Вступ. Незважаючи на те, що новини в журналістських колах прийнято вважати найбільш традиційною, класичною і перманентною формою телевізійного мовлення, під впливом викликів сучасності вони зазнають змін. Однією з найпомітніших трансформацій на сьогодні для телебачення не лише України, а й усього світу є поява в новинних програмах інформації із соціальних мереж [1]. Вплив інтернет-ресурсів на контент інформаційних випусків є явищем актуальним і потребує ретельного вивчення, оскільки інтернетизація телевізійних новин є вже не стільки перевагою, скільки вимогою і "must have" (обов'язковою для впровадження) задля втримання компанії на глобальному медіаринку.

Зміни, які відбуваються в сучасному інформаційному просторі України, досліджували С. Дацюк [2], Л. Поліщук [3, с.9]. Теоретичною базою дослідження також є праці В. Гоян, Т. Федорів, Г. Почепцова (зокрема його книжка "Від Facebook'y і гламуру до Wikileaks: медіа комунікації", в якій порушено питання впливу інтернету на ЗМІ [4]). Загальні тенденції у сфері нових медіа та інтернету досліджувала Л. Кульчинська [5, с.222]. Взаємовплив і взаємозалежність програм теленовин і їхньої аудиторії, яка нині є одночасно й користувачем соціальних мереж, досліджено в монографіях Л. Матвєєва, Т. Анікєєва та Ю. Мочалова, В. Цвік. Утім слід зазначити, що проблематика, пов'язана з вивченням взаємодії соціальних мереж та теленовин, потребує значних подальших напрацю - вань. Приміром, досі соціальні мережі не були об'єктом комплексного наукового дослідження в аспекті їхнього впливу на змістове наповнення новинних випусків на Українському телебаченні.

Матеріалом дослідження є цикл інформаційних випусків на українських телевізійних каналах "1+1" [6], "Новий канал" [7], а також соціальна мережа "Фейсбук" [8].

соціальна мережа телевізійна новина

Об'єкт дослідження - соціальна мережа "Фейсбук", інформаційні випуски на телеканалах "Новий канал" і "1+1". Предмет дослідження - вплив соціальної мережі "Фейсбук" на інформаційне наповнення телевізійних випусків новин на телеканалах "1+1" та "Новий канал".

Мета - дослідити вплив заміток, коротких та розгорнутих інформаційних повідомлень, оголошень та коментарів, фотографій, колажів та відеоматеріалів із соціальних мереж на змістове наповнення випусків новин на телеканалах "Новий канал" та "1+1", з'ясувати причини та можливі наслідки цього впливу.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: з'ясувати причини такого явища, як поява дописів із соціальних мереж у повідомленнях українських телевізійних новин; зробити висновки щодо можливих наслідків цього явища; визначити вплив соціальних мереж як нового джерела новин та каталізатора комунікації на телевізійну інформаційну журналістику; з огляду на досліджені процеси спрогнозувати перспективи розвитку інформаційного телемовлення під впливом соціальних мереж.

Джерелами фактів є сюжети, які включають коментарі, дані, зображення або відео із соціальних мереж і власне сторінки (так звані "акаунти") людей, які своїми повідомленнями створюють інформаційні приводи або деталізують уже готові журналістські матеріали. Окремими джерелами фактів є інтерв'ю з креативним продюсером та телеведучим програми "Абзац!" на "Новому каналі" та матеріали із семінару-практикуму "П'ять редакторських стратегій", що відбувся 27 листопада 2013 р. у м. Києві за участю редакторів провідних громадсько-політичних тижневиків [9].

Результати й обговорення. Відповідно до даних регулярного дослідження ринку телекомунікатив - них послуг, яке здійснює GfK Ukraine, вже половина українців користуються інтернетом; дві третини з них мають власні сторінки в соціальних мережах. Тобто понад 11 мільйонів українців користуються соціальними мережами. У 2010 р. їх частка становила 35 %, у 2011 - 47 %, у 2012 - 57 % і в І кварталі 2013 р. - 63 %. Відповідно, слід очікувати й зростання частки у 2014 р. Новинними сайтами користувалися 26 % у 2010 р., 27 % - у 2011, 33 % - у 2012 і 31 % - у 2013 р. [10]. З огляду на це дослідження можна припустити, що соціальні мережі з кожним роком збільшують свою аудиторію. Крім того, саме використане СІЖ (соціальних інтернет-мереж) залишається найпопулярнішою причиною користування інтернетом серед українців. Її зазначили 65 % інтернет-користувачів порівняно з 63 % за аналогічний період 2012 р. Цей факт змушує редакційні команди телеканалів звернути увагу на необхідність співпраці з соціальними мережами.

Отже, серед причин проникнення соціальних мереж у телевізійні ефіри можна виокремити кілька основних. Телеканалам вигідно монітори - ти соціальні мережі, зазначати найпопулярніші пости та залучати їх до телевізійних випусків. "Гарячі" повідомлення в СІЖ мають високу ймовірність стати рейтинговими й на телебаченні. Логіка така: якщо "залайкана" рейтингова інформація спокушає кількістю переглядів, чому б не взяти її в ефір? Тому популярною стає практика, коли редакційна команда новин бере найпопулярніші повідомлення із соцмереж, а саме: ті, що набрали найбільше "лайків" (like), тобто знаків, які підтверджують, що користувачеві побачене/прочитане сподобалося, і "шейрів" (share), тобто мають багато поширень прочитаної інформації на персональних сторінках користувачів. На думку редактора відділу культури газети "Дзеркало тижня" Олега Вергеліса, "like" - це такий собі новий індикатор успішності матеріалу [9]. "Подобається!" набрали такої сили й доказовості, як електронні рейтинги на телебаченні та радіо. Хоча всеправильність і достовірність лайків потребує серйозного аналізу й доведення, усе ж медіа в жорсткій боротьбі за аудиторію спрямовують усі зусилля на те, аби читач натиснув бажану кнопку будь-якою ціною.

Серед інших причин - потреба редакторського відділу новин в інформаційних приводах, джерелами (ньюзмейкерами) яких можуть стати користувачі "Фейсбуку" [8]. Також ідеться про необхідність дотримання оперативності та повноти інформації за мінімізації матеріальних та часових витрат на її здобуття. Крім того, обов'язковою вимогою телебачення є інтерак - тивність з глядачами на сторінках соцмереж. Інтерактивність користувачів може виявлятися у висловленні власної думки, оцінки, участі в дискусії щодо сюжету, який глядач побачив або хоче побачити у випуску новин. Існує необхідність простежити на прикладі "1+1" та "Нового каналу", як відбувається взаємодія з аудиторією та які конкретні результати цієї взаємодії.

Обрана для дослідження мережа "Фейсбук" є в трійці лідерів соціальних мереж в Україні за кількістю користувачів [11]. Однією з найпопулярніших мереж її вважає і дослідниця Л. Кульчинська [5, с.224]. Для дослідження обрано саме цю мережу, адже вона також є найбільш популярною в аналітичних відділах телевізійних досліджуваних телеканалів, тобто аналітики моніторять сторінки саме цієї мережі, а також телеканали влаштовують на її сторінках інтерактив з глядачами. Зокрема, "ТСН" потрапила до ТОП-10 українських сторінок у "Фейс - буці" за рівнем взаємодії з аудиторією - протягом тижня коментувала, ставила "лайк", ділилася контентом сторінки "ТСН" 81 тисяча користувачів. Під час аналізу мережі виявлено, що сторінка Євромайдану у "Фейсбуці" є однією з найпопулярніших серед українців станом лише на другу годину 6 грудня 2013 р. На сторінку підписалися 137 055 осіб, а людей, які обговорюють її (функція "talking about"), майже 162 тисячі [12]. Відповідно, аналітики телеканалів регулярно моніторять цю сторінку й шукають на ній повідомлення, що можуть стати інформаційними приводами.

Наукові записки Інституту журналістики. Том 57.2014. Жовтень - грудень.

Під час дослідження контенту мережі було проведено аналіз тематичного наповнення телевізійних випусків новин на телеканалах "1+1" ("ТСН") та "Новий канал" ("Абзац!") протягом листопада 2013 р. - квітня 2014 р. Також було проаналізовано активність цих телеканалів у мережі "Фейсбук". Паралельно здійснено моніторинг новинних стрічок у досліджуваній мережі й знайдено закономірність між популярністю матеріалу в мережі та його появою в ефірі. Відповідно, що більш популярним є пост у "Фейсбуку", то вища ймовірність його потрапляння у верстку новин. Наприклад, щойно в мережу 15 грудня 2013 р. потрапила новина про дівчинку Лізу Шапошник з ДЦП із Донецька, яка працювала волонтером на кухні в Будинку профспілок, аналітичний відділ телеканалу "Новий канал", зокрема інформаційно - розважальної програми "Абзац!", через редактора дав розпорядження журналістові на основі посту в мережі розшукати дівчину. Відповідно, за два дні, 13 грудня, сюжет про Лізу вийшов у програмі "Абзац!" [13], 23 грудня - у "ТСН" [14], у цей час сюжети видали в ефір "СТБ", "Еспресо TV", і дівчина стала впізнаваною ге - роїнею Євромайдану. Коли медсестрі з майдану Олесі Жуковській 20 лютого 2014 р. снайпери прострелили шию наскрізь, дорогою до лікарні вона написала у "Фейсбуці": "Я вмираю", до - пис миттєво набрав 1529 поширень і майже 12 тис. лайків (згодом був поширений і "ВКон - такті", де набрав практично таку саму кількість голосів). Фразу цієї ж дівчини "Я жива" наступного дня у себе на сторінках розмістили 826 користувачів "Фейсбуку" і 766 людей, зареєстрованих "ВКонтакті", і в кожній мережі на звістку відреагували майже 15 тис. лайків! Медіа миттєво підхопили цю історію. Коли дівчина виписувалася з лікарні, до неї приїхали представники понад 10 телеканалів. "1+1" дав новину 3 березня, а "Новий канал" відзняв інтерв'ю з героїнею не лише в лікарні, а й на Майдані, на місці, де в дівчину влучила куля, і подав розгорнуту новину наступного дня. Так соціальна мережа в симбіозі з телебаченням зробила дівчину популярною, до неї щодня навідувалися десятки незнайомих людей, приносили допомогу, а за кілька днів після виписки з лікарні Олесю запросили на конференцію до Парижа. До речі, разом із Лізою Шапошник.

Професор Афінського університету Дж. Плеіос зазначає, що поява інтернету розмила межі між реальними новинами й поточними шоу-програмами та новинами про щоденне життя; між інформацією та інфотейнментом; між новинами та коментарями. Поява такої тенденції, як "журналістика думки", дуже помітна, коли йдеться про взаємодію соцмереж з ефірною тележурналістикою [15, с.96].

Така взаємодія двох ЗМІ, на нашу думку, є неоднозначною. З одного боку, взаємодія служби теленовин з інтернетом робить її ближчою до людей. Наприклад, коли "Репортер" (а згодом - "Абзац!") на "Новому каналі" відкрив свою сторінку на "Фейсбуці", це мало позитивний вплив, тому що люди завжди хотіли знати, як творяться новини, і коли вони мають можливість спостерігати за процесом, то більше довіряють цьому засобу масової інформації. Також соціальні мережі, як уже було згадано, є джерелом інформаційних приводів для новин. Новини стають більш динамічними, ніж були. Наприклад, коли горіла станція метро "Осокорки" у Києві, користувач "Твіттера" написав на стіні свого аканту (власної сторінки), що щойно вийшов зі станції метро і бачив, як вона горить. Цей меседж одразу почав ширитися інтернетом з величезною прогресією. Редактори телеканалів теж прочитали замітку й надіслали на місце події групу перевірити правдивість та набратиінформації на репортаж, а відео взяли з інтернету. У "Фейсбуці", "Твіттері", "Однокласниках", "ВКонтакті" люди самі розміщують інформацію про те, що відбувається. Ці процеси прокоментував у своїх книжці "Від Facebook і гламуру до WikiLeaks: медіакомунікації" Георгій Почепцов: "Соціальні мережі надають людям можливості висловити те, що не є можливо зробити в нормальних ЗМІ. Це взагалі цікава ніша, яку ще будуть освоювати" [4].

З другого боку, існують ризики "нездорового" впливу СІЖ на змістове наповнення новин. Стає помітною тенденція, що саме за кількістю "лай - ків" редактори вирішуватимуть, які теми з "Фейсбуку" брати, а які ні, і це небезпечно, адже дуже важливі, ґрунтовні, але не надто розпіарені теми можуть залишитися поза увагою користувачів мережі. Власники віртуальних медіа також розуміють, що телебачення транслює сигнал одночасно на мільйони людей, і тому прагнуть просувати свої меседжі через ефір, тому потрібно ретельно перевіряти інформацію із соціальних мереж.

Крім того, можливим є зниження якості "картинки", якщо вона буде відзнята не на сучасну телевізійну техніку, а завантажена із соціальної мережі у користувача, що знімав її, наприклад, на мобільний телефон, і вже звідти запозичена до ефіру. Звідси виникає ризик: неякісне відео буде сприйматися глядачами як прийнятне і "нормальне". Серед інших наслідків співпраці інтернет-мережі та теленовин є помітним зростання необ'єктивних повідомлень від користувачів соціальних мереж, недотримання стандартів журналістики у СІЖ, оскільки до соціальних мереж дописують не лише професійні журналісти, а будь-які користувачі, що мають там свій профайл. Отже, можна говорити про силу впливу "медіагромадян", які через написані на своїх сторінках ідеї за посередництва телебачення також певною мірою стають ньюзмейкерами і впливають на глядачів новинних випусків. Утім слід згадати і про випадки, коли на сторінках соціальних інтернет-ресурсів повідомлення пишуть професійні журналісти, які працюють у будь-якому різновиді медіа, але є конвергентними, а отже, викладають свої матеріали в профілях "ВКонтакті" та "Фейсбук", адже тепер замало бути просто професійним тележурналістом. Потрібно паралельно дописувати у соціальні мережі, виявляти активність в інтернеті, коментувати свої матеріали та розповідати деталі, які не потрапили до сюжетів.

Та все ж часто в мережах пишуть не професійні журналісти, а всі, хто забажає. По-перше, ні за якість матеріалів, ні за їх достовірність ці люди не відповідають. По-друге, дехто таким чином просто провокує інших або відвертає їхню увагу від важливого, запускаючи "качок", брехню або провокативні повідомлення у веб. Інакше кажучи, хоча в мережах з кожним днем зростає кількість інформації, вона є неперевіреною і не відібраною, тобто на голови користувачів буквально лине великий маніпуляційний потік "інформаційного сміття" [5, с.283]. Знаючи про ці та інші небезпеки, роль журналістів полягає в тому, аби залишатися "у тонусі", уміти інтегрувати у свої матеріали інформацію з таких популярних нині джерел, як соціальні мережі, але водночас перевіряти її і ставитися до неї критично. Це дозволить їм уникнути у матеріалах ретрансляції провокаційних повідомлень, маніпулювання свідомістю і доводити до людей лише перевірену інформацію.

Виходить, що телебачення та інтернет, з одного боку, допомагають одне одному, а з другого - використовують одне одного в умовах боротьби за аудиторію. Цей взаємовплив одразу помітно, якщо в один день зайти до соціальної мережі "Фейсбук", а потім подивитися телевізійні новини. Наприклад, під час Євромайдану інформація в соціальній мережі часто ставала приводом для сюжетів, а подробиці, що не увійшли до ефіру, журналісти, навпаки, викладали у "Фейсбук". Наприклад, про машиніста потяга метро, який на станції "Площа Льва Толстого" оголосив: "У зв'язку зі штурмом Беркутом Євромайдану вхід і вихід на станції тимчасово перекриті", чи доктора наук із філософії, що перекваліфікувався на таксиста і безкоштовно підвозив людей на Майдан, журналісти інформаційно-розважальної програми "Абзац!" на "Новому каналі" дізналися про них саме із соціальної мережі, у результаті чого в ефір 13 грудня 2013 р. вийшов розгорнутий матеріал про цих героїв на телебаченні [16].

Висновки