Освітньо-реабілітаційні технології формування соціальних норм молоді з особливими потребами

У статті доведено, що засвоєння чітко визначених соціальних норм є обов'язковим етапом інтеграції особи в будь-яку спільноту: освітню, професійну, культурну, громадську тощо. Розкрито зміст освітньо-реабілітаційних технологій, впровадження яких дозволяє ефективно вирішити проблему формування соціальних норм молоді з особливими потребами. Технологія учнівсько-студентського самоврядування передбачає впровадження шестиетапного алгоритму здійснення педагогічного керівництва процесом розбудови системи шкільного самоврядування. Інтерактивна технологія «Океан життєвої компетентності» базується на компетентнісному підході до організації виховного процесу і на концепції педагогіки та психології життєтворчості особистості. Технологія планування життєдіяльності дитячих колективів спрямована на підвищення суб'єктного статусу кожної дитини в умовах виховного процесу і включає чотири етапи: цілепокладання, колективне планування, реалізація плану життя дитячого колективу та аналіз результатів проведеної роботи.

Ключові слова: соціальні норми, молодь з особливими потребами, освітньо-реабілітаційні технології, учнівсько-студентське самоврядування, планування життєдіяльності дитячих колективів.

В статье доказано, что усвоение четко определенных социальных норм является обязательным этапом интеграции личности в любое сообщество: образовательное, профессиональное, культурное, гражданское и т. д. Раскрыто содержание образовательно-реабилитационных технологий, внедрение которых позволяет эффективно решить проблему формирования социальных норм молодежи с особыми потребностями. Технология ученическо-студенческого самоуправления предусматривает внедрение шестиэтапного алгоритма осуществления педагогического руководства процессом развития системы школьного самоуправления. Интерактивная технология «Океан жизненной компетентности» базируется на компетентностном подходе к организации воспитательного процесса и на концепции педагогики и психологии жизнетворчества личности. Технология планирования жизнедеятельности детских коллективов направлена на повышение субъектного статуса каждого ребенка в условиях воспитательного процесса и включает четыре этапа: целеполагание, коллективное планирование, реализация плана жизни детского коллектива и анализ результатов проведенной работы.

Ключевые слова: социальные нормы, молодежь с особыми потребностями, образовательно-реабилитационные технологии, ученическо-студенческое самоуправление, планирование жизнедеятельности детских коллективов.

In article it is proved that mastering of defined and fixed social norms is the obligatory stage of integration of a person into any society: educational, professional, cultural, social etc. Uncovered the content of educational and rehabilitation technologies, which implementation allows to resolve the problem of social norms forming of youth with special needs. Technology of pupils' and students' self-governance foresees the process of introduction of six-staged algorithm of pedagogical guidance of the school system of self-governance development. Interactive technology «Ocean of life-competence» is based on competency approach to the organization of the educational process and on the concept of pedagogy and psychology life-creation of personality. The technology of planning of children's group life-activity is oriented to rising of the objective status of every child under the conditions of educational process and includes four steps: goal settings, collective planning, realization of the life-plan of children's group and analysis of the results.

Key words: social norms, youth with special needs, educational and rehabilitation technologies, pupils' and students' self-governance, planning of children's groups activities.

Постановка проблеми

Одним із головних векторів цивілізаційного поступу є збільшення суспільної уваги до проблем соціального становлення дітей та молоді з особливими потребами, усвідомлення необхідності надання їм дієвої допомоги щодо подолання обмежень, зумовлених станом здоров'я. Зробивши вирішальний крок у бік євроінтеграції, Україна тим самим задекларувала пріоритетність соціальної політики рівноправності, яка забезпечує задоволення потреб усіх громадян, незалежно від певних психофізичних обмежень. Особливої уваги потребує проблема успішної соціалізації молоді з особливими потребами, оскільки фахівці констатують розповсюдження випадків, коли випускники цієї категорії закінчують школи та вищі навчальні заклади з непоганими показниками навчальної успішності, проте, не в повній мірі готові до самостійного життя в сучасних соціальних умовах. Зокрема, актуальним завданням є формування соціальних норм молоді з особливими потребами в умовах освітньо-реабілітаційного простору, адже саме засвоєння певних, чітко визначених норм є обов'язковим етапом інтеграції особи в будь-яку спільноту: освітню, професійну, культурну, громадську тощо. Загальнолюдські, загальноприйняті норми слугують посередниками в соціальному житті між особами чи групами осіб і мікросоціумом чи суспільством у цілому, сприяють інтеграції, соціальній взаємодії різних суб'єктів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Соціальними нормами в соціології називають сукупність вимог і очікувань, які ставить соціальна спільнота до своїх членів з метою здійснення діяльності (поведінки) встановленого зразка (типу) [3, с. 51]. Соціальні норми мають ряд суттєвих характеристик, а саме:

- соціальний суб'єкт, дотримуючись визнаних у суспільстві соціальних норм, змушує й інших суб'єктів діяти відповідним чином;

- соціальні норми є втіленням суспільної волі, усвідомленої соціальної необхідності;

- соціальні норми можна класифікувати за масштабом і тривалістю дії, за значущістю, за специфікою видів діяльності, за характером вимог, за цілями та ін.;

- соціальні норми можуть бути результатом емпіричної, теоретичної чи нормотворчої діяльності;

- соціальні норми є засобом збереження і розвитку соціальних цінностей;

- соціальні норми складають важливий дослідницький предмет соціологічної науки;

- соціальні норми сприяють підвищенню рівня суспільних відносин [3, с. 52-53].

Регулюючи взаємовідносини людей, соціальні норми пропонуються для дотримання їх вербально (правила, наукові знання, думки та ін.); у предметно-знаковій формі (зразки одягу, уніформа та ін.). Соціальні норми розробляються у всіх сферах суспільної практики та у всіх сферах суспільних відносин.

За допомогою соціальних норм вимоги суспільства, соціальних груп і окремих людей переводяться в еталони, моделі, стандарти належної поведінки і в такій формі адресуються особистості. Таким чином підтримується порядок і безконфліктне співіснування людей у будь-якому мікросоціумі, що забезпечує можливість, з одного боку, навчитися особливостям певної поведінки у цій структурі, а з іншого боку, забезпечити контроль щодо дотримання заданих норм у конкретній сфері діяльності її учасників.

М. Корнєв та А. Коваленко [1, с. 172-175] терміном «норма» позначають стандартизовані правила поведінки, що приймаються членами певної групи за узгоджені специфікації очікуваної функції групи як системи, а також функції кожного члена групи всередині системи. Вони стверджують, що в нормах фіксується здатність, усталеність умов діяльності індивіда та форми його поведінки у певних ситуаціях. Для індивіда існування системи норм важливе тим, що ця система забезпечує його сукупністю орієнтирів у навколишній дійсності, «розставляючи» для нього знаки оцінки, об'єктів та явищ.

Людина як соціальна істота характеризується не тільки особистісними якостями, але й здатністю співіснувати з іншими людьми в суспільстві, до якого вона належить. Ефективність співіснування залежить від того, які норми в даному соціумі визнані як прийняті. Досліджуючи проблему соціальних норм, Д. Ядранський визначає їх як «норми поведінки», прийняті у суспільстві на певному етапі розвитку та засновані на врахуванні історичного досвіду, які є обов'язковими для виконання всіма членами суспільства для того, щоб суспільство ідентифікувало їх як своїх повноправних членів (таке визначення справедливе як для макро-, так і для мікросоціуму [4, с. 27]. Разом із тим, він зазначає, що нові норми майже не розробляються, а наявні застарівають, внаслідок чого не використовуються, що накладає певний відбиток на соціальне життя людини, її соціальну діяльність [5, с. 22].

Існування соціальних норм передбачає функціонування механізмів їх закріплення і передачі з покоління в покоління, що в кінцевому рахунку є найважливішим аспектом життєдіяльності суспільства. Норма не є простим відображенням стану справ, вона фіксує певний оптимальний стандарт діяльності, який не здійснюється повністю в жодному випадку [4, с. 34].

Отже, соціальні норми виконують ряд виключно важливих функцій як у житті окремої особистості, так і в суспільному житті. Тому в навчальних закладах різних типів, зокрема, в навчально-реабілітаційних центрах, необхідно забезпечувати формування соціальних норм молоді з особливими потребами на системних засадах. Проте на практиці ця робота часто здійснюється недостатньо ефективно, оскільки педагоги не мають апробованого арсеналу освітньо-реабілітаційних технологій формування соціальних норм молоді з особливими потребами і проводять епізодичні заходи, які несуттєво впливають на процес соціалізації осіб цієї категорії.

Мета статті: розкрити зміст освітньо-реабілітаційних технологій, які пройшли експериментальну перевірку і можуть використовуватися для формування соціальних норм молоді з особливими потребами.

Виклад основного матеріалу

Науково апробованим і суспільно визнаним зразком системного розв'язання проблеми соціалізації молоді з особливими потребами є досвід Хортицького національного навчально- реабілітаційного багатопрофільного центру (м. Запоріжжя) - інноваційного закладу, який протягом багатьох років демонструє високі результати навчання, виховання та соціального розвитку школярів і студентів з обмеженими можливостями здоров'я. З 1993 р. заклад є експериментальним майданчиком всеукраїнського рівня з проблеми комплексної реабілітації, соціальної інтеграції та розвитку життєвої компетентності дітей та молоді зазначеної категорії. За роки експериментальної діяльності колектив закладу розробив і апробував систему технологічних нововведень, які забезпечують ефективне вирішення цієї проблеми. Як результат, у 2010 р. Хортицькому центру було надано статус національного закладу внаслідок його вагомого внеску в розвиток вітчизняної освіти, розроблення і практичну реалізацію інноваційних технологій комплексної медичної, психолого-педагогічної, соціальної реабілітації дітей та молоді з особливими освітніми потребами (Указ Президента України від 28.01.2010 р. № 76/2010).

Серед освітньо-реабілітаційних технологій, які впроваджуються в Хортицькому центрі, особливе значення для формування соціальних норм молоді з особливими потребами мають технологія учнівсько-студентського самоврядування, інтерактивна технологія «Океан життєвої компетентності» і технологія планування життєдіяльності дитячих колективів.

Технологія учнівсько-студентського самоврядування має на меті виховання в учнів почуття власної гідності та прагнення активно діяти через залучення їх до суспільно корисних дій і надання їм можливості виявляти свої організаторські здібності, ініціативу та творчість. В. Нечипоренко зазначає, що участь у шкільному самоврядуванні природним шляхом розкриває життєтворчий потенціал дитини, сприяє мобілізації її компенсаторних ресурсів у процесі активної самодіяльності, спрямованої на розв'язання суспільно значущих завдань [2, с. 250].

Технологія реалізується на базі санаторної загальноосвітньої школи-інтернату і багато- профільного коледжу, які є структурними підрозділами Хортицького центру.

Організаційною формою студентсько-учнівського самоврядування було обрано державний устрій з елементами президентської республіки, яка має назву «Країна Центріон». Внутрішньою ідеологією Країни Центріон обрано ідеологію суб'єкт- суб'єктних стосунків, яка сприяє входженню дитини в контекст сучасної культури, становленню особистості, як суб'єкта і стратега свого життя. У цьому контексті система самоврядування розгляд- дається як школа життєвого самовизначення. Колективна життєдіяльність Країни Центріон відбувається в найрізноманітніших формах: «круглі столи», дебати, презентації бізнес- проектів, вечори, дискусії, ярмарки, заняття школи лідерів, адаптивно-розвивальні ігри, діяльність молодіжного клубу «Крок» тощо. Технологія передбачає впровадження шестиетапного алгоритму здійснення педагогічного керівництва процесом розбудови системи шкільного самоврядування на засадах педагогіки життєтворчості особистості.

Перший етап - попередня робота ініціаторів шкільного самоврядування: вивчення досвіду організації шкільного самоврядування (власного та викладеного в літературі); аналіз вихідної ситуації; продумування ідеї, евристичне моделювання майбутньої системи; пошук однодумців; розробка плану проведення загального збору-старту;

попередня робота з членами учнівсько-студентського колективу.

Другий етап - збір-старт (стимулювання творчої думки через товариське спонукання до продуктивного мислення; система тренінгових і проблемних ситуацій; вироблення робочої моделі шкільного самоврядування та розробка плану запровадження її у життя; формування мікроколективів активістів щодо різних напрямків організаторської діяльності).

Третій етап - поширення спроектованих новоутворень на весь учнівсько-педагогічний колектив закладу (мотиваційно-роз'яснювальні заходи, інформаційні акції, рекламні кампанії тощо). Четвертий етап - діяльнісно-креативна розбудова системи шкільного самоврядування на загальноколективному рівні (презентація моделі самоврядування, виборча компанія, створення органів самоврядування, навчання активу, проведення загальношкільних та групових заходів за проективно-рефлексивним, адаптивно-розвивальним та активно-перетворювальним видами діяльності).

П'ятий етап - широкомасштабна інтеграція самоврядування в усі сфери життєдіяльності шкільного колективу. Ефективність реалізації даного етапу визначається чітким узгодженням і взаємодоповненням діяльності вихованців і педагогів. Шостий етап - оцінка результатів впровадження моделі самоврядування та її системне вдосконалення. Зміст діяльності педагога включає такі напрямки: стимулювання дітей до здійснення аналітико-рефлексивної та проективно-новоутворювальної діяльності та виховання у дітей взаємоповаги та готовності співпрацювати.

Наступною технологією, впровадженою у виховний простір закладу, є інтерактивна технологія «Океан життєвої компетентності», яка базується на компетентнісному підході до організації виховного процесу, а також на концепції педагогіки та психології життєтворчості особистості. Відповідно до компетентнісного підходу, виховний процес повинен здійснюватися через активний розвиток ключових компетенцій вихованців у ході їх активної взаємодії з соціальним оточенням. Такий підхід передбачає пріоритетність позиції вихованця, як суб'єкта соціальної дії, що вимагає від педагогів відмови від нав'язування дитині своїх поглядів і моралізаторства, як можливих методів виховної роботи. Натомість, на перший план виходять інтерактивні форми й методи роботи, які сприяють набуттю вихованцями власного соціального досвіду, формуванню в них особистісно значущих ціннісних орієнтацій через активне засвоєння загальнолюдських і національних цінностей.

Специфіка виховних занять за технологією «Океан життєвої компетентності» зумовила підвищення уваги до системи методів, здатних забезпечити компетентнісний розвиток і життєтворче зростання школярів. У результаті багаторічного пошуку та апробації методичного забезпечення, відповідного цілям технології, було визначено наступні методи, ефективні для проведення занять, а саме: прийняття та повторення правил роботи (для належної організації' занять, створення атмосфери активної та конструктивної діяльності); дискусії (сприяють активізації учасників, набуттю ними комунікативного досвіду, розвитку в них логічного та критичного мислення, аналітичних здібностей); «мозковий штурм» (є незамінним методом розвитку креативності та асоціативного мислення, сприяє консолідації зусиль учасників для пошуку оптимальних варіантів вирішення складних проблем); аналіз запропонованої інформації (поданої у вигляді відеоматеріалів, притч, кейсів), який забезпечує осмислену роботу учасників; проблематизація змісту виховних заходів (постановка проблеми, актуальної для всіх учасників); рольові ігри (виявляються дуже ефективними при визначенні варіантів розв'язання змодельованих проблемних ситуацій); міні-лекції (для компактного подання інформації) з подальшим обговоренням запропонованого матеріалу.

Наступною виховною технологією, яка сприяє формуванню соціальних норм молоді з особливими потребами, є технологія планування життєдіяльності дитячих колективів. Метою технології є підвищення суб'єктного статусу кожної дитини в умовах виховного процесу за рахунок її залучення до процесу планування колективної життєдіяльності. Технологія включає чотири етапи: цілепокладання, колективне планування, реалізація плану життя дитячого колективу та аналіз результатів проведеної роботи.

Перший етап - цілепокладання, на якому визначається мета та основні завдання дитячого колективу на певний період. Зміст діяльності вихованців полягає у обговоренні цілей і основних завдань діяльності групи вихованців та визначенні мотивів творчої діяльності щодо реалізації мети колективу. Зміст діяльності вихователя включає мотивацію вихованців на активну, творчу діяльність стосовно досягнення мети дитячого колективу.

Другий етап - колективне планування. Передумовою успіху групи є залучення її членів до змістовної діяльності, що можливо в разі колективного планування. Його сутність полягає у здійсненні добору доцільних виховних заходів, які стимулюватимуть життєтворчу активність вихованців. Змістом діяльності вихованців передбачено об'єднання учнів в мікрогрупи (по 4-5 осіб) та організація роботи учнів у мікроколективах, яка здійснюється за таким алгоритмом: вибір доцільних форм та методів організації виховних заходів відповідно до змісту виховної системи «Школа життєтворчості»; відбір найцікавіших і вдалих пропозицій у ході загального обговорення; визначення єдиної стратегії досягнення мети щодо розвитку колективу (конкретний зміст діяльності); колективний підбір виховних заходів з урахуванням визначеної стратегії, форм та методів за напрямками життєдіяльності людини; оформлення результатів творчої роботи вихованців у план життя дитячого колективу (форми: модель, макет, таблиця, скринька, щоденник тощо).

Зміст діяльності педагога передбачає пропозицію вихованцям варіативного банку форм та методів організації виховних заходів; стимулювання діяльності дітей, спрямованих на визначення доречних виховних заходів.

Третій етап - реалізація плану життя дитячого колективу. Зміст діяльності вихованців передбачає оптимальний розподіл обов'язків між членами дитячого колективу відповідно до реалізації плану життя групи та організацію виконання завдань плану. Зміст діяльності і позиція педагога включає наступні дії: внесення пропозицій; надання підтримки у випадку ускладнень, позитивне оцінювання успіху учнів; залучення батьків та членів педагогічного колективу до співпраці; створення позитивного емоційного настрою.

Четвертий етап - це аналіз результатів проведеної роботи, який включає спільне визначення переваг та недоліків у роботі колективу щодо реалізації плану та надання пропозицій, які доречно врахувати в подальшій діяльності.

Як результат впровадження розглянутих технологій, соціальні норми в навчально - реабілітаційному центрі виступають у якості гаранта, еталона поведінки, в якості можливої лінії діяльності, що реалізується в соціальних практиках учнів. Взаємодія навчально-реабілітаційного центру та сучасного суспільства розвивається у ціннісній площині і забезпечує формування у вихованців і студентів з особливими потребами настанови на конструктивне входження в суспільство.

Висновки

Формування соціальних норм молоді з особливими потребами в умовах освітньо-реабілітаційного простору є актуальною проблемою сучасної соціології і педагогіки, оскільки саме засвоєння певних, чітко визначених норм є обов'язковим етапом інтеграції особи в будь-яку спільноту: освітню, професійну, культурну, громадську тощо. Загальнолюдські, загальноприйняті норми слугують посередниками в соціальному житті між особами чи групами осіб і мікросоціумом чи суспільством в цілому, сприяють інтеграції, соціальній взаємодії різних суб'єктів. Регулюючи взаємовідносини людей, соціальні норми пропонуються для дотримання їх вербально (правила, наукові знання, думки та ін.); у предметно- знаковій формі (зразки одягу, уніформа та ін.).

У навчальних закладах різних типів, зокрема, в навчально-реабілітаційних центрах, необхідно забезпечувати формування соціальних норм молоді з особливими потребами на системних засадах, з використанням інноваційних освітньо- реабілітаційних технологій. Технологія учнівсько- студентського самоврядування має на меті виховання в учнів почуття власної гідності та прагнення активно діяти через залучення їх до суспільно корисних дій і надання їм можливості виявляти свої організаторські здібності, ініціативу та творчість. Технологія передбачає впровадження шестиетапного алгоритму здійснення педагогічного керівництва процесом розбудови системи шкільного самоврядування на засадах педагогіки життєтворчості особистості. Інтерактивна технологія «Океан життєвої компетентності» базується на компетентнісному підході до організації виховного процесу і на концепції педагогіки та психології життєтворчості особистості. Виховні заняття за технологією проводяться з використанням таких ефективних методів, як прийняття та повторення правил роботи, дискусії, «мозковий штурм», аналіз запропонованої інформації, поданої у вигляді відеоматеріалів, притч, кейсів, проблематизація змісту виховних заходів, рольові ігри, міні-лекції з подальшим обговоренням запропонованого мате-ріалу. Технологія планування життєдіяльності дитячих колективів спрямована на підвищення суб'єктного статусу кожної дитини в умовах виховного процесу і включає чотири етапи: цілепокладання, колективне планування, реалізація плану життя дитячого колективу та аналіз результатів проведеної роботи.

Література