Генезис явища біосоціальних технологій впливу на здоров'я людини

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Кафедра фізичної реабілітації

Генезис явища біосоціальних технологій впливу на здоров'я людини

Путров С.Ю., к.п.н., доцент

Україна, Київ

Анотація

Ключові слова: генезис, біосоціальні технології, вплив, здоров'я людини.

Putrov S. The genesis of the phenomenon of biosocial impact of technology on human health

The article stated that the bio-social impact of technology on human health is activity-origin. It is clear that the statement of the problem of the nature of the activity-biosocial technology is rooted in the depths of her family life. The root cause and trigger mechanism which is the human need to overcome certain limitations of natural and acquired a life of its own. The need for biosocial technology occurs when there is a need to manage the processes of human development, as well as to select and use the most rational from the point of view of effectiveness. The author points out that in this case we are talking about a multiplicity of subjects of social control, and about polymodality solution of social problems, based not only on intellectual reflection, but also on the actual practical activity. Keywords: genesis, bio-social technologies impact human health.

Путров С.Ю. Генезис явления биосоциальных технологий влияния на здоровье человека

Отмечено, что биосоциальные технологии влияния на здоровье человека имеют деятельностное происхождение. При этом ясно, что постановка проблемы о деятельной природе биосоциальных технологий своим корнем входит в глубины ее родовой жизни. Первопричиной и триггерным механизмом, которой являются потребности человека в преодолении определенных естественных и приобретенных ограничений в собственной жизнедеятельности. Потребность в биосоциальных технологиях появляется тогда, когда возникает необходимость руководить процессами развития человека, а также выбирать и использовать наиболее рациональные с точки зрения эффективности действия. Автор указывает, что при этом может идти речь, как о множественности субъектов социального управления, так и о полимодальности способов решения социальных проблем, базирующихся не только на интеллектуальной рефлексии, но и на реальной практической деятельности людей.

Ключевые слова: генезис, биосоциальные технологии, влияние, здоровье человека.

Розробляючи ідею використання біосоціальних технологій у сфері фізичної культури і спорту ми спираємось на досвід науки соціології, що успішно опрацювала низку соціальних технологій, що нині обслуговують людину. При цьому ми з реальної практики знаємо, що будь-яка наука розвивається не тільки за рахунок власної логіки, але й за рахунок вирішення практичних проблем соціуму. Гуманітарна парадигма пов'язана з пошуком сенсів на основі не пояснювальної моделі, а за рахунок досягнення або розуміння. Розуміння виступає як процедурний різновид процесу пізнання. Розуміння зіставляється з поясненням і розглядається як різновид методу пізнання. Е. Гуссерль, наприклад, протиставляв розуміння і пізнання. Звідси в герменевтиці, феноменології існує орієнтація не на пізнання, а на розуміння буття.

Складність у розробці і використані біосоціальних технологій впливу на здоров'я людини полягає, на нашу думку, у тому, що технологічне знання належить до науково-технічної сфери, а проблематика людини, на здоров'я якої вона націлена - належить до гуманітарної сфери. Тут має місце суперечність, що завжди проявляється у протистоянні раціонального і ірраціонального знання. Тож, дійсно, може здатися, що такий гуманітарний підхід несумісний з технологічним. Але це тільки на перший погляд. По-перше, засвоєння технології відбувається через вивчення, а головне через розуміння текстів, інструкцій, що описують технології, а по-друге, технологія має бути суб'єктно адекватною і представляти певну цінність для впроваджувального. Інакше вона або збочується за своєю суттю, або не впроваджується зовсім.

Метою гуманітарної парадигми є, як відомо, побудова ціннісно-орієнтованої картини соціального світу і виявлення його сенсу. Теорії гуманітарного профілю є чисто інтерпретаторськими: вони надають сенс вже відомим фактам, але нічого не говорять про невідомих. Для них характерні акцент на вивчення якісної сторони унікальних явищ, обумовлених діяльністю людей, і ціннісний характер висновків.

Почнемо з визначення генезису явища біосоціальних технологій впливу на здоров'я людини. У “Новейшем философском словаре” зазначено, що “генезис (греч. - genesis) - походження, становлення і розвиток, результатом якого є певний стан об'єкта, що вивчається” [5, с. 232]. Ясно, що у даному випадку ми маємо на увазі предмет даного дослідження, тобто біосоціальні технології впливу на здоров'я людини.

Ми свідомо мало торкаємося біосоціальних технологій впливу на здоров'я людини що розробляються у військовій сфері, оскільки наше завдання формувати, зберігати, реабілітувати і збагачувати планетарне життя, а не знищувати його. Аналізуючи генезис предмету дослідження ми не можемо не звернути увагу на співвідношення у даному технологічному підході співвідношення каузальності і телеологічності. Аристотелівська традиція вивчення цілісного об'єкту методом цільового опису через “фінальні причини”, тобто через місце або стан, який об'єкт, що вивчається, прагне зайняти в майбутньому, практично означає прийняття думки про тяжіння будь-якого об'єкту до реалізації своїх потенцій. Цільовий, телеологічний і каузальний, підходи відбивають історичну боротьбу двох наукових ідеалів. біосоціальний управління життєдіяльність людина

Каузальний підхід розглядає структуру переривчастою, її елементи існують одночасно і позаісторичний (діахронно), тобто час байдуже діє на розвиток подій. Суть явища при цьому підході визначається з природи її частин, тобто стану астрального, фізичного, духовного, психічного і соціального тіла і їх внутрішніх зв'язків. Даний висновок для нас є надто принциповим, оскільки ми передбачаємо що саме внутрішня система взаємозв'язків між органами організму людини може самоналаштовуватись і “витягувати” більш тонкі структури, як наприклад, психічне або астральне тіло, на рівень якісного функціонування і розвитку. При цьому вони можуть компенсувати, навіть, певну втрату морфологічного потенціалу складових людського організму.

Телеологічний підхід зосереджується на якісних змінах, переходах об'єкту із стану в стан, що не міняють, проте, втіленій в нім меті. Ця мета визначається стосунками об'єкту серед подібних до нього або стосунками серед подібних до нього або стосунками серед безлічі його власних станів.

Природні зв'язки належать до сфери необхідності, до сфери інваріантних законів між класами причин і класами наслідків. Проте взаємодія частин цілого затуляє при такому аналізі саме ціле. Як вказує К. Левин, при цьому суб'єктивна, рефлексуюча грань природи, де ціле не виявляє частин, де царює свобода саморозвитку, або виключається з аналізу і трактується як сферу синтезу, або схематизувався в категорії цілей і засобів [3].

Технологічний підхід до впровадження біосоціальних інструментів впливу на здоров'я людини, по суті справи, може бути забезпечений тільки за рахунок поєднання переваг цих двох підходів - каузального і телеологічного. Можна виділити дві грані: що активну, що саморозвивається і пасивну, відбиваючу сліди активності. У кожному об'єкті закладено можливостей розвитку значно більше, чим насправді реалізується, запас міцності біосоціальних систем досить великий.

Підтвердження корисності цього вибору ми знаходимо у С.Л. Франка, який відмічає, що “істинний об'єкт суспільствознавства утворює те суще життя, яке, поєднуючи в собі реальність з ідеальністю, фактичну здійсненність з прагненням до іншого, вищого, ще нездійсненого, стоїть як би на порозі між тим, що фактично є, і тим, що повинно бути” [6, с. 43].

Технічне знання є прикладним знанням спеціального призначення. Практична спрямованість технічного знання обумовлює зміст і спрямованість його понять, накладає відомі обмеження на застосування формальних способів дослідження, визначає велика кількість мікротеорій, не багатих за логічним апаратом і вузьких за сферою застосування [4].

Цілком впевнено можна стверджувати про розшарування технічного знання і інженерної праці. У нім помітно виділяються науковий рівень, пов'язаний з пізнанням природно-штучного середовища, пошуком і обґрунтуванням прикладних можливостей тих або інших теорій, наукових ідей, і технічний, або практичний, рівень, пов'язаний з оперативним дозволом технічних проблем. У силу зміни предмета праці інженерів В.Г. Горохів виділяє три види практичної інженерної праці, що відрізняється по предмету своєї діяльності: класична інженерна діяльність, в основі якої лежать винахідництво, конструювання, проектування, організація виготовлення техніки; системотехніка, спрямована на інтеграцію техніки і людини, або створення соціотехнічного середовища; соціотехнічне проектування, або соціальна інженерія, яка пов'язана з проектуванням і управлінням людською діяльністю [1, с. 78].

Це для нас принципово важливий висновок, оскільки проектно-пошукова і взагалі технологічна робота у сфері управління розвитком людини є органічною часткою загальної інженерної праці і це дає нам можливість задіяти у подальшому два важливих ресурси: інженерне і управлінське знання і технологічні принципи і методологію розробки аналогічних систем у цих галузях для вирішення проблем оптимізації здоров'я людини. Коротко прокоментуємо цю тезу.

По-перше, - це залучення потенціалу технічного знання і закономірностей інженерної праці. Для нас важливо, що без технічного знання ми не можемо ефективно ні сконструювати ні застосувати біосоціальні технології до здоров'я людини. При цьому ми повинні врахувати, що інженерно-технічне знання спрямоване на відкриття не нових загальних законів, а практично корисних наслідків і механізмів їх дії; на теоретичне обґрунтування способів їх ефективного використання; на вироблення засобів для оцінки простоти і ефективності кожного з них; на набір і відробіток найбільш перспективних способів використання наукових відкриттів; на розробку загальної технології використання нових механізмів і процесів з урахуванням економічних, екологічних і інших соціальних нормативів.

По-друге, напрацювання у сфері соціального управління також можна сміливо застосовувати у межах соціотехнічного проектування технологічних засобів впливу на здоров'я людини, оскільки соціальна інженерія органічно пов'язана з проектуванням і управлінням людською діяльністю. При цьому інженерна творчість, як у сфері фізичної культури, так і у сфері фізичної реабілітації носить яскраво виражений творчий характер, результатом якого є нова техніка і технології, а не знання про них.

У реальній життєдіяльності людини технологічне знання виступає в двох іпостасях: як певний спосіб діяльності, її система, алгоритм, механізм, і як технічне управління, тобто цілеспрямована діяльність по відтворенню цих алгоритмів, механізмів. У технології здійснюється реалізація певних схем, тоді як в науці відбувається схематизація реальних явищ [2, с. 120]. З науково-технічної парадигми біосоціальні технології розглядаються через призму рутинних операцій, що повторюються.

Технологія є процесом, упорядковуючим не лише систему вживаних засобів, але й головне що регламентує діяльність суб'єкта по відношенню до інших суб'єктів. У технологіях зв'язуються не просто засоби, механічні дії. Технологія зв'язує цілі, матеріальні засоби і упорядковує діяльність суб'єктів або чинників по досягненню певної мети - формування, збереження, реабілітації і збагачення здоров'я людини. Мета є стороннім стосовно технології моментом. Сенс є основним складовим елементом технології. Сенс робить знакову систему змістовним текстом, що виникає при порівнянні смислів. Основна функція сенсу - надання процесам розвитку спрямування. “Сенс сенсу, - писав В. Франкл, - полягає в тому, що він спрямовує хід буття” [7, с. 285]. Цей спрямовуючий вплив настільки сильний, що він фізично відчувається людиною. І на рівні буденної свідомості він отримав статус Божественного початку або Бога.

Таким чином, біосоціальні технології можуть бути розглянуті як один з видів соціальної діяльності, спрямований на встановлення певної впорядкованості діяльності через систему норм, правил, обмежень. Поняття ірраціональності, з точки зору біосоціальних технологій, - це внутрішній порядок, але саме порядок, непіддатливий розумінню в конкретній системі координат. Конституюючим елементом соціальної системи виступає раціональна орієнтація на дії. Разом з цим поняття ірраціональності розглядається як процес руйнування. Розуміння є специфічний тип пізнавальних стосунків, спрямований на пізнання здоров'я людини і продуктів його діяльності. Однією з помилок відносно технологій є інтерпретація технології через призму пояснювальної парадигми. Тоді як технологічний менталітет технолога не мислимо без розуміння процесів і результатів його виробничої діяльності. Розуміючи, мислячий суб'єкт виходить зі своїх цілей реабілітаційної діяльності і, крім того, враховує конкретні особливості ситуації у яких перебуває біологічний організм конкретної людини або його підсистеми: астральна, фізична, духовна, психічна або соціальна.

Список використаних джерел

1. Горохов В.Г. Философско-методологические исследования инженерной деятельности / В.Г. Горохов // Философские науки. - 1982. - №6. - С.77-84.

2. Дорфман В.Ф. О научных основах развития технологии / В.Ф. Дорфман // Вопросы философии. - 1985. - №5. - С.116- 124.

3. Левин К. Конфликт между Аристотелевским и Галилеевским способами мышления в современной психологии / К. Левин // Психологический журнал. - Т.11. - №5. - С.135-158.

4. Методологические проблемы взаимодействия общественных, естественных и технических наук. - М.: Наука, 1981. - 360 с.

5. Новейший философский словарь. - Минск: Книжный дом, 2003. - 1280 с.

6. Франк С.Л. О задачах обобщающей социальной науки / С.Л. Франк // Социологические исследования. - 1990. - №9. - С.30-49.

7. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. М.: Наука, 1990. - 368 с.

References

1. Gorohov V.G. Filosofsko-metodologicheskie issledovanija inzhenernoj dejatel'nosti / V.G. Gorohov // Filosofskie nauki. - 1982. №6. - S.77-84.

2. Dorfman V.F. O nauchnyh osnovah razvitija tehnologii / V.F. Dorfman // Voprosy filosofii. - 1985. - №5. - S. 116-124.

3. Levin K. Konflikt mezhdu Aristotelevskim i Galileevskim sposobami myshlenija v sovremennoj psihologii / K. Levin // Psihologicheskij zhurnal. - T.11. - №5. - S.135-158.

4. Metodologicheskie problemy vzaimodejstvija obshhestvennyh, estestvennyh i tehnicheskih nauk. - M.: Nauka, 1981. - 360 s.

5. Novejshij filosofskij slovar'. - Minsk: Knizhnyj dom, 2003. - 1280 s.

6. Frank S.L. O zadachah obobshhajushhej social'noj nauki / S.L. Frank // Sociologicheskie issledovanija. - 1990. - №9. - S.30-49.

7. Frankl V. Chelovek v poiskah smysla / V.Frankl. - M.: Nauka, 1990. - 368 s.

Размещено на allbest.ru