Релігійний вимір сучасного українського суспільства: регіональні особливості соціальних практик та ідентичностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігійний вимір сучасного українського суспільства: регіональні особливості соціальних практик та ідентичностей

С.А. Щудло

Ключові слова: релігія, релігійні ідентичності, регіон, релігійні практики.

Щудло С. А. Религиозное измерение современного украинского общества: региональные особенности социальных практик и идентичностей

В статье рассматриваются региональные различия религиозной среды Украины по вектору “восток - запад ”, основанные на результатах кросс-регионального социологического исследования. Социологический анализ религиозных идентичностей и религиозных практик показал, что религия занимает одно из ведущих мест в сознании украинцев, является неотъемлемой составляющей их образа жизни и коммуникации, хотя зафиксированы определенные тенденции секуляризации общества. Выявлено, что уровень религиозности украинцев демонстрирует четкую линию роста с востока на запад Украины.

Ключевые слова: религия, религиозные идентичности, регион, религиозные практики.

Shchudlo S. The Religious Dimension of the Ukrainian Modern Society: the Regional Features of the Social Practices and Identities

The article examines the regional differences of the religious environment of Eastern and Western Ukraine. The article is based on the results of cross-regional survey “Life worlds of Eastern and Western Ukraine ”, implemented by the support of the Canadian Institute of Ukrainian Studies of the University of Alberta. The research was conducted in Galichyna (Lviv and Ivano-Frankivsk Region) and Donbass (Donetsk and Luhansk Region). The author analyzes the dynamic characteristics of the religious population, compares the results of the First (2005) and Third (2014) waves of the research. The Third wave of the research is conducted in the active hostilities conditions in the Eastern Ukraine. The main attention is focused on the study of the religious identity and religious practices of the inhabitants of the East and West of Ukraine. The author considers religion as one of the main factors of social integration of Ukrainian society. It is proved that religion is one of the main places in the minds of Ukrainians. The results comparison of the 2005 and 2014 waves of the research shows the growing the proportion of people in eastern part of Ukraine who identified themselves as believers (from 53,7% to 66,6%). The growth in the Donbass region proportion of people who identify themselves as believers is connected with decrease the intensity of religious practices. Religion remains an important element of lifestyle and communications of Ukrainian population. Comparative analysis of the survey results shows a slight tendency of secularization of the society. It is revealed that the level of religiosity of Ukrainians increases from East to West of Ukraine.

Key words: religion, religious identities, region, religious practices.

Питання суспільної інтеграції українського суспільства, яке гостро стояло протягом усього періоду незалежності й особливо актуалізувалося під час подій Майдану та військових дій на сході України, вимагає глибокої наукової рефлексії. Це осмислення буде неможливим без сфокусування уваги на ролі релігії в сучасному суспільстві, без глибокого аналізу суспільно-релігійних взаємодій. Наукова рефлексія має вибудовуватися з перспективи аналізу релігії як соціального інституту, що покликаний виконувати значущі в суспільстві функції. Разом з тим у наукових колах зустрічаємо й дещо відмінні погляди [1] на соціальні функції релігії. М. Паращевін вказує, що віднесення релігії до “центральних” соціальних інститутів зумовлено закладеним ще в домодерні часи підходом і сформованою в соціальних науках певною традицією такого ставлення. Він аргументує, що “протягом принаймні двох останніх століть явно відбувалися процеси секуляризації суспільства та свідомості, наслідком яких стало суттєве зменшення присутності релігії в соціальному просторі модернізованих суспільств” [1, с. 403]. Ми не можемо цілком погодитися з позицією соціолога, оскільки сучасні реалії яскраво доводять значущості цього інституту в сучасній Україні. Так, кожне суспільство формує власну систему символів, що стають стрижнями, навколо яких формується нація. Одним з вагомих інтегруючих та націєутворювальних чинників, на наш погляд, є саме релігія.

Для України релігійний чинник набуває особливого значення у зв'язку зі специфікою розвитку українського суспільства й держави, формуванням його регіональної структури. Як зазначає дослідник А. Колодний, “релігійна духовність українців є універсальною” - від релігії очікують не лише виконання ролі морального регулятора, а й визначення безпосереднього шляху наближення до Бога, самопізнання, вирішення соціальних негараздів, або навіть “чинника наукового осягнення картини світу” [2, с. 172]. Важливість соціологічного аналізу релігійного середовища визначається тим, що за одних умов релігія може діяти як фактор стабілізації соціуму, засобом згуртування індивідів та інститутів спільністю віри, догм, сповідання, а за інших - як фактор, що спричиняє конфлікт у ньому. Здатність релігії виконувати інтегруючу функцію визначається багатьма чинниками - історичними, соціально-економічними, національно-етнічними, політичними та іншими, які неоднозначно переплелися в українському суспільстві.

В останнє десятиріччя науковий інтерес до інституту релігії суттєво зріс (В. Бурлачук, Н. Вашрова, Н. Дудар, Н. Зайцева-Чіпак, О. Іванкова- Стецюк, М. Паращевін, О. Сєвєкіна, О. Стегній та ін.), хоча проблемне поле соціології релігії і надалі залишається недостатньо дослідженим. Активізація соціологічних розвідок у царині релігійної сфери значною мірою зумовлена кризою багатьох соціальних інститутів в українському суспільстві, що значно підвищило роль релігії як компенсуючого чинника для самозбереження соціуму, його інтеграції, забезпечення соціальної солідарності, заповнення духовного вакууму. Водночас, поза увагою дослідників залишаються регіональні особливості релігійних практик і релігійної свідомості населення України, що зумовило наше звернення до цієї проблеми.

Метою статті є виявлення регіональних особливостей у релігійних практиках та ідентичностях українців сходу та заходу України.

Неоднорідність релігійного середовища українського соціуму є значною мірою фактором напружень, які трансформуються у відкриті конфлікти та протистояння. Такий підхід, на нашу думку, сприятиме поглибленню знань про спільне й відмінне в суспільній свідомості українців різних регіонів та пошуку моделі об'єднання України.

Емпіричну базу аналізу проблеми становили результати соціологічного дослідження “Життєві світи сходу і заходу України” Дослідження проводилось з 20 травня по 20 червня 2014 р. за підтримки Ка-надського інституту Українознавчих студій Університету Альберти.. Це дослідження є третьою хвилею крос-регіонального соціологічного проекту “Україна: образи регіонів та міжрегіональні відносини”, розпочатого у 2005 р. автором цієї статті разом із професором Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Іллею Кононовим. У 2005 та 2007 рр. було проведено два крос-регіональні опитування, а також низка фокусованих групових інтерв'ю в Луганській та Львівській областях (2008 р.). Просторові межі об'єкта дослідження постійно розширювалися: якщо на першому етапі дослідженню підлягали лише міські мешканці двох міст - Дрогобича та Луганська1 Вибіркова сукупність формувалась як квотна, репрезентативна за статтю, віком, то на третьому етапі просторові кордони об'єкту охопили по дві області Галичини (Львівська та Івано-Франківська) і Донбасу (Донецька та Луганська) типом поселення (міське/сільське населення). В межах областей було виокремлено та включено до вибірки різні типи населених пунктів, які відбивають особливості територіального розташування населення. У Львівській області опитано 454 особи, у Івано- Франківській - 277; у Донецькій області опитано 457 осіб, у Луганській - 291.. Функціонування інституту релігії за результатами першої та другої дослідницьких хвиль було подані у попередніх публікаціях [3; 4].

Релігійність особи чи соціальної спільноти має як зовнішній, так і внутрішній виміри, і тому вимагає виділення чітких критеріїв аналізу. Соціологічні дослідження дають змогу емпірично зафіксувати як зовнішній бік релігії, що знаходить вияв у соціальних практиках, так і релігійний світогляд, що є значно складнішим завданням. Разом з тим, ми можемо вивчати, з одного боку, релігійні характеристики середовища, а з іншого - прояви релігійності індивідів.

Досліджуючи релігійне середовище, зокрема кількість споруджених храмів, церковних споруд, чисельність парафіян, членство в релігійних організаціях, ми можемо говорити про суттєве зростання релігійності населення. “Релігійна мережа в Україні станом на 1 січня 2013 р. представлена 55 віросповідними напрямами, в межах яких діє 36995 релігійних організацій, в тому числі 87 центрів та 295 управлінь, 35460 релігійних громад (справами церкви опікується 31313 священнослужителів), 500 монастирів (чернечий послух несуть 6834 ченці), 370 місій, 81 братство, 202 духовних навчальних заклади (навчається 19752 слухачі), 13157 недільних шкіл” [5]. Розглядаючи регіональні відмінності релігійності населення, спостерігаємо, що лідером за кількістю зареєстрованих релігійних громад є Західний регіон України. За даними офіційної статистики, “якщо на початок 2009 р. у найбільшому за чисельністю релігійних організацій Західному регіоні загалом діяло 13778 осередків віруючих або 40,0%. від загальної їх кількості, то на 1 січня 2013 року таких осередків було 14460, і вони становили 39,0%” [5]. Однак показник чисельності громад досить умовний, бо релігійні громади можуть суттєво різнитися одна від одної за кількістю своїх членів. У цьому сенсі важливішим є якісний розвиток релігійного середовища.

Для вимірювання релігійності соціуму набагато складнішими є внутрішні критерії, а саме людська свідомість, яка зумовлює ставлення людини до того, що вона вважає сакральним, надприродним, і що втілюється в релігійній символіці та обрядах. При побудові типологічних схем релігійності виділяють такі параметри, як сила і зміст релігійної віри; інтенсивність релігійної поведінки; роль і функції індивіда в релігійній організації; значення і роль релігійної мотивації в структурі загальної мотивації індивіда.

Результати нашого соціологічного дослідження засвідчили регіональні відмінності ставлення мешканців західного та східного регіонів до релігії, форм їхньої релігійної поведінки та релігійної самоідентифікації. Одним із завдань нашого дослідження було з'ясування внутрішнього ставлення мешканців полярних регіонів України до релігії. Розуміючи складність такого завдання, ми погоджуємося з позицією М. Паращевіна, що “для соціологів важливим має бути не сам факт релігійності, а те, якою мірою ця характеристика свідомості впливає на повсякденну поведінку, на ставлення до подій, що відбуваються поза релігійною сферою” [1, с. 401], все ж вважаємо, що аналіз варто розпочати з результатів дослідження, що характеризують ставлення до віри (табл. 1, 2)

Таблиця 1

Ставлення до релігійної віри мешканців Галичини, %