Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Структурні чинники відтворення та соціальної репрезентації бездомності

22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

кандидата соціологічних наук

Рябчук Анастасія Миколаївна

Київ, 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», відомче підпорядкування.

Науковий керівник - кандидат соціологічних наук, доцент Оксамитна Світлана Миколаївна, Національний університет «Києво-Могилянська академія», декан факультету соціальних наук і соціальних технологій, завідувач кафедри соціології.

Офіційні опоненти:

Захист відбудеться «___» _______________ 2012 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради …

З дисертацією можна ознайомитися у …

Автореферат розісланий «___» ________________ 2012 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради…

Анотація

У дисертації розглянуто основні структурні чинники відтворення та репрезентації бездомності в сучасному українському суспільстві. Виконано послідовний аналіз чинників цього явища; виокремлено типологію соціальних репрезентацій бездомності в сучасному українському суспільстві; продемонстровано вплив нормативних суджень на формування соціальної політики щодо вразливих соціальних категорій в історичній тяглості та в сучасному українському суспільстві; обґрунтовано та емпірично підтверджено роль таких ключових соціальних агентів як експерти, ЗМІ, органи влади і неурядові організації у формуванні й відтворенні соціальних уявлень про бездомних.

Ключові слова: бездомність, соціальна структура, соціальна репрезентація, ринок праці, житло, соціальна політика.

Аннотация

В диссертации рассмотрены основные структурные факторы воспроизводства и репрезентации бездомности в современном украинском обществе. Выполнен последовательный анализ факторов этого явления; выделена типология социальных репрезентаций бездомности в современном украинском обществе; продемонстрировано влияние нормативных суждений на формирование социальной политики в отношении к уязвимым социальным категориям в исторической преемственности и в современном украинском обществе; обосновано и эмпирически подтверждено роль таких ключевых социальных агентов как эксперты, СМИ, органы власти и неправительственные организации в формировании социальных представлений о бездомных.

Ключевые слова: бездомность, социальная структура, социальная репрезентация, рынок труда, жилье, социальная политика.

Annotation

This thesis addresses main structural factors of social reproduction and representation of homelessness in contemporary Ukrianian society. The author has conducted a consistent analysis of structural socio-economic causes and created a typology of social representations of homelessness in Ukraine. Furthermore, the author has demonstrated the influence of normative judgements on the formation of social policy towards vulnerable social categories in historical retrospective and in contemporary society; and confirmed with empirical evidence the role of key social agents (mass media, government authorities, NGOs) in creation and reproduction of social perceptions about the homeless.

In the first chapter “Theoretico-methodological foundation in homelessness research” the author has conducted literature review and analysis of existing sociological studies of homelessness in post-soviet societies, that were classified into two categories: instrumental and critical. This review has revealed that the few sociologists who write about this issue tend to focus on homeless individuals. They do list at least some of the major structural causes of homelessness, such as: lack of affordable housing, lack of decent employment opportunities, flawed social policies towards the most vulnerable. But they spend most of their time defining homelessness, estimating the number of people on the street in a given city, classifying them, or producing ethnographic accounts of a typical day of the street homeless. These accounts contribute in many important ways to our understanding of the problem, but they take as a given the structural causes of homelessness during transition from a planned to a market economy, which the author has problematized in this thesis.

This chapter also defines authors methodology and epistemological position as a public sociologist: instead of focusing on homeless individuals and on the moral evaluation of whether they are “deserving” or not, in this thesis the author has focused on the social construction of homelessness in Ukrainian society. Analysis included both material structures (the political economy of homelessness), and at the various social fields where homelessness is being produced and reproduced as a social problem, reaffirming the current social order or on the contrary challenging the status quo.

The second chapter “Homelessness in retrospective and in contemporary Ukrainian society” began with an overview of societal attitudes towards the homeless in modern capitalist societies and in contemporary Ukraine. The author analyzed the gap between social perceptions of homelessness and the three leading structural causes of homelessness in post-soviet Ukraine: (1) the privatization of the housing market that led to unaffordable prices, housing affairs, and differentiation of living standards with elite gated communities on one extreme and crumbling Soviet panel blocks on the other; (2) the liberalization of the economy with rising unemployment, a growing number of precarious low-paid and temporary jobs, and the creation of a large reserve army of labor; and (3) a move from universalism to targeting in the provision of social services together with a more general turn from welfare to prisonfare, from the “left hand” to the “right hand” of the state in resolving various social problems.

The third chapter “Agents and mechanisms of social construction of homelessness” described the media representations of homelessness in Ukrainian daily press, repressive state policies that attempt to resolve homelessness in Ukrainian cities, as well as the charitable initiatives of volunteers. Far from being confined to the criminal issues, control and repression are leading themes in various initiatives of the national and local governments - ranging from prevention of deaths from cold weather to the gentrification of urban space in light of Euro-2012 football championship. The author analyzed these practices in the framework of Pierre Bourdieu's and Loic Wacquant's discussion of the changes of the bureaucratic field under neo-liberalism, while at the same time taking note of the specificity of the post-soviet context as far as anti-homeless policies are concerned. In light of the dominant repressive approach, the disinterested charitable efforts of social workers and volunteers may be seen as an alternative. They do indeed support many of the Ukrainian homeless in their daily survival (and most social workers have only the best intentions). But, as findings presented in this chapter suggest, these charitable practices are not unproblematic. Perceiving homelessness as a form of exclusion and disaffiliation, they seek to return the homeless to “normal” life in society as productive and self-sufficient individuals. The homeless are expected to cooperate in these reintegration efforts, even if it means accepting precarious jobs, inferior housing or infringements on their freedom. Those who are old or ill may be given unconditional care, but have to gratefully accept total dependence on charitable institutions. The social order to which the homeless must adapt is not questioned. This chapter showed how the dominant approaches to homelessness get reproduced and legitimized through references to history and popular sentiments, especially in media reports. It also clarifies the specificity of the fields of journalism, charity, and of the bureaucratic field in the process of social reproduction and representation of homelessness in Ukraine.

Key words: homelessness, social structure, social representation, labor market, housing, social policy.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Бездомність у сучасному українському суспільстві є одним з проявів бідності та соціальної ексклюзії. Люди, що не мають житла, неспроможні задовольнити базові життєві потреби (сон, регулярне харчування, захист від холоду й опадів, особиста гігієна), а також не можуть бути повною мірою залучені до суспільного життя, мати регулярну роботу і підтримувати сімейні стосунки. Соціологічний аналіз структурних чинників бездомності є необхідною передумовою для подолання цього явища чи, принаймні, зменшення його масштабів. Окрім пояснення причин бездомності необхідно також проаналізувати репрезентації цього явища в сучасному українському суспільстві. Адже, хоча слово бездомність позначає соціально-економічне становище людини (відсутність у неї житла), соціальні уявлення про це явище включають також біхевіористські, соціально-біологічні та психологічні визначення. У деяких випадках економічний аспект проблеми відходить на другий план, натомість домінують оціночні судження про бездомних індивідів. На пострадянських теренах використання слова бомж є прикладом цієї тенденції, що заслуговує на увагу дослідника. Те, яким чином ідентифіковано причини бездомності, впливає на ставлення до самих бездомних індивідів, зокрема на шляхи допомоги (якщо бездомність визначено як наслідок зовнішніх, незалежних від волі особистості чинників) чи покарання (якщо бездомного ідентифіковано як девіанта, котрий свідомо порушує суспільні норми і не бажає мати визначеного місця проживання).

Протягом останніх років в Україні відбулися зміни в осмисленні бездомності як соціальної проблеми. У 2003 році проведено Парламентські слухання «Про проблему бездомних громадян і безпритульних дітей та шляхи її подолання». У 2005 році прийнято Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» і того ж року при Міністерстві праці і соціального захисту населення утворено Управління у справах бездомних громадян і осіб, що вийшли з місць позбавлення волі. У 2006 році у Києві за кошти міського бюджету відкрито першу нічліжку для бездомних; міська влада також налагодила співпрацю з низкою неурядових організацій, що працюють з бездомними («Народна допомога», «Соціальне партнерство»). Наукові дослідження могли би сприяти більшій ефективності як державних, так і неурядових ініціатив з вирішення проблеми бездомності в сучасному українському суспільстві.

Водночас, проблема бездомності в Україні дотепер була предметом уваги лише поодиноких дослідників: Н.Кабаченко, І.Григи, М.Сохи. Декілька досліджень було проведено неурядовими огранізаціями - «Народною допомогою» в Києві і Чернівцях, «Оселею» у Львові, «Дорогою додому» в Одесі. Дослідження проблем бідності та соціальної ексклюзії в Україні, проведені зокрема С.Бабенко, О.Куценко, С.Оксамитною, С.Палієм, О.Пищуліною, Н.Харченко, В.Хмельком, Н.Холодом та іншими, можна застосовувати як вихідну точку при аналізі бездомності як соціального явища. Галузеві соціологічні дослідження приділяють увагу таким дотичним до бездомності соціальним проблемам як злочинність і девіантна поведінка, алкоголізм, дитяча безпритульність. Однак, на відміну від цих явищ, що розглядаються в контексті теорій пострадянських трансформацій, зокрема - бідності та ексклюзії за переходу від планової до ринкової економіки, бездомність дотепер не було контекстуалізовано відповідним чином.

До інших дослідницьких питань, що лишаються неопрацьованими вітчизняною соціологічною наукою, належать питання впливу тих чи інших соціальних агентів та полів на конструювання бездомності як соціальної проблеми в українському суспільстві. Попередні дослідження зосереджувалися лише на окремих чинниках бездомності: ситуації на ринку житла чи на ринку праці, державній політиці чи соціальній роботі, внеску журналістів, експертів чи інших агентів у процес відтворення і соціальної репрезентації бездомності. В даній роботі вперше розглянуто усі ці чинники в їхній взаємодії і розроблено цілісну модель механізмів відтворення і репрезентації бездомності в сучасному українському суспільстві.

Проблема дослідження полягає у суперечності між необхідністю наукового аналізу процесів соціального конструювання бездомності як у матеріальному (структурні чинники проблеми) так і у дискурсивному (її соціальні репрезентації) вимірах і у взаємозв'язках між цими двома вимірами та недостатньою теоретичною конкретизацією цих процесів. Зокрема, невідомо як в умовах структурних змін, коли бездомність постає як нова соціальна проблема, формуються соціальні уявлення про неї і за допомогою яких механізмів вони відтворюються чи можуть бути змінені. Це питання цікавить нас у контексті ідеологічних змін, пояснення і легітимації суспільних нерівностей в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з науковими планами закладу, де виконана робота, не пов'язана.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявити особливості соціального конструювання бездомності в Україні -- структурні чинники та соціальні репрезентації цього явища. Для досягнення мети треба розв'язати такі завдання:

- здійснити теоретичний аналіз процесів соціального конструювання бездомності;

- систематизувати основні підходи до пояснення причин бездомності;

- виявити основні структурні чинники бездомності в сучасному українському суспільстві;

- встановити особливості сприйняття бездомності громадськістю;

- розкрити специфіку аналізу проблеми бездомності у друкованих ЗМІ, а також ключовими інформантами з цієї проблеми (дослідниками, соціальними працівниками);

- виокремити головні аспекти державної політики щодо бездомних, зокрема в історичній тяглості (пояснення причин бездомності та державні програми допомоги цій категорії в минулому).

Об'єкт дослідження - бездомність як соціальне явище.

Предмет дослідження - причини бездомності та репрезентації цього явища у сучасному українському суспільстві.

Методи дослідження. Аналіз емпіричного матеріалу і розв'язання поставлених дослідницьких завдань базувалися на використанні комплексу загальнонаукових методів: індукції та дедукції, порівняльного аналізу і синтезу (для систематизації та узагальнення теоретичних дослідницьких матеріалів про проблему бездомності), типологізації (для опису основних підходів до розуміння проблеми бездомності в Україні), дискурс-аналізу пресових публікацій, вторинного аналізу статистичних даних і первинного аналізу результатів глибинних інтерв'ю. На етапі збору даних використовувалися такі методи як напівструктуроване глибинне інтерв'ю з бездомними, експертне опитування ключових інформантів з цієї проблематики, спостереження, збір пресових публікацій, візуальних даних та офіційних документів за допомогою електронних пошукових систем в мережі інтернет.

Емпіричну базу роботи становлять:

- 60 інтерв'ю з бездомними Києва, проведені авторкою у 2003-4 роках;

- 30 інтерв'ю з ключовими інформантами (дослідниками і соціальними працівниками), проведені за участі авторки у 2003-4 і у 2007-9 роках;

- матеріали проведеного включеного спостереження (у ролі волонтера благодійної огранізації), а також з невключеного спостереження (візитів до соціальних центрів допомоги бездомним у Києві);

- публікації у пресі за 2003-7 роки включно;

- візуальні зображення бездомних;

- матеріали з сайтів профільних міністерств щодо бездомності (охорони здоров'я - МОЗ, внутрішніх справ - МВС, праці і соціального захисту - МінПраці, юстиції - МінЮст);

- статистичні дані Державного комітету статистики, зокрема - Житлового фонду України;

- масив даних з результатами соціологічного моніторингу ІС НАНУ України за 2008 рік, зокрема блок «К» (житло).

Наукова новизна одержаних результатів представлена такими положеннями:

- вперше розроблено модель чинників відтворення та соціальної репрезентації проблеми бездомності в сучасному українському суспільстві, складовими якої є (а) впливи структурних змін при переході до ринкової економіки (ситуація на ринку праці, на ринку житла та соціальна політика щодо вразливих категорій населення), (б) специфіка функціонування поля соціальної роботи, журналістського та бюрократичного полів у дискурсивному конструюванні бездомності як соціальної проблеми, (в) відтворення соціальних уявлень про бездомних агентами вищезазначених полів у ЗМІ, а також у програмах соціальної, каральної та містобудівної політики;

- доповнено новими результатами вітчизняні дослідження бездомності: зокрема, ідентифіковано основні структурні чинники цього явища, такі як комерціалізація ринку житла, безробіття і нестабільна зайнятість, перехід від універсалістських до адресних програм соціальної допомоги та переважання каральної політики держави над соціальною;

- на основі аналізу емпіричних даних виокремлено типологію соціальних репрезентацій бездомності в сучасному українському суспільстві: милосердя і благодійної допомоги, стигматизації і ярликування, репресії;

- на прикладі процесу соціального конструювання бездомності продемонстровано вплив оціночних (нормативних) суджень на формування соціальної політики щодо вразливих соціальних категорій в історичній тяглості та в сучасному українському суспільстві: оцінка бездомного індивіда як такого, що заслуговує на допомогу і співчуття («достойні бідні») веде до формування програм благодійної допомоги, тоді як оцінка бездомного індивіда як такого, що заслуговує на покарання та ізоляцію від суспільства («недостойні бідні») веде до репресивної політики;

- обґрунтовано та емпірично підтверджено вплив ключових соціальних агентів (експерти, ЗМІ, органи влади і неурядові організації) на формування і відтворення соціальних уявлень про бездомних, а також уточнено характер цього впливу: застосовуючи поняття «поля» (П.Бурдьє), показано, що специфіка поля соціальної роботи сприяє відтворенню установки на милосердя і доброчинність у вирішенні проблеми бездомності, специфіка журналістського поля сприяє драматизації проблеми і ярликуванню бездомних, а специфіка бюрократичного поля має наслідком репресивну політику і контроль за девіацією;

- узагальнено та систематизовано науковий доробок з проблеми бездомності, використовуючи класифікацію наукових досліджень за М.Буравим на інструментальні (підрахунок кількості бездомних, встановлення основних соціально-демографічних характеристик цієї категорії) та рефлексивні (структурні чинники бездомності, соціальне конструювання цього явища у матеріальному та дискурсивному вимірах).

Практичне значення одержаних результатів у тому, що його дані можуть бути використані для формування соціальної політики як на загальнодержавному так і на місцевому рівнях. Матеріали дисертації та викладені в ній висновки можуть бути використані також у науково-дослідницькій сфері - для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем, пов'язаних з темою бездомності; у навчальному процесі - при викладанні курсів з історії, соціології, політології, соціальної роботи, під час підготовки навчальних посібників з гуманітарних і суспільних дисциплін. Зокрема, методологічні та концептуальні розробки дисертації були використані під час підготовки авторських курсів «Соціальна маргіналістика», «Соціальні проблеми України і світу», «Глибинні інтерв'ю», «Публічна соціологія», представлені як вибіркові на кафедрі соціології НаУКМА.

Особистий внесок здобувача. Усі статті і викладені в дисертації положення, які складають новизну дослідження, є результатом самостійної роботи авторки.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були представлені й обговорені на таких конференціях: Justice as a Societal and Political Matter (Berlin 2006), Economie informelle, travail au noir (Paris 2007), Identifier les individus: logiques technologiques, logiques sociales (St. Raphael 2007), Deepening Democracy in Fragmented Societies (Capetown 2007), New Perspectives on Contemporary Ukraine (Toronto 2008), Другий міжнародний Соціологічний форум (Львів 2008), Дні науки НаУКМА (Київ 2008), Актуалізація проблем чоловіків в контексті їх рівних прав та можливостей (Вінниця 2008), Alternative culture(s) and urban space (Budapest 2009), A Europe of social and shared responsibilities (Strasbourg 2009), Actors shaping urban change (Tartu 2009), Злочини тоталітарних режимів в Україні (Вінниця 2009), Революційні моменти (Київ 2009), Europe of shared social responsibilities (Paris 2009), Четвертий міжнародний соціологічний форум (Львів 2010), Industry at the Point of Bifurcation: Global Art, Local Geography and the (Post)Industrial Cityscape (Eкатеринбург 2010), Протест і місто (Київ 2010), Teaching the spatial turn: critical concepts for a globalizing world (Budapest 2011), Negotiating capitalism in Central and Eastern Europe (Wroclaw 2011), Regimes of language under state socialism (Princeton 2011), Discursive constructions of poverty and social exclusion (Warsaw 2012).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 наукових публікаціях у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел ( ___ найменувань): обсяг основної частини - ___с., ___ табл., ___ рис., список джерел займає ___ с.

репрезентація бездомність соціальний

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, зазначено зв'язок роботи з науковими темами, сформульовано мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, надано інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію результатів і публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади досліджень бездомності» здійснено теоретичний аналіз процесів відтворення і репрезентації бездомності і систематизовано основні підходи до пояснення причин цього явища. Особливу увагу приділено аналізу різних соціологічних підходів до визначення бездомності, який показав, що визначення не є нейтральними, але створюються для інструментальних цілей і часто відображають поширені в суспільстві стереотипи та ідеологічні конструкти. Вже на етапі визначень дослідницею зауважено коливання між структурними та індивідуальними поясненнями, оціночні судження бездомних індивідів і поділ їх «достойних» і «недостойних» бідних: жертв обставин і соціальних девіантів. Здійснено огляд інструментальних (підрахунок, класифікація, соціально-демографічні характеристики та послуги бездомним) і критичних рефлексивних досліджень (структурні чинники проблеми, такі як: брак доступного житла, бездомність як резервна армія праці, зміни в соціальній політиці, а також дискурсивне конструювання бездомності).

До структурних чинників відтворення бездомності віднесено такі зміни на ринку житла як: приватизація житлового фонду, зростання цін на нерухомість, кримінальні афери з позбавлення житла самотніх осіб літнього віку, інвалідів та маргінальних соціальних категорій, скорочення будівництва соціального житла і приватизація соціального житла замість збереження його в муніципальному житловому фонді для забезпечення потреб бідних.

Дослідницею виділено такі зміни на ринку праці, що відтворюють бездомність як соціальне явище: безробіття, неформальну і нестабільну зайнятість, низьку оплату праці, що не дозволяє задовольнити базові потреби (зокрема, потребу в житлі), нерівномірний географічний розвиток і появу депресивних регіонів з низьким попитом на робочу силу, що спричиняє міграцію до великих міст у пошуках роботи і ризик бездомності, а також потреба капіталістичної економічної системи в резервній армії праці, яку можна періодично залучати до виробництва на некваліфіковані і найгірше оплачувані роботи (ніша, яку заповнюють зокрема бездомні).

Що стосується змін у державній політиці щодо вразливих соціальних категорій (осіб літнього віку, інвалідів, батьків з дітьми, фізично і психічно хворих, зокрема людей з хімічними залежностями, осіб, що вийшли з місць позбавлення волі та інших тотальних інституцій), то аналіз дозволив виокремити дві тенденції, що відтворюють бездомність. По-перше, відбувається перехід від універсалістських до цілеспрямованих програм допомоги, зміщення акценту з соціальних прав усіх громадян на благодійну допомогу нужденним. Це веде до стигматизації бідних і маргіналізованих категорій, що мають доводити, що заслуговують на допомогу, а держава постає в ролі доброчинця, а не гаранта прав. По-друге, з переходом до ринкової економіки відбулося скорочення багатьох програм соціального захисту населення і натомість зростання карального крила: міліції і тюремної системи, що спрямовані передовсім на маргіналізовані соціальні категорії і ведуть до криміналізації соціальних проблем.

Окрім структурних чинників відтворення бездомності розглянуто також структурні чинники репрезентації бездомності у дискурсивному вимірі. Йдеться передовсім про конструювання цього явища у полях журналістики, соціальної роботи і в бюрократичному полі. В Західній соціології аналіз процесів соціального конструювання бездомності зустрічаємо лише в поодиноких працях, натомість переважають дослідження самих бездомних (їх кількості, демографічних характеристик, культури і стилю життя). Спостерігаємо переваження інструментальних досліджень бездомності над критичними, рефлексивними дослідженнями. Хоча в соціології вже напрацьовано матеріал із тематики бездомності, питання відтворення і репрезентацій цього явища залишалось слабко розробленим у Західній літературі і практично без уваги у вітчизняній. Таким чином, огляд літератури з обраної проблематики дозволив ідентифікувати нерозроблені питання, на яких зосереджено увагу в даній роботі.

У другому розділі «Бездомність у ретроспективі і в сучасному українському суспільстві» розглянуто формування двох полюсів соціальних уявлень про бездомних (уявлення про «достойних» і «недостойних» бідних, що заслуговують чи не заслуговують на допомогу), а також прослідковано походження сучасної соціальної і репресивної політики. Враховано, що соціальне конструювання бездомності в сучасному українському суспільстві має свою специфіку, оскільки присутність бездомних на вулицях є новим явищем для пострадянських міст. Однак, аналіз показав, що репрезентації бездомності не є конструюванням цього явища з чистого аркуша, а продовжують практики милосердя і благодійної допомоги «достойним» бідним, а також практики контролю над девіантами і покарання за бездомність як «стилю життя», асоціальну поведінку і дармоїдство (практики, поширені зокрема в Радянському Союзі). Дослідницею виокремлено особливості сприйняття проблеми бездомності в сучасному українському суспільстві, що включають (як і в минулому) милосердя і благодійну допомогу, драматизацію й ярликування, а також репресію. Незважаючи на брак репрезентативних досліджень ставлення громадськості до бездомних, завдяки наявним даним (підтверджені також даними подібних досліджень в Росії) вдалося ідентифікувати такі аспекти соціального сприйняття бездомності в сучасному українському суспільстві як велика соціальна дистанція, страх бездомних і бажання відмежуватися від них, бажання щоб держава (зокрема і правоохоронні органи) вирішили цю проблему чи принаймні зробили її невидимою.

Розглянуто основні структурні чинники відтворення бездомності в Україні за переходу до ринкової економіки, які в загальних рисах окреслено в попередньому розділі. Також встановлено, що хоч і пересічні громадяни, і соціальні працівники, і журналісти усвідомлюють важливість структурних чинників відтворення проблеми, тим не менш у процесі соціальної репрезентації ці структурні чинники лишаються неартикульованими, не відрефлексованими, а лише переліченими вперемішку з суб'єктивними рисами самих бездомних, що можуть збільшувати їх ризик опинитися без даху над головою. Таким чином, описано механізм відтворення репрезентації бездомності з моральною оцінкою їхньої «достойності», а також доведено, що саме на основі цієї оцінки пропонуються репресивні або благодійні шляхи розв'язання проблеми.

У розділі розглянуто причини неспівпадіння між об'єктивними структурними чинниками відтворення певної соціальної проблеми і її суб'єктивними репрезентаціями, які дослідники часто пояснюють через поняття ідеології, перераховуючи ті ідеологічні державні апарати (Альтюсер), які можуть відтворювати специфічні репрезентації в інтересах панівних груп (медійний, освітній, релігійний апарат тощо). Однак, оскільки такий підхід не враховує динамічної природи констрування і відтворення тих чи інших уявлень, спротиву панівним уявленням «знизу», боротьби за панівні репрезентації в межах соціального простору, дослідницею надано перевагу бурдьєзіанському поняттю «поля» і зосереджену увагу на полях журналістики, соціальної роботи і бюрократичному полі, як на основних полях, де відбувається соціальне конструювання і репрезентація бездомності.

У третьому розділі «Агенти і механізми соціального конструювання бездомності» розкрито специфіку аналізу проблеми бездомності у друкованих ЗМІ, а також ключовими інформантами з цієї проблеми (дослідниками, соціальними працівниками); виокремлено головні аспекти державної політики щодо бездомних. Аналіз інтерв'ю з ключовими інформантами, що працюють з бездомними, показав, що специфіка поля соціальної роботи сприяє відтворенню установки на милосердя і доброчинність у вирішенні проблеми бездомності. Але водночас було зазначено, що дана установка індивідуалізує і медикалізує це явище, чим відтворює адаптаційний дискурс, який закликає усіх адаптуватися до соціальних реалій і оцінювати міру успішності адаптації тих чи інших індивідів (реальність же сприймається як даність, не передбачається можливість впливу заради її змін).

Аналіз пресових публікацій дозволив дійти до висновку, що специфіка журналістського поля сприяє драматизації і ярликуванню при описі бездомності, призводить до звинувачення жертви (де бездомні постають лише як злочинці, але ніколи як жертви, які страждають від вуличного життя), соціального апартеїду (просторове і символічне відмежування заможніших громадян від маргінальних груп), відсутності позиції бездомних, уваги до екстраординарного і шокуючого (зображення екзотичного способу життя бездомних, депресивних чи страшних історій), індивідуалізації соціальних проблем, маргінальності експертних оцінок («нейтралізуючий дискурс рівноцінних точок зору») і відсутності аналізу структурних чинників проблеми бездомності у пострадянських суспільствах.

Розгляд змісту державних програм з вирішення проблеми бездомності Україні, а також публікацій щодо цієї проблеми на офіційних сайтах профільних міністерств, показав, що специфіка бюрократичного поля має наслідком репресивну політику і контроль за девіацією. Зокрема, зазначено, що саме МВС відіграє провідну роль у державних програмах щодо бездомності, витісняючи інші профільні міністерства на другий план і підпорядковуючи їх власній логіці. У міському просторі репресивна політика держави проявляється у рейдах з «зачистки» певних районів, у проведенні «Операції БОМЖ» на залізничних вокзалах транспортною міліцією, у витісненні бездомних з престижних центральних районів міста. Правоохоронні органи таким чином захищають інтереси лише привілейованих верств населення, які володіють нерухомістю і які самі долучаються з приватними ініціативами з виключення бездомних з міського простору (загратовані спільноти, приватна охорона, просторова сегрегація). Відбувається диференціація громадянства, де права і свободи індивідів залежать від низки інших факторів, зокрема і наявності чи відсутності житла. Криміналізація бездомності легітимує подальше скорочення соціальних програм і ще більшу поляризацію суспільства.

Висновки

В дисертації розглянуто основні структурні чинники відтворення та репрезентації бездомності в сучасному українському суспільстві. Бездомність визначено одним з проявів бідності та соціальної ексклюзії, адже люди, що не мають житла, неспроможні задовольнити базові життєві потреби, а також не можуть бути повною мірою залучені до суспільного життя, мати регулярну роботу і підтримувати сімейні стосунки. Попередні дослідження зосереджувалися лише на окремих чинниках: ситуації на ринку житла чи на ринку праці, державній політиці чи соціальній роботі, внеску журналістів, експертів чи інших агентів у процес відтворення і соціальної репрезентації бездомності. У даній роботі розглянуто ці чинники у їхній взаємодії. Таким чином, вперше розроблено модель механізмів відтворення і репрезентації бездомності в сучасному українському суспільстві.

Дане дослідження дозволило ідентифікувати основні структурні чинники цього явища; виокремити типологію соціальних репрезентацій бездомності в сучасному українському суспільстві; продемонструвати вплив оціночних (нормативних) суджень на формування соціальної політики щодо вразливих соціальних категорій в історичній тяглості та в сучасному українському суспільстві; обґрунтувати та емпірично підтвердити роль таких ключових соціальних агентів як експерти, ЗМІ, органи влади і неурядові організації у формуванні й вітворенні соціальних уявлень про бездомних. У контексті переходу до ринкової економіки та ідеологічних змін, що його супроводжують, згадані вище соціальні агенти беруть участь у поясненні та легітимації суспільних нерівностей в умовах становлення ринкової економіки в Україні. Таким чином, дослідження дозволило виявити й охарактеризувати особливості соціального конструювання цього явища (структурні чинники проблеми та її соціальні репрезентації).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Рябчук, А. Проблеми дослідження бездомності. / Анастасія Рябчук // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. - 2004. - Том 32. - С.22-27.

2. Рябчук, А. Адаптаційний дискурс як засіб маргіналізації робітничого класу у пострадянських суспільствах. / Анастасія Рябчук // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2007. - №1. - С.105-114.

3. Рябчук, А. Соціальна маргінальність у міському середовищі. / Анастасія Рябчук // Соціальна політика і соціальна робота. - 2008. - №1-2. - С.37-49.

4. Ryabchuk A. Obdachloesigkeit in Kiew: Schuld, Schicksal oder Neberwirkung des Uebergangs zum Kapitalismus? / Anastasiya Ryabchuk // Ukraine-Analysen - 2006. - Vol. 13. - P.2-5.

5. Ryabchuk, A. Work “in the shadow”: experiences of homelessness among casual workers in construction industry. / Anastasiya Ryabchuk // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. - 2007. - Том. 70. - C.72-76.

6. Ryabchuk, A. Nostalgia and Solidarity: Social Suffering in Post-Communist Societies. / Anastasiya Ryabchuk // Fischer, S., Pleines, H. and Schroeder, H.H. (eds) Changing Europe. - Bremen and Berlin. - 2007. - P.213-222.

7. Ryabchuk, A. “What a wealth of data is waiting to be exploited!”: social scientists use of World Bank's poverty reports on Ukraine. / Anastasiya Ryabchuk // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. - 2008. - Том.83. - С.36-40.

8. Ryabchuk, A. The implications of adaptation discourse for the post communist working classes. / Anastasiya Ryabchuk // Debatte. - 2009. - Vol. 17. - P.55-64.

9. Ryabchuk, A. La culture du « bomj » / Anastasiya Ryabchuk // Bruneteaux, P. et Terrole, D. (eds) L'arriиre-cour de la mondialisation. Paris: Йditions du Croquant, Collection TERRA. - 2010. - Р.353-375.

10. Ryabchuk, A. Perpetuation and transformation of the split-household strategy of labour migrants: the case of a Carpathian village. / Anastasiya Ryabchuk. // Emecon: Employment and Economy in Central and Eastern Europe. - 2012. - No.1. - 10p.

11. Riabchuk, A. Homeless men and the crisis of masculinity in contemporary Ukraine. / Anastasia Riabchuk. // Hankivsky, O. and Salnykova, A. (eds) Gender, politics and society in Ukraine. Toronto: Toronto University Press. - 2012. - P.204-221.

12. Рябчук, А. Зайві люди: бездомні на вулицях Києва. / Анастасія Рябчук. К.: Четверта хвиля. - 2004. - 100 с.

Размещено на Allbest.ru