Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цінність сім'ї та сімейні цінності в сучасному суспільстві: тенденції та перспективи

Сім'я завжди займала одне з найважливіших місць серед основних життєвих цінностей. Українці відносять до них, насамперед, «міцне здоров'я» - 97%, «матеріальний добробут» - 95,6%; «міцну сім'ю» - 96,7%; «благополуччя дітей» - 93,3% [1, 138]. Це й зрозуміло, оскільки людина на різних етапах свого життя тісніше чи слабше залежить від сім'ї, пов'язана з нею. Водночас трансформація сім'ї, її структури, типів та функцій поступово змінюють ціннісне ставлення до неї людей.

В розвинених західних країнах з другої половини ХХ століття все чіткіше почали проявлятися ознаки трансформації сім'ї, такі як зменшення кількості шлюбів та їх «старіння», збільшення кількості незареєстрованих шлюбів та зростання різноманітності сімейних форм, збільшення кількості неповних сімей, падіння народжуваності та її «старіння», розповсюдження добровільної бездітності і зростання кількості позашлюбних дітей. Пов'язуючи це зі зростаючими тенденціями індивідуалізму й раціоналізму, вчені почали говорити про другий демографічний перехід, одними з основних наслідків якого є утворення сімей меншого розміру і зниження народжуваності, що зумовлює перехід до нових плюралістичних типів сім'ї і переорієнтації системи цінностей, в тому числі, сімейних.

Згідно з відомою концепцією Р. Інґлегарта, в суспільній свідомості розвинених західних країн відбуваються повільні, але незворотні зрушення в системі цінностей: від пріоритетів, які віддаються традиції, повазі, владі і матеріальному благополуччю, в напрямку цінностей незалежності й емансипації особистості, особистої задоволеності, самоствердження й реалізації.

Зазначені тенденції відзначаються й німецьким соціологом У. Беком. Якщо «в 50-ті і 60-ті роки на питання, яку мету вони переслідують, люди чітко і ясно відповідали в категоріях «щасливого» сімейного життя: побудувати власний будиночок, купити автомобіль, дати дітям хорошу освіту, підвищити рівень свого життя», то на початку 1990-х років «багато з них говорять іншою мовою… про «самореалізацію», «пошуки власної ідентичності», «розвиток особистих здібностей». Загальноприйняті символи успіху - прибуток, кар'єра, статус - багатьом вже не задовольняють потребу знайти себе, самоствердитися, не втамовують голод «повноцінного життя» [2, 143].

Зараз інститут сім'ї переживає досить складні часи, які витоки яких сягають досить далеко. Становлення сучасної нуклеарної сім'ї зумовило відокремлення від неї економічної діяльності через переміщення роботи на промислове підприємство та в інші офіційні організації, роблячи сім'ю більш сфокусованою одиницею, яка «спеціалізується» в соціалізації та інтимних стосунках. Так само зменшення кількості шлюбів за попередньою угодою та зростання значення романтичного кохання як основи шлюбу спричинило відокремлення любовних стосунків і від спорідненості, і від передачі власності й статусу. У сучасному світі ми є свідками радикального поширення цього процесу [5, 72-73].

Виникають нові моделі сім'ї, змінюються цінності сімейного співжиття. Однією з подій, як радикально вплинула на зміну якості сімейних відносин є автономізація шлюбності, сексуальності та дітонародження. Все очевиднішим стає, що явища в шлюбній, сексуальній і репродуктивній сферах, які з'явилися у другій половині ХХ століття, вже не можуть однозначно інтерпретуватись як відхилення від норми. Більш доцільним нам видається розглядати їх як ознаку істотних і незворотних трансформаційних змін в самому інституті сім'ї. Такими є зазначені вже тенденції до зниження народжуваності, малодітності та бездітності, що є характерними для індустріально розвинених країн, і для України.

Багато вчених, зокрема, британський соціолог Е.Гіденс, пов'язують зміни, що відбуваються в інституті сім'ї, з загальними соціальними перетвореннями. Однією з таких визначальних змін є відділення сексуальності від функції біологічної репродукції. «Сексуальність увійшла в людське буття як частина прогресуючого відділення сексу від гострої необхідності у відтворенні» [3, 55]. В традиційних суспільствах основна маса населення розглядала статевий акт майже виключно з точки зору необхідності зародження нового життя, такою ж була й одна з основних цілей створення інституту моногамного шлюбу. Саме цю мету освячує релігійна мораль християнства, жорстко засуджуючи будь-які інші цілі і еротизм в цілому. Навіть зараз, коли малодітна сім'я, незареєстроване співмешкання, народження дитини поза шлюбом стали широко розповсюдженою реальністю, представники Української Православної церкви досі стигматизують неповну сім'ю як «аморальне явище». Основною ж думкою статевої моралі традиційного суспільства, яку дехто намагається «реанімувати» й зараз, є думка про те, що статевий акт здійснюється через сувору необхідність, але аж ніяк не для задоволення. Зрозуміло, що за такого ставлення, а також за відсутності належної контрацепції, будь-який статевий акт практично невіддільний від наступного дітонародження.

Деталізуючи ідею відділення сексуальності від репродукції Е.Гіденс пише: «…тепер, коли зачаття не лише контрольоване, але й може здійснюватися штучно, сексуальність, нарешті, стала повністю автономною. Звільнена еротика стала властивістю індивіда, і його взаємовідносин з іншими особами [3, 55].

Зазначені тенденції знайшли відображення в характеристиці «постсучасного» або «подружнього» типу сім'ї, запропонованого російським соціологом С. Голодом поряд з патріархальним та дітоцентристським типами [4].

В такій сім'ї стратегічні відносини визначаються свояцтвом, а не спорідненістю, як це було в патріархальній сім'ї. На відміну від дітоцентристського, у подружньому типі сім'ї чоловік і дружина відмовляються беззаперечно підпорядковувати власні інтереси інтересам дітей. Сексуальність тут не зводиться лише до дітонародження, подружні стосунки пронизує еротизм, що є важливим елементом такого союзу. Подружня сім'я - це своєрідна кооперація з унікальними можливостями для відходу від залежних відносин і розкриття всебічного діяльного спектру за всіма структурними каналами: «чоловік-дружина», «діти-батьки», «подружжя-родичі», «діти-прабатьки». Тобто, в межах такого сімейного типу виникають різноманітні і багаторівневі відносини між статями і поколіннями, відкривається широкий простір для самореалізації кожного члена сім'ї.

Виникнення подружнього типу сім'ї є історично недавнім феноменом, він характеризується особистою взаємодією чоловіка і дружини, яка регулюється моральними принципами і підтримується цінностями. Автори виділяє основні цінності подружнього типу сім'ї: адаптація, інтимність та автономія, і особливо підкреслює неінституціональний характер відносин, симетричність прав і асиметрію ролей чоловіка та дружини.

Принципи, які лежать в основі подружнього типу сім'ї змогли реалізуватися як наслідок глобальних соціальних зрушень, що супроводжувалися індивідуалізацією чоловіків, що проявляється в розширенні вибірковості, зростання інтернальної відповідальності і автономії від соціальних інститутів, а також з розповсюдженням цих характеристик на жінок.

Важливою цінністю подружнього типу сім'ї є інтимність, що не тотожна сексуальності, і виражається в зростанні подружньої еротичної розкутості і відвертої зацікавленості в досягненні тілесного і емоційного задоволення, яке досягається за рахунок сексуальної ініціативності жінок. Також інтимність є наслідком морального релятивізму і толерантності, властивих молодим поколінням кінця ХХ ст. й результатом поглиблення «інтимізації» від покоління до покоління.

Особливу роль відіграє третя цінність подружньої сім'ї - автономія. С. Голод зауважує, що дві описані вище цінності - «адаптаційний синдром» та «інтимність» на різних етапах трансформації індивідуальної сім'ї утворюють єдину структуру і є тими основами, що стабілізують шлюб і сприяють створенню атмосфери емоційного взаємного тяжіння подружжя. Однак така стабілізація відбувається лише до якогось моменту їх спільного проживання, на певній стадії трансформації сім'ї у відносинах подружжя виникає конфлікт, який може закінчитись розлученням. Шляхом, який унеможливить таку розв'язку якраз і є включення в сімейне життя цінності «автономії», що виражається в урізноманітненні інтересів та потреб кожного з подружжя і виході їх за межі лише шлюбно-сімейних[4].

Відбувається зміна порядку пріоритетів, зараз від шлюбу та сімейного життя очікують, перш за все, щастя і особистісної самореалізації, а не задоволення потреб суспільства у біологічній та соціальній репродукції.

Для опису таких змін, що відбувається в інтимній сфері, Е..Гіденс використовує поняття «пластична сексуальність», «чисті відносини», «любов-злиття», які є свідченнями позитивних трансформацій близьких (перш за все шлюбних, любовних і сексуальних) стосунків, які корінним чином змінюють найінтимніші сторони життя людей і перетворюють відносини в постійний пошук і емоційну самореалізацію. За допомогою цих понять автор намагається описати процеси тотальної, всеосяжної індивідуалізації і детрадиціоналізації, що характеризують останню третину ХХ століття, і корінним чином змінюють будь-яку передбачуваність, нормативність та інституціональність, перетворюючи будь-які стосунки в постійний «пошук» і «самореалізацію».

Сама традиційна сім'я - тобто чоловік і дружина з дітьми - також опинилася під знаком питання внаслідок змін у структурі родинних зв'язків. Кількісне зростання та узаконеність нешлюбних родин, неповних сімей, гомосексуального та так званого «поліамурного» співжиття означає, окрім іншого, відокремлення і розосередження колишньої монополії нуклеарної сім'ї на інтимність та інші види взаємозв'язків [5].

В середині 1960-х років експерти стверджували, що нуклеарна сім'я - працюючий батько, мати-домогосподарка і двоє дітей до 18 років - ніколи не втратить домінуючого становища, але сьогодні вже лише 25 відсотків американських сімей відповідають цьому критерію. Наші реалії - це батьки-одинаки, неодружені пари, пари з дітьми від попередніх шлюбів і, навіть, гомосексуальні пари. Формати сім'ї, частота розлучень і відносини між поколіннями змінилися. [6]

Мабуть, не потрібно доводити, що чим більш багатими і різноманітними є типи та моделі сім'ї, тим менш стійкими вони є. Класична моногамія, що панувала в християнському світі протягом XIV-XIX століть звужує свої межі. Однією з версій появи немоногамних сімейних форм дослідники вважають складність становлення сучасних і постсучасних моделей сім'ї. Інше пояснення може бути сформульоване таким чином: альтернативи - це свідчення зростання фундаментальних потреб людини в пошуку самореалізації та щастя, любові і взаєморозуміння, турботи та поваги, терплячості і підтримки, довіри та щирості, співчуття і багато іншого. Сімейні цінності дуже важливі і є фундаментом будь-якої благополучної та щасливої сім'ї, а відтак благополучного і щасливого суспільства. І ціннованим суспільством повинен бути не певний тип сім'ї, що визнається за «нормальну» та «повноцінну» - яким в нашому суспільстві є сім'я, що складається з двох гетеросексуальних батьків та їх дітей. Адже реалії сьогоднішнього «індивідуалізованого» суспільства породжують нові форми сімейних союзів, які не відповідають такому «стандарту» - це і неповні сім'ї, гостьові шлюби, сім'ї без дітей, квір-сім'ї тощо. Як би зневажливо-скептично не ставилися до таких форм сімейного співжиття широкі суспільні маси, вони існують і хочуть бути легітимованими в очах громадськості. Суспільство повинно визнавати, підтримувати і цінувати різні форми та моделі сім'ї наявні в ньому. Різноманітні моделі та типи сімей задовольняють потреби певної частини суспільства і, відповідно, мають право на життя. Результатом цього і є зміни в структурі, стосунках, функціях, цінностях родини, її виховних стратегіях.

Література

сім'я ціннісний суспільство

Бевзенко Л. Життєвий успіх, цінності, стилі життя // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2007. - №4. - С. 132-151

Бек У. Общество риска: На пути к другому модерну / Пер. с нем. - М., 2000.

Гидденс Э. Трансформация интимности. Сексуальность, любовь и эротизм в современных обществах. - Пер.с англ. В. Анурин. - СПб.:Издательский дом «Питер», 2004.

Голод С.И. Социолого-демографический анализ состояния и эволюции семьи // Социологические исследования - 2008. - №1. С. 40-49.

Смелзер Н. Проблеми соціології. Георг-Зімелівські лекції - Львів: Кальварія, 2003.

Інтерв'ю з Е. Тоффлером «Світ - на шляху до створення нової системи багатства» // http://interviews.com.ua/arch-int/404-elvin-toffler-svit-na-shlyakhu-do-stvorennya-novoji-sistemi-bagatstva/http://interviews.com.ua/projects/arch-int/404-elvin-toffler-svit-na-shlyakhu-do-stvorennya-novoji-sistemi-bagatstva/

Размещено на Allbest.ru