Моделювання інформаційних процесів в контексті інформатизації суспільства

Засели обчислювальної

техніки4^

Засоби програмного забезпечення Засоби телекомунікаційних технологій

Отже, процеси інформатизації єнезворотними і неминучими, які, у свою чергу, породжуютьяк позитивні так і негативні складові механізму реалізації та функціонування інформаційного суспільства. Проблематику процесу інформатизації суспільства розглянемо у контексті формування закономірностей проблеми [1]:

1. Основні:

- взаємозв'язок процесів інформатизації, глобалізації, соціалізації,екологізації тощо;

- зростання ролі державної політики щодо інноваційно-технологічних та інформаційно-комунікаційних процесів;

- зв'язок інформатизації та комп' ютеризації, елект- ронізації (інженерно-технічний процес, проектування, виробництво, поширення електронних технологій, які застосовуються у виробництві, наукових дослідженнях, побутових приладах, транспорті, засобах зв'язку тощо), медіатизації(процес, який передбачає створення і поширення найновітніших систем колективного зв'язку і комунікації) суспільства.

2. Внутрішні:

2.1. Внутрішні соціальні:

- зростаюче значення інформації та інформаційних ресурсів як чинника соціально-економічної життєдіяльності суспільства;

- цілеспрямоване вдосконалення з урахуванням інтересів користувача засобів інформаційно-комунікаційних технологій;

- зростання освітньо-інформаційного рівня суспільства;

- припинення темпів швидкого зростання “соціальної ентропії” суспільства;

2.2. Внутрішні технічні:

- динамічний розвиток інформатики, кібернетики та її матеріально-технічної бази;

- загальносвітовий характер створення і вдосконалення технічних інформаційно-комунікаційних засобів.

3. Зовнішні:

- використання інформаційних ресурсів у якості виробничих поряд із енергетичними, людськими та іншими;

- зміна структури організаційного управління суспільством;

- створення та розвиток сучасної сфери інформаційних послуг;

- поява нових галузей виробництва і трансформування традиційних;

- глобалізація і концентрація інформаційної індустрії;

- поява загальносвітового інформаційного ринку;

- розвиток розгалуженої мережі комунікації;

- організація, оптимізація маркетингових послуг, менеджменту, інформаційного бізнесу;

- просторово-часове трансформування ділових

центрів, децентралізація офісів;

- інформатизація побуту людини, поява нових засобів інформації;

- інтелектуалізація суспільства.

Формування інформаційного суспільства і рішення породжуваних цим процесом проблем можуть здійснюватися різними шляхами.

1. Стихійна самоорганізація процесу інформатизації. Цей шлях характерний для суспільних процесів, пов'язаних із зміною умов життя і адаптацією суспільства до нових умов. Така адаптація вимагає організаційних перебудов в суспільстві, що зачіпають його матеріальні і етичні основи. Ці основи відносяться до найбільш консервативних елементів суспільства, і їх зміна сприймається досить болісно. Включення стихійних механізмів регуляції дозволяє дещо згладити гостроту сприйняття таких змін, але робить сам процес тривалішим і, як правило, призводить до значної перевитрати ресурсів.

2. Централізоване управління процесом інформатизації. Цей шлях не може бути реально здійснений, оскільки даний процес настільки складний, що практично відноситься до некерованих об'єктів.

3. Інформатизація, що спрямовується. В цьому випадку саморозвиток процесу триває в умовах дії системи обмежень і стимулів, що визначають межі існування процесу і бажані напрями його розвитку. Це дозволяє, зберігаючи всі переваги самоорганізації і саморозвитку процесу, скоротити час його протікання і уникнути зайвих витрат.

До основних параметрів інформатизації суспільства відносяться: соціальна сфера, як головний об'єкт інформатизації, бо інформатизація цієї сфери спрямована на формування і задоволення інформаційних потреб населення, інформаційного забезпечення соціальних процесів, поліпшення побуту всіх членів суспільства і підвищення якості наданих послуг, а в цілому - на корінне поліпшення суспільної діяльності і життя людини; матеріальне виробництво; управління.

Підвищення інформаційної культури, нарощування інтелектуального потенціалу дають імпульс для поглиблення культурного процесу, прискореного розвитку духовного потенціалу суспільства. Проте при цьому виникає небезпека “надінформатизації” людини, оскільки вищою цінністю стає інформація.

Необмежене застосування інформаційно- комунікаційних технологій загрожує духовно-творчій суті особистості, послаблює уяву, ініціативу, самостійність і інші властивості. Спотворюється мислення, абсолютизується сфера пізнавальної діяльності, формуються відчуття суперництва, егоцентричні установки. Змінюється загалом картина світу: світогляд, світовідчуття, світосприйняття, світобачення. Відбувається і “автоматизація” самої людини, яка на виробництві перетворюється на своєрідного “гвинтика”, у спілкуванні з іншими людьми поводиться так само, як з комп'ютером (виробляє машинний стиль спілкування). Формується “кібернетична людина” (Е. Фромм). У неї виникають труднощі у міжособистісних стосунках завдяки відчуттю переваги над іншими людьми, вона втрачає з ними контакт, отримуючи все більше інформації від комп' ютера, в сім' ї обмежує себе мінімумом слів. Спілкування зі всіма набуває утилітарного характеру, позбавляється емоцій, щирості, людської теплоти. Все підпорядковано отриманню інформації. Відбувається відчуження і відособлення, раціоналізація і дегуманізація. Техноцентрованість веде до витіснення етичного, позбавлення відчуття сорому, жалості, співчуття, до знищення в людині людського і перетворенню її на своєрідного робота [6].

Отже, необхідно звернути особливу увагу на принцип соціокультурної пріоритетності інформатизації суспільства полягає в тому, що всі проблеми, які постають при цьому, слід вирішувати із вираховуванням мети, потреб і можливостей особистості. Необхідні найширші багатогранні людські контакти, які надавали б інформатизації нашого суспільства гуманістичного змісту, підтримували б пріоритетний напрямок інформатизації на задоволення потреб людей. Розуміння необхідності розробки державної політики інформатизації в умовах національного становлення нині вже утвердилося як на державному, так і на суспільному рівнях. Про це переконливо свідчать узагальнені висновки багатьох досліджень з проблем позитивних і негативних наслідків інформатизації різних сфер життя: суспільство, культура, політика, міжнародні відносини тощо. Серед них:

- негативні: збільшення до необмежених розмірів потоку соціальної інформації; можливість “автоматизації” людини; можливість дегуманізації життя та праці; підвищення кількості елітарного знання; можливість ізолювання індивіда; можливість зростання складності життя; стандартизація життя суспільства; підвищення рівня безробіття; поява нових вимог до професійного рівня працівників (обов'язкова комп'ютерна освіта, інформаційна культура, грамотність); можливість стресів; можливість декваліфікації; зникнення багатьох професій; можливість посилення централізації; зникнення певної свободи індивіда; поширення державної бюрократії; поширення корупції; посилення маніпуляції свідомості особи; фальсифікація громадської думки; посилення залежності від високо-розвинутих країн; технологічна залежність; можливість стати сировинним придатком;

- позитивні: творчий вільний розвиток особистості; формування національного інформаційного простору; формування інформаційного суспільства; формування інформаційної культури особистості; формування культури суспільства; підвищення соціалізації інформації; формування комунікаційного суспільства; підвищення продуктивності праці; прискорення запровадження най- сучасних технологій; підвищення компетентності, професіоналізму працівників; формування інформаційного ринку; раціоналізація; підвищення якісного рівня життя суспільства; децентралізація; масова поява нових видів продукції (за найновітнішими ІТ); поява нових професій та кваліфікацій; зміцнення міжнародних економічних зв'язків; підвищення рівня політичної культури суспільства; розширення свободи особистості;розширення можливості брати участь у суспільному житті; утвердження національної незалежності;обмін найновітнішими технологіями;стабільне співробітництво з висо- корозвинутими країнами.

Проаналізувавши позитивну і негативну дієвість чинників інформатизації суспільства, до основних принципів процесу інформатизації можна віднести:

- підпорядкованість цілей - цілям соціально економічного розвитку;

- відповідність структур і методів інформатизації, перехід країни до ринкової економіки;

- вигідність інформатизації для суспільства, її окупність;

- орієнтація на економічні методи управління інформатизацією;

- саморозвиток процесу інформатизації;

- сумісність інформатизації країни з світовим процесом інформатизації;

- інтеграція інформаційних ресурсів.

Виходячи з цілей і проблем формування інформаційного суспільства, основними його напрямами слід вважати:

- проведення досліджень з інформатики й інформатизації;

- створення і розвиток матеріально-технічної бази інформатизації;

- вдосконалення, розробка, розвиток і застосування ІКТ;

- перехід виробництва програмних засобів на промислову основу, створення індустрії програмних засобів;

- створення і розвиток інформаційної інфраструктури;

- створення і розвиток індустрії переробки інформації;

- підготовку населення до інформатизації;

- підготовку, введення і коригування правових і господарських норм;

- участь у міжнародній співпраці і розподілі праці в сфері інформатизації.

Інформатизація відноситься до таких процесів, які не можуть успішно розвиватися без широкої міжнародної кооперації, тобто є процесом глобальним. А глобальною метою інформатизації є забезпечення необхідного рівня інформованості населення, обумовленого цілями соціально-економічного розвитку. Завдання інформатизації будуть виконані і витрати на її проведення виправдаються лише в тому випадку, коли вона буде проводиться з єдиних позицій, базуватися на єдиних принципах.

Аналіз розгортання світового процесу інформатизації дозволяє за ступенем досягнення кінцевої і проміжної мети виділити в розвитку інформатизації суспільства три етапи:

- створення соціальних, економічних і технічних умов формування і початкового задоволення інформаційних потреб населення;

- розвиток інформаційної інфраструктури і забезпечення умов для включення її у світову;

- розвиток і задоволення основних інформаційних потреб населення країни.

Отже, інформатизація суспільства характеризується як процес, що складається із соціальних, технічних, економічних, культурних, комунікаційних та інших механізмів, які перетинаються і поєднуються в єдине ціле, створюючи нові інформаційні технології для виробництва, переробки, збереження, поширення інформації [5].

Список використаних джерел

1. Закон України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 9 січня 2007 р. за № 537-v // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 12. - 102 с.

2. Еляков А. Д. Информационное бытие современного человека / А. Д. Еляков // Социально-гуманитарные знания. - 2008. - № 3. - С. 245-258.

3. Кивлюк О. П. Інформаційна педагогіка: філософія, теорія, практика / О. П. Кивлюк. - К. : Видавництво УАН ВІР, 2011. - 336 с.

4. Про комп'ютеризацію і її соціокультурні наслідки // Социологиякультуры. - 4-е изд. / Л. И. Михайлова. - М. : ФА- ИР-ПРЕСС, 2008. - 327 с.

Анотація