Змішування цінностей в історико-культурних регіонах: спільні та унікальні риси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Змішування цінностей в історико-культурних регіонах: спільні та унікальні риси

А.К. Яковенко, А.Ю. Тащенко

Розглянуто напрями соціологічних досліджень явища змішування цінностей та позиції щодо розмежування історико-культурних регіонів. Відзначено позитивний та негативний аспекти обраного явища в осмисленні сучасними соціологами. Окреслено характер традиційних методик та розкрито евристичний потенціал даних міжнародних досліджень з точки зору їх придатності для вивчення змішування цінностей. Виокремлено спільні й унікальні риси історико-культурних регіонів на основі результатів дослідження цінностей у межах EuropeanSocialSurvey. Констатовано латентне змішування цінностей за різними моделями у представників усіх обраних країн.

Ключові слова: цінності, змішування цінностей, культура, історико-культурний регіон.

Яковенко А.К., Тащенко А.Ю. Смешение ценностей в историко-культурных регионах: общие и уникальные черты

Рассмотрены направления социологических исследований явления смешения ценностей и позиций относительно разграничения историко-культурных регионов.

Отмечены позитивный и негативный аспекты избранного явления в осмыслении современными социологами. Очерчен характер традиционных методик и раскрыт эвристический потенциал данных международных исследований с точки зрения их пригодности для изучения смешения ценностей. Выделены общие и уникальные черты историко-культурных регионов на основе результатов исследования ценностей в рамках EuropeanSocialSurvey. Констатировано латентное смешение ценностей по разным моделям у представителей всех выбранных стран.

Ключевые слова: ценности, смешение ценностей, культура, историко-культурный регион.

Iakovenko A., Tashchenko A. Mixing of Values in Historical and Culturalregions: Common and Unique Features

The directions of sociological studies devoted to mixing of values and the attitudes concerning the disengagement of historical and cultural regions are considered. The problematic in determining the superiority of constructive and destructive component of chosen phenomenon is described. Thepositive and negative aspects in understanding of mixing of values by modern sociologists in the eight researchareas are noted. The nature of traditional techniques with abias on qualitative research strategies is delineated. Theheuristic potential of international researches is disclosed from the standpoint of suitability for the mixing of valuesstudies. The common and unique features of historical and cultural regions are highlightedon the basis of European Social Survey results related to the values. Latent mix of all the values by representatives in the selected countriesis statedwithout exceptions. Different models of mixing values, in general, don't depend on respondents ' belonging to the particular region. At the same time, clear similarities and differences in historical and cultural regions aren't in dispute in several cases. Some values and the elements of values are likely to pretend to nomination for “universal ”. The new perspectives are opened to look at the cultural and geopolitical boundaries in connection with strongly pronounced mixing of values in Scandinavian, Western European and post-communist macroregions.

Key words: values, mixing of values, culture, historical and cultural region.

Щодо змішування цінностей активно рефлексують філософи, соціологи, психологи й педагоги, подекуди прирівнюючи це явище до “псевдокультури” чи навіть “антикультури” (див. [16]) і визнаючи його фундаментальну впливовість. Однак на сьогодні так остаточно й не встановлено, яка спрямованість - деструктивна чи конструктивна - переважає у суспільствах із змішаними цінностями; чи у всіх суспільствах ми маємо справу із цим явищем; як досліджувати змішування цінностей, уникаючи психологізму та “інтуїтивних” спостережень за суперечностями у поведінці представників різних вікових груп, соціальних класів та культур. Між тим, міжнародним соціальним дослідженням (на кшталт EuropeanSocialSurvey [27], на прикладі якого ми й зупинимося у цій статті) притаманні можливості таких розвідок.

Явище змішування цінностей соціологи та інші соціальні науковці досліджували за такими тематичними напрямами (у них ми не враховуємо вузькопрофільні здобутки, що відносять до предметного кола соціології науки, а саме вивчення змішування цінностей у науковому пізнанні, котрим займалися М. Вебер, К. Поппер, С. Ніколаєв та ін.):

1) соціальні трансформації (Н. Акопян, І. Гарча, Ж. Елекеш, Л. Ке- малова, О. Паладі, Ю. Парунова, П. Роберт, О. Свірбутовіч, Н. Струк, Ж. Шпедер) - змішування цінностей пов'язують із “перебудовою” соціальної структури й культури та визначають як один із проявів аномії: зокрема, для вимірювання змішування цінностей пристосували такий суб'єктивний індикатор аномії, як повне або часткове погодження з висловом: “Все змінюється так швидко, що не знаєш, у що вірити” (див. [18, с. 48]). Якщо якийсь автор обирає виключно якісну стратегію дослідження, фокусуючись на формуванні особистісних цінностей у перехідному суспільстві, інструментарій, відповідно, тяжіє до психологічного: “...співбесіда/бесіда.

Змішування цінностей визнають таким явищем, що негативно впливає на психіку та трудові відносини людей, сприяє створенню нової системи цінностей з нетерпимістю до існуючих соціальних і державних інституцій, крайніми формами прояву девіантної поведінки, тяжінням до деструкції, егоїзму, етичного релятивізму, нігілізму, поглибленням маргінальності. У зв'язку з цим явищем у суспільстві загострюються процеси фрустрації і дезадаптації та проявляються такі соціально-психічні риси, як вичікувальність, двозначність, відчай, пригніченість, занепокоєння [1, с. 159;6, с. 91-92;14];

2) соціальний розвиток (Т. Х. Бруін, О. А. Козирєва) - змішування цінностей розглянуто як необхідну умову становлення “громадянського суспільства”, бо різні групи людей об'єднуються заради спільного вирішення проблем і створюють нові комбінації ключових цінностей (corevalues) - економічних, політичних, управлінських, освітніх, мистецьких, рекреаційних, релігійних, наукових, професійних [22, р. 28] тощо. Також змішування цінностей визнано нормальною ознакою інформаційного/постіндустріального суспільства: “Необов'язково постіндустріальне суспільство має бути за своєю ідеологією буржуазним або соціалістичним, воно цілком може виявитися і таким, і іншим. Сенс інформаційного типу розвитку полягає не в ідеології, а в її відсутності. Росія якраз на роздоріжжі між бажанням виробити нову ідеологію і небажанням пов'язувати себе новими переконаннями. Така полярна ситуація виникла внаслідок того, що в Росії відбулося змішування цінностей двох різних суспільних формацій - капіталізму та соціалізму” [7, с. 87];

3) медіа та комунікації (П.-Л. Чанг, І. С. Паримський) - змішування цінностей означає переосмислення та реінтерпретацію традиційних цінностей у контексті формування користувачем нових медіа змісту та смислу, виходячи зі способу мислення “сучасної людини”, та не має чітких негативних конотацій - лише слід жалю, що сучасна культура “існує в тіні величі” давньої культури [23] та позбавлена “орієнтирів колективної мудрості народу, над якою не владні мінливі обставини” [12, с. 12];

4) глобалізація та мультикультуралізм (Н. Ардач, В. Колік-Пескер) - змішування цінностей як наслідок глобалізації сприймають як загрозу національній культурі (насамперед, через зміну політичної культури), однак його визнають і як джерело можливостей - гетерогенізація та гібридизація культурних елементів у багатьох країнах світу викликає прагнення до відродження й консолідації національних культур, захист яких часто проводиться державними установами через спонсорування розвитку національного кінематографу, літератури, музики, фольклору тощо [21, р. 31]. Проте, “творче” змішування цінностей, при якому багатств різних етнічних культур не бояться, а практично використовують їх заради побудови спільного майбутнього, може бути втіленням “продуктивного розмаїття” [24];

5) ідентичність та самоідентифікація (А. Маслоу, М. Сілантьєва, М. Чутора, М. Щербаков) - змішування цінностей протистоїть самоактуалі- зації та призводить до різних виявів “контрціннісного неприйняття”: “.нерідко це не просто плутанина, а вражаюча тенденція перетворювати чорне на біле, активне неприйняття хороших (або тих, хто намагаються бути такими) людей, досконалості, переваги, краси, таланту тощо. “Політики та інтелектуали мені нудні. Вони видаються мені нереальними; реальними ж мені бачаться ті, хто мене на сьогодні оточує: повії, злодії, наркомани тощо” (З інтерв'ю із Нельсоном Алгреном). Таке неприйняття я називаю “контр- ціннісним”. Так само я міг би охрестити його ніцшеанським терміном “ressentiment”” [9]. Крім того змішування цінностей досліджують як феномен постмодерну [17; 19], що виникає внаслідок глобалізації, розмиваючи та трансформуючи національну ідентичність і ускладнюючи самоідентифіка- цію, в результаті чого відбувається “розклад” та криза фіксованої ідентичності. Воно може призводити як до краху усталених переконань, так і до пошуку людиною ідентичностей з новими акцентами - замість ідентичностей, сформованих політичними ідеологіями, набуває більшої актуальності самоідентифікація за культурною, етнічною, гендерною ознаками [19, с. 353] тощо. Зокрема: “Громадянська ідентичність “епохи пост” дуже пластична..вона надає можливості гомогенізації соціального простору, вирівнювання його за рівнем здорової соціальності (так звані соціальні гарантії громадянам з боку держави - “права людини”), політичних уподобань та економічних досягнень (курсив наш). необхідно ще раз підкреслити першорядну значущість для громадянської ідентичності росіян власної культурної ідентичності. Вона багато в чому збігається із самосвідомістю “золотого століття російської культури”, хоча для сучасної людини є скоріше ностальгічною спрямованістю до недосяжного ідеалу, ніж програмою реальних дій” [13];

6) ритуали та символізм (М. Еліаде) - змішування цінностей постає невід'ємною частиною релігійних ритуалів, мета яких - “.нагадати людям, що вища реальність, сакральне, божественне недоступні раціональному розумінню, що Grund збагненний виключно як таємниця і парадокс. Ритуальне переодягання передбачає символічне “перекидання поведінки”; воно слугує приводом для карнавального блазнювання, а також і для розбещеності сатурналій. Загалом це тимчасове призупинення законів і звичаїв, бо обидві статі починають вести себе таким чином, що прямо протилежний нормальному. Перекидання поведінки включає в себе повне змішування цінностей - така особливість усіх оргіастичних ритуалів” [20, с. 6, 27];

7) соціальні зв 'язки (П. де Леон, Д. Варда) - змішування цінностей постає як результат змішування мультигалузевих інтересів (blending of multisectoral interests) у процесі становлення мереж співробітництва, що є носієм класичних елементів державно-приватного партнерства та “потенціалу для відмови” (potential for failure), коли змішування цінностей, норм, влада, довіра і досвід можуть бути включеними у суперечності та спровокувати небажаний конфлікт і напруженість коллаборантів [28, р. 63];

8) криза культури/суспільства (З. Аляб'єва, З. Бауман, Ж. Бодрійяр, А. Вебер, Д. Гранін, А. Гусейнов, В. Лєксін, К. Мангейм, Г. Рєзнік, П. Сорокін, Н. Углінская, Е. Фромм, А. Цофнас, Ф. Шелов-Коведяєв, О. Шпенглер) - змішування цінностей розглядають і позитивно - як ознаку “ідеалістичної надсистеми” (термін П. Сорокіна), що поєднує чуттєві й надчуттєві риси, і нейтрально - як закономірний процес, обґрунтований розвитком самої культури, що може призвести до будь-яких наслідків, і негативно - як несистематичну, еклектичну, випадкову заміну звичних цінностей за плинною “примхою” окремих людей або ж і суспільства загалом [2, с. 70; 15].

У контексті сучасної соціологічної рефлексії змішування цінностей не має не тільки однозначності позицій, а й залучення спеціалізованих даних із масштабних соціальних досліджень. Це й не дивно, оскільки всі знайомі нам моніторинги та прилеглі методики, насамперед, орієнтовані на збір даних щодо існуючих цінностей, а міркування щодо їх змішування чи збереження у “традиційній чистоті” виникають уже на основі довільних “якісних” досліджень (різної міри науковості) у стилі case-study чи комбінації аналізу джерел та спостережень [5]. Тож ми запропонуємо оригінальний спосіб дослідження власне змішування цінностей, а не самих цінностей, опираючись, між тим, на стандартні дані ESSRound 5 (2010), Edition 3.1 [25].

Мета статті - розкрити евристичний потенціал міжнародних опитувань щодо дослідження змішування цінностей та описати відмінності прояву цього явища в історико-культурних регіонах заради підвищення рівня соціологічної рефлексії змішування цінностей з “особистості” й “локальних субкультур” та залучення нових даних.

Тож, ми зосереджуємося на блоці питань із ESS, що має назву “Humanvalues”. Авторство та супровідне пояснення методики вимірювання належить відомому соціальному досліднику цінностей Ш. Шварцу. Блок питань, включений у всі хвилі і для всіх країн - учасників міжнародного дослідження, становить 21 твердження (див. рис. 1), з якими респондентам пропонують ідентифікувати себе за порядковою шкалою від “це, безсумнівно, про мене” до “це безсумнівно, не про мене”:

1. Важливо придумувати нові ідеї та бути креативним.

2. Важливо бути багатим, мати гроші та дорогі речі.

3. Важливою є рівність сприйняття і можливостей людей.

4. Важливо показувати свої можливості й бачити захоплення інших.

5. Важливо жити захищено та безпечно.

6. Важливо пробувати [щось] нове й різноманітне.

7. Важливо робити, що кажуть, і слідувати правилам.

8. Важливо розуміти різних людей.

9. Важливо бути смиренним, скромним, не привертати до себе увагу.

10. Важливо добре проводити час.

11. Важливо самостійно приймати рішення і бути вільним.

12. Важливо допомагати й піклуватися про добробут інших.

13. Важливо бути успішним із визнаними досягненнями.

14. Важливим є сильне і дбаюче про безпеку управління.

15. Важливо шукати пригоди й мати захопливе життя.

16. Важливо поводити себе належним чином.

17. Важливою є повага інших.

18. Важливо бути вірним друзям і присвятити себе іншим.

19. Важливо піклуватися про навколишннє середовище.

20. Важливо дотримуватися традицій і звичаїв.

21. Важливо шукати веселощі та насолоди.

За результатами опитування визначають десять індексів цінностей: підкорення, традиція, доброчинність, універсалізм, самоуправління, збудження, гедонізм, досягнення, влада, безпека (див. рис. 1). Однак нікому із відомих нам дослідників не приходило в голову спробувати побудувати індекс для того, для чого він не запланований, а саме - для усіх 21 пункту одразу. І дійсно, як можна формально об'єднати між собою часом зовсім протилежні свідчення: прагнення до підкорення та самоуправління, доброчинності та гедонізму, збудження та безпеки тощо? Формально, звісно, це виглядало б як мінімум дивно та нелогічно. Проте, припустивши, що всі ці прагнення можуть бути суто гіпотетично поєднані (для нашого експерименту), та застосувавши до цього безіменного індексу звичні засоби перевірки надійності, ми помітили вражаючу обставину.

Соціологам, які працюють із SPSS, відомо про існування коефіцієнта А. Кронбаха, що свідчить про внутрішню узгодженість або неузгодженість характеристик опису певного об'єкта і не є показником гомогенності об'єкта. Значення цього коефіцієнта, що перевищують 0,6, дають підстави переконливо стверджувати, що певна сукупність ознак для опису має зв'язок між собою, і за зміни значення однієї ознаки решта демонструватиме прямопропорційні зміни. Коефіцієнт А. Кронбаха традиційно використовують для перевірки складу різноманітних індексів “задоволеності”, “активності”, “толерантності” тощо та пошуку найкращої (а саме найбільш узгодженої) комбінації ознак, оскільки SPSS дає змогу виявити, із вилученням яких ознак значення індексу зросте й наскільки зросте. Отож й перевірили 21 пункт на узгодженість між собою, пішовши шляхом “від протилежного” на прикладі трьох регіонів, щодо складу та відмінностей яких у соціологічній (та й не тільки) літературі вже утвердилися міцні історико- культурні стереотипи: це скандинавські, західноєвропейські, та центральноєвропейські і східноєвропейські (так звані “постсоціалістичні” і навіть “посткомуністичні”) країни.

Щодо відмінності зазначених регіонів існує три найзагальніші точки зору: хтось наголошує на штучності поділу через моделювання бажаних “сильними світу цього” відносин залежності: “Образ Східної Європи створюється як один із субпродуктів орієнталізму... З початком епохи Просвітництва і створенням... образу Сходу, створюється географічний образ зони, що знаходиться між чистим “Сходом” і чистим “Заходом”. Ця зона і отримує назву “Східної Європи”, і стосовно неї починають застосовувати стратегії, схожі зі стратегіями орієнталізації... Дискурс “орієнталізму” чи Східної Європи, відокремлюючи нижчих від вищих, “цивілізованих” від “дикунів”, встановлює специфічні владні відносини, в яких східноєвропейцям завжди уготована роль ведених, тих, хто підпорядковується, цивілізується, ризикуючи так ніколи і не цивілізуватись... Центральноєвропейський дискурс стверджує своє панування як антиросійський і атлантистський дискурс і, таким чином, призводить до атлантистської домінації в цьому регіоні. Водночас, всередині самого Заходу відносно країн, які уявляють себе центральноєвропейськими, як ми вже відзначали, працює східноєвропейський дискурс. Дискурс Центральної Європи, що підтримували США та інші країни Заходу, виявляється вивертом, на який зловили східноєвропейські суспільства” [4] (О. Бовдунов). Хтось підкреслює плюралістичність “бачень” як реальних, так і уявних кордонів, що й до сьогодні пролягають відповідно до тієї чи іншої національної пропаганди: “.[питання], яке відносне значення досвіду ХХ ст. та спадщини попередніх століть в очевидних відмінностях сценаріїв, за якими проходила посткомуністична трансформація. Багато хто приписує вирішальне значення давнім подіям і процесам: прийняття християнства в його православній або католицькій версії, роль вільного середньовічного міста та інших, за висловом Е. Сюча, “острівців свободи” тощо. Смішно заперечувати значення минулого для сучасного розвитку. Але абсолютизація цього підходу веде прямо до концепції Хантінгтона. Він чітко й вірно формулює проблему: після закінчення холодної війни питання про східний кордон Європи виявилося відкритим” [10] (А. Міллер). А хтось підкреслює їх історично сформовану “унікальність”, котру особливо оберігають скандинави: “...не можна заперечувати існування значної частки скептицизму відносно поглиблення європейської інтеграції у Скандинавських країн. На практиці це втілилося в “особливі позиції” держав із цілої низки питань. Такий стан речей обумовлений, насамперед, негативним ставленням населення скандинавських країн до збільшення впливу європейських інститутів на внутрішню політику держав-членів ЄС, занепокоєнням щодо збереження унікальної соціальної моделі й небажанням передавати важливі складові національного суверенітету у відомство загальноєвропейських структур” [3, с. 301-302] (Л. О. Бабиніна).

А ми виявили, що в усіх цих регіонах нарівні відбулося те, що згідно з існуючими термінами не можна назвати інакше, як “змішування цінностей” - значення коефіцієнта А. Кронбаха для даних з усіх країн перевищує 0,6-0,8 (табл. 1). Це означає, що в цих регіонах усі цінності, навіть такі, що суперечать одна одній, чудово поєднуються у свідомості громадян майже незалежно від приналежності до тієї чи іншої культури - майже, тому що в низці випадків змішування цінностей проявлялося більше за вилучення деяких пунктів-тверджень, і вилучені ознаки подекуди утворили паралельний тип змішування (див. табл. 1).

змішування цінність історичний культурний

Таблиця 1

Значення Альфа Кронбаха для “псевдоіндексу” всіх цінностей