Діалектичність світогляду та ідеології тюркської соціальної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Кафедра філософії

ДІАЛЕКТИЧНІСТЬ СВІТОГЛЯДУ ТА ІДЕОЛОГІЇ ТЮРКСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

Білокопитова Н.І.

здобувач

Україна, Запоріжжя

Анотація

Модернізація тюркського ареалу, поширення економіко-політичного, етнокультурного і духовного потенціалу у становленні світових координат зумовлює необхідність дослідження "тюркського феномену". Дослідження світогляду тюркської соціальної культури дозволить переглянути частину стереотипів світосприйняття, що не лише сприятиме поглибленню теоретичного знання, але й запобігатиме зростанню міжетнічної напруги у суспільстві. Етнокультурний діалог необхідний не тільки заради порозуміння, але і для визначення стратегій інтеграційного розвитку. Аналізується сутність світогляду та ідеології культури тюркської соціальності, співвідношення цих категорій, уточнюється зміст понять "ідеологія", "світогляд", "культура". Головна мета дослідження виявити риси та функції тюркської ідеологічної моделі та порівняти зі світоглядними настановами, виявити їх загальні та відмінні чинники формування. Робиться висновок, що головною функцією ідеології - консенсус світоглядних настанов соціальних груп з цілісною системою в конкретному бутті.

Ключові слова: тюркська ідеологія, світоглядні настанови, тюркська соціальна культура, культурні норми, ціннісні орієнтації, національне реформаторство, кемалізм, пантюркізм.

Bilokopytova N.I. Dialectical of worldview and ideology of Turkic social culture

The modernization of Turkic habitat, distribution of economic, political, ethnic, cultural and spiritual potential of becoming a world coordinate is necessitates researching "The Turkic phenomenon". The Research of Turkic social ideologies allows contribute to the deepening of theoretical knowledge, but also prevents the growth of inter-ethnic tension in society. Ethnic and cultural dialogue is necessary not only for understanding, but also determine for the strategies of integration. The paper is devoted to the essential of philosophy and ideology of Turkic social culture, the relationship between these categories, specifies the concept of "ideology", "worldview", "culture". The principal aim of this study is identify features and function of the Turkic ideological model and compare with the worldview, identify their common and distinctive factors of formation. It is concluded that the main function of ideology - the consensus worldview of social groups with an integrated system in a particular being.

Keywords: Turkic ideology, worldview, Turkic social culture, cultural norms, values, national reformation, kemalizm, pan-Turkism.

Белокопытова Н.И. Диалектичность мировоззрения и идеологии тюркской социальной культуры.

Модернизация тюркского ареала, распространение экономико-политического, этнокультурного и духовного потенциала в становлении мировых координат обусловливает необходимость исследования "тюркского феномена". Исследование мировоззрения тюркской социальной культуры позволит пересмотреть часть стереотипов мировосприятия, не только способствовать углублению теоретического знания, но и предотвращать рост межэтнической напряженности в обществе. Этнокультурный диалог необходим не только ради понимания, но и для определения стратегий интеграционного развития. Анализируется сущность мировоззрения и идеологии тюркской социальной культуры, соотношение этих категорий, уточняется содержание понятий "идеология", "мировоззрение", "культура". Главная цель исследования выявить черты и функции тюркской идеологической модели и сравнить с мировоззренческими установками, выявить их общие и отличительные факторы формирования. Делается вывод, что главная функция идеологии - консенсус мировоззренческих установок социальных групп с целостной системой в конкретном бытии.

Ключевые слова: тюркская идеология, мировоззренческие установки, тюркская социальная культура, культурные нормы, ценностные ориентации, национальное реформаторство, кемализм, пантюркизм.

У XXI столітті вплив класичних ідеологій у світовому розвитку спадає, а визначними факторами впливу стають культурологічний та цивілізаційний, але будь-які соціальні відносини в світі завжди будуть мати ідеологічне підґрунтя.

Метою даної роботи є визначення світоглядних орієнтацій у порівнянні з ідеологією тюркської соціальної культури, аналіз чинників формування та визначення головної функції ідеології тюркської соціальності. У сьогоденні соціокультурного буття взаємини між індивідуальним і соціальним реалізується в діалектиці світоглядних та ідеологічних форм свідомої діяльності, тому аналіз цих форм на зразку культури тюркської соціальності є актуальний для даної роботи.

Необхідним буде визначення сутності поняття "ідеологія" і "світогляд". Поняття "ідеологія" використовується традиційно у політологічних та суспільствознавчих наукових сферах. У філософській сфері поняття ідеологія визначається як система ідей і теорій, цінностей і норм. Це дії, що носять інтереси, мету та завдання певної суспільної групи та сприяють налагодженню суспільних відносин. У теоретичному аспекті ідеологія є сукупність політичних, моральних, філософських, естетичних та інших ідей, що відображають життєдіяльність будь-якої соціальної групи.

Дослідженням теорії діалектики, проблем світогляду займався В.І. Шинкарук визначний вчений в галузі історії філософії, теорії гуманізму. Засновник Київської світоглядно-антропологічної школи. Дослідженням ідеології та культури займається В.П. Андрущенко, його відомі книжки у цих напрямках: "Ідеологічна ефективність культури" (1988), "Культура. Ідеологія. Особистість" (2002; у співавторстві з М. Михальченком та Л. Губерським).

Важливий внесок у вивчення філософії, історії тюрків відображено в роботах фундаторів української орієнталістики: А.Ю. Кримського, О.Й. Пріцака., І.М. Гасприньського, послідовники традицій російського та українського сходознавства, біля витоків яких стояли такі видатні вчені, як В. Алексєєв, Н. Бічурін, В. Васильєв, та інші.

Українські вчені Ю.М. Кочубей, В.В. Дубровський, П.М. Кралюк, М.М. Якубович присвятили свої дослідження проблематиці філософії тюркської культури, ідеології, світогляду. Н.М. Ксьондзик, Г.І. Мирський, М.А. Гасратян, С.Ф. Олєшкова, Ю.А. Петросян присвятили ряд робіт проблематиці ідеології тюркського суспільства у історичній ретроспективі.

Вивченню ідеології пантюркізму присвячені дослідження закордонних вчених: Р. Мевлан-Заде, Д. Робінсона, Р. Ованесяна, Т. Хюсейна, І. Аяза, Я. Ландау, К. Курта.

Антуан де Трасі та його сучасники П. Кабаніс и К. Вольней намагались створити вчення про ідеї як науку, яка б мала стояти вище інших соціальних наук. Ідеології відводилась роль змінити картину світу.

Г. Гегель, К. Маркс та Ф. Енгельс трактують ідеологію як спотворене відображення дійсності. В. Парето трактує ідеологію як рефлекс, почуття, яке змушує людей утримуватися від вчинку. К. Мангейм представляє ідеологію як "колективне несвідоме", за допомогою якого приховують від себе і від інших реальний стан справ. С.Г. Кара-Мурза представляє ідеологію як сукупність концепцій, за допомогою яких людина розуміє суспільство.

Сучасний британський філософ-неомарксист Т. Іглетон (Terence Francis Eagleton) у своїй праці "Ідеологія" зазначає: "Поняття ідеології - це текст, зітканий з усіх тканин різних концепцій, часто суперечать один одному, і тому більш важливо визначити, що повинно бути залишено, а що може бути викинуте в кожній з них, ніж з'єднувати їх штучно в якусь велику глобальну теорію ідеології " [1, с.32-33].

Поняття "світогляд" співвідноситься з поняттям "ідеологія", але вони не збігаються за своїм змістом: світогляд ширше ідеології. Ідеологія охоплює лише ту частину світогляду, яка орієнтована на соціальні явища і класові відносини. Світогляд в цілому відноситься за всією об'єктивною дійсністю і до людини [2]. Але В.С. Федчин [3] у своїй монографії дає власну трактовку: "Поняття "світогляд" не може бути ширше поняття "ідеологія", так само як поняття "ідеологія" не може бути ширше поняття "світогляд", оскільки мова йде про висловлення функціонування різних рівнів свідомості, про різницю якісного визначення, які співвідносяться між собою, але співвідносяться діалектично, коли розчиняючись одне в іншому, не знаходячись в динамічному протиріччі". Отже, не завжди існує різке розмежування між ідеологією та світоглядом.

Поняття "ідеологія" співвідноситься з поняттям "культура", але вони не збігаються за своїм змістом. Ідеологію створює людина, ця категорія має хронологічні рамки, наприклад засновниками ідеології пантюркізму були Ісмїл Гаспринський, Зія Гьокальп, Юсуф Акчура, започатковано ідеологію пантюркізму наприкінці XIX століття. Головною метою була консолідація тюркомовних народів, створення єдиної держави Великого Турану. Саме Ізмаїл Гаспринський висунув оригінальне гасло, яке послідовники пантюркізму й надалі використовували: "Дільде, фікірде, іште Бірлік" ("Єдність у мові, думках і праці"). Зія Гьокальп визначав засади турецького націоналізму гаслом: "Тюркізуватися, ісламізуватися та модернізуватися".

Ідеологія кемалізму, засновником якої був Мустафа Кемаль Ататюрк, мала за мету перетворити османську Туреччину на Республіку Туреччину, вектор розвитку якої був повернутий на Західну цивілізацію. Концепція націоналізму, перехід писемності з арабської на латинську графіку, курс на вестернізацію і зміцнення світськості держави, скасовується багатоженство, жінкам надається виборче право та право на освіту, заміна шаріатського права, заборона на релігійну освіту все це неоліберальні реформи Ататюрка. В результаті чого в науковий обіг введена категорія турецьке "економічне диво". Ідеологія турецького націоналізму, висунута Кемалем. Донині вважається офіційною ідеологією Турецької республіки. Символом кемалізму є шість стріл, відповідні до шести принципів ідеології.

Ідеологія Тургута Озала була синтезом технологічної вестернізації та культурного тюркізму з ісламізмом. Багато турецьких вчених називають його теорію "турецько-ісламським синтезом". З одного боку, в ідеології були відокремлені османська і ісламська культури. З іншого, ключовими елементами теорії стали економічний і політичний лібералізм. Т. Озал стверджував, що модернізаціного ефекту можна досягти тільки через лібералізацію. Він використовував економічний лібералізм, щоб досягти політичного плюралізму.

Отже, однією з притаманних рис для категорії "тюркська ідеологія" буде персоналізація, за В.А. Петровським: "процес, в результаті якого суб'єкт отримує ідеальну представленість про життєдіяльність інших людей і може виступити в суспільному житті як особистість". Також має місце національне реформаторство, переважно модернізаційної форми. Що стосується національної ідеології, то вона виражає специфічні інтереси нації як соціальної спільності, може містити ідеї збереження і розвитку національної культури, прогресивних звичаїв і традицій, мови і т. п., а в певних умовах - домагатися національної незалежності. На цій основі можуть виникати політичні партії та рухи. Модернізаційні трансформації республіканської Туреччини мають форму еклектики, головна ознака якої, побудова цілісної системи на базі несумісних речей. Це спроба світоглядного поєднання релігійного та світського у єдиному соціумі.

Культуру створює етнос як засіб організації життя та пристосування до середовища перебування. Те, що Руссо називав культурою, включало в себе науку, писемність, мистецтва, технічні досягнення, освіту. Для А. Шопенгауера культура була формою загальної облуди. Культура, на його думку, одночасно приховує справжні життєві інтенції людини і служить інструментом для їх задоволення; культура - це фікція. Ф. Ніцше бачив порок сучасної культури в її примусовому характері по відношенню до окремої людини. М. Бердяєв писав: "культура не є здійснення нового життя, нового буття, вона є - здійснення нових цінностей...".

Культура - це досвід накопичений століттями. Культура - це категорія, яка більш тривала в часі ніж ідеологія. Наприклад, побут тюрків та будування круглої форми житла (юрти); стійкість тюркських мов завдяки аглютинації (утворення слів за допомогою суфіксів); види виробництва (тваринництво, килимарство та ін.); види мистецтв, система цінностей, етикет, свята, традиції.

З традицій народжуються загальноприйняті норми і правила. До 1928 року Туреччина використовувала арабський алфавіт, бо була нав'язана арабська релігія іслам.

Цей алфавіт, розроблений для семітських мов, різко відмінних від тюркських, не відповідав потребам тюркських мов взагалі і турецької зокрема. Але ці норми мовної культури були змінені та завдяки реформам Ататюрка було здійснено перехід на латинську графіку.

Тобто, арабський алфавіт, який був нормою після порушення цієї норми, як наслідок, сталися якісні зміни у вигляді розширення мовно-культурних кордонів, наближення до західної культури, цим самим впровадження ідей кемалізму. Застосовуючи синергетичний підхід, який ґрунтується на загально філософських принципах конкретизуємо діалектичні категорії "старе та нове".

Першорядну роль в оформленні ідей, що згодом склали концептуальну базу пантюркістських ідеології, внесли й іноземні тюркологи - фон ле Кок, Де Гинье, фельмаршал Мольтке, Армініус Вамбері, Леон Каун. Угорець Вамбері зазначав, що всі тюркські народи належать до однієї раси і рідняться за етнічними і культурними ознаками. Французький історик Леон Каун возвеличував діяння Чингіз-хана і Тимура, представляючи їх як "надлюдей", а монголів визначаючи як "расову аристократію". Тюркські народи, на його погляд, були прямими нащадками монголів, кращими на сході воїнами, до того ж створили неперевершену культуру і мистецтво.

Положення про те, що норми культури народжуються з традицій, або в результаті свідомої кодифікації, що вони узаконені, тобто, "законні діти" традиції, обумовлює діалектичність процесів встановлення нормативності і розвитку культури. Діалектичність ця виявляється в тому, що культура - це і продукт, і джерело нормативності вона одночасно і збагачує людину, і збіднює його, збіднює саме тому, що стримує його нормами, не дає реалізувати всі свої можливості [4]. Випадок переходу на латинську графіку став прикладом використання мовленнєвих норм як інструмента з маніпуляції національною свідомістю. Одні норми та цінності замінені на інші.

Якщо мова - це віддзеркалення культури, то необхідним буде зазначити, що розвиток тюркської мови як культурної домінанти у історичному процесі зазнав унікальних трансформацій. Першим тюркським письмом було рунічне (Орхоно-Єнисейські руни) [5], потім арабська графіка і на сучасному етапі розвитку - латинська графіка. Тобто, змінювалась форма передавання тексту, а вимова та побудова слів, речень майже зберігалась до тепер. Якщо порівняти цю особливість з іншими, наприклад ісламськими культурами, то дійдемо висновку, що ані персам ані арабам таких кардинальних змін зустріти не довелось. З точки зору матеріалістичної діалектики процес розвитку тюркської мови можна представити у вигляді протиріч динамічного процесу, який має три етапи. Перший - виникнення, це поява рунічного письма. Другий - розвиток, тюркська мова на основі арабської графіки, бо саме за допомогою арабської графіки мова зазнала розвитку та були створені літературні шедеври епохи Середньовіччя. Третій - довершеність, тюркська на основі латинської графіки. Процес виникнення протиріч описується за допомогою тотожностей або різниць. Різницею виступатиме форма - алфавіт, а тотожністю - внутрішній зміст, незмінна вимова слова. А вже загального ідеологічного змісту слово набуває з розвитком культури.

На думку Г.Г. Кириленко і Є. В. Шевцова, в чистому вигляді ідеологія - це маска культури, псевдокультура. Однак складність розпізнавання "підробки" ідеології як культурної освіти пов'язана з тим, що ідеологія в переломні, екстраординарні періоди розвитку суспільства, як правило, вступає в союз з утопічною свідомістю; в "нормальні", спокійні періоди ідеологія співпрацює з філософією, мистецтвом, релігією, прагнучи поглинути їх [6].

Тож, ціннісні орієнтири сучасних тюрків. Ціннісні орієнтації - це вибіркове ставлення людини до цінностей, орієнтир людської поведінки. Зміст цінностей в суспільстві залежить від його культури, розвиненості духовного і морального життя, суспільної свідомості. Тому специфічною формою цінностей виступають суспільні ідеали, тобто уявлення про те, якими в суспільстві повинні бути суспільні відносини.

Турецьку соціальність та турецьку ідентичність можна визначити як гармонізаційно вистроєне поєднання понять "сучасне та традиційне", "модерніті та консерватизм". Завдяки вдалому створенню образу західної сучасності турецьке суспільство створило нову, не схожу ані на західну, ані на східну модернізаційну модель, соціологічний феномен як зразок для інших суспільств, країн з ісламською культурою. В культурі турецького суспільства присутнім є сплетіння східних і західних елементів.

Як у відомій матеріалістській аксіомі: "Ніщо не може виникнути з нічого, або перетворитися у ніщо", тож слушним буде зазирнути у сутність причин та наслідків процесів трансформації у турецькій моделі буття.

Сьогодні, говорячи про модифікації, точніше, розвиток турецької суспільної свідомості, насамперед необхідно зупинитися на чинниках, під впливом яких воно формується:

1) Релігійне відродження як наслідок посилення проісламської еліти;

2) Критичний аналіз спадщини Ататюрка в світлі політизації релігії і придбання нею ідеологічної сутності, а також протиставлення її Лаїцизму - рух за секуляризацію (процес, в ході якого релігійна думка, інститути і практика втрачають соціальне значення);

3) Зміна ролей так званих "інших" (раніше "іншими" були "нелаїцисти", а тепер "іншими" стають лаїцисти).

Разом зі змінами ролей у суспільному житті, трансформації відбулися і у особистому. Особливим видом суспільних відносин є міжособистісні стосунки. Під міжособистісними відносинами розуміють відносини між окремими індивідами. При цьому індивіди, як правило, належать до різних соціальних верств, мають неоднаковий культурний і освітній рівень, але їх об'єднують спільні потреби та інтереси, що лежать в сфері дозвілля або побуту. тюркський світогляд пантюркізм етнокультурний

Хоча турки сповідують сучасні цінності, рівність між подружжям не завжди досягається. Дружини, які насправді намагаються утвердитися в якості рівноправних партнерів, звичайно, зустрічають опір з боку своїх чоловіків. Традиції стоять на сторожі сімейних цінностей, сім'я продовжує бути базовим осередком і опорою суспільства. Повага до сім'ї, особливо до батьків і старших родичів - одна з традиційних турецьких цінностей, тому в Туреччині неможливо зустріти будинки або притулки для літніх людей, наприклад, як на заході.

За ціннісними світоглядними настановами турків можна поділити на два типи: європеїзовані турки (лаїцисти) і турки - консерватори (більше релігійні, що дотримуються традицій). Турки першого типу постійно прагнуть досягти чогось, щоб довести не тільки собі але і всьому світу, що дуже вболівають за честь своєї країни, їм не байдужі дії політиків, які перебувають при владі, їм не байдуже, чи вступлять вони в ЄС і як це відіб'ється в майбутньому на життя простого народу. Бо Європейський союз можна визначити як саме секулярне суспільство світу. У європеїзованих турків девіз швидше: "Ми зможемо це зробити, ми повинні це зробити!" Як доказ цьому - більшість керівних посад у різних транснаціональних корпораціях займають саме турки. На перевагу першим є турки-консерватори (нелаїцисти). Для цієї соціальної групи характерною рисою є віра у фатум. Улюблений вислів нелаїцистів: "Yapacak birєey yok" - нічого не поробиш. Ця група турків всі свої проблеми засилає до волі Аллаха, при цьому мало що роблячи для вирішення проблем та покращення свого життя.

Якщо суспільство, розуміти як цілісний соціальний організм за своєю метафізичною будовою, то воно є ноуменальне сполучення у складі якого багато численна різноманітність. Керування соціальними процесами у цьому органічному сполученні на свідомому рівні може здійснюватися тільки за допомогою єдиного сенсу, тобто ідеології, як метафізичної трансформації від емпіричної множинності до усвідомленої внутрішньої єдності. Саме діалектичний принцип боротьби та єдності протилежностей криється в цім процесі.

Отже, визначено світоглядні орієнтації у порівнянні з ідеологією тюркської соціальної культури, проаналізовано три чинники формування, визначено головну функцію ідеології тюркської соціальності - консенсус світоглядних настанов соціальних груп з цілісним організмом в його конкретному бутті. Баланс суб'єктивних інтересів особистості і об'єктивної потреби громади. Якщо поєднання соціальних груп (етносів) відбувається на основі єдності певних світоглядних засад, які можуть бути різноманітними, то держава як цілісна система формується саме на основі єдиної ідеології.

Ідеологія пантюркізму зараз має вигляд не політичної концепції, а скоріше культурної парадигми. Тому у перспективі розвиток ідей що до об'єднання тюркомовних держав у Великий Туран малоймовірні. Скоріше відбудеться інтегрування Туреччини у євро просторі. Цьому свідчить поява таких феноменів як "євроіслам", "ісламський фемінізм" та ін.

Список використаних джерел

1. Eagleton T. Ideology. Z. - N.Y., 1991. / Eagleton T.; цит по. Пащенко В.Я. Идеология евразийства, М. Изд-во МГУ, 2000. - С.32-33.

2. Мировоззрение, ІЕлектронний ресурсі. - Режим доступу: http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Мировоззрение/.

3. Федчин В.С. Социально-философская антропология в России в XX веке, ІЕлектронний ресурсі / В.С. Федчин. - Режим доступу: http://sci-book.com/russkaya-filosofiya/dialektika-mirovozzreniya-ideologii-konkretno-57354.html.

4. Тер-Минасова С.Г. Война и мир языков и культур: монография, ІЕлектронний ресурсі / С.Г. Тер-Минасова // - Режим доступу: http://regionalstudies.ru/publication/monograph/war/52-chapter1.html.

5. Ахатов Г. Древнетюркские руны. Язык орхоно-енисейских памятников, [Електронний ресурс] / Габдулхай Ахатов // - режим доступу: http://akhatov.org/index/drevnetjurkskie_runy_jazyk_orkhono_enisejskikh_pamjatnikov/0-21.

6. Кириленко Г.Г. Философия [Електронний ресурсі / Г.Г. Кириленко, Шевцов Е.В. - режим доступу: http://sci- book.com/fundamentalnaya-filosofiya/predstavleniya-kulture-istorii- filosofskoy-65484.html.

7. Иванова Н.А. Экономика и социология труда [Електронний ресурсі / Н.А. Иванова // 68. Ценности и ценностные ориентации. Сайт Института экономики и права Ивана Кушнира - Режим доступу: http://www.be5.biz/ekonomika/t003/68.htm.

8. Мамедзаде И.Р. Тенденции в турецком общественном сознании: от модерна к постмодерну, [Електронний ресурсі / И.Р. Мамедзаде, Р.О. Рзаева // Сайт Соционауки. ру - Режим доступу: http://www.socionauki.ru/journal/articles/126915/.

Размещено на Allbest.ru