Компаративний підхід до ґендерного питання в тюркських, перських і арабських суспільствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОМПАРАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ҐЕНДЕРНОГО ПИТАННЯ В ТЮРКСЬКИХ, ПЕРСЬКИХ І АРАБСЬКИХ СУСПІЛЬСТВАХ

Білокопитова Н.І.

здобувач кафедри філософії, Запорізький національний університет (Україна, Запоріжжя)

Проблема жіночого рівноправ'я є однією з актуальних для розвитку всього людства. Питання тендерної рівності в ісламському Сході не є достатньо висвітленим як у західних так і у вітчизняних соціально-філософських працях. Стійкість впливу тендерних ісламських стереотипів на суспільну свідомість призводить до дискримінаційних явищ в різних верствах соціокультурного буття. Метою дослідження є порівняння особливостей розвитку процесів тендерної соціалізації у тюркських, перських та арабських суспільствах. Визначення соціального домінування в усвідомленні та функціонуванні статі. Теоретико-методологічною базою служив компаративний та статистичний методи, які дозволяють більш наглядно осмислити стан тендерного питання. Зроблено висновок, що до паритету статі більш за інших серед досліджуваних об'єктів підійшли країни Магрибу та ОАЕ. Ірану та іншим перським державам ще належить усунути розрив рівності між чоловіками і жінками у системі соціальної культури. У Саудівській Аравії, Афганістані та Йемені ґендерна рівність залишається утопією. У перспективі можна перейняти досвід Тунісу в аспекті тендерної соціалізації суспільства іншими арабськими країнами, досвід може бути модернізований з урахуванням специфіки їх економічної ситуації.

Ключові слова: свобода, ґендер, стереотипи, патріархат, тимчасові шлюби, полігамія, індекс гендерної рівності.

жіночий рівноправ'я етносоціальний арабський тюркський

The problem of women's equality is one of the important for the development of all humanity. The Gender equality issues in the Islamic East are insufficiently raised in the western and in the domestic social and philosophical writings. Sustainability impact of gender stereotypes on Islamic social consciousness leads to discriminatory phenomena in different layers of social and cultural life. The aim of the study is to compare the features of the development process of gender socialization in Turkish, Persian and Arab societies, definition of social dominance awareness and functioning in gender. Theoretical and methodological base is comparative and statistical methods that allow visually comprehend the state of gender research. It is concluded that in gender parity most of the researched process of Islamic countries approached Maghreb countries and the UAE. Iran and other Arab states have yet to bridge the gap in equality between men and women in the social culture. In Saudi Arabia, Afghanistan and Yemen gender equality remains as utopia. In the future, possible learn from the experience of Tunisia in the gender socialization of society in other Arab countries experience can be upgraded on the basis of their specific economic situation.

Keywords: freedom, gender stereotypes, patriarchy, temporary marriages, polygamy, gender equality index.

Проблема женского равноправия является одной из актуальных для развития всего человечества. Вопросы гендерного равенства в исламском Востоке не достаточно освещены как в западных, так и в отечественных соціально-философских трудах. Устойчивость влияния гендерных исламских стереотипов на общественное сознание приводит к дискриминационным явлениям в различных слоях социокультурного бытия. Целью исследования является сравнение особенностей процессов гендерной социализации в арабских, персидских и тюркских обществах. Определение социального доминирования в осознании и функционировании пола. Теоретико-методологической базой служил компаративный и статистический методы, которые позволяют наглядно осмыслить состояние гендерного исследования. Сделан вывод, что к паритету пола более чем другие среди исследуемых объектов подошли страны Магриба и ОАЭ. Ирану и другим персидским государствам еще предстоит устранить разрыв равенства между мужчинами и женщинами в системе социальной культуры. В Саудовской Аравии, Афганистане и Йемене гендерное равенство остается утопией. В перспективе можно перенять опыт Туниса в аспекте гендерной социализации общества другими арабскими странами, опыт может быть модернизирован с учетом специфики их экономической ситуации.

Ключевые слова: свобода, гендер, стереотипы, патриархат, временные браки, полигамия, индекс гендерного равенства.

Процеси глобалізації та модернізації суспільства посприяли змінам у ґендерному питанні багатьох країн світу. Незважаючи на численні дослідження в західній, мусульманській і вітчизняній науці, освітлення багатьох проблем, що стосуються ґендерного рівноправ'я, не відрізняється об'єктивністю. Мабуть, жодна тема не привертає до себе такої уваги і не обростає такою кількістю помилкових уявлень, тлумачень, і непорозумінь, як питання про статус жінки в ісламі.

Тому актуальним буде довести різницю в розвитку фемінної проблематики між тюркськими, перськими та арабськими суспільствами, дослідити чинники впливу на процеси ґендерної соціалізації, що зумовили цю різницю у ісламському суспільстві.

Метою дослідження є виявлення спільних та унікальних чинників формування статусних ідентифікацій та соціальної переваги; порівняння особливостей розвитку ґендерного питання у арабських, перських та тюркських суспільствах.

Аналізується не відмінність поведінки жінки або чоловіка, а соціальні норми у системі етносоціальної культури. Теоретико-методологічною базою служив компаративний та статистичний методи, які дозволяють більш наглядно осмислити стан ґендерного питання.

Не відносини між фемінним та маскулінним, а соціум є основним об'єктом аналізу та впливу на формування міжстатевих відносин. Визначення соціального домінування в усвідомленні та функціонуванні статі.

На початку 90-х років цивілізовані країни почали активно використовувати ґендерний підхід до розв'язання суспільних проблем, аналізу політики. ООН, міжнародні європейські інституції розглядають ґендерне питання як один із пріоритетів розвитку людства. Розвиток і мир ставляться у залежність від вирішення питання рівності між чоловіками і жінками на сучасному етапі. У середині 90-х років до “Індексу розвитку людства” було додано два ґендерних індикатори - ґендерний індекс розвитку (GDI) і ступінь ґендерної довіри (GEM) [1].

На думку Джона Стюарта Міла: “Людству більше йде на користь, коли кожен дозволяє іншим жити так, як здається добре їм самим, ніж коли кожного змушують жити так, як здається добре іншим” [2]. Існує сфера впливу, де суспільство, на відміну від індивіда, має лише непрямий інтерес, це зона людської свободи. Ідея свободи волі, як і будь-яка інша ідея, має історію свого розвитку. Питанням свободи цікавилися ще з античних часів такі філософи як Сократ, Платон, Аристотель.

Це нове для античності розуміння людини дало можливість Аристотелю розвинути вчення про волю, і вперше зайнятися розробкою проблеми відповідальності індивіда за вчинені ним дії, зв'язку відповідальності і свободи. Нарешті, в самому кінці античної історії, у вченні пізніх стоїків свідомість розвивається до розуміння людини як вершини космічного творення. У ньому бачаться індивідуальність, глибокий внутрішній світ. Свобода стає однією з центральних тем стоїцизму [3].

Перш ніж розкрити та порівняти ґендерні, або соціально організовані взаємини між статями у ісламському суспільстві, необхідно певною мірою розкрити фемінну проблематику в історичній ретроспективі. Прийнято вважати, що зародження феміністських ідей відноситься до епохи Відродження з її культом людини, але деякі дослідники вважають першим феміністом давньогрецького філософа Платона.

Французький історик Нюма-Дени Фюстель де Куланж в своїх працях стверджував, що саме релігії громада зобов'язана своїми законами, звичаями та системою управління.

Соціальна або ґендерна тематика в арабо-мусульманській філософії багато в чому супроводжувалась ісламською догматикою. Абу Наср аль-Фарабі розглядає чоловіка і жінку в антропологічно-біологічному і частково психологічному аспекті. Філософ аль-Газалі відносить жінку до розряду насолод, за його вченням, жінка постає істотою другосортною, яка підлегла владі чоловіка. Не дивлячись на те, що феміністський рух виник порівняно недавно, в ісламському суспільстві були ті, хто виступали за поліпшення прав жінок. Серед них середньовічний містик і філософ Ібн Арабі, який стверджував, що жінки можуть досягти високої духовної станції так само, як і чоловіки [4]. У XII столітті Ібн Рушд (Авероес) стверджував, що жінки рівні з чоловіками в усіх відношеннях і володіють рівними можливостями.

Фемінна проблематика була присутня в дослідженнях багатьох філософів, таких як: Дж. Локк, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, А. Шопенгауер, З. Фрейд, К. Юнг та інших.

Компаративним філософським дослідженням присвячені роботи академіка Ф.І.Щербацького, А.В.Колєснікова, А.В.Смірнова, В.К.Шохіна, О.Г. Сидорової, М.Т.Степанянц, Є.А.Фролової, Н.С.Кірабаєва, Л.Є.Яковлєвої та інших.

Ґендерна проблематика розкривається в працях засновників ґендерного аналізу Дж. Мілля і М. Острогорського. В Україні ґендерну проблематику досліджують І.Жеребкіна - директор Харківського центру ґендерних досліджень, доктор філософських наук, професор; В.Суковатая, Л.Смоляр, О.Кісь. Російські філософи, що досліджують ґендерні питання: О.Здравомислова, А.Тьомкіна, Н.Пушкарьова, А.Усманова та інші.

Статусу жінки у ісламі присвячена робота Л.Чернишової [5]. Російські вчені, що досліджували проблеми жінок у ісламі - Л.Денисова, Ф.Закарія, З.Бараєва, Я.Смірнова.

У роботі І Міжнародної науково-практичної конференції “Іслам і ісламознавство в Україні” (2011) також були присутні доповіді про ґендерні аспекти ісламу, наприклад - “Любов, секс і сексуальна освіта в ісламі” (О. Скубко) [6].

М.Мутаххарі [7], один з відомих іранських вчених з філософії, схоластики, юриспруденції, його книги актуальні і в теперішній час у Ірані, досліджував теми: жінка та соціальна незалежність, ґендерна рівність, шлюб, тимчасовий шлюб, розірвання шлюбу та ін.

Ґендер дозволяє визначити не тільки соціальний статус особистості згідно з її статевою належністю, а й провести динамічні зміни культури, її соціальних параметрів, а саме: можливостей і обмежень, доступу до соціально значущих цінностей, ієрархічної та майнової залежності, тобто всіх тих інстанцій нормування та регулювання соціальної поведінки, які фіксують статеву диференціацію особистості. Так чи інакше ґендерному виміру можуть бути піддані онтологія, гносеологія та епістемологія суспільного буття [8].

Головні теоретичні й методологічні засади ґендерних досліджень постали з жіночого руху й феміністичної ідеології ХХ ст. Феміністська ідеологія в узагальненому вигляді може бути визначена як соціально-філософський аналіз поняття статі.

Феміністська парадигма соціокультурного розвитку в цілому, будучи альтернативою по відношенню до патриархатної з її основним принципом ієрархічного підпорядкування сакрального чоловічому авторитету, репрезентується як парадигма демократичного світоустрою, яка може визначити чи посилити демократичну спрямованість трансформації суспільства в цілому [9].

Основним інститутом патріархату є сім'я. Будучи знаряддям суспільства, сім'я не тільки спонукає своїх членів до пристосування і підпорядкування, але діє в якості підрозділу уряду патріархатної держави, яка управляє своїми громадянами через глав сімей. Навіть у тих патріархатних суспільствах, де жінкам дано законні права громадян, все ж існує тенденція до того, що правління над жінками здійснюється виключно через сім'ю, і їх відносини з державою або незначні, або відсутні зовсім. Оскільки взаємодія між сім'єю і суспільством істотно важлива, і без неї обидва ці інститути розпалися б, долі трьох інститутів патріархату - сім'ї, суспільства і держави - тісно взаємопов'язані.

Пригнічення жінок носить універсальний характер у всіх відомих людських суспільствах. У суспільстві, заснованому на християнських цінностях, полігамія дійсно вважається неприпустимою формою шлюбу. А ось іслам не ставить багатоженство під моральну заборону і дозволяє своїм послідовникам цю форму шлюбу. Якщо “мусульманин” означає “покірний Аллаху”, то мусульманка, за ісламськими канонами, повинна бути покірна чоловікові, своєму земному богу і володареві.

Одним з існуючих розбіжностей між мусульманами сунітського і шиїтського напрямків є соціальний феномен тимчасового шлюбу. Наприклад, Іранський парламент прийняв закон, згідно з яким чоловік відтепер має право вступати в тимчасовий шлюб за усною угодою [10]. А що до прав жінок? Факти говорять за себе. Гучна справа 43-річної Мохаммаді- Аштіані, матері двох дітей, яку іранська судова система засудила до страти (жінку мали закидати камінням) за подружню зраду і пособництво у вбивстві чоловіка, викликала бурхливі протести в країнах Заходу.

На відміну від іранської практики, у Єгипті існує так званий ОРФІ-шлюб. Це тимчасовий шлюб, що підписується в адвокатській конторі. Для цього потрібно 2 свідка (чоловіки) і адвокат. Якщо свідки - жінки, то дві жінки прирівнюються до одного чоловіка. Тобто “вартість” чоловіка дорівнює двом жінкам. Тимчасовий шлюб, на відміну від постійного, укладається на обговорений заздалегідь між чоловіком і жінкою термін. Такий шлюб не має розлучення і завершується із закінченням обумовленого терміну. Чоловік у тимчасовому шлюбі не зобов'язаний забезпечувати дружину житлом, одягом і їжею. Чоловік і жінка у тимчасовому шлюбі не успадкують майна один одного в разі смерті одного з них. Тимчасові шлюби можуть мати термін від однієї години до кількох тижнів або місяців. Чоловік виплачує жінці повноцінний махр (весільний подарунок). Народжена у тимчасовому шлюбі дитина є закононародженою і володіє всіма правами, що і дитина, народжена в постійному шлюбі.

Колискою арабського фемінізму по праву вважається Єгипет. Однак найбільш істотний прогрес в області жіночої рівноправності, багато в чому завдяки політичної волі місцевої влади, досягнутий в іншій арабській країні - Тунісі. Після досягнення Тунісом незалежності в 1956 р. влада прийняла політику, націлену на досягнення тендерного рівноправ'я. Нове законодавство Тунісу максимально наблизило туніських жінок до становища жінок в Європі, надавши юридично, всі цивільні і політичні права (була скасована полігамія, примусовий шлюб, був встановлений мінімальний вік для вступу в шлюб, жінки Тунісу отримали політичні права, був модернізований Трудовий кодекс). Так, в 1992 р. і 1993 р. до Кодексу особистого стану, Кримінального кодексу та до Закону про громадянство були внесені суттєві поправки, що розширили права і можливості жіночого населення країни. Наприклад, матері нарівні з батьками в випадку розлучення могли ставати опікунами своїх дітей, жінки, що складаються в змішаному шлюбі, отримали право передавати своє громадянство неповнолітнім дітям, насильство над жінками розглядалося тепер як кримінальний злочин, дівчата могли отримувати закордонні паспорти без згоди батька. Зараз жінки займають різні, в тому числі і високопоставлені, пости в міністерствах, парламенті, губернаторських радах [11].

Як відомо, в Саудівській Аравії ще з 1932 року діє закон, який забороняє представницям прекрасної статі сідати за кермо транспортних засобів. Правда, варто відзначити, що всього кілька днів тому король Саудівської Аравії Абдулла заявив, що з 2015 року жінкам все ж дозволять сідати за кермо автомобіля, але поки жодного офіційного рішення з цього питання так і не прийнято [12]. Варто відзначити, що Саудівська Аравія є єдиною в світі країною, де жінкам заборонено водити машину. Також жінки не беруть участь у голосуванні, не можуть вчитись, працювати ти пересікати кордон без спеціального дозволу. Але є й позитивні зміни. Не так давно в країні прекрасна стать отримала право займатися юридичною діяльністю, офіційно працювати адвокатами, а так само тренуватися в спортивних комплексах, збудованих спеціально для них.

Відповідно до законів Марокко, жінка відіграє другорядну роль, у всьому підкоряючись чоловікові. Юридичний статус марокканської жінки був визначений незабаром після незалежності країни. Кодекс особистого статусу (Мудавана) містить положення про ідеальну сім'ю, де вся влада належить чоловікові. Жінка одружується лише з дозволу батька або ж опікуна-чоловіка, відомі випадки насильницької видачі дівчат заміж. Полігамний шлюб - велика рідкість, хоча положення ісламського законодавства дозволяють мати до чотирьох дружин. Два останніх покоління марокканських жінок мали можливість отримати вищу освіту, тому чимало жінок перебуває на державній службі і зайняті в сфері обслуговування. Жінки складають близько 20% професорсько-викладацького складу в університетах, багато з них займають видне становище в медицині і інших професіях. На парламентських виборах 1993 р. кілька жінок висунули свої кандидатури, і вперше в історії країни дві з них стали членами законодавчого органу: Бадія Скаллі і Латіфа Беннані-Смірес. Видатна роль у боротьбі за рівноправність жінок в Марокко належить соціологу з Рабату Фатімі Мерніссі [13].

У 10-й статті Конституції Туреччини йдеться про рівність перед законом. Незалежно від мови, раси, кольору шкіри, статі, політичних і філософських поглядів, віросповідання, конфесії і тому подібного всі люди рівні перед законом. У 41-й статті з підзаголовком “Охорона сім'ї” говориться: “Сім'я - це основа турецького суспільства, вона спирається на рівність подружжя”. І з цим самим, права і становище жінки в сім'ї охороняються Конституцією. У Туреччині жінки, що приймають участь у громадському житті, мають такі ж права, як і чоловіки. У внутрішньому праві, жінкам були дані особливі права з метою перешкоджання дискримінації за статевими ознаками в особистому і професійному житті. Відповідно до 5-й статті Закону “Про громадянство” Туреччини тільки для жінок передбачається наступне право: “Громадянка іноземної держави, яка бере шлюб з громадянином Туреччини, при бажанні автоматично отримує турецьке громадянство. Таким чином, жінці надається право вибору з власної волі” [14].

Таблиця 1

Рейтингова таблиця: індекс ґендерної рівності країн світу (вибірка тюркських, перських, арабських країн)*

*За інформацією від “Центра гумантарных технологий, гуманитарные технологии и развитие человека экспертноаналитический портал” 2012г. [15].

Умовні позначення: 0 - Тюркські країни, ? - Перські країни, ¦ - Арабські країни.

Рис.1. Діаграма рейтингу тендерної рівності серед тюркських, перських, арабських країн

Отже, як видно з Рис.1 до паритету статі більш за інших серед арабських країн наблизились Об'єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Кувейт та країни Магрибу. Визначальну і багато в чому вирішальну роль у становленні ґендерної рівності в країнах Магрибу з самого початку зіграла французька колонізація, освіта під патронатом французької влади, законодавча підтримка політичного та економічного статусу жінок.

Серед тюркських країн рейтинг ґендерної рівності Казахстану, Азербайджану та Киргизстану кращий ніж Туреччини, цей феномен можна визначити як наслідки ідеології радянського режиму, коли “радянська жінка” повинна була працювати, а професії чоловічі та жіночі майже не відрізнялись.

Серед перських лідирує також пострадянський Таджикистан. Іран набагато відстає у гендерному питанні від Таджикистану. Хоча є і позитивні зміни, у 2010 р. іранські жінки займали 3% міністерських постів, і 5% парламентських місць.

У світі лише шосту частину місць у законодавчих асамблеях займають жінки. У деяких країнах (як Саудівська Аравія або ОАЕ) представництва жінок у законодавчих органах не існує [16, с.175]. У Афганістані та Йемені ґендерна рівність залишається утопією.

Компаративний підхід до гендерного питання дозволив більш ґрунтовно осмислити причини і наслідки тендерної соціалізації, що мають місце у арабських, перських та тюркських суспільствах.

У перспективі дослідження спільних та унікальних рис соціальних процесів між арабськими, перськими та тюркськими суспільствами дозволить систематизувати знання щодо розвитку мусульманської світоглядної парадигми; дозволить внести зміни до методологічного підходу у викладанні етносоціальної арабо-мусульманської філософії, яка базується на трьох різних ґрунтах.

Список використаних джерел

1. Основні парадигми інтерпретації ґендерних відносин. [Електронний ресурс] / офіційний сайт Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. - Режим доступу до сайту : http://cpk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article &id=670

2. Міл Д.С. Про свободу: Есе, 2001. [Електронний ресурс] / Джон Стюарт Міл. - Режим доступу до есе : http://litopys.org.ua/mill/mill01.htm

3. Овдиенко В.И. Проблема свободы воли в античной философии: культурно-исторический аспект : автореф. дис. ... канд. филос. наук : спец. 09.00.03 “История философии” / В.И. Овдиенко. - Краснодар, 2006. [Електронний ресурс] / Научная библиотека диссертаций и авторефератов disserCat. - Режим доступу до автореф. : http://www.dissercat.com/content/problema-svobody-voli- v-antichnoi-filosofii-kulturno-istoricheskii-aspekt#ixzz36eztX7YH

4. Hakim, Souad (2002), “Ibn `Arabi's Twofold Perception of Woman: Woman as Human Being and Cosmic Principle”, Journal of the Muhyiddin Ibn `Arabi Society 31: 1-29.

5. Чернишова Л. Статус жінки в ісламі // Іслам: історія, сутнісні виміри та сучасні тенденції. Матеріали VII міжнародної молодіжної релігієзнавчої школи / наук. ред. Л.Д. Владиченко, Т.В. Хазир-Огли. - К. : МАР, 2008. - С. 139-146.

6. Скубко Е.В. Любовь, секс и сексуальное образование в исламе // Іслам та ісламознавство в Україні: Матеріали І науково- практичної конференції. - Донецьк : ІПШІ Наука і освіта, 2011. - С. 93-100.

7. Мутаххари М. Правовой статус женщины в исламе / Муртаза Мутаххари; Махлушова М. - С. -Пб. : Петербургское востоковедение, 2010. - 288 с.

8. Усачева Н. Теория и методология современных гендерных исследований. [Електронний ресурс] / Наталья Усачева. - Режим доступу до статті : http://www.gender.cawater-info.net/publications/pdf/usacheva.pdf

9. Ельникова Г. А. Духовные и социокультурные основания российского феминизма : автореф. дис. . канд. социол. наук : спец. 22.00.06 “Социология культуры, духовной жизни” / Г.А. Ельникова. - Белгород, 2004. [Електронний ресурс] / Человек и наука, каталог авторефератов и диссертаций. - Режим доступу до автореф.: http://cheloveknauka.com/duhovnye-i- sotsiokulturnye-osnovaniya-rossiyskogo-feminizma.

10. Голубко О. В Иране разрешили вступать во временный брак по устному соглашению 8.03.2012. [Електронний ресурс] / Олеся Голубко // газета Комсомольская правда в Украине. - Режим доступу до статті : http://kp.ua/life/328509-v-yrane-razreshyly-vstupat-vo-vremennyi-brak-po-ustnomu-sohlashenyui

11. Мягкова М.И. Эволюция женского движения в Республике Тунис: автореф. дис. ... канд. ист. наук: спец. 07.00.03 “Всеобщая история (нового и новейшего периода)” / М.И. Мягкова. - Москва, 2012. [Електронний ресурс] / Электронная библиотека диссертаций. - Режим доступу до автореф. : http://www.dissercat.com/content/evolyutsiya-zhenskogo-dvizheniya-v-respublike-tunis

12. В Саудовской Аравии за управление авто снова выпорют женщину. [Електронний ресурс] / АВТО ТСН. UA. - Режим доступу до статті: http://auto.tsn.ua/news/v-saudovskoy-aravii-za- upravlenie-avto-snova-vyporoli-zhenschinu.html

13. Марокко. [Електронний ресурс] / Географічна енциклопедія. - Режим доступу : http://dic.academic.ru /dic.nsf/enc_geo/3107

14. Токаоглу С. Социальная жизнь. Права Женщин в Турции. [Електронний ресурс] / Сибель Токаоглу// Международный торгово-экономический журнал Zarubejye.com. - Режим доступу до статті: http://www.zarubejye.com/arhiv/kapak/zar3/arhiv3j.htm.

15. Индекс гендерного равенства по версии ПРООН - информация об исследовании. [Електронний ресурс] / Центр гуманитарных технологий, гуманитарные технологии и развитие человека экспертно-аналитический портал. - Режим доступа к таблице: http://gtmarket.ru/ratings/gender-equity-index-un/info

16. Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник / [А.Садовенко, Л.Масловська, В.Середа, Т.Тимочко]. - 2 вид. - К., 2011. - 392 с.

Размещено на Allbest.ru