Особливості міжетнічної толерантності учнівської молоді в умовах полікультурного міста (на прикладі загальноосвітніх шкіл Мелітополя)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ірина Букрєєва, Андрій Орлов

ОСОБЛИВОСТІ МІЖЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО МІСТА (НА ПРИКЛАДІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ МЕЛІТОПОЛЯ)

В статті проаналізовано результати репрезентативного соціологічного опитування учнів старших класів загальноосвітніх шкіл полікультурного міста Мелітополь. Зазначено, що хоча в місті протягом багатьох років триває безконфліктний процес міжетнічної взаємодії, проте в середовищі учнівської молоді спостерігається латентні тенденції ізоляціонізму до представників певних етносів, які в подальшому можуть стати усталеними під впливом певних соціально-економічних чи політичних обставин. Автор наголошує, що етнічна толерантність проявляється не лише в нейтральному, а в позитивному ставленні до іншої етнічної групи, готовності до співпраці, партнерстві, визнанні прав іншого, сприйняття як собі рівного, що претендує на розуміння і співчуття.

Ключові слова: міжетнічна толерантність, учнівська молодь.

етнічна толерантність учні мелітополь

The article analyzes the results of a representative survey of the students Staszic school multicultural city of Melitopol. It is noted that while in the city for many years, continuing a conflict-free process of interethnic interaction, but in the environment of students observed latent tendencies of isolationism to members of certain ethnic groups, which in future can become sustainable under the influence of certain socio-economic or political circumstances. The author emphasizes that ethnic tolerance is manifested not only in neutral, and positive attitudes towards other ethnic groups.

Key words: inter-ethnic tolerance, school youth.

Формування сучасної української політичної нації неможливе без врахування реалій етносоціальних процесів, характеру, особливостей та тенденцій розвитку етносів та народів, що населяють територію України. Наявність у складі населення України представників понад 100 етносів неминуче ставить питання про особливості міжетнічного спілкування, відношення до «Іншого», який завжди чимось відрізняється: світоглядними установками, культурними традиціями, звичаями, поведінкою, мовою тощо, або навпаки чимось схожий. Такі процеси несуть у собі відкритий конструктивний потенціал, але при цьому не можуть бути безконфліктним.

Особливу актуальність формування міжетнічної толерантності набуває в умовах багатонаціональних груп і колективів, де треба не допускати ситуацій прояву нерівності дітей у правах й обов'язках. Різномовність у середовищі учнів частенько призводить до вибірковості у спілкуванні, національної ізольованості груп та окремих їх членів. Відмінність національно-етнічних особливостей, яким учні часто надають оцінний характер, а також специфіка сімейних установок, традицій накладають певний відбиток на поведінку і на взаємовідношення дітей з оточенням.

Серед авторів, що розглядають загальнотеоретичні проблеми толерантності та її впливу на формування та розвиток механізмів державного управління, слід виділити роботи провідних вітчизняних вчених В. Князєва, Ю. Куца, П. Надолішнього, М. Пірен, В. Ребкала, С. Римаренка, Т. Сенюшкіної, Л. Шкляра та ін.

Проблеми етнічної самосвідомості, етнічної ідентичності, історичної пам'яті, етнічних стереотипів, етнічної толерантності активно розробляються В.С. Агеєвим, М.Г. Герасимовою, В.Г. Городяненком, Л. Гудковим, Н.М. Лебедєвою, Н.П. Москаленко, В.М. Онищуком, В.Н. Павленко, В.Н. Паніною, С.В. Рижовою, З.В. Сікевич, В.Ю. Хотинець, М.О. Шульгою.

Тоді як чимало робіт присвячено аналізу аспектів толерантності молоді взагалі, проблема формування міжетнічної толерантності учнівської молоді, зокрема учнів старших класів загальноосвітніх шкіл залишається поза увагою дослідників. Проте, ранній юнацький вік - це етап пошуку самостійних життєвих орієнтирів, вибору соціальних норм і цінностей, які далі вже доросла людина реалізує у житті. В цей період формується система цінностей та етнічної свідомості як орієнтирів власної поведінки. До того ж більшість випускників загальноосвітніх шкіл є соціальною стратою, яка незабаром поповнить студентство як найактивнішу суспільно-політичну силу, що швидко сприймає і реагує на будь-які суспільно-політичні та економічні перетворення. Тому виховання у підростаючого покоління поваги до прав іншої людини, терпимості, міжетнічної толерантності, розуміння інших є першочерговим завданням сучасної освіти.

Етнічна толерантність розуміється сучасними дослідниками не просто як відсутність негативного, а скоріше як наявність позитивного або нейтрального ставлення до іншої етнічної групи, тобто як готовність контактувати з представниками цієї групи такими, які вони є, при збереженні, однак, позитивного ставлення до своєї групи. Український дослідник М.Б. Євтух дає таке визначення міжетнічної толерантності: „Міжетнічна толерантність - терпиме ставлення представників однієї етнічної спільноти до представників іншої спільноти, до відмінних культурних традицій,готовність до позитивної взаємодії з носіями різноманітних етнічностей”[2, с. 12].

Толерантність етнічна - терпимість до будь-яких проявів іноетнічного менталітету (у поведінці, способі життя, характері, висловлюваннях тощо)[6, с.56].

Сучасна соціально-психологічна література трактує етнічну толерантність як - готовність особистості терпимо сприймати ті чи інші явища національного життя і міжетнічних стосунків [3, с.390].

У більш широкому розумінні концепт толерантності означає прагнення людей до встановлення та підтримання згоди, єдності, враховуючи при цьому багатоманітність та відмінність поглядів, інтересів тощо [1].

Міжетнічна толерантність - повага, сприйняття та правильне розуміння духовно-культурних проявів етнічних спільнот. Це, інституціолізований через посередництво державної етнонаціональної політики універсальний принцип демократичного державотворення в поліетнічному суспільстві [4, с123].

Узагальнюючи різні підходи до поняття етнічної толерантності, автор розуміє її як складну соціально-психологічну установку особистості, що виражається в терпимості до чужого способу життя, чужих звичаїв, традицій, звичаїв, іншим почуттям, думкам і ідеям. Терпимість відносно людей, що належать до іншої національності, припускає, що ми усвідомлюємо існування схожості, що ховається під відмінностями.

Етнічна ж толерантність припускає не просто прийняття іншого етносу таким, яким він є, а готовність до співпраці, культурного взаємообміну і взаємозбагачення, взаємної емпатії, тобто до досягнення ментальності етноіншого.

Рівень толерантності суспільства в цілому обумовлений локальними процесами. Їх наслідки залежать від опосередковуваного ефекту місцевих соціальних, економічних і культурних умов, а також від дій індивідуальних акторів у деяких ситуаціях. Одним із таких локальних осередків міжетнічної взаємодії в українському суспільстві є м. Мелітополь, в якому більш ніж 220 років гармонійно співіснують понад 100 етнічних та національних спільнот. З огляду на таке етнокультурне розмаїття, місто з ініціативи Центру розвитку «Демократія через культуру» у 2008 році вперше представляло Україну у пілотажному проекті Ради Європи «Інтеркультурні міста».

Історико-культурні умови, етнонаціональний склад міста створили специфічне соціокультурне середовище, в якому і зараз триває безконфліктний інтегративний тип розвитку міжнаціональної взаємодії. За довгий час спільного проживання поступово стерлися межі настороженості до іншої, «чужої» культури, що знайшло відображення переважно в толерантному ставленні етносів один до одного.

А оскільки Мелітополь є молодіжним та студентським містом, то з метою виявлення рівня толерантності в середовищі учнів старших класів загальноосвітніх шкіл лабораторією соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б.Хмельницького було проведено соціологічне опитування «Особливості міжетнічної толерантності учнівської молоді загальноосвітніх шкіл міста» [5]. В якості об'єктів спостереження виступала учнівська молодь міста віком від 15 до 17 років. Генеральна сукупність (N) становить 1259 осіб. Вибіркову сукупність (n) склали 300 осіб (175 дівчат і 125 молодих чоловіків). Похибка вибірки не перевищує +3% при p = 95%.

У остаточну вибірку ми включили лише представників домінуючих етносів Мелітополя - українців та росіян. Представників інших етнічних спільнот нами виключено з розгляду через такі причини.

По-перше - етнічна приналежність значно впливає на ставлення до представників інших національностей, і в першу чергу, розрізнення буде проходити по лінії «титульний етнос (етноси) - інші етнічні групи». Тому таке ставлення потрібно вивчати окремо, контролюючи різні фактори, що можуть впливати на міжетнічне спілкування в цьому аспекті.

По-друге - у більших соціальних масштабах, ніж відносини між однокласниками, значення мають поширені, типові закономірності, якими, в даному випадку, на нашу думку, є ставлення представників найчисленніших етносів до інших етнічних груп. Виходячи з цього, ставлення українців та росіян як найбільш чисельних етносів до інших етнічних груп (які в даному випадку є національними меншинами) є більш значущим. Тому, розглядаючи дані дослідження, ми брали до уваги лише відповіді респондентів, які віднесли себе до українців та росіян.

Знати та дотримуватися культури свого народу є невід'ємною складовою етнічного виховання підростаючого покоління, яка безпосередньо вказує на усталені ознаки ідентичності особистості. Проте, лише кожен другий респондент (46,5%) відчуває гордість за традиції і культури свого народу. Можна припустити, що частина старшокласників недостатньо знають власну культуру, оскільки в даному регіоні не існує традиції дотримуватися більш менш усталених культурних традицій та звичаїв, відсутня практика їх популяризації серед широкого загалу.

Більша частина опитаних добре розуміють що таке толерантність: 25,6% респондентів відповіли, що це терпимість до іншої думки, яка суперечить власній, 23,3% - терпимість до людей іншої національності, віросповідання, 23,3% - поважне ставлення до людей іншої національності, взаєморозуміння з людьми іншої національності, віросповідання, політичних поглядів, 23,3% - солідарність (здатність надавати допомогу, підтримати іншого в складну хвилину), а 14% вважають, що це ввічливість.

19% опитаним подобається те, що в їхньому місті живуть люди іншої національності, 73,8% не звертають на це увагу, при цьому 81,4% не відчувають дискомфорту якщо поряд ними знаходяться люди іншої національності.

Проте, лише 58,2% підлітків вважають, що люди в Україні толерантні, а 18,6% вказали, що в місті відчувається негативне ставлення до людей через інше етнічне походження, релігію, мову тощо.

Найчастіше це проявляється в коментарях до інтернет-публікацій (46,7%), в публікаціях ЗМІ (преса, телебачення, інтернет) - 33,3%, в не толерантних висловлюваннях політиків - 26,7%, в середовищі однолітків - 23,3%, на вулиці, транспорті, черзі - 13,3%, і навіть у колективі де навчаються - 13,3%.

Найбільша частина опитаних (61,1%) вказали на те, що нетолерантне ставлення проявляється в грубій образі на адресу представників іншої національності («кацап», «хохол», «фашист», «бандерівець»), 30,6% - у зневажливому ставленні до людини через іншу етнічне приналежність, 22,2% - неповазі до звичаїв та традицій інших народів, 16,7% - обговорюванні територіальних домагань, 8,3% - зневажливому ставленні до людини через релігійну приналежність, 5,6% - небажанні знайомитися з культурою інших етнічних груп.

Водночас, учнівська молодь показала достатній рівень толерантності. Так, 83,7% респондентів згодні з твердженням, що про людину треба судити за його моральними і професійними якостями, а не за національною ознакою, 97,7% вважають, що людина повинна з повагою відноситися до думки іншої людини, навіть якщо вона є представником іншої національності чи віросповідання. 90,5% респондентів впевнені, що традиції, звичаї, релігія інших народів заслуговують на повагу, навіть якщо вони здаються не зрозумілими, 88,4% - згодні з тим, що народи не можна ділити на хороші та погані, бо в кожному народові є погані та хороші люди.

Проте, третина респондентів (30,2%) вважають, що сучасній людині її національність повинна бути байдужа. Це свідчить, що у частини молодих людей не сформовані чіткі етнічні ідентифікаційні ознаки і вони не усвідомлюють значення етнічних та культурних цінностей.

Для виявлення рівня соціальної дистанції, яку продукує учнівська молодь міста, була використана шкала Богардуса, модернізована і адаптована до вивчення міжетнічної толерантності в Україні Н.Паніною і Є.Головахою.

Результати дослідження свідчать про те, що рівень соціальної дистанції в місті і цілому помірний (4,134078). Найменша соціально-психологічна дистанція є по відношенню до українців (М - 1,42) та росіян (М - 2,69), яких готові прийняти в якості членів сім'ї та близьких друзів. Слід звернути увагу на той факт, що традиційно молодь продукувала до росіян дещо меншу соціальну дистанцію (M=1,89) за даними опитування молоді Мелітополя лабораторією соціологічних досліджень (2011 рік).

Найбільшою - до представників таких етнічних груп як роми (М = 5,1) та чеченці (М = 5,23), що свідчить про наявність проблем інтегрування даних етнічних груп у міське середовище. Наближаються до критерію «прийняти лише як громадян моєї країни» представники таких етносів як азербайджанці (М = 4,79), узбеки (М = 4,95), караїми (М = 4,98), албанці (М = 4,8).

Цей факт, ймовірно, пояснюється тим, що українці та росіяни є найчисленнішими національностями на території регіону та України в цілому, тому більшість опитаних найбільше знайомі з особливостями, традиціями та звичаями цих етносів, вони є передбачуваними для більшості опитуваних. Крім того, статус титульної по відношенню до української нації та вплив російської культури та історії по відношенню до представників російської етнічної групи були також важливими чинниками незначної соціально-психологічної дистанції по відношенню до представників згаданих національностей.

До представників інших етнічних груп в цілому зберігається помірна соціальна дистанція: білоруси (М =3,26), татари (М = 3,73), поляки (М = 3,51), болгари (М = 3,93), німці (М = 3,71, чехи (М = 3,91), яких готові прийняти в якості сусідів, які поживають на одній вулиці. Греків (М = 4,09), євреїв (М = 4,62), вірмен (М = 4,53), грузин (М = 4,49), молдаван (М = 4,43), корейців (М = 4,10) молодь готова прийняти в якості колег по роботі.

І хоча до більшості етнічних груп учнівська молодь демонструє помірну соціальну дистанцію, все ж таки частина опитаних (20,9%) вважають, що люди, які мають історичну Батьківщину за межами України, мають повернутися до неї, 23,3% - вагалися з відповіддю на це питання. Такі дані свідчать про існування все ж такі латентних ізоляціоністських тенденцій в середовищі школярів, які в подальшому можуть прогресувати до певної ступені радикалізму.

Цікавою в цьому зв'язку є думка респондентів щодо бажання ознайомитися з культурою інших народів. Так, найбільш цікавими для старшокласників виявилися культури німців (39,3%) та греків (39,3%), чехів (31,7%), білорусів (31,7%), поляків (29,3%), росіян (29,3%), татар, грузин, євреїв, корейців - по 22%, болгар (19,5%), азербайджанців 12,2%. Найменш бажаючих виявилось щодо ознайомлення з культурою вірмен та молдаван - по 7,3%, албанців, караїмів, узбеків та циган - по 2,4%, чеченців - 4,9%.

Таким чином, молодь не цікавиться культурою тих етнічних груп, до яких демонструю найбільшу соціальну дистанцію.

Хоча у школах містаі викладається факультатив з основи християнської культури, і результатом є те, що д іти ставали учасниками як обласних, так і Всеукраїнських конкурсів, проте серед релігій світу найбільш зацікавленість учні виявили саме до християнства, спецкурс з якого хочуть послухати 31,6% опитаних, ісламу - 26,3%, буддизму - 21,1%. Водночас, 10,5% опитаних не проти більш глибше ознайомитися з католицизмом, 7,9% - з протестантизмом, 5,3% - з іудаїзмом.

Не дивлячись на те, що місто є інтеркультурним, лише 9,3% опитаних вважають, що в місті розроблена медіа-стратегія для поліпшення образу етнічних груп. Що місцеві ЗМІ не приділяють уваги питанням міжетнічної толерантності свідчить й те, що 70% старшокласників не знайомі з діяльністю національно-культурних товариств, і лише 12,5% знають про їх діяльність зі ЗМІ.

Лише 14% респондентів вказали на те, що в їхній школі відбуваються позакласні заходи з міжетнічної толерантності, які в основному зводяться до проведення класних годин з питань міжкультурного спілкування, на що вказали (71,4%), участь у проектах з презентації культур різних народів (33,3%), проведенням різних спортивних заходів в яких беруть участь представники різних етнічних груп - 9,5%. Проте 80,5% респондентів вказали на те, що в школах відсутні навчальні предмети та факультативи з питань релігійного та міжетнічного спілкування, що свідчить про відсутність у виховному процесі системності з питань культури толерантності.

Постійне повсякденне спілкування з представниками етнічних спільнот (спільна праця, дозвілля, заняття спортом, туризмом, відвідування культурних заходів) теж підвищує рівень толерантності: серед тих, хто проводить дозвілля з представниками етнічних спільнот декілька разів на місяць - 88,9% не відчувають не якого дискомфорту поруч з ними, один чи два рази на півроку 80%, і жоден респондент не висловився проти того, що в його місті (домі) живуть люди іншої національності чи віросповідання.

Таким чином, інтеркультурне середовище міста та міжетнічне виховання впливає на культуру толерантності старшокласників, визначаючи достатню високий рівень. Водночас у середовищі молодих людей відчутні і латентні тенденції ізоляціонізму до певних етносів, які можна пояснити певними упередженнями, що склалися завдяки тим же особистим контактам. Так, водночас, спілкуючись на повсякденному рівні певна частина респондентів (11,1%), які спілкуються з ними кожного дня відчувають себе незручно, 20% тих, хто спілкується один чи два рази на півроку, а 25% опитаних не хочуть проводити з ними дозвілля, а серед тих респондентів, які відвідують помешкання представників етнічних спільнот 20% відчувають незручності. З огляду на такий стан, подальші дослідницькі розробки можуть бути спрямовані на виявлення причин упередженого ставлення підлітків до представників не титульних етнічних груп, запобігання тенденцій ізоляціонізму в шкільному середовищі тощо.

***

1. Власенко Т. Толерантність у політичному дискурсі України / Т.Т.Власенко // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія,

педагогіка, менеджмент. - Вип. 6: збірник наукових праць. - Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. - 260с.

2. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті [Текст]: навч. посіб. / В.Б. Євтух, В.П. Трощинський, Л.О. Аза. - К. : ВПЦ "Київ. ун-т", 2003. - 58 с.

3. Психология: Словарь / [авт. -сост. А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский]. -- 2-е изд., испр. и доп. - М. : Политиздат, 1990. - 494 с.

4. Сичова М.Д. формування міжетнічної толерантності в українському суспільстві: державно-управлінський аспект: дис. ...наук з державного управління. 25.00.01 / М. Д. Сичова. - К., - 2012 - 506 с.

5. Соціологічне опитування «Особливості міжетнічної толерантності учнівської молоді загальноосвітніх шкіл міста» // Лабораторія соціологічних досліджень МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2014.

6. Етнічний довідник: поняття та терміни - К., 1997. - 141 с.

Размещено на Allbest.ru