Індивідуалістичні засади інформаційного суспільства та їх вираження в утопіях майбутнього

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуалістичні засади інформаційного суспільства та їх вираження в утопіях майбутнього

Окорокова В.В.

Розглянуто проблему демасифікації в інформаційному суспільстві через призму утопічної думки. Наукову новизну даної роботи становить те, що утопія тут виступає не просто як суспільно-політична думка а як взірець суспільного світогляду у період становлення інформаційного ладу, як альтернативна модель соціальної системи з надрозвиненим інформаційним простором. Серед відомих утопічних творів в якості джерела були використані “Комп'ютопія” Й. Масуди та утопічні ідеї Е. Тоффлера.

Ключові слова: інформаційне суспільство, утопія, індивідуалізм, інформатизація, персоналізація, особистість, мережеве суспільство, футуризоване суспільство.

Актуальність теми дослідження. Сучасна активізація процесів соціокультурної трансформації дозволяє розглядати інформаційне суспільство не лише як теоретичну концепцію постіндустріального суспільства, а й як історичну фазу можливого еволюційного розвитку нинішньої цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Відтак розгляд інформаційного суспільства як майбутньої сходинки суспільного прогресу має достатньо широке та міцне методологічне підґрунтя, що обумовлено її тісним взаємозв'язком з іншими науковими течіями та концепціями. Серед останніх слід виокремити утопію як явище, що притаманне соціальному буттю людини. Причому співвідношення цих двох наукових напрямів показує не лише їх взаємозв' язок, а й невід' ємність. Насамперед це стосується того, що пропонуючи свій погляд стосовно майбутнього ладу за умов тотального домінування інформаційних технологій в соціальному бутті людини, мислителі тим самим вже чіпляють сферу утопічного в якості соціального прогнозу. В залежності від прогнозування суспільного розвитку залежить і характер утопії, ідейна забарвленість утопічного ідеалу будь-то в образі досконалого щасливого суспільного устрою, або в якості антиутопії як застереження нинішнього суспільства від непоправних помилок.

Наукова новизна. Спираючись на означені вище ідеїпро специфіку утопії в інформаційному суспільстві В. Лях, Д.В. Прошин, І.Д. Тузовський, Б. Франкел звертають увагу не просто на видозміну утопічного ідеалу як орієнтиру утопії в даній соціальній системі, а й на формування її нових різновидів [2; 4; 6; 7]. Зокрема Б. Франкел вивчаючи весь спектроптимістичних та песимістичних прогнозів утопічного суспільства майбутнього відносить їх до окремого типу утопій - утопії інерції [7, с. 13]. Головною їх особливістю є виведення основних рис утопічного ідеалу з тенденцій розвитку певних сфер сучасності: екологічна (глобальне потепління, парниковий ефект), соціальна (розпадання механізмів соціальності, споживацтво, соціальна нерівність), політична (глобалізація, постійне ведення війн та ін.), технологічна (небувалий прогрес в науці та техніці), економічна (вичерпна експлуатація природних ресурсів та ін.), моральна (релятивізація цінностей, руйнування традиційної моралі), які сприяють формуванню того чи іншого сценарію майбутнього. Та головним, в цьому вихорі галузей вираження утопії є збільшена увага на людину як головного носія знань та творця нового суспільного ладу. Такий

індивідуалістичний підхід до змалювання картини майбутнього ладу при тотальному пануванні інформаційних технологій містить в собі ще багато питань стосовно системи цінностей в новому суспільстві, соціальних та етичних цілей життєдіяльності. Й це цілком зрозуміло, адже зображуючи “вищу ступінь” розвитку суспільства неможливо обійти стороною зміни в людській свідомості, яка виступає тут двигуном всього кола суспільних змін. Як наслідок останні ідеї формулюють мету нашого дослідження, яка полягатиме у визначенні індивідуалістичних засад в утопіях майбутнього на основі розгляду проблеми масовості в інформаційному суспільстві.

Розглядаючи проблему особистості в інформаційній культурі сучасні теоретики все більш схиляються до думки її виходу з-під впливу масовості, називаючи це однією з головних рис інформаційного суспільства. Зокрема російська дослідниця О.В. Костінавказує на так звану “демасифікацію” та “персоналізацію”, що розуміють під собою вплив особистісних факторів на ґенезу суспільства, підкріплюючи дане твердження визначенням місця людини з одного боку як головного суб'єкта виробництва та з іншого боку як суб'єкта історії в цілому [1]. Мова йде про те, що в новому суспільстві, що пропонується, культура отримує високий рівень інноваційності, починаючи характеризуватися демасифікацією, яка змінює систему цінностей та орієнтацію людини на психологічні, соціальні та етичні цілі життєдіяльності. Трансформація потреб та ціннісних орієнтирів людини в інформаційному суспільстві проходить у невід'ємному зв'язку з змінами у технологічному середовищі. інформаційне суспільство тоффлер особистість

При створенні інформаційного суспільства усе більшого значення набувають індивідуальні цілі особистості. Зростає необхідність рахуватися з прагненнями, вільною волею, інтуїцією особистості. Якщо ігнорувати особистість, відбувається

ідентифікація користувача інформацією з його потребами, індивідуум отримує тільки ту інформацію, яка йому необхідна для виконання певної соціальної ролі в суспільстві. Це підтверджується також концепцією особистісних знань, в якій підкреслюється, що користувачі інформаційних систем не отримують роздруківки від системи, а розмовляють з нею. Вони різними способами намагаються отримати необхідну для себе інформацію (знання). Їх поведінка визначається інформаційними потребами,

особистісними якостями - уявою, уважністю і здатністю до рефлексії. Отже, споживач інформації не є безликою істотою [10].

Розвиток комп' ютерної техніки також підтверджує, що вхід і вихід інформаційної системи тісно пов' язані з особою, яка бажає отримати знання за посередництва інформації. Разом з тим визнання первинності індивідуума змушує змінити погляд на створення інформаційної середовища. Це перетворюється в соціотехнічне, а не суто технічне завдання. Тому поняття інформаційна техніка повинна формулюватися таким чином: інформаційна техніка - це засіб передачі людських знань і перетворення інформації в кодовані бази знань. Думка про інформаційну техніку як засоби передачі, зберігання і обробки даних змінюється: інформаційна техніка є засобом передачі знань (кодованих даних) особистістю.

Б. Споране вивчаючи весь спектр концепцій впливу інформатизації на особистість виділяє позитивні і негативні аспекти впливу.

Позитивні аспекти:

розвиток комп' ютерних технологій забезпечить особистості свободу вибору;

з'явиться можливість створювати та використовувати електронні комунікації;

кожен індивідуум одночасно буде і отримувачем і відправником інформації;

стане можливим включення в єдину мережу різних баз даних;

зросте безпека людини в практичних сферах діяльності.

Негативні аспекти:

беззахисність особи перед вторгненням у сферу приватного життя;

розшириться можливість одержання (добування) даних про будь-якого індивідуума;

постачальники інформації зможуть маніпулювати даними;

надмірне підпорядкування комп'ютерів аж до їх обожнювання [6].

Означені компоненти впливу інформатизації на індивіда показують нам явний процес персоналізації, яка виражатиметьсяу значному збільшенні орієнтації суспільства на кожну людину, яка втрачає при цьому риси масовізованого індивіда. Й не дарма мережеве суспільство визначають в наш час як суспільство, яке ґрунтується на горизонтальних соціальних зв'язках, головну роль в якому відіграють не ієрархічні моделі, а соціальні мережі на зразок інтернету. Цей ріст індивідуалізму ні скільки не протирічить тенденції зниження цінності “Я”. Люди втрачають зв'язки з локальними спільнотами, причому не тільки в силу нових комунікаційних можливостей, але і в силу того, що вони реалізують особисті потреби, спираючись на ці нові можливості. Цей принцип побудови спільнот один з найвідоміших теоретиків концепції інформаційного суспільства Мануель Кастельс називає мережевим індивідуалізмом, “персоналізованим співтовариством”, розуміючи під ним соціальну структуру, в якій кожен користувач будує свою мережу, об'єднуючи в них реальність і віртуальність, ґрунтуючись на своїх інтересах, цінностях, схильностях і проектах [1]. Гнучкі комунікативні можливості Інтернету дозволять будувати цілі співтовариства у віртуальній реальності, які зможуть бути не менш ефективними, ніж реальні за рівнем організації та мобілізації. Гібридні співтовариства, які об'єднують віртуальність і реальність за інтересами, спільним цілям, професійної діяльності, для реалізації спільних проектів, взаємодопомоги - це і є мережевий індивідуалізм - нова модель соціальної взаємодії і нової якості комунікації (наприклад вікіпроекти- спільний пошук потрібної інформації та ін.). Мережевий індивідуалізм при цьому вимагає “бути разом”, вимагає присутності і постійного самовизначення у відповідності з самовизначенням інших. Мережевий індивідуалізм - це соціальна структура, а не збори ізольованих індивідів. Саме індивіди будують свої мережі, онлайнові і офлайнові, ґрунтуючись на своїх інтересах, цінностях, схильностях і проектах [1, с. 155].

Серед утопічних творів, в яких ідея демасифікації є стрижневим компонентом, слід відмітити

“Комп'ютопію” (1966 р.) японського дослідника Йонезі Масуди, що являє собою спробу створення образу ідеального суспільства, в якому головним джерелом соціокультурного розвитку являються інформація та знання. Говорячи про мотиви переходу на нову суспільну систему, Й. Масуда наголошує на тому, що інформаційне суспільство буде людським суспільством нового типу, цілком відмінним від нинішнього, індустріального [3, с. 36]. Духом інформаційного суспільства буде дух глобалізму, тобто симбіозу, в якому людина і природа зможуть жити разом в гармонії, етично погоджуючи сувору самодисципліну і суспільний внесок. Найважливіший пункт полягає в тому, що інформаційне суспільство більшою мірою функціонуватиме довкола вісі інформаційних, аніж матеріальних цінностей, тобто довкола інформації когнітивної й такої, що обирає дію. Це глобальне футуризоване суспільство, в якому кожен домагатиметься однієї з можливостей свого власного майбутнього, актуалізує і реалізує одну з власних інтенцій і потреб, діючи ціле-орієнтованим чином. Воно буде глобальним і цільним, у якому багатоцентрові вільні об' єднання громадян вільно братимуть участь у дольових цілях, а ідеї спільно процвітатимуть у всьому світі.

Продовжуючи свою думку, Й. Масуда виходить й на саме поняття “Комп'ютопія”, говорячи про неї як про цілісний, новий, довготривалий погляд для ХХІ століття, що несе низку концепцій. Це буде суспільство, в якому кожен індивід домагається та здійснює цінності часу. Потреба у самореалізації' є досить високим виміром особистості і вона має активним чином задовольнятися. Майбутнє - за свободою кожного задовольняти потребу в самореалізації та домаганні такої мети. “Самореалізація, про яку я згадую, - пише Й. Масуда, - є нічим іншим, як потребою реалізувати цінність часу, остання ж, звичайно, передбачає наявність власного задуму самореалізації людини, що проступає на невидимій канві її прийдешнього, а потім - безпосередню роботу над його здійсненням” [3, с. 42]. Інформаційне суспільство відкриє нове поняття свободи і рівності, що втілюватиме свободу прийняття рішень і рівність можливостей. Найбажанішою свободою буде та, яка передбачає вільний вибір людиною напряму реалізації цінності часу в процесі використання доступного для неї майбутньої часу. Й. Масуда називає це “свободою рішення”. Йдеться про вибір цілеспрямованої дії і право кожного вільно визначати, як використовувати майбутній час для досягнення мети. Це має стати визначальним правом людини у майбутньому інформаційному суспільстві. “Рівність можливостей” є право, смисл якого в тому, що умови і сприятливі можливості для досягнення цілей, що їх люди поставили собі, мають бути доступні для них. Це гарантія того, що всі особи мають повну рівність можливостей для освіти й використання таких можливостей для дієвого вибору.

Наведені судження японського мислителя дійсно відображають один з головних аспектів інформаційного суспільства - право кожного окремого індивіда по окремо розвивати свою ціннісну систему, впливати на суспільство в цілому без масифікованості. Таке життя в інформаційній системі з одного боку відкриває вільний шлях людини до задоволення своїх потреб, але з іншого боку й самі люди перебуватимуть наче в одній “програмі”, де пануватимуть свої цінності, моральні настанови, закони. Якраз така програма як система і нагадує соціальну утопію - взірець суспільного ладу, який будується на рівності людей та знищенні якихось елементів соціально-економічного устрою, що хоч якось нагадували про суспільні протиріччя, верстову належність. Кожен з відомих нам утопічних проектів мав свої закони, заборони та покарання. Крім тогосам автор “Комп'ютопії” відкрито пише про те, що він є прихильником ідей Адама Сміта порівнюючи його з такими відомими утопістами як Томас Мор, Роберт Оуен та Сен-Симон. Смітівський універсальний достаток передбачає наявність достатку у народу, таких економічних умов, які звільнили б людей від залежності й субординації і надали б їм можливості виявляти справжню незалежність духу. Мірою наближення ХХІ століття з'являються можливості побудувати універсальне суспільство добробуту в тому розумінні, як це передбачав Сміт, а комунікаційна комп' ютерна революція справді веде до такого суспільства [3, с. 40].

Наслідки такого роду переорієнтації соціальної дії кардинальні. Фактично йдеться про таку трансформацію суспільства, коли воно починає виступати як частина природи. Природа не ставить цілей, а вході розвитку формує причину, яка трансформується в наслідок. На думку сучасного українського вченого В. Ляха запропонована Й. Масудою постановка питання до певної міри суперечить сталим уявленням. Попередній суспільно- історичний розвиток ґрунтувався на ціле раціональній структурі діяльності. В цьому вбачали навіть сутність буття людини, котра на відміну від тварини, яка пристосовується до навколишнього середовища, перетворює середовище, перетворюючи його до своїх потреб.Тому з одного боку якщо стати на точку зору японського вченого, то слід було б свідомо відмовитися від того, що раніше складало засадничий принцип людської діяльності. Та з іншого проглядається, що все ж таки у такій постановці питання є певний смисл. Масуда обґрунтовує своє твердження тим, що в майбутньому зміниться саме положення людини в світі. Людина стане співучасником природного процесу, формування і розвитку життя на землі. На відміну від попереднього “завойовницького” ставлення людини до природи, що зрештою обернулося її руйнуванням, виникне нове відношення: людина і природа діятимуть спільно, як одна природна сила. Людство прийде до усвідомлення своєї спільної з природою долі, усвідомить, що Земля - не лише колиска цивілізації, а й унікальна можливість існування людей як форми життя [2, с. 33].

Більш чітко та виражено демасифікація та персоналізація виокремлюються в якості головних якостей інформаційної культури в ідеях ОлвінаТоффлера. В своїй праці “Третя хвиля” (1980 р.) автор говорить про так звану практопію - не кращий та не найгірший з можливих світів, але світ практичний та більш сприятливий для людини, ніж той в якому ми живемо [5, с. 569]. Інакше кажучи практопія пропонує позитивну і навіть революційну і тим не менш реалістичну альтернативу. У цьому сенсі цивілізація Третьої хвилі - це практопія, практопічне майбутнє. Це цивілізація, яка заохочує індивідуальне розвиток, вітає расове, регіональне, релігійне та культурне розмаїття. Цивілізація, не застигла, але пульсуюча, безперервно породжує нове, і в той же час здатна забезпечити стабільність тим, хто її потребує. Цивілізація, яка не віддає всі свої сили і енергію ринку. Цивілізація, що стоїть перед обличчям безпрецедентних в історії виборів (наведемо лише один приклад - вибір між генетикою і еволюцією) та необхідністю вироблення нових етичних і моральних норм, на основі яких цей вибір можна здійснювати. І нарешті, це демократична і гуманна цивілізація, що підтримує рівновагу з біосферою і не потрапляє в небезпечну економічну залежність від решти світ.

Мислитель чітко розташовує в центрі своєї системи людину як споживача, від якої вже залежить технічний розвиток суспільства в цілому. Чим більше буде споживатися потреб споживача, тим енергійніше буде й розвиток економіки на шляху до все більшої індивідуалізації. Це в свою чергу призводить до того, що рівень культури, що потребляється становиться іншим: масова продовжує існувати як унікальний механізм, володіючий компенсаторною та рекреативною активністю, задовольняючи потреби значної частини суспільства. Проте вона перестає бути єдиною культурою, яка утримує монополію на масову свідомість. Елітарна ж культура втрачає своє значення класово чужої та недоступної масам та навпаки починає виконувати роль культурного взірця і займає в ієрархії цінностей певне місце. Саме цей феномен О. Тоффлер і визначає як індивідуалізацію особистості та демасифікацію культури.

Висновки

Проведений аналіз даної проблематики дозволяє зробити наступні висновки:

по-перше, ми побачили, що вивчення утопії інформаційного суспільства містить в собі ще багато питань, вирішення яких розкриває взагалі механізм переходу до інформаційного суспільства як окремої соціальної системи. Причому питання ці в більшості своїй стосуються не лише техніки, а людського фактору, від якого залежить характер переходу на новий рівень соціокультурного розвитку, характер змін суспільного світогляду, потреб особистості;

по-друге, питання індивідуалізації в процесі становлення інформаційного суспільства є одним з ключових, оскільки воно розкриває взагалі місце особистості в даній соціальній системі, характер впливу шляхом використання інформаційних ресурсів на оточуючий світ. Ми побачили, що процеси інформатизації сприяють збільшенню персоналізації в суспільстві, на що вказують нам сучасні утопії, присвячені змалюванню образу ідеального суспільного ладу за часів тотального панування інформації. Й недарма автори цих утопічних проектів саме особистість розташовують у центрі, відводячи від неї гілки окремих сфер суспільного буття, вміщуючи все це у світ інформаційної системи.

Список використаних джерел

1. Кастельс М. Галактика Интернет: Размышления об интернете, бизнесе и обществе / Мануэль Кастельс ; [пер. с англ. А. Матвеева]. - Екатеринбург : У-Фактория (при участии изд-ва Гуманитарного университета), 2004. - 328 с. - (Серия “Академический бестселлер”).

2. Костина А.В. Тенденции развития культуры информационного общества: анализ современных информационных и постиндустриальных концепций / А.В. Костина // Режим доступу : http://www.zpu-journal.ru/e- zpu/2009/4/Kostina_Information_Society/

3. Лях В. В пошуках альтернативного майбутнього / В. Лях // Філософська думка. - 1993. - № 6. - С. 28-35.

4. Масуда Й. Комп'ютопія / Й. Масуда // Філософська думка. - 1993. - № 6. - С. 36-50.

5. Прошин Д.В. WWW.UTOPIA.COM: Интернет как новый горизонт утопизма / Д.В. Прошин // Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mtpsa/2010_16/Proshin.pdf

6. Споране Б. Проблемы информационного общества /Б.Споране // Режим доступу: http://gpntb.ru>win/ntb/ntb2002/10 /f10_07.htm

7. Тоффлер Э. Третья волна / ЭлвинТоффлер. - М. : АСТ, 1999. - 784 с.

8. Тузовский И.Д. Светлое завтра? Антиутопия футурологии и

9. футурология антиутопий / Иван Дмитриевич Тузовский. -

10. Челябинск : Челябинская гос. акад. культ.и искусств, 2009. - 312 с.

11. Франкел Б. Постіндустріальні утопісти / Борис Франкел ; [пер. з англ. О.А. Юдін]. - К. : Ніка-Центр, 2005. - 304 с.

12. Якубіна В.Л. Нові прояви феномену масовості та явищ, пов'язаних з ним, у суспільствах-мережах за доби “інформаційного капіталізму” / В.Л. Якубіна. - Режим доступу : http://novyn.kpi.ua/2007-2-1/10_Yakubina.pdf

Размещено на Allbest.ru