Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні основи дослідження цінностей: досвід багатоаспектного аналізу

Чернова К.О.

Савчук О.В.

Нахабіч М.А.

Аналіз трансформаційних процесів в Україні сьогодні є одним із найбільш актуальних напрямів сучасних соціальних досліджень в зв'язку із включенням суспільства у євроінтеграційні процеси. Адже саме завдяки вивченню дії соціальних механізмів трансформації можливе наукове обґрунтування щодо напрямів подальших трансформаційних процесів в Україні. Цілком очевидно, що вихід на траєкторію сталого розвитку суспільства передусім пов'язаний з усуненням трансформаційних протиріч, зумовлених становленням нових ринкових інститутів та інерційністю поведінки суб'єктів соціальних відносин, які перебувають під впливом набутих соціальних практик, що в суперечливій взаємодії визначає інституціональний характер існуючих змін. Ефективність трансформаційних процесів в Україні обумовлена передусім культурно-історичним, соціальним та демографічним розвитком, що визначає сутність формування громадянського суспільства, визначальними факторами якого є ціннісно-культурні домінанти.

У науковій літературі існують різні підходи щодо поняття "цінності" і трактування концептуальних засад та дослідницьких методів. Як відомо, цінності окремої людини або колективу утворюють ціннісну систему, серед яких виділяються домінуючі цінності та субдомінантні. Науковий інтерес до проблем розвитку ціннісних пріоритетів населення виявляли такі мислителі як, Конфуцій, Аристотель, Платон, Ґегель. Аналіз інтерпретації цінностей можна віднайти також у фундаментальних наукових працях П.Бурдьє, М. Вебера, Т. Гоббса, Дж. Лока, Т. Парсонса, П. Сорокіна, М.Шеллера, П. Штомпки та ін.

В соціології поняття "цінність" та їх проблематика зустрічаються у її класиків: О. Конта, К. Маркса, Г. Спенсера, Е. Дюркгейма та М. Вебера. Соціологічне ж визначення "цінності" подають на початку XX століття У. Томас і Ф. Знанецький у праці "Польський селянин в Європі та Америці" (1918-1920). Пізніше у XX ст. ціннісна проблематика мала місце в працях таких відомих західних соціологів, як Ф. Адлер, Г. Беккер, Г. Блумер, П. Бурдьє, Ф. Гіддінгс, Р. Інглехарта, К. Клаксон,, Ж. Липовецький, Н.Луман, Р. Мертон, Дж. Мід, Т. Парсонс, М. Рокич, Н. Смелзер, П. Сорокін, Ю. Хабермас, Н. Еліас, А. Етціоні. Важливе значення у соціокультурному розвитку суспільства належить працям П.Сорокіна, який ввів у науковий обіг поняття "соціокультура", використавши його для аналізу формування ціннісних орієнтацій як домінуючого чинника розвитку суспільства.

Аналізуючи аксіологічну концепцію П.А. Сорокіна, американський соціолог Е.Коуелл дійшов висновку про те, що соціологія в основі є дослідження цінностей. Інший відомий американський аксіолог М. Рокич в своїй праці "Природа людських цінностей" також стверджував, що соціологія, яка вивчає людину в його співвіднесенні з культурою і суспільством і є наука про цінності людини та суспільства, в будь-якій теорії суспільства явно або неявно, все одно присутня загальна теорія цінностей.

Починаючи з 1930-их рр.. XX ст.. відбувся так званий "аксіологічний прорив" у зв'язку з виходом книги В.П; Тугаринова "Про цінності життя і культури". У 1964 р. була опублікована монографія В.О. Василенко "Цінність і оцінка". Трохи пізніше, 1965 р. відбувся тбіліський симпозіум з проблеми цінностей, 1968 р. було видано ще одну працю В.П. Тугаринова "Теорія цінностей в марксизмі". Зазначимо, що починаючи з середини 60-х років, розвиток вітчизняної аксіології відбувався за двома напрямами: теоретичному та емпіричному.

У розробці теоретичних проблем аксіології пріоритет спочатку належав філософам етики та естетики. Зокрема, слід назвати такі праці, як Малишев І: "Естетичне в системі цінностей" (1983), Анісімов С.. "Духовні цінності: виробництво і споживання" (1988), Микешина Л. "Ціннісні передумови в структурі наукового пізнання" (1990), Бургін M. Кузнецов В. "Аксіологічні аспекти наукових теорій" (1991), Орлов Б., Ейнгорн Н. "Духовні цінності: проблема відчуження" (1993), Вижлецов Г. "Аксіологія культури" (1996), Каган М. "Філософська теорія цінності" (1997), Розов М. "Цінності в проблемному світі" (1998), Большаков В. "Цінності культури і час" (2002), Вільданов Х., Файзулін Ф.. "Цінності: історико-філософський і гносеологічний аналіз" (2002), Баєва Л.: "Ціннісні підстави індивідуального буття: досвід екзистенціальної, аксіології" (2003), Крюков В. Данілкіна М.. "Основні концепції цінностей" (2003) [23, с.3].

Отже, цінності - це узагальнені цілі і засоби їх досягнення, що виконують роль фундаментальних норм. Вони забезпечують інтеграцію суспільства, допомагаючи індивідам здійснювати соціально схвалений вибір своєї поведінки в життєво значущих ситуаціях. Система цінностей утворює внутрішній стрижень культури, духовну квінтесенцію потреб та інтересів індивідів і соціальних спільнот. вона в свою чергу робить зворотний вплив на соціальні інтереси і потреби, виступаючи одним з найважливіших мотиваторів соціальної дії, поведінки індивидів. Таким чином, кожна цінність і системи цінностей мають подвійну основу в індивіді як самоцінному суб'єкті і в суспільстві як соціокультурній системі [15, с. 5].

Соціологічний аналіз дослідження цінностей у контексті регуляції процесів соціальної взаємодії, заснований М. Вебером, Е. Дюркгеймом, у вітчизняній науці продовжений В.Л. Оссовським, А.А. Ручкою, та іншими авторами. Ці роботи присвячені не тільки дослідженню структурно-функціональних особливостей цінностей і ціннісних орієнтації, їх взаємозв'язку з іншими компонентами свідомості, але і спрямовані на пізнання можливостей їх вимірювання. Так, зокрема, аналізу динаміки ціннісних пріоритетів населення України присвячена низка праць відомого українського соціолога А. Ручки, якій знайшли своє відображення у багаторічних соціологічних моніторингах [22, 21].

Цінності як узагальнені значення (зі знаком плюс чи мінус) об'єктів, як вираження фундаментальних норм, які допомагають здійснити вибір поведінки в життєво важливих ситуаціях, в тому числі між цілями раціональних дій, постають соціальними індикаторами якості життя. А система цінностей, що розрізняються за предметним змістом (духовні і матеріальні, економічні, соціальні, політичні тощо), за роллю в життєдіяльності індивіда (термінальні та інструментальні), по функціональній спрямованості (інтегруючі і диференціюючі), створює внутрішній стрижень культури, духовну квінтесенцію потреб інтересів, що впливає на їх реалізацію [17]. Втім, ця важлива дослідницька тема досить ґрунтовно розкрита в науковій літературі (див., наприклад, [19]

Російські дослідники щодо динаміки цінностей вказують базові цінності, серед яких термінальні - (життя людини як найвища цінність, свобода і самореалізація тощо) та інструментальні - (ініціативність, здатність себе виявити тощо). На підставі цього вони виділяють найтиповіші ціннісні системи і вказують на існування 4 підсистем, які є релевантними потребам людини. Це вітальна (турбота про своє здоров'я, безпеку тощо), інтеракціонаістька (комунікативні потреби людини), соціалізаційна (індивідуальність, вибір країни проживання) та смисложиттєва (цінності праці, свободи тощо) [17, с. 18].

До речі, за своїм функціональним призначення цінності можуть виконувати як диференціюючу, так і інтегруючу роль. Але така відмінність не може бути апріорною. В процесі розвитку суспільства вони можуть змінюватися [17, с. 19]. соціологія цінність суспільство

Слід зазначити, що сьогодні відбувається поширення цих типів та їх розміщення в структурі цінностей, що в цілому сприяє виникненню нових типів соціокультурної поведінки. При цьому "цінності", відбиваючись крізь призму індивідуальності, входять до структури особистості у формі "особистісних цінностей", або "ціннісних орієнтацій особистості".

Під "традиційними" цінностями розуміються різновиди цінностей, в яких відібраний, переданий і сприйнятий від людини до людини, від покоління до покоління історичний соціальний досвід, що акумулює у вигляді зразків, принципів уявлення про краще, авторитетному в культурі; повторює майже в ідентичній формі ці цінності, відповідну поведінку протягом декількох поколінь або протягом тривалого часу в рамках одного суспільства або регіонів, що мають в якійсь мірі загальну культуру [20, .с 23.].

Таблиця 1 - Цивілізаційна модель базових цінностей

Зазначимо, що в різних вікових групах населення існують свої нюанси установок, цінностей та прагнень. Попри це все, існує загальний "каркас" основних життєвих цінностей, зокрема, традиційні або базові цінності. Так, зокрема, російський дослідник В. Лапін розробив цивілізаційну модель базових цінностей, (табл. 1) [17, с. 20].

Останнім часом велику популярність отримали дослідження політичної культури та політичних цінностей. Основні теоретичні дискусії з питання про

зміну політичних цінностей в розвинених індустріальних країнах розгорнулися навколо теорії, представленої американським соціологом Рональдом Інглхартом в книзі "Тиха революція", яка вийшла 1977 р. та у книзі "Культурні зрушення в розвинених індустріальних країнах (1991 р.)". [12, 11]. Інглхарт запропонував пояснення відродження політичної активності радикалізму і політичної ідеології, які здивували так звані "постіндустріальні суспільства" в кінці 1960-х років і змінили соціальну основу політики, способи політичної участі, природу основних політичних проблем. На думку американського соціолога, подібні зміни в політичних установках і політичній поведінці повинні розглядатися в якості індикаторів більш глибоких змін, що відбуваються на рівні ціннісних пріоритетів суспільства. "Тиха революція" полягає в поступовому переході суспільства від пріоритету цінностей "матеріалізму" до пріоритету цінностей "постмодернізму".. Під цінностями "матеріалізму" мається на увазі перевага фізичної, психологічної безпеки та благополуччя, а під цінностями "постматеріалізму" - підкреслене значення приналежності до групи, самовираження та якість життя [13, с.72].

Цінності, що домінують в суспільстві, і показники соціального капіталу добре підходять для аналізу змін, що відбуваються в культурі та особі у відповідь на історичні та соціальні зміни [24, с. 24]. Близько півстоліття успішно застосовується в десятках країн світу методика цінностей Г.Хофстеда [18, с. 26]. На відміну від таких відомих методик вимірювання цінностей, як методики Ш. Шварца або Р.Інглхарта, вона апелює передусім до норм і цінностей, що визначає поведінку людини на роботі і має особливе значення для оцінки перспектив техніко-економічної модернізації, дозволяючи, втім, прогнозувати і вектор змін більш інертних "позавиробничих" відносин. В її основі лежить розрахунок показників за 4 шкалами: толерантність до нерівномірного, ієрархізованого розподілу влади ("дистанція влади"); домінування цінностей, традиційно розглядаються як "чоловічі" (досягнення, успіх) або "жіночі" (теплі особисті стосунки, взаємодопомога) ("Маскулінність"); висока значимість особистих інтересів ("Індивідуалізм"); прагнення до ясності і чіткості правил, відповідно до яких організований зовнішній світ, і зведення до мінімуму "ефекту невизначеності" ("Уникнення невизначеності").

В дослідженнях Хофстеда виявлені вагомі та позитивні взаємозв'язки "Індивідуалізму" із рівнем економічного і політичного розвитку, при цьому із збільшенням рівня добробуту "Індивідуалізм" набуває зворотного пропорційного зв'язку із економічним зростанням. "Уникання невизначеності" та "Дистанція влади", в цілому, мають негативні кореляції з показниками економічного і політичного розвитку [24, с. 48].

За вимірами Інглхарта виявлено, що цінності виживання і традиційні цінності властиві більш бідним і менш демократичним країнам, а цінності самовираження і секулярно-раціональні більш багатим державам із більш розвиненою демократією [24, с. 49]. У вимірах Шварца показники економічного розвитку позитивно корелюють з автономією та рівноправ'ям, негативно - с приналежністю (консерватизмом) та ієрархією. Рівень демократизації позитивно корелює іх автономією, рівноправ'ям, майстерністю, із рівнем національного добробуту. Автономія, рівноправ'я та гармонія пов'язані з відсутністю корупції, а приналежність, ієрархія та майстерність позитивно пов'язані з високою корупцією в суспільстві [24, с. 50].

Як зазначає Хобта, С.В., концептуальному осмисленню шляхів і можливостей у цьому напрямі сприяє теорія модернізації. Саме в її межах вивчаються "навздогінні" форми суспільного розвитку. Далі вона зазначає, що ми поділяємо думку Ю. Хабермаса, що модерн є незавершеним суспільним проектом. Індустріальне суспільство - це тільки один з етапів модерну, який весь час розгалужувався (соціалізм і капіталізм у різновидах) [25, с. 4].

Сьогодні в наукових джерелах також широко розглядаються аспекти сучасного напряму в соціології - аксіологічного постмодернізму, в межах якого рзроблена концепція постматеріалістичних цінностей [23, с.8].

Як зазначає Спірідонова В., "можна констатувати, що останнім часом склалася соціологія постмодерну, в рамках якої розглядаються соціальні трансформації XX століття, в тому числі становлення нової ціннісної системи, блоку постматеріалістіческіх цінностей (свобода, різноманітність, самоактуалізація, екологізм та ін.) У Росії процес формування цінностей постмагеріалістіческого типу знаходиться на самому початку і підлягає детальному вивченню. .Дослідивши ціннісні трансформації в сучасній Росії та спираючись на вторинні дані, Спірідонова В. констатує подвійність ціннісної матриці російського суспільства, її перехідний, іноді аномічний характер" [23, с. 17]. Так, зокрема, на думку російської дослідниці Т. Рассадіної, до постмодерністських рис в перехідних ціннісних процесах можна віднести: багатошаровість ціннісно-нормативної системи суспільства; зростання особистісних цінностей і пріоритет їх над системно-соціальними; інтерес до вироблення специфічних індивідуальних життєвих програм; прийняття різнорідних освітніх і виховних практик; професійна мобільність і сумісність; апробація нових форм подружнього життя; нове сприйняття соціальної нерівності; багатопартійність, політична терпимість; відродження історичної пам'яті і включення традицій минулого в арсенал діючих культурних норм; перспективи екологізації свідомості; відкритість до ігрових форм життєдіяльності. І далі вищезазначена дослідниця зазначає, що ці показники руху російського соціуму в сторону постмодерністської перспективи свідчать про можливість прийняття в майбутньому цих гуманних і розкутих тенденцій щодо особи. Дані міркування Рассадина Т.В. підтверджує результатами, проведеними в Росії ще 1984 р. за методикою Інглхарта Інститутом соціології РАН СРСР в рамках Європейського проекту. Так, зокрема, згідно методики Інглхарта, Росія суто "матеріалістична", але за іншою методикою експерта О. Кнутсена, Росія лібертарна на рівні інших європейських країн [20, с.8]. До речі, обидві гіпотези Інглхарта підтвердилися: сутність ціннісної динаміки полягає в русі від матеріалістичних цінностей до постматеріалістичних цінностей; друга гіпотеза також - ціннісні пріоритети особи формоуються в ранній період і зберігаються протягом усього життя.

Як свідчить аналіз наукових джерел, проблематика ціннісних змін може бути досліджена і в межах поліпарадигмального підходу. Так, зокрема, зміст, механізми, чинники соціодинаміки культури та її ціннісних підстав досліджувалися в рамках різних парадигм:: в рамках класичної соціології - структурно-функціональної парадигми (Р. Дарендорф, Е. Дюркгейм, Р. Мертон, Т. Парсонс, Г. Спенсер); парадигмі історичного матеріалізму К. Маркса, зазначених вище теоріях модернізації і постмодернізації; некласичної методології - интерпретативної парадигми теорії раціональної дії М. Вебера; феноменології А. Шюца; символічного інтеракціонізму Д.Г. Міда, Г. Блумер, А. Стросса, Т. Шибутані; етнометодологіі Г. Гарфінкеля; феноменологічної соціології знання П. Бергера і Т. Лукмана; психоаналітичних концепціях 3. Фрейда, Е. Фромма, К. Хорні та ін; постнекласичного наукового підходу, представленого, перш за все, постмодерністськими теоріями Ж. Бодрійяра, Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, Ф. Джеймісон, Ж.-Ф. Ліотара, Р. Рорті, М. Франка; ідеями синергетики І. Пригожин, І. Стенгерс, Г. Ніколіс, Г. Хакена, К. Майнцера, синергетики і соціосинергетики, що розвиваються дослідниками В.І. Аршиновим, В.Г. Будановим, В.Е. Войцеховича, М.С. Єльчанінова, В.Г. Івановим, Е.Н. Князєвої, С.П. Курдюмовим, Г.І. Рузавін, B.C. Стьопіним та ін; а також в інтегральних підходах П.А. Сорокіна, Е. Гідценса; концепціях, які включають різні наукові підходи: концепція трансформації семіотичних аспектів культури з опорою на ідеї синергетики Ю.М. Лотмана; концепція історичного суспільного розвитку А.С. Ахієзера, що поєднує циклічний і нелінійний підходи; теорія соціокультурної трансформації М.Лапіна. [20, с. 6].

Заслуговує на увагу і синергетичний підхід щодо аналізу цінностей. Так, зокрема, В. Бурцев в якості методологічної основи дослідження цінностей використав вчення Ю.В. Лотмана про процеси еволюції культур, які розглядаються із синергетичних позицій. Загальна теорія Ю.В. Лотмана вперше застосована для дослідження окремого випадку - трансформації систем цінностей у суспільствах, що знаходяться в стані переходу від одного якісно визначеного стану до іншого. Встановлено, що процеси трансформації систем цінностей перебувають у прямій залежності від типу культури, яка відповідно до класифікації Ю.В. Лотмана може мати бінарну або тернарну структуру. Кожна культура складається з деякої безлічі пластів, які в соціальному плані виражаються в наявності суспільних верств чи класів. Система цінностей кожного класу тотожна мові, на якій відбувається спілкування як всередині класів, так і між класами. Тернарна структура суспільства характеризується наявністю більш двох верств суспільства - вищий клас, середній клас і нижчий клас. При відсутності області перетину систем цінностей між вищим і нижчим класами неможливий обмін культурною інформацією і взаєморозуміння між цими класами, що веде до дестабілізації суспільства. Система цінностей середнього класу має області перетину як з вищим, так і з нижчим класами, і тому вона є засобом взаєморозуміння між нижчим і вищим класом, чим забезпечується обмін культурною інформацією і взаєморозуміння між всіма верствами суспільства і створює умови для формування єдиної системи цінностей в процесах її трансформації. Бінарна структура характеризується відсутністю середнього класу, і тому при відсутності області перетину між системами цінностей двох класів суспільства відсутні і умови для формування єдиної системи цінностей [14, с. 12].

В. Бурцев зазначає, що загальна властивість систем цінностей щодо будь-якого перехідного суспільства полягає в наявності двох фаз трансформації - динамічної і вибухової (точка біфуркації). При цьому процес трансформації системи цінностей в перехідному суспільстві включає в себе інтенсивну деградацію структури і змісту цінностей, вибуховий - руйнування і утворення нової системи цінностей, принципово відмінної від початкової системи цінностей. Процеси трансформації системи цінностей поза межами точки біфуркації характеризуються наявністю причинно-наслідкових зв'язків, тому в цих областях існує можливість прогнозування трансформації системи цінностей і цілеспрямованого впливу на ці процеси з боку акторів.

Отже, розгляд теоретико-методологічних основ цінностей дозволив узагальнити та систематизувати соціологічний досвід дослідження аксіологічних феноменів та встановити, що цінності виступають індикатором результативності і водночас важливим ресурсом модернізації суспільства.

Література

1. Ingelhart R. Cultural shift in advanced Industrial society. Princeton University Press [Text] / R. Ingelhart. 1990. - 285 p. - - ISBN 0-89862-733-8.

2. Ingelhart R. Silent revolution. Princeton University Press [Text] / R. Ingelhart. 1977. - 161 p. - ISBN 92-1-112452-2.

3. Андреенкова А.В. Постматериалистические / материалистические ценности в России [Текст] / А.В. Андреенкова // Социологические исследования. - 1994. - № 11. - С. 4-12. .

4. Бурцев С.А. Трансформация систем ценностей в переходном обществе [Текст] / С.А. Бурцев. Автореф. дис. канд.филос.н. 09.00.01 - онтология и теория познания. - М., 2008.- 16 с. .

5. Вебер М. Избранные произведения [Текст] / М. Вебер, - 1990. - С. 628-630

6. Культура - суспільство - особистість: курс лекцій: [навчальний посібник ] / Ручка А., Костенко Н., Злобіна О., Танчер В., Макеєв С. та ін.; НАНУ; Ін-т соціології НАНУ; Вища школа соціології при Інституті соціології НАНУ; [ за ред. Л. Скокової ]. - Київ: Вища школа соціології при Інституті соціології НАНУ, 2006. - 396с. - ISBN 966-02-3891-6

7. Лапин Н.И. Модернизация базовых ценностей россиян [Текст] / Н.И. Лапин // Социологические исследования. 1996. -№ 5.-. С. 3-23.

8. Лебедева Н.М. Ценности культуры и развитие общества [Текст] / Н.М. Лебедева. - М.: Изд-во ҐУ ВШЗ, 2007. - 528 с.

9. Наумова Н.Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. [Текст] / Н.Ф. Наумова. - М.: Наука, 1988. - Гл. 3. § 3. С. 129-135.

10. Рассадина Т.А. Трансформации традиционных русских ценностей в нравственных ориентациях россиян: [Текст] / Т.А. Рассадина. Дис. д-ра социол. наук 22.00.01 - история и теория социологии. - М. - 2005. - 24 с.

11. Ручка А.О. Національна ідентичність у контексті євроінтеграції [Текст] / А.О. Ручка // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007. - С. 17-19. - (Соціологія. Психологія. Педагогіка; Вип. 27/28). - ISBN 1728-3817

12. Ручка А.О. Соціокультурні ідентичності та практики [Текст] / А.О. Ручка. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2002. - 346 c. - ISBN 5-12-004813-7

13. Спиридонова В.А. Проблема ценностей в социологии: Историко-теоретический аспект [Текст] / В.А. Спиридонова. Дис... канд. социол. наук. 22.00.01 - история и теория социология. . - Санкт-Петербург, 2004. - 16 с.

14. Тихонова Н.И. Жизненные ценности россиян: меняется ли наш менталитет? / Н.И. Тихонова // Власть. 1996.-№ 5.-С. 46-53.

15. Хобта С.В. Ціннісні основи модернізації в сучасному суспільстві [Текст] / С.В. Хобта. Автореф. дис. канд. соц.н. 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Інститут соціології НАН Україн. - К.: - 2007.- 18 с.

16. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности /[Текст] / В.А. Ядов. - Ленингр, отд-ние, - 1979. - .С. 47--87.

Размещено на Allbest.ru