Українці між кризою та повсякденним життям: загальнонаціональні та реґіональні спостереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українці між кризою та повсякденним життям: загальнонаціональні та реґіональні спостереження

К. Іващенко, кандидат історичних наук

Ключевые слова: кризис, повседневная жизнь, социальная амортизация, адаптация, самоизоляция.

життя соціальний амортизатор криза

Тривалий час письменникові Антону Чехову, який володів непересічним даром тонкого художнього відображення поширених соціальних явищ, приписували відому цитату: “Кожен дурень може впоратися з кризою, - що нам дається важче, так це повсякденне життя”. Згодом виявилось, що реальним автором вдалого вислову є, вірогідно, великий прихильник Чехова - відомий американський драматург та сценарист Кліффорд Одетс(англ.) Any idiot can face a crisis; it's this day-to-day living that wears you out (Clifford Odets). См.: Quote investigator: exploring the origin of the quotations. Режим доступу: http://quoteinvestigator.com/2013/06/ 14/face-crisis/. Хоча між двома авторами, удаваним і реальним, неосяжна поколінна і культурна відмінність (адже вони належали до різних століть та жили на відлеглих один від одного континентах), згадане спостереження, хто б його не сформулював, пропонує влучний і цілком актуальний погляд на одну з найцікавіших і найпарадоксальніших проблем соціального світу, а саме: що є більшим викликом для людей - несподівані, непередбачувані та, можливо, невідомі загрози, які провокує зовнішня криза, чи цілком осяжні, реальні та очікувані проблеми рутинної життєдіяльності?

Розглядаючи проблему через феноменологічну оптику Е. Гуссерля, можна було визначити, що йдеться про співвідношення між “предикатами реальності” (тобто світом, явищами і станами у думках, діях та інтерпретаціях, що переживаються людьми як реальні, але можуть не існувати в реальності) та “предикатами існування” (себто речами, про які можна однозначно сказати, є вони в наявності чи ні). Умовно та спрощено кажучи, перші мають пряме відношення передусім до рефлексій, другі - скоріше до рефлексів.

За логікою згаданого “чеховського” афоризму, народженого у карколомному XX столітті, саме однозначний та осяжний світ буденного існування є неабияким викликом для людини, тоді як з “повітряними млинами” уявних загроз їй впоратися набагато легше. Чи можемо перевірити цю тезу стосовно наших сучасників та співвітчизників, спираючись на дані соціології? Оскільки у цьому стислому аналізі матимемо справу лише з кількісними методами, які не є “своїми” для соціології повсякденного життя [1, с. 6], зазначимо, що саме з потужного арсеналу “соціології соціального існування” нині дозволимо собі використати, і у якому контексті.

Отже, базуючись на даних дослідження “Українське суспільство: моніторинг соціальних змін”, звернемо увагу передусім на питання, що окреслять для нас інтерпретовану респондентами реальність: 1) як громадяни України оцінюють поточну політичну та економічну ситуацію в країні (чи є усвідомлення всеосяжної кризи) та якими є рефлексії стосовно головних загроз населенню, 2) якою є оцінка місцевих умов життя (чи криза, якщо вона має місце, зумовила їх суб'єктивне погіршення). Також 3) проаналізуємо низку питань, що дають фактичні характеристики сфери повсякденного життя, та звернемо увагу на те, чи звиклі практики лишаються незмінними, чи, навпаки, змінюються - загалом по Україні та по регіонах.

Відчуття навколишньої кризи та зовнішніх загроз. Якими б не були підходи до наукового визначення кризи, предметом нашого розгляду нині є те, як, на суб'єктивну думку учасників опитування, може бути оцінена політична і економічна ситуація в країні, - чи діагностують вони кризу і чи очікують виникнення зовнішніх загроз? За результатами дослідження, проведеного влітку 2014 р., 40,82% респондентів зауважили, що політичну ситуацію в Україні можна окреслити як напружену (для порівняння, у 2012 р. - 58,4%), а 55,4% - як критичну і вибуховоне-безпечну (це безпрецедентно високий показник за всі роки спостережень, починаючи з 1998, коли рівень “критичних” відповідей сягав 33,9%; для порівняння, у 2012 р. - 17,2%, тобто відчуття кризи у політичній сфері у 2014-му різко загострилось). Невтішною виявилась середня оцінка поточної економічної ситуації в країні, що, за результатами опитування 2014 р., склала 2,2 бала (за шкалою від 0 до 10, де 0 - дуже погана, а 10 - дуже добра; для порівняння, така ж низька оцінка була востаннє визначена респондентами у 2002 р., після чого відносно зростала; у 2012 р. - середній бал становив 2,8). До того ж 88,7% опитаних зазначили, що “зараз все так хитко, і здається, що може відбутися все, що завгодно” (і це також найвищий показник за всі роки незалежності; для порівняння, у 2005 р. 71,9%, у 2012 р. - 80,5%). Зауважимо, що відчуття напруженої ситуації в політичній та економічній сферах є найбільше вираженим у населення Донбасу та Сходу, найменше - серед киян та населення західних областей У даному аналізі використаний такий розподіл областей за регіонами: 1) Донбас - Донецька та Луганська області (281 респондент, 15,6% загальної вибірки); 2) Захід - Чернівецька, Закарпатська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області (255 респондентів, 14,2% загальної вибірки); Південь - Миколаївська, Херсонська, Одеська області (195 респондентів, 10,8% загальної ви-бірки); Північ - Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська області (293 респонденти, 16,3% загальної вибірки); Центр - Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Полтавська, Черкаська області (296 рес-пондентів, 16,4% загальної вибірки), Схід - Дніпропетровська, Харківська, Запорізька області (354 респонденти, 19,7% загальної вибірки); Київ - окремо місто Київ без Київської області (126 рес-пондентів). Автор висловлює вдячність Ірині Прибитковій за поради щодо принципу групування областей. (рис. 1, 2).

Соціологічні спостереження останніх років свідчили про домінування в масовій свідомості населення відчуття тривоги з приводу можливої економічної нестабільності, обмеження можливостей на ринку праці та, як наслідок, погіршення матеріальних умов життя [4, с. 594].

Рисунок 1. Оцінка економічної ситуації в Україні (середній бал, за регіонами)

Рисунок 2. Оцінка політичної ситуації в Україні як критичної, вибуховонебезпечної (%, за регіонами)

Драматичні події нинішнього 2014 р. зумовили різку зміну в масових оцінках того, чого люди нині бояться найбільше. Революція очікуваних загроз відбулась за рахунок виникнення потужних зовнішніх викликів, з якими Україна раніше ніколи не стикалась. Як наслідок, відбулась рокіровка домінантних страхів“Домінантні страхи” - визначення, запропоноване Євгеном Головахою під час обговорення результатів опитування.: якщо, починаючи з 2004 р. опитані вважали, що зараз люди найбільше бояться зростання цін (до 80,6% у 2012 р.), безробіття (79,4% у 2012 р.) та невиплати пенсій (65,8%), то у 2014 р., попри загальновизнані та статистично підтверджені негативні тенденції у фінансовому секторі, промисловості та соціальній сфері, що теоретично могли б вплинути на подальшу актуалізацію цих проблем у масовій свідомості, всі згадані показники, хоча і зберегли за собою топ-місця у рейтингу основних загроз, досить значно впали (рис. 3). Водночас напад зовнішнього ворога як загроза, якої, на думку респондентів, люди бояться найбільше, зросла з 6,8% у 2012-му до 59,6% у 2014 р.; міжнаціональні конфлікти - з 10,7% у 2012 р. до 35,0% у 2014 р., розпад України як держави - з 11,8% у 2012-му до 45,9% у 2014 р. Таке стрімке зростання трапляється вперше за весь час спостережень періоду незалежності (крім міжнаціональних конфліктів, яких у 1992 р. на думку 48,9% опитаних, люди боялися найбільше). У контексті питання, яке нас особливо цікавить у цьому огляді, варто звернути увагу на те, що проблеми, які безпосередньо впливають на базові умови соціальної екзистенції (зокрема, санітарно-епідеміологічна ситуація, житлові умови, споживча безпека), не розглядаються респондентами як домінантні: зокрема, загальна оцінка холоду в квартирі як загрози, якої люди бояться найбільше, взагалі не зросла з минулого року, а оцінка стосовно можливих ризиків голоду, зараження загрозливими для життя інфекціями та наслідків Чорнобильської катастрофи досить значно впала.

Втім, варто зазначити деякі відмінності у тому, як опитані в різних регіонах оцінюють головні загрози для населення (табл. 1). Найбільш відмінним є профіль відповідей на Донбасі, де респонденти найменше стурбовані загрозами нападу зовнішнього ворога на Україну і ризиком її розпаду як держави, однак більшу увагу приділяють можливим економічним та соціальним проблемам, зокрема ризику зупинення роботи підприємств. Порівняно з іншими регіонами, тут також набагато більше переймаються можливою проблемою голоду (42,3%). Більше за інших стурбовані перспективою холоду в квартирах опитані на Сході (34,2 %). Зауважимо також, що єдиним регіоном, для якого не втратила актуальності загроза подальших наслідків Чорнобильської катастрофи, є територіально найближча до АЕС Північ (20,5%). Тут також більше за інших приділяють увагу можливим проблемам, пов'язаним з напливом біженців (24,6%), потенційно зумовленим близькістю цього реґіону до східних областей України та до кордону з РФ.

Таблиця 1. Як Ви вважаєте, чого люди зараз побоюються найбільше?