Рівень та специфіка релігійності європейських суспільств: чи все ще має шанси на справдження теорія секуляризації?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Рівень та специфіка релігійності європейських суспільств: чи все ще має шанси на справдження теорія секуляризації?

Богданова О. В. кандидат соціологічних наук доцент кафедри соціології Національний університет «Києво-Могилянська академія»



У статті представлено порівняльну характеристику рівня та специфіки релігійності 45 європейських суспільств (48 країн і територій) на основі даних IV хвилі Європейського дослідження цінностей (2008-2010 роки) за параметрами віри в продовження свідомого існування після смерті, релігійної самоідентичності, релігійного ексклюзивізму та відвідування релігійних служб. На основі цих даних висловлено деякі зауваги щодо застосовності теорії секуляризації для пояснення рівня та специфіки сучасної релігійності суспільств європейського континенту.

Ключові слова: секуляризація, де-секуляризація, теорія секуляризації, релігійні погляди, релігійні практики, релігійність європейських суспільств.



В статье представлено сравнительную характеристику уровня и специфики религиозности 45 европейских обществ (48 стран и территорий) на основе данных IV волны Европейского исследования ценностей (2008-2010 года) по параметрам веры в продолжение сознательного существования после смерти, религиозной самоидентичности, религиозного эксклюзивизма и посещения религиозных служб. На основе этих данных высказаны некоторые замечания касательно применимости теории секуляризации для объяснения уровня и специфики современной религиозности обществ европейского континента.



The article presents a comparative overview of religiosity in 45 European societies (48 countries and territories) based on data of the 4th wave of the European Values Study (20082010), taking into consideration the belief in continued conscious existence after death, religious self-identity, religious exclusivism, and attendance of religious services. In the light of this data, some considerations are offered regarding the applicability of secularization theory to explaining contemporary religiosity in societies of the European continent.



Розв'язання такої масштабної проблеми виходить за межі окремої статті, тож у цій дослідницькій розвідці запропоновано лише скромний внесок до її вирішення. Метою дослідження, запропонованого увазі читача, є виявлення ключових аспектів релігійності європейських суспільств на основі даних Європейського дослідження цінностей (ЄДЦ) [10; 11], що підтверджують або заперечують інтерпретації, запропоновані Х. Казановою та С. Брюсом щодо (де)секуляризаційних тенденцій у суспільствах Європи, та уможливлюють глибше розуміння рівня та специфіки релігійності сучасних європейських суспільств загалом й українського суспільства зокрема. Завданнями дослідження є систематизувати індикатори релігійності, доступні в Європейському дослідженні цінностей; визначити ключові показники для аналізу рівня й специфіки релігійності європейських суспільств у світлі тез, запропонованих С. Брюсом та Х. Казановою; охарактеризувати рівень і специфіку релігійності європейських суспільств загалом й українського зокрема за відповідними показниками; застосувати отримані висновки для оцінки евристичного потенціалу теорії секуляризації в контексті європейського континенту.

Перш ніж перейти до розгляду показників, варто зауважити про відсутність єдиної позиції щодо того, які суспільства вважати «європейськими». До полемічних (у тому сенсі, що подеколи їх класифікують як європейські, а подеколи - ні) можна віднести такі країни: Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Кіпр, Росія, Туреччина. У цих семи країн уся або принаймні частина території є на захід від умовної межі між Європою та Азією, яку становлять Уральські гори та уявна лінія на південь від цих гір до Каспійського моря (тобто географічно у Європі). 6 із цих країн (окрім Казахстану) включені до Європейського дослідження цінностей і, відповідно, представлені поряд з іншими в цій статті, попри розбіжності в поглядах щодо їхньої категоризації. Водночас, деякі країни в масиві даних представлені і як окремі країни, і як кілька територій, що складають певну країну (а саме - Східна та Західна Німеччина; Кіпр та Північний Кіпр; Ірландія та Північна Ірландія). Відповідно, у IV хвилі ЄДЦ (2008-2010 роки) аналіз можливий або за 45-ма країнами, або за 48-ма країнами / територіями.

У випадку цієї дослідницької розвідки обрано другу опцію, оскільки вона безпосередньо пов'язана з тезою Х. Казанови щодо релігійності Західної та Східної Німеччини, представленою на початку статті та сформульованою соціологом на основі дещо старіших даних репрезентативних опитувань (1990-х років).

Індикатори релігійності у IV хвилі Європейського дослідження цінностей

У Європейському дослідженні цінностей представлено відносно широкий спектр індикаторів релігійності. Відповідні показники можна структурувати за сімома категоріями:

релігійна самоідентичність людини, тобто те, як вона сама визначає свою релігійність;

релігійні погляди та практики, дотримання яких не обов'язково вимагає залученості до певної релігійної групи або організації, тобто можуть бути властиві як «приватній релігійності», так і «афіліативній3 релігійності»;

афіліативна релігійність, тобто залученість до релігійних громад, організацій;

зміни в афіліативній релігійності індивідів;

думка про значимість релігійних організацій та лідерів для окремих індивідів і суспільства;

переконаність, що релігійність людини посилює її бажані моральні якості, а отже є однією з пріоритетних якостей для формування в дитини та важливою рисою для політиків і державних службовців;

схильність до релігійного ексклюзивізму .

Варто зауважити, що формулювання деяких запитань (варіантів відповідей) ЄДЦ є почасти християн оцентричними, а отже не орієнтованими на плюралістичне релігійне середовище. Наприклад, поняття «церква» і «хрещення» властиві лише християнському віросповіданню; проблематичним у міжрелігійному контексті є також поняття «релігійна служба». З іншого боку, формулювання деяких запитань (варіантів відповідей) застосовні лише до більших і формалізованіших релігійних груп, тобто тих, що можуть позиціонують себе саме як «релігійні організації». Нижче наведено перелік змінних, що відповідають одній із семи категорій, що були запропоновані вище.

Релігійна самоідентичність людини.

Чи належите Ви до певної релігії або релігійного напряму (і до якого саме, якщо так).

Не залежно від того, відвідуєте Ви церкву3 чи ні, Ви вважаєте себе релігійною людиною, нерелігійною людиною, атеїстом/атеїсткою? (Q28, v114)

Не залежно від того, чи вважаєте Ви себе релігійною людиною, якою мірою Ви себе вважаєте людиною, зацікавленою у священному або надприродному? (Q34, v127)

Індивідуальна релігійність, не залежно від того, чи залучена людина до діяльності певної релігійної групи або організації.

Наскільки важливою є релігія у Вашому житті? (Q1, v6)

Наскільки важливим є Бог у Вашому житті? (Q36, v129)

Чи дає Вам релігія заспокоєння і наснагу? (Q37, v130)

На Вашу думку, чи важливо проводити релігійну службу у зв'язку з такими подіями (Q27):

народження (v111)

одруження (v112)

смерть (v113)

Чи вірите Ви в... (Q30)

Бога (v119),

життя після смерті (v120),

пекло (v121),

рай (v122),

гріх (v123).

Чи вірите Ви в реінкарнацію, тобто що ми народжуємося в цьому світі знову? (Q31, v124)

Котра з цих тез є найближчою Вашим уявленням (Q32, v125):

існує Бог, який є особистістю;

існує певний дух або життєва сила;

доволі важко визначитися, що я про це думаю;

не думаю, що існує певний дух, Бог чи життєва сила.

Наскільки правильною є така теза щодо Вас: «У мене є власний спосіб зв'язку з Божественним без церков і релігійних служб»? (Q33, v126)

Чи вдаєтеся Ви подеколи до молитви, медитації, духовних споглядань або чогось подібного? (Q38, v131)

Як часто Ви молитеся Богу поза релігійними службами? (Q39, v132)

2.11.Чи вірите Ви, що талісман може захистити Вас або допомогти Вам? (Q40, v133)

Залученість до релігійної громади (афіліативна релігійність).

Чи належите Ви до таких волонтерських організацій: релігійних або церковних організацій4? (Q5, v11)

Чи виконуєте Ви певну неоплачувану, волонтерську роботу для релігійних або церковних організацій? (Q5, v29)

Окрім весілля, похорон та хрещення, як часто Ви відвідуєте релігійні служби нині? (Q25, v109)

Зміни в афіліативній релігійності індивідів.

Чи були Ви коли-небудь раніше членом іншої деномінації1? [Формулювання питання для тих, хто належить до певної деномінації.] (Q24, v107) Якщо так, якої саме? (Q24a, v108, v108a) / Чи були Ви коли-небудь раніше членом певної релігійної деномінації? [Формулювання питання для тих, хто зараз не належить до жодної деномінації.] (Q24, v107) Якщо так, якої саме? (Q24a, v108, v108a)

Окрім весіль, похорон і хрещень, як часто Ви відвідували релігійні служби, коли Вам було 12 років? (Q26, v110)

Думка про значимість релігійних організацій та лідерів для окремих індивідів та суспільства.

Довіра до церкви (Q63, v205)

Загалом, на Вашу думку, чи дає Ваша церква [формулювання запитання для тих, хто належить до певної релігійної організації] / дають церкви [формулювання запитання для тих, хто не належить до жодної релігійної організації] у Вашій країні адекватні відповіді на (Q29):

моральні проблеми та потреби індивіда (v115),

проблеми сімейного життя (v116),

духовні потреби людей (v117),

сьогоденні соціальні проблеми нашого суспільства (v118)?

Наскільки Ви погоджуєтеся або не погоджуєтеся з такими твердженнями:

«Релігійні лідери не мають впливати на урядові рішення» (Q41, v135).

Переконаність, що релігійність людини посилює її бажані моральні якості, а отже є однією з пріоритетних якостей для формування в дитини та важливою рисою для політиків і державних службовців.

«Релігійна віра» як одна з 5-ти найбільш важливих якостей, які варто розвивати в дитині в межах родини (Q52, v178)

Наскільки Ви погоджуєтеся або не погоджуєтеся з такими твердженнями:

«Політики, які не вірять у Бога, не підходять для державних посад» (Q41, v134)?

Схильність до релігійного ексклюзивізму.

Нижче наведено кілька тез. Будь ласка, оберіть ту, що найбільше відображає Ваші погляди (Q35, v128):

є лише одна істинна релігія;

є лише одна істинна релігія, але інші релігій також містять частину істини;

немає однієї істинної релігії, але всі великі світові релігії містять деяку частину істини;

жодна з великих релігій не може запропонувати істину.

Аналіз результатів за всіма наведеними вище індикаторами не є можливим у рамках однієї статті. Нижче представлені дані за кількома показниками, які, на думку автора, є базовими для розуміння рівня та специфіки релігійності європейських суспільств.

Індивідуальна релігійність і релігійна самоідентичність

Насамперед, подивимося на кілька ключових показників індивідуальної віри та релігійної самоідентичності населення європейських країн, які не є неодмінно пов'язаними з вірою в авторитет певної релігійної організації або активною залученістю людини до релігійної громади. Зокрема, без належності до жодної релігійної організації можлива віра в те, що наше свідоме існування не завершується зі смертю, а також відчуття себе людиною, зацікавленою у священному та надприродному.

Хоча у світі існує чимало ідеологій, що пропонують людям певну картину наявного та належного, релігію серед них вирізняє те, що вона включає до картини світу можливість продовження свідомого існування після смерті. Згідно з більшістю віросповідань, після смерті ми продовжуємо свідоме існування в іншій формі. Однак, у деяких віросповіданнях продовження існування визначається лише як можливість: наприклад, згідно з поглядами Свідків Ієгови, після смерті людина припиняє своє свідоме існування, але праведні люди пізніше будуть воскрешенні Господом для життя в раю (іншими словами, альтернативою раю є не пекло, а припинення існування).

Запитання, поставлені під час ЄДЦ, уможливлюють визначити, який відсоток населення кожної країни вірить бодай у яку можливість свідомого існування після смерті, не залежно від того, чи належить людина до певної релігії та релігійної організації. Для цього було сконструйовано інтегровану змінну, у якій взято до уваги, чи зазначає респондент, що вірить

у «життя після смерті», «рай», «пекло» та/або «реінкарнацію»1. У табл. 1 представлено відповідні результати для кожної з 48 країн (або частин країн), які взяли участь у IV хвилі ЄДЦ.

релігійність віра суспільство

Таблиця 1- Віра в продовження свідомого існування після смерті за даними Європейського дослідження цінностей, 2008-2010 роки

(Дані представлені у відсотках до всіх опитаних у відповідній країні або частині країни, якщо не зазначено інакше в таблиці.)

№	Країна або частина країна	Інтегрована змінна: віра у (можливість) продовження свідомого існування після смерті	Чи вірите Ви в реінкарнацію, тобто що ми народжуємося в цьому світі знову?
		Так	Вагання або відсутність відповіді2	Ні	Так	Так (У відсотках до тих, хто вірить у продовження свідомого існування після смерті)
1	Туреччина	97,5	1,0	1,4	26,9	27,6
2	Мальта	91,9	4,2	3,9	17,3	18,9
3	Азербайджан	90,3	5,2	4,5	6,9	7,7
4	Північна Ірландія	81,4	11,8	6,8	18,6	22,9
5	Північний Кіпр	78,8	7,0	14,2	27,0	34,3
6	Польща	78,5	9,2	12,3	14,8	18,9
7	Ірландія	78,3	10,8	11,0	24,8	31,7
8	Косово	77,1	9,6	13,3	58,1	75,3
9	Румунія	75,9	16,2	7,9	17,9	23,5
10	Грузія	73,3	16,5	10,3	9,0	12,3
11	Боснія і Герцеговина	70,2	7,9	21,8	20,2	28,7
12	Ісландія	69,6	10,0	20,4	32,2	46,3
13	Молдова	67,1	19,9	13,1	22,1	33,0
14	Італія	67,0	17,8	15,1	16,1	24,1
15	Кіпр	67,0	19,4	13,6	14,3	21,3
16	Хорватія	64,1	12,0	23,9	14,0	21,9
17	Словацька Республіка	63,8	14,4	21,8	10,9	17,1
18	Греція	63,6	14,1	22,3	15,1	23,7
19	Португалія	62,0	13,7	24,3	26,8	43,2
20	Велика Британія	60,4	12,7	26,8	23,4	38,8
21	Австрія	60,0	13,5	26,5	24,6	41,1

Якщо респондент(ка) відповідає «так» на бодай одне з цих запитань, то його/її було віднесено до категорії тих, хто вірять у продовження свідомого існування після смерті (або принаймні потенційну можливість продовження існування, як у випадку доктрини Свідків Ієгови). Якщо респондент(ка) відповідає «ні» на всі чотири запитання, то його/її було віднесено до тих, хто не вірять. Усіх інших було позначено як тих, хто висловив вагання або не надав відповіді.

«Важко сказати» та «відсутність відповіді» об'єднані в одну категорію, оскільки в ЄДЦ «важко сказати» не є одним із варіантів відповідей, запропонованих респондентові на картці. Інтерв'юер фіксує відповідь «важко сказати» лише в разі такої спонтанної реакції респондента (так само й відмову відповідати).

Продовження таблиці 1.
22	Україна	57,7	21,2	21,2	28,3	49,1
23	Швейцарія	57,5	15,0	27,4	23,7	41,1
24	Іспанія	57,0	13,5	29,5	19,8	34,7
25	Латвія	57,0	15,7	27,3	34,6	60,7
26	Вірменія	56,9	8,9	34,2	19,5	34,2
27	Нідерланди	55,8	9,7	34,6	17,7	31,7
28	Норвегія	55,0	4,1	40,9	17,9	32,6
29	Литва	53,1	34,5	12,4	23,2	43,7
30	Білорусь	51,5	22,3	26,2	23,0	44,7
31	Західна Німеччина	51,1	14,5	34,5	23,5	46,1
32	Бельгія	50,8	4,8	44,4	16,9	33,3
33	Люксембург	50,6	13,4	36,0	23,5	46,4
34	Російська Федерація	49,5	23,5	27,1	25,7	51,9
35	Франція	49,3	6,3	44,4	21,7	43,9
36	Фінляндія	47,9	25,0	27,1	18,4	38,5
37	Угорщина	47,0	5,7	47,3	22,1	47,1
38	Словенія	44,8	11,1	44,1	17,4	38,9
39	Македонія	44,6	27,9	27,5	14,5	32,4
40	Сербія	43,1	17,1	39,8	19,2	44,6
41	Естонія	41,0	15,4	43,6	26,6	65,0
42	Чорногорія	40,9	8,6	50,5	15,4	37,7
43	Швеція	40,4	27,3	32,3	16,6	41,0
44	Данія	40,4	10,0	49,6	17,0	42,0
45	Болгарія	39,9	25,0	35,1	22,7	57,0
46	Албанія	33,4	23,1	43,4	15,8	47,4
47	Чеська Республіка	31,1	22,4	46,6	15,1	48,6
48	Східна Німеччина	19,6	14,6	65,7	7,2	36,5



На перший погляд, дані в табл. 1 відповідають тезі про те, що значення релігії для суспільства й індивіда зменшується в результаті модернізації суспільства, адже за показником віри в продовження свідомого існування після смерті лідирують такі країни: Туреччина, Мальта, Азербайджан, Північна Ірландія, Північний Кіпр, Польща, Ірландія, Косово, Румунія, Грузія, Боснія і Герцеговина, Ісландія. Їх навряд чи можна віднести до найбільш модернізованих країн або територій Європи, а кілька з них навіть є такими, що не були би віднесені до Європи за деякими класифікаціями (Туреччина та Азербайджан). Як бачимо в табл. 2, у 4-х із 12-ти країн-лідерок більшість населення зазначає що відносить себе до ісламу (Туреччина, Азербайджан, Північний Кіпр, Косово); у 3-х - до римо-католицизму (Мальта, Польща, Ірландія); у 2-х до православ'я (Румунія та Грузія); в одній (Ісландія) - до протестантизму; у Північній Ірландії показники протестантизму та римо-католицизму є доволі близькими (40,8% та 34,0% відповідно), а в Боснії і Герцеговині такими є православ'я (32,2%) та іслам (31,8%). Половина із цих країн (територій) входили раніше до комуністичного блоку, де державна політика суттєво обмежувала діяльність релігійних організацій (Азербайджан, Польща, Косово, Румунія, Грузія, Боснія і Герцеговина).

Однак, якщо ми поглянемо на країни, де показник віри в продовження свідомого існування після смерті є найнижчим, то побачимо серед них країни або їхні частини з дуже різним рівнем модернізації, причому більшість із них не можна віднести до десятки найбільш модернізованих країн Європи. Майже всі вони - 10 з них, за винятком Данії та Швеції, - входили до комуністичного блоку (Угорщина, Словенія, Македонія, Сербія, Естонія, Чорногорія, Болгарія, Албанія, Чеська Республіка, Східна Німеччина). Отже, ми бачимо вагому присутність пост-комуністичних країн як серед найбільш віруючих, так і серед найменш віруючих суспільств. Причому, саме країни колишнього комуністичного блоку є тими, де найменший рівень віруючих за цим показником (близько 20-30%): Східна Німеччина (19,6%), Чеська Республіка (31,1%), Албанія (33,4%).

Таблиця 2 - Декларована (не)релігійна ідентичність за даними Європейського дослідження цінностей, 2008-2010 роки

(Дані представлені у відсотках до всіх опитаних у відповідній країні або частині країни та згруповані спершу за домінантною декларованою ідентичністю, потім - за рівнем декларованої зацікавленості у священному або надприродному)

№	Країна або частина країна	Не залежно від того, чи вважаєте Ви себе релігійною людиною, якою мірою Ви себе вважаєте людиною, зацікавленою у священному або надприродному?	Домінантна декларована(не) релігійна ідентичність	Друга за значимістю категорія декларованої (не)релігійної ідентичності
		Дуже або дещо зацікавлений / зацікавлена	Назва категорії	%	Назва категорії	%
1	Мальта	74,3	Римо-католицизм	96,1	Неафілейовані	2,1
2	Хорватія	73,8	Римо-католицизм	80,0	Неафілейовані	15,7
3	Словенія	64,1	Римо-католицизм	66,0	Неафілейовані	28,3
4	Ірландія	60,0	Римо-католицизм	81,6	Неафілейовані	11,2
5	Португалія	58,4	Римо-католицизм	82,7	Неафілейовані	12,9
6	Італія	58,3	Римо-католицизм	78,1	Неафілейовані	19,0
7	Австрія	57,7	Римо-католицизм	72,5	Неафілейовані	17,0
8	Швейцарія	53,1	Римо-католицизм	32,2	Протестантизм	30,0
9	Словацька Республіка	52,0	Римо-католицизм	70,2	Неафілейовані	19,6
10	Люксембург	51,8	Римо-католицизм	61,7	Неафілейовані	29,4
11	Литва	51,1	Римо-католицизм	78,9	Неафілейовані	13,6
12	Польща	50,1	Римо-католицизм	91,5	Неафілейовані	4,4
13	Іспанія	49,8	Римо-католицизм	57,2	Неафілейовані	24,1
14	Бельгія	47,2	Римо-католицизм	50,4	Неафілейовані	43,3
15	Західна Німеччина	45,8	Римо-католицизм	41,1	Протестантизм	35,7
16	Ісландія	65,4	Протестантизм	80,0	Неафілейовані	7,9
17	Північна Ірландія	52,4	Протестантизм	40,8	Римо-католицизм	34,0
18	Фінляндія	45,9	Протестантизм	72,6	Неафілейовані	23,4
19	Норвегія	45,7	Протестантизм	70,5	Неафілейовані	21,0
20	Швеція	44,3	Протестантизм	58,6	Неафілейовані	30,9
21	Данія	39,9	Протестантизм	85,8	Неафілейовані	12,0

Сума відповідей «Дуже зацікавлений / зацікавлена» та «Дещо зацікавлений / зацікавлена». Іншими можливими варіантами відповідей, не наведеними в табл. 2, були «Не дуже зацікавлений / зацікавлена» та «Зовсім не зацікавлений / не зацікавлена».

Продовження таблиці 2.
22	Кіпр	72,7	Православ'я	96,8	Римо-католицизм	1,5
23	Боснія і Герцеговина	68,8	Православ'я*	32,2	Іслам*	31,8
24	Македонія	66,2	Православ'я	73,8	Іслам	17,7
25	Україна	65,9	Православ'я	49,6	Неафілейовані	22,3
26	Грузія	65,7	Православ'я	90,8	Іслам	6,3
27	Вірменія	65,6	Православ'я	90,5	Неафілейовані	5,3
28	Білорусь	59,3	Православ'я	61,4	Неафілейовані	28,5
29	Молдова	58,5	Православ'я	89,6	Неафілейовані	6,4
30	Сербія	58,0	Православ'я	59,8	Неафілейовані	30,0
31	Греція	56,5	Православ'я	94,1	Неафілейовані	3,1
32	Румунія	52,2	Православ'я	86,0	Римо-католицизм	5,0
33	Болгарія	51,2	Православ'я	60,1	Неафілейовані	25,3
34	Російська Федерація	38,0	Православ'я	57,5	Неафілейовані	35,4
35	Нідерланди	60,6	Неафілейовані	47,3	Римо-католицизм	26,5
36	Чорногорія	59,6	Неафілейовані*	40,5	Православ'я*	39,2
37	Латвія	52,8	Неафілейовані	33,5	Православ'я*	23,2
38	Велика Британія	51,2	Неафілейовані	41,6	Протестантизм	38,7
39	Угорщина	45,5	Неафілейовані	46,4	Римо-католицизм	39,7
40	Естонія	44,0	Неафілейовані	65,7	Православ'я	17,5
41	Франція	41,3	Неафілейовані*	48,6	Римо-католицизм*	44,6
42	Чеська Республіка	31,1	Неафілейовані	67,4	Римо-католицизм	25,3
43	Східна Німеччина	24,2	Неафілейовані	77,3	Протестантизм	17,8
44	Косово	80,1	Іслам	69,5	Православ'я	19,4
45	Туреччина	79,7	Іслам	98,1	Неафілейовані	1,1
46	Північний Кіпр	63,4	Іслам	95,4	Неафілейовані	3,8
47	Азербайджан	55,4	Іслам	83,7	Неафілейовані	9,4
48	Албанія	54,6	Іслам	52,0	Неафілейовані	30,1

Зважаючи на похибку репрезентативного опитування, не завжди є однозначним, яку саме ідентичність можна віднести до домінантної або до другої за поширеністю. За даними ЄДЦ IV хвилі неможливо визначити, яка ідентичність є домінантною на момент опитування для таких країн: Боснія і Герцеговина - іслам (32,2%), православ'я (31,8%); Чорногорія - неафілейовані (40,5%), православні (39,2%); Франція - неафілейовані (48,6%), римо-католицизм (44,6%); Швейцарія - римо-католицизм (32,2%), протестантизм (30,0%). У Латвії близькі показники для другої за поширеністю ідентичності мають три християнські конфесії: православ'я (23,2%), протестантизм (21,8%), римо-католицизм (19,8%).

Варто також поставити питання про те, у яких країнах найбільший відсоток населення зазначає, що не вірить у продовження свідомого існування після смерті. У 12 країнах (територіях) щонайменше 40% не вірять у продовження свого існування після смерті, причому 11 з них мають цей показник на рівні 40-50%. Винятком є Східна Німеччина, де показник невіри сягає 65,7%. Відповідно, наступні за нею Чорногорія (50,5%) та Данія (49,6%) «відстають» на близько 15%.

Можемо помітити, що переліки країн, де вірять найменше й де найбільше не вірять, різняться двома країнами. Рівень віри у Швеції та Македонії є відносно низьким (близько 4045%), однак, оскільки вагома частина населення цих країн вагається щодо своїх поглядів із цього питання, рівень невіри в них ближчий до 30%. Натомість, у Франції та Норвегії, де рівень віри примітно вищий - близько 50-55%, вагається незначна частина населення (6,3% та 4,1% відповідно), а ті, хто не вірять, становлять близько 40-45%. У 3-х із цих країн (територій) більшість населення не відносить себе до жодного віросповідання (Східна Німеччина, Чеська Республіка та Естонія); ще в 3-х не відносить себе до жодної релігійної традиції відносна більшість населення (Чорногорія, Угорщина, Франція).

У 2-х країнах (Данії та Норвегії) значна частка населення зазначає протестантську ідентичність. Показник у 85,8% датчан, які декларують належність до протестантизму, різко контрастує з 49,6%, які зазначають, що не вірять у продовження свідомого існування після смерті. Вочевидь, низка людей вказує релігійну ідентичність радше як культурно-історичну, а не таку, що дійсно передбачає віру. Подібна ситуація і в Норвегії, де 70,5% декларують належність до протестантизму, але при цьому 40,9% не вірять у продовження свідомого існування після смерті бодай у якій формі.

У двох із 12 країн (територій), що лідирують за невірою у свідоме існування після смерті, половина або дещо більше населення декларують римо-католицьку ідентичність (Бельгія та Словенія). В одній країні більшість населення зазначає православну ідентичність (Сербія), а в інший - половина населення відносить себе до ісламу (Албанія).

У табл. 2, з одного, ми бачимо загалом дещо менший рівень зацікавленості у священному та надприродному серед населення тих суспільств, де домінує протестантизм, або неафілейовані становлять найбільшу категорію. Однак, навіть серед них, показник такої зацікавленості нерідко охоплює половину або більше населення. Наприклад, у Нідерландах 47,3% населення не є афілейованими, але при цьому 60,6% висловлюють зацікавленість у священному та надприродному, виразно демонструючи, що небайдужість до трансцендентного, сакрального цілком можлива й без афіліації з певним віросповіданням.

Найбільше зацікавленими у священному та надприродному (70%-80%) є населення Кіпру, Хорватії, Мальти, Туреччини та Косово1. 2 із цих 5 країн належали до комуністичного блоку.

Найнижчі показники зацікавленості у священному та надприродному (40% і менше) - у Данії, Російській Федерації, Чеській Республіці та Східній Німеччині, причому якщо в Данії та РФ вони є близькими до 40%, то в Чехії цей показний близький до 20%, а в Східній Німеччині сягає 24,2% . При цьому лише в 10 країнах (територій) цей показник становить менше половини населення. Той факт, що в 38 з 48 країн (територій) половина та більше населення висловлює зацікавленість у священному та надприродному, можна констатувати як відносно низький рівень готовності заперечувати існування трансцендентного та феноменів, що не можуть бути верифіковані доступними на сьогоднішній день науковими методами.

Як бачимо, відносно менш модернізовані країни із пост-комуністичним минулим опиняються як серед найбільш віруючих, так і серед найменш; як серед найбільш зацікавлених у священному та надприродному, так і найбільш. Вочевидь, певні інші фактори, зокрема й взаємодія між політичними та релігійними інституціями, на якій наголошував Х. Казанова [8; 9], можуть значно більшою мірою пояснити, ніж рівень модернізованості, чому в одних країнах люди більшою мірою схильні вірити в продовження свого існування після смерті й цікавитися священним і надприродним, а в інших - меншою. Власне, сам факт, що станом на 2008-2010 рік з усієї Європи найменш віруючими в продовження свідомого існування після смерті та найменш зацікавленими у священному та надприродному виявляються Східна Німеччина та Чеська Республіка, промовисто вказує на те, що низький рівень індивідуалізованої, приватної релігійності є значною мірою результатом інших факторів, ніж економічний розвиток і плюралізація релігійного та соціального життя.

У європейському контексті віра в реінкарнацію дозволяє оцінити ступінь релігійного синкретизму, адже, як бачимо з табл. 1 і 2, в усіх країнах-учасницях ЄДЦ домінантним віросповіданням є або християнство, або іслам, чинна офіційна доктрина яких заперечує феномен реінкарнації. Релігійний синкретизм є непрямим індикатором того, що люди перестають орієнтуватися на офіційну доктрину, пропоновану в рамках релігійних організацій.

Який відсоток тих, хто вірять у продовження свідомого існування після смерті, становлять люди, які вірять у реінкарнацію? Іншими словами, який відсоток населення сповідує те, що не пропагується домінантними релігійними організаціями? Країною-лідеркою за таким показником є Косово (у реінкарнацію вірять 75,3% від усіх, хто вірять у продовження свідомого існування після смерті), де домінантною релігійною ідентичністю є іслам. За Косово слідують Естонія (65,0%), Латвія (60,7%), Болгарія (57,0%), Російська Федерація (51,9%), Україна (49,1%), Чеська Республіка (48,6%), Албанія (47,4%), Угорщина (47,1%), Люксембург (46,4%), Ісландія (46,3%), Західна Німеччина (46,1%). Дивлячись на цей перелік, можна було би помилково припустити, що релігійний синкретизм особливо характерний для країн, які зазнали політики придушення релігійних організацій на користь комуністичної ідеології. Однак, це враження є дещо оманливим, адже на протилежному кінці спектру, знов- таки чимало країн колишнього комуністичного блоку, причому як здебільшого мусульманські суспільства, так і здебільшого християнські. В Азербайджані в реінкарнацію вірять лише 7,7% від усіх, хто вірять у продовження існування після смерті, у Грузії - 12,3%, Словацькій Республіці - 17,1%, Мальті та Польщі - по 18,9%, Кіпрі - 21,3%, Хорватії - 21,9%, Північній Ірландії - 22,9%, Румунії - 23,5%, Греції - 23,7%. Дивлячись на перелік країн із найменшим рівнем релігійного синкретизму, можна висловити припущення, що в країнах, де відбулося переплетення релігійної, етнічної та громадянської ідентичностей, населення може бути менш схильним вносити суттєві модифікації до офіційної доктрини.

Афіліативна релігійність та схильність до релігійного ексклюзивізму

У спробі стати на захист теорії секуляризації, С. Брюс висловлює застереження, що показники приватної релігійності не є індикативними для оцінки рівня секуляризації, натомість осердя теорії секуляризації належить вбачати у твердженні, що з економічним розвитком і демократизацією релігійні організації не лише втрачають у членстві, але й перестають бути джерелом доктрини, у яку вірять [7, с. 1-23]. Як наслідок, стає поширеним релігійний релятивізм1, люди можуть вірити в низку феноменів, існування яких не доведене в рамках інституціалізованої науки, але при цьому будь-яка конкретна релігія втрачає значення для індивідів, а відтак і для суспільства загалом [7, с. 20].

Така концептуалізація секуляризації видається надто європоцентричною. Адже в Індії релігійний релятивізм і плюралізм існують уже не перше століття [2]: ставлення до релігійного різноманіття є толерантним, домінантне віросповідання (індуїзм) складно окреслити спільними термінами, існує величезна кількість версій індуїзму (від політеїстичних до монотеїстичних) і незліченна кількість культів і сект [18]. Однак, такі характеристики є ознакою не секуляризації, а високого рівня релігійної плюралістичності та низького рівня релігійного ексклюзивізму2. Тож доречно поставити питання про те, за яких умов виникає високий рівень плюралістичності та низький рівень релігійного ексклюзивізму3.

Оскільки християнські церкви більше не є афілейовані з державним апаратом примусу, що міг забезпечувати релігійну гомогенність, обмежуючи доступ до альтернативної інформації, караючи відступників і заохочуючи відданих, процеси плюралізації та зменшення релігійного ексклюзивізму видаються цілком закономірними. Однак, виникнення великої кількості індивідуалізованих версій християнства, поширення в Європі релігійного релятивізму та доктринального плюралізму численних християнських організацій може бути радше закономірним наслідком завершення періоду примусового, централізованого, політичного запровадження релігійної монополії, а не аспектами секуляризації4.

З іншого боку, виникнення індуїзму датують II тисячоліттям до н.е. (тобто, імовірно, він існує приблизно вдвічі довше, ніж християнство) [18, с. 861]. Станом на 2000 рік, індуїзм налічує близько 811 млн. вірян, християнство - близько 2 млрд. [16]. Достатньо складно уявити, що при такій кількості послідовників не відбудеться плюралізація релігійної доктрини. Водночас, в умовах плюралізму має місце постійний конфлікт, поки не формується толерантність. Відтак, ті трансформації, що відбуваються нині з християнством у різних суспільствах, зокрема європейських, можна розглядати як закономірний наслідок поєднання трьох факторів: тривалості існування віросповідання, значного збільшення кількості його послідовників і завершення періоду примусового запровадження політико-релігійної ідеології в суспільствах, де домінує це віросповідання (останнє є складовою секуляризації на макрорівні).

Для більшої повноти аналізу розглянемо ще одну тезу, на якій наголошує С. Брюс: внаслідок економічного розвитку та демократизації релігія не просто стала цариною приватного у багатьох європейських країнах, що в сучасній соціології часто позначають словосполученням «віра без приналежності» (“believing without belonging”), але й зникає як певна доктрина, система поглядів і практик, які об'єднують багатьох людей; кінцевим результатом плюралізації та приватизації релігії є байдужість до неї: «По мірі того, як релігія дедалі більше стає справою вільного вибору, стає важче зберегти межі.

Поширюються альтернативні версії колись домінантних ідеологій, а збільшення різноманіття заохочує спершу релятивізм - усі дороги ведуть до Бога - а потім байдужість, оскільки стає важче переконати людей, що є особлива перевага у певній конкретній дорозі» [7, с. 3].

Якщо слідувати такій логіці аналізу С. Брюса, можна припустити, що країни з високим рівнем відвідуваності релігійних служб мають високі показники ексклюзивізму (іншими словами, мають низький рівень релігійного релятивізму) та навпаки.

Однак, навіть побіжного погляду на дані табл. 3 достатньо, щоб пересвідчитися в тому, що релігійні ексклюзивісти зовсім не обов'язково є частими відвідувачами релігійних служб. У Туреччині, яка лідирує за показником ексклюзивізму (93,6%), раз на місяць і частіше відвідують релігійні служби лише 36,7% населення1. Понад те, вагома частина ексклюзивістів ніколи або практично ніколи (!) не відвідує релігійну службу.

У Грузії 89,5% ексклюзивістів, але лише 39,2% зазначають, що відвідують релігійну службу раз на місяць і частіше; в Азербайджані 83,3% ексклюзивістів, але лише 17,4% відвідують релігійну службу раз на місяць і частіше; у Греції 72,2% ексклюзивістів при 43,4% тих, хто відвідує релігійну службу раз на місяць і частіше.



Таблиця 3 - Релігійний ексклюзивізм і відвідування релігійних служб за даними Європейського дослідження цінностей, 2008-2010 роки

(Дані представлені у відсотках до всіх опитаних у відповідній країні або частині країни.)

№	Країна або частина країни	Є одна істинна релігія (Сума відповідей ”Є лише одна істинна релігія” або ”Є лише одна істинна релігія, але інші релігії також містять частину істини”)	Є лише одна істинна релігія	Окрім весілля, похорон та хрещення, як часто Ви відвідуєте релігійні служби нині?
				Частіше, ніж раз на тиждень	Раз на тиждень	Раз на місяць	Лише у певні святі дні	Раз на рік	Менш часто	Ніколи / практично ніколи	Важко сказати або не відповіли
1	Туреччина	93,6	66,3	15,8	17,7	3,3	29,2	3,3	2,2	26,6	1,9
2	Грузія	89,5	75,1	5,9	15,4	17,9	34,5	2,5	11,7	11,3	0,8
3	Азербайджан	83,3	63,5	4,9	5,4	7,2	50,9	5,0	7,9	14,8	3,9
4	Кіпр	81,6	50,7	6,3	25,3	23,9	33,4	3,6	2,1	5,2	0,2
5	Молдова	79,8	46,6	3,2	11,2	16,1	47,6	9,4	5,0	6,9	0,5
6	Мальта	78,2	33,3	33,5	46,6	3,9	3,5	1,4	3,5	7,5	0,1
7	Вірменія	77,7	43,1	3,1	12,5	24,8	29,6	8,1	11,9	8,7	1,4
8	Греція	72,2	44,1	3,3	17,7	22,4	42,6	4,7	2,5	6,6	0,2
9	Північний Кіпр	67,8	42,4	6,0	12,2	5,0	24,6	6,0	3,4	41,2	1,6
10	Румунія	66,8	33,6	6,2	23,4	19,1	35,3	5,8	3,4	4,2	2,5
11	Македонія	65,9	31,0	5,0	7,9	11,8	46,6	6,3	12,7	8,7	1,0
12	Боснія і Герцеговіна	65,1	27,2	10,4	20,1	13,7	22,6	4,4	14,9	11,9	1,9
13	Польща	64,0	28,4	7,1	44,2	18,5	16,8	1,8	3,2	5,7	2,7
14	Косово	63,9	22,4	8,6	24,1	16,4	37,2	2,3	3,9	5,2	2,1
15	Хорватія	61,8	23,7	4,6	20,9	16,3	22,2	5,2	14,0	15,4	1,2

У випадку підрахунку суми округлених показників, які читач бачить у таблиці, сума становила би не 36,7%, а 36,8%. Тут і далі при підрахунку суми використані неокруглені показники, тому можливі розбіжності в 0,1 з показниками таблиці.

<...

Продовження таблиці 3.
16	Португалія	60,8	31,4	5,9	26,1	15,5	15,4	3,0	14,8	18,5	0,9
17	Сербія	54,3	24,1	1,6	5,8	13,8	34,0	7,5	17,4	18,8	1,2
18	Україна	54,1	27,1	2,1	10,4	11,9	40,7	9,0	5,0	19,7	1,1
19	Чорногорія	52,6	20,1	1,8	4,4	8,1	28,4	7,0	26,4	21,8	2,0
20	Словацька Республіка	50,8	19,9	2,4	15,2	8,3	25,0	5,9	7,8	34,7	0,7
21	Північна Ірландія	50,8	20,4	10,8	33,8	9,2	4,8	6,8	11,4	22,8	0,4
22	Ірландія	46,6	19,9	9,8	34,2	13,2	9,8	7,7	10,8	13,8	0,8
23	Російська Федерація	46,1	20,3	1,1	4,5	8,8	27,8	9,2	10,2	35,6	2,8

Подобные документы

• Критерії релігійності людини. Погляд соціологів

  Проблема визначення критеріїв релігійності. Самоідентифікація як один із головних критеріїв релігійності. Міжкультурна взаємодія – релігійне і світське. Світська культура як константа міжкультурної взаємодії. Категорії "релігійність" й "воцерковлення".
  
  реферат [32,2 K], добавлен 28.01.2010
  

• Теорія самогубств Е. Дюркгейма

  "Метод соціології" і проблеми самогубства. Дослідження Е. Дюркгеймом залежності кількості самогубств від ступеня ціннісно-нормативної інтеграції суспільства. Аналіз динаміки рівня смертності внаслідок суїцидальної поведінки в різних європейських країнах.
  
  курсовая работа [82,8 K], добавлен 19.05.2014
  

• Класова теорія Карла Маркса

  Класи і верстви в соціологічній теорії. Теорія класів К.Маркса і становлення стратифікаційної теорії. Макс Вебер: класичний етап становлення соціології нерівності. Три типи стратифікаційних ієрархій. Складність індустріальних суспільств.
  
  реферат [39,7 K], добавлен 12.06.2004
  

• Соціологія: становлення та сучасність

  Соціологія в системі суспільних наук. Функціоналізм і теорія конфлікту. Етнометодологія, теорія керування враженнями та символічний інтеракціонізм. Становлення соціологічної думки в Україні. Культура та її функції в суспільстві. Ознаки та типи суспільств.
  
  шпаргалка [93,8 K], добавлен 12.11.2010
  

• Медіаосвіта етнічних меншин у провідних європейських країнах

  Характеристика тенденцій та перспектив розвитку медіаосвіти у провідних європейських країнах, зокрема у Швейцарії та Великобританії. Аналіз способів, за допомогою яких медіа сприяють міжкультурній інтеграції меншин у сучасному світовому просторі.
  
  статья [21,4 K], добавлен 27.08.2017
  

• Полікультурні суспільства

  Розбіжність між культурою натуралістичною та ідеалістичною. Поліпшення соціального устрою як революційний розвиток суспільства на засадах "розуму". Поняття полікультурного (багатокультурного) суспільства. Співіснування культур в межах європейських країн.
  
  презентация [1,2 M], добавлен 27.10.2012
  

• Безробіття та проблеми сталого розвитку сільських територій України

  Реформування аграрного сектору в Україні, розробка концепції розвитку сільських територій. Дослідження основних проблем, рівня та наслідків безробіття в країні. Порядок присвоєння статусу безробітного. Цілі прийняття Закону "Про зайнятість населення".
  
  статья [123,3 K], добавлен 18.12.2017
  

• Специфіка соціальної роботи з сім’ями, що виховують прийомних дітей

  Історія дослідження специфіки соціальної роботи з сім’ями, які виховують прийомних дітей. Особливості підтримки прийомної сім'ї. Моніторинг опіки дітей у таких сім'ях. Специфіка діяльності соціального працівника. Визначення внутрішньо сімейних відносин.
  
  курсовая работа [49,0 K], добавлен 09.05.2014
  

• Основи гендерної рівності

  Гендерні аспекти зайнятості та управління. Проблема жіночої дискримінації у постсоціалістичних країнах та в Україні. Участь жінок у політичних структурах перехідних суспільств. Проблеми українського законодавства у сфері правового статусу ґендера.
  
  курсовая работа [57,1 K], добавлен 10.05.2011
  

• Соціологія

  Підходи до класифікації суспільств, аналіз економіки як одного з елементів соціальної структури. Узагальнення представлених поглядів одного з найвідоміших соціологів, засновника макросоціологічного підходу до аналізу соціальної дійсності - Е. Дюркгейма.
  
  контрольная работа [24,1 K], добавлен 16.02.2014
  

• Теорія обміну Джорджа Хомансу

  Поняття соціальних взаємодій як центральна категорія соціології. Порівняльна характеристика теорій міжособової взаємодії. Основні теорії (концепції) міжособової взаємодії і соціального обміну. Теорія соціального обміну Джорджа Хоманса і Пітера Блау.
  
  реферат [18,6 K], добавлен 25.07.2009
  

• Соціологічний аналіз суспільства

  Сутність та типологія суспільств. Суспільство як сукупність людей, об’єднаних конкретними інтересами, потребами, взаємними симпатіями або видом діяльності. Співробітництво та суперництво як основні типи взаємодії; соціальні відносини за Сорокіним.
  
  презентация [17,1 K], добавлен 24.03.2014
  

• Етносоціологія та соціологія нації

  Визначення терміну "етносоціологія", історія виникнення та специфіка її як науки. Етнос як основна категорія етносоціології. Концепція Ю. Бромлея та теорія етногенезу Л. Гумільова. Концепції походження і часу існування націй: прімордіалізм і модернізм.
  
  реферат [36,4 K], добавлен 03.02.2009
  

• Кількісні "жорсткі" методи дослідження

  Кількісні методи соціологічного дослідження. Специфіка анкетного опитування. Місце спостереження серед інших методів збору даних. Принципи побудови анкети. Метод включеного (польового) спостереження. Взаємодія кількісної та якісної традиції соціології.
  
  курсовая работа [33,8 K], добавлен 29.06.2011
  

• Професійний спортсмен на ринку праці після закінчення кар’єри

  Дослідження теоретико-методологічних підходів до визначення спорту як соціального інституту. Аналіз поняття професійного спортсмена та професійного спорту. Визначення специфіки та положення на ринку праці спортсменів, які закінчили спортивну кар’єру.
  
  дипломная работа [81,9 K], добавлен 03.02.2012
  

• Погляди на мораль, зміни у вимірюванні цінностей

  Обґрунтування проблеми соціологічного дослідження, його мета та завдання. Визначення понять програми соціологічного дослідження за темою дослідження. Види та репрезентативність вибірок в соціологічному дослідженні, структура та логічний аналіз анкети.
  
  курсовая работа [29,8 K], добавлен 06.03.2010
  

• Сучасна західна соціологія, основні напрями і проблеми

  Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства та метод соціального дослідження. Теорія соціального конфлікту та обміну. Основні психологічні теорії. Символічний інтеракціонізм та феноменологічна теорія. Головні особливості неомарксизму.
  
  реферат [29,5 K], добавлен 10.08.2010
  

• Доходи та рівень життя населення. Особливості формування в Україні

  Розгляд рівня життя населення як соціально-економічного поняття. Визначення основних показників купівельної спроможності, добробуту суспільства. Структура доходів населення України, темпи їх приросту. Дослідження проблеми зайнятості і соціальних виплат.
  
  презентация [1,4 M], добавлен 24.11.2015
  

• Соціальний портрет молоді України: структура цінностей та потреби

  Діяльність центрів соціальних служб для молоді України: соціально-медична; психолого-педагогічна; правова; матеріальна (з розподілом на речову та грошову); інформаційна. Структура цінностей молоді та морально-психологічний стан: результати дослідження.
  
  реферат [80,7 K], добавлен 07.03.2010
  

• Пітирим Сорокін про форми соціальної стратифікації

  Основні положення стратифікаційної теорії П. Сорокіна, його теоретична модель стратифікаційної карти світового рівня. Теорія економічної стратифікації, риси політичної стратифікації. Особливості професійної стратифікації, внутрішньопрофесійна ієрархія.
  
  реферат [25,5 K], добавлен 12.10.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам