Діяльність благодійних організацій України з подолання дитячої безпритульності й допомоги сиротам у 1990-2000-х роках (на прикладі фундації "Отчий дім")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра політичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ З ПОДОЛАННЯ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ Й ДОПОМОГИ СИРОТАМ У 1990-2000-Х РОКАХ (НА ПРИКЛАДІ ФУНДАЦІЇ "ОТЧИЙ ДІМ")

Губерт Ю.Г.

Україна, Київ

Анотація

Мета статті - дослідити діяльність благодійних організацій щодо подолання дитячої безпритульності та допомоги дітям-сиротам у період державної незалежності України (на прикладі фундації "Отчий дім"). У дослідженні використовувалися методи: хронологічний, періодизації, узагальнення. Отримання інформації здійснювалось із застосуванням методів аналізу документів, інтерв'ювання, статистичного аналізу. Боротьба з дитячою безпритульністю у 1990-х роках розпочалася з діяльності окремих груп людей за відсутності підтримки державних органів. Нині центр роботи благодійних організацій змістився в бік допомоги дітям-сиротам. Діяльність фундації "Отчий дім" свідчить, що результатів можна досягти шляхом реалізації багатопланових програм з адаптації в суспільне середовище, повернення дітей до біологічних сімей або всиновлення, реабілітації батьків тощо. Нині ця робота ведеться в партнерстві з державними органами.

Ключові слова: безпритульність, діти-сироти, доброчинність, благодійна організація, центр соціальної опіки, дитячий будинок сімейного типу, реабілітація.

Губерт Ю.Г. Деятельность благотворительных организаций Украины по преодолению детской беспризорности и помощи сиротам в 1990 - 2000-х годах (на примере фундации "Отчий дом")

Цель статьи - исследовать деятельность благотворительных организаций по преодолению детской беспризорности и помощи детям-сиротам в период государственной независимости Украины (на примере фонда "Отчий дом"). В исследовании использовались методы: хронологический, периодизации, обобщения. Получение информации осуществлялось с применением методов анализа документов, интервьюирования, статистического анализа. Борьба с детской беспризорностью в 1990-х годах началась с деятельности отдельных групп людей при отсутствии поддержки государственных органов. Сейчас центр работы благотворительных организаций сместился в сторону помощи детям- сиротам. Деятельность фундации "Отчий дом " свидетельствует о том, что результатов можно добиться путем реализации многоплановых программ по коррекции образа жизни, возвращению детей в биологические семьи или усыновлению, реабилитации родителей и т. д. Сейчас эта работа ведется в партнерстве с государственными органами.

Ключевые слова: беспризорность, дети-сироты, благотворительность, благотворительная организация, центр социальной опеки, детский дом семейного типа, реабилитация.

Hubert J.G. Activities of charitable funds in Ukraine for overcoming child's homelessness and helping orphans in 1990-2000 years (based on example of the work of foundation "Father's House")

The purpose of the article is to investigate the activities of charitable organizations in overcoming child's homelessness and orphanhood in the period of independence of Ukraine (using as example the foundation "Father's House"). Used methods of exploring are chronological, periodization, generalization. Also information was find using the methods of document analysis, interviews, statistical analysis. Overcoming of child's homelessness in the 1990s began with the activities of certain groups of people in the absence of government support. Now the center of work of charities funds shifted towards help orphans. Example of activities of foundation "Father's House" shows how the results could be achieved by implementing multifaceted program of correct lifestyle, the returning children to their biological families or adoption, rehabilitation parents etc. Today these funds often work in partnership with government agencies .

Keywords: homeless, orphans, charity, charities, social care center, family-type orphanage, rehabilitation.

Дитяча безпритульність та сирітство є гострими проблемами суспільства. Опинившись без нагляду, діти потрапляють в наркотичну, токсичну залежність, стають об'єктами насилля та експлуатації, їх залучають до злочинів. Значна роль у розв'язанні цих проблем належить недержавним організаціям. Тому дослідження діяльності благодійних організацій у цій сфері є актуальним.

Сирітство і безпритульність були об'єктом досліджень. Н. Касьянова [6], А. Зінченко [4], Л. Олянич [11] вивчали історію дитячої безпритульності в радянській Україні. Розвиток сімейних форм виховання сиріт вивчала І. Ченбай [18]. Але дослідження діяльності благодійних організацій з вирішення проблем безпритульності та сирітства в часи незалежності фактично відсутні.

Метою статті є дослідити діяльність благодійних організацій щодо подолання дитячої безпритульності та допомоги дітям-сиротам у період державної незалежності України (на прикладі міжнародної благодійної фундації "Отчий дім"). Це одна з найбільших таких організацій. У 2001 р. представники Ради Європи визнали Центр соціальної опіки дитини "Отчий дім" одним із найкращих дитячих закладів у Східній Європі. У 2011 р. "Отчий дім" став призером конкурсу "Благодійник року" [18].

Джерельну базу дослідження становлять документи Міжнародної благодійної фундації (далі - МБФ) "Отчий дім", акти органів влади, зокрема Держпрограма подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки [15], Національна стратегія профілактики соціального сирітства на період до 2020 року" [17], закони України тощо. Оскільки в статті здійснено спробу вперше дослідити цей аспект історії України, важливими були бесіди автора з працівниками, вихованцями "Отчого дому", держфункціонерами.

В ході дослідження автором використано такі методи як хронологічний, періодизації, узагальнення. Отримання даних здійснювалося з використанням методів аналізу документів, інтерв'ювання, статистичного аналізу тощо.

На рівні повсякденної свідомості безпритульною вважається дитина без постійного місця проживання. Але благодійні організації на зламі 1990-2000-х років зіштовхнулися з ширшою категорією дітей, які, маючи домівки, певний час проживали поза родиною. Тому складно чітко розмежувати безпритульних та бездоглядних. Доречніше об'єднати їх у групу "діти вулиці". Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ відносить до цієї категорії: дітей, які не спілкуються з власними родинами і живуть у тимчасових сховищах; дітей, які підтримують контакт із сім'єю, але через бідність, експлуатацію та зловживання щодо них проводять більшу частину дня і ночі на вулиці; вихованців інтернатів та притулків, які втекли з них і перебувають на вулиці [14, с. 4]. благодійний сирота безпритульність адаптація

В останні десятиліття радянської влади безпритульність не була масовою. Але через економічну кризу на зламі 1980-1990-х років вона стала такою. За оцінками ЮНІСЕФ, в Україні в цей час було кілька сотень тисяч безпритульних дітей 10-19 років [19]. Водночас скорочуються ресурси держави. Тому розв'язання проблеми безпритульності потребує участі суспільства. Відповіддю на масову безпритульність стала небайдужість громадян. Їх доброчинна діяльність трансформувалась від особистої ініціативи та організації обідів і нічліжок для "дітей вулиці" до започаткування фундацій, що нині впроваджують комплексні програми реабілітації. Так, всеукраїнський проект з усиновлення "Ти будеш знайденим" розпочався з організації обідів у Слов'янську. З дітьми, які потрапили в токсичну, алкогольну чи наркотичну залежності, працює центр "Республіка Пілігрим" (Маріуполь) [10].

З часом постало питання про розширення напрямів діяльності. "Діти вулиці" потребували житла, їжі, одягу, медичної допомоги. Одноразової допомоги було замало. Майбутні засновники "Отчого дому" з 1996 р. орендували приміщення для роботи з дітьми. У двокімнатній квартирі по вул. Борщагівській розпочали денний прийом безпритульних дітей - їм надавали місце для ночівлі, емоційну та фізичну допомогу. У середньому в 1996 р. тут мешкало 17 дітей і ще 20 приходили вдень для отримання допомоги [16]. Паралельно тривала робота з "дітьми вулиці", зокрема організація денних стаціонарів, благодійних їдалень [1].

Але ця діяльність в 1990-х роках наражалася на труднощі через недостатнє законодавче регламентування. Закон про благодійну діяльність прийняли лише в 1997 р. [3], тому діяльність з допомоги безпритульним органи правопорядку інколи розцінювали як незаконну, а спроби зареєструвати благодійні організації наштовхувалися на відмови [1]. Відтак деякий час благодійництво базувалося на проявах людяності волонтерів, інколи правоохоронців, які, розуміючи "неправомірність" цієї діяльності, але керуючись здоровим глуздом, не перешкоджали їй. Саме правоохоронці допомогли зробити перші кроки з легалізації роботи МБФ серед безпритульних. Вплинули й контакти з міжнародними організаціями, які надавали фінансову допомогу майбутнім засновникам МБФ [8].

4 січня 1999 р. Мін'юст зареєстрував МБФ "Отчий дім" (номер запису в Єдиному реєстрі - 36052). Статутною метою було надання допомоги державі у порятунку безпритульних дітей. З часом акценти діяльності МБФ змінилися, оскільки проблема дитячої безпритульності стала поступово вирішуватися. За словами Ю. Павленка, найгірших її форм нині в Україні немає [13]. В останні роки основна діяльність МБФ була спрямована на реабілітацію сиріт та дітей із неблагополучних сімей, з часом спектр сфер діяльності розширився. Нині фундація реалізує 16 проектів у різних регіонах.

"Отчий дім" працює за напрямами, що забезпечують комплексне вирішення проблем сиріт та сприяють корекції їх способу життя, здійснює підтримку соціально уразливих верств. Кожен з таких напрямів включає комплекс програм, завдяки яким здійснюється амбітна мета "Отчого дому": "Допомогти дитині в складних життєвих обставинах і тим самим змінити покоління, збудувати майбутнє і створити історію" [9]. У рамках статті неможливо проаналізувати усі напрями. Ми зосередимо увагу на програмах, що пов'язані безпосередньо з дітьми, які опинились у складних ситуаціях.

Програму "Надія Пілігрима" започатковано у 2003 р. Її завдання - сприяння психосоціальній реабілітації, релігійне виховання, формування системи цінностей. Творити добро, допомагати ближнім, будувати стосунки з однолітками дітей навчають в таборах, у турпоходах, на екскурсіях. За словами глави МБФ Р. Корнійка, цю сукупність заходів можна охарактеризувати як "педагогіку пригод": "Коли ти пливеш у човні, потрібно разом гребти, у поході разом вогнище розпалювати, разом у наметі спати, подати руку - допомогти підвестися, і це дуже зближує" [5].

У 2000 р. при МБФ було зареєстровано Центр соціальної опіки дитини. Перший його корпус було споруджено в с. Петрівському (передмістя Києва). Тоді тут мешкали 53 дитини. Пізніше центр було визнано найкращим дитячим будинком у Східній Європі. Подальший розвиток проекту свідчить про нові тенденції. Масштабність проектів потребує значних ресурсів, відтак поступово ця діяльність формується на принципах державно-приватного партнерства. У 2011 р. на базі Центру соціальної опіки дитини було відкрито державний Київський обласний центр соціально-психологічної опіки дітей "Отчий дім" [1]. Завдання центру - комплексна допомога дитині, позбавленій батьківського піклування. Діти з неблагополучних сімей, колишні безпритульні після проходження реабілітації повертаються в біологічні сім' ї, можуть бути всиновленими або переводяться до Центру сімейного виховання "Моя сім'я". Останній фінансується МБФ "Отчий дім".

Одним з етапів реабілітації є перебування в літньому таборі. Перший табір було організовано в 1998 р. Тривалий час він функціонував на р. Десенка, а з 2008 р. в Керчі влітку працює табір "Острів Скарбів". До нього щороку направляють до 30 дітей; упродовж 2 місяців їх знайомлять з етичними нормами, прищеплюють навички життя в суспільстві, допомагають позбутися шкідливих звичок, оздоровлюють.

Решту року діти перебувають безпосередньо в Центрі соціальної опіки (з 2011 р. - соціально- психологічної реабілітації Київської обласної служби у справах дітей). З ними працюють педагоги, психологи, логопеди, дефектологи. Так долається низка психологічних проблем, педагогічна занедбаність; діти мають змогу навчатися в школі, відвідують гуртки, займаються спортом, готуючись до переходу до сімейних форм виховання.

Програма "Бумеранг" - комплекс заходів, що формують світогляд, сприяють виробленню позитивного мислення, правильної самооцінки, цілеспрямованості. Це особлива педагогіка, що формувалася відповідно до потреб дітей, які потрапляли до Центру і яким не завжди можна було допомогти звичними методами. Пошук методик долання психологічних проблем сприяв створенню навчально-виховних програм, запозиченню зарубіжного досвіду. Значна увага приділяється подоланню так званих "сирітських синдромів", сирітського способу мислення ("Ви нам винні"), формуванню схильності до доброчинності, усвідомлення своєї значущості.

Реалізація програми "Моя сім'я" розпочалася у 2003 р. в рамках Центру соціальної опіки, а у 2008 р. було зареєстровано організацію "Центр сімейного виховання "Моя сім'я". Її завдання - адаптація до повернення в біологічну сім'ю або всиновлення. Центр розрахований на 50 дітей. Вони знайомляться з моделлю сімейних стосунків, навчаються в школах, здобувають профосвіту. Центр має 6 п'ятикімнатних квартир, де живуть подружні пари, які беруть на виховання дітей. Перш ніж довірити їх подружжю, з ним проводять співбесіди, тестування, навчання, а потім укладають контракт, і подружжя, оселившись у Центрі, бере на виховання 6-8 дітей. Сім'я працює за підтримки Центру [7].

У 2006 р. було започатковано програму всиновлення "Нова сім'я". Усиновлювачам надається юридична допомога, проводяться консультації. Повернення в родину є серед пріоритетів МБФ. За неможливості повернути дитину біологічним батькам проводиться пошук прийомної сім'ї або всиновлювачів. За роки роботи МБФ 43 дитини було всиновлено, 59 - повернуто до біологічних сімей, 17 - взято під опіку, 35 - вийшли в самостійне життя [7]. У 2009 р. в рамках програми "Дитячий будинок сімейного типу" за підтримки МБФ у Радомишлі Житомирської області було відкрито будинок сімейного типу сім'ї Крищенків, де нині проживають 8 дітей 9-17 років.

Важко переоцінити роль профілактичної роботи з запобігання сирітству. У 2011 р. в м. Ватутіне Черкаської області почав діяти Центр матері і дитини. Вагітним жінкам, які опинилися в скрутних обставинах, надають психологічну та матеріальну підтримку, запобігаючи відмові від новонароджених. Центр розрахований на 16 матерів. На час написання статті там мешкали 3 жінки, які зазнали насилля, та 10 вагітних. Неподалік розташований будинок "Джерело любові" для людей похилого віку, якими теж опікується "Отчий дім". Така близькість має свої цілі, оскільки літні жінки допомагають молодим в догляді за дітьми, порадами, досвідом [1].

Чільне місце в діяльності МБФ посідає реабілітація батьків. Багато дітей, що потрапляють до Центру соціальної опіки, вилучені з неблагополучних сімей. Тож фундація працює з центрами реабілітації батьків, аби забезпечити дитині повернення до біологічної сім' ї. Ця діяльність свідчить, що батьки, у яких дитину було остаточно вилучено, мають менше шансів повернутися до нормального життя (2-3%), ніж ті, у яких діти залишаються (до 50%), що ще раз підтверджує актуальність збереження біологічної родини [1].

Проект "Зігрій промінчиком душі" спрямований на порятунок сімей, що потрапили в складні обставини. Кількість родин, якими опікується МБФ, перевищила 200 [9]. Кожна отримує психологічну, правову, інформаційну, матеріальну допомогу. Проект реалізується створеною з ініціативи МБФ міжнародною організацією "Посланець миру" у співпраці з держорганами та партнерськими організаціями в Києві. Це лише одна з її програм, завдяки якій понад 10 тис. сиріт, інвалідів, хворих отримують гуманітарну допомогу.

Здійснений аналіз дає підстави для певних узагальнень.

1. Боротьба з дитячою безпритульністю в Україні, сплеск якої припав на 1990-ті роки, розпочалася з діяльності окремих груп небайдужих людей та благодійних організацій за відсутності підтримки державних органів.

2. Нині, коли проблему дитячої безпритульності значною мірою вирішено, центр роботи благодійних організацій змістився в бік соціалізації дітей-сиріт.

3. Приклад діяльності МБФ "Отчий дім" показує, яких результатів можна досягти шляхом реалізації конкретних багатопланових програм з корекції способу життя сиріт та дітей із неблагополучних сімей, повернення їх до біологічних сімей або всиновлення, реабілітації батьків тощо.

4. Нині діяльність благодійних організацій здійснюється в тісному партнерстві з державними органами.

Список використаних джерел

1. Віхи історії "Отчого Дому" [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://otchiy-dim.Org/ua/about/5.

2. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" № 531/97-ВР від 16 вересня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 46. - Ст. 292.

3. Зінченко А.Г. Дитяча безпритульність в радянській Україні в 20-х - першій половині 30-х років ХХ століття: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / А.Г. Зінченко; Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. - О., 2002. - 17 с.

4. Інтерв'ю з Романом Корнійко [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:www.shpu.com.ua/index.php/media-info/arkhiv- novin/10-interv-yu-z-romanom-kornijko.

5. Касьянова Н.М. Боротьба з безпритульністю та бездоглядністю в Донбасі (1943-1953 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Н.М. Касьянова; Донец. нац. ун-т. - Донецьк, 2010.

6. Корнийко Р.И. Мифы, страхи и правда про усыновление / Р.И. Корнийко [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.houseofbreadchurch.org/content.php?id=1080

7. Корнійко Р.І. Інтерв'ю с президентом фундації "Отчий Дім" Романом Корнійко [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/43899/

8. Міжнародна благодійна фундація "Отчий Дім": Діючі проекти [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://otchiy- dim.org/ua/projects.

9. Мохненко Г. Непедагогическая поэма / Мохненко Г. - К.: Изд. ХББ св. ап. Павла, 2010. - 432 с.

10. Олянич Л.В. Створення та діяльність Всеукраїнського товариства "Друзі дітей" (1924-1936 рр.): організаційний статус, структура та функції: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Л.В. Олянич; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2008.

11. Національний конкурс "Благодійник року". Переможці 2011 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://blagodijnyk.org.ua/doc/w2011 .html

12. Павленко: Найгірші форми безпритульності в Україні подолано: Інтерв'ю Уповноваженого Президента України з прав дитини [Електронний ресурс] / Павленко Ю.О. - Режим доступу: http://tvi.ua/new/2013/05/31/yuriy_pavlenko_nayhirshi_formy_ bezprytulnosti_v_ukrayini_podolani

13. Пескіна Л. Діти вулиці: інформаційний покажчик / Л. Пескіна; К.: Вид-во Управління культури Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, 2005 - 16 с.

14. Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006 - 2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 623 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

15. Роман Корнійко про сиріт [Електронний ресурс] / Р. Корнійко. - Режим доступу: http://www.invictory.tv/issue5727.html.

16. Указ Президента України "Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року" № 609/2012 від 22 жовтня 2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/609/2012.

17. Ченбай І.В. Становлення і розвиток в Україні сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (40-і роки XX ст. - поч. XXI ст.): автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / І. В. Ченбай; ДВНЗ "Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди". - Переяслав-Хмельниц., 2010.

18. ЮНІСЕФ нарахував в Україні у 10 разів більше безпритульних підлітків, ніж офіційна статистика [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tyzhden.ua/News/36520

Размещено на Allbest.ru