльність» порушують й ослаблюють її силу та міць.

«Організація як живий організм» - метафора, де кожен представник її чи вона в цілому перебуває в певному середовищі, у якому добре «пристосовані до одних умов» та нездатні «вижити в інших». Організація нагадує дещо біологічне, коли взаємини між окремими людьми, групами, організаціями та їхнім соціальним середовищем розглядаються як відношення між молекулами, клітинами та складними видами й навколишнім середовищем у цілому. Метафора живого організму підкреслює вижива- ня як основну мету й завдання організації, оскільки кожен прагне «вижити», «не захворіти» й «не загинути». Особливою ознакою метафори тут є створення таких «умов існування», у яких кожен може відчувати свою необхідність і значущість.

Метафора «організація як природний відбір» полягає у процесі видобування необхідних життєвих ресурсів. Тут організація стикається з конкуренцією інших організацій, а оскільки ресурсів для всіх не вистачає - виживають найсильніші або найбільш пристосовані. Так зовнішнє середовище стає вирішальним чинником успішної або неуспішної організації, тим самим здійснюючи «природний відбір», усуваючи слабших. Під впливом цієї метафори виникла й розглядається екологічна модель організаційної демографії, у основі якої - розуміння обмежень подачі ресурсів та впровадження ефективних нововведень в екологічну діяльність організацій.

Існує ціла низка метафор для представлення можливостей мозку. Одна з них - «організація як мозок» - призначена для збереження й обробки інформації. Тут вона виступає як комп'ютер чи телефонна панель управління, що передає інформацію за допомогою електронних імпульсів; складний комплекс хімічних реакцій, які передають інформацію та спонукають до дії; лінгвістичною системою, яка засобами нейронного коду перетворює інформацію в думки, ідеї та дії подібно до того, як алфавітний код перетворює букви в слова, речення та тексти.

Ще одна метафора «організація як культура» походить від метафори «суспільство як культура», оскільки спосіб життя багатьох працівників базується на основі двох понять - роботи та дозвілля. Розпочинаючи роботу одночасно, проводячи час в одному й тому ж місці, носячи однакову форму, виконуючи одні й ті ж дії, люди перебувають у межах одного культурного суспільства, поєднуюють і сповідують одні й ті ж культурні цінності та кодекси честі.

Усе це призводить до того, що культура перестає розглядатись як одна з характеристик, яку має організація. Вона розглядається як активне явище, за допомогою якого люди створюють і перебудовують світ. При використанні цієї метафори акцент робиться на систему поглядів і переконань, що поділяються членами організації, а, отже, на побудову певних схем інтерпретації, які допомагають створювати й оновлювати ці погляди та значення. Метафора культури вказує на такі способи зміни організації як мова, норми, формальні процедури та інші соціальні дії, пов'язані з ключовою ідеологією, цінностями й переконаннями.

На підставі цього можемо постулювати, що ідея організації є творчим процесом формування образів, які ми «організуємо» на основі образів, що вже існують у нашій свідомості й у нас завжди є можливість створити нові образи [6, с. 413]. Природа сучасного світу залежить від панування електронних засобів інформації, що ускладнює положення тих, хто повинен іти в ногу з часом та новими напрямами розвитку. Саме ця позиція допомагає зрозуміти роль метафоричного мислення, розуміючи силу в слабкостях. Таким чином виробляється основа для більш вдумливого відношення до практичних завдань управління, де практика невіддільна від теорії. Залишаючись відкритими для ідей різних метафор і навчаючись застосовувати метафори для нових ідей, розширюються можливості розв'язання найскладніших проблем.

Деякі філософи вважають, що певні поняття сучасного суспільства мають більш оцінний, аніж науковий характер. Так, В.І. Казакова зазначає, що деякі з них можна вважати породженням індустріальної цивілізації, бо вони «само собою задають орієнтацію створення деякого витвору мистецтва: еліта, середній клас, пролетаріат, маргінали, які постають через призму апріорно заданих атрибутів» [7, с. 34]. Простежимо метафоричний процес створення та існування деяких з названих образів у суспільстві. Насамперед - «еліта», на метафоричність якого вказували А. Зоткін, Н. Макіавеллі, В. Парето, М. Шульга [8].

Сьогодні не існує остаточного критерію чи ознаки, яка б дефініціювала це поняття. Одні першим вбачають у ньому досягнення в трудовій діяльності, рівень освіченості та інтелекту, інші - харизму, престиж, репутацію, багатство тощо. Часто вказується й на рухливість персональної еліти: якщо раніше принц вважався безумовним престолоспадкоємцем, то в сучасних реаліях почесні номінації - звання героїв, лауреатів, академіків тощо - є пожиттєвими, але не успадковуваними.

Проте всі сходяться в думці щодо обраності цієї категорії суспільства. Безперечно, вона стає свідком усіх суспільних трансформацій і сама піддається їм.

Якщо у феодальному суспільстві єдиною ознакою еліти було соціальне походження, то в сучасному світі діють принципово інші тенденції. Створення елітних ролей відбувається за допомогою звань, категорій, класів, що створюють відповідні системи стимулів та виділення їх з-посеред інших. Традиційною для радянської еліти була успадкована від царської Росії модель рекрутування еліт, в основу якої був покладений службово-номенклатурний принцип, який призвів до домінування адміністративно-політичної бюрократії. Так, зокрема «на початок 1980-х рр. еліта являла собою «виїдене яйце», під оболонкою якого склалися клани та корпорації, яким було явно тісно в ороговілій оболонці і які очікували свого часу для конверсії накопичених різноманітних ресурсів (фінансових, символічних, політичних тощо) в реальну політичну владу або економічний капітал» [9, с. 310].

Вітчизняний дослідник В.С. Нікулін зазначає, що в кінці 90-х рр. ХХ ст. в Україні еліта сформувала потужні політико-фінансові групи, вибудувала вертикальні елітні колони, що включають партійні структури, підконтрольні засоби масової інформації, регіональні та галузеві лобі, спираючись на які, періодично підтверджує свою легітимність. Поступово відбулася її трансформація в олігархічну модель, основним принципом якої є плюралізм еліт, домінуюча роль серед яких належить бізнес-еліті, яка направляє своїх представників у політико-адміністративну еліту та впливає на прийняття значущих політичних рішень [10, с. 210].

Білоруські дослідники А. Квілорія та С. Мусієнко [11], говорячи про номінацію еліти й ототожнюючи її з різними соціальними групами (начальниками, бізнесменами, керівниками, політиками), вдаються до метафоричної оцінки її образів: здебільшого - як позитивної - «працює і творить», «очолює», «керує», «думає», «навчає», «виховує», «виробляє цінності», а іноді - як негативної: «живе, як хоче», «байдикує», «краде», «тринькає гроші», «не поважає інших».

Заслуговує на увагу точка зору засновників теорії еліт Н. Макіавеллі та В. Парето, які намагалися застосувати принципи механічних систем та зооморфних рис до соціальних систем, тим самим удаючись до метафори. В. Парето [12] визначав еліту як клас тих, хто характеризується у своїй діяльності найвищими показниками, а також вказав на механізми входження в її лави тих, хто не має вищих показників діяльності. Це - багатство та успадкування елітного статусу. Посилаючись на класифікацію Н. Макіавеллі, до категорії «правляча еліта» учений відніс тих, хто прямо чи не прямо значним чином впливає на владу, розподіливши їх на 2 типи:

1) «лисиць», у яких переважає «інстинкт комбінацій»;

2) «левів», яким властива стабільність агрегатів, які мають владу чи перебувають в опозиції.

Цієї ж метафоричної класифікації дотримується й вітчизняний дослідник А. Зоткін, який у монографії «Леви та лиси української політики» [13] користується «левиними» характеристиками для зображення жорсткості та хитрості й дипломатичності для «лисів» політичних реалій сучасної України.

Слід зауважити, що не лише образ еліти створюється зооморфними метафорами. Вона є часто вживаною при аналізі економічних та політичних ситуацій. Їх характеризують концептуальні вектори агресії, жорстокості, коли йдеться про попрання принципів гуманізму чи передавання почуття розгубленості й непевності: «хижа акула», «ведмідь з сокирою», «жвавий жеребець», «замучені шкапи», «безглузді карасі», «уперті віслюки».У створенні соціальних образів інформаційного суспільства використовується й педагогічна метафора, яка представляє певні події в образах уроків, які повинні бути засвоєні задля подолання перешкод та уникнення труднощів.

Не можна обійти увагою такий метафоричний соціальний образ інформаційного суспільства як «глобальне село», який характеризує глобальний простір Інтернету. Незважаючи на те, що кількість продуктів та послуг інформаційного суспільства невпинно «зростає» й «глобальне село» «має» безмежні можливості, користуватися ними можуть далеко не всі його мешканці. Це спричиняється цілою низкою обставин, серед яких головною вважається низький рівень життя й неможливість доступу до всесвітньої мережі.

Зазвичай більшість соціальних образів мають просторово-часовий континіум, бо або ж формуються протягом тисячоліть, набуваючи в нові часи нових відтінків, або ж виникають для потреби конкретного суспільства й, «відслуживши» йому, зникають. У зв'язку з тим, що в інформаційному суспільстві роль жінки, зокрема, у економічній та політичній сферах, усе більш зростає, розглянемо її соціально-професійний образ, який формується теж не без участі метафори під впливом політичних орієнтацій, діяльнісно-результативних показників та імідж-репрезентацій.

Найбільш адекватною метафорою сьогодення є «ділова жінка», що раніше стосувалася жінки, зайнятої лише кар'єрою, а нині - яка повністю реалізувала себе в професії та сім'ї.

Вітчизняна дослідниця Т.В. Склярук, посилаючись на одне з німецьких видань, наводить п'ять жіночих символічних типів соцієтального рівня, де «ділову жінку»-політика співвіднесено з образом, який найбільше їй «підходить». При цьому є очевидним, що метафорично створені образи мають сутнісні підстави, які виявляються в зовнішності та діяльності далі вказаних осіб. Американська акторка та співачка Доріс Дей - завжди мило усміхнена - є метафорою німецького канцлера Ангели Меркель до того моменту, доки та не «вдарить». Американський конгрес-спікер Ненсі Палозі постає в ролі місіс Пропер, яка демонструє, що «жіноча м'якість» - зовсім не «атрибут жіночої влади». Колишній держсекретар США - «войовнича» Кондоліза Райз - як «політ-пані», тобто - класично консервативний образ жінки, якій доводилося бути в «чоловічих бастіонах». Кандидат в президенти Франції - Сежолене Рояль - виглядає як «політ-Бонд-дівчина», підкреслюючи майже все, що прийнято вважати фемінним. Українська екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко - як «політ-Барбі», яка, хоча й представлена як лялька, проте в «політичних іграх» є вкрай небезпечною [14].

Таким чином виробляється основа для більш вдумливого відношення до практичних завдань управління, де практика невіддільна від теорії. Залишаючись відкритими для ідей різних метафор і навчаючись застосовувати метафори для нових ідей, розширюються можливості розв'язання найскладніших проблем шляхом подальшого уважного аналізу їх та урахування в практичній діяльності.

На підставі проведеного аналізу можемо говорити про створення різних соціальних образів інформаційного суспільства завдяки моделюючій здатності метафор. Це створює можливість зводити воєдино поняття з різних галузей, пояснює принципову значущість метафори для формування високої інформаційно-мовної культури та збереження національних мовних традицій.

У роботі виділено 3 обов'язкових моделетвірних чинники: реальний детонат, фіктивний детонат та констант порівняння, які орієнтуються на типізовані ситуації, які й породжують образи. У метафоричному процесі моделювання образів інформаційного суспільства використані метафори організації, еліти та жінки.

У процесі досліження виявлено, що найбільш продуктивними є механістична, біологічна та морбіальна метафори, які характеризують концептуальні вектори агресії, жорстокості, передавання почуття розгубленості й непевності, що є вираженням загальних настроїв сучасного суспільства. Вказано на практично повну відсутність оптимістичних метафоричних концептів, пошук яких може стати предметом подальших наукових розвідок після подолання непростого й складного періоду в суспільному житті.

Бібліографічні посилання

1. Володина M. H. Язык СМИ - основное средство воздействия на массовое сознание [Электронный ресурс] / M.H. Володина // EvArtist [сайт] / Режим доступа : http://evartist.narod. ru/text12/03.htm - Заголовок з екрану

2. Горчакова В.Г. Имидж личности [Текст] / В.Г Горчакова // Маркетинг в России и за рубежом.- 2008. - №3. - С. 133-138.

3. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс. Теория метафоры [Текст] / Н.Д. Арутюнова. - М., 1990. - С. 5-32.

4. Хахалова С. А. Метафора в пространстве предвыборного политического дискурса [Текст] // Языковая реальность познания: сборник научных трудов / С.А. Хахалова. - Иркутск : ИГЛУ, 2009. - С.8-18.

5. Чудинов А. П. Метафорическая мозаика в современной политической коммуникации [Электронный ресурс] / А.П. Чудинов. - Режим доступа : http://www.philology.ru/linguistics2/ chudinov-03a.htm. - Загл з экрана

6. Морган Г. Имидж организации: восемь моделей организационного развития [Текст] / Г. Морган ; пер с англ. под ред. Н. Лапиной. - М. : Вершина, 2006. - 416 с.

7. Казакова И. Социальный портрет как объект феноменологического анализа / Социология и социальная работа [Текст] / И. Казакова // Вест. Нижегородского ун-та им. Н.И. Лобачевского. Серия Социальные науки. - 2011. - № 1 (21). - С. 32-38.

8. Шульга Н. Этапы становления политической власти в Украине [Текст] / Н. Шульга // Социология: теория, методы, маркетинг. - 200б.- № 4. - С. 24-37.

9. Гаман-Голутвина О. В. Политические элиты России: Вехи политической эволюции [Текст] / О. В. Гаман-Голутвина. - М. : 2006.- 448 с.

10. Никулин В.С. Основные векторы трансформации советской номенклатуры в постсоветскую украинскую элиту [Текст] / В.С. Никулин // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2011. - № 941. - Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - С. 208-212.

11. Мусиенко С. Молодежь и элита: осознание политической ответственности [Электронный ресурс] / С. Мусиенко, А. Квилория. - Режим доступа : http://beldumka.belta.by/ isfiles/000167_131574.pdf. - Загл з экрана

12. Парето В. Элиты и аристократия [Текст] // Личность. Культура. Общество / В. Парето. - 2002. - Т. IV - Вып. 3-4 (1314). - С. 230-239.

13. Зоткин А. А. Львы и лисы украинской политики: о властвующей элите: моногр. [Текст] / А. А. Зоткин ; НАН Украины, Ин-т социологии. - К. : Наукова думка, 2010. - 341 с.

14. Склярук Т. В. Категория образа как возможность прочтения социального контекста:социологический аспект [Электронный ресурс] / Т. В. Склярук. - Режим доступа: http:// lomonosovmsu.ru/archive/Lomonosov_2007/17/sklj aruk_tv. doc. pdf. - Загл с экрана

Размещено на Allbest.ru