Соціалізація студентської молоді: сутність, особливості, фактори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з курсу «Соціально-політичні студії»

на тему « Соціалізація студентської молоді: сутність, особливості, фактори»

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичний огляд процесу соціалізації студентів

Розділ 2. Соціалізація студентства, як особливої категорії суспільства

Розділ 3. Процес і стадії соціалізації студентської молоді

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дана тема є досить актуальною у сучасному суспільстві. Це пояснюється тим, що студенти складають значну частку у структурі суспільства. Так, близько 85 % випускників українських середніх шкіл відразу після закінчення школи вступають до ВНЗ [2]. Потрібне більш детальне вивчення процесу соціалізації студентів, щоб процес їхнього становлення як цілісної особистості, кваліфікованого професіонала певної сфери діяльності та свідомого громадянина своєї країни був успішним. соціалізація студент українське суспільство

Мета дослідження. Виходячи з актуальності проблематики ми поставили за мету дослідити особливості соціалізації студентської молоді.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

· зібрати та проаналізувати літературні джерела з проблематики дослідження;

· дослідити теоретичні основи процесу соціалізації студентів;

· дослідити соціалізацію студентства, як особливої категорії суспільства;

· проаналізувати процес і стадії соціалізації студентської молоді.

Об'єктом дослідження є соціалізація студентської молоді.

Предметом дослідження є сутність, особливості, фактори соціалізації судентів.

Структура і обсяг роботи. Загальний обсяг роботи становить 14 сторінок. Складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (15 найменувань).

Розділ 1. Теоретичний огляд процесу соціалізації студентів

Студентство - своєрідна соціальна категорія молоді, організаційно об'єднана інститутом вищої освіти. Дослідники цього вікового періоду О. Дмитрієв, О. Мороз, Г. Костюк, Н. Пасько та інші розглядають студентство як специфічну соціально-професійну групу з урахуванням її власного місця в структурі держави, соціального знання, соціально-психологічних і політичних рис [1, c.422].

Для того, щоб з'ясувати сутність процесу соціалізації студентів, перш за все потрібно розглянути поняття «соціалізація».

Соціалізація - процес і результат засвоєння й активного відтворення людиною соціально-культурного досвіду (знань, цінностей, норм, традицій) на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов'язковий фактор розвитку особистості. Соціалізація є двостороннім процесом, оскільки відбувається не лише збагачення соціальним досвідом, а й реалізація людиною соціальних зв'язків. Її сутність зводиться до поєднання в процесі соціалізації особи адаптації (пристосування) й обособлення, збереження суб'єктності людини в умовах певного суспільства [6, c.78].

Достатньо поширеними в науковій літературі є концепції західних дослідників процесу соціалізації: Дж. Міда, Ч. Кулі, Т. Парсонса та ін., які в узагальненій формі розглядають соціалізація індивіда як процес адаптації (пристосування, прилаштування індивіда до нових умов, входження в них). Зауважимо, що адаптація - це вид взаємодії особистості або соціальної групи із соціальним середовищем, у ході якого узгоджуються вимоги й очікування його учасників. Велике значення мають ідеї соціолога Т. Парсонса, який трактує соціалізацію як сконцентрований у вигляді рольових очікувань процес засвоєння індивідом соціального досвіду. Отже, соціологічний підхід до проблеми соціалізації робить акцент саме на приналежності людини до певної соціальної спільноти, яка віддзеркалюється в ній, впливає на її світогляд, ідеали, цінності, установки та норми поведінки, риси характеру, психологія тощо [10, c.394].

Поруч із соціологією науковці виділяють такі поняття, як агенти соціалізації та інститути соціалізації.

Агенти соціалізації ? конкретні люди, які навчають людину культурним нормам і допомагають засвоювати соціальні ролі. Агенти первинної соціалізації ? люди, які складають найближче оточення особи (батьки, родичі, друзі). Агенти вторинної соціалізації ? представники адміністрації школи, вищого навчального закладу, армії, підприємства, партій, засобів масової інформації та ін.

Інститути соціалізації ? установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана і небажана соціальна поведінка. Інститути первинної соціалізації ? сім'я, компанія друзів, може бути колектив однокласників, чи одногрупників. Інститути вторинної соціалізації ? армія, суд, церква, засоби масової інформації та ін [8, c.243].

Оскільки, об'єктом нашого дослідження є соціалізація студентської молоді, то первинними агентами соціалізації виступатимуть друзі, викладачі (вторинні - представники адміністрації вищого навчального закладу), а первинним інститутом соціалізації буде колектив одногрупників (вторинним - вищий навчальний заклад).

Невід'ємні складові частини соціалізації ? інтеріоризація, соціальна адаптація, індивідуалізація. Інтеріоризація (внутрішній) ? це формування внутрішньої структури людської психіки, процес переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я» особистості. Результат інтеріоризаці ? сформована індивідуальність. Результатом соціалізації людини також є соціальна активність ? готовність до дій, що реалізовується, яка проявляється в сферах соціальних стосунків людини [12, c.284].

Розділ 2. Соціалізація студентства, як особливої категорії суспільства

Проблеми соціалізації в сучасному українському суспільстві пов'язані із трьома обставинами:

1) зміною (руйнуванням) системи цінностей, у результаті чого старше покоління не завади може підготувати молодь до життя в нових умовах;

2) корінною й дуже швидкою зміною соціальної структури суспільства;

3) ослабленням системи формального й неформального соціального контролю як фактора соціалізації [14].

Необхідною складовою соціалізації особистості майже в усіх країнах світу є освіта. Водночас успіхи сучасної освіти, й особливо вищої, обумовлюються не тільки обсягом знань, умінь і навичок людини, але й її здатністю добувати й використовувати нові знання у нових умовах. Важливо, наскільки студент як суб'єкт соціалізації, самостійний в інформаційному просторі, який рівень його соціальної компетентності, як швидко він вибирає ту сферу діяльності, у якій зможе досягти високого професіоналізму. Перед вищою освітою стоїть важливе завдання - забезпечити виховання життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, формування власних мотивів, інтересів та ідеалів, які б забезпечували участь молоді в розбудові української держави. Вищі навчальні заклади України мають оновлювати не лише процес навчання, але й удосконалювати позанавчальну діяльність, яка спрямована на розвиток духовності, ціннісних орієнтацій кожного юнака й дівчини, їхню просоціальну поведінку [4].

Студенти - це відносна спільність особистостей, зумовлена домінуючою єдністю мети і завдань у справі оволодіння професією, а також ідентичними організаційними структурами життєдіяльності, що забезпечують результативність впливу всіх факторів вузівського навчально-виховного процесу [3].

Студентський період є важливою стадією соціалізації й має певні ознаки, зокрема:

а) відбувається активне включення молодих людей у нове середовище;

б) посилюється самостійність у виборі цінностей, ідеалів, середовища для спілкування, видів діяльності, що підвищує необхідність рівноправної, демократичної партнерської взаємодії;

в) удосконалюються механізми саморегуляції, самокорекції;

г) домінуючим фактором впливу стає нове соціальне середовище (академічна група, групи за інтересами).

Розглядаючи процес соціалізації студентської молоді, С.Ю. Шашенко відмічає, що це «багатогранний процес, який включає педагогічні (виховання й самовиховання) і соціальні (суб'єктивні умови життєдіяльності, соціальні інститути) впливи, які відбуваються в поглядах і поведінці студентів. Вони взаємопов'язані й виступають у сукупності, забезпечуючи як безпосередній, так і опосередкований вплив на особистість студента» [13, c.27].

З огляду на викладене, метою соціалізації студентів перш за все є активне опанування ними досвідом попередніх поколінь та уміннями використовувати його в інтересах створення власного добробуту не на шкоду іншим. Як відомо, виховання є провідним фактором у гармонійному розвитку особистості, у становленні студента як спеціаліста, у той же час соціалізація наповнює його реальними думками щодо того, як краще сприймати довкілля, як на нього реагувати (впливати на нього чи пристосовуватись, щоб мати успіх). Саме елемент “успішності”, пошук умов самореалізації та одержання насолоди від самого процесу життя, участі у виробничій чи навчальній діяльності, одержання бажаної винагороди за свої зусилля (адекватна оцінка за результати навчання, відповідна зарплата за виконану роботу, заохочення за підвищений рівень якості діяльності й т.п.) відрізняє процес соціалізації студента (особи взагалі) від процесу виховання. Але виховання передбачає перш за все цілеспрямовані дії, посередництвом яких індивіду свідомо намагаються прищепити бажані риси й якості, тоді як соціалізація поряд із вихованням включає не спеціальні, спонтанні впливи, завдяки яким індивід долучається до культури і стає повноправним і повноцінним членом суспільства [15, c.208].

Для ефективнішого вивчення соціалізації студентської молоді потрібно орієнтуватись на соціально-психологічні особливості студентства, які визначають, специфіку й результат соціального процесу. Такими особливостями, на думку С. В. Савченка, є:

- вік, нижня межа якого розмита й визначається наявністю атестата про середню освіту, а верхня традиційно не виходить за 30-річний рубіж;

- специфіка видів діяльності, серед яких провідною є навчальна;

- студентські роки - час становлення самостійної й особистісної свободи, зумовленої проживанням поза батьківським домом, послабленням контролю, автономністю в поведінці й діяльності;

- важливою особливістю є підготовка до діяльності, яка мало знайома студентам, а отже, великий ризик розчарування в обраній спеціальності, розвитку нігілістичних настроїв, відчуження в сім'ї й у колі ровесників;

- студентські роки - час не тільки професійної підготовки, це час любові, створення сім'ї, виховання дітей, це період знаходження свого місця в житті, час самоствердження в студентських колективах, різних соціальних групах;

- для сучасних студентів характерна поява новоутворень, не властивих попереднім поколінням. До них належать зниження елементів романтизму в почуттях і поведінці, збільшення меркантильного начала й жорсткого практицизму, орієнтація на цінності західного світу, зростання самостійності, енергійності, готовності до конфліктних стосунків з адміністрацією й владними структурами;

- важливою особливістю є перетворення студентства з групи невиробничого характеру в амбівалентну соціальну групу, яка бере безпосередньо участь у матеріальному й духовному виробництві [11, c.34].

Розділ 3. Процес і стадії соціалізації студентської молоді

Овчаренко Г.Е., у своєму дисертаційному дослідженні, особливості процесу соціалізації студентської молоді бачить у наявності трьох його стадій, а саме:

Перша стадія - адаптаційна (охоплює перший і частково другий курси) - спрямована на оволодіння способами навчально-професійної діяльності, її основним змістом є адаптація індивіда до нових умов. Вона також зумовлена психологічними особливостями студентів молодших курсів, найбільш важливими з яких є: формування почуття дорослості та власних поглядів, прагнення до самоутвердження особистості, устремління до пізнання навколишнього світу, загострення почуття справедливості та ін. Студенти приходять у вищий навчальний заклад у тому віці, коли процес ціннісного самовизначення особистості ще не завершений. У соціальних відносинах вони беруть участь не як представники соціальних груп, до яких належать їхні батьки, а як члени групи, яка має яскраво виражену субкультуру, особливі морально-етичні, політичні, економічні інтереси. Оволодіння цією студентською субкультурою становить головний зміст соціалізаційних процесів, особливо на перших курсах. Тому, основним змістом процесу соціалізації на цьому етапі є адаптація - пристосування індивіда до нових умов. Така поведінка може бути реактивною (реакції на зміни зовнішнього середовища) і цілеспрямованою (у формі діяльності). Перетворювальні дії людини призводять до зміни навколишнього світу. Вони можуть набути конструктивної (творчість) і неконструктивної (руйнування) форми.

Друга стадія - ціннісно-діяльнісна, або диспозиційна (охоплює частково другий, третій і четвертий курси) - забезпечує розв'язання протиріччя між ціннісними орієнтаціями на цілі життєдіяльності й засобами їх досягнення, детермінованими соціальними умовами життя індивіда. Основні зусилля на цій стадії соціалізації сконцентровано на подальшому розвитку особистості студента, а у випадку необхідності - на корекції її окремих якостей.

Третя стадія - професійна (охоплює випускний курс) - сприяє завершенню професійно-особистісного становлення студентів, перетворенню їх у активних суб'єктів соціалізаційного процесу [7, c.16].

На кожній стадії не тільки розв'язуються специфічні завдання розвитку особистості, але й створюються умови для переходу на наступну. Таким чином, процес соціалізації студентів містить практичну, психологічну й моральну підготовку до професійної життєдіяльності.

Н.М.Лавриченко зазначає, що процес соціалізації як складова педагогічного процесу у закладах вищої освіти набуває змісту творення освітньо-виховних і практичножиттєвих передумов особистісного й соціального становлення студента, а саме:

- розвивається його здатність до реалістичної самооцінки, самосприйняття і самоприйняття у загальному контексті усвідомлення і прийняття своєї соціальної життєвої диспозиції;

- уможливлюється формування адекватних життєвих орієнтацій і виборів (навчальних, професійно-виховних, сімейно-побутових, духовних);

- відбувається поступальне становлення множини соціальних (групових, міжособистіних) відносин і взаємин молодої людини на макро-, мезо-, мікро- рівнях, її суспільного буття, та їх розвиток як простору її особистісного, духовного і соціально-практичного життя і дорослішання, формується життєвий стиль особистості;

- нагромаджується особистий досвід суспільного життя й взаємодій, а відтак, і відповідні знання, уміння, навички, компетенції, звички, створюються базисні когнітивні, емоційно-вольові й практичнодіяльнісні персональні передумови виконання множини соціальних ролей дорослої людини - економічних, господарсько-побутових, гендерних, сімейних, батьківських, педагогічних, громадських, політичних;

- формуються соціальні потреби, якості й здатності особистості - комунікабельність, культурна розвиненість і вихованість, громадянськість і патріотизм тощо, а також її духовність - світоглядні переконання й установки, базисні форми і рівні свідомості й самосвідомості, розвинена почуттєвість, зокрема, здатність до вищих людських почуттів, насамперед у сфері сприйняття іншої людини й ставлення до неї - емпатії й симпатії, самоідентифікації й психологічної проекції, дружби й любові, констатується свідома соціальність як єдність суспільної наявності, причепності, активності і суверенності особи [5, c.155].

ВИСНОВКИ

У даній роботі ми ознайомилися із теоретичною частиною, історією вивчення процесу соціалізації, з'ясували які є агенти та інститути соціалізації.

Визначальний вплив на процес соціалізації студентської молоді має освітньо-виховний процес ВНЗ, як інституту соціалізації особистості студента. Діяльність ВНЗ спрямована на фаховий вибір людини, поглиблення її світогляду, формування життєвих орієнтацій, позицій, вироблення навиків самоорганізації, планування і остаточне закріплення фахової соціальної ролі. У процесі навчання важливо створити психологічно-педагогічні умови для самореалізації індивідуальності студента в майбутній професійній діяльності, творчого розвитку особистості, збагачення знань через обмін досвідом у процесі спілкування із спеціалістами.

Також ми з'ясували характерні особливості студентів: вік, специфіка видів діяльності, серед яких провідною є навчальна; становлення самостійної й особистісної свободи, зумовленої проживанням поза батьківським домом, послабленням контролю, автономністю в поведінці й діяльності; важливою особливістю є підготовка до діяльності, яка мало знайома студентам, а отже, великий ризик розчарування в обраній спеціальності; це період знаходження свого місця в житті, час самоствердження в студентських колективах, різних соціальних групах та ін.

Оскільки студентський вік - це період активного формування внутрішньої потреби особистості співвідносити власні прагнення з інтересами суспільства, то він є сензитивним для засвоєння соціального досвіду, активної суспільно значущої діяльності. Особливості процесу соціалізації студентів зумовлені його стадіями, оскільки адаптивна, цінніснодіяльнісна і професійна стадії соціалізаційного процесу відрізняються за завданнями, змістом, формами й методами, мають свою логіку та результати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алєксєєва В. Соціалізація студентської молоді в позанавчальній діяльності як соціально-педагогічна проблема // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2016. ? № 5 (59) - 416-425 с.

2. Іщенко А. Ю. Глобальні тенденції і проблеми розвитку освіти: наслідки для України: аналітична записка. ? Спосіб доступу: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=3288

3. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді. ? Спосіб доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil

4. Кравченко О. О. Громадянська соціалізація студентської молоді в умовах ВНЗ // Акт. проблеми соц. педагогіки та соціальної роботи. - Спосіб доступу: https://dspace.udpu.edu.ua/jspui/bitstream/6789/5643/1/Кравченко_Тези.pdf

5. Лавриченко Н.М. Проблеми гуманістичного спрямування шкільної соціалізації: пед. розмисли і нотатки. ? К.: Тов «Інсайт-плюс», 2006. ? 279 с.

6. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.-метод. посібник. ? К., ІЗМН, 1998. ? 112 с.

7. Овчаренко Г. Е. Педагогічні умови соціалізації студентів мистецько-педагогічної спеціальності у позанавчальній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. ? Луганськ, 2005. ? 20 с.

8. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: навчальний посібник. - К.: Видавництво «Альма-матер», 2002. - 320 с.

9. Парсонс Т. Человек в современном мире : пер. с англ. - М. : Прогресс, 1985. - 428 с.

10. Примуш М. В. Загальна соціологія: навчальний посібник. - К.: Видавництво «Професіонал», 2004. - 590 с.

11. Савченко С. В. Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді в позанавчальній діяльності в умовах регіонального освітнього простору: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра пед. наук. ? Луганськ, 2004. ? 42 с.

12. Танчин І. З. Соціологія: навчальний посібник. - К.: Видавництво «Знання», 2008. - 351 с.

13. Шашенко С. В. Соціальне становлення студентської молоді у поза-аудиторний час у вищих навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. ? К., 2004. - 30 с.

14. Шулигіна Р. Особливості професійної соціалізації студентської молоді в освітньому просторі ВНЗ // Київ. - Спосіб доступу: http://www.ird.npu.edu.ua/files/shulygina.pdf

15. Язловецька О. Особливості соціалізації студентів вищого навчального закладу // Наукові записки. ? №93. - с. 206-210.

Размещено на Allbest.ru