Критерії багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

Критерії багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп

Концепція соціального відторгнення (social exclusion) виникла в європейських країнах в середині XX ст. у зв'язку з вивченням неблагополучних категорій населення, для дослідження яких спочатку використовували різні критерії бідності (абсолютна, відносна, суб'єктивна) та різні показники матеріальних позбавлень. Головною перевагою концепції соціального відторгнення стало те, що дебати про причини та наслідки зниження благополуччя людей перенеслись за межі виключно економічних понять.

Ідея соціального відторгнення прослідковується ще у М. Вебера у його концепції статусних груп і соціальної замкненості (social closure). Послідовник М. Вебера - Ф. Паркін вважав, що причиною відторгнення є соціальна закритість, яка є колективною дією, що спрямована на покращення позиції та життєвих шансів однієї групи через підкорення іншої групи.

Соціальне відторгнення це - відгородження від будь якої соціальної, економічної, політичної або культурної системи, що зумовлюють інтеграцію індивіда в суспільство. Зазвичай, термін використовують відносно можливості скористатись соціальними правами та бар'єрів, які не дають змогу користуватись ними, тому соціальне відторгнення інтерпретується як відмова в наданні громадянських і політичних прав.

Ступінь розробленості проблеми. Теоретичні передумови дослідження соціального відторгнення розглянуті у роботах П.Абрахамсона, А. Сена, Р. Левітас, Г. Сілвер, С. Погама, Ю.Савельєва, С.Бабенко, О.В Рєвнівцевої та інших. Дослідженнями щодо розробки багатовимірних схем вимірювання соціального відторгнення та виокремлення критеріїв для його емпіричної ідентифікації присвячені роботи Е. Аткінсона, Т. Бурчардт, Дж. Джоель-Гисберга, К. Врумана, Н.Тихонової. В Україні розробки у цьому напрямі можна знайти у працях Е. Лібанової, С. Оксамитної та В. Хмелька , О. Макарової, Н. Толстих.

Однак, досвід дослідження соціального відторгнення в Україні не містить конкретних чітких процедур багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп. З одного боку, існуючі методи ідентифікації бідності, що використовуються для оцінки матеріального добробуту та ґрунтуються на основі співставлення грошового доходу з прожитковим мінімумом, можуть не повною мірою відображати рівень благополуччя населення. З точки зору соціального відторгнення, причини зниження благополуччя людей потрібно шукати за межами виключно економічних понять та концепту бідності. При використанні концепту соціального відторгнення увага дослідника концентрується не тільки на доходах і мінімумі споживання, але і на інших основних аспектах соціальної інтеграції індивідів - здоров'ї, освіті, оплачуваній праці, наявності мережі соціальних контактів, що значно розширює можливості оцінки та виявлення неблагополучних категорій населення. З іншого боку, наявні вимірювальні схеми та критерії соціального відторгнення потребують уточнення та валідізації з метою використання їх в умовах українського суспільства.

Наукова проблема обумовлена суперечністю між потребою виділення багатовимірних критеріїв ідентифікації соціального відторгнення, і недостатністю та рівнем розвитку існуючих способів його емпіричної ідентифікації.

Об'єкт дослідження: емпіричні методи багатовимірної ідентифікації соціально відторгнених груп.

Предмет дослідження: критерії багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп в Україні.

Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування критеріїв багатовимірної ідентифікації соціально відторгнутих груп в сучасному українському суспільстві. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

– узагальнити теоретичні та методологічні підходи до вивчення соціального відторгнення;

– здійснити огляд досвіду вимірювання соціального відторгнення у зарубіжних та вітчизняних дослідженнях;

– встановити зв'язок соціального відторгнення із спорідненими концептами, які використовують для вивчення вразливих верств населення;

– визначити компоненти, структуру та атрибути концепту соціального відторгнення;

– здійснити відбір та обґрунтування показників для вимірювання соціального відторгнення на основі досвіду попередніх емпіричних досліджень;

– визначити способи емпіричної ідентифікації та вимірювання соціального відторгнення;

– здійснити апробацію визначених способів емпіричної ідентифікації та вимірювання соціального відторгнення.

Основні положення дисертаційного дослідження базуються на теоретичних принципах сформульованих у роботах вітчизняних і зарубіжних соціологів, присвячених вивченню та вимірюванню соціального відторгнення, бідності, матеріальної депривації, безробіття, рівня життя та соціальної справедливості.

Методологічною основою дослідження є наступні загальнонаукові та соціологічні методи: для уточнення концепту соціального відторгнення та визначення його атрибутів, функцій та відношень застосовано ідентифікуючий підхід; метод порівняння для пошуку спільного та відмінного у підходах до концептуалізації та вимірювання соціального відторгнення; з метою ідентифікації соціального відторгнення застосовано факторний аналіз та типологію для визначення логіки конструювання змінних; крос-національні порівняння та регресійний аналіз для перевірки валідності створеного інструменту вимірювання відторгнення; в рамках роботи використано методи статистичного аналізу даних (одновімірні розподіли та двовимірні розподіли); для валідизації дослідницької методики застосовувалися однофакторний дисперсійний аналіз та аналіз тобіт-регресії Обробка та аналіз масивів емпіричних даних здійснювалися за допомогою пакетів прикладних програм SPSS та Stata.

Емпіричну базу дослідження становлять:

- дані 5-ї хвилі Європейського соціального дослідження (ESS), що використані для аналізу та порівняння проявів соціального відторгнення у трьох країнах: Німеччині, Польщі та Україні;

- дані соціологічного дослідження «Оцінка потреб внутрішньо переміщених жінок та осіб похилого віку в Україні», проведеного ГО «Українським інститутом соціальних досліджень ім. О.Яременка» за технічної підтримки Фонду народонаселення ООН у грудні 2014 - січні 2015 року;

- дані авторського пілотажного дослідження проведеного з метою апробації розробленого із застосуванням факторіального дизайну опитувальника, що здійснено у травні 2015 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (опитано 65 студентів).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Всі ключові ідеї, положення та наукові результати дослідження сформульовані самостійно, одержані здобувачем особисто.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у адаптації підходів до вимірювання, емпіричної ідентифікації соціального відторгнення та виокремлення критеріїв соціально відторгнутих груп до соціокультурних умов українського суспільства:

Уперше:

- адаптовано підхід до вимірювання та емпіричної ідентифікації вимірів (компонентів) соціального відторгнення на основі даних міжнародного порівняльного дослідження.

- вперше апробовано підхід до ідентифікації соціального відторгнення серед внутрішньо переміщених осіб в Україні

- розроблено інструментарій із застосуванням факторіального дизайну опитування як різновиду багатофакторного експерименту, з метою визначення ситуаційних відмінностей у формуванні громадської думки стосовно критеріїв, які притаманні соціально відторгнутим групам.

Теоретичне та практичне значення полягає в тому, що:

1) отримані результати можуть бути корисними для регулювання соціальної політики щодо розподілу держаної соціальної допомоги та соціальних виплат;

2) схеми вимірювання соціального відторгнення можуть бути використані у якості інструментарію для дослідження вразливих груп населення та виявлення їх проблем та потреб;

3) розробки можуть бути корисними для порівнянь соціального відторгнення у різних країнах на основі даних міжнародних досліджень.

Апробація результатів. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на 3-х наукових конференціях України, також були представлені в рамках двох методологічних семінарів (м. Київ, Україна та м. Констанц, Німеччина), однієї літньої школи (проведена за підтримки Фонду ім. Фрідріха Еберта). Розробки представлені в рамках Навчальної програми щодо проведення досліджень в сфері ВІЛ-інфекції/СНІДу в межах Проекту МЕТІДА.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 5 наукових публікаціях, 6 з яких опубліковані у фахових виданнях з соціології, рекомендованих ВАК України, (з них 1 у зарубіжному) та 1 матеріалів у вигляді тез доповідей на наукових конференціях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації включена до плану науково-дослідної роботи відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій ДУ Інституту економіки та прогнозування НАН України і є складовою науково-дослідної роботи «Вимушені переселенці та приймаючі громади: уроки для ефективної суспільної адаптації й інтеграції» (державний реєстраційний номер 0115U000971). Автор дисертації бере участь у підготовці НДР, а саме в написанні розділу «Прояви соціального відторгнення серед внутрішньо переміщених осіб».

У вступі обґрунтовано вибір проблеми та актуальність теми роботи, сформульовано мету, задачі, об'єкт, предмет дослідження, визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ дисертаційної роботи «Теоретико-методологічні засади вивчення соціального відторгнення» присвячений узагальненню історії виникнення концепту та дослідження феномену соціального відторгнення.

У підрозділі - 1.1. Методологічні підходи дослідження концепту соціального відторгнення на основі узагальнення підходів до вивчення соціального відторгнення встановлено, що поява концепту соціального відторгнення, пов'язана з переосмислення понять, які застосовувались у науковому та політичному дискурсі при вивченні стану неблагополучних категорій населення. Формування концепту відбулось під впливом переосмислення неефективності механізмів інтеграції здійснюваних державними соціальними інститутами. Визнаючи важливість економічних причин як визначальних для формування соціальної нерівності почали враховуватись неекономічні - соціокультурні аспекти соціальної нерівності. Внаслідок зміна акцентів у розумінні причин неблагополуччя людей відбулась трансформація стратегій подолання бідності у бік політики спрямованої на зменшення соціального відторгнення. внаслідок переосмислення причин коренів неблагополуччя людей.

Проведений у підрозділі аналіз та синтез основних підходів до розуміння концепту соціального відторгнення, засвідчив, що вивчення концепту соціального відторгнення, як комплексного та багатовимірного явища, сформовано на основі "структурних" та "соціокультурних" теорій. Поєднання підходів, дозволяє розуміти соціальне відторгнення як продукт структурних (інституціональних) факторів , що водночас поєднується з соціальними установками та культурою людей. Тобто, за умови певних труднощів, пов'язаних з економічними проблемами (наприклад доступом до ресурсів), індивіди обирають певні стратегії для їх подолання. У свою чергу, такі стратегії можуть передаватись (успадковуються) молодшими поколіннями.

В рамках підрозділу 1.2. Уточнення концепту соціального відторгнення: атрибути, функцій та відношення з'ясовано, що у загальному сенсі соціальне відторгнення є відгородженням від будь якої із підсистем суспільства - соціальної, економічної, політичної або культурної, які зумовлюють соціальну інтеграцію індивідів. Вважається, що людина є соціально відторгнутою, якщо: (а) вона проживає в межах певної громади; (б) через причини, що знаходяться поза межами її контролю вона не може брати участь у нормальній діяльності, характерній для більшості членів цієї громади; (в) однак людина хотіли би брати участь у такій діяльності.

Застосування ідентифікуючого підходу дозволило виявити атрибути, функції та відношення концепту соціального відторгнення. Результати аналізу демонструють, що серед основних атрибутів відторгнення виокремлюють наступні: відсутність участі у діяльності характерній для більшої частини членів громади, брак значимих соціальних стосунків із іншими, нестача доступу до ресурсів та забезпеченості прав громадянина. Характерною ознакою відторгнення є відсутність контролю над певними життєвими обставинами, які, зокрема, є причиною цього феномену. Відторгнення може мати прояви на суспільному, індивідуальному та груповому рівнях. На рівні функцій соціальне відторгнення сприяє дезінтеграції та формуванню соціального дна.

За результатами застосування реляційного підходу встановлено місце соціального відторгнення у мережі відносин із іншими концептами, які використовують для вивчення неблагополучних або вразливих верств населення. Концепт має певні перетини з розглянутими концептами бідності, матеріальної депривації, дискримінації, маргіналізації, андеркласу та, у більшості випадків, включає атрибути відповідних явищ. Зокрема, багатовимірність концепту демонструє визначений перелік його атрибутів.

Підрозділ 1.3. Досвід вимірювання соціального відторгнення у світі та Україні присвячено огляду вітчизняних та зарубіжних прикладів дослідження соціального відторгнення. Встановлено, що зарубіжними та вітчизняними дослідниками накопичений суттєвий досвід вимірювання соціального відторгнення та можливі способи його концептуалізації. З'ясовано, що концепт активно використовується у плануванні та дослідженні соціальної політики країн Європейського Союзу, а в останнє десятиліття впроваджується в дослідження країн пострадянського простору. За результатами узагальнення досвіду вивчення та вимірювання соціального відторгнення встановлено, що концепт має певні особливості інтерпретації, зумовлені його залежністю від місця проведення дослідження та ідеї того, що вважається «нормальним» стандартом життя або споживання у даному суспільстві.

У другому розділі дисертації «Обґрунтування вимірювальної моделі соціального відторгнення» визначено структуру та виміри концепту соціального відторгнення відповідно до яких здійснено відбір показників для конструювання його вимірювальної моделі.

У підрозділі 2.1. Виміри, показники та способи ідентифікації соціального відторгнення За результатами узагальнення джерел літератури встановлено, що соціальне відторгнення є багатовимірним концептом що полягає у наявності як дистрибутивних (відсутність доступу до структурних ресурсів), так і реляційних (брак соціальної участі, суб'єктивне сприйняття відторгнення) вимірів. Відповідно до виділених раніше атрибутів концепту, визначено його наступні виміри: матеріальна депривація, відсутність доступу до соціальних благ, соціальна ізоляція та відсутність залучення до значимої суспільної діяльності (відторгнення від ринку праці у межах дистрибутивних вимірів та відсутність культурної і громадянської участі у межах реляційних вимірів).

В межах кожного із вимірів представлено можливі індикатори, що спрямовані на вимірювання відторгнення. На основі аналізу даних літератури визначено наступні способи емпіричної ідентифікації соціального відторгнення: на основі значень спеціально сконструйованих адитивних індексів, на основі аналізу окремих показників та шляхом створення типології. Встановлено одну з важливих особливостей підбору показників для ідентифікації соціального відторгнення - показники для прямого та непрямого вимірювання. У першому випадку мова йде про фактори ризику соціального відторгнення, а в другому про безпосереднє вимірювання соціального відторгнення через його фіксацію як властивості, що притаманна конкретним індивідам, домогосподарствам або групам.

У підрозділі 2.2. Способи багатовимірної ідентифікації соціального відторгнення: конструювання вимірювальної схеми соціального відторгнення представлено вимірювальні схеми соціального відторгнення, створені та адаптовані на основі міжнародного досвіду з метою емпіричної ідентифікації соціального відторгнення.

У підрозділі 2.2.1. Конструювання вимірювальної схеми соціального відторгнення на основі даних міжнародних порівняльних досліджень представлено схему вимірювання соціального відторгнення та ідентифіковано його типові виміри: матеріальна депривація, соціальна ізоляція та відторгнення від ринку праці. На даних Європейського соціального дослідження (ESS 2010) здійснено емпіричну ідентифікацію трьох зазначених вимірів (компонентів) у трьох країнах: Україна, Польща та Німеччина. Відповідно до встановлених раніше способів емпіричної ідентифікації компонентів відторгнення матеріальної депривації та соціальної ізоляції застосовано факторний аналіз. За результатами аналізу факторна структура компонентів соціального відторгнення є схожою у всіх трьох країнах, що є елементом конструктної валідності показника. Для вимірювання відторгнення на ринку праці створено змінну на основі об'єднання окремих показників, що характеризують відсутність інтеграції до ринку праці та відсутність залучення до будь якої значимої суспільної діяльності. Здійснено перевірку конвергентної валідності сконструйованого інструменту шляхом пошуку взаємозв'язків соціального відторгнення із соціально-демографічними характеристиками індивідів, а саме віком респондентів. В ході аналізу здійснено пошук відмінностей у приналежності до вікової групи та рівнем відторгнення по кожному з визначених компонентів концепту в трьох країнах: Німеччині, Польщі та Україні. За результатами однофакторного дисперсійного аналізу виявлено, що у всіх трьох країнах залученість до соціальних мереж залежить від віку респондентів. Чим молодша людина тим вище міра її залученості до соціальних мереж. Результати демонструють відмінності у середніх значеннях матеріальної депривація та приналежністю до вікової групи у Польщі та для Німеччині, в той час як в Україні статистично значущих відмінностей у середніх значеннях рівня матеріальної депривації та приналежністю до вікової групи не знайдено. Аналізуючи третій компонент - відторгнення з ринку праці виявлено схожу тенденцію - найбільший відсоток респондентів, яких можна віднести до цього типу, знаходяться в Україні. Разом з тим, така тенденція не зберігається серед молоді віком 25 - 35 років. В Україні відсоток відторгнутих з даного виміру є нижчим у порівнянні з Польщею та Німеччиною. Таким чином у відповідності із попередньою гіпотезою про багатовимірність концепту соціального відторгнення здійснено емпіричну ідентифікацію трьох структурних компонентів цього концепту. Виявлено, що структура компонентів соціального відторгнення є ідентичною до обраних нами країн Європи. Це дозволяє застосовувати визначену схему вимірювання у крос-культурних дослідженнях та міжкраїнних порівнянь соціального відторгнення.

У підрозділі 2.2.2. Ідентифікація соціального відторгнення серед внутрішньо переміщених осіб аргументовано доцільність застосування концепту при розгляді конкретної групи соціального відторгнення - внутрішньо переміщених осіб. Термін ВПО вказує на соціально-політичний конструкт, створений для позначення категорії людей, яка виникла внаслідок специфічних обставин. До ВПО належать люди, які були змушені покинути місця свого проживання для того, щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, ситуації загального насильства, порушень прав людини, і які не перетнули міжнародно-визнаний державний кордон країни.

Проблеми, з якими стикаються ВПО, пов'язані з недостатністю або перекриттям доступу до ресурсів і діяльності, яка доступна для більшої частини населення. Для представників цієї групи характерна поява раптової бідності через втрату майна та джерел до існування внаслідок переміщення з територій де проходять бойові дії. Дані досліджень демонструють, що характерним для ВПО є високий рівень довготривалого безробіття, водночас, основним джерелом доходу є державна фінансова допомога. Виявлено, що першочерговими для ВПО в Україні залишаються потреби у роботі (постійному заробітку), житлі, доступі до ліків, медичного обслуговування тощо. Все це може свідчити про множинні прояви неблагополуччя серед зазначеної категорії населення, зважаючи на це концепт соціального відторгнення видається найбільш придатним інструментом аналізу життєвої ситуації ВПО.

Емпіричною базою дослідження є масив даних опитування «Оцінка потреб внутрішньо переміщених жінок та осіб похилого віку в Україні». З метою визначення компонентів соціального відторгнення серед ВПО, використано факторний аналіз. За результатами аналізу методом головних компонентів із обертанням варімакс виокремлено три структурних елемента соціального відторгнення: матеріальну депривацію, доступ до соціальних прав (благ), соціальну участь (соціальну ізольованість).

Для вимірювання матеріальної депривації використано індикатори, що характеризують наявність досвіду фінансової неспроможності купити необхідні продукти харчування, одяг і взуття та заплатити за медичні послуги. Визначені показники сукупно пояснюють 65% дисперсії латентної змінної матеріальна депривація. Для емпіричної ідентифікації виміру соціальна участь (соціальної ізольованість) обрано індикатори, що характеризують суб'єктивну оцінку переселенця щодо ставлення з боку оточуючих до нього, міру довіри до них та досвід отримання допомоги. Визначені індикатори сукупно пояснюють 83% латентної змінної соціальна участь (соціальна ізоляція). З метою вимірювання компоненту доступ до соціальних прав (благ) відібрано показники, спрямовані на вимірювання можливості влаштувати дитину до дитячого садка, отримати необхідні медичні послуги та знайти доступне за ціною житло. Визначені індикатори сукупно пояснюють 48% латентної змінної доступ до соціальних прав (благ). На основі визначених компонентів концепту,сконструйовано інтегральний індекс, який пояснює 56% латентної змінної - соціальне відторгнення,з цією метою здійснено факторний аналіз.

У третьому розділі «Визначення критеріїв багатовимірної ідентифікації соціального відторгнення шляхом застосування факторіального дизайну опитування» представлено процедуру конструювання інструментарію створеного на основі факторіального дизайну опитування. Використання дизайну було спрямоване на здійснення оцінки легітимності критеріїв ідентифікації груп соціального відторгнення, визначених, зокрема, на рівні законодавства України. Відомо, що відповідно до Законів України допомога надається людям, що опинилися в складних життєвих обставинах спричинених інвалідністю, віком, певним соціальним становищем тощо. Урядом країни встановлюється межа малозабезпеченості, яка дає право на отримання матеріальної допомоги від держави. Таким чином, соціальна підтримка призначається представникам тих груп, які з тих або інших причин мають недостатній доступ до ресурсів, соціальних благ та механізмів їх перерозподілу, а отже є соціально відторгнутими. В цілому визначені критерії отримання допомоги ґрунтуються на соціально-демографічних характеристиках людей та їх можливих життєвих ситуацій.

Інструментарій розроблений на основі факторіального дизайну опитування орієнтований на специфічний метод проведення опитування, що ґрунтується на певних підходах до планування експерименту. Застосування такого підходу дозволяє виявити яким чином, на думку людей, необхідно розподіляти ресурси у різних конкретних ситуаціях, що визначаються багатьма факторами різної природи. У ході опитування респондентам пропонуються описи гіпотетичних життєвих ситуацій, в яких потенційно може опинитися людина. В рамках методу такі описи мають назву віньєток. Застосування дизайну дозволяє здійснити непряму оцінку гіпотетичних ситуацій та визначити важливість (вагу) життєвих обставин (факторів) у процесі прийняття рішень щодо соціального об'єкту.

У підрозділі 3.1. Обґрунтування відбору параметрів для конструювання опитувальника визначено теорію у межах якої здійснено підбір факторів для формування інструментарію дослідження. Життєві описи (віньєтки), які у ході опитування оцінює респондент створюють на основі припущенням про існування певних принципів, що поділяються більшістю людей, і таким чином створюють спільну основу для формування суджень або рішень стосовно певних соціальних об'єктів, що їх вивчає дослідник. Тобто, гіпотетичні ситуації, які оцінює респондент є багатовимірними та характеризуються набором значень (факторів), обраних дослідником у відповідності з теорією, що пояснює процес формування суджень щодо соціального об'єкту.

У нашому дослідження респондент мав оцінити необхідність надати допомоги від держави людині, що потрапила у відповідні життєві обставини. Метою аналізу таким чином зібраних суджень різних респондентів з приводу різних життєвих ситуацій є з'ясування впливу окремих факторів та їх можливих взаємодій на сприйняття респондентами певних груп людей, що потребують допомоги, а отже є соціально відторгнутими.

Обрані нами у ході конструювання інструментарію параметри, ґрунтуються на основі теорії розподільчої справедливості в межах якої виокремлюють два основних принципи, що впливають на процес формування суджень про справедливость розподілу ресурсів: «принцип нужденності» та «принцип заслуг». Перший передбачає, що жодна людина не має бути позбавлена можливості отримати певний визначений необхідним рівень ресурсів, а другий, що кожен має отримувати «у відповідності із власними заслугами та власним внеском до суспільства». Окрім двох згаданих принципів, що визначають загальні уявлення про справедливість розподілу ресурсів, виділяють ряд критеріїв, які детермінують процес формування уявлення громадськості щодо легітимності розподілу соціальної підтримки. Зокрема з такою метою виділяють критерії нужденності, контролю та ідентичності.

У відповідності із критерієм нужденності допомога має надаватися тому, хто найбільше цього потребує, хто знаходиться у складних життєвих обставинах та не в змозі забезпечити собі та своїй сім'ї необхідний (мінімальний) обсяг споживання та рівень життя. До критеріїв нужденності ми відносимо такі параметри: стать реципієнта, позиція на ринку праці (або залученість до значимої суспільної діяльності, яка може приносити дохід), подружній статус, наявність дітей та їх вік, наявність статусу внутрішньо переміщеної особи, рівень доходу.

Друга група критеріїв, на яких потенційно може базуватися оцінка справедливості надання соціальної допомоги, фіксує бажання та можливості потенційного реципієнта допомоги контролювати власні життєві обставини. До цієї групи критеріїв належать наступні життєві обставини: наявність інвалідності, пошук місця роботи за умови її відсутності.

Ще один критерій, який потенційно може бути пов'язаним із сприйняттям справедливості розподілу соціальної допомоги, ґрунтується на теорії внутрішньо-групової ідентифікації. У відповідності із цим критерієм люди схильні позитивно ставитися до надання допомоги членам «своєї групи», а «іншим» - ні, тобто представникам інших етнічних або релігійних груп, мігрантам тощо. В якості критеріїв ідентичності обрано наступні фактори: суб'єктивна оцінка щодо єдності та соборності Україні, а для відокремлення ефекту статус ВПО визначено умови переїзд до населеного пункту "з власних причин" (а не у зв'язку із військовими діями).

На основі визначеної теорії у ході дослідження сформовано ряд гіпотез щодо взаємозв'язку факторів та результуючої змінної - сприйняття респондентами певних груп людей, що потребують допомоги, а отже є соціально відторгнутими.

На основі визначеної теорії та гіпотез сконструйовано набір гіпотетичних життєвих ситуацій. Ситуації розглядаються як комбінації можливих значень факторів з певного визначеного набору. В такому випадку фактори виступають як виміри простору для побудови описів гіпотетичних ситуацій - віньєток. Кожен із цих факторів може приймати принаймні кілька можливих значень (або ж іншими словами, для кожного фактора фіксується кілька можливих рівнів). Кількість потенційно можливих віньєток визначається добутком кількостей рівнів всіх факторів, що складають виміри простору.

Для проведення пілотажного дослідження сформована нами вибіркова сукупність віньєток становила 200 віньєток, які були розподілені у набори (деки), кожний з яких містив 10 описів гіпотетичних ситуацій. У ході дослідження було застосовано змішаний дизайн факторіального опитування, суть якого полягає у тому, що різні групи респондентів отримали різні деки з віньєтками, але всередині групи, деки містили однакові набори віньєток. Під час опитування респондентами представлено 120 віньєток, які були розподілені у 12 деків, кожен з яких був оцінений мінімум п'ятьма респондентами.

Вихідна змінна (відгук) - сприйняття респондентами певних груп людей, що потребують допомоги (соціально відторгнутих груп) операціоналізована у вигляді двох шкал: за першою шкалою респондент оцінював необхідність надання підтримки від держави для зазначеної у описі гіпотетичної особи, а використовуючи другу - визначав величину щомісячної фінансової допомоги. Визначені шкали були прикріплені до кожної віньєтки.

У межах розділу 3.2. Оцінка розробленого інструменту та аналіз результатів пілотажного дослідження представлено результати пілотажного дослідження, присвяченого розробці та апробації інструментарію для вимірювання сприйняття справедливості критеріїв розподілу державної підтримки та відповідно визначення груп соціального відторгнення. Результати аналізу розподілу відповідей за обома шкалами демонструють як наповненість визначених пунктів шкали так і достатню варіацію. Це позитивно характеризує інструмент з огляду на подальший регресійний аналіз і є особливо важливим саме для пілотажного дослідження. Кінцевою метою проведення дослідження із застосуванням факторіального дизайну була побудова регресійної моделі, що дозволяє вивчити вплив стимулів (комбінацій значень факторів, в просторі яких представлені віньєтки), на реакцію респондентів (на їх оцінку віньєток). За результатами аналізу виявлено, що позитивно впливають на оцінку необхідності надання допомоги від держави наступні життєві обставини потенційного реципієнта такої допомоги: відсутність роботи, що супроводжується її (роботи) активними пошуками; наявність інвалідності або ж перебування на пенсії; наявність в сім'ї дітей (не важливо якого віку); переїзд з з Донбасу в зв'язку із військовими діями, що зараз там відбуваються (статус ВПО). Негативний вплив справляють байдужість потенційного реципієнта до незалежності та єдності України а також наявність в сім'ї доходу, що перевищує 1600 грн. В той же час стать та сімейний статус потенційного одержувача допомоги на оцінки респондента впливу не демонструють.

Результати регресійного аналізу демонструють, що очікувані статистично значущі взаємозв'язки відповідають гіпотезам, висунутим у теоретичній частині дослідження. Тобто це є певним підтвердженням зовнішньої валідності розробленого інструменту створеного для визначення багатовимірних критеріїв соціального відторгнення. Стимули, використані у ході експерименту (віньєтки із закладеними у них факторами) відповідають заявленому змісту дизайну (гіпотезам дослідження). Разом із тим, необхідно зазначити, що у пілотному дослідженні респондентами виступали студенти, що мають значну специфіку у порівнянні із іншими соціальними групами та дорослими громадянами України в цілому. Тому у загальноукраїнському дослідженні можна чекати інших за змістом результатів.

Висновки

соціальний індивід суспільство

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Проведений аналіз підходів до розуміння концепту соціального відторгнення засвідчив, що його вивчення як комплексного та багатовимірного явища, сформовано на основі "структурних" та "соціокультурних" теорій. Поєднання підходів дозволяє розуміти соціальне відторгнення як продукт структурних (інституціональних) факторів, що водночас поєднується з конкретними соціальними установками та культурою людей. Тобто, за умови певних труднощів, пов'язаних з економічними проблемами (наприклад доступом до ресурсів), індивіди обирають певні стратегії для їх подолання.

2. Концепт активно використовується у плануванні та вивченні соціальної політики країн Європейського Союзу, а в останнє десятиліття впроваджується в дослідження країн пострадянського простору, зокрема, Україні.

3. Встановлено, що концепт соціального відторгнення є багатовимірним та має складну структуру, що включає дистрибутивні (економіко-структурні) та реляційні (соціокультурні) виміри. Це дає змогу розширити набір показників для аналізу рівня благополуччя людей. Виявлено, що серед основних атрибутів відторгнення виокремлюють наступні: відсутність участі у діяльності характерній, для більшої частини членів громади (суспільства), брак значимих соціальних стосунків із іншими, нестача доступу до ресурсів і забезпеченості прав громадянина. У ході вивчення мережі відношень концепту виявлено, що соціальне відторгнення частково перетинається з рядом інших концептів, які використовують для вивчення вразливих та неблагополучних верств населення. Головною відмінністю концепту є його багатовимірність.

4. За результатами ідентифікації компонентів концепту на даних міжнародних порівняльних досліджень виявлено, що структура визначених в Україні компонентів соціального відторгнення є ідентичною до виміряних компонентів у обраних для порівняння з Україною країн Європи (Польщі та Німеччині). Зокрема, це свідчить про існування явища соціального відторгнення в Україні, структурно подібного до визначеного у Європі. Це дозволяє застосовувати визначену схему вимірювання у крос-культурних дослідженнях та міжкраїнних порівнянь соціального відторгнення в Україні.

5. У ході застосування концепту відносно групи ВПО встановлено, що емпірично ідентифіковані виміри, відповідають розробленій у країнах західної Європи теорії та релевантні до обставин (подій) і соціокультурних особливостей українського суспільства.

6. Застосування факторіального дизайну дослідження дозволило виявити існування нормативної структури щодо критеріїв притаманних групам соціального відторгнення. Зібрані в ході пілотного дослідження дані та їх аналіз, зокрема, підтвердження принаймні частини висунутих гіпотез, свідчать про адекватність вимірів обраного для представлення гіпотетичних ситуацій простору. Це дозволяє зробити висновок про придатність розробленого інструментарію вивчення сприйняття справедливості розподілу державної підтримки серед соціально відторгнутих груп до використання в масових опитуваннях. Застосування інструменту в масовому загальноукраїнському дослідженні дасть можливість оцінити ставлення до соціальної політики держави (в частині розподілу соціальної допомоги) різних соціальних груп, населення різних регіонів України тощо. Застосування багаторівневого аналізу зібраних в ході загальноукраїнського опитування даних дасть можливість також проаналізувати вплив зовнішніх факторів (в першу чергу обставин життя самих респондентів) на відповідні оцінки.

Список опублікованих праць

1.Локтєва І. Соціальне відторгнення молоді: підходи до емпіричного аналізу //Молодіжна політика: проблеми та перспективи. Випуск 5 // [збірник наукових праць / наук. ред. С. Щудло, П. Длугош. - Дрогобич - Перемишель :Вип. 5. - С. 67-75.

2.Локтєва І. Концептуалізація та досвід вимірювання соціального відторгнення / І. Локтєва // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - 2014. - Вип. 5. - С. 24-27.

3.Горбачик А. П. Локтєва. І. І. Факторіальний дизайн опитування при вивченні сприйняття справедливості розподілу державної підтримки серед соціально відторгнутих груп: результати пілотажного дослідження // Український соціум. - 2014. - №3. - С. 7-19

4.Локтєва І. Соціальне відторгнення: атрибути, функції та відношення Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки.

5.Локтєва І. Ідентифікація соціального відторгнення серед внутрішньо переміщених осіб.

Размещено на Allbest.ru