Прояви корупційного делікту в кризових ситуаціях

Размещено на http://allbest.ru

2

Гуманітарний інститут НАУ

УДК 343.41

Прояви корупційного делікту в кризових ситуаціях

Санжаровець В. М., старший викладач

кафедри політології та соціальних технологій

Україна, Київ

У становленні та розбудові українського суспільства важливе місце посідає пошук інноваційних теоретичних і методологічних підходів філософського дослідження у галузі розбудови правового, культурного та морально вихованого суспільства. Серед основних завдань, які вирішуються в системі соціально-філософського аналізу - явища корупційного делікту де є взаємовідносини громадянин - громадянин.

Дана тема обрана нами для того щоб розібратися, що є причиною такої девіантної поведінки людей. Які мотиви спонукають їх до вчинення корупційного делікту. Для цього ми розглядаємо сучасний стан ситуації в державі, погляд на цю проблему під час військових дій. Оцінити корупційний делікт, чи можливо йому протистояти.

Корупційні прояви у будь-якому суспільстві являють собою загрозливий та небезпечний механізм, який підпорядковує собі всі життєдіяльності суспільства.

За таких умов не може нормально функціонувати жодна із сфер громадянського соціуму: ні політична, ні правова, ні економічна. І, як наслідок, у державі починають прогресувати неконтрольовані процеси, що призводять до соціальних девіацій. Тому нагальним є вирішення питання щодо усунення проявів недобросовісного ставлення громадянина різного рівня до виконання своїх посадових обов'язків та недопущення проявів корумпованості, особливо в кризових ситуаціях. Населення України переживає життєву кризу.

Корупційний делікт як соціальне явище є елементом системи управління, що тісно пов'язаний з іншими соціальними інститутами - політичними, економічними, культурологічними.

Корупційний делікт є соціальним за походженням, суб'єктами, жертвами вчинків, а також результатом взаємодії детермінант, що мають соціальний характер. На соціальний характер корупційного делікту вказують: виконання ним низки соціальних функцій, а саме: спрощує адміністративні зв'язки, прискорює й спрощує прийняття управлінських рішень, консолідує й реструктуризує відносини між соціальними класами та групами, й навіть певною мірою сприяє економічному розвитку шляхом скорочення бюрократичних бар'єрів, оптимізує економіку в умовах дефіциту ресурсів; наявність цілком визначених суб'єктів корупційних взаємовідносин, розподіл соціальних ролей.

Корупційний делікт є одним з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Ми взагалі вважаємо, що корупція та корупційний делікт стали основними соціальними проблемами пострадянських країн початку ХХІ століття. За будь-яких підходів та оцінок однозначно одне - корупційний делікт є проблемою, розв'язання якої для багатьох країн є надзвичайно актуальною справою.

Це повною мірою стосується України, високий рівень корумпованості якої визнано її політичним керівництвом, законодавчим органом, вітчизняними та зарубіжними аналітиками, відповідними міжнародними інституціями та суспільством. Можна стверджувати, що корупційний делікт як прояв соціальної девіації впливає на темпи розвитку економіки держави, владу, суспільство та громадянське суспільство в цілому.

Аналіз публікацій. Проблема осмислення феномена корупційного делікту має свою дослідницьку традицію. В працях таких відомих дослідників проблем боротьби з корупцією, як Дж. Най, Г. Блек, Р. Перкінс, Дж. Белентайн, М. Джонстон та багатьох інших, що присвячені дослідженню витоків цього явища, аргументовано доводиться, що корупція відома суспільству ще з давнини.

Так, наприклад, перші прояви корупції згадані вчені датують ІУ-V століттями до нашої ери. Пізніше у стародавніх Афінах та Римі корупцією називали карані в судовому порядку незаконні дії посадових осіб держави, які розглядалися як “зіпсованість моралі”, “розлад порядку в полісі”.

Дослідження феномену корупції беруть початок у працях грецьких мислителів - Платона та Арістотеля, йому належать антикорупційні висловлювання: що “купуючі владу за гроші звикають витягати з неї прибуток”. Вони вважали, що саме корупція веде до появи “зіпсованих” форм державного правління - тиранії та олігархії.

Тому можна з упевненістю стверджувати, що грецькі міста-поліси вже тоді зіштовхнулися з досліджуваною нами хворобою управлінських систем. Іншими словами, це система відносин, яка допомагає власникам капіталу купувати все - пільги, вплив, закони, рішення на свою користь, заступництво законодавчої, виконавчої та судової влади.

Томас Гоббс писав, корупція “...є корінь, з якого витікає в усі часи і при всяких спокусах презирство до всіх законів”. Бакунін Михайло Олександрович, головний теоретик анархізму, російський революціонер, вважав, що корупція для будь-яких правителів держави є засобом управління, важливим інструментом в руках професійних політиків, які мають “мистецтво перемагати і зберегти владу всіма можливими способами”.

Влада, за А. Тоффлером, тримається або на силі, або на грошах, або на знаннях, відсутність професіоналізму, знань, навичок їх застосування реальне поле для корупційного делікту, тобто на двох значеннях сила - гроші. Корупційний делікт обумовлений владними повноваженнями, властивий людям, що використовують посади для збагачення. Оскільки є можливість використовувати посадові обов'язки, порушуючи моральні, етичні та правові норми. бюрократичний корупційний соціальний делікт

Звертаючи увагу на теорії Р. Мертона корупційний делікт - це мотивована поведінка, спричинена соціальним тиском, результатом якого є порушення моральних, правових норм. Соціальні системи встановлюють культурні цілі - завдання, які люди прагнуть виконати, а також ефективні засоби їх досягнення (наприклад, інституціоналізовані норми). Соціальна структура обмежує здатність певних суспільних груп задовольняти свої бажання, тому вони і вдаються до корупційного делікту.

Оскільки заробітна плата низька, особа вдається до правопорушення, щоб отримати додатковий прибуток. Вона чинить тиск на певні особистості в суспільстві чи організації, примушуючи їх вести себе не конформістськи, а протиправно. Дивлячись на протиправні дії осіб, інші люди що потрапляють в таку групу, змушені діяти так як і інші.

Вищою метою сучасної людини є досягнення матеріального благополуччя, добробуту. Це благополуччя в принципі прирівнюється до особистих цінностей і заслугам і зв'язується з високим престижем і соціальним статусом.

Люди без грошей деградують. Цивілізація в індустріальному суспільстві штовхає всіх індивідуумів до того, щоб прагнути до можливо більшого благополуччя. У той же час існує егалітарна, вирівнююча ідеологія, що змушує людей думати, що кожен член суспільства має однакові шанси домагатися благополуччя. Однак ніхто не очікує, що всі люди досягнуть цієї мети, хоча кожен сподівається хоча б наблизитися до неї, у противному випадку його вважатимуть ледарем і позбавленим честолюбства.

Постановка завдання. Провести аналіз соціальних девіацій у суспільстві особами, що мають можливість вчинення корупційного делікту. Та пояснити, чому українське громадянське суспільство стоїть на шляху мотиваційного вибору.

Основна частина. Автори вітчизняного юридичного словника-довідника пропонують розглядати корупцію як одну з форм зловживання владою, пов'язаною з підкупом посадових осіб. Як злочинну діяльність у сфері соціального або державного управління, що полягає у використанні посадовими особами наданих їм прав і владних можливостей з метою особистого збагачення, пропонує розглядати корупцію М. Михальченко, О. Михальченко, Є. Невмержицький, А. Долгова, С. Ванюшкін, М. Мельник, Г. Мішин.

При аналізі корупційних явищ в суспільстві необхідно зробив спробу піти від верховенства моральних критеріїв при оцінці корупційних процесів в суспільстві. Формуючи методологію аналізу соціальної дійсності, великі європейські філософи робили акцент на моральності як основі системи цінностей людини і побудові громадського ідеалу. Ми повинні створити мотивацію до моральної, правової, юридично коректної поведінки. За допомогою нормативних актів, інститутів громадянського суспільства корупційний делікт має бути не просто незаконним, він повинен стати непристимим. Визнання пріоритету соціальних і моральних цінностей та цілей - одна з істотних ознак відповідності вимогам часу, потребам суспільного поступу.

Політика і мораль щільно взаємодіють повсякденно і безпосередньо як форми суспільної свідомості та практики. Етичні поняття - добро, справедливість, чесність, гідність, порядність - не лише оцінюють політичну діяльність влади, держави, партії чи політика, але й або підтримують цю діяльність, морально санкціонують і стимулюють її, або засуджують, “блокують”.

Єдине джерело моралі, доводив Уільям Оккам, є всемогутня воля Бога. Підкорятися цій волі, виконувати божественні прописи - моральний обов'язок кожної людини. Закони Божі та природні досить схожі. Природа в глобалізаційний період досить бурхливо реагує на порушення людиною цих законів, від катаклізмів неможливо сховатись. Людина майбутнього повинна замислитись над тим як вижити, гармонійно існувати у всесвіті, діяти задля блага один одного. Мотивом поведінки людини повинно стати життя ВО благо.

Вибором певних видів поведінки і досвіду людей в суспільстві поступово формуються, складаються суспільні цінності, спочатку виникаючи як сукупність звичок, способів побуту людей, специфічних форм поведінки, що переходять з покоління в покоління як ознаки власне людського способу життя, відмінні від тваринних інстинктів.

Народ України бажає, прагне відчути себе вільним від кайданів бюрократії, корупції. Щоб вибороти свободу громадяни свідомо очищують гілки владних структур. В Українській державі відбуваються військові дії, та знаходяться особи, що здійснюють корупційний делікт, вони принижують честь та гідність національних традицій.

Єдність істини, краси й міри - благо, що складає вершину цінностей, підкреслював філософ Гілатон. Зміст таких цінностей історичний, але як би люди не розуміли благо, воно є визначенням їх прагнень. Прагнучи до блага, людина, з одного боку, виражає себе, свою неповторність і самореалізується, саморозвивається, орієнтуючись на ключову цінність - свободу.

З іншого - людина так або інакше усвідомлює самоцінність світу, а себе часткою світу. Така взаємодія людини і світу орієнтована на цінність - причетність поєднання. Свобода індивідуальності і причетність її до суспільства, Всесвіту фундаментальні цінності людського буття. Римський стоїк Епіктет вважав вільною тільки таку особу, яка бажає лише того, що може отримати. Людина повинна контролювати свої бажання, не бажаючи чужого - буде вільною.

Моральною оцінкою встановлюються заслуги особи протистояти соціальній девіації, корупційному делікту. Коли говорять про заслуги, мають на увазі суспільно корисну діяльність людей, таку їх поведінку, що найбільше відповідає інтересам суспільства, вимогам громадського обов'язку. Звичайно роль свідомо- вольової активності людини розглядають з допомогою співвіднесення понять свободи і необхідності. Поняття необхідність вводиться для з'ясування тієї об'єктивності визначення поведінки людини, що в тій або іншій формі присутня в кожній з конкретних життєвих ситуацій.

Складними, прямими і опосередкованими впливами фактори середовища стають не тільки змістом самого вибору вчинення корупційного делікту, але й внутрішніми рисами характеру людини. Однак, виникнувши і сформувавшись під впливом факторів, що не залежать від людини, свідомість і воля її стають діючими і важливими ланками в ланцюзі соціальної девіації.

У процесі розвитку людства вплив волі і свідомості діючої людини збільшується, її можливість передбачати і уявляти собі наслідки своїх дій дедалі більше впливає і на життя суспільства, і на життя самої людини. Свобода є необхідність. Якщо кожна людина усвідомить значення моральних правил для свого особистого індивідуального життя, то моральні правила, норми можуть стати перед нею як система заборон, що різко скорочує її свободу. Кожна заповідь - не вкради, не убий, не говори неправди, не заздри, не перелюбствуй тощо - може бути усвідомлена як своєрідне викреслювання одного з можливих варіантів поведінки. Реальність же людської свободи найчастіше ставиться в залежність від числа варіантів, з яких людина вибирає, і природним здається висновок: моральна заборона скорочує свободу людини.

Моральна культура і взагалі культура передаються з покоління в покоління не біологічно, а соціально, тобто формуються всіма умовами життя людей і спрямованим виховним впливом з боку суспільства.

Одним із наслідків соціальної девіації, що відбуваються у країнах пострадянського простору, в тому числі в Україні, є значне зниження ефективності діяльності традиційних інститутів соціалізації, що пов'язано із послабленням їх підтримки з боку суспільства і держави. Інституційні та позаінституційні впливи на особистість все більше набувають розбалансованого характеру, корупційний делікт набуває некерованих та стихійних форм, що нерідко стає загрозою засадничих чинників становлення держави та громадянського суспільства.

Деякі люди, що володіють владою по розподілу матеріальних цінностей в час військових дій втрачають моральність і вчиняють корупційний делікт. Він спостерігається при продажу дорогого пального для військової техніки, неякісних засобів захисту та спецодягу для військовослужбовців, застарілої зброї.

Одним із проявів корупційного делікту ми простежуємо в махінаціях в банківській системі, коли банки мають можливість порушувати домовленості збагачуючи свої активи за рахунок вкладників. Громадяни прокинулись і готові здійснювати контроль за правопорушеннями посадових осіб та організацій. Навіть при інформуванні громадян здійснюється викривлення фактів для дезінформації “проплаченими” інформаторами, щоб ввести в оману інші країни. Військові дії на Донбасі в Україні, це кризове явище в суспільстві, це конфлікт інтересів, тобто дії які обумовлені неспівпадаючими, а точніше протилежними інтересами.

Сторона української влади та “найманці” - люди яким платять, усвідомлюють, що йдуть на ризик втрат заради здійснення своєї мети, хоча мета і мотиви різні. Корупція і корупційний делікт об'єдналися, щоб зруйнувати українську державу, та моральність, чесність гордість за свою націю неповинні цього допустити.

Оскільки корупційний делікт соціальний за своїм походженням, тому людина повинна зібрати всі свої можливості протистояти знищенню, віднайти методи впливу на зараження, таким методом повинно бути об'єднання громадянського суспільства і як наслідок, корупційний делікт буде подоланий.

Можна стверджувати, що корупційний делікт - це соціальна закономірність, що обумовлений владним устроєм суспільства, властивий будь-якій державі, що знаходиться в умовах трансформації. Крім того, достатньо свідчень того, що намагання унеможливити зловживання владою саме за допомогою правових норм є неефективним, необхідним виступає соціальний осуд, контроль з боку громадськості.

Криза створила передумови для швидкого і необгрунтованого збагачення дуже вузького кола осіб, за рахунок пограбування широких мас населення яке перебуває в страху за своє життя і все інше їм байдуже. Страх за власне життя поборов бажання людей до власного збагачення, першочерговим є бажання вижити.

Таким чином українці мотивовані бажанням жити. Здійснилась переоцінка ціннісних орієнтацій в Україні, внутрішнє очищення революційним шляхом. Можливо таке оперативне втручання для видалення ракової пухлини необхідно державі для процвітання. На сьогодні Україна вже перетнула межу зниження життєдіяльних сфер, а саме: соціальної, зменшення кількості українського населення, народжуваність скорочується, за якою відбувається незворотне руйнування демографічного потенціалу; економічного розвитку, падіння заробітних плат, платоспроможності населення; політичної нестабільності, необхідність виборів, війна в середині країни.

Це у свою чергу передбачає удосконалення умов реалізації трудового та духовного потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці, нарощування зусиль щодо примноження суспільного добробуту.

Попереджувальні заходи соціально-філософського характеру зводяться до програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різних сферах суспільної організації, зокрема, утвердженні у громадській свідомості розуміння, що корупційний делікт підриває авторитет і силу держави, етичні основи суспільства; послідовності і активізації проведення антикорупційної політики щодо посадовців, схильних до корупційних вчинків, створення громадських формувань, незалежних державних структур для участі населення у боротьбі з посадовими злочинами.

Честь - добре ім'я, позитивна моральна репутація, особливий механізм морального регулювання корупційного делікту. Одне із завдань морального виховання саме і полягає в тому, щоб навчити людину дорожити своєю честю, берегти добре ім'я, не плямувати її девіантною поведінкою.

Давно вже звертається увага, що честь і слава - важливі збудники людської діяльності, джерела більшої енергії, що може спрямовуватись на служіння обов' язку, на суспільно корисні справи. У пошуках суспільного визнання, всенародної слави людина здатна творити великі і добрі справи. Але тут у складній сфері морального стимулювання особливо важливе дотримання міри, не гроші правлять світом, а природні та Божественні закони.

У процесі розвитку цивілізації крок за кроком створюються передумови того ставлення між людьми, що в абстрактній формі виражено категорично імперативом Іммануїла Канта: “... поводься так, щоб ти завжди ставився до людства й у своєму обліку, і в особі всякого іншого так само, як до мети, і ніколи не належало б до нього, як до засобу”.

Свобода совісті є одним із конкретних проявів свободи людини в суспільстві, виступає важливим світоглядом, етичним і правовим принципом. Свобода совісті є однією з загальнолюдських соціальних і духовних цінностей. За висловом філософа Євгена Трубецького, свобода совісті є найбільш цінною з усіх свобод. Совість - це вираз моральної самосвідомості особи, її моральна самооцінка.

Корупційний делікт, як негативне соціальне явище, здійснюючи вплив посилює і власні якісні та кількісні показники. Особливо небезпечний вплив корупційного делікту проявляється у підриві моральних засад суспільства шляхом деформації морально-етичних цінностей, інтересів і потреб окремих громадян та осіб, які здійснюють публічні функції. Саме ця властивість слугує підґрунтям, негативним фоном для подальшого визначення корупційного делікту.

Висновок. Українське громадянське суспільство повинно створити середовище для відродження потенціалу відкритості до нормування життя. Раціональними методами вирішення та розв'язання конфліктів. Українці мають здійснити вибір діяти по совісті чи й далі руйнувати країну, українське громадянське суспільство, родину чи сім'ю. Совість виховується і формується суспільством насамперед через вплив безпосереднього соціального середовища, в якому перебуває індивід. Фактори соціуму формують людину як моральну істоту.

Отже, відбувається первинна соціалізація особи, тобто людина сприймає й засвоює соціальні норми, правила поведінки, необхідну інформацію для реалізації усіх життєвих потреб. Корупційний делікт необхідно засуджувати громадянським суспільством де відбувається соціалізація індивідів.

Одна з задач соціальної філософії - розпізнавати і відбирати корисні культурні зразки в поведінці індивідів, а ту що відхиляється засуджувати. Боротьба, що чиниться в українському громадянському суспільстві - це хірургічні дії з аморальністю, вона повинна навчити людство бути справедливими у стосунках.

Криза політична, моральна, економічна має поставити питання виживання людства на перший щабель потреб. Змінити ставлення людей до заможності, володіння владою, головне, що залишити після себе, кого залишити, бо може статись так, що нікому і нічого.

Ми живемо в епоху вибору життєвих варіантів, правильний вибір це той, після якого варто жити. Людина повинна не тільки брати, а й давати і тоді всього і всім буде вдосталь. Те, що лишнє шкодить індивіду, вислів “що занадто то нездраво” має певне значення. Мораль, правові норми, держава, етика, релігія - ті інструменти, за допомогою яких і відбувається обмеження здійснення корупційного делікту. Тому одна з основних задач держави - це стримування власних вад громадян і не тільки ідеологічними і виховними, а й репресивними методами у рамках закону.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблеми організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу / Андрущенко В.П. - К. : ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2005. - 498 с.

2. Ільїн В.В. Філософія багатства: людина в світі грошей / В.В. Ільїн. - К., 2005. - 123 с.

3. Камлик М. Корупція в Україні: монографія / М.Камлик, Є.Невмержицький. - К. : Знання, 1998. - 185 с.

4. Камлик М. Корупція в Україні / Камлик М., Невмержицький Є. - К. : Знання, КОО, 1998. - 187 с.

5. Мельник М.І. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. - 1997. - № 3. -С. 85.

References

1. Andrushhenko V.P. Organizovane suspil'stvo. Problemy organizacii' ta suspil'noi' samoorganizacii' v period radykal'nyh transformacij v Ukrai'ni na rubezhi stolit': dosvid social'no- filosofs'kogo analizu / Andrushhenko V.P. - K. : TOV “Atlant JuEmSi”, 2005. - 498 s.

2. Il'i'n V.V. Filosofija bagatstva: ljudyna v sviti groshej / V.V. Il'i'n. - K., 2005. - 123 s.

3. Kamlyk M. Korupcija v Ukrai'ni: monografija / M.Kamlyk, Je.Nevmerzhyc'kyj. - K. : Znannja, 1998. - 185 s.

4. Kamlyk M. Korupcija v Ukrai'ni / Kamlyk M., Nevmerzhyc'kyj Je. - K. : Znannja, KOO, 1998. - 187 s.

5. Mel'nyk M.I. Korupcija: problema vyznachennja sutnosti i ponjattja // Visnyk Akademii' pravovyh nauk Ukrai'ny. - 1997. - № 3. S. 85.

Анотація

УДК 343.41

Прояви корупційного делікту в кризових ситуаціях. Санжаровець В. М., старший викладач кафедри політології та соціальних технологій, Гуманітарний інститут НАУ (Україна, Київ), gileya.org.ua@gmail.com

Розглядається корупційний делікт, його вчинення особами у яких відсутні моральні та правові принципи, оскільки здійснюється він в кризових ситуаціях, а саме підчас бойових дій. Можливість володіти чужим майном, в моменти вибору, дає можливість особі вчиняти аморально.

Ключові слова: корупція, корупційний делікт, соціальна девіація, дисфункція, мораль, право.

Annotation

Displays of corruption delict are in crisis situations. Sanzharovets' V. М., senior lecturer, Department of Political Science and Social Technology, Humanities Institute NAU (Ukraine, Kyiv), gileya. org. ua@gmail. com

Corruption delikt is examined in the article, his feasance by persons in which vidsutni moral and legal principles, as he is carried out in crisis situations, namely pid-chas of battle actions. Possibility to own stranger property, in moments of choice, enables a person to accomplish amorally.

Keywords: corruption, corruption delikt, social deviaciya disfunction, moral, right.

Аннотация

Проявления коррупционного деликта в кризисных ситуациях. Санжароеец В. Н., старший преподаватель кафедры политологии и социальных технологий, Гуманитарный институт НАУ (Украина, Киев), gileya.org.ua@gmail.com

Рассматривается коррупционный деликт, его совершение лицами, в которых отсутствуют моральные и правовые принципы, поскольку осуществляется он в кризисных ситуациях, а именно во время боевых действий. Возможность владеть чужим имуществом, в моменты выбора, дает возможность лицу действовать аморально.

Ключевые слова: коррупция, коррупционный деликт, социальная девиация, дисфункция, мораль, право.

Размещено на Allbest.ru