В системі цінностей людини значне місце займають цінності безпеки життя і життєдіяльності в соціумі. З іншого боку саме суспільство за нормальних умов має виступати гарантом забезпечення названих цінностей. Оцінка якості життя в суспільстві також значним чином залежить від того, наскільки задоволені названі цінності. Одним із емпіричних показників, який фіксує оцінку безпеки життєдіяльності, є рівень "стурбованості" населення розміром і характером негативних соціальних відхилень (девіантної поведінки). Інший бік цієї проблеми - оцінка ефективності діяльності правоохоронних органів. В липні 2009 року Соціологічною службою "Український барометр" було проведено загальнонаціональне опитування (n=2004, v=2.2%) результати якого свідчать про значний вплив економічної та політичної кризи як на оцінку якості життя населення загалом, так і на значну втрату відчуття безпеки зокрема. Крім того фіксується низька оцінка діяльності правоохоронних органів та інших державних структур, до функцій яких входить і забезпека життєдіяльності громадян, що знижує соціальну цінність цих інституцій.

"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави." (Конституція України. Стаття 3)

Актуальність. Девіантна поведінка і злочинність зараз уявляються як необхідні і неминучі атрибути соціального буття. Ще Е. Дюркгейм вперше висунув гіпотезу "нормальність" та функціональний характер злочинності, тим самим давши початок власно соціологічному теоретизування стосовно даної проблематики. Якщо перед цим соціальні відхилення пояснювались переважно біологічними, морфологічними, психологічними і т.п. особливостями суб'єкту дії, то саме "соціологізм" Дюркгейма через принцип пояснення соціального соціальним докорінно змінив ставлення дослідників до цього пласту соціальних дій.

Наразі всі соціальні відхилення і злочинність розглядаються як соціальні явища, а тому і причини цих явищ необхідно знаходяться в самому суспільстві, а не в окремих індивідах (за винятком психічних хвороб). Кількісні і якісні показники соціальних девіацій давно вважаються соціологами певним діагнозом соціального здоров'я суспільства в цілому і окремих соціальних груп. Давно вже фіксуються закономірності у зміні розмірів і характеру злочинності в залежності від економічних чи політичних змін в суспільстві.

Українське суспільство за 18 років незалежності пережило багато радикальних змін і сучасний період не є винятком. На момент проведення опитування (липень-серпень 2009 року) в розпалі була і глобальна економічна криза, яка в першу чергу нанесла серйозних збитків тому соціальному прошарку, який у нас називають "середній клас". З іншого боку, загострилась і внутрішня політична криза, що звісно негативно вплинули на якість життя пересічного українця, створила додаткові непередбачувані проблеми і соціальні страхи, які до цього ніби то "притупились". Знизилась якість життя, що неминуче призводить до втрати значною частиною громадян відчуття соціального комфорту, а отже - провокує поширення нонконформізму в суспільстві. До того ж дезорієнтація в системі цінностей як індивідуальних, так і соціальних, спричиняє розвиток аномії, що є джерелом соціальних відхилень.

Під якістю життя ми пропонуємо розуміти як "інтегральну характеристику всієї сукупності видів, форм, сфер життєдіяльності людей певного суспільства, зумовленим рівнем його виробництва, економічними відносинами, політичним устроєм та системою цінностей" (1, 694). Узагальнення характеристики, притаманних якості життя, означає, що всіі його різноманітні чинники "за своїм кінцевим, підсумковим проявом концентруються в невеликій за обсягом групі чинників (переважно суб'єктивних, що можуть виступати як інтегральні показники (критерії) певної якості життя (2,694).

На сьогоднішній день Всесвітня організація охорони здоров`я пропонує оцінювати якість життя відразу по декількох параметрах:

· Фізичні: енергійність, втома, фізичний дискомфорт, сон і відпочинок

· Психологічні: самооцінка, концентрація, позитивні емоції, негативні переживання, мислення.

· Духовність і особисті переконання.

· Ступінь незалежності: повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків і лікування.

· Життя в суспільстві: повсякденна активність, соціальні зв`язки, дружні зв`язки, суспільна значущість, професіоналізм

· Навколишнє середовище: житло і побут, безпека, дозвілля, доступність інформації екологія (клімат, забрудненість, густонаселеність).

В даній статті ми звернемо увагу на один із чинників, а саме - безпеку життєдіяльності людини. Остання також є синтетичним показником, який включає в себе як об'єктивні параметри, так і суб'єктивні оцінки і судження, але загалом вони зводяться до сприйняття суб'єктом соціальних відносин своєї захищеності від негативного впливу зовнішніх факторів різного роду походження: екологічна безпека, соціальна безпека, економічна безпека, правова безпека тощо.

Дані фактори безпеки не є константами, тобто вони можуть більшою чи меншою мірою впливати як на показник конкретно безпеки, так і на загальний показних якості життя. Наприклад, після аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році найвищу тривогу викликала саме екологічна безпека, яка багато в чому виступала і мотивом діяльності (як індивідуальної, так і групової) і значним чином знизила якість життя не лише безпосередньо постраждалим, але й прямо чи опосередковано іншим групам населення колишнього Радянського Союзу.

Наступні зміни у внутрішній політиці СРСР актуалізували проблеми соціальної безпеки через різку руйнацію системи соціальної ієрархії та зміни системи цінностей та норм, що призвели до масової аномії і при цьому стали наслідком і причиною змін в системі економічних відносин. Такі зміни не могли не відобразитись на тому, що ми називаємо правовою безпекою: девіантна поведінка і злочинність в цей час набувають небувалого розмаху.

В сучасній Україні ситуація має дещо інший характер, проте всесвітня економічна криза та внутрішні соціально-політичні конфлікти хоч і досить болісно сприймаються суспільством, проте поступаються місцем більш конкретним (індивідуалізованим) проблемам, таким як, повернення кредитів, втрата роботи, наразі - епідемія грипу, тощо. На рівні особистості ці "страхи" стають більш значущими ніж, наприклад, глобальне потепління, расизм, тероризм і т.п., хоча останні активно висвітлюються в ЗМІ і пропагуються як загальнолюдські.

Серед факторів безпеки, які значним чином впливають на безпеку, а отже - якість життя, є соціальні відхилення і девіантна поведінка, особливо протиправна і злочинна поведінка. Різні види негативних девіацій притаманні будь-якому, навіть самому успішному суспільство, проте вони активізуються в суспільствах нестійких, аномічних і досить часто стають глобальною загрозою, руйнуючи систему цінностей і зводячи нанівець вплив на якість життя позитивних чинників.

В даній статті основну увагу приділено саме проблемі негативних соціальних відхилень, як чинника, що визначає якість життя через показник правової безпеки. Емпірична інтерпретація даного показника включає в себе два напрямки: злочинність та правоохоронна діяльність; та два аспекти: об'єктивний та суб'єктивний.

Злочинність - вся сукупність злочинів, скоєних на певній території протягом певного часу, є об'єктивним показником, який розраховується на основі офіційних даних Міністерства внутрішніх справ.

Як видно із таблиці 1 позитивна динаміка зменшення злочинності, яка почалась з 1994 року продовжувалась протягом 2007 - 2008 років, проте економічна та політична криза в Україні призвели до того, що наразі фіксується зростання в середньому до 8% по Україні.

Позитивні тенденції стосовно покращення безпеки життєдіяльності протягом 15 років виявлялись і соціологами. Так, результати соціологічних досліджень Інституту соціології НАНУ свідчать, якщо в 1994 році 63% опитаних особливо переймались проблемою особистої безпеки, то до 2004 року цей показник знизився до 18.4%, а стабільність криміногенної ситуації в той же період з точки зору респондентів підвищилась з 13.2% до 54.4%. В даному випадку суб'єктивний показник безпеки навіть перевищує офіційні показники динаміки падіння злочинності.(3, 660)

Таблиця 1. - Динаміка злочинності в Україні за 2008 - 2009 роки.*

Одним з факторів, що негативно впливають на якість життя людини є вже згадувані нами соціальні страхи, які суть "негативні очікування людей, вірогідний прогноз розвитку подій щодо найближчого майбутнього тільки зі знаком "мінус" (3,447). Ці страхи, як елемент соціальної свідомості не тільки впливають на загальну оцінку якості життя, але й впливають на поведінку індивідів і соціальних груп. Вивченням соціальних страхів вітчизняні соціологи займаються давно, так в 1989 році в рамках програми під умовною назвою "Радянська людина" було зроблено спробу визначити найбільш актуальні страхи країни, які на перше місце вивели так звані "загальнолюдські страхи", пов'язані із здоров'ям близьких, можливістю війни, стихійними лихами, хворобами, бідністю і злочинністю.

В дослідженнях, які проводились Інститутом соціології НАНУ в період з 1999 по 2004 рік "структура страхів" має іншу специфіку, яка пов'язана із соціальними реаліями, а саме: зростання цін, безробіття, невиплата зарплат, злочинність, голод, хвороби (туберкульоз, СНІД), тощо, проте якість життя дещо покращується, про що свідчить певна надія на майбутнє:

Таблиця 2. - Відповіді на запитання: "Як Ви вважаєте, у найближчий рік наше життя більш або менш налагодиться чи ніякого покращення не відбудеться?

Порівняно з радянським періодом змінюється і структура страхів, серед яких основним стає зростання цін (75.3%), безробіття (68.0%) та зростання злочинності. Слід звернути увагу на динаміку страху перед злочинністю:

Порівняно з періодом 1998 - 2004 року ситуація в Україні стосовно страхів дещо змінилась, а в період 2006 - 2007 роки взагалі фіксується ріст якості життя особливо в сфері задоволення матеріальних потреб через розвиток ринку фінансових послуг. Злочинність стає скоріше фоновим явищем, і тільки резонансні злочини викликають певну стурбованість у населення, але ця стурбованість має чітко виражений регіональний і обмежений в часі характер.

Серйозні економічні проблеми, з якими зіткнулись пересічні українці в результаті всесвітньої економічної кризи значно знизили якість життя і відкинули 52% населення на рівень мінімального задоволення біовітальних потреб ("Не вистачає навіть на продукти харчування" та "Вистачає лише на продукти харчування"), а об'єктивне зростання злочинності, породжене кризою, знову актуалізує питання особистої безпеки та страхів:

Таблиця 3. - Основні проблеми населення України. Відповіли 2003 (100.0%). Опитувані мали можливість обрати до 3-х варіантів відповіді.

Необхідно зауважити, що злочинність завжди є важливою проблемою, проте вона починає ставати загрозою для суспільства тоді, коли держава і її інституції перестають бути гарантом безпеки громадян, коли правоохоронні органи не можуть або не хочуть протистояти злу. Як відомо, в нашій країні захист громадян практично монополізований державою, яка через обмеження населення в правах на самозахист, фактично взяла на себе повну відповідальність за громадську безпеку, а тому правоохоронна діяльність має бути соціальною цінністю.

Правова діяльність спрямована в першу чергу на забезпечення правової безпеки громадян, вона віддзеркалює рівень взаємодії держави і суспільства, процесу соціалізації державних органів, що розгортається в сучасних координатах інформаційно-правового простору. Правова сфера життя акумулює регуляцію в трьох сферах соціально-правового буття: право регуляції, правоохороні і правозахисті.

Не акцентуючи уваги на діяльності суб'єктів правового і правоохоронного процесу (це є предметом окремого дослідження), зауважимо, що ці органи, з точки зору респондентів, практично не виконують покладені на них функці. Так, на запитання "Оцініть, будь ласка, за бальною шкалою роботу наведених у таблиці правоохоронних та правозахисних органів" отримано наступні результати:

Таблиця 4.- Оцінка респондентами діяльності правоохоронних та правозахисних органів (у % до тих, хто дав відповідь.)

Із наведених даних можна зробити висновок, що сприйматись суспільством не як зло, з яким можна і необхідно боротись, а як певна незворотність, яку треба сприймати, оскільки вона є неминучою. Певний суспільний резонанс викликають хіба що крайні форми прояву делінквентної поведінки: серійні вбивства, масові вбивства, прояви жорстокості і т.п., особливо якщо вони висвітлюються в ЗМІ.

Таке ставлення до злочинності пов'язане і з ставленням до правоохоронних органів. Це так би мовити "друга сторона медалі" того, що ми називаємо правовою безпекою. Діяльність правоохоронних органів давно вже є джерелом постійної критики, а оцінка їх діяльності суспільством свідчить про об'єктивність такої критики. Варто відмітити, що в цьому питанні практично однакові оцінки висловлюють представники всіх соціальних прошарків, тобто проблема має дійсно загально соціальний характер.

Висновки

безпека суспільство правопорушення нігілізм

Якість життя, як інтегральна характеристика включає в себе багато показників, одним з яких є безпека життєдіяльності людей, що включає в себе і правову безпеку яка суть функція виключно держави. Суспільство обмежує себе в можливостях самозахисту як від зовнішніх, так і від внутрішніх негативних факторів, делегуючи ці функції відповідним інституціям і даючи останнім значні права.

Негативні соціальні відхилення і особливо злочинність за умов їх поширення значно знижують відчуття безпеки у суспільстві і призводять до зниження якості життя. Оскільки, як вже зазначалось, правова безпека є монопольною функцією держави, остання перестає бути цінністю для суспільства, а це в свою чергу приводить до глобального правового нігілізму, коли правопорушення перестає сприйматись як зло, а стає лише формою адаптивної поведінки.

В сучасному українському суспільстві проблеми злочинності вперше за останні роки стали максимально актуалізованими, при цьому діяльність державних інституцій, котрі мають забезпечувати правову безпеку суспільства оцінюється на рівні значно нижче середнього. Правоохоронна діяльність перестає бути цінністю, а це означає, що не виконує своїх функцій один із основних механізмів регуляції поведінки і соціального контролю.

Причиною такою ситуації переважною мірою є економічна криза, проте остання значно поглиблюється через внутрішню політичну кризу. Два цих фактори створили умови для чергової переструктурації українського суспільства, а саме часткового знищення так званого "середнього класу", який характеризується не тільки "середнім" рівнем життя, але й відзначається своєю стабільністю та соціальним конформізмом. Наразі ще злочинність не набула розмаху, що загрожував би соціальному порядку, проте необхідно спільно з науковцями інших напрямків (кримінологами, психологами, економістами) ретельно вивчати тенденції перебігу цих процесів.